Розв’язання спорів у рамках Світової організації торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВ'ЯЗАННЯ СПОРІВ У РАМКАХ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Горбовець І.С.

Анотація

РОЗВ'ЯЗАННЯ СПОРІВ У РАМКАХ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Горбовець І.С., студентка Київського національного торговельно-економічного університету.

У цій статті аналізуються основні риси, функції та особливості системи розв'язання спорів у рамках Світової організації торгівлі (СОТ), досліджено історичний розвиток та значення механізму врегулювання суперечок СОТ. Автором поетапно визначена процедура вирішення торговельних суперечок та охарактеризовано основні органи, які беруть участь у розгляді справи. Також у статті розглянуто досвід України як позивача та відповідача в справах, поданих до СОТ.

Ключові слова: Світова Організація торгівлі, консультації, група експертів, Орган вирішення спорів, апеляційний орган.

В этой статье анализируются основные черты, функции и особенности системы разрешения споров в рамках Всемирной торговой организации (ВТО), исследовано историческое развитие и значение механизма урегулирования споров ВТО. Автором поэтапно определена процедура решения торговых споров и охарактеризованы основные органы, участвующие в рассмотрении дела. Также в статье рассмотрен опыт Украины как истца и ответчика по делам, поданным в ВТО.

Ключевые слова: Всемирная организация торговли, консультации, группа экспертов, Орган решения споров, апелляционный орган.

Annotation

DISPUTE SETTLEMENT WITHIN WORLD TRADE ORGANIZATION

This article covers the main features and functions of the Dispute settlement procedures in the World Trade Organization (WTO). The historical development and significance of the WTO dispute settlement mechanism is analyzed. The author determines the procedure of trade disputes and characterizes the main bodies involved in the deciding cases. The experience of Ukraine as the plaintiff and defendant in the WTO-cases are also reviewed.

Key words: World Trade Organization, consultations, panels, Dispute Settlement Body, Appellate Body.

Вступ

Постановка проблеми. У наш час немає держави, яка могла б брати участь у міжнародних економічних відносинах без членства у Світовій організації торгівлі (далі - СОТ). Не будучи членом СОТ, неможливо використовувати вигоди торгівлі на міжнародному рівні та гарантувати місцевим товаровиробникам міжнародний правовий захист від недобросовісної конкуренції на світовому та регіональному ринках.

СОТ є однією з найбільш важливих міжнародних економічних організацій, у рамках якої розроблено сучасний механізм вирішення торгових суперечок між державами- членами, яким вони активно користуються.

За останні роки суперечки стають все більш складними, а коло юридичних питань, що містяться у відповідних позовах, стає набагато ширшим. Водночас Україна дедалі більше залучається до практики вирішення торговельних суперечок в якості як ініціатора, так і відповідача. Повноцінно використовувати потенціал даної системи неможливо без знання її особливостей, переваг, недоліків і проблем.

Стан опрацювання. Питання розв'язання спорів у рамках СОТ досліджувалися в працях вітчизняних та міжнародних теоретиків міжнародного права, зокрема таких, як: Г.Є. Богуславський, В.Г. Буткевич, В.А. Василенко, С.А. Войтович, А.О. Гаркуша, Д.В. Лініченко, С.В. Іванова, О.О. Мережко, С.Г. Осика, В.Т. Пятницький, М.П. Трунк-Федорова, Т.М. Циганкова, В.М. Шумілов, В.Д. Боше, І.І. Дюмулен, К.Д. Елєрман, Д. Пальметер, К. Персон та ін.

Мета цієї статті - розкриття сутності і особливостей механізму вирішення спорів у СОТ, що є одним із головних інструментів, який забезпечує, що дії країн-членів СОТ відповідають принципам і правилам, встановленим угодами СОТ.

Виклад основного матеріалу

Нинішня існуюча процедура розв'язання спорів у СОТ є наслідком комплексного та тривалого процесу розвитку.

До прийняття Марракеської Угоди про утворення СОТ порядок вирішення спорів здійснювався за правилами, встановленими Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 (далі - ГАТТ 1947), проте в ньому були відсутні фіксовані терміни вирішення спору, рішення було простіше блокувати, а багато суперечок затягувалися на довгий час безрезультатно.

ГАТТ 1947 не був задуманий в якості міжнародної торгової організації і тому не надавав конструктивної моделі вирішення суперечок. У ГАТТ 1947 містяться тільки два коротких положення, що стосуються торгових спорів: статті 22 і 23. Відповідно до п. 1 ст. 22, двосторонні консультації були основою для розв'язання суперечок між державами щодо питань, які стосувалися дій даної угоди [1].

Скликання робочої групи було наступним етапом цієї процедури. До її складу входили три фахівці від держав, що були зацікавлені в спорі. Вони вислуховували та з'ясовували позиції обох держав у справі та третіх зацікавлених сторін. Після цього фахівці групи підготовлювали звіт, який ґрунтувався на роз'ясненні положень ГАТТ та нормах, які застосовувалися під час слухання минулих спорів. Після цього Генеральна Рада розглядала доповідь. Якщо доповідь була схвалена, то сторони мали виконувати прийняте рішення. Проте Рада не мала влади примусити їх до цього.

Після Токійського раунду переговорів із торгівлі процедура щодо вирішення спорів у ГАТТ стала незмінно доповнюватися та покращуватися новими угодами. До них відносяться:

1) рішення про процедури, які застосовувалися під час спорів між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, за статтею 23 ГАТТ, від 5.04.66;

2) рішення про процедури врегулювання суперечок від 29.10.82;

3) домовленість про повідомлення, консультації, врегулювання спорів та спостереження від 28 листопада 1979 року та Додаток до неї: Узгоджений опис загальної практики ГАТТ у галузі врегулювання суперечок;

4) рішення про процедури вирішення спорів від 30.10.1984, в якому розглянули питання створення та роботи груп експертів [2].

У 1990 р. сторони ГАТТ ухвалили головні підвалини механізму врегулювання спорів: 1) право на утворення третейської групи; 2) затвердження звітів третейської групи протягом визначеного строку; 3) необхідність створення апеляційного органу; 4) право потерпілої сторони діяти у відповідь, у випадку невиконання рішення третейської групи.

Друге доповнення до Марракеської угоди про створення СОТ, яке дістало назву "Домовленість про правила та процедури, що регулюють вирішення спорів" (ДВрС), складається із 27 статей та 4 додатків. ДВрС реформувало систему врегулювання торгових спорів та вирішила проблем, які існували у ГАТТ 1947 [3].

ДВрС передбачає єдину узгоджену систему правил і процедур розгляду суперечок, що можна застосувати до спорів, що виникають із виконання зобов'язань будь-яких договорів, перерахованих у Додатку 1 до ДВрС. До цих договорів належать: Угода СОТ, ГАТТ 1994 року і всі інші багатосторонні угоди з торгівлі товарами, ГАТС, ТРІПС і ДВрС [4].

Домовленість встановлює, що механізм врегулювання суперечок СОТ має виконувати певні функції.

1. Зміцнює верховенство права і таким чином гарантує безпеку та стабільність багатосторонньої системи торгівлі.

2. Забезпечує виконання прав та зобов'язань країн-членів СОТ. Система забезпечує наявність інструментів, які дозволяють країнам-членам СОТ скасовувати заходи, що не відповідають угодам СОТ. Країни-члени СОТ можуть бути впевнені, що застосовуючи це механізм, їх порушенні права будуть відновленні.

3. Пояснює існуючі положення угод СОТ. Деякі держави-члени СОТ розуміють положення, що використовується в угодах, по-різному. І тому Група експертів та Апеляційний орган (далі - АО) тлумачать правила відповідно до встановлених принципів міжнародного публічного права (Віденська конвенція про право міжнародних договорів).

4. Сприяє оперативному розв'язанню спорів. Найчастіше порушення несуть негативні наслідки для економіки держав-членів СОТ, механізм вирішення спорів пропонує рекомендації, які врегулюють суперечки в максимально короткий строк. СОТ надає висновки та рекомендації значно швидше за інші національні правові системи (наприклад, більшість звітів Груп експертів СОТ публікуються протягом 1 року від моменту створення групи експертів, у той час як Суд загальної юрисдикції ЄС потребує 2-3 роки для винесення рішення) [5].

Відповідно до ДВрС було створено Орган врегулювання спорів (далі ОВС), який є головним органом СОТ із вирішення суперечок. ОВС виконує функції, покладені на нього ДВрС:

1) створення спеціальних груп експертів;

2) здійснення моніторингу за виконанням прийнятих рішень;

3) прийняття або відхилення доповідей спеціальних груп та АО;

4) надання право на призупинення зобов'язань, та інші функції, передбачені ДВрС [6].

ОВС складається з вищих посадових осіб, що представляють держав-членів СОТ. Вони проводять засідання регулярно, щонайменше один раз на місяць.

Групи експертів та АО відповідають за розгляд спорів та прийняття рішень. Групи експертів розглядають спори членів СОТ та підготовлюють доповіді, де об'єктивно оцінюють факти справи та формулюють рекомендації щодо наступних дій стосовно розглянутих заходів. Вони створюються окремо для вирішення кожної суперечки. На відміну від групи експертів, АО є постійним органом та складається із 7 членів. АО переглядає правові питання звіту групи експертів і тлумаченням права, які зроблено групою експертів, але лише за вимогою сторони суперечки.

Важливу роль мають Секретаріат, Генеральний директор та представники різних департаментів СОТ. Генеральний директор СОТ допомагає знаходити рішення суперечки, застосувавши інші механізми, такі як примирення, посередництво або добрі послуги. Він визначає склад групи експертів, якщо сторони не досягли згоди самостійно. Працівники департаментів, що здійснюють нагляд за охопленими угодами СОТ, допомагають Апеляційному органу та групам експертів [5].

Кожна суперечка в СОТ на всіх стадіях передбачає присутність принаймні двох сторін, які є членами СОТ:

1) позивач - держава, що скаржиться на дії, які не відповідають вимогам СОТ (сторона, що подає запит на проведення консультацій);

2) відповідач - держава, що порушила зобов'язання, які визначаються угодами СОТ (сторона, до якої подається запит на проведення консультацій).

У випадках, коли дії, які можуть суперечити вимогам СОТ, стосуються інтересів не тільки одного члена СОТ, запит на проведення консультацій і запит на створення групи експертів може подаватися двома та більше державами-членами СОТ. У такому випадку в процедурі врегулювання суперечки буде брати участь декілька держав-позивачів із однаковими правами.

Треті сторони суперечки є країнами-членами СОТ, які зацікавлені у врегулювання суперечки, тому що вони: 1) зазнали шкоди через дії країни-члена СОТ, на якого подали скаргу; 2) не зазнали шкоди через дії, які оскаржуються, але можуть отримати вигоду від скасування цих заходів; 3) запровадили захід, схожий на оскаржуваний, та мають намір упевнитися в тому, що такий захід відповідає зобов'язанням СОТ [5].

Винятковість механізму вирішення суперечок в СОТ полягає в тому, що країна-позивач повинна провести консультації з державою, яка порушила норми СОТ.

Якщо сторони не досягли компромісу після консультацій, вони застосовують механізм вирішення суперечок, передбачених правилами СОТ.

Дуже важливим є те, що тепер встановлено чіткі часові обмеження на кожну стадію суперечки. Це допомагає запобігти затягуванню процесу та надає сторонам орієнтири [7].

Основними етапами процедури розгляду спорів у СОТ є: 1) консультації; 2) детальний розгляд суперечки групою експертів; 3) аналіз доповіді групи експертів та її затвердження ОВС (якщо не буде подана апеляція); 4) розгляд справи АО; 5) схвалення ОВС звіту АО; 6) контроль за виконанням рекомендацій і постанов [8].

Консультації носять конфіденційний характер. Більше, ніж 150 суперечок було вирішено на етапі консультацій протягом короткого періоду, без додаткових витрат. спір світова торгівля справа

Член, що подає скаргу, повинен направити іншій стороні запит на проведення консультації, також він має повідомити про запит та наявність суперечки ОВС та радам і комітетам, які займаються відповідними аспектами угод (ст. 4.4 ДВрС). Запит на проведення консультацій інформує членів СОТ і громадськість у цілому про початок суперечки в рамках СОТ. ДВрС вимагає, щоб члени брали участь у консультаціях добросовісно з метою вирішення суперечки мирним шляхом [9].

Усі запити на проведення консультацій мають бути подані в письмовій формі та включати опис наявних фактів порушень, та ті положення або принципи СОТ, що були порушені [5]. Сторона зобов'язана відповісти на запит упродовж десяти днів. Якщо в цей строк відповідь не буде надано, інша сторона може просити створити групу експертів. Відповідь на запит також повинна бути зроблена в письмовій формі та, в більшості випадках, надіслана електронною поштою. Якщо консультації були невдалі, і сторонам не вдалося вирішити справу протягом 60 днів від дати запиту на проведення консультацій (20 днів для швидкопсувних товарів), країна-позивач може потім подати заяву про створення групи експертів.

Група експертів створюється на засіданні ОВС. Країна, проти якої ведеться суперечка, має право заблокувати створення Групи експертів лише один раз. Якщо сторона, яка ініціювала суперечку, продовжуватиме наполягати, Група експертів буде створена.

Запит на створення Групи експертів повинен містити: зазначення дій, що викликають суперечку; коротку інформацію про правову основу (претензії). Він повинен бути більш конкретним, ніж запит на проведення консультацій та містити окреслені межі компетенції у суперечці [9]. Адже члени Групи експертів розглядають лише питання, зазначені позивачем в його запиті.

Фахівці Групи експертів вибираються сторонами із індикативного списку осіб, які мають відповідну кваліфікацію в міжнародному торговельному праві. Група експертів складається, як правило, з трьох осіб. Якщо сторони не можуть погодитися щодо складу Групи експертів, це робить Генеральний директор СОТ [7].

Відразу після утворення групи експертів має бути підготовлена процедура та розклад її роботи, вирішено питання щодо конфіденційної інформації, подання фактичних доказів та попередніх зауважень [5].

Група експертів повинна давати об'єктивну оцінку справі, що передається на її розгляд, включаючи об'єктивну оцінку фактів справи та можливості застосування положень відповідних охоплених угод та відповідності їм, а також робити інші висновки, які б сприяли ОВС у виробленні рекомендацій або винесенні рішень, передбачених в охоплених угодах. Групи експертів повинні регулярно консультуватися зі сторонами суперечки і надавати їм відповідну можливість розробити взаємно прийнятне рішення.

У процесі виконання своїх обов'язків група може зіштовхуватися з питаннями, які не мають прямого відношення до торгової політики і вимагають низки технічних знань. У такому випадку вона запрошує визнаних експертів у відповідній сфері для одержання додаткової інформації та проведення технічних консультацій [7].

Після завершення першого основного засідання сторонам, як правило, потрібно протягом декількох днів представити письмові відповіді на питання групи експертів та інших учасників. Приблизно через чотири тижні після першої зустрічі сторони обмінюються одночасно письмовими спростуваннями - так зване друге письмове подання. У цих поданнях сторони відповідають на перші письмові подання один одного і усні заяви, зроблені на першій основній зустрічі. Після неї група експертів проводить другу основну зустріч зі сторонами. Сторони ще раз усно повідомляють факти і відповідають на додаткові питання групи експертів і інших сторін, спочатку усно, а потім письмово.

Після усних слухань група експертів переходить до внутрішніх обговорень із метою розглянути питання і зробити висновки відносно результату суперечки та надати аргументацію на підтримку такого рішення, написання звіту. Доповідь групи експертів розділена на дві основні частини: так звану "описову частину" і "висновки". Описова частина - це більш довга частина і, як правило, складається з вступу, фактичних аспектів, претензій сторін, і, найголовніше, короткий виклад фактичних і правових аргументів сторін і третіх сторін [9].

Якщо не одна зі сторін не подасть апеляцію, то заключна доповідь передається на розгляд ОВС, де її повинні схвалити протягом 60 днів (ст. 12 ДВрС, Доповнення 3).

АО створюється ОВС та є постійним органом. Він складається з 7 членів, обраних на чотири роки, які є незалежними від урядів своїх держав. Заслуховує справу колегієя з 3 осіб. Предмет розгляду справи обмежений лише питаннями, які розглядалися у звіті групи експертів. АО має свободу змінити або підтвердити рекомендації групи експертів. Апеляційний процес загалом триває до 60 днів. Прийняття АО звіту щодо вирішуваного питання є завершальною стадією апеляції. Потім цей звіт схвалюється ОВС протягом ЗО днів і підлягає виконанню сторонами, якщо тільки її не буде відхилено на основі згоди обох сторін [11, ст. 16, 17].

На нараді ОВС, яка відбувається після схвалення звіту, групи експертів чи доповіді АО, відповідач повинен повідомити про свої плани виконання рекомендацій. Якщо вони неможливі за об'єктивних причин, то ОВС установлює прийнятні терміни для їх виконання. Якщо рекомендації не були виконанні у встановлений термін, відповідач зобов'язаний розпочати переговори з позивачем для погодження компенсації, наприклад про зниження тарифів у секторах, що являють особливий інтерес для позивача [10].

Ст. 22 ДВрС передбачає можливість арбітражного розгляду щодо застосування санкцій. Якщо сторони не досягнуть домовленості щодо компенсації, країна-позивач може припинити виконання зобов'язань перед країною-членом СОТ, яка не готова виконувати рекомендації ОВС. Але таке рішення не може бути прийнято в односторонньому порядку: такий крок має бути погоджено з ОВС. Якщо арбітр погодиться, ОВС має затвердити положення про припинення виконання зобов'язань перед членом СОТ, який не виконує наданих рекомендацій.

Способи визначення компенсації та визначені суми змінюються в кожному конкретному випадку. На тепер найвища сума компенсації стосується суперечки щодо іноземних торговельних корпорацій і перевищує 4 мільярди доларів США на рік.

У випадку непогодження сторонами щодо рівня чи форми припинення поступок арбітр приймає рішення щодо розміру відповідної суми.

У такий спосіб ОВС затвердив припинення поступок у 10 справах. Такі справи, як ЄС - Гормони, США - Поправка Берда та інші, після декількох років припинення поступок, були врегульовані остаточно [5].

Із часу приєднання до СОТ Україна активно використовує її систему вирішення спорів. У рамках механізму позитивно вирішено ряд важливих питань, таких як дискримінаційне оподаткування, ліцензування окремих видів українських товарів.

Станом на листопад 2017 року Україна подала 7 запитів на проведення консультацій і була відповідачем у 4 справах. Також Україна приєдналися до розгляду 18 суперечок як третя сторона [12].

Перший спір був ініційований Україною в липні 2010 р. стосовно регулювання імпорту алкоголю та сигарет у Вірменії, а саме стосовно дискримінаційного застосування акцизних зборів. У жовтні 2010 р. було подано заяву на формування групи експертів. Однак у грудні 2011 р. суперечку було урегульовано шляхом досягнення взаємної домовленості між сторонами шляхом вирівнювання акцизних ставок для української та вірменської продукції.

Ще одна суперечка була розпочата Україною проти застосування екологічного збору на імпорт товару у пластиковій упаковці в Молдові. У відповідь Молдова ініціювала суперечку проти акцизного збору на алкогольні напої в Україні. У підсумку країни домовились на зниження екологічного збору та вирівнювання акцизних ставок [7].

Також Україна взяла участь у суперечці з Австралією щодо форм упаковок тютюнових виробів, а також власне тютюнової продукції. Україна посилалася на порушення ст. 20 Угоди ТРІПС та ст. 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності, наголосивши, що використання товарних знаків є невиправданим і через це може бути завдана шкода до спроможності розрізняти товари або послуги однієї компанії від іншої.

28.05 2015 р. Україна подала запит про тимчасове зупинення роботи Групи експертів, посилаючись на статтю 12 ДВрС. Відповідно до якої повноваження на створення Групи втрачають чинність, якщо робота Групи експертів припиняється на строк, що перевищує 12 місяців. Метою такого запиту є "пошук і досягнення взаємоприйнятного рішення" [13].

Водночас Україна програла ініційовану проти неї Японією суперечку щодо запровадження спеціального мита на легкові автомобілі, пізніше до якої ще приєдналися держави Євросоюзу, Корея, Росія, Туреччина, США та ін. Спір розпочався через те, що Україна ввела на 3 роки спеціальні мита на нові імпортовані легкові автомобілі. Україна стверджувала, що спеціальні мита були необхідним способом захисту вітчизняних виробників. Головним аргументом було те, що кількість імпортних автомобілів зросла, а частка автомобілів українського виробництва на українському ринку знизилася у 2008-2010 роках. Але незважаючи на ці аргументи, Україну було звинувачено в безпідставності встановлення спеціального мита на автомобілі [7].

Окрім цього, в 2015 році Україна розпочала суперечку з Російською Федерацією через обмеження щодо експорту та експлуатації залізничного обладнання з України, що завдало значної шкоди економіці України.

Водночас Україна приймає участь у деяких суперечках як третя сторона, висловлює свою позицію в справах, які мають або можуть мати вплив на її інтереси, наприклад спори щодо застосування інструментів торговельного захисту, а також різноманітних заходів, що використовуються Російською Федерацією, тощо [5].

Висновки

Отже, система врегулювання суперечок у рамках СОТ є результатом довготривалого та складного процесу розвитку, яка заснована на досвіді з врегулювання торговельних суперечок в рамках ГАТТ. Але вище наведені стадії врегулювання торгових спорів у СОТ були суттєво змінені. Так, СОТ позбулася мінусів минулої системи (невизначеність строків, затягування процедури, дискримінація країн, що розвиваються та ін.). Ваговою реформою стало створення АО. Багатоетапний механізм вирішення суперечок пояснює існуючі положення угод СОТ забезпечує виконання прав та обов'язків держав-членів СОТ. Цей механізм гарантує безпеку та стабільність багатосторонньої торгової системи.

Аналізуючи спори в СОТ за участю України, можна констатувати, що наша країна останнім часом активніше використовує механізм врегулювання суперечок СОТ для захисту своїх інтересів. І надалі буде продовжувати захищати свої права, якщо вони будуть порушені її торговельним партнерами.

Список використаних джерел

1. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) від 30.10.1947. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_264/page.

2. Циганкова Т.М. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія/ За ред. канд. екон. наук, доц. Т.М. Циганкової. - К.: КНЕУ, 2003.

3. Гаркуша А.О. Еволюція механізму вирішення спорів ГАТТ/СОТ і його сучасний стан / А.О. Гаркуша II Актуальні проблеми державного управління. - 2008. -№2,- С. 427.

4. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок від 15.04.1994. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/981_019/page.

5. Посібник щодо механізму врегулювання суперечок у рамках світової організації торгівлі [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=84900995-569e-42ea-801a-619239997408&title=PosibnikSchodoMekhanizmu Vreguliuvannia SuperechokURamkakhSot.

6. Иванова С.В. Всемирная торговая организация: Учеб, пособие / С.В. Иванова. - М.: Экономиста, 2007. - 318 с.

7. Гужва І.Ю. Механізм вирішення торговельних суперечок в Сот: Теоретичні аспекти і сучасна практика в Україні та світі / І.Ю. Гужва II Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент: зб. наук. пр. - 2015. -№13. -С. 8.

8. Лекарь А.С. Основні риси та базові принципи системи вирішення спорів в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) [Текст]/ А.С. Лекарь II Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2012. - №4,- С. 156-164.

9. Навчально-методичні матеріали з курсу: "Механізм врегулювання суперечок в рамках СОТ (МВРС)" / Агентство США з міжнародного розвитку. - Київ, 2016.

10. Козак Ю.Г., Кочевой М.М. Міжнародна торгівля: підручник. Видання 5-те, перероб. та доп. - Київ-Катовіце-Краков: Центр учбової літератури, 2015. - 272 с.

11. Jackson John H. The World Trade Organization: Constitution and Jurisprudence, London: Chatham House Papers, Royal Institute oflnternational Affaire, 1998.

12. Офіційний сайт СОТ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.wto.org/index.htm.

13. Короткий опис торгових суперечок за участю України в рамках СОТ // Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. - Київ, 2015.

Размещено на Allbest.ru