Адміністративно-правове забезпечення сервісного обслуговування платників податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

Адміністративно-правове забезпечення сервісного обслуговування платників податків

Тильчик В.В., Чичилюк В.С.

Анотація

У статті проводиться аналіз оновлених положень Податкового кодексу України з огляду на реалізацію податкової реформи щодо налагодження взаємодії між платниками податків та органами адміністрування в електронній формі. Окремо акцентується увага на нормативному закріпленні поняття «електронний кабінет» та його змісту. Зазначається, що нині є усі підстави надання адміністративних послуг в електронному вигляді через мережу Інтернет з використанням електронного кабінету платника податків, що мінімізує трудові затрати та корупційні ризики, буде суттєвим кроком до налагодження партнерських взаємовідносин між платниками податків і Державною фіскальною службою України.

Ключові слова: обслуговування, сервіс, адміністративні послуги, електронний кабінет, електронні послуги, права платника податків, адміністративно-правове забезпечення взаємодії.

Аннотация

В статье проводится анализ обновленных положений Налогового кодекса Украины с точки зрения реализации налоговой реформы по налаживанию взаимодействия между налогоплательщиками и органами администрирования в электронной форме. Отдельно акцентируется внимание на нормативном закреплении понятия «электронный кабинет» и его содержания. Отмечается, что в настоящее время есть все основания предоставления административных услуг в электронном виде через сеть Интернет с использованием электронного кабинета налогоплательщика, что минимизирует трудовые затраты и коррупционные риски, будет существенным шагом к налаживанию партнерских взаимоотношений между налогоплательщиками и Государственной фискальной службой Украины.

Ключевые слова: обслуживание, сервис, административные услуги, электронный кабинет, электронные услуги, права налогоплательщика, административно-правовое обеспечение взаимодействия.

Annotation

The article analyzes the updated provisions of the Tax Code of Ukraine in connection with the implementation of the tax reform regarding the establishment of interaction between taxpayers and the administrations in electronic form. Separately, attention is paid to the normative fixing of the concept of «electronic cabinet» and its contents. It is noted that now all grounds for rendering administrative services electronically through the Internet using the taxpayer electronic cabinet, which minimizes labor costs and corruption risks, will serve as a significant step towards establishing a partnership between taxpayers and the State Fiscal Service of Ukraine.

Key words: service, service, administrative services, electronic cabinet, electronic services, rights of the taxpayer, administrative and legal provision of interaction.

Актуальність дослідження. В умовах оновлення законодавства, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, а зокрема, діяльності уповноваженого суб'єкта у цій сфері, виникає гостре питання дослідження усталених категорій і таких, що набувають нового змісту з огляду на реформування та, передусім, виокремлення функції обслуговування - налагодження партнерських взаємовідносин із бізнесом. За таких умов, завданням, що стоїть перед урядом, має бути формування органу нового зразка, який відповідатиме часу поряд із оновленням інформаційно-комунікаційних технологій.

Огляд останніх досліджень та публікацій. Питанню запровадження функції «обслуговування» в діяльності органів публічної адміністрації приділена увага з боку знаних учених, таких як: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, О.О. Бандурка, Ж.В. Завальна, О.П. Рябченко та багатьох інших. Також варто вказати на праці Ю.М. Ільницької, О.Ф. Джафарової, В.В. Петьовки, О.О. Сосновика, І.А. Мордвін, в яких приділена увага наданню послуг саме Державною фіскальною службою (далі - ДФС України) України. Однак правове регулювання обслуговування платників податків у, так званих, «альтернативних формах», зокрема, шляхом функціонування електронного кабінету, нині залишене без належної уваги.

Метою статті є переосмислення оновленої термінології в частині обслуговування платників податків з огляду на впровадження нової форми такої діяльності ДФС України.

Виклад основного матеріалу. Основні функції ДФС України з обслуговування платників податків визначені статтею 19 «Функції контролюючих органів» Податкового кодексу України (далі - ПК України), серед яких визначено надання адміністративних послуг платникам податків, зборів, платежів (підпункт 3 пункт 1 статті 19-1); забезпечення впровадження електронних сервісів для обслуговування суб'єктів господарювання (підпункт 27 пункт 1 статті 19-1); надання консультацій щодо законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДФС України (підпункт 28 пункт 1 статті 19-1); забезпечення інформування громадськості про реалізацію державної податкової і митної політики (підпункт 29 пункт 1 статті 19-1); надання послуг електронного цифрового підпису (підпункт 44 пункт 1 статті 19-1) [1]. Логічним є висновок, що наведений перелік функцій, регламентований ПК України, ілюструє зміст сервісної функції ДФС України. Вказана функція, як зазначалося вище, займає центральне місце у визначенні напрямів діяльності ДФС України, регламентована ПК України, а саме: підпунктом 226 пункту 1 статті 14 [1]. податковий реформа електронний україна

Нині із задекларованих положень податкової реформи в Україні визнана необхідність перетворення ДФС України з інспекційного органу на службу, яка здійснюватиме сервісну діяльність. На виконання положень реформи прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні». Наведеним нормативно-правовим актом внесено низку змін до ПК України, зокрема, посилення виділення окремої функції з обслуговування платників податків ДФС України. Це відобразилося у закріпленні в ПК України у підпункті 226 пункту 1 статті 14 поняття «сервісне обслуговування», під яким законодавець розуміє - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган [1].

Нормативне вираження представленого терміна («сервісне обслуговування») продукує неоднозначне розуміння, оскільки у ньому простежується поєднання двох самостійних понять «сервіс» та «обслуговування», які потребують окремого опрацювання щодо їх закріплення та різних процедур їх реалізації ДФС України.

У словниково-довідниковій літературі, зокрема у Тлумачному словнику Української мови, термін «обслуговувати» визначається, як задоволення чиїхось потреб, надання послуг, виконання чогось потрібного для когось [2; с. 211]. У свою чергу, «сервіс» - від латинського service - служіння; servio - служити, обслуговувати), обслуговування, забезпечення побутових потреб населення, організації і підприємства, що надають такі послуги [2; с. 122].

У ПК України термін «обслуговування» використовується у сенсі виконання метеріально-технічних операцій, що відповідає терміну «сервіс», а у разі, коли він вживається у сполучені із прикметником «електронний», повинен означати увесь комплекс послуг, зокрема й адміністративних, що надаються за допомогою електронних засобів (наприклад, за допомогою мережі Інтернет).

Указаний напрямок діяльності закріплений у підпункті 27 пункті 1 статті 19 ПК України у вигляді обов'язку забезпечення розвитку та технічного обслуговування супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизації процедур, зокрема, контроль за повнотою та правильністю виконання митних формальностей, організації впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання [1]. З прийняттям закону було уточнено вказану функцію шляхом регламентування окремим підпунктом та виділенням функції забезпечення контролю за повнотою та правильністю виконання митних формальностей. До того ж, ПК України було розширено нормою підпункту 47 пункту 1 статті 19-1 щодо надання консультації платникам податків щодо користування такими інформаційно-телекомунікаційними системами під час сплати податків тощо [1].

На користь тези щодо використання терміна «сервіс» у ПК України саме як «електронного» свідчить зміст статті 42-1 «Електронний кабінет», якою регламентується поняття, принципи та окремі процедури взаємодії платника податків із контролюючим органом (ДФС України) через інформаційну систему «Електронний кабінет». Зокрема, серед принципів визначено принцип «повноти функціоналу», який передбачає наявність електронного сервісу, що забезпечує можливість реалізації прав та обов'язків платника податків, отримання документів, передбачених законодавством, та інформації, щодо такого платника податків, он-лайн (через Інтернет у режимі реального часу) або через програмний інтерфейс (АРІ), іншими засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем [1].

Введення в дію функціонування інформаційної системи «Електронний кабінет» забезпечило реалізацію одного з основних принципів публічного адміністрування - принципу «єдиного вікна» в електронному вигляді та сприятиме виділенню сервісної діяльності ДФС України, що забезпечується, очевидно, через призму поняття «електронне адміністрування», поняття якого в діючому ПК України не закріплено, не зважаючи на його використання у статтях 200-1 та 232 ПК України [1].

Зважаючи на це, роль «сервісного обслуговування» визначається у межах загального поняття «адміністрування податків, зборів, платежів», про що свідчить підпункт 1-1 пункту 1 статті 14 ПК України.

Аналіз вказаного положення у ПК України не дозволяє розкрити зміст поняття «сервісного обслуговування» через організацію діяльності «Електронного кабінету». Зокрема, поза увагою законодавця залишилися й послуги щодо ідентифікації та обліку платника податків, які, ймовірно, повинні включатися до поняття сервісне обслуговування, змістом якого є надання послуг. Окремо слід вказати на відсутність вказівки щодо можливості отримання платником податків адміністративних послуг в електронному вигляді, зокрема, через мережу Інтернет. Таким чином, організація діяльність «Електронного кабінету» представляється дещо ширше, аніж сервісне обслуговування.

Особливої уваги заслуговує положення щодо «спеціальних» можливостей інформаційної системи «Електронний кабінет». Так, до таких можливостей відносяться право платника податків отримати будь-який документ, що стосується такого платника та повинен бути виданий йому контролюючим органом згідно з законодавством України, або інформації з баз даних щодо такого платника шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням електронного підпису посадової особи контролюючого органу та печатки контролюючого органу з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З наведеної норми не зрозуміло, що саме законодавець вкладає у зміст терміну «будь-який документ».

Загалом вважаємо, що доцільним було б розкриття змісту поняття «сервісне обслуговування» шляхом організації діяльності та розширеного розкриття поняття «електронний кабінет», що потягне за собою конкретне розуміння правового та технічного поля забезпечення взаємодії між платниками податків та контролюючими органами ДФС. Оскільки власне впровадження такої системи, як електронний кабінет є досить інноваційним, це досить серйозно спрощує взаємодію між платниками податків та контролюючими органами. Однак невирішеною залишається проблема прогалин в законодавстві, які залишають можливість на лобіювання інтересів, з огляду на відсутність конкретизації порядку дій у даній системі, що само собою породжує створення «коридорів» для нівелювання повноцінного виконання функцій, поставлених перед системою та безпосередньо перед контролюючими органами.

Відповідно до вищевикладеного можна дійти висновку, що прийняття ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» значною мірою вплинуло на порядок взаємодії між платниками податків та контролюючими органами.

З прийняттям вищезазначеного нормативно правового документу у ПК сформувалися такі поняття, як «сервісне обслуговування» та «електронний кабінет», які досить суттєво поміняли порядок взаємодії між платниками податків та контролюючими органами. Пунктом 1 статті 42-1 визначені принципи, відповідно до яких функціонує електронний кабінет, серед яких: контрольованості, автоматизованості, повноти функціоналу та інші, у свою чергу, пунктом 2 статті 42-1 визначені шляхи реалізації прав та обов'язків платників податків серед яких: управління сумами помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені; автоматизованого визначення обов'язкових для заповнення та подання форм податкової звітності та рахунків для сплати податків і зборів конкретного платника податків; заповнення, перевірки та подання податкових декларацій, звітності до контролюючого органу; реєстрації, коригування податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних та акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних; перегляду в режимі реального часу інформації про податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрація яких в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, та інші.

Серед недоліків варто виокремити формулювання, подане у ПК України [1] щодо поняття та змісту «електронний кабінет». Так, підпунктом 56 з позначкою 2 пункту 1 статті 14 ПК України електронним кабінетом є електронна система взаємовідносин між платниками податків та державними, зокрема і контролюючими, органами з питань реалізації їхніх прав та обов'язків. В інших частинах наведено структуру електронного кабінету, яка складається, відповідно до змісту наведеної статті, із певних складових, які відносяться до матеріально-технічного забезпечення зазначеної діяльності. Зважаючи на це, розміщення норми у такому вигляді, коли замість визначення процедур взаємодії називаються окремі складові її системи технічного оснащення, навряд чи можна визнати доцільним. Окремо варто звернути увагу на те, що порядок функціонування електронного кабінету визначається Наказом Міністерства фінансів України № 637 від 14.07.2017 року, який, по суті, дублює положення ПК України. Зважаючи на те, що вказані положення ПК України не регулюють відносин, що виникають у процесі взаємодії платника податків та відповідного суб'єкта адміністрування, вважаємо за доцільне виключити із ПК України окремі частини підпункту 14.1.56^-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України та викласти його у такій редакції:

«Електронний кабінет - електронна система взаємовідносин між платниками податків та державними, зокрема контролюючими органами з питань реалізації їхніх прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;

Порядок функціонування електронного кабінету визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Підсумовуючи, варто вказати на перспективність подальших досліджень формування процедур надання адміністративних послуг за допомогою електронної системи «електронний кабінет платника податків». Науковий пошук у згаданому напрямі буде продовжено в наступних публікаціях.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України: Редакція станом на 03.12.2017 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

2. Кульчицька Т Українська лексикографія ХІІІ-ХХ століття: бібліографічний покажчик / Т Кульчицька. - Львів: Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника, 1999. - 359 с.

Размещено на Allbest.ru