Деякі правові аспекти впливу рішень Верховного Суду України на пенсійне забезпечення громадян України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕЯКІ ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ РІШЕНЬ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ НА ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Тацишин І.Б., кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри адміністративного та інформаційного права

Інституту права та психології Національного

університету «Львівська політехніка»

Анотація

пенсійний забезпечення верховний суд

У статті розглянуто певні правові аспекти проведеної пенсійної реформи відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Проаналізовано вплив Постанови Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 419/794/15 на питання пенсійного забезпечення певних категорій громадян України. Подано пропозиції з вирішення проблемних питань пенсійного забезпечення педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів.

Ключові слова: грошова винагорода, педагогічний працівник, пенсія за вислугу років, позашкільний навчальний заклад, соціальний захист.

Аннотация

В статье рассмотрены некоторые правовые аспекты проведенной пенсионной реформы в соответствии с Законом Украины «О мерах по законодательному обеспечению реформирования пенсионной системы». Проанализировано влияние Постановления Верховного Суда Украины от 25.05.2016 по делу № 419/794/15 на вопросы пенсионного обеспечения определенных категорий граждан Украины. Внесены предложения по решению проблемных вопросов пенсионного обеспечения педагогических работников внешкольных учебных заведений.

Ключевые слова: денежное вознаграждение, педагогический работник, пенсия за выслугу лет, внешкольное учебное заведение, социальная защита.

Annotation

The article deals with certain legal aspects of pension reform carried out in accordance with the Law of Ukraine “On measures to ensure the legislative reform pension system”. The effect of the resolution of the Supreme Court of Ukraine 25.05.2016 r. in the case No. 419/794/15 on the issue of pensions of certain categories of citizens of Ukraine. Proposals to address issues of pensions teaching staff-school education.

Key words: remuneration, staff member, pension for retirement, social protection.

Актуальність теми

Постановою Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 419/794/15 фактично встановлено нові правила, згідно з якими педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів фактично позбавляються права на пенсію за вислугу років і грошової винагороди при виході на пенсію по віку відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації, а найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Поряд із цим законодавець визначив право судів на відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Здійснюючи аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень, можна дійти висновку, що судова практика цієї категорії справ зазнала кардинальних змін у зв'язку з прийняттям наведеного рішення Верховного Суду України, що зумовило й необхідність наукового аналізу та дослідження цієї проблеми.

Специфіка пенсійного забезпечення педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів потребує ще ретельного дослідження. Частково це питання досліджували В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, І.О. Ієрусалімова, А.Т. Комзюк, О.В. Пабат та ін.

Виклад основного матеріалу

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в Постанові від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а дійшла висновку, що під час реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є наявність спеціального стажу роботи й посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Наявність доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 без відповідних змін до переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних навчальних закладах [1].

Прийняття цього рішення кардинально змінило практику розгляду цієї категорії справ, що фактично призвело до неможливості педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів реалізувати право на пенсію за вислугу років, передбачене ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», і грошову винагороду при виході на пенсію по віку згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З таким рішенням Верховного Суду України не можна погодитись повною мірою з огляду на таке.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод [2].

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України) [2].

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, зокрема Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 № 4-рп/2007, у п. 3.4 якого вказано, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги й необхідним складником конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, за ст. 22 Конституції України, не допускається [3].

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» [4], право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи не менше ніж 25 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту й посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 [5]. Цей порядок також підтверджується положеннями ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», відповідно до якої педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років [6].

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 № 963 посада викладача школи мистецтв включена до переліку посад педагогічних працівників.

На підставі п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв тощо) належать до позашкільних навчальних закладів [7].

Наведені вище нормативно-правові акти повною мірою гарантують педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів як право на пенсію за вислугу років, так і право на грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 [8].

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту й посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Цією Постановою посада на викладача позашкільного навчального закладу не передбачена.

Дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України дія Постанови від 04.11.1993 № 909 поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання без унесення змін до вказаної Постанови, що підтверджується Листом від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2.

Доручення Кабінету Міністрів України, яке прийняте відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання організації роботи Кабінету Міністрів України» від 08.07.1993 № 523 (що діяло на момент прийняття доручення), є обов'язковим для членів Уряду та державних органів. Зокрема, згідно з п. п. 21-22 цієї Постанови, протоколи засідань Кабінету Міністрів і його Президії розсилаються членам Уряду, а також державним органам, організаціям і посадовим особам за списком, що затверджується Урядовим Секретарем Кабінету Міністрів. Доручення доводяться до виконавців у формі розсилки у вигляді виписок із протоколу засідання. Контроль за виконанням доручень, даних на засіданнях Кабінету Міністрів і його Президії, здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів. Секретаріат регулярно готує інформацію Прем'єр-міністру про стан виконання вказаних доручень.

Також варто зазначити, що, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту», до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кабінет Міністрів України зобов'язано протягом шести місяців із дня набрання чинності цим Законом:

- підготувати й подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

- забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

- забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

- унести необхідні зміни до Загального класифікатора галузей народного господарства, за яким позашкільні навчальні заклади зарахувати до галузей культури, освіти, спорту, туризму.

На жаль, зазначені вимоги Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» Верховним Судом України не взято до уваги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» в рішенні від 14.10.2010, суд визнає, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника [9].

Комплексна природа якості закону також передбачає дотримання певних вимог, які є передумовами реалізації його приписів [10]:

1. вимога щодо змісту приписів закону, які виявляються в необхідності адекватного відображення й узгодження в законі прав, свобод та інтересів різних суб'єктів права;

2. вимога адекватного розподілу прав та обов'язків між суб'єктами права;

3. своєчасність закону й відповідність його рівню розвитку суспільних відносин;

4. оптимальність рішення, яке покладено в основу нормативно-правового регулювання;

5. ресурсне забезпечення закону;

6. правильно сформульовані мета й завдання закону;

7. правильний вибір методу нормативно-правового регулювання;

8. гарантованість правових можливостей суб'єктів права;

9. дотримання вимог законодавчої техніки під час створення закону тощо.

З огляду на зазначене, можна дійти висновку, що, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи, національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення», закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу й кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Нинішній рівень соціального захисту підриває престиж та авторитет професії педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів у суспільстві, не задовольняючи їхні елементарні потреби. У зв'язку з цим постає нагальна потреба в запровадженні соціальних гарантій для працівників позашкільної освіти. Адже рівень надання освітніх послуг у позашкільній освіті є одним із першочергових елементів, які потрібні для побудови процвітаючого покоління. Отже, встановлення законом права на отримання пенсії за вислугу років і права на грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 є захистом законних прав та інтересів працівників важливої освітньої галузі. Обґрунтування позиції апеляційним судом практикою Верховного Суду України не може враховуватись під час прийняття рішення у справі, оскільки нею заперечуються важливість і корисність для суспільства здійснення діяльності працівниками освітньої галузі.

Верховний Суд України застосував підхід, який не є найбільш сприятливий для особи, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Висновки

Беручи до уваги ситуацію, яка складається з реалізацією права педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів на пенсію за вислугу років, передбаченого ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», та на грошову винагороду при виході на пенсію по віку згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можна дійти висновку, що Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 419/794/15 фактично зробить проблематичним отримання цих видів пенсійного забезпечення. Натепер у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні рішення судів, які б відступали від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, хоча це право для них гарантовано п. 2 ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Одним із варіантів вирішення цієї ситуації є приведення Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, у відповідність до положень ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» шляхом унесення відповідних змін із унесенням посади «викладач позашкільного навчального закладу».

Список використаних джерел

1. Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а // Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58902l85.

2. Конституція України станом на 0з січ. 2014 р. (відповідає офіц. текстові). К.: Правова єдність: Алерта, 2014. 75 с.

3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50 статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про гарантії незалежності суддів) від 18.06.2007 № 4-рп/2007 [Текст] // Офіційний вісник України. 2007. № 54. Ст. 2184.

4. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 3. Ст. 10.

5. Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/9o9-93-п.

6. Про позашкільну освіту: Закон України 22.06.2000 № 1841-ІІІ // Офіційний вісник України. 2000. № 29. Ст. 1190.

7. Перелік типів позашкільних навчальних закладів: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 // Офіційний вісник України. 2001. № 20. Ст. 847.

8. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІУ // Відомості Верховної Ради. 2003. № 49. Ст. 376.

9. Рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» від 14.10.2010 // Офіційний сайт Верховної Ради України Закон України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п.

10. Кравченко М.Г. Основні ознаки та вимоги до якісного закону / М.Г Кравченко / Адміністративне право і процес. 2013. № 4 (6). С. 4-17.

Размещено на Allbest.ru