Проблемні питання та шляхи реформування системи адвокатури в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 34.037

Проблемні питання та шляхи реформування системи адвокатури в Україні

Меліхова Юлія Олександрівна - аспірант Академії адвокатури України

У статті розглядаються питання, пов'язані з реформуванням діючої системи адвокатури. Проаналізовано перелік найтиповіших порушень законодавчо встановлених гарантій професійної адвокатської діяльності, а також положення вітчизняного та міжнародного законодавства, що регламентують захист прав адвокатів у процесі надання ними правової допомоги своїм клієнтам. Визначено нагальні та невідкладні завдання Української держави щодо створення єдиної самоврядної правничої професії та підвищення якості правосуддя в цілому через запровадження ефективного забезпечення прав та гарантій адвокатської діяльності.

Мета: Дослідити положення чинного українського та міжнародного законодавства, які регламентують захист прав адвокатів під час здійснення ними своєї професійної діяльності; з'ясувати найпоширеніші порушення гарантій адвокатської діяльності в Україні; проаналізувати шляхи і способи їх подолання.

Завдання: Окреслити правове становище адвоката під час виконання ним своїх професійних обов'язків; розкрити його недоліки та прогалини; аргументувати необхідність реформування інституту адвокатури в Україні; запропонувати розроблення дієвої системи захисту прав і гарантій адвокатської діяльності шляхом комплексного, відкритого, прозорого та якісного відстеження і реагування на порушення професійних прав і гарантій адвокатів.

Ключові слова: гарантії адвокатської діяльності, порушення прав адвокатів, реформування адвокатури

законодавство право адвокат захист

Вступ

Питання реформування існуючої системи адвокатури в Україні є на сьогодні нагальним і невідкладним, так само, як невідкладним є питання реформування судової системи, системи правоохоронних органів. Вирізняти питання адвокатської діяльності, виокремлювати їх із загалу інших питань правової реформи неможливо, так само, як неможливо реформувати адвокатуру без демократизації суспільства. Водночас, неможливо говорити про цінності європейської демократії для України без підвищення ролі та значення адвокатури у суспільстві [6;1].

У 2017 році Міністерство юстиції розпочинає реформу адвокатури. Про це наприкінці 2016 року заявив Міністр юстиції України Павло Петренко, стверджуючи: «Наше завдання на наступний рік - це реформа адвокатів». Очільник Мін'юсту підкреслив, що сьогодні адвокатура в Україні знаходиться у «сплячому режимі». «Ми повинні прийняти ряд законів, що регулюють представництво в судах, починаючи з 2019 року. Часу залишилося не так багато», - додав він. За словами Петренка, вказана реформа буде завершена до 2019 року [3;1].

Тому саме сьогодні адвокати так наполегливо працюють над реформуванням чинного Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та створенням нового закону, який має реалізувати основне завдання адвокатури - правовий захист інтересів фізичних і юридичних осіб у судах, на досудовому слідстві, в органах державної влади та управління. І першочерговим завданням є визначитися із статусом адвокатури у правовій системі нашої держави.

Виклад основного матеріалу

Сильна професійна адвокатура - це не тільки противага державному обвинуваченню для створення балансу, реальної змагальності сторін у кримінальному процесі, це суттєвий важіль у побудові демократичного суспільства, це впевненість громадян у захисті від свавілля та корумпованності окремих посадовців, це можливість у межах закону захистити свої права і впевненість у досяжності справедливості.

Сьогодні роль адвоката не може бути перебільшена. Адвокат - це юридичний радник, захисник, джерело правових знань, медіатор у спорі і дуже хотілося б - взірець професіоналізму та професійної етики, адже у цій професії є особливі етичні норми, спеціальні правила, яким адвокат має відповідати і за порушення яких він несе відповідальність.

Тому є актуальним точне, розгорнуте та прозоре законодавче визначення статусу адвоката, гарантування його незалежності у професійній діяльності, можливість практичної реалізації професійних прав [6;1].

Насамперед адвокатура - це конституційний орган, але її завдання в світлі статей 59, 131-2 Конституції не є до кінця прозорими та такими, що беззаперечно відповідають потребам сьогоднішнього реального життя. Адже стаття 59 Конституції України, згідно із змінами від 02.06.2016 року, передбачає, що «кожен має право на професійну правничу допомогу». Чимало запальних дискусій точиться навколо нововведеного терміну «правнича допомога», незрозуміло чим вона відрізняється від попередньої «правової» і який сенс був у заміні цих двох понять? Якщо ж проаналізувати зміст статті 131-2 Основного Закону, то вона, по суті, проголошує «монополію» адвоката на представництво іншої особи в суді. З одного боку, це має призвести до більшого цінування адвокатського свідоцтва серед правників та пересічних громадян, але, з іншого боку, - у такому викладенні статті не вбачається можливості «самопредставництва чи корпоративного представництва» юридичної особи або фізичної особи-підприємця, який може і має право мати у своєму штаті юриста. А тому це питання потребує більш чіткого врегулювання. Також серед недоліків такого положення є те, що ймовірність позбавлення адвоката права на зайняття адвокатською діяльністю може стати засобом для певного тиску або впливу на адвоката. Тому тут доцільно вдосконалити та переглянути підстави для накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Також слід належним чином врегулювати питання адвокатського самоврядування, аби воно дійсно забезпечувало незалежність адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності, а також питання щодо підвищення адвокатами їх професійного рівня. [1;1]

Адвокатам необхідно мати можливість вільно й у повній мірі виконувати свої обов'язки з метою встановлення верховенства права, сприяння забезпеченню доступу до правосуддя та правової допомоги, забезпечення дотримання належної процедури в судовому процесі, створення змагальної системи судочинства, а також захисту прав людини.

Професійні права адвокатів та гарантії адвокатської діяльності в цілому визначені та захищаються українським законодавством (включаючи Конституцію України, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») та міжнародним законодавством, що ратифіковане Україною (у першу чергу, Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод, Рекомендацією (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи про свободу професійної діяльності адвокатів). Такий захист також регламентований актами Організації Об'єднаних Націй, Ради адвокатських і правових товариств Європи (ССВЕ), Міжнародної асоціації адвокатів тощо. Надані професійні права і гарантії адвокатів є необхідними адвокатам для належного захисту прав їхніх клієнтів.

Можна сказати, що українське законодавство та міжнародна практика взагалі декларують та встановлюють застосовування належної правової процедури, змагальності процесу та рівності сторін, що в сукупності захищає адвокатів у процесі надання ними правової допомоги своїм клієнтам. Це залишається особливо важливим у кримінальних справах, де вся міць держави «обрушується» на звичайних вразливих громадян, яким може загрожувати позбавлення волі, а також потенційне порушення основних прав людини.

Засадничі гарантії адвокатської діяльності підсумовані в Основних положеннях ООН про роль адвоката, прийнятих VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року, згідно з якими Уряди кра- їн-учасниць мають забезпечити адвокатам:

а)можливість здійснювати їх професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання;

б)можливість вільно пересуватися і консультувати клієнта у своїй країні та за кордоном;

в)виключення можливості піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до визнаних професійних обов'язків, стандартів та етичних норм.

Там, де безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, вони мають бути адекватно захищені державною владою (пункт 17). Обов'язком компетентних влад є забезпечення адвокату можливості своєчасно знайомитися з інформацією, доступу до документів і матеріалів справи, аби мати можливість надавати ефективну правову допомогу своїм клієнтам. Доступ повинен надаватися вчасно й у найкоротші строки (пункт 21). У пункті ж 22 проголошено, що Уряди повинні визнавати і додержувати конфіденційності комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом у рамках відносин, пов'язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов'язків.

Ці положення знайшли своє відображення у Кримінальному кодексі України та в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Статті 374, 397, та 398 Кримінального кодексу України встановлюють кримінальну відповідальність за обмеження доступу адвоката до клієнта, втручання в роботу адвоката, погрозу вбивством, насильством або знищення чи пошкодження майна адвоката тощо. Стаття 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє втручатися в здійснення адвокатської діяльності, вимагати надання відомостей, що є адвокатською таємницею, вилучати документи, які пов'язані з адвокатською діяльністю, проводити обшуки в офісах адвокатів, без наявності чітко визначеного у рішенні суду переліку речей, документів, що планується виявити тощо [2;1].

Основоположний принцип верховенства права встановлює, що не існує прав, без наявності відповідних засобів правового захисту. Відповідно, єдиним способом зменшити кількість порушень професійних прав і гарантій адвокатів та прав людини їхніх клієнтів, а також покласти край безкарності за вчинення таких порушень, - є створення життєздатної та ефективної системи засобів правового захисту прав адвокатів. Така система повинна, по-перше, у прозорий спосіб розглядати питання порушення прав і гарантій адвокатів, карати відповідальних осіб за скоєне правопорушення та, по-друге, перешкоджати і демотивувати від вчинення потенційних правопорушень проти адвокатів у майбутньому.

На жаль, на сьогоднішній день в Україні існують значні розбіжності між законодавством і практикою. У результаті, попри положення Конституції України, Кримінального і Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокати постійно стикаються з численними перешкодами під час надання правової допомоги своїм клієнтам. Ключовими труднощами, з якими стикаються адвокати, є те, що судді не завжди є неупередженими у процесі, а також прокурори, слідчі та інші представники правоохоронних органів мають надто широкі повноваження, часто не дотримуються вимог закону та маніпулюють його вимогами. У результаті професійні права адвокатів та гарантії адвокатської діяльності систематично й регулярно порушуються, а права людини їхніх клієнтів не поважаються.

Серед типових сучасних порушень прав і гарантій адвокатів в Україні можна виділити сім найпоширеніших. У першу чергу, це ненадання адвокатам доступу до своїх клієнтів. По-друге, порушення права на конфіденційне спілкування клієнта з адвокатом. По-третє, ненадання чи невчасне надання адвокату доступу до інформації, матеріалів справи, що, по суті, є перешкоджанням підготовці захисту. По-четверте, нерідко намагаючись отримати інформацію по справі, де адвокат захищає інтереси клієнта, правоохоронні органи вчиняють проведення неправомірних обшуків в офісах адвокатів і вилучення документів, що становлять адвокатську таємницю, тим самим вчиняючи тиск на адвоката. П'ятим типовим порушенням прав і гарантій адвокатів в Україні є порушення статусу адвокатів у кримінальному провадженні. Шостим - зловживання притягненням до дисциплінарної відповідальності адвокатів та порушенням кримінальних справ проти адвокатів. І сьомим кричущим та, на жаль, звичним правопорушенням є застосування так званих «позасудових» заходів впливу на адвоката, під якими маються на увазі залякування, погрози, словесні образи, знищення майна адвоката, фізичні напади на нього, замахи та навіть фізичне вбивство особи адвоката.

Надважливо розуміти, що кожне порушення професійних прав і гарантій адвоката є водночас порушенням прав людини його клієнта. Адже коли адвокатам відмовляють у доступі до клієнтів, - клієнтам відмовляють у доступі до захисника. Водночас, коли адвокатам відмовляють у конфіденційності їхнього спілкування з клієнтами, - клієнтам відмовляють у праві спілкуватись конфіденційно зі своїм адвокатом. А коли адвокатам не дають можливості готувати правову захисну позицію, піддають незаконним обшукам, залякуванню або вживають до них «по- засудові» засоби впливу, - то клієнтам відмовляють у праві на захист та позбавляють права на справедливий суд.

Очевидно, що не може йтися про жодне дотримання процесуальних норм та забезпечення права на захист, якщо адвокати не можуть належним чином виконувати свої обов'язки або ж бояться за безпеку власного життя і здоров'я або несправедливого позбавлення права на адвокатську діяльність.

Як наслідок, одним із головних запитів, що лунають від адвокатів по всій країні сьогодні, є посилення практичної життєздатної системи захисту їхніх прав і гарантій професійної діяльності відповідно до українського законодавства та міжнародних стандартів, які визнані Україною. На жаль, багато адвокатів вважає, що наразі вони залишаються сам на сам у своїй боротьбі проти злочинної системи. Чимало з них звертається до професійних асоціацій, членами яких вони є, громадянського суспільства та ЗМІ, аби певним чином змінити цю ситуацію.

Видається малоймовірною реалізація значних реформ по встановленню верховенства права, наявності незалежної судової влади, професійних органів прокуратури, встановленні змагальності процесу із відповідною рівністю сторони обвинувачення та захисту, а також забезпечення належного захисту професійних прав і гарантій адвокатів та прав людини їхніх клієнтів, якщо процес реформування в Україні відбуватиметься «згори донизу». Саме тому прогресивним групам, професійним та громадським асоціаціям адвокатів, організаціям громадянського суспільства, а також засобам масової інформації необхідно сприяти проведенню системних реформ і підвищенню прозорості, проводячи водночас необхідну мобілізацію, інформування та інші заходи по взаємодії з громадськістю.

Добре відомо, що «унція профілактики варта фунта лікування». Тому створення комплексної системи запобігання порушенням професійних прав і гарантій адвокатів могло б виправити гірку і неприємну ситуацію, що склалася на цьому поприщі. Система реагування на порушення професійних прав і гарантій адвокатів в Україні існує, але вона настільки слабка, що залишає адвокатів жити в страху, і, таким чином, не зважуватися на проактивний захист інтересів своїх клієнтів у по-справжньому змагальній системі правосуддя. У першу чергу, створення сильної системи по запобіганню порушенням прав адвокатів вимагає вжиття заходів для забезпечення високого рівня слідування вимогам чинного законодавства з боку тих осіб, які регулярно порушують професійні права і гарантії адвокатів. Це може бути здійснено шляхом застосування адміністративних протоколів, внутрішніх дисциплінарних процедур, паралельним проведенням навчань та заходів з підвищення кваліфікації. Сторони, які порушують вимоги законодавства, що захищають професійні права і гарантії адвокатів, повинні зазнавати негайних, невідворотних наслідків з боку установи, де вони працюють. Припинення безкарності починається з внутрішньої дисципліни. На установи і роботодавців, які воліють не помічати незаконне поводження своїх співробітників щодо адвокатів, необхідно чинити серйозний політичний і громадський тиск. Діалог між такими установами і тими, які підтримують адвокатську професію, повинен бути посилений і активований.

Чи не найважливішим кроком на шляху до захисту професійних прав і гарантій адвокатів є запровадження точної комплексної, швидкої, простої, відкритої, прозорої, задокументованої, ефективної й дієвої системи відстеження та реагування на порушення професійних прав і гарантій адвокатів. Це формує основу для системи реагування на такі порушення залежно від виду порушення і заходів, які необхідно вжити. Взагалі система повинна бути всеосяжною, але простою, так, щоб її можна було пояснити всім зацікавленим сторонам через базові схеми або діаграми, з яких було б зрозуміло, що повинна робити кожна сторона і коли. Адвокатам необхідно надати прості форми та інструкції, котрі б містили всю основну інформацію, з якою вони могли б легко й швидко ознайомитися. Вирішальне значення має швидка та ґрунтовна обробка повідомлень про порушення.

Результати, отримані внаслідок реагування на порушення, повинні бути повністю задокументовані, проаналізовані, відкриті та опубліковані для широкого загалу. Документування порушень і ефективності реагування на них повинні бути використані для аналізу, вдосконалення системи, підготовки протокольних рішень та інформаційних матеріалів, а також реалізації додаткових заходів і процесуальних реформ, спрямованих на покарання та попередження зловживання службовим становищем посадовцями. Інформаційна робота та повідомлення громадськості є важливими складовими цих процесів.

Така система відстеження та реагування на порушення професійних прав і гарантій адвокатів повинна бути створена на всеукраїнському рівні та мати ефективні механізми впливу в кожному регіоні, аж до найменших містечок. Географія, місце розташування або фізична ізоляція не може бути заслоною для вчинення порушень. Кожен адвокат повинен бути частиною системи і мати доступ до механізмів і процедур реагування. Для цього слід широко використовувати гарячі лінії, електронні засоби поширення інформації, додатки та сучасні цифрові технології.

Правильним було б, щоб така система з самого початку свого запровадження включала б у себе критерії та показники, щоб мати можливість у подальшому здійснювати її моніторинг та оцінювання. Критерії повинні відображати різні категорії порушень, конкретну дію, яка оскаржується, види заходів, що вживаються, характер будь-яких санкцій, накладених на порушників, конкретні результати в судових справах. Моніторинг та оцінювання мають вирішальне значення для підвищення ефективності й дієвості системи по захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності.

Одним з нагальних завдань держави на сьогодні є забезпечення того, щоб усі адвокати точно знали, що робити, до кого і яким чином звертатися у випадку, якщо права і гарантії їхньої професійної діяльності були порушені. Реагування на порушення повинно бути порівнюваним із наданням першої невідкладної допомоги у медицині. Адвокати дійсно повинні бути готові діяти за принципом «швидкого реагування», оскільки нерідко кожна втрачена хвилина часу має значення. Для цього необхідно розвивати здатність адвокатів діяти і підтримувати одне одного, коли їхні права порушуються. Необхідно використовувати тренінги, протокольні рішення, інформаційні матеріали, зустрічі на обласному рівні, консультації, - щоб впевнитися, що всі адвокати були ознайомлені зі встановленими процедурами та готові діяти, ділитися інформацією, брати участь у інформаційних кампаніях, мобілізувати «союзників» у громадянському суспільстві, спілкуватися із засобами масової інформації, підвищувати рівень обізнаності громадськості тощо. Адвокатам також варто знати, як використовувати соціальні мережі та сучасні цифрові технології, аби найкращим чином виконувати ці функції.

Не слід забувати, що основою системи захисту прав і гарантій адвокатів є управління інформацією. Усі зацікавлені сторони повинні точно знати, скільки порушень відбувається, які види цих порушень, де відбуваються порушення та хто несе за них відповідальність. Така інформація необхідна для того, щоб бути впевненим у тому, що система досягає своїх цілей, що адвокати знають свої права і обов'язки і знають, як реагувати на порушення. Необхідно складати відповідні звіти, поширювати інформацію та мобілізувати зацікавлені сторони, а також проводити моніторинг та оцінку досягнутих результатів. Для цього держава повинна забезпечити збір, обробку, збереження й захист повної та точної інформації і статистичних даних про порушення професійних прав і гарантій адвокатів, а також обмін нею з усіма ключовими сторонами, що мають до неї законний інтерес. Потрібно розробляти й публікувати протокольні рішення і матеріали, що охоплюють доступ до інформації і процедури її поширення.

Важливо оприлюднювати порушення професійних прав і гарантій адвокатів, а також заходи, що вживаються у відповідь. Систематичне інформування громадських організацій та засобів масової інформації, просвітницька діяльність мають вирішальне значення для викорінення безкарності за вчинення порушень, а також створення культури, яка сприятиме застосуванню законодавства і прояву поваги до прав і гарантій адвоката та прав людини в цілому. Результати скарг та розслідувань повинні систематично поширюватися в суспільстві. Сприяння прозорості у здійсненні моніторингу судової системи також було б надзвичайно корисним для отримання інформації та відстеження прогресу. Зрозуміло, що інформаційні ресурси є, по суті, основою для інформування, підвищення обізнаності та мобілізації «союзників» адвокатів в українському суспільстві [2;1].

Головною метою реформи адвокатури є створення єдиної самоврядної правничої професії та підвищення якості правосуддя в цілому, через запровадження єдиних професійних та етичних стандартів, єдиних стандартів відповідальності, ефективного забезпечення прав та гарантій адвоката [4;1].

Висновок

Сьогодні адвокатурі України дуже потрібні серйозний, неупереджений і критичний аналіз ситуації, що склалася, чесне і прозоре викриття причин помилок і невдач, визначення нагальних потреб, справжніх цілей і завдань розвитку, а також вибір найкращих засобів і методів для їх здійснення. За нинішніх непростих умов, що склалися в державі, правова система привертає пильну увагу громадян, політиків та міжнародної спільноти, а тому її представники особливо гостро мають усвідомлювати відповідальність, у тому числі й моральну, і докладати максимум зусиль для наближення вітчизняного законодавства до європейського рівня і стандартів, у яких головне - права і свободи людини. Адвокатура має стати взірцем для всього суспільства. І незважаючи на те, що сьогодні забезпечені ще не всі умови для роботи адвокатів, - принциповість, професіоналізм, вірність ідеалам правди і справедливості, відповідальність за результати своєї діяльності, за долю кожної людини завжди були і залишаються непорушними заповідями адвокатської професії [5;1].

Література

1. Оксюта Вадим, адвокат / «Протокол» юридичний інтернет-ресурс. - Фурман І.М. - Адвокатська монополія: що про це думають юристи? / Одеса, 09.04.2016 р. http:// protokol.com.ua/ua/advokatska_monopoliya_ shcho_pro_tse_dumayut_yuristi/

2. Проект ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» / Захист прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності: Заключення та рекомендації. - Justice Cooperation Internationale: Ритіс Йокубаускас, Оксана Цимбрівська, Марк Сегал Режим доступу: - http://www.justicereformukraine.eu/wp- content/uploads/2016/06/ProtectingAdvocates- Memo_FINAL_ukr.pdf

3. Українське право, РБК-Україна / Реформувати адвокатуру розпочнуть у 2017 році - 09.12.2016 р. http://www.ukrainepravo. com/news/ukraine/reformuvati-advokaturu- rozpochnut-u-2017-rots/

4. Філатов О.: головна мета реформи адвокатури - створення єдиної правничої професії - 24.12.2015 р. / Офіційне інтернет- представництво Президента України П. По- рошенка // [Електронний ресурс] - Режим доступу: - http://www.president.gov.ua/news/ ofilatov-golovna-meta-reformi-advokaturi-stvorennya-yedinoyi-36560

5. Юридична газета - всеукраїнське щотижневе професійне видання / Стратегія розвитку адвокатури України // Коваль К. - 01.10.2014 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: - http://yur-gazeta. com/publications/actual/strategiya-rozvitku- advokaturi-ukrayini.html

6. «Юстиніан» видавнича організація, Юридичний журнал / «Питання реформування існуючої системи адвокатури в Україні є на сьогодні нагальним, невідкладним» - інтерв'ю з Головою київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рафальською І.В. // [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.justinian.com.ua/article. php?id = 2791

Размещено на Allbest.ru