Зміст концепції радянської адвокатури та її реалізація на Закарпатті в 1946-1950 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.965(477.87) “1946/1950”

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

ЗМІСТ КОНЦЕПЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ НА ЗАКАРПАТТІ В 1946-1950 РОКАХ

«Радянізація» післявоєнного Закарпаття полягала, серед іншого, в уніфікації практики діяльності владних інститутів на Закарпатті з аналогічною практикою та стандартами їх діяльності в СРСР-УРСР. Серед вказаного на окрему увагу заслуговують процеси становлення на Закарпатті адвокатури. адвокатура пропагандистський законність правопорядок

По-перше, мова йде про корпорацію професійних юристів, яка мала діяти на основі нормативно визначених принципів самоврядування, що вже само собою було питанням неоднозначним для умов радянського правового режиму. По-друге, на радянську адвокатуру, що мала статус громадської організації, покладалось здійснення функцій державної ваги, до яких, окрім надання адвокатами юридичної допомоги громадянам та організаціям, здійснення захисту їх інтересів в суді у цивільних та кримінальних справах, належали ще й інші завдання.

Зокрема, радянська адвокатура приймала активну участь в реалізації пропагандистсько- виховного впливу на населення; становленні соціалістичної законності та правопорядку; служінні радянському суспільству, а не клієнту; допомозі суду в реалізації радянського правосуддя.

Все вказане вище визначило особливості розвитку адвокатури, яка в правовій системі СРСР виконувала особливу роль та займала зумовлене цією роллю місце, що дещо відрізнялось від аналогічного місця і ролі адвокатури в правових системах інших країн.

Що ж до Закарпаття, то тут радянська влада утвердилась на три десятиліття пізніше від інших територій УРСР. Вказане мало вплив на хід процесів «радянізації» Закарпаття. Очевидно з урахуванням вказаного, питання про формування радянської адвокатури на тих територіях СРСР, що значно пізніше від інших ввійшли до його складу, становлять значний науковий інтерес вже протягом тривалого часу та вивчались в різні періоди такими науковцями, як С. Болдижар, Р. Злотні- ков, М. Настюк, П. Немеш, О. Святоцький та інші [1-5]. Разом із цим, цілий ряд питань про формування адвокатури в післявоєнному Закарпатті залишається малодослідженим.

Крім цього, ідеологічний плюралізм, гарантовані академічні свободи створюють передумови для переоцінки значення тих чи інших історичних процесів та подій. Саме тому метою статті є аналіз процесів становлення радянської адвокатури на Закарпатті в 19461950 роках. Її наукова новизна полягає у тому, що в дослідженні з'ясовано особливості вказаних вище процесів, які серед іншого полягали в значній тривалості організаційного періоду (діяв з січня 1945 р. по лютий 1948 р.). Такий стан речей суперечив нормам радянського законодавства про адвокатуру та був безпідставним з огляду на результати структурної розбудови колегії. У зв'язку з цим вважаємо, що пропозиції організаційного бюро провести перші установчі загальні збори адвокатів 29.06.1946 р. були цілком обґрунтованими. Все вказане вище дозволяє розширити знання про процеси становлення радянської адвокатури на Закарпатті та по-новому оцінити їх зміст.

Загальний аналіз історії радянської адвокатури дає можливість зробити висновок, що в СРСР існувала власна модель організації та діяльності даного правового інституту.

На Закарпатті вона реалізовувалась: а) з жовтня 1944 р. по січень 1946 р. - в рамках державного формування Закарпатської України; б) з січня 1946 р. по 1950 р. - в рамках «радянізації» Закарпатської області в складі УРСР.

Перший з вказаних періодів охарактеризовано П. Немешом як час, коли «... адвокат повинен був слугувати інтересам радянської влади і поряд з усіма іншими громадськими структурами забезпечити безперешкодне входження Закарпаття до складу Радянської України» [4, с. 101].

Звісно, в організації адвокатури «широко використовувався досвід радянського сусіда (така ж система організації і діяльності, навіть у назві присутнє таке улюблене радянською владою слово «народна»), - зазначає С.М. Бо- лдижар [1, с.64].

Після введення 25.01.1946 р. на Закарпатті радянського законодавства, правовою основою діяльності адвокатури стало загальносоюзне Положення про адвокатуру СРСР, затверджене 16.08.1939 р. Радою Народних Комісарів СРСР [6]. Всі інші правові норми про діяльність адвокатури Закарпатської України втратили чинність. Однак керівництво колегією й надалі здійснювало організаційне бюро, що мало статус адміністративного органу, а не органу адвокатського самоврядування. Його кадрова політика зазнає змін та розвивається в рамках настанов заступника керівника МЮ УРСР Южного, наданих адвокатам на Закарпатті в 1947 р. під час представлення оновленого складу організаційного бюро. Зокрема, посадовець зазначав, що «для правильного прийняття рішень, всі члени організаційного бюро мають добре вивчити особливості адвокатури на Закарпатті, а найперше - її кадровий склад. Ігнорування ж рішень державних органів з даних питань є недопустимим» [7, арк.78]. Практична реалізація таких побажань не забарилась.

У 1947 р. за різними підставами з колегії вибуло 25 адвокатів [8, арк.63], в 1948 р. - 13 [8, арк.62], в 1949 р. - 2 [9, арк.65], в 1950 р. - 6 [10, арк.75]. Більшість з них в очах радянської влади не зуміли підвищити свій ідейно- політичний рівень та позбутись буржуазного світогляду. Для порівняння зазначимо, що за період 1945-1946 років одного адвоката було виключено зі складу колегії за порушення трудової дисципліни та поведінку, яка не відповідала званню радянського адвоката [11, арк.81]. Загалом же в колегії з кадровими питаннями склалась наступна ситуація. З однієї сторони, мережа юридичних консультацій на Закарпатті була збільшена з 16 до 23 одиниць, в яких згідно затвердженого в 1947 р. плану МЮ УРСР мало працювати 77 адвокатів [11, арк.88]. Однак, з іншої сторони, нова кадрова політика протягом 1947-1948 років не дозволила досягти в колегії запланованих кількісних показників.

Змінилась в ході «радянізації» Закарпаття і якісна характеристика адвокатури. Зокрема, на час проведення в лютому 1948 р. перших загальних зборів адвокатів, в колегії нараховувалось 56 адвокатів та один стажер, з яких 51 особа (або 90 %) належала до місцевих юристів [12, арк.2]. Згодом, вже станом на 01.12.1950 р., з 46 адвокатів та 9 стажерів, тільки 36 осіб були місцевими юристами (або 65 %) [10, арк.89].

Що ж до самої адвокатури СРСР, то її кадровий склад в післявоєнні роки ще довгий час відновлювався кількісно після руйнівних наслідків Другої світової війни. Статистика свідчить, що вже в червні 1943 р. загальна кількість адвокатів в СРСР зменшилась на 55 % [13, с.28].

Вказане робило проблематичним відрядження на Закарпаття необхідної кількості адвокатів для налагодження роботи Закарпатської адвокатури. В результаті цього вона формувалась за рахунок місцевих юристів, що виявили бажання вступити в її ряди. Завдячуючи цьому, формування обласної колегії адвокатів проходило досить швидко. Вже станом на 01.01.1946 р. вона нараховувала 31 адвоката. Кожен з них мав вищу юридичну освіту (30 осіб здобули її в університетах Праги та Будапешта). Юридичні консультації діяли у всіх районах області (в Сваляві, Рахо- ві, Іршаві, Воловому (сьогодні смт. Міжгір'я), В. Березному та Перечині, вони працювали в складі одного адвоката) [11, арк.1-3].

В квітні ж 1950 р. з 50 адвокатів колегії, тільки 39 (або 78 %) мали вищу юридичну освіту [10, арк.1].

Таким чином, зберегти показники професійної підготовки адвокатів, які були досягнуті в колегії напередодні включення Закарпаття в склад УРСР, не вдалось в наступні післявоєнні роки.

Відбулись в цей час зміни і в адвокатурі Радянської України. С. Бакшеев в 1948 р. на сторінках журналу «Соціалістична законність» відмічав, що і в Радянській Україні у зв'язку з недостатнім контролем президій за процесом прийняття нових членів, кількість адвокатів, які не мали юридичної підготовки, збільшувалась» [14, с.4].

Що ж до питання тривалої дії організаційного періоду в адвокатурі Закарпаття, то О.Д. Свя- тоцький, який вперше в історико-правовій науці (в 1986 р.) проаналізував процес організації органів адвокатури на звільненому радянською армією в жовтні 1944 р. Закарпатті, зазначав, що такий стан речей був обумовлений кадровими проблемами (місцеві юристи, що виявили бажання працювати в адвокатурі погано розбирались в радянському законодавстві, знаходились під впливом буржуазної ідеології, так як отримали освіту в буржуазних університетах Праги та Будапешта [5, с.99].

Для порівняння звертаємо увагу, що в областях Західної України, після їх включення в склад УРСР в 1939 р., організаційні бюро в колегіях діяли з січня по серпень 1940 р.[2, с.20, 22]. І це при тому, що загалом були відсутні суттєві відмінності в характеристиці адвокатури Західної України та післявоєнної адвокатури Закарпаття.

Зокрема, М.І. Настюк зазначав, що більшість новоприйнятих адвокатів в областях Західної України не були обізнані з радянським законодавством і тому не могли відразу ж виступати в судових засіданнях і подавати кваліфіковану юридичну допомогу населенню. До того ж в областях Західної України серед колишніх польських адвокатів було чимало активних членів ворожих партій, які намагались проникнути в органи радянської адвокатури [3, с.26].

Отже, доходимо висновку, що довгий час після закінчення Другої світової війни актуальним питанням для адвокатури СРСР залишалось відновлення їх кількісного складу. На Закарпатті ж за рахунок залучення в адвокатуру місцевих юристів достатньо швидко протягом 1945-1946 років вдалось сформувати колегію, адвокатів якої в 1947-1948 роках не оминула радянська «чистка». До цього часу, протягом 1945-1946 років, адвокатура на Закарпатті формувалась переважно кількісно.

Також вважаємо, що організаційний період в адвокатурі Закарпаття був необгрунтовано тривалим, а пропозиції організаційного бюро провести перші загальні установчі збори адвокатів на Закарпатті 29.06.1946 р. [15, арк.9] були безпідставно відхилені. Наслідком цього стало те, що протягом тривалого часу на Закарпатті не діяли органи адвокатського самоврядування (президія та ревізійна комісія).

Загалом із січня 1945 р., коли було створено організаційне бюро, та до 15.02.1948 р., коли відбулись перші загальні установчі збори членів колегії (організаційний період), до адвокатів області звернулось за юридичною допомогою більше 40000 осіб. З них, тільки в 1947 р. - більше 22000 осіб. Загальний обсяг безоплатної правової допомоги склав 43,5 % [12, арк.4]. В наступні роки вказані показники залишились також високими.

Зокрема, в 1948 р. до адвокатів звернулось 24000 осіб [9, арк.21]. Збільшувався обсяг і суспільно-масової роботи адвокатів. Якщо в 1947 р. ними прочитано для населення 800 лекцій та доповідей, то в 1948 р. ця цифра збільшилася практично в два рази [9, арк.18]. Відбулись зміни і в характеристиці кадрового складу колегії. Так, якщо станом на 01.07.1946 р. з 39 адвокатів тільки один був членом компартії, а всі інші залишались безпартійними [11, арк.18], то в 1949 р. партійна складова в колегії збільшилась до 8 чоловік. Крім цього, 3 особи входили до складу ВЛКСМ (Загальносоюзний Ленінський комуністичний союз молоді - І.Ф.). Станом же на 01.01.1950 р. в колегії членами і кандидати в члени компартії було 12 осіб, а членами ВЛКСМ - 11 осіб, що склало загалом 38,9 % від загального складу колегії [10, арк.79].

Однак і надалі на загальних зборах адвокатів, що відбулись 12.02.1949 р., 07.12.1949 р. та 03.04.1950 р., ключовими питаннями було підвищення ідейно-політичного рівня адвокатів на Закарпатті, збільшення їх участі в суспільно-політичній роботі.

Крім цього, адвокатура на Закарпатті, як і в СРСР, переорієнтовувалась на здійснення юридичного супроводу суб'єктів соціалістичної економіки (колгоспів тощо). Підставою для цього слугував курс на те, що в радянському суспільстві злочинності як такої бути не може. Вказане підтверджувалось загальним зменшення кількості кримінальних справ в СРСР та на Закарпатті.

В цілому, період 1946-1950 років в Закарпатській обласній колегії адвокатів став часом продовження структурної розбудови колегії, яка завершилася встановленням в СРСР у 1950 р. обмеження максимальної кількості адвокатів в кожній з діючих колегій.

На Закарпатті в структурі 23 юридичних консультацій могли працювати тільки 63 адвокати з урахуванням 7 стажерів: 21 адвокат - в складі двох юридичних консультацій м. Ужгорода (в тому числі 4 стажери), а інші адвокати та стажери розподілялися в юридичних консультаціях районів області [10, арк.11, 12].

Однак, вже станом на 01.01.1951 р. у колегії нараховувалось 59 членів, у тому числі 11 стажерів [16, арк.74], що свідчить про відсутність суворого контролю за встановленим обмеженням.

Отримали своєрідний прояв на Закарпатті і положення про сприйняття адвокатури в СРСР як помічника радянського суду.

Зокрема, в протоколі засідання організаційного бюро від 25.12.1947 р. № 31 йдеться про зміст його листа до адвокатів області від 20.09.1947 р. № 526/47-20. В цьому листі адвокатам рекомендувалось в судових засіданнях звертати увагу суддів на допущені ними процесуальні порушення, а не використовувати ці аргументи для скасування судових рішень. Саме за невиконання таких рекомендацій, проти адвокатів Мукачівської юридичної консультації Кампо і Чекан 25.12.1947 р.

були порушені дисциплінарні провадження, а їх пояснення ситуації тим, що «суддя є кваліфікованим юристом і звертати увагу на його процесуальні порушення вони не будуть», - були сприйняті як «підтвердження їх неправильного відношення до суду» [7, арк.116, 117]. В ході розслідування доводи адвокатів не знайшли свого підтвердження, а їм 15.01.1948 р. було оголошено догани за недобросовісне відношення до своїх обов'язків під час складання касаційних скарг [17, арк.7, 8].

Отже, за період 1946-1950 років на Закарпатті діяльність органів адвокатури була приведена у відповідність до практики їх роботи в СРСР.

Вказане підтверджує те, що адвокати на Закарпатті окрім діяльності з надання юридичної допомоги громадянам та організаціям, реалізації захисту їх інтересів в суді у цивільних та кримінальних справах, розпочала активно здійснювати й ряд інших завдань. Зокрема, як і в СРСР, адвокати приймали участь в реалізації пропагандистсько-виховного впливу на населення; у становленні соціалістичної законності та правопорядку; мали здійснювати служіння радянському суспільству, а не клієнту; допомагати суду в реалізації правосуддя.

Загальною особливістю процесів «радяні- зації» адвокатури на Закарпатті, порівняно з аналогічними процесами в областях Західної України в 1939-1940 роках, стало те, що організаційний період в адвокатурі Закарпаття був безпідставно довготривалим з огляду на досягнуті результати в формуванні колегії.

Література

1. Болдижар С. М. Формування органів адвокатури на Закарпатті // Форум права: електрон. наук. фахове вид. 2011.

Злотніков Л. Радянська адвокатура в західних областях УРСР // Революційне право. 1940. № 17/18. С. 20-22.

2. Настюк М. І. Становлення радянської адвокатури в Західних областях УРСР // Вісник Львівськ. держ. ун-ту: Серія юридична. 1976. № 15. С. 24-28.

3. Немеш П. Історія адвокатури Закарпатської України (1944-1946 рр.) // Адвокатура України: забуте і невідоме: Серія «Нариси з історії адвокатури України». 2016. Вип. 2. С. 210-219.

4. Святоцкий А. Д. Учреждение и развитие советской адвокатуры. (историко-правовой аспект): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01. Львов, 1986. 213 с.

5. Положение об адвокатуре СССР / Народный Комиссариат юстиции СССР. М. : Юридическое издательство НКЮ СССР, 1939. 12 с.

6. Протоколи засідань організаційного бюро // ДАЗО (Держ. архів Закарпатської області). Ф. Р-1364. Оп. 1. Спр. 8. На 118 арк.

7. Квартальні звіти про рух кадрів та роботу колегії адвокатів // ДАЗО. Ф. Р-1364. Оп. 1. Спр. 14. На 91 арк.

8. Протоколи та доповідні звіти загальних зборів адвокатів області // ДАЗО. Ф. Р-1364. Оп. 1. Спр. 21. На 78 арк.

9. Квартальні та піврічні звіти про рух кадрів та роботу колегії адвокатів // ДАЗО. Ф. Р-1364. Оп. 1. Спр. 28. На 91 арк.

10. Місячні, квартальні та піврічні докладні записки Міністерству юстиції про здійснену роботу з кадрами // ДАЗО. Ф. Р-1364. Оп. 1. Спр. 4. На 107 арк.

11. Протоколи загальних зборів адвокатів області // ДАЗО. Ф. 1364. Оп. 1. Спр. 15. На 36 арк.

12. Из приказа НКЮ СССР № 48 от 14 июня 1943 г. «О состоянии кадров адвокатуры» // Народный комиссариат юстиции СССР. Советская адвокатура / подгот. к печати Т. И. Кругловым. М. : Юриздат НКЮ СССР, 1944. С. 28-29.

13. Бакшеев С. Состояние кадров адвокатуры и мероприятия по их укреплению // Социалистическая законность. 1948. № 3. С. 4-9.

14. Протоколи засідань Організаційного бюро Закарпатської обласної колегії адвокатів Міністерства юстиції УРСР // ДАЗО. Ф. 1364. Оп. 1. Спр. 3. На 38 арк.

15. Квартальні звіти про рух кадрів та роботу колегії адвокатів // ДАЗО. Ф. Р-1364. Оп. 1. Спр. 20. На 86 арк.

16. Протоколи засідань президії колегії адвокатів // ДАЗО. Ф. Р-1364. Оп. 1. Спр. 13. На 100 арк.

Анотація

Визначені особливості органів адвокатури в СРСР. Проведено дослідження процесу формування органів адвокатури на Закарпатті у період 1946-1950 років. Проаналізовано зміни в колегії адвокатів Закарпатської області у складі УРСР в післявоєнний час.

Определены особенности органов адвокатуры в СССР. Проведено исследование процесса формирования органов адвокатуры на Закарпатье в период 1946-1950 годов. Проанализировано изменения в коллегии адвокатов Закарпатской области в составе УССР в послевоенное время.

The special aspects of the advocacy bodies in the USSR have been defined. The formation process of the advocacy bodies in Zakarpattia during the period from 1946 to 1950 has been researched. The changes in bar association of Zakarpattia as a part of the Ukrainian Soviet Social Republic after World War II have been analyzed.

Размещено на Allbest.ru