Соціальний захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні

Басова І.С., аспірант відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України

Анотація

У статті досліджується практика соціального захисту прав, свобод і законних інтересів внутрішньо переміщених осіб в Україні. Вивчено та проаналізовано законодавчу базу з питань ВПО, передусім у частині реалізації права на пенсійне забезпечення ВПО, відновлення трудових та житлових прав, щодо визнання правосуб'єктності. Досліджено питання порушень, із якими стикаються ВПО під час реалізації своїх прав та законних інтересів. Наведено приклади судового розгляду таких справ та винесені по них рішення.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, правовий статус, соціальний захист, пенсійне забезпечення.

В статье исследуется практика социальной защиты прав, свобод и законных интересов внутренне перемещенных лиц в Украине. Изучена и проанализирована законодательная база в сфере ВПЛ, прежде всего в части реализации прав на пенсионное обеспечение ВПЛ, восстановление трудовых и жилищных прав, признание правосубъектности. Исследованы вопросы нарушений, с которыми сталкиваются ВПЛ при реализации ими своих прав и законных интересов. Ключевые слова: внутренне перемещенные лица, правовой статус, социальная защита, пенсионное обеспечение.

Key words: internally displaced persons, legal status, social protection, pension provision.

Питання захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО) в Україні є актуальною проблемою сьогодення загалом та їх соціального захисту зокрема. Конституцією України визначається соціальна спрямованість держави і гарантується належний та достатній соціальний захист громадян, що включає право на забезпечення у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, в старості та в інших випадках. Важливого значення набуває конституційне положення щодо захисту прав і свобод людини і громадянина судом, гарантоване право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, ВПО не є виключенням.

Поява такої категорії, як ВПО, зумовила необхідність створення нової, вузькоспеціалізованої законодавчої бази, спрямованої на захист прав і свобод виключно ВПО. В її основу закладена термінологічна база, визначені підстави набуття та припинення правового статусу ВПО, їх права та обов'язки, гарантії соціального захисту, положення щодо порядку та строків розгляду заяв про оформлення, переоформлення, продовження соціальних виплат ВПО, особливості забезпечення їх соціальними та медичними послугами тощо. Серед нормативно-правових актів можна назвати такі: Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [1] від 20.10.2014 р. № 1706, постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» [2] від р. № 509, «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» [3] від 01.10.2014 р. № 505, «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» [4] від 07.11.2014 р. № 595, «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» [5] від 08.06.2016 р. № 365.

Незважаючи на наявність нормативно-правової бази, сферою регулювання якої охоплюється широке коло правовідносин щодо захисту прав і свобод ВПО, їх дієвість, незаперечним є факт: останні стикаються з проблемами, що викликають необхідність звернення до суду. Тому саме питання судової практики в частині захисту прав і свобод ВПО є актуальним, проте малодослідженим.

Головною метою дослідження є аналіз реального стану реалізації ВПО конституційного права на соціальний захист.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Для реалізації останніми права на соціальний захист необхідно набути статус ВПО відповідно до чинного законодавства. Наявність останнього дозволяє стати суб'єктом правовідносин у сфері соціального захисту ВПО, передусім реалізувати право на отримання адресної допомоги, тимчасового житла, відновлення або призначення соціальних допомог, передусім пенсій, отримати соціальні та медичні послуги на пільгових умовах тощо. У разі його порушення - скористатися конституційним правом на судовий захист. Проте про питання судового захисту можна говорити не тільки з позиції наявності порушень прав і свобод ВПО, в судовому порядку, як реалізація права на соціальний захист, а й щодо можливості реалізації їх прав за допомогою судочинства. Для кращого розуміння викладеного варто надати певні уточнення. Так, на нашу думку, про правову категорію ВПО можна говорити з позиції ВПО de jure та ВПО de fakto. Йдеться про те, що ВПО de jure - це переміщені особи, що набули статусу ВПО відповідно до чинного законодавства та, відповідно, отримують соціальний захист згідно з положеннями спеціального законодавства. ВПО de fakto - це переміщені особи, зміна місця проживання яких обумовлена обставинами, передбаченими Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [6] від 20.10.2014 р. № 1706, проте правового статусу ВПО не мають. І саме в цьому випадку можна говорити про соціальний захист з метою реалізації їх конституційних прав у судовому порядку. Це отримання останніми документів, що посвідчують особу або підтверджують її спеціальний статус (паспорт, посвідчення, свідоцтво про народження чи шлюбу), відновлення трудових прав, про що детальніше зазначатиметься нижче.

Досліджуючи судову практику щодо ВПО, встановлено, що найбільшу частину звернень до суду складають судові позови з питань пенсійного забезпечення, а саме: 1) про визнання дій та бездіяльності територіальних органів Управління Пенсійного фонду України незаконними та зобов'язання вчинити дії (далі - Управління ПФУ); 2) про визнання дій та бездіяльності територіальних органів Управління праці та соціального захисту України щодо відновлення призупинених виплат (далі - Управління праці та соцзахисту); 3) встановлення юридичних фактів (факту вимушеного переміщення, отримання свідоцтва про народження українського зразка тощо); щодо реалізації права на працю (розірвання трудового договору з роботодавцем, що знаходиться на території проведення АТО). Очевидно, що є необхідність розглянути наведені категорії справ окремо.

Розглянемо соціальний захист пенсійних прав ВПО, в першу чергу припинення нарахувань та виплати пенсій. Механізм призначення (відновлення) ВПО пенсій та їх виплата здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» [7] від 08.06.2014 р. № 365 та затвердженого нею Порядку щодо здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок). Ними передбачені умови та порядок, за яких пенсії призначаються (відновлюються), а також діяльність повноважених державних органів по здійсненню контролю за правомірністю такого нарахування. З-поміж визначених вказаними актами умов, що передують нарахуванню (відновленню) пенсійних виплат, особливого значення набуває положення щодо систематичної ідентифікації ВПО, перевірки реального факту проживання ВПО за вказаною адресою, дотримання переміщеними особами вимог щодо інформування у разі зміни свого місця проживання. Так, п. 2 Порядку передбачено відвідування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування ВПО, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. У разі відсутності ВПО за вказаною адресою органом, що здійснює такий контроль, залишається повідомлення (надсилається повторно) з необхідністю проходження ідентифікації. У разі невиконання визначених Порядком умов приймається рішення про скасування довідки ВПО та припиняється нарахування та виплата пенсій (соціальних виплат) такій особі. Така перевірка не проводиться у випадку наявності інформації щодо проходження особою фізичної ідентифікації в ПАБ «Державний ощадний банк України» (далі - «Ощадбанк»). Для ідентифікації одержувачів пенсії, які є ВПО, та забезпечення виплати їм пенсій проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису. Дія платіжних карток установлюється на строк до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах «Ощадбанку» (перші два рази - кожні шість місяців, надалі - кожні і2 місяців). Фізична ідентифікація ВПО проводиться кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації. У разі не проходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат «Ощадбанк» зупиняє видаткові операції за поточним рахунком і не пізніше ніж наступного робочого дня інформує про таке рішення відповідні державні органи.

В суспільстві це положення вважають дискримінаційним за ознакою місця проживання (реєстрації) ВПО, таким, що порушує конституційні права та свободи людини і громадянина, насамперед на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. І саме ці дії є ключовими в обґрунтуванні позовних вимог при зверненні ВПО до суду. Наприклад, постановою Старобільського районного суду Луганської області від 02.02. 2017 р. у справі 431/3/17-а [8] визнано дії Управління ПФУ щодо припинення виплати пенсії дискримінаційними та протиправними. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ Старобільського району Луганської області (далі - ПФУ) про визнання його дій протиправними і дискримінаційними та зобов'язання відновити виплату пенсії, а також наявну заборгованість. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з тимчасовою окупацією міста Довжанськ став на облік до ПФУ та з липня 2014 р. отримував пенсійні виплати. У березні 2016 р. такі виплати припинилися.

В судовому засіданні було встановлено, що підставою для припинення пенсійних виплат стала відсутність переміщеної особи за місцем фактичного проживання на підконтрольній Україні території. В свою чергу, пенсіонер зазначив, що ПФУ перевіряє місце фактичного проживання виключно ВПО, але не контролює місце перебування інших громадян України і не позбавляє їх права на пенсійні виплати. Таким чином, на думку позивача, позбавлення його пенсії є проявом дискримінації його як мешканця тимчасово окупованих територій. Під час винесення постанови суд виходив із того, що в Україні не оголошено військового або надзвичайного стану, а закони України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» не встановлюють обмежень права на отримання пенсійних виплат. Суд також виходив із правового та соціального змісту пенсії, неможливості пов'язувати право громадянина на призначення йому пенсії з такою умовою, як постійне місце проживання (ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» [9] від 11.12.2003 р. № 1382, де реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження; ст. 29 Цивільного Кодексу України [10] 2003 р. визначає місцем проживання фізичної особи житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а також можливість мати кілька місць проживання), а держава відповідно до конституційних принципів має гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Постанови з подібними формулюваннями є непоодинокими.

Ситуація, що склалася, не може ігноруватися і надалі,, оскільки права ВПО порушуються, що підтверджується позитивними рішеннями судів у частині реалізації права на пенсійне забезпечення осіб, які залишаються проживати на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Такий стан речей сприяв розробці законодавцем проекту закону, що має на меті спростити процедуру отримання таких виплат [11]. Передусім забезпечити безперешкодний доступ до отримання такими особами пенсійних виплат відповідно до положень, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [12] від 09.07.2003 р. № 1058, нарахування та виплату пенсії здійснювати на підставі даних, наявних у ПФУ. Для цього вважають достатнім подання заяви про призначення (перерахунок) пенсії та необхідних документів від таких осіб до будь- якого територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто, або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Запропоноване можна вважати слушним, проте найбільша складність полягає в механізмі реалізації. Наприклад, отримуючи пенсію за довіреністю, можна стикнутися зі зловживаннями, коли пенсіонер, від імені якого діє довіритель, помер, а довірена особа продовжує незаконно отримувати пенсійні виплати, бо виявити факт смерті пенсіонера, який проживав на тимчасово окупованих територіях, неможливо. Тому актуальним можна вважати вдосконалення у частині ідентифікації таких осіб, наприклад створення окремої інформаційної бази виключно для мешканців, що залишилися проживати на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Це допоможе здійснити процедуру нарахування та отримання пенсій відкрито, виявити загальну кількість пенсіонерів, що залишаються проживати на вищевказаних територіях. Адже на сьогодні складається практика, що для отримання вищевказаних виплат пенсіонери вдаються до схем в обхід норм Закону.

Крім цього, варто погодитись із висновком Головного науково-експертного управління [13], що складність може виникнути стосовно суб'єкта - отримувача пенсії. Тобто йдеться про те, що за Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» [14] від р. № 1207 реалізація прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території й не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Тобто встановити, що останні не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, неможливо.

Важливим, на нашу думку, є також зауваження щодо термінологічних уточнень. У запропонованому проекті як суб'єкт називають осіб, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, але за Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» це внутрішньо переміщена особа, яка набуває цього правового статусу відповідно до вимог чинного законодавства та реалізує свої права відповідно. Тому виокремлювати і створювати додаткові умови для вищеназваних осіб вважаємо недоцільним. Більше того, у самій назві суб'єктів вже міститься факт, що такі особи - вимушені переселенці, тобто це виглядатиме тавтологією «вимушені», які «були змушені», що є порушенням юридичної техніки.

Окрім соціального захисту своїх пенсійних прав, актуальними для ВПО є відновлення трудових прав у судовому порядку та, відповідно, можливість стати на облік центру зайнятості як особа, що шукає роботу, отримати статус безробітного та соціальні виплати.

Законодавець визначає порядок припинення трудових відносин для ВПО, що не звільнилися з роботи, підприємство, установа, організація яких здійснює діяльність на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Для цього відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» необхідно надати нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин із підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом. Інший випадок, коли неможливість припинення трудових відносин із підприємством, установою, організацією, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей обумовлена припиненням їх діяльності. Тому формою захисту своїх трудових прав є звернення ВПО до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин. І такі випадки в українському судочинстві є непоодинокими.

Для прикладу можна вказати рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11.12.2014 р. у справі 328/4174/і4-ц [15] про встановлення факту припинення трудових відносин. У листопаді 2014 р. ОСОБА_1, заінтересована особа: Токмацький міськрайонний центр зайнятості, звернувся до суду з заявою про встановлення факту припинення трудових відносин із роботодавцем, що знаходиться на території проведення АТО.

Свою заяву обґрунтовує тим, що з жовтня 2014 р. він разом зі своєю сім'єю проживають у м. Токмак Запорізької області та мають статус ВПО. Ці дані підтверджувалися довідкою про первинну реєстрацію переміщеної особи від 04.08.2014 р. № 75, виданою штабом по роботі з вимушеними переселенцями, як прибувають на територію Запорізької області з АРК, м. Севастополь, Донецької та Луганської області; довідками Управління соц- захисту Токмацької міської ради Запорізької області від 20.10.2014 р. № 2321000055 та від 24.10.2014 р. № 2321000099. Відповідно до умов трудового договору працював на посаді майстра гірської підземної ділянки у ВП «Шахтоуправління Волинське» ДП «Торезантрацит», що підтверджується трудовою книжкою від 03.01.1995 р. Факт роботи заявника на зазначеному підприємстві підтверджується листом Токмацького міськрайонного центру зайнятості від 10.11.2014 р. №1150 та індивідуальними відомостями про застраховану особу, які були заявнику надані ПФУ в м. Токмак та Токмацькому районі.

В кінці липня 2014 р. внаслідок акту агресії з боку Російської Федерації, що становив реальну загрозу життю та здоров'ю заявника та його родини, останній був вимушений залишити постійне місце проживання в м. Торез. Через терміновість свого виїзду заявник не мав можливості належним чином упорядкувати свою особисту документацію, зокрема розірвати трудові відносини з підприємством, де працював, оскільки на момент виїзду встановити будь-який зв'язок із керівництвом підприємства не виявлялося можливим. З метою стати на облік у центр зайнятості як особа, що шукає роботу, отримати статус безробітного та соціальні виплати заявник звернувся до Токмацького міськрайонного центру зайнятості з відповідною заявою. Але останньому було відмовлено, оскільки між ним та ДП «Торез Антрацит» не припинено трудові відносини. Судом були досліджені та враховані викладені заявником обставини і докази. Під час винесення рішення суд посилався на ч. 2 ст. 256 ЦПК України (в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення); постанову Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 5 (перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним, за наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення). За результатами судового розгляду заява була задоволена, факт припинення трудових відносин встановлено.

Не менш актуальними зверненнями до суду є заяви з встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, наприклад отримання свідоцтва про народження українського зразка.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» ВПО користуються тими ж правами і свободами, як і інші громадяни України, що постійно проживають на території України. У відповідності з Принципом 20 Керівних принципів ООН з питання переміщення осіб всередині країни [16], 1998 р., ВПО в Україні забезпечується право на визнання їх правосуб'єктності. Українською владою видаються документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, або документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (паспорт, посвідчення, свідоцтво про народження чи шлюбу). Для осіб, що проживають на непідконтрольних українській владі територіях, реалізація такого права можлива за рішенням суду. Зміст ст. 257-1 Цивільного процесуального кодексу України визначає особливості провадження у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України. Так, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Такі справи розглядаються невідкладно, з моменту надходження відповідної заяви до суду, за її результатами приймається рішення про задоволення заяви, повернення чи відмовляється у її задоволенні. На нашу думку, це положення є позитивним кроком на шляху реалізації конституційних прав, не тільки для осіб, які вимушено перемістилися на підконтрольні українській владі території, а й для тих, що залишаються там проживати.

Окремо можна виділити блок судових справ, де позивачами є ВПО.

Таким чином, викладене свідчить, що судовий захист ВПО займає окреме місце в системі захисту прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина, а також є втіленням передбаченого Конституцією України положення про гарантоване право на соціальний захист. Найбільш актуальними, на нашу думку, на шляху відновлення прав ВПО є рішення за судовими позовами з питань пенсійних нарахувань та виплат, відновлення трудових та житлових прав. Ключовим в обґрунтуванні позовних вимог у разі звернення ВПО до суду з питань пенсійних нарахувань та виплат є положення щодо порушення гарантованого права на свободу пересування та вибору місця проживання, дискримінаційного ставлення до ВПО. Судом під час розгляду такої категорії справ позовні вимоги задовольняються, пенсійні виплати відновлюються. Без порушень норм чинного законодавства розглядаються заяви про встановлення юридичних фактів.

Важливого значення також набувають законодавчі ініціативи щодо вдосконалення норм чинного законодавства у частині захисту прав і законних інтересів не тільки ВПО, а й мешканців, що залишилися проживати на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Найбільш актуальним можна вважати саме вдосконалення у частині ідентифікації таких осіб, наприклад створення окремої інформаційної бази виключно для мешканців, що залишилися проживати на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Це допоможе здійснити процедуру нарахування та отримання пенсій відкрито, виявити загальну кількість пенсіонерів, що залишаються проживати на вищевказаних територіях

захист право переміщений особа

Література

1. Про забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб :Закон України від р. № 1706 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1706-18/page.

2. Про облік внутрішньо переміщених осіб : Постанова Кабінету Міністрів України від р. № 509 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF.

3. Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг : Постанова Кабінету Міністрів України від р. № 505 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/505-2014-%D0%BF.

4. Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства : Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/595-2014-%D0%BF.

5. Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2014 р. № 365 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/365-2016-%D0%BF/paran12#n12.

6. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб :Закон України відр. № 1706 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1706-18/page.

7. Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2014 р. № 365 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/365-2016-%D0%BF/paran12#n12.

8. Depo Донбас. Суд визнав незаконним скасування виплати пенсії мешканцю окупованого Донбасу. Постанова Старобільського районного суду Луганської області від 02.02.2017 року. Справа 431/3/17-а [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dn.depo.ua/ukr/kramatorsk/ sud-viznav-nezakonnim-pripinennya-pensionnih-viplat- pereselencyam-20170324542903.

9. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні :Закон України від р. № 1382 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15.

10. ЦивільнийкодексУкраїнивід р. № 435 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

11. Верховна Рада України. Законопроекти. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо права на отримання пенсій окремим категоріям громадян» від 12.07.2017 р. № 6692 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62241.

12. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 09.07.2003 № 1058 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1058-15/page.

13. Верховна Рада України. Законопроекти. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо права на отримання пенсій окремим категоріям громадян» від 12.07.2017 р. № 6692 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1 ?pf3511=62241.

14. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України : Закон України від 15.04.2014 р. № 1207 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1207-18.

15. Slesarev & Pogrebnyak. Law company. Припинення трудового договору з зоні проведення АТО через суд. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11.12.2014 р. Справа 328/4174/14-ц [Електроннийресурс]. - Режим доступу : http://lawgarant.com.ua/publikatsii/ uncategorized/prekrashheme-tradovogo-dogovora-v-zone-ato- cherez-sud/.

Руководящие принципы по вопросу о перемещении лиц внутри страны. Экономический и социальный Совет ООН (ЭКОСОС) от 22 июля 1998 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/ decl_conv/conventions/intemal_displacement_principle.shtml.

Размещено на Allbest.ru