Теоретико правові концепції страхування і перестрахування: діалектика взаємозв’язку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико правові концепції страхування і перестрахування: діалектика взаємозв'язку

Слободянюк О.В.

У статті ідентифіковано діалектичні зв'язки між страхуванням і перестрахуванням на основі історичного екскурсу, оцінки нормативно-правового забезпечення, принципів, технологій передачі ризику. Доведено, що страхування і перестрахування тісно пов'язані між собою, мають спільну множину принципів, технологій передачі ризику і об'єктів, але не співвідносяться як ціле і частина. Перестрахування визначено самостійним видом підприємницької діяльності, похідним від страхової діяльності, результатом здійснення якої є надання фінансових послуг страховим компаніям. У процесі цього відбувається обмін страхового ризику на кредитний, який вимірюється ймовірністю невиконання перестраховиком своїх фінансових зобов'язань перед страховиком.

Ключові слова: страхування, перестрахування, теоретико правові концепції, діалектика, взаємозв'язок.

Постановка проблеми. Фінансові послуги страхування та перестрахування загальновизнані потужні сфери економічного сектора Європейського Співтовариства, які виконують суттєві макроекономічні завдання, є вагомими джерелами інвестицій, вирішуючи при цьому чимало соціальних питань [1, ^ 57]. У сучасних умовах інтернаціоналізації світового господарства з кожним роком збільшується роль послуг перестрахування як глобального механізму перерозподілу ризиків у просторі та часі, спостерігаються процеси зближення перестрахових ринків різних країн світу та уніфікація правил роботи на них. Вітчизняний страховий ринок, хоча і відіграє важливу роль у фінансовій системі України, з ряду об'єктивних та суб'єктивних причин на сьогодні є малорозвиненим. Однією з передумов його успішного функціонування є ефективне поєднання страхування та перестрахування. Тому поглиблене дослідження їх природи сприятиме розвитку взаємовідносин між суб'єктами страхового ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження теоретичних питань перестрахування вчені-економісти розпочали наприкінці ХІХ початку ХХ століття, коли теорія страхування сформувалася в окрему галузь знань [2, с. 401]. Із самого початку її виникнення і до сьогоднішнього дня серед вчених існують різні думки щодо природи, визначення та суті перестрахування й віднесення його до категорії фінансових послуг, що обумовлює необхідність детального розглянути цю важливу складову забезпечення фінансової стійкості страховика [3, ^ 185]. У правовій

Доктрині проводиться дискусія щодо самостійності договору перестрахування в системі страхових правовідносин [4, а 72]. Серед дослідників страхової справи усталилися два протилежні погляди щодо тотожності чи відмінності за своєю сутністю перестрахування та страхування.

Формулювання цілей статті ідентифікація діалектичних зв'язків між страхуванням і перестрахуванням на основі історичного екскурсу, оцінки нормативно-правового забезпечення, принципів, технологій передачі ризику.

Опис основного матеріалу дослідження.

Перші згадки про формування перестрахових операцій відносилися до морської торгівлі, транспортного покриття, а найстаріший відомий договір з характеристиками перестрахування був укладений у 1370 р. в Генуї. Інститут перестрахування виник у Європі в другій половині ХІУ ст. внаслідок революційних змін у способах виробництва, розвитку суспільноекономічної інфраструктури та значної капіталізації господарської діяльності. Вказані процеси стали підґрунтям для збільшення вартості об'єктів страхування, відповідних ризиків, а відтак зумовили появу перестрахування як способу «страхування страховиків». Феномен перестрахування пов'язаний із винаходом страховою практикою середньовіччя механізму «перенесення» значних ризиків на іншого страховика, на відміну від «розподілу» ризиків між багатьма страховими організаціями, притаманного співстрахуванню.

З часу свого виникнення перестрахування як господарсько-правова конструкція перебуває у постійному русі [5, с. 287]. На сьогоднішній день перестрахування, пройшовши багатовіковий шлях розвитку, перетворилося в добре налагоджену гнучку систему, здатну поглинути збиток численних сучасних ризиків [6, с. 144]. Тривала практика функціонування страхового ринку показала, що перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості будь-якої страхової компанії незалежно від розміру її капіталів, резервних фондів та структури активів.

У науковій літературі також досить розповсюдженою є точка зору про те, що перестрахування є різновидом страхування, його особливим видом або галуззю, і тому цілком доречною є думка про необхідність поширення страхового законодавства на відносини перестрахування. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування» перестрахування визначається видом страхової діяльності [7]. Стаття 12 указаного Закону надає його дефініцію як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. У вітчизняному законодавстві перестрахування визначається частиною страхування. Погоджуючись із тим, що страхування та перестрахування як з економічної, так і юридичної точки зору мають певні спільні риси, вважаємо, що ототожнювати їх недоречно. страхування підприємницький ризик

Вимоги до змісту договорів страхування і перестрахування встановлюються різними статтями Цивільного Кодексу України. Стаття 979 визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 987 за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування [8]. Таким чином, підхід до визначення відмінностей між страхуванням і перестрахуванням лише через поняття договору є занадто вузьким і залишає поза увагою інші особливості її здійснення.

В українському законодавстві відсутній чіткий кордон між страхуванням та перестрахуванням як двома різними видами підприємницької діяльності. Утім історичний і міжнародний досвід здебільшого доводить необхідність відмінного регулювання страхової та перестрахової діяльності. У більшості економічно розвинутих держав, що займають провідні позиції на світовому ринку перестрахування, реалізована концепція щодо неприпустимості поширення на відносини перестрахування законодавства, яке стосується прямого страхування.

В англійському страховому праві розроблено п'ять базових принципів, на яких будується договір страхування: наявність майнового інтересу; найвища ступінь довіри сторін; наявність причинно-наслідкового зв'язку збитку і події; виплата відшкодування в розмірах реального збитку; суброгація перехід до страховика, який сплатив страхове відшкодування права вимоги, яке страхувальник має до особи, винної у збитках. На наш погляд, лише три з указаних принципів можуть бути застосовані в перестрахуванні: принцип страхового інтересу; принцип відшкодування збитків; принцип найвищої сумлінності. Принцип суброгації і принцип причиннонаслідкового зв'язку збитку і події не можуть бути перенесені по аналогії на перестрахувальні операції. Відповідно до принципу найвищої сумлінності покупець перестрахового захисту повинен надати всю інформацію, яка може бути важливою для оцінки страхового ризику, а продавець має бути впевненим, що страховик здійснює оцінку і відбір страхових ризиків обережно, розсудливо й уважно. Страховик повинен мати можливості для оцінки спроможності перестраховика виконати фінансові зобов'язання, а також для визначення ступеня кредитного ризику.

Спільними у природі страхування і перестрахування є: розподіл ризику між зацікавленими сторонами договору страхування або перестрахування; схожість між страховиком, який передає ризик перестраховику, і страхувальником, який передає ризик страховій компанії; платний характер відносин [9, с. 181]. Перестрахуванню та майновому страхуванню притаманні одноманітні об'єкти страхування майнові інтереси, що не пов'язані з особою страхувальника. Перестрахування можна розглядати як різновид страхування або іншими словами, як «страхування страховиків». З цієї точки зору перестрахуванню властиві усі суттєві ознаки страхування як економічної категорії. Але потрібно враховувати, що перестрахування є специфічним різновидом страхування. Перестрахування має двоїстий характер. Так, за речовим змістом воно є формою захисту від ризиків та обумовлюється існуванням ризику, за сутністю це сукупність економічних відносин, які виникають із матеріальних інтересів страховиків з приводу набуття гарантій виконання їх страхових зобов'язань. Відтак, діалектичний взаємозв'язок між майновими інтересами страховика і ризиком загрози цим інтересам породжує особливі економічні відносини щодо забезпечення перестрахового захисту.

Тимощук О. В. визначає перестрахування як особливу платну фінансову послугу, яка передбачає передавання одним страховиком частини ризиків, взятих ним на страхування, іншому страховику або перестраховику з метою забезпечення своєчасного й повного виконання своїх фінансових зобов'язань перед страхувальником у разі настання події, передбаченої договором страхування [10, с. 75]. Перестрахування це специфічна фінансова послуга, представлена захистом страхової компанії від ризику виконання нею своїх зобов'язань перед страхувальником. Воно не змінює природу і ймовірність настання страхового ризику, а тільки обмежує схильність страхової компанії до нього. Перестрахування не змінює умов страхування або зобов'язань за договором страхування, оскільки між перестраховиком і страхувальником не існує будь-яких правових відносин, а отже страховик залишається повністю відповідальним за виконання фінансових зобов'язань перед страхувальником. Також, при здійсненні перестрахування не створюється новий страховий фонд, а лише певною мірою змінюються вже сформовані страхові фонди.

Відповідно поглядів Кнейслера О. перестрахування це сукупність перерозподільних відносин, що виникають між учасниками формування, розподілу і використання цільових фондів грошових коштів, призначених для забезпечення перестрахового захисту [11, с. 110]. Результатом надання перестрахової послуги є не тільки диверсифікація ризиків, а й перерозподіл частини страхових платежів на користь перестраховиків, що виражається у вигляді перестрахової премії ціни за надання послуги.

Перестрахування має достатній перелік властивостей, завдяки яким його можна ідентифікувати як послугу: задоволення індивідуальних потреб страхових компаній; нематеріальний характер; виявлення споживчої вартості після придбання; оплата перестрахової послуги до моменту її фактичної реалізації; початкова невизначеність наданої послуги як у вартісній оцінці, так і за часом. Отже, перестрахування це специфічна платна фінансова послуга, яка передбачає передачу одним страховиком частини одного або сукупності ризиків, взятих ним на страхування, іншому страховику або перестраховику з метою забезпечення своєчасного й повного виконання своїх фінансових зобов'язань перед страхувальниками у разі настання страхового ризику або реалізації сукупності страхових ризиків.

Перестрахування не є страхуванням, хоча у страхуванні й перестрахуванні використовується один і той самий механізм передачі ризику, вони розрізняються концептуально і служать різним цілям: страхування це метод управління страховим ризиком, за допомогою якого страхувальник захищає себе від надзвичайних випадків, що знаходяться поза нормальним ходом подій, чи то в його особистому або діловому житті; перестрахування це управління страховим ризиком, які обидві сторони приймають на себе при нормальному ході подій.

Робоча група з перестрахування Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю (ІАК) визначила перестрахування як форму страхування, де страховик зменшує свої операційні та фінансові ризики шляхом поділу індивідуальних страхових ризиків або ризиків страхового портфеля і передачі їх перестраховику, який отримує за це відповідну премію. Деякі зарубіжні вчені трактують перестрахування як передачу страховою компанією всього ризику або його частини, що був нею застрахований, іншому страховику, або подають перестрахування як покриття, яке страховик може придбати для свого захисту від великих збитків [12, с. 25].

Перестрахування це професійна хеджінгова операція, за допомогою якої перестрахувальник передає всю або частину своїх страхових зобов'язань перестраховику. Перестрахування є одним із видів операцій купівлі-продажу, в якій покупець і продавець мають свої економічні можливості. У термінології фондового ринку перестрахування є «свопом», в якому страховик обмінює ризик втрати активів на кредитний ризик [13, с. 14].

Перестрахування є самостійним видом підприємницької діяльності у галузі страхування, якому властиві самостійне правове регулювання відносин між страховиком та перестраховиком і самостійне правове регулювання діяльності перестраховиків як на національному, так і на міжнародному страхових ринках. Означене зумовлює необхідність окремого регулювання перестрахування на законодавчому рівні шляхом прийняття Закону України «Про перестрахову діяльність в Україні». Перестрахування є особливою галуззю відносин у сфері страхової діяльності, оскільки послуги перестрахування є вторинними, похідними та вузькоспеціалізованими по відношенню до прямого страхування і діяльності страховика.

Істотним кроком у господарсько-правовому забезпеченні державної фінансової політики України стало схвалення Комплексної програми розвитку фінансового сектора України до 2020 року [14]. На жаль, вона надає перевагу регламентації заходів і проведенню реформ у банківському секторі країни, невиправдано дискримінуючи реформування та розвиток страхування. Наприклад, про операції перестрахування у Програмі згадується тільки один раз (Розділ VII Програми), і то лише в назві акта законодавства ЄС, що має бути імплементований за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Однією з передумов ефективного функціонування та прогресу фінансового сектора України є розбудова у цій галузі повноцінного конкурентного середовища згідно із стандартами і правилами ЄС, так само як використання правових механізмів acquis communautaire Європейської Спільноти на страховому ринку.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Основний науковий результат статті полягає в ідентифікації діалектичних зв'язків між страхуванням і перестрахуванням, які тісно пов'язані між собою, мають спільну множину принципів, технологій передачі ризику і об'єктів, але не співвідносяться як ціле і частина. Перестрахування є самостійним видом підприємницької діяльності, похідним від страхової діяльності, результатом здійснення якої є надання фінансових послуг страховим компаніям. У цьому процесі відбувається обмін страхового ризику на кредитний, який вимірюється ймовірністю невиконання перестраховиком своїх фінансових зобов'язань перед страховиком.

Перспективами подальших досліджень є розробка пропозицій щодо підвищення ролі перестраховиків у системі управління ризиками страхового ринку.

Перелік використаних джерел

1. Віннічук Р. І. Окремі господарсько-правові аспекти становлення та розвитку перестрахування / Р.І. Віннічук // Проблеми законності. 2014. Вип. 127. С. 55-65.

2. Кнейслер О. В. Етимологічні основи та передумови виникнення перестрахування / О. В. Кнейслер // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Економіка. 2010. Вип. 15. С. 398-406.

3. Маруженко Д. С. Концептуальні засади визначення перестрахування як специфічної фінансової послуги / Д. С. Маруженко // Наукові праці НДФІ. 2007. Вип. 2. С. 181-194.

4. Віннічук Р. І. До питання про спеціальний господарсько-правовий режим перестрахування / Р.І. Віннічук // Проблеми законності. 2014. Вип. 126. С. 68-77.

5. Віннічук Р. Деякі аспекти конституційних засад державної фінансової політики України в галузі перестрахування / Р. Віннічук // Evropsky politicky a pravni diskurz. 2015. Vol. 2, Iss. 4. С. 282-290.

6. Кравчук А. В. Теоретичні засади розвитку перестрахування / А. В. Кравчук, І. І. Кириченко // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Сер. : Економічні науки. 2014. № 1. С. 142-147.

7. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80

8. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15

9. Гусак А. С. Перестрахування та його роль у підвищенні корпоративної відповідальності страхового бізнесу / А. С. Гусак // Економічний аналіз. 2015. Т. 19(1). С. 178-183.

10. Тимощук О. В. Теоретичні аспекти державного регулювання перестрахування в умовах глобалізації /

11. О.В. Тимощук // Формування ринкових відносин в Україні. 2013. № 11. С. 72-76.

12. Кнейслер О. Теоретико-прагматичні підходи до визначення сутності перестрахування / О. Кнейслер // Формування ринкових відносин в Україні. 2011. № 3. С. 109-113.

13. Brennan D. The End of The Relationship? // Global Reinsurance. 2005. №2. P. 22-26.

14. Klein C. Looking for a Premium. Reinsurance Credit Risk and Bond Default Rates // Benfield Industry Analysis and Research. 2004. №2. Р. 13-15.

15. Комплексна Програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року: Постанова Правління

16. Національного банку України від 18.06.2015 № 391 [Електронний ресурс]. Режим доступу:

17. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0391500-15

18. Vinnichuk R. I. (2014), Some economic and legal aspects of the formation and development of reinsurance, Problemy zakonnosti [Problems of law], No. 127, pp. 55-65 [in Ukrainian]

19. Knejsler O. V. (2010), Etymological basis and background of reinsurance, Naukovi zapysky [Nacional'nogo universytetu «Ostroz'ka akademija»]. Ser. : Ekonomika [Scientific notes [National University «Ostroh Academy»]. Ser.: Economy], No. 15, pp. 398-406 [in Ukrainian]

20. Maruzhenko D. S. (2007), Conceptual framework determining how specific financial reinsurance services, Naukovipraci NDFI [Proceedings NDFI], No. 2, pp. 181-194 [in Ukrainian]

21. Vinnichuk R. I. (2014), On special economic and legal regime for reinsurance, Problemy zakonnosti [Problems of law], No. 126, pp. 68-77 [in Ukrainian]

22. Vinnichuk R. (2015), Some aspects of constitutional principles state financial policy of Ukraine in reinsurance, Evropsky politicky a pravni diskurz [European political and legal discourse], No. 2, Vol. 4, pp. 282-290 [in Ukrainian]

23. Kravchuk A. V., Kyrychenko I. I. (2014), The theoretical foundations of reinsurance The theoretical foundations of reinsurance, Visnyk Zhytomyrs'kogo derzhavnogo tehnologichnogo universytetu. Ser.: Ekonomichni nauky [Bulletin Zhytomyr State Technological University. Ser.: Economic Science], No. 1, pp. 142-147 [in Ukrainian]

24. Pro strahuvannja: Zakon Ukrai'ny [On Insurance: Law of Ukraine] (1996), Retrieved from:

25. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D 1%80 [in Ukrainian]

26. Cyvil'nyj kodeks Ukrai'ny: Zakon Ukrai'ny [The Civil Code of Ukraine: the Law of Ukraine] (2003), Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 [in Ukrainian]

27. Gusak A. S. (2015), Reinsurance and its role in enhancing corporate responsibility insurance business, Ekonomichnyj analiz [Economic Analysis], Vol. 19(1), pp. 178-183 [in Ukrainian]

28. Tymoshhuk O. V. (2013), Theoretical aspects of state regulation of reinsurance in globalization, Formuvannja rynkovyh vidnosyn v Ukrai'ni [The formation of market relations in Ukraine], No. 11, pp. 72-76 [in Uktainian]

29. Knejsler O. (2011), Theoretical and pragmatic approaches to defining the essence of reinsurance, Formuvannja rynkovyh vidnosyn v Ukrai'ni [Formation ofmarket relations in Ukraine], No. 3, pp. 109-113 [in Ukrainian]

30. Brennan D. (2005), The End of The Relationship?, Global Reinsurance, No. 2, pp. 22-26

31. Klein C. (2004), Looking for a Premium. Reinsurance Credit Risk and Bond Default Rates, Benfield Industry Analysis and Research, No. 2, pp. 13-15

32. Kompleksna Programa rozvytku finansovogo sektoru Ukrai'ny do 2020 roku [A comprehensive program of financial sector in Ukraine 2020] (2015), Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0391500-15 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru