Правове регулювання сфери ліцензування: закордонний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цивільне право і процес; право інтелектуальної власності;

господарське право

УДК 342

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

Т.О. Мацелик,

доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри господарського права і процесу,

М.В. Шапочкіна, аспірант Університету державної фіскальної служби України

У статті досліджено закордонний досвід правового регулювання ліцензування. Здійснено аналіз нормативно-правових актів країн світу щодо сфери ліцензування загалом, повноважень органів ліцензування, професійного ліцензування, фінансових санкцій та заходів адміністративного примусу, не пов'язаних з адміністративною відповідальністю.

Ключові слова: досвід зарубіжних країн, правове регулювання, ліцензування, органи ліцензування, анулювання ліцензії.

правовий ліцензування адміністративний примус

В статье исследован зарубежный опыт правового регулирования лицензирования. Осуществлен анализ нормативно-правовых актов стран мира в общем, по сфере лицензирования, полномочий органов лицензирования, профессионального лицензирования, финансовых санкций и мер административного принуждения, не связанных с административной ответственностью.

Ключевые слова: опыт зарубежных стран, правовое регулирование, лицензирование, органы лицензирования, аннулирование лицензии.

In the article the foreign experience of legal regulation of licensing. The author analyzes of international experience, including the scope of licensing in general, the powers of licensing, professional licensing, financial sanctions and coercive administrative measures not related to administrative responsibility.

Keywords: international experience, administrative regulation, licensing, licensing authorities, license revocation.

Використання закордонного досвіду правового регулювання є вкрай важливим на етапі спроб проведення ефективних регуляторних реформ. Це дозволить врахувати особливості ефективних зарубіжних моделей правового регулювання сфери ліцензування для забезпеченнябільш повної їхньої адаптації до існуючої системи публічної адміністрації з метою підвищення дієвості кожного нормативно-правового акту, підвищення ефективності управлінських рішень.

Особливої актуальності набуває дослідження та імплементація закордонного досвіду правового регулювання сфери ліцензування. Це пояснюється тим, що Закон України від 17 вересня 2014 р. N° 847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» у пункті 22 передбачає здійснення перегляду законодавчих актів України, що регулюють видачу ліцензій та дозволів, стосовно приведення їхніх положень у відповідність із правом ЄС з метою удосконалення адміністративних процедур та оптимізації (скорочення кількості) видів господарської діяльності, до яких вони застосовуються.

Дослідженню закордонного досвіду правового регулювання, на жаль, вченими приділяється замало уваги, особливо що стосується сфери ліцензування. Досвід проведення регуляторних реформ досліджували О. Літвінов, Н. Літвінова, Н. Стаднічук, європейські правила штрафування - Д. Науменко, М. Голуб, А. Роснін, правовий режим ліцензування інших країн світу - Л. Чубук, А. Аузан, П. Крючкова, А. Власюк, С. Галасюк, А. Ріхтер.

Мета дослідження - здійснити аналіз закордонного досвіду правового регулювання ліцензування загалом, повноважень органів ліцензування, професійного ліцензування, фінансових санкцій та заходів адміністративного примусу, не пов'язаних з адміністративною відповідальністю.

Рекомендації щодо проведення регуляторної реформи Організації економічного співробітництва і розвитку (скор. ОЕСР, англ. Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD) - міжнародної економічної організації розвинених країн, що визнають принципи представницької демократії та вільної ринкової економіки, що на сьогодні налічує 30 країн, полягають у тому, що тільки суцільне проникнення регуляторної реформи в центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування може забезпечити її успіх та ефективний вплив на економіку [1].

Характерною рисою українського досвіду проведення реформи дерегулювання із застосуванням методу «регуляторної гільйотини» О. В. Літвінов, Н. М. Літвінова визначають погіршення умов ведення бізнесу, що суперечить усталеній світовій практиці. Українська влада не забезпечила виконання завдання визначеного у підрозділі «Дерегуляція та розвиток підприємництва» Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», а саме: поліпшення бізнес-клімату в Україні [2, с. 39].

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами - з іншої, визначають у статті 104, що ліцензування повинно здійснюватися на основі критеріїв, які не надають можливості компетентним органам реалізовувати свої повноваження з оцінювання на власний розсуд. Вищезазначені критерії повинні: a) співвідноситися із законними цілями державної політики; б) бути чіткими і недвозначними; в) бути об'єктивними; г) встановлюватися та оприлюднюватися заздалегідь; д) бути прозорими та доступними. Ліцензія видається, як тільки буде встановлено за результатами належної перевірки, що умови для отримання ліцензії були виконані. Враховуючи здійснений аналіз закордонного досвіду ліцензування та нормативно-правових актів зарубіжних країн, вважаємо за необхідне згрупувати його у певні блоки щодо: а) сфери ліцензування загалом; б) органів ліцензування; в) професійного ліцензування; г) заходів адміністративного примусу, не пов'язаних з адміністративною відповідальністю; д) фінансових санкцій у сфері ліцензування.

У світовій практиці створення адміністративних бар'єрів у формі вхідного контролю є винятковою мірою регулювання економіки, що вводиться у випадках, коли інші методи регулювання на практиці довели свою неефективність. Тому сфера їхнього застосування обмежена. Кількість видів діяльності, що ліцензуються, коливається в різних країнах ЄС від 30 до 90 [3, с. 75]. Так, в Австрії існує 28 ліцензованих видів підприємництва, у Великобританії - 38, Японії - 39 [4, с. 128].

Розпочинаючи огляд органів ліцензування, розглянемо систему органів ліцензування у Сполучених Штатах Америки, зумовлену децентралізацією влади: а) повноваженнями щодо ліцензування володіють органи державної влади і можуть створюватися самостійні органи, що займаються лише ліцензуванням та сертифікацією (наприклад, у Департаменті державної освіти штату Нью-Йорк створено відділ з видачі професійних ліцензій психологам); б) найпоширенішим є здійснення ліцензування незалежними від органів публічної адміністрації' комісіями; в) залежно від характеру виду діяльності, що ліцензується (виходить за межі штату чи ні) органами ліцензування будуть, відповідно, органи влади федерації (телерадіомовлення чи виробництво ліків) або органи місцевого самоврядування (демонстрація кінофільмів, продаж алкогольних напоїв); г) можливе наділення повноваженнями щодо ліцензування органів публічної адміністрації, основна діяльність яких зосереджена в іншій сфері (наприклад, Апеляційний суд округу Колумбія ліцензує аторнеїв (повірений, якого допущено до ведення справи в суді) [5, с. 79].

У Грузії також практикується передача повноважень щодо ліцензування незалежним від органів публічної адміністрації органам. Регуляторним органом Грузії у сфері ліцензування радіомовлення та електронних комунікацій - Національна комісія з комунікацій Грузії, розпочала свою діяльність з 1 липня 2000 року. Відповідно до законодавства Грузії дана комісія є юридичною особою публічного права, постійно діючим незалежним державним агентством. Комісія несе відповідальність перед Президентом, Урядом і Парламентом. Комісія не належить до жодної державної гілки влади і не фінансується з державного бюджету. Джерелом доходів комісії є плата за регулювання, що виплачується уповноваженими особами і ліцензіатами у сфері електронних комунікацій і мовлення, яка становить 0,75 % від загального річного доходу ліцензованих осіб в області електронних комунікацій і 0,5 % від загального річного доходу осіб, що мають ліцензію у сфері мовлення [6].

Проте що стосується видів діяльності, які мають істотний вплив на життя та здоров'я людини і громадянина, то у багатьох країнах їхнє ліцензування - прерогатива органів публічної адміністрації. Однак інколи залишається не зрозумілим, за яким критерієм прийнято рішення щодо ліцензування деяких видів господарської діяльності - органами публічної адміністрації, а деяких - саморегулюючими організаціями.

Так, наприклад, у провідних країнах Євросоюзу: Франції, ФРН, Великобританії, Італії та Іспанії - виконують регулюючі функції у сфері ліцензування будівельної діяльності недержавні органи, а саморегулюючі організації - професійні об'єднання будівельників [7, с. 69].При цьому варто мати на увазі, що в ряді держав існує і достатньо жорстка система ліцензування (США, Австрія, Китай) органами публічної адміністрації у сфері будівельної діяльності. Натомість, в інших країнах, як зазначають А. Самойлов, Л. Казинець, сама сфера господарської діяльності не ліцензується, однак для заняття дослідженнями, проектуванням або будівництвом фізичні особи повинні бути членами професійних недержавних організацій (СРО), які підтверджують їхню кваліфікацію (Німеччина, Фінляндія, Нідерланди, Туреччина), що, по суті, є саморегулюванням. Деякі країни ЄС замість ліцензування ввели реєстр будівельних компаній [8, с. 237].

С. Галасюк зазначає, що ліцензуванням туристичної діяльності у Франції займається Міністерство економіки, промисловості та зайнятості (МЕПЗ), у складі якого з травня 2009 року функціонує Агентство з туристичного розвитку Франції «Atout France», на яке покладено функції ліцензування у сфері туризму та ведення єдиного реєстру туристичних агентств [9, c. 42].

Діяльність з надання туристичних послуг у Туреччині підлягає ліцензуванню Міністерством культури і туризму, яке, крім того, визначає основні напрями розвитку туристичного сектору економіки, займається організацією маркетингових заходів та реалізацією заохочувальних мір для популяризації туризму. Ліцензія видається Міністерством культури і туризму Туреччини після обов'язкової реєстрації туристичного агентства - суб'єкта господарювання в Асоціації турецьких туристичних фірм «TbRSAB» [9, с. 45].

Отже, враховуючи все вищевикладене, пропонується звернути увагу на те, що одним із ефективних методів дерегуляції, що застосовується у світовій практиці, є саморегулювання, тобто передача частини прав щодо встановлення ліцензійних правил і умов, контролю над суб'єктами ліцензування самим суб'єктам господарювання.

Заходи адміністративного примусу є неодмінним атрибутом системи адміністративно- правового регулювання закордонних країн. Проаналізуємо досвід застосування заходів адміністративного припинення у зарубіжних країнах. Санкція «зупинення ліцензії» у Сполучених Штатах Америки застосовується у всіх сферах ліцензування автоматично при виявленні порушень законодавства та одночасно з вимогою усунути порушення ліцензійних умов, перед анулюванням ліцензії вноситься до реєстру, який доступний на сайті органу ліцензування та доступ до якого є безкоштовним. [10; 11, с. 166].

У Великобританії рішення про анулювання чи зупинення ліцензії можна оскаржити протягом 21 дня. При прийняті рішення про видачу іншої ліцензії цій же юридичній чи фізичній особі перевіряється ряд обставин, зокрема з яких підстав було анульовано (якщо ліцензія уже видавалася на той самий чи інший вид господарської діяльності) [12].

У законодавстві про ліцензування Російської Федерації визначається поряд з адміністративним порядком анулювання ліцензії, судовий порядок за добровільною чи обов'язковою ініціативою органу ліцензування. Крім того, використовуються такі санкції, як «призупинення ліцензії», «відновлення», «припинення дії ліцензії» (у безспірному порядку), які було б доречно визначити і в Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» [13; 12, с. 166].

Законодавство Білорусі про ліцензування як один із заходів примусу, що застосовуються у відношенні ліцензіата, передбачає призупинення дії ліцензії, яке полягає у тимчасовій забороні на здійснення ліцензованої діяльності (в судовому порядку на термін до трьох років) [15].Єдиний перелік підстав для зупинення ліцензії відсутній. Здебільшого вони визначаються п. 76 Положення про ліцензування окремих видів діяльності, затвердженого Указом Президента Республіки Білорусь від 1 вересня 2010 р. № 450 [16]. Окремі нормативно-правові акти визначають підстави для зупинення ліцензії для окремих видів господарської діяльності, що ліцензується (ст. 97 Банківського кодексу Республіки Білорусь, п. 75 Положення про порядок ліцензування видів діяльності, пов'язаних зі специфічними товарами (роботами, послугами), п. 10 ст. 3 Угоди про правила ліцензування у сфері зовнішньої торгівлі товарами від 9 червня 2009 р., п. 17 Положення про порядок ліцензування в Республіці Білорусь ввезення і вивезення специфічних товарів (робіт, послуг) тощо).

Що стосується ліцензій на здійснення банківської діяльності, то законами Білорусі допускається призупинення їхньої дії на підставі припущення про можливості настання несприятливих наслідків для третіх осіб у майбутньому (наприклад, незадовільний фінансовий стан банку, що може спричинити невиконання ним своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами) [16]. Такі ж санкції присутні в законодавстві Грузії, де в особливих випадках, коли інтересам вкладників або партнерів (акціонерів) загрожує небезпека, Національний банк Грузії правомочний призупиняти вчинення банком активних операцій [20].

Варто зазначити, що в законодавстві Білорусі для призупинення та припинення дії ліцензії (анулювання) визначено єдиний перелік підстав [18], що, очевидно, є неприйнятним, оскільки може спричинити застосування зовсім різних за своєю природою за правовими наслідками санкцій до одного і того ж правопорушення за однією і тією ж підставою.

Крім того, санкція «призупинення ліцензії» у Білорусі має двоїсту природу і залежить від використаної органом ліцензування підстави для її застосування. Якщо призупинення дії ліцензії використовується для призупинення протиправного діяння ліцензіата, то це санкція адміністративного припинення. У випадках коли підставою для застосування санкції «призупинення дії ліцензії» виступає припущення про можливість настання несприятливих наслідків у майбутньому, то це адміністративно-запобіжний захід, чи санкція адміністративного попередження.

Ліцензія, видана суб'єкту господарювання, що займається туристичною діяльністю у Франції, може бути тимчасово припинена (на максимальний строк до 3 -х місяців) або повністю анульована за такими причинами: невідповідність суб'єкта господарювання умовам одержання ліцензії; нездатність виконувати зобов'язання, прийняті стосовно клієнтів і партнерів з туристичного бізнесу [17].

Згідно з чинним законодавством Туреччини усім суб'єктам господарювання у сфері туристичної діяльності надається попередня ліцензія на провадження діяльності протягом 2-х років. Попередня ліцензія може бути перетворена в діючу, якщо туристична фірма одержить протягом дворічного періоду певну суму коштів в іноземній валюті, еквівалентній 24 540 турецьких лір [10]. Протягом терміну дії ліцензії діяльність суб'єктів господарювання у сфері туристичної діяльності перевіряють експерти-аудитори, спеціалісти Міністерства культури і туризму, а також Асоціації «TbRSAB». Анулювання ліцензії у Туреччині на провадження туристичної діяльності відбувається з таких підстав: а) самостійне надання послуг зі страхування туристів; б) вилучення свідоцтва про державну реєстрацію [9, с. 45].

Особливим видом юридичної відповідальності є фінансові санкції, які за правопорушення у сфері ліцензування застосовуються у всіх країнах світу без винятку. Згідно із законодавством Малайзії, як зазначає С. Галасюк, до осіб, що здійснюють діяльність без отримання ліцензії, застосовується штраф до 50 000 рінггітів (RM) (306 261 грн) або тюремне ув'язнення на строк до 5 років. У випадку не припинення здійснення туристичної діяльності, розмір штрафу збільшується на RM 5 000 (30626) за кожний день порушення закону. Кожен суб'єкт господарювання з надання туристичних послуг, що перевіряється у Туреччині та відповідає ліцензійним правилам і умовам, може притягуватися до відповідальності шляхом накладення адміністративних санкцій і штрафів: при ненаданні повного пакета послуг та наданні недостовірної інформації про тури, при відмові у пред'явленні необхідної документації для перевірки та при подачі недійсної інформації, не усуненні порушень, виявлених у результаті перевірки - у розмірі від 500 до 2 000 турецьких лір [9, с. 45].

Регуляторний орган Грузії з питань ліцензування у сфері комунікацій може застосувати санкцію призупинення ліцензії або штраф до телерадіокомпанії, що не перевищує 0,5 % щорічного доходу телерадіокомпанії (за вчинене правопорушення вперше), але не менше ніж 2 500 грузинських ларі (25 000 грн); у разі повторного порушення або нового порушення протягом року після отримання першого штрафу - штраф у розмірі 1 % щорічного доходу телерадіокомпанії (не менше 5 000 грузинських ларі / 50 000 грн). У разі подальших порушень розмір штрафів може збільшитись до 3 % щорічного доходу (не менш ніж 10 000 грузинських ларі / 100 000 грн) [6].

Закон Грузії від 23 лютого 1996 року № 121 «Про діяльність комерційних банків» при виявленні порушень ліцензування передбачає, що Національний банк Грузії має право послідовно застосовувати такі санкції: а) направляти письмові попередження; б) видавати інструкції з вимогою до банку припинити і не допускати в подальшому тих чи інших порушень, а також вжити заходів до їх виправлення; в) застосовувати штрафні санкції; г) вимагати від ради спостерігачів банку тимчасово відсторонити або звільнити з посади адміністратора банку; д) вимагати від ради спостерігачів скликати загальні збори банку або кредитної установи для вжиття необхідних заходів щодо викорінення порушень. Якщо ці санкції не надали результатів, Національний банк Грузії правомочний: а) за погодженням з радою спостерігачів передати адміністративне управління банком тимчасовій адміністрації; б) відкликати банківську ліцензію [18].

Реформування законодавства Польщі пішло шляхом посилення відповідальності за злочинну діяльність у сфері ліцензування. Так, наприклад, незаконне виробництво, обіг не зареєстрованих чи прострочених лікарських засобів карається штрафом, обмеженням або позбавленням волі на строк до 2 років; перешкоджання виконанню службових обов'язків особам, що уповноважені на проведення контролю, карається штрафом або позбавленням волі до 2-х років, про що зазначено в 9 Розділі Фармацевтичного закону Польщі [19].

Варто також зазначити, що для України буде корисний закордонний досвід професійного ліцензування як перспективний напрям удосконалення адміністративно-правового регулювання для подальшої його імплементації в Україні.

Як зазначає А. В. Власюк, у США багато видів діяльності вимагають отримання дозволів для юридичної особи в цілому (ведення певних видів підприємницької діяльності) і на рівні фахівців цієї організації. Ліцензії можуть отримувати юридичні особи для своїх фахівців (при звільнені з роботи дозвільний документ припиняє свою дію) та самі фахівці для подальшої можливості працювати за професією (архітектори, юристи, бухгалтери, агенти з нерухомості) [6, с. 78].Згідно із Законом «Про туризм» у Малайзії підлягає ліцензуванню не тільки діяльність, здійснювана туроператорами, турагентами, засобами розміщення, підприємствами харчування, транспортними компаніями, установами з підготовки кадрів для сфери туризму, а й фахівцями туристичного супроводу: екскурсоводами, гідами-перекладачами, керівниками туристичних груп тощо [9].

На нашу думку, практика професійного ліцензування здатна істотно підвищити рівень професійності (за рахунок постійної необхідності підтверджувати навики та знання з професії) та особистої відповідальності спеціаліста (а не юридичної особи, у якої він працює), адже дозволяє не прив'язувати спеціаліста до конкретного суб'єкта господарювання - юридичної особи. Наприклад, професійне ліцензування лікарів вирішить проблему професійної недбалості та відповідальності за лікарську помилку тощо.

Отже, аналіз законодавства зарубіжних країн, де активно застосовується метод ліцензування як ефективний елемент правового регулювання, дозволяє зробити ряд висновків, які можуть бути використані для подальшого формування пропозицій щодо імплементації найпродуктивніших прикладів у законодавство України: по-перше, щодо посилення відповідальності, якщо правопорушення вийшло за межі адміністративного проступку; по-друге, щодо використання розміру доходу суб'єкта господарювання як базової одиниці для розрахунку штрафних санкцій; по-третє, щодо визначення чітких підстав для зупинення та анулювання ліцензії і можливості призупинення ліцензії на підставі припущення про настання несприятливих наслідків для третіх осіб; по-четверте, щодо запровадження моделі професійного ліцензування в Україні.

Список використаних джерел

1. Реформа дерегулювання в Україні: втрачені можливості : аналіт. звіт. / О. В. Літвінов, Н. М. Літвінова, Н. В. Стаднічук та ін. ; за заг. ред. О. В. Літвінова. - Д. : МОНОЛІТ, 2012. - 100 с.

2. Літвінов О. В. Закордонний досвід проведення регуляторних реформ та застосування «регуляторної гільйотини» / О. В. Літвінов, Н. М. Літвінова // Аспекти публічного управління. - 2014. - №>7(9). - С. 37-48.

3. Аузан А. Административные барьеры в экономике: задачи деблокирования / А. Аузан, П. Крючкова // Вопросы экономики. - 2001. - №° 5. - С. 73-88.

4. Нагорная Н. Лицензирование сегодня: некоторые аспекты правового регулирования / Н. Нагорная // Государство и право: теория и практика. - 2002. - Вып. 1. - С. 125-140.

5. Власюк А. В. Зарубіжний досвід використання дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності / А. В. Власюк // Право і суспільство. - 2014. - №° 2. - C. 76-80.

6. Офіційний сайт Національної комісії з комунікацій Грузії [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gncc.ge/en/the-commission/about-commission

7. Коваленко А. Н. Саморегулирование строительной деятельности в странах Евросоюза / А. Н. Коваленко // От государственного регулирования в строительстве - к саморегулированию: сборник материалов. - М. : Граница, 2006. - С. 67-72.

8. Самойлов А. С. Некоторые вопросы саморегулирования строительной деятельности в зарубежной практике / А. С. Самойлов, Л. А. Казинец // Вестник МГЛУ - №° 550. - С. 229-245.

9. Галасюк С. С. Стандартизація, сертифікація туристичних послуг та ліцензування туристичної діяльності : навчальний посібник / С. С. Г аласюк. - Одеса : Астропринт, 2011. - 234 с.

10. Emily Delbridge. What is the Difference Between a Suspended License and a Revoked License? [Electronic resource]. - Режим доступу : http://carinsurance.about.com/od/High-Risk- Insurance/fl/What-is-the-Difference-Between-a-Suspended-Licenseand-a-Revoked-License.htm

11. Шапочкіна М. В. Адміністративно-припинювальні санкції у сфері ліцензування: теорія та практика / М. В. Шапочкіна // Часопис Київського університету права. - 2015. - № 3. - C. 164-167.

12. Private Security Industry Act (PSIA) 2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/ /www.sia.homeoffice.gov.uk/ Pages/home.aspx

13. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. - М. : НОРМА- ИНФРА-М, 2002. - 186 с.

14. Гражданский кодекс Республики Беларусь : Кодекс Респ. Беларусь, 7 дек. 1998 г. № 218-З // Консультант Плюс : Беларусь. Технология 3000 / ЮрСпектр, Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.

15. Банковский кодекс Республики Беларусь : Кодекс Респ. Беларусь, 25 окт. 2000 г. № 441 -З // Консультант Плюс : Беларусь. Технология 3000 / ЮрСпектр, Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.

16. Положение о лицензировании отдельных видов деятельности : утв. Указом Президента Респ. Беларусь // Консультант Плюс : Беларусь. Технология 3000 / ЮрСпектр, Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.Міністерство економіки, промисловості і зайнятості Франції [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.tourisme.gouv.fr

17. О деятельности коммерческих банков : Закон Грузии : от 23/02/1996 № 121 // Парламентские ведомости, 1996. - № 003.

18. Фармацевтичне законодавство Польщі: Ліцензування оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, відповідальність за правопорушення у цій сфері : Офіційний сайт Державної служби з лікарських засобів у Дніпропетровській області [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://region.diklz.gov.ua/control/dnp/uk/publish/article/574049

Размещено на Allbest.ru