Подання позовної заяви і відкриття провадження у справі:

Звернення до господарського суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб, зазначених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом подання позову, зовнішньою формою якого є письмова позовна заява. Право на судовий захист у господарському процесі реалізується через право на позов, пред'являти який з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав можуть особи, перелік яких передбачений статтями 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України.

Позовна заява до господарського суду подається позивачем чи його представником особисто або шляхом надсилання позовної заяви поштою.

Позов складається з певних частин (елементів), які мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що є важливим для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у судовому процесі, а також визначають зміст вимог, на які господарський суд повинен дати відповідь у постановленому ним процесуальному документі.

Порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції:

Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. Суддя відмовляє у прийнятті позовної, якщо:

заява не підлягає розгляду в господарських судах України; - у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору; - позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.

Про відмову у прийнятті позову виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви.

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Також у встановленому законом порядку суддя має право повернути позовну заяву без розгляду.

Суддя прийнявши позовну заяву, не пізні п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи виключається до господарського суду.

Отже, порушення провадження у справі так як і перевірка поданих документів проводиться суддею. Суддя має право як прийняти позовну заяву так і повернути її залишивши без розгляду. У випадку, коли суддя прийняв позовну заяву він зобов'язаний провезти низку дій, зазначених в законодавстві. Після чого дану стадію господарського процесу можна вважати завершеною.

Вирішення господарських спорів у судах першої інстанції:

Господарсько-процесуальне законодавство України надало юридичним особам широкі процесуальні гарантії щодо здійснення ними суб'єктивних прав під час розгляду спорів господарськими судами. Згідно із Законом України "Про судоустрій України" основним завданням суду є захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів сус­пільства і держави. Досягнення такої мети можливе лише за умови суво­рого дотримання господарськими судами і учасниками господарського процесу вимог господарсько-процесуального законодавства.

Однією з характеристик господарської процесуальної форми є її строковість, тобто законодавче визначення часових меж здійснення процесуальних дій у процесі розгляду справи. Це має суттєве значення для правозастосовної практики, оскільки спрямовано на забезпечення своєчасного розгляду та вирішення господарських справ.

Стаття 69 Господарського процесуального кодексу України регламентує питання щодо визначення строків вирішення спору господарським судом, при цьому окремо передбача­ючи строки вирішення спору:

1) як загальне правило для усіх госпо­дарських справ, у тому числі окремо щодо стягнення заборгованості за опротестованим векселем (частини 1, 2 даної статті);

2) як виняток з цього правила (частини 3, 4 цієї статті).

Ч.1ст.69 Господарського процесуального кодексу України закріплює правило, відповідно до якого господарський суд зобов'язаний вирішити справу у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У цьому ви­падку господарський суд обмежений чітко визначеним максимальним строком для вирішення спору - два місяці, при цьому господарський суд впродовж двомісячного строку має право вчиняти певні процесуальні дії, передбачені законом (наприклад, відкласти розгляд справи, оголосити перерву у судовому засіданні, зобов'язати сторін надати певні докази тощо), після чого має прийняти відповідне рішення згідно з вимогами статей 82-88 Господарського процесуального кодексу України.

Закон у певних випадках чітко визначає максимальний строк (від місяця до трьох), впродовж якого гос­подарський суд повинен вирішити спір, про що постановити відповідне рішення. У зв'язку з цим господарський суд (голова чи заступник) не має права збільшувати такий строк з власної ініціативи, крім випадків, встановлених частиною 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, строк для вирішення господарського спору може бути збільшено лише за наявності клопотання, однієї сторони спору, яке погоджено іншою стороною у справі.

Відповідно до частини 5 статті 69 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов'язаний у разі застосування частин 2-4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України оформити процесуальну дію (продовження строку вирішення спору) відповідним документом - ухвалою, що виноситься господарським судом згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання є процесуальною формою розгляду справи. Обсяг і межі розгляду господарських справ судами України встановлені на основі нормативного визначення принципів диспозитивності та змагальності.

Відповідно до частини 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України господарські спори у місцевих господарських судах можуть розглядатися як суддею одно­особове, так і колегіально у складі трьох суддів (залежно від категорії та складності справи).

Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні і які мають право надати пояснення щодо даної господарської справи згідно з вимогами, встановленими процесуальним законом. Після цього головуючий повідомляє про закінчення розгляду справи і оголошує рішення чи його резолютивну частину або ж коли буде прийнято повне рішення.

Якщо учасник судового процесу порушує у засіданні порядок, головуючий (суддя - якщо справа розглядається одноособово) по­переджає його. У разі повторного порушення тим самим учасником процесу порядку засідання він може бути виведений з приміщення, в якому проводиться засідання.

У процесі судового розгляду господарських справ можуть виникати обставини суб'єктивного і об'єктивного характеру, які перешкоджа­ють суду розглядати по суті і ухвалити рішення у першому судовому засіданні або роблять неможливим його ухвалення взагалі. У зв'язку з цим стаття 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає відкладення розгляду справи та перерви у засіданні.

Умовами для відкладення розгляду справи, перерви в засіданні є такі обставини, які не дають можливості розглянути її в даному засі­данні, але вони можуть бути усунені господарським судом і особами, які беруть участь у справі, до наступного засідання.

господарській процес стадія судова влада

Відкладення розгляду справи оформлюється мотивованою ух­валою, що виноситися згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, із зазначенням в ній часу і місця проведення наступного засідання. Відкладена справа має розглядатися згідно зі статті 70 Господарського процесуального кодексу України тим самим суддею або складом суддів.

Неподання витребуваних доказів, без яких неможливо розгляну­ти справу по суті, також є причиною відкладення розгляду справи. При цьому, приймаючи рішення, господарський суд має право за неподання у встановлений строк витребуваних матеріалів стягнути штраф з особи, яка мала їх надіслати.

У процесі розгляду справи за клопотанням представників сторін або одного з них, інших учасників процесу, які мають на це право, а також з ініціативи головуючого судді (судді) може виникнути необхідність витребу­вання нових доказів, що є однією з підстав відкладення розгляду справи.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду:

Відповідно до частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду є обов'язковими для виконання з моменту набуття ними законної сили. Законна сила судового рішення означає набуття ним властивостей акта правосуддя, спрямованого на виконання завдань господарського судочинства, захист прав і охоронюваних законом інте­ресів громадян і організацій, на зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян, посадових і службових осіб в дусі неухильного виконання Конституції, законів України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами, які не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які викону­ють рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Стаття 116 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість як особистого отриман­ня стягувачем наказу у суді, так і отримання його поштою рекомендованим чи цінним листом.

Особа, на користь якої ухвалено рішення, ухвалу, постанову, може звернутися до суду, який ухвалив судове рішення, із заявою про видачу виконавчого листа. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів або якщо виконання має бути проведено у різних місцях, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Отже, для настання повороту виконання необхідні: одержання пози­вачем майна або грошових сум у порядку виконання рішення суду; зміна чи скасування постанови і прийняття нового рішення про повну або часткову відмову у позові; припинення провадження у справі; залишення позову без розгляду.

Факультативні стадії господарського процесу