Нормативно-правові засади протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

На початку ХХІ століття транснаціональна злочинність набуває принципово нових рис, сучасні злочинні транснаціональні організації виходять за межі економічної злочинної діяльності, втручаються в політичні процеси, зазіхають на безпеку особистості, суспільства, держави, що в концентрованій формі можна спостерігати в сучасній Україні. Саме на теренах нашої держави корупція та політика, злочинність і економіка, національні інтереси та інтереси інших країн на території держави створили синтетичну глобальну модель транснаціональної злочинності, осмислення витоків і стану якої слід вважати актуальною проблемою. Водночас не менш актуальною є і проблема протидії організованій етнічній злочинності в Україні, яка також потребує науково-практичного обґрунтування [1, с. 11], а також нормативно-правової бази з питань правоохоронної діяльності.

Проблема сучасного стану нормативно-правового регулювання протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі визначається тим, що кількість вчинених злочинів із року в рік збільшується, а професійний підхід до протидії з етнічною злочинністю не вдосконалюється [2, с. 1]. У зв'язку з цим проблема вивчення етнічної злочинності та засад регулювання протидії їй потребує подальшого більш детального осмислення та розроблення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці українських і зарубіжних вчених, які вивчали різні аспекти проблеми протидії етнічній злочинності. Зокрема, внесок у розробку цієї проблеми зробили С.Ф. Денисюк, Г.П. Жаровська, В.Ф. Зварич, А.М. Зюков, О.О. Леляк, Т.В. Мельничук, Н.Є. Міняйло, Е.К. Рабданова, В.В. Ремський, І.С. Стіхарня, Ю. О. Стрелковська, В.О. Тюнін, Е.І. Хегай, Р.Г. Чевходзе, Л.Н. Черенков, О.Ю. Шостка, В.В. Юсупов, С.А. Яні, О.О. Яременко та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Необхідно відзначити, що злочинні групи та злочині організації, які сформовані на етнічній основі існували і раніше, але на теперішній час, у зв'язку з розпадом СРСР, становленням України як незалежної держави, «прозорістю» її кордонів, економічною кризою в країні, недосконалістю чинного законодавства, падінням рівня добробуту українських громадян, різким поділом суспільства на заможних та незаможних, а також з виникненням нових форм власності, розвитком комерційних структур, засобів комунікації та технологічним прогресом світової промисловості, етнічні злочинні формування стали на кілька рівнів вище за своїх попередників, у зв'язку з чим особливо небезпечні для України.

Метою даної наукової статті є дослідити та проаналізувати проблеми сучасної нормативно-правових засад протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі як складової частини державної політики в галузі протидії злочинності загалом.

На сьогодні українська держава ставить серед пріоритетів роботи Національної поліції протидію латентній, організованій, міжрегіональній та етнічній злочинності боку [3]. Розробка дієвих заходів протидії організованій етнічній злочинності неможлива без всебічного аналізу її стану в тій чи іншій країні, одним із джерел інформації для якого є статистичні дані [4, с. 136-137]. Так, наприклад, у 2000 році виявлено організованих груп і злочинних організацій, які сформовані на етнічній основі -- 13, у 2001 році -- 19, у 2002 -- 13, у 2003 році -- 18, у 2004 році -- 13, у 2005 році -- 14, у 2006 році -- 6, 2007 році - 12, у 2008 році - 4, у 2009 році - 8, у 2010 році -- 16, у 2011 році -- 26, у 2012 році -- 19, у 2013 - 21, у 2014 - 19, у 2015 - 8, у 2016 - 6 [5; 6, с. 220]. Однак лише ці відомості навряд чи допоможуть дізнатись про реальні показники, оскільки загальновідомо, що етнічна злочинність відзначається найвищим ступенем латентності.

У той же час, проблема нормативно-правового регулювання протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі залишається невирішеною. Ми погоджуємося з думкою Д.О. Ноздріна, що безсумнівну актуальність, має поліпшення ефективності зазначеного напряму роботи, шляхом удосконалення нормативно-правового регулювання цієї діяльності [2, с. 2]. Адже, діяльність щодо протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі передбачає оцінку розстановки сил і засобів, а також обсягу й результативності проведених заходів у цьому напрямку, оцінку впливу запланованих і проведених заходів на рівень, динаміку та структуру даного виду злочинності на території обслуговування. З цією метою в першу чергу необхідно здійснювати аналіз якості нормативно-правового регулювання протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі [2, с. 2].

Представляється необхідним охарактеризувати найбільш важливі нормативно-правові документи, що на даний час врегульовують діяльність правоохоронних органів України щодо протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі.

Вважаємо за потрібне відзначити, що організована етнічна злочинність це в першу чергу загроза національній безпеці України. Наприклад, в Законі України від 19.06.2003 року № 964-IV «Про основи національної безпеки України» акцентується увага у статті 7, що загрозою національним інтересам і національній безпеці України є прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України, а також можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад. Тому, основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є: формування і вдосконалення політико-правових, соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаці- ональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спільнот та розв'язання міжнаціональних суперечностей і постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці [7]. Також доповнюючи даний нормативно-правовий акт, був виданий ще один нормативний документ «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»: Указ Президента України від від 24.09.20І5 р. № 555/2015, який відзначає головні тенденції, що впливають на воєнно-політичну обстановку в регіоні довкола України, а саме на посиленні внутрішньої нестабільності в сусідніх державах, викликаної втручанням з боку інших держав, зниженням життєвого рівня населення, неефективністю дій керівництва, намаганнями етнічних утворень сепаратно вирішувати нагальні проблеми. Відповідний документ наголошує й на воєнно-політичних викликах, які можуть перерости в загрозу застосування воєнної сили проти України, а саме на цілеспрямованому інформаційному (інформаційно-психологічному) впливі з використанням сучасних інформаційних технологій, спрямований на формування негативного міжнародного іміджу України, а також на дестабілізації внутрішньої соціально-політичної обстановки, загострення міжетнічних та міжконфесійних відносин в Україні або її окремих регіонах і місцях компактного проживання національних меншин [8].

Аналізуючи проблему протидії організованій етнічній злочинності щодо забезпечення національної безпеки України, слід відзначити й указ президента України від l4.03.20l6 р. № 92 /2016 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України», а саме у додатку даної Концепції визначено перелік кризових ситуацій для планування, реагування та застосування сил і засобів у сфері оборони України: 1) захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності щодо виникнення прикордонних (включаючи суходіл, повітряний, морський простір) збройних сутичок, що зумовлені ескалацією економічних, політичних, соціальних, етнічних або релігійних протиріч у відносинах між державами; 2) забезпечення державної та громадської безпеки, у тому числі боротьба з тероризмом щодо намагання відокремити від України певні адміністративно-територіальні одиниці, зокрема за участю не передбачених законом воєнізованих та/або збройних формувань, приватних військових компаній, терористичних, неурядових, етнічних, релігійних або інших організацій, щодо виникнення масових заворушень на політичному, етнічному, релігійному та іншому підґрунті, акції громадянської непокори (страйки, блокування роботи органів державної влади, порушення функціонування об'єктів, комунікацій тощо). Відповідна Концепція також відзначає на кого покладаються такі обов'язки під час виконання завдань за призначенням: Міністерство оборони України та Збройні Сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба транспорту, Управління державної охорони України, Розвідувальні органи України, Органи загальної компетенції, Оборонно-промисловий комплекс [9].

Отже, проаналізувавши ряд нормативно-правових актів, які направлені на забезпечення національної безпеки і оборони України, можна констатувати, що вони як прямо, так і опосередковано торкаються проблеми протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі.

Ще 2002 році була спільно прийнята Інструкція про єдиний облік злочинів № 20/84/293/126/18/5 Генеральною прокуратурою України, МВС України, Службою безпеки України, Державною податковою адміністрацію України (нині Державною фіскальною службою), Міністерством юстиції України, де у додатках до Інструкції зазначається графа організовані групи та злочинні організації, які «сформованих на етнічній основі», а саме у п. 11 «Форми 1.1 Статистична картка про наслідки розслідування злочину», у п. 38 «Форми 1.2 Статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності» та п. 9 «Форми 2 Статистична картка на особу, яка вчинила злочин» [10].

Відповідно до спільного наказу МВС України і СБ України від 10.06.2011 р. № 317/235 «Про затвердження Інструкції про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою з організованою злочинністю розділ 2, який визначений, як мета взаємодії чітко передбачає, що даний наказ прийнятий для взаємодії МВС України і СБ України для посилення протидії організованим злочинним угрупуванням, у тому числі міжрегіонального та транснаціонального характеру, створеним на етнічній основі, які мають корумповані зв'язки [11].

Також зазначається питання етнічної злочинності й колегії МВС України 14 липня 2011 року Розглянувши підсумки роботи органів внутрішніх справ за перше півріччя 2011 року, колегія відзначає, що збільшилася кількість спрямованих до суду кримінальних справ стосовно організованих злочинних угруповань, у т.ч. з корумпованими зв'язками, сформованих на етнічній основі. В окремих регіонах країни ще не відповідає вимогам сьогодення стан боротьби з організованою злочинністю. У Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернігівській областях, місті Києві не виявлялися організовані групи, сформовані на етнічній основі. Наголошується на концентрації зусиль в протидії організованій злочинності на викритті та документуванні злочинних організацій, банд, організованих груп з корумпованими та міжнародними зв'язками, сформованих на етнічній основі, причетних до розкрадання бюджетних коштів та створення міжнародних і міжрегіональних наркотрафіків [12].

Наприклад, указом Президента України від 21 жовтня 2011 № 1000/2011 схвалено «Концепцію державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю» в якій констатується, що Україна стає об'єктом зростаючої заінтересованості міжнародних злочинних угруповань, зокрема у сферах легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, торгівлі людьми, нелегального переміщення зброї, небезпечних матеріалів та наркотичних засобів. Збільшується кількість нелегальних мігрантів та набуває все більшого поширення організована етнічна злочинність [13]. Щодо організованої етнічної злочинності в цьому указі у розділі 3 «Шляхи та засоби розв'язання проблеми» також зазначається на посиленні заходів щодо виявлення та припинення діяльності організованих злочинних угруповань, сформованих за етнічною ознакою, угруповань, які займаються, зокрема, торгівлею людьми, організацією незаконної міграції [13].

Згідно п. 3.25. наказу МВС України від 21 вересня 2012 р. № 818 «Про затвердження Положення про Департамент карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України» ужиття заходів, спрямованих на усунення негативного впливу етнічної злочинності, радикальних і неформальних молодіжних об'єднань та рухів на оперативну обстановку в державі, підготовка управлінських рішень щодо своєчасного реагування на загострення цієї проблеми та недопущення порушень громадського порядку з боку їх учасників [14].

У наказі Генеральної прокуратури України (ГПУ) від 06 липня 2016 року № 139 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» у розділі 4. «Облік наслідків досудового розслідування кримінальних правопорушень, результатів відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності» у п. 4 зазначено, що при внесенні відомостей до Реєстру про кримінальні правопорушення, вчинені у складі організованих груп та злочинних організацій, потрібно керуватися розділом VI КК України, Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Додатково злочинні угруповання можуть характеризуватися за етнічним (національним) складом, наявністю міжрегіональних, транснаціональних та корумпованих зв'язків у злочинному середовищі. До організованих груп та злочинних організацій, сформованих на етнічній основі, належать ОГ та ЗО, учасники яких учиняли кримінальні правопорушення на території України та до складу яких входила більшість осіб -- представників національних меншин [15]

Необхідно звернути увагу й на такі нормативно правові документи, які приймаються в обласних і в районних радах. Це насамперед комплексні програми профілактики злочинності на визначені періоди, у яких також передбачаються ряд заходів щодо протидії організованій злочинності, щодо протидії незаконному обігу наркотиків та наркоманії, а відносно етнічної злочинності окремо наголошується на проведенні комплексу заходів, направлених на викриття злочинних груп, сформованих на етнічній основі [16]. У іншій програмі також зазначено на проведенні комплексу профілактичних та оперативних заходів з виявлення угруповань, сформованих на етнічній основі, а також організованих угруповань і злочинних об'єднань, діяльність яких носить міжрегіональний і міжнародний характер. Здійснити їх відпрацювання на причетність до терористичної діяльності, скоєння тяжких резонансних злочинів, посягань на права і свободи громадян [17].

Нині відсутній спеціальний Закон стосовно профілактики злочинів, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі. Так, сьогодні розроблено ряд проектів Закону «Про профілактику правопорушень», але вони більше схожі на науково-теоретичні конспекти з теорії профілактики, ніж на дієвий нормативно-правові акти, які зможуть вирішити проблему профілактики злочинності загалом. Тому на нашу думку, потрібно розробити та прийняти відповідний нормативно-правовий акт відносно профілактики злочинів, а на основі останнього прийняти й спеціальний закон, який передбачав заходи профілактичного впливу на організовані групи і злочинні організації, які сформовані на етнічній основі, який був взірцем, не тільки для правоохоронних органів, а й певним постулатом і для державних органів, і для різних організацій та насамперед для самих громадян.

Враховуючи вищевикладене вважаємо за потрібне надати деякі пропозиції щодо покращення ситуації з регулювання та попередження злочинів, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі, які необхідно включити до майбутньої комплексної програми профілактик даного виду злочинності, а саме загальні та спеціальні заходи профілактичного впливу. Розглянемо, загальні заходи профілактичного впливу, що можуть бути використані в подальшому для подолання етнічної злочинності:

— через певний проміжок часу здійснювати моніторинг стану забезпечення прав осіб етнічних меншин в України, задоволення їхніх етносоціальних та етнокультурних потреб з подальшим опублікуванням результатів цих досліджень;

— приділяти увагу висвітленню у радіо-, телепередачах, публікаціях у друкованих засобах масової інформації питань здорового способу життя, соціального захисту та профілактики правопорушень серед дітей, підлітків та дорослих осіб етнічних меншин;

— вирішити питання щодо надання відповідного приміщення та забезпечити функціонування Будинку національностей у м. Київ [18, с. 64], в якому буде розміщено відділ, який буде займатися вирішення різного роду проблемами, що виникають у етнічних меншин;

— сприяти у наданні в безоплатне або на пільгових умовах користування будівель і споруд, що перебувають у державній або комунальній власності, для проведення національно-культурними товариствами культурно-просвітницьких та мистецьких заходів;

— при центрах соціальних служб для молоді створити консультаційні пункти для надання соціальної допомоги молоді, яка проживає у сільській місцевості;

— вивчати стан зайнятості працездатного населення різних етнічних меншин в місцях їхнього компактного проживання;

— організовувати підготовку та проведення міжнародних та всеукраїнських конференцій, семінарів-практикумів, круглих столів з проблем забезпечення прав та задоволення національно-культурних і освітніх потреб етнічних меншин в Україні;

— сприяти відродженню й розвитку традиційних ремесел, їх вивченню в загальноосвітніх навчальних закладах, де навчаються діти;

— обстежити матеріально-побутові умови багатодітних сімей, взяти їх на облік, в першу чергу тих, що мають право на державну соціальну допомогу, та призначати її у встановленому законом порядку;

— вивчити питання щодо дитячої бездоглядності, безпритульності, бродяжництва та жебрацтва в місцях компактного проживання етнічних меншин з метою вжиття з боку місцевих органів виконавчої влади додаткових заходів щодо запобігання цього негативного явища;

— створити належні матеріально-технічні умови для діяльності навчальних закладів, у яких навчаються й виховуються діти, забезпечити їх необхідним технічним обладнанням, літературою та підручниками; сприяти аматорським художнім колективам в придбанні костюмів, музичних інструментів та сценічного вбрання, а також розробити та підготувати до видання;

— щорічно до 1 вересня здійснювати облік дітей шкільного віку етнічних меншин згідно з інструкцією обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України (№ 646 від 12 квітня 2000 р.) [18, с. 78]. з метою максимального залучення дітей до навчання в загальноосвітніх навчальних закладах за місцем проживання;

— сприяти сім'ям у виділенні земельних ділянок для індивідуальної забудови та веденні особистого селянського господарства за рахунок земель запасу та резервного фонду.

Спеціальні ж заходи профілактичного впливу на організовані групи і злочинні організації, які сформовані на етнічній основі повинні постійно здійснювати моніторинг ситуацій і прогнозу злочинної діяльності етнічних груп та носити системний характер і враховувати: 1) структуру, тенденції динаміку етнічної злочинності; 2)участь в запобіжній політиці місцевих органів державної влади; 3) питання організаційного плану стосовне удосконалення діяльності правоохоронних органів у протидії етнічній злочинності; 4) організацію спеціальної підготовки працівників правоохоронних органів, що спеціалізуються на боротьбі зі злочинністю мігрантів, із залученням етнологів і етнографів: 5) розробку регіональної програми соціальної адаптації представників некорінних етнічних народностей; 6) розробку методик, що забезпечують притягнення до кримінальної відповідальності представників етнічних груп, а також у випадках використання допомоги правоохоронних органів інших держав у наданні їм такої допомоги; 7) вивчення і впровадження в практику правоохоронних органів позитивного досвіду протидії етнічній злочинності в зарубіжних країнах; 8) необхідність створення бази даних перекладачів для вчасного залучення їх до розслідування кримінальних проваджень по відношенню до етнічних злочинних груп [19, с. 98].

Аналіз чинного законодавства, підзаконних актів правоохоронних органів України та інших документів дає підстави виокремити такі основні напрями протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі: попередження економічних злочинів; профілактика особливо небезпечних і тяжких злочинів; припинення злочинної діяльності організованих злочинних груп, а також професійних злочинців; попередження злочинності неповнолітніх; попередження рецидивної злочинності; попередження і припинення порушень громадського порядку та громадської безпеки, масових заворушень; боротьба з майновими злочинами.

Це є не вичерпний перелік нормативно-правових документів, але в подальших наукових досліджень, ми спробуємо здійснити більш детальний аналіз проблем щодо протидії етнічній злочинності в Україні.

Висновок. Підсумовуючи вищенаведене щодо нормативно-правового регулювання протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі, зауважимо, що держава прийняла низку нормативно-правових актів на забезпечення своєчасного виявлення, припинення, запобігання та документування фактів протиправних діянь організованих груп і злочинних організацій, які сформовані на етнічній, але протидія етнічній злочинності на даний час знаходиться на низькому рівні, це підтверджується, як аналізом статистичних даних, так і роботою засобів масової інформацію.

Список літератури

злочинність етнічний поліція

1. Жаровська Г.П. Перспективні напрями протидії транснаціональній організованій злочинності в Україні / Г.П. Жаровська // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2014. - № 1. - С. 11-16.

2. Ноздрін Д.О. Деякі проблеми нормативно-правового регулювання протидії підрозділів карного розшуку злочинам у сфері незаконного обігу синтетичних наркотичних засобів / Д.О. Ноздрін // Часопис Академії адвокатури України. - 2012. - № 17(4). - С. 1-6.

3. Деканоїдзе назначила першим заступником голови Нацполіціі Трояна / / Информационно-аналитический центр «ЛІГА».

4. Шостко О.Ю. Сучасний стан організованої злочинності в Україні / О.Ю. Шостко // Кримінальне право та кримінологія. Кримінально-виконавче право - 2016. - С. 136-146.

5. Офіційний веб-сайт МВС України.

6. Мельничук Т.В. Організовані злочинні угруповання з міжнародними зв'язками в Україні: на шляху до транснаціоналізації / Т.В. Мельничук // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 1. - С. 219-222.

7. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 964-IV: (із змінами, внесеними від 07.08.2015 р., підстава 630-19).

8. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»: Указ Президента України від від 24.09.2015 р. № 555 /2015.

9. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України» Указ президента України від 14.03.2016 р. № 92/2016.

10. Інструкція про єдиний облік злочинів: затв наказом. ГПУ, МВС України, СБ України ДПА України, Мін'юст України від 26.03.2002 № 20/84/293/126/18/5.

11. Про затвердження Інструкції про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою з організованою злочинністю: наказ МВС України, СБ України від 10.06.2011 р. № 317/235.

12. Про оголошення рішення колегії МВС України 14 липня 2011 року: наказ МВС від 22.07.2011 № 477.

13. Про Концепцію державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю: Указ Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1000/20II. - Урядовий кур'єр від 29.10.2011 - № 201.

14. Про затвердження Положення про Департамент карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України: наказ МВС України від 21 верес. 2012 р. № 818. - К., 2012. - 18 с.

15. Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань: наказ ГПУ від 06.04.2016 р. № 139.

16. Про Комплексну програму профілактики злочинності в районі на 2016-2020 роки: Рішення від 18.02.2016 р. № 68.

17. Програма профілактики злочинності на території міста Миколаїв «правопорядок» на 2012-2015 роки.

18. Григоренко П. Аналітичний огляд заходів з виконання цільової галузевої програми соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року // Круглий стіл «Рома в Україні. Історичний та етнокультурний розвиток циган (рома) України (XVI-XX ст.)». - Донецьк. 2006. С. 54-84.

19. Ремський В.В. Детермінанти організованої етнічної злочинності / В.В. Ремський // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів [Текст]: зб. наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф. (Київ, 29 берез. 2012 р.). - К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. - С. 95-99.

Размещено на Allbest.ru