Підстави та види відповідальності за порушення законодавства у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підстави та види відповідальності за порушення законодавства у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом

А.С. Макаренко, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права та процесу

Ю.А. Будник, аспірант Університету державної фіскальної служби України

Статтю присвячено аналізу законодавчого регулювання підстав та видів відповідальності за порушення законодавства у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом. Розглядається класифікація видів відповідальності та видів порушень законодавства за різними критеріями, запропоновано внесення змін у законодавство з метою вдосконалення правового регулювання в цій сфері.

Ключові слова: господарсько-правова відповідальність, транспорт, автомобільний транспорт, договір перевезення, перевізник, вантажоотримувач, вантажовідправник, експедитор, підстави відповідальності, види відповідальності, санкції, штрафні санкції, терміни доставки, вантаж.

Статья посвящена анализу законодательного регулирования оснований и видов ответственности за нарушение законодательства в сфере перевозок грузов автомобильным транспортом. Рассматривается классификация видов ответственности и видов нарушений законодательства по различным критериям, предложено внесение изменений в законодательство с целью совершенствования правового регулирования в этой сфере.

Ключевые слова: хозяйственно-правовая ответственность, транспорт, автомобильный транспорт, договор перевозки, перевозчик, грузополучатель, грузоотправитель, экспедитор, основания ответственности, виды ответственности, санкции, штрафные санкции, сроки доставки, груз.

The article is devoted to the analysis of legislative regulation of bases and types of responsibility for violation of legislation on transport of goods by road. We consider the classification of liability and types of violations of legislation on various criteria, proposed changes in legislation to improve regulation in this area.

Key words: economic liability, transport, road transport, contract of carriage, carrier, consignee, shipper, forwarder, basis of liability, types of liability, sanctions, sanctions, delivery, cargo.

Результативність здійснення господарської діяльності щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом багато в чому залежить від здатності та можливості суб'єктів такої діяльності брати на себе відповідні ризики та відповідальність за взяті зобов'язання. Аналіз практики цієї діяльності вказує на ряд проблем, що пов'язані з видами, підставами та формами відповідальності суб'єктів автомобільних перевезень. При цьому зазначені питання стосовно відповідальності суб'єктів автомобільних перевезень вантажів мають певну специфіку, обумовлену складним характером договірних відносин таких суб'єктів, комплексним характером послуг з перевезення, впливом на таку діяльність багатьох зовнішніх факторів тощо.

Проблеми відповідальності за порушення договорів перевезення вантажів розроблялися такими вченими, як: М. К. Олександровим-Дольником, М. І. Брагінським, В. В. Вітрянським, М. Л. Шелухіним, В. К. Андрєєвим, Г Д. Отнюковою, В. М. Кондрат'євою та іншими. Однак комплексно питання вдосконалення правового регулювання відповідальності саме автомобільного перевізника та інших учасників перевезень вантажів автомобільним транспортом не досліджувалися. Між тим практика господарювання потребує науково обґрунтованого вирішення завдань із вдосконалення правового регулювання перевезення вантажів автотранспортом, зміни існуючих і прийняття нових нормативних актів. Саме тому вирішення тих чи інших питань у досліджуваній сфері залишається актуальним і може розглядатися як вклад у цілість вирішення всієї проблеми.

Метою цієї статті є огляд чинного законодавства у сфері застосування господарсько-правової відповідальності при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, визначення перспективних напрямів удосконалення законодавства України в цій сфері.

Правовою основою застосування відповідальності суб'єктів транспортної діяльності є загальні положення Господарського [1] та Цивільного кодексів України [2], законів України «Про автомобільний транспорт» [3], «Про транспорт» [4], інших законів України щодо окремих аспектів такої діяльності (оподаткування, сертифікація, ліцензування, отримання певних дозвільних документів тощо).

Аналіз загальних положень щодо відповідальності дозволяє узагальнити види відповідальності у сфері автомобільних перевезень вантажів таким чином: 1) за галузевою приналежністю: господарсько-правова (при організації та здійсненні вантажних автомобільних перевезень), цивільно-правова (при наданні послуг з перевезення вантажів), адміністративно-правова, кримінально-правова (при здійсненні такої діяльності фізичними особами - підприємцями, при вчиненні правопорушень та злочинів у цій сфері працівниками автоперевізників, інших суб'єктів процесу перевезення); 2) за кількістю суб'єктів та обсягом відповідальності: одноособова автоперевізника, спільна чи солідарна - автоперевізника та інших суб'єктів процесу перевезення; 3) за правовими підставами: передбачена законом та визначена сторонами в організаційно-господарському договорі щодо перевезення або безпосередньо у договорі перевезення вантажу автомобільним транспортом. Крім того, можна виокремити і відповідальність залежно від суб'єкта відповідальності: перевізника; вантажовідправника; вантажоодержувача, експедитора тощо.

Така класифікація відповідальності за порушення законодавства у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом за умови її закріплення у Законі України «Про автомобільний транспорт» забезпечить превентивні заходи, оскільки надає комплексне уявлення про певні ризики здійснення зазначеної діяльності для суб ' єктів такої діяльності.

За слушною думкою Д. К. Медведєва, особливістю відповідальності автотранспортних підприємств та інших учасників процесу перевезень є її комплексний характер. Так, одночасно можуть застосовуватися заходи адміністративної, цивільно-правової, господарської, кримінальної, майнової, дисциплінарної відповідальності одночасно. Комплексність характеру відповідальності є цілком виправданою, адже дозволяє одночасно впливати як на керівників автотранспортних підприємств, так і на підприємство в цілому, тобто на різні інтереси, і тим самим ефективніше досягати мети відповідальності - карати та запобігати у майбутньому [10, с. 232-233].

Виходячи з особливостей організації та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом доцільно виділити ще такий вид відповідальності, як сумісна, солідарна та дольова відповідальність [8, с. 22].

Слід зазначити, що у науковій літературі немає єдності думок щодо характеру відповідальності перевізників, що беруть участь у прямому перевезенні.

М. А. Тарасов зазначав, що договір перевезення за своєю природою у силу неподільності свого предмета встановлює солідарну відповідальність учасників перевезення [12, с. 72].

Заперечуючи солідарний характер відповідальності перевізників, М. К. Олександров-Дольник не визнає її і дольовою. Автор вказує, що вона заснована на праві регресної вимоги, яка за радянським правом не завжди виникає із солідарної відповідальності [7, с. 33].

Підставою відповідальності є правопорушення, види яких відрізняються залежно від багатьох чинників. Загальновизнаними ознаками правопорушення є: наявність діяння, що виражається у діяльності чи бездіяльності особи; протиправність, тобто порушення прямо встановленої в законі заборони, чи невиконання обов'язку, що встановлений в законі чи договорі; наявність вини, тобто розуміння чи усвідомлення протиправності власної поведінки і наслідків, що настають; деліктоздатність особи; наявність шкоди чи можливості її заподіяння і причинного зв'язку між протиправним діянням та заподіяною шкодою [11, с. 582].

Для основної частини суб'єктів процесу перевезення підставою їхньої відповідальності є господарське правопорушення, яке може бути двох видів: невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності (ст. 218 ГК України). При цьому на такі відносини розповсюджуються загальні правила щодо підстав та умов господарсько-правової відповідальності, зокрема стосовно наявності вини, підстав для обмеження чи звільнення від відповідальності, порядку її застосування та ін.

Разом з тим здійснення господарської діяльності у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом має ряд особливостей, які необхідно враховувати при визначені підстав господарської відповідальності у цій сфері.

Підстави господарської відповідальності в аналізованій сфері закріплено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», стст. 313, 314 ГК України, стст. 921-924 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Статутом автомобільного транспорту УРСР [6].

Аналіз зазначених підстав відповідальності вказує на їх загальний характер та необхідність додаткової конкретизації для застосування відповідальності за ними. Крім того, через звуження кола перевезень, що підлягають ліцензуванню, значна їхня частина не може бути забезпечена реальними господарськими санкціями.

У цілому вказані правопорушення можна класифікувати за такими критеріями:

Порушення органів державної влади, що здійснюють контроль за додержанням законодавства суб'єктами автомобільних перевезень вантажів, а саме:

- рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які порушують законодавство у галузі перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- незаконне втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб у діяльність автомобільного перевізника, інших суб'єктів процесу перевезення.

Слід зазначити, що у спеціальному законодавстві у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом відсутні підстави відповідальності органів державної влади, місцевого самоврядування. Це негативно впливає на діяльність суб'єктів господарювання у цій сфері та не відповідає конституційним основам правопорядку у сфері господарювання (ст. 5 ГК України), загальним принципам господарювання (ст. 6 ГК України). Виходячи з цього є доцільним у Законі України «Про автомобільний транспорт» визначити підстави відповідальності органів державної влади, місцевого самоврядування, а саме доповнити закон ст. 601 «Відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у галузі діяльності автомобільного транспорту» такого змісту: «Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи у галузі діяльності автомобільного транспорту за порушення законодавства несуть відповідальність згідно із законом.

Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом».

Порушення автоперевізників:

- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений стст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений ст. 5 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів;

- управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку;

- здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу;

- невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства;

- ненадання транспортного засобу відповідно до договору перевезення;

- прострочення доставки вантажу відповідно до умов договору;

- втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу;

- необгрунтована видача вантажу неналежному вантажоодержувачеві;

- невиконання плану перевезень;

- неподача автотранспортним підприємством або організацією контейнерів для виконання місячного плану перевезень або прийнятого разового замовлення;

- несвоєчасна подача автомобілів, робота яких оплачується за загальними тарифами, в пункт навантаження за першою поїздкою проти погодженого годинного графіка.

Порушення вантажовідправника, вантажоодержувача:

- невикористання наданого перевізником транспортного засобу;

- невиконання плану перевезень;

- непред'явлення до перевезення вантажу в кількості, передбаченій місячним планом перевезення або прийнятій до виконання разовим замовленням;

- відмовлення вантажовідправника (вантажоодержувача) повністю або частково використати автомобілі, робота яких оплачується за почасовим тарифом, у кількості, вказаній у місячному плані або в прийнятому до виконання разовому замовленні;

- затримка з вини вантажовідправника або вантажоодержувача автомобілів (автопоїздів), а також обмінних напівпричепів, поданих під вантаження або розвантаження, понад установлені строки (простій);

- недовантаження контейнерів масою брутто 10, 20 і 30 тонн до технічної норми або повної вантажопідйомності (місткості);

- неправильне зазначення в товарно-транспортних документах ваги вантажу, його найменування;

- відмова від оформлення або неправильне оформлення товарно-транспортного документа, а також путьового листа;

пред'явлення вантажу, забороненого до перевезення, або вантажу, який потребує при перевезенні особливих застережних заходів, з неправильним зазначенням найменування чи властивості вантажу;

затримка автомобілів і контейнерів, яка виникла внаслідок того, що до товарно-транспортної накладної не були додані документи, необхідні для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил.

Порушення експедитора:

- неналежне виконання обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування;

невідповідність кількості місць, ваги даним контрольного зважування, яке проводилося у присутності представника перевізника;

- неналежність упаковки даним товарно-транспортних документів, завірених підписом представника перевізника.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» фактично зобов'язав експедиторів одноособово відповідати перед клієнтом за будь-який «недогляд третіх осіб». Причому термін «недогляд» не роз'яснюється жодним нормативним актом [5].

Вказані порушення можна поділити на порушення правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільних перевезень вантажу та порушення умов організаційно- господарських договорів у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом та безпосередньо умов договорів перевезення.

Н. Садіков зазначає, що, крім відповідальності за незбереження вантажу та прострочення у його доставці, перевізник відповідає за неналежне виконання й інших обов'язків у договорі: невиконання вказівок вантажоволодільника про переадресацію вантажу, видачу вантажу не у пункті його призначення, втрату перевізних документів. Можливе прийняття на себе перевізником й інших додаткових зобов'язань за договором перевезення, при порушенні яких повинна нестися відповідальність перевізником [9, с. 401].

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» вказує на доцільність доповнення підстав притягнення до відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності у сфері автоперевезень вантажів. Це пов'язано з певними обов'язковими вимогами, встановленими законом до таких перевезень.

законодавство перевезення автомобільний відповідальність

Висновки

На основі проведеного аналізу узагальнено види відповідальності у сфері автомобільних перевезень вантажів.

Порушення законодавства у сфері автомобільних перевезень класифіковано за новими критеріями.

Запропоновано у Законі України «Про автомобільний транспорт» визначити підстави відповідальності органів державної влади, місцевого самоврядування у галузі діяльності автомобільного транспорту.

Запропоновано на законодавчому рівні закріпити додаткові види порушення правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільних перевезень, а саме: використання перевізником автотранспортних засобів, що не пройшли сертифікацію або є недозволеними до використання, незабезпечення контролю технічного та санітарного стану автотранспортних засобів, не проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв автотранспортних засобів із відповідною відміткою у дорожніх листах.

Список використаних джерел

1. Александров-Дольник М. К. Споры, вытекающие из правоотношений сторон в железнодорожных грузовых операциях / М. К. Александров-Дольник. - М.: Госюриздат, 1955. - 238 с.

2. Астановский Г. Б. Солидарная и долевая ответственность при перевозке грузов / Г. Б. Астановский // Правоведение. - 1982. - С. 22-31.

3. Гражданское право России. Часть вторая: Обязательственное право: курс лекций / отв. ред. О. Н. Садиков. - М.: Юристъ, 1997. - 538 с.

4. Медведєв Д. К. Особливості адміністративно-правової відповідальності при перевезенні вантажів автомобільним транспортом Д. К. Медведєв // Форум права. - 2010. - № 1. - С. 230-236.

5. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. - Т. 2: Теория права / под ред. проф. Марченко Н. М. - М., 1998. - 640 с.

6. Тарасов М. А. Договор перевозки / М. А. Тарасов. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1965. - 237 с.

Размещено на Allbest.ur