Охорона материнства як інститут трудового права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Охорона материнства як інститут трудового права

Пожарова О.В.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія»

Анотація

охорона материнство трудовий жінка

У статті визначено поняття охорони материнства як інститут трудового права. Вносяться пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у сфері охорони материнства та розробки єдиного законодавчого акта про охорону материнства.

Ключові слова: материнство, охорона материнства, працівники із сімейними обов'язками, працюючі жінки, норми трудового права.

Аннотация

В статье дано определение понятия охраны материнства как института трудового права. Вносятся предложения по совершенствованию действующего законодательства в сфере охраны материнства и разработке общего законодательного акта по охране материнства.

Ключевые слова: материнство, охрана материнства, работники с семейными обязанностями, работающие женщины, нормы трудового права.

Annotation

The article defines the notion of maternity protection as an institution of labor law. Proposals are made to improve the current legislation in the field of maternity protection and develop a general legislative act on maternity protection.

Key words: maternity, maternity protection, employees with family obligation, working women, norms of labor law.

Постановка проблеми. У сучасних соціально-економічних умовах охорона материнства набуває особливої актуальності. Національне законодавство у сфері захисту прав жінок складається з неоднорідних за своєю природою груп правових норм.

Норми трудового права, які містять правові гарантії, що забезпечують охорону праці жінок та її безпеку для здоров'я, є найбільшим його підрозділом. Також чимало правових норм, щодо охорони праці жінок, містяться у сімейному, аграрному, адміністративному, цивільному законодавстві.

Іншими словами, охорона праці жінок складається із невід'ємних частин: загальної охорони праці як чоловіків, так і жінок та спеціальної охорони праці жінок, яка враховує фізіологічні особливості жіночого організму.

Законодавче регулювання дотримання і охорони прав людини в Україні базується як на наданні різноманітних та необхідних гарантій (загальних, матеріальних та юридичних), так і на застосуванні публічного примусу, що включає запобіжні заходи і заходи захисту, поновлення прав, заходи відповідальності і т. ін.

Норми, спрямовані на реалізацію конституційних принципів охорони сім'ї, дитинства, материнства і батьківства, закріплені у більшості галузей національного законодавства:конституційному,

цивільному, сімейному, трудовому, кримінальному та ін. Можна дійти висновку, що охорона материнства забезпечується цілим комплексом правових норм, що належать до різних галузей права.

На сьогодні актуальною проблемою у теоретичному і практичному аспектах є проблема визначення поняття охорони материнства.

Стан дослідження. Теоретичні та практичні аспекти правового регулювання праці жінок досліджують у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці: В.М. Андріїв, Н.Б. Болотіна, І.А. Вєтухова, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, В.Г. Ротань,

О.М. Потопахіна, Г.І. Чанишева та ін. У сучасній науці трудового права відсутні спеціальні комплексні дослідження щодо поняття охорони материнства.

Мета і завдання дослідження. Метою статті є визначення поняття «охорона материнства» як субінституту комплексного правового інституту «Праця жінок та осіб із сімейними обов'язками» Індивідуального трудового права.

Виклад основних положень. Враховуючи положення статті 51 Конституції України, в якій йдеться про охорону сім'ї, дитинства, материнства і батьківства, у системі національного права слід виокремити самостійний інститут з відповідною назвою. Зазначений інститут являє собою вельми складну, інтегровану у чисельні галузі структуру з властивими їй єдиній характеристиками, що виконує вкрай важливі функції нормативно-правового регулювання суспільних відносин у цій сфері.

Інститут охорони материнства, батьківства, дитинства і сім'ї має комплексну міжгалузеву природу та включає норми конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового, аграрного права, права соціального забезпечення та інших галузей. Зазначений інститут охоплює увесь комплекс різноманітних і необхідних гарантій (загальних, матеріальних і юридичних) та правових заходів примусу (запобіжні заходи і заходи захисту, поновлення прав, міри відповідальності і т. ін.).

Отже, норми трудового права з охорони материнства є складовою законодавчих та інших нормативно-правових актів, що у сукупності утворюють комплексне міжгалузеве законодавство у сфері охорони сім'ї, дитинства, материнства і батьківства.

Цей розпорошений по різних галузях законодавства нормативний масив, яким складно користуватися навіть фахівцям, обумовлює постановку питання про упорядкування правового регулювання праці жінок, охорони материнства на комплексній основі. З огляду на це, видається необхідним розробка єдиного законодавчого акта про охорону материнства. Основною метою зазначеного Закону має бути забезпечення оптимального поєднання зайнятості жінок у виробництві з їх материнськими обов'язками.

Видається можливим запропонувати наступну структуру Закону України «Про охорону материнства»:

Розділ І. Загальні положення;

Розділ ІІ. Права та свободи жінки-матері;

Розділ ІІІ. Жінка-матір і сім'я;

Розділ ІУ Жінка-матір і суспільство;

Розділ V. Жінка-матір в несприятливих умовах і екстремальних ситуаціях;

Розділ УІ. Відповідальність за порушення законодавства про охорону материнства;

Розділ УІІ. Міжнародне співробітництво;

Розділ УІІІ. Прикінцеві положення.

За своїм змістом норми трудового права, що регулюють трудові відносини жінок і осіб із сімейними обов'язками, можна поділити на три групи: 1) норми, які поширюються на усіх жінок з огляду на особливості їх організму, необхідність спеціального захисту їх репродуктивного здоров'я і запобігання дискримінації жінок у трудових відносинах; 2) норми, які надають пільги та гарантії з огляду на вагітність, пологи, післяпологовий період; 3) норми, які надають пільги жінкам та іншим членам сім'ї у зв'язку з наявністю дітей і виконанням сімейних обов'язків.

Норми трудового права, що регулюють трудові відносини жінок і осіб із сімейними обов'язками, містяться у різних правових інститутах: трудовий договір, робочий час, час відпочинку, охорона праці та ін.

На законодавчому рівні ці норми містяться у главі ХІІ «Праця жінок» чинного Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) [1], Законах України «Про охорону праці» [2], «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [3]. Положення зазначених законів конкретизуються у численних підзаконних нормативно-правових актах про охорону праці жінок.

Норми, що регулюють трудові відносини за участі жінок, містяться також в актах соціального діалогу - колективних угодах і колективних договорах. Саме на колективно-договірному рівні приймаються зобов'язання, спрямовані на поліпшення умов праці жінок. Однак у статтях 7 і 8 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року [4], якими визначено зміст колективного договору і угод, не йдеться про відповідні зобов'язання сторін. У зазначених статтях передбачаються взаємні зобов'язання сторін щодо забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок та заборони дискримінації.

У чинному КЗпП України глава ХІІ «Праця жінок» йде одразу після глави «Охорона праці» і трактується в теорії трудового права як частина охорони праці, поряд із технікою безпеки та виробничою санітарією.

І.А. Вєтухова на основі історико-правового аналізу розвитку трудового законодавства, дійшла висновку висновок про те, що норми про працю жінок у сучасних умовах вже недоцільно розглядати лише як частину норм, що охоплюються інститутом охорони праці у вузькому розумінні цього поняття, а слід вважати самостійним інститутом трудового права [5]. З такими пропозиціям варто погодитися. Дійсно, сукупність норм, що регулюють трудові відносини за участі жінок, відповідають усім ознакам інституту права, визначеними у теорії права.

Інститут права - це об'єктивно уособлена всередині однієї галузі або декількох галузей права сукупність взаємопов'язаних юридичних норм, які регулюють невелику групу видових родинних відносин. Інститут права характеризується загальним змістом правових норм, смисловою зв'язаністю між ними, логічною єдністю, що зумовлює їх відокремлення всередині галузі або, як виняток, між кількома галузями права. Фактично функціональна характеристика нормативних приписів, запрограмована в них мета правового регулювання забезпечує поєднання правових норм у системні утворення, якими виступають інститути [6].

У системі трудового права України доцільно виділяти інститут «Праця жінок і осіб із сімейними обов'язками». Такий інститут права являє собою сукупність правових норм, що регулюють трудові відносини за участі жінок та осіб із сімейними обов'язками, і є самостійним комплексним інститутом у структурі Індивідуального трудового права.

Між інститутами всередині галузі можуть існувати відносини субординації, співпідпорядкування. Певні частини крупного інституту утворюють нерідко самостійні підрозділи, які називаються субінститутами.

Субінститут права - це відокремлена всередині інституту права група правових норм, яка забезпечує цільове регулювання суспільних відносини.

Норми, що регулюють трудові відносини за участі вагітних жінок і жінок, які мають дітей, утворюють фактично інститут всередині інституту, є відносно відокремленою за суб'єктом права сукупністю норм, що дає підстави для об'єднання їх в окремому субінституті - «Праця вагітних жінок і жінок, які мають дітей».

Норми про працю жінок з огляду на материнство, будучи лише частиною норм про працю жінок, характеризуються рисами, властивими інституту права: вони є відносно відокремленими за суб'єктом права, регулюють певні сторони трудових відносин за участі жінок, є відносно самостійними, сталими і мають деяку автономію.

Інакше кажучи, вони мають необхідні риси інституту права і водночас самі входять до інституту права, а відтак видається доцільним їх об'єднання в окремому субінституті в межах інституту «Праця жінок і осіб із сімейними обов'язками».

Висновки з дослідження і перспективи подальших розробок у цьому напрямі

Враховуюче вище-викладене, можна дійти висновку, що, як субінститут комплексного правового інституту «Праця жінок та осіб із сімейними обов'язками», охорона материнства є сукупністю правових норм, що передбачають гідні умови праці для вагітних жінок і жінок, які мають дітей, додаткові пільги для зазначеної категорії жінок, юридичні гарантії їх трудових прав. З метою упорядкування правового регулювання праці жінок, охорони материнства на комплексній основі, видається необхідним розробка єдиного законодавчого акта про охорону материнства, а саме - Закону України «Про охорону материнства».

Список використаних джерел

1. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради УРСР - 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.

2. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694--ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - Ст. 668.

3. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 вересня 2005 р. № 2866-^ // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 52. - Ст. 561.

4. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. № 3356-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 36. - Ст. 361.

5. Вєтухова І.А. Особливості правового регулювання праці жінок, які поєднують роботу з материнством, та його подальше вдосконалення: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / І.А. Вєтухова. - Харків, 2001. - 18 с.

Общетеоретическая юриспруденция: учеб. / под. ред. Ю.Н. Оборотова. - О.: Феникс, 2011. - С. 135

Размещено на Allbest.ru