Особливості класифікації адміністративно-правових спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ

Явдокименко Д.М., аспірант

Класичного приватного університету

Анотація

Автор у статті розглядає критерії класифікації адміністративно-правових спорів, наводить такі критерії та пропонує поділ адміністративно-правових спорів за критерієм органів, що їх вирішують та за порядком їх вирішення.

Ключові слова: адміністративно-правовий спір, адміністративне право, адміністративна юстиція, публічні права, адміністративний суд, позовна заява, державне управління.

Аннотация

Автор в статье рассматривает критерии классификации административно-правовых споров, наводит такие критерии и предлагает разделение административно-правовых споров по критерию органов, что их решают и за порядком их решения.

Ключевые слова: административно-правовой спор, административное право, административная юстиция, публичные права, административный суд, исковое заявление, государственное управление

Annotation

The author examines in the article the criteria of classification of administrative legal disputes, points such criteria and offeres the division of administrative legal disputes on the criterion of organs that they are decided and after the order of their decision.

Key words: administrative legal dispute, administrative law, administrative justice, public laws, administrative court, point of claim, public administration.

Вступ

Класифікація адміністративно-правових спорів, під якими ми розуміємо особливий різновид комплексних правовідносин матеріально-правового і процесуального характеру має не лише наукове, але і практичне значення внаслідок того, що порядок їх вирішення, включаючи підвідомчість, залежить від тієї або іншої категорії таких спорів. Науково-практичне значення класифікації полягає в тому, що вона дозволяє виявити паралелізм в роботі юрисдикційних органів і дає можливість визначити підвідомчість вирішуваних спорів в тих випадках, коли в цьому є сумніви. Крім того, розкриття характерних рис, особливостей того або іншого класу спорів дозволяє уніфікувати процедуру їх вирішення.

Постановка завдання

Дослідити класифікацію адміністративно-правових спорів.

Результати

Проблематиці адміністративно-правових спорів приділяли увагу у своїх працях такі науковці, як: В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, В. М. Бевзенко, Ю. П. Битяк, К. В. Бортняк, І. П. Голосніченко, І.С. Гриценко, Е. Ф. Демський, Є. В. Додін, С. В. Ківалов, І.Б. Коліушко, А. Т. Комзюк, О. В. Кузьменко, Д. В. Ліпський, Р С. Мельник, А. О. Монаєнко, М.І. Смокович, Ю. М. Старілов, В. С. Стефанюк, М. М. Тищенко та ін.

Під класифікацією традиційно розуміється розподіл явищ за класами відповідно до загальних ознак. У свою чергу клас - це розряд, сукупність явищ, що мають загальні ознаки. Розподіл явищ відбувається за різними, у тому числі і істотними ознаками, що відбивають внутрішньо зміст явища, які мають назву підстав . У науковій літературі в якості такої ознаки, зазвичай, називається критерій. Проте, в етимологічному значенні критерій - це відмітна ознака явища. Тобто не будь-який критерій є основою для класифікації, а тільки той, який має істотне значення. Деякі автори, в зв'язку з цим, справедливо, на наш погляд, уникають застосовувати узагальнений термін критерій, а говорять про підстави класифікації. Звідси і витікає проблема вибору критеріїв як підстав класифікації різних правових явищ, у тому числі і адміністративно-правових спорів. Критерії, що мають несуттєве значення можуть дати суто ілюстративну класифікацію, яку не можна вважати юридично значимою.

Складний характер державного управління, що охоплює не тільки сферу виконавчої влади, але і організаційні питання діяльності інших органів державної влади та місцевого самоврядування вимагає діалектичного підходу до класифікації адміністративно-правових спорів, що припускає вивчення цього явища у взаємозв'язку з іншими категоріями спорів, оскільки це необхідно для визначення меж класифікації.

Таким чином, відшукуючи підстави класифікації адміністративно-правового спору, слід пам'ятати і про класифікацію більш високого рівня, а саме про класифікацію юридичних спорів взагалі.

Головним питанням класифікації адміністративно- правових спорів є питання про вибір істотних юридично значимих критеріїв їх розподілу.

Розглядаючи адміністративно-правовий спір як особливий вид адміністративно-правового відношення, слід вказати на основні критерії для класифікації адміністративно-правових відносин взагалі пропонуються в науці. До таких відносять: поділ за змістом (охоронні і регулятивні), за відносинами між суб'єктами (субор- динаційні, координаційні), за напрямом діяльності (адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади загальної компетенції, галузевої компетенції, міжгалузевої компетенції, внутрішньоорганізаційні, у тому числі функціональні відносини), по співвідношенню прав і обов'язків між суб'єктами (вертикальні, горизонтальні, діагональні), за складом суб'єктів, за територією поширення, за видами адміністративного провадження.

Відносини з приводу адміністративно-правових спорів включені Ю.А. Тіхоміровим в такі види адміністративних правовідносин як горизонтальні [3, с. 55]. Проте, про це можна говорити з певними доповненнями, зважаючи на те, що трактування горизонтальних адміністративних правовідноин, на наш погляд, досить вузьке внаслідок того, що він говорить про юридичну і фактичну рівність учасників процесуальних відносин. Але чи мають фактичну рівність громадяни в спорах з органами державної влади, наприклад? На сьогодні це швидше мета, ніж реально досягнуте положення.

Ю.С. Педько розглядає адміністративно-правові спори як вид правовідносин з точки зору віднесення їх до окремого виду адміністративних проваджень [2, с. 86]. адміністративний правовий спір юридичний

Будь-яка класифікація адміністративних правовідносин припускає можливість комплексного підходу, тобто в її рамках має місце можливість подальшої класифікації. Таким чином, до якої б групи адміністративних правовідносин ми не відносили такі складні правовідносини як адміністративно-правові спори, вони вимагають детальнішої класифікації з використанням і деяких загальних основних критеріїв класифікації адміністративно - правових відносин.

Законодавець підходить до класифікації адміністративно-правових спорів з точки зору їх судової підвідомчості. Так, відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема [1]:

1. спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2. спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3. спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4. спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5. спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6. спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7. спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8. спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Законодавець використовує різні критерії класифікації адміністративно-правових спорів. По-перше, при розподілі справ за підвідомчістю між адміністративними судами і судами загальної юрисдикції використовується критерій суб'єктного складу сторін. По-друге, критерій економічного характеру спор (інакше кажучи, характер правовідносин). Проте, практична реалізація такої класифікації не зовсім зрозуміла, про що свідчать численні випадки звернення вищих судових інстанцій до роз'яснення питання про підвідомчість спорів.

Очевидно, що вказані критерії можуть бути покладені і в основу класифікації адміністративно-правових спорів, тим більше що така класифікація заснована на законі. Але, в якості підстав такої класифікації необхідно назвати не лише суб'єктний склад сторін спору, але і характер зв'язку між цими сторонами. У вну- трішньосистемних адміністративно- правових спорах досить важко розмежувати відносини між сторонами за економічним або неекономічним критерієм. Сторони можуть бути пов'язані відносинами влади і підпорядкування, прямої службової залежності, можуть бути рівноправними. Таким чином, як підстави пропонованої класифікації використовується: склад сторін спору, характер спірних матеріальних правовідносин, характер зв'язку між суб'єктами спору.

Існує проблема включення в цю класифікацію спорів за участю «інших суб'єктів» (не суб'єктів владних повноважень) при здійсненні владних управлінських функцій, які виконують делеговані їм чинним законо- давтсвом України владні повноваження та чи можуть такі суб'єкти бути належним відповідачем у суді.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень [1].

Владні управлінські функції слід розуміти, на нашу думку, як владні повноваження, які здійснюються державою, органами місцевого самоврядування або іншими уповноваженими державою суб'єктами в результаті їх діяльності і спрямовані на прийняття обов'язкових до виконання рішень, а також забезпечення їх виконання особами, яким ці рішення адресовані.

Проблема із визначенням кола інших суб'єктів пов'язана з тим, що законодавець не дає чіткого поняття цього терміну. У будь-якому випадку цей суб'єкт має бути наділений державно-владними повноваженнями, що виражається в праві прийняття обов'язкових для виконання нормативно-правових актів. До такого роду органів, передусім, без сумніву може бути віднесений з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, який обирає членів Вищої ради правосуддя та Громадська рада доброчесності при ВККС України, яка приймає рішення про невідповідність судді (кандидата у судді) критеріям професйної етики та доброчесності.

Багато організацій, наділених державно-владними повноваженнями, за своїм статусом не є ні органами державної влади, ні органами місцевого самоврядування, ні громадськими об'єднаннями, тобто не входять в коло суб'єктів, дії яких завжди можуть бути оскаржені в судовому порядку, а лише у випадку прямо передбаченому законом. Проте, якщо тлумачити положення Конституції України в системному зв'язку з поняттям органу влади, наділений державно-владними повноваженнями, незалежно від його статусу «де юре» ми прийдемо до висновку про те, що дії і бездіяльність будь-яких організацій, якщо на них покладено право і обов'язок здійснювати державно-владні повноваження, можуть бути оскаржені в судовому порядку і не лише у випадку, порушення прав громадян, але і у разі порушення прав і законних інтересів організацій. Тобто, можуть бути у будь-якому випадку оскаржені акти з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Громадської ради доброчесності при ВККС України, державних інспекцій та інших державних органів.

Проте, вказане розширювальне тлумачення права на судовий захист часто обмежується суто процесуальними моментами.

Аналіз чинного законодавства України показує, що законодавець не розмежовує суспільні відносини з державного управління, що виникають з обов'язковою участю суб'єкта, наділеного державно-владними повноваженнями, і управлінські відносини за участю недержавних суб'єктів, не обмовляючись про те, чи наділений такий суб'єкт державно-владними повноваженнями.

Спори за участю виборчих комісій віднесені нами в різні класифікаційні категорії спорів за участю органів наділених державно-владними повноваженнями внаслідок того, що вони як самі можуть виступати суб'єктом оскарження, так і їх акти можуть бути оскаржені. Крім того, характер основних правовідносин за участю виборчих комісій завжди складає предмет адміністративного права і має специфіку процесуального розгляду. По суті, адміністративно-правові спори, що виникають з виборчих правовідносин, можуть бути розглянуті в контексті спорів громадян і організацій, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності з органами, наділеними державно- владними повноваженнями. Виділення цієї категорії спорів при класифікації адміністративно-правових спорів досить умовне, оскільки виборчі спори комплексні за своїм характером.

Спори між органами місцевого самоврядування є адміністративними, якщо пов'язані з реалізацією їх управлінських повноважень.

Існує проблема класифікації адміністративно-правових спорів за характером спірних правовідносин, пов'язаних з економічною діяльністю. Класифікація спорів фізичних і юридичних осіб у зв'язку із здійсненням ними підприємницькій діяльності представляється нам прийнятнішою. Термін «підприємницька діяльність» використовується в чинному законодавстві України. Але це занадто широке визначення, що дозволяє навіть діяльність для особистих цілей відносити до економічної в юридичному сенсі.

Наступною основою класифікації адміністративно-правових спорів виступає критерії поділу спорів за органами, що їх вирішують та за порядком їх вирішення. Вказаний критерій також є комбінованим, оскільки класифікація спорів лише за органами, що їх вирішують, мало що дає для розуміння сутнісних характеристик класифікаційних явищ. Для багатьох з них встановлений загальний порядок вирішення адміністративно-правових спорів, що не виражає специфіки того або іншого органу. Отже, за даним критерієм адміністративно-правові спори можливо класифікувати таким чином.

Адміністративно-правові спори, що вирішуються в судовому порядку:

а) адміністративно-правові спори, що вирішуються Конституційним Судом України в порядку конституційного судочинства;

б) адміністративно-правові спори, що вирішуються судами загальної юрисдикції в порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно- правових відносин, закріпленому в КАСУ, а також в порядку оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, закріпленому статтями КУАП.

в) адміністративно-правові спори (включаючи оскарження накладених адміністративних стягнень);

Адміністративно-правові спори, що вирішуються в адміністративному порядку:

а) адміністративно-правові спори, що вирішуються в досудовому порядку;

б) адміністративно-правові спори, що вирішуються в адміністративному порядку вищестоящим органом або посадовою особою.

Адміністративно-правові спори, що вирішуються в порядку погоджувальних процедур.

Висновки

Якщо співвідносити обидві приведені класифікації, то виявляється їх природний взаємний перетин, тобто спори, віднесені до однієї з категорій за критерієм характеру правовідносин і суб'єктного складу, повністю або частково входять в одну з категорій спорів за критерієм органів, що їх вирішують і за порядком їх вирішення. Більшість адміністративно- правових спорів може бути вирішена в судовому порядку незалежно від попереднього адміністративного оскарження, хоча раніше для деяких актів, наприклад, податкових органів встановлювалося попереднє адміністративне оскарження. Проте, що стосується внутрішньоорганізаційних адміністративно-правових спорів, то для них зберігся в основному адміністративний порядок їх вирішення.

Список використаних джерел

1. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-ІУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446.

2. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні [Текст] / Ю. С. Педько. - К.: ІДП НАН України, 2003. 180 с.

3. Тихомиров Ю. А. Публичное право [Текст]: учеб. / Ю. А. Тихомиров. М.: Изд-во БЕК, 1995. 230 с.

Размещено на Allbest.ru