Розслідування інформаційного тероризму та кіберзлочинності (міжнародно-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

Розслідування інформаційного тероризму та кіберзлочинності (міжнародно-правовий аспект)

Т.П. Яцік,

кандидат юридичних наук

У статті розглядаються види злочинів, які вчиняються в інформаційному просторі. Аналізується міжнародна практика у боротьбі з цими злочинами. Окреслюються проблеми та напрями вдосконалення ефективної боротьби з інформаційним тероризмом та кібертероризмом.

Ключові слова: інформаційний простір, інформаційний тероризм, кібертероризм, інформаційне суспільство, кібератаки, інформаційно-комунікаційні технології.

В статье рассматриваются виды преступлений, которые совершаются в информационном пространстве. Анализируется международная практика в борьбе с данными преступлениями. Определяются проблемы и направления совершенствования эффективной борьбы с информационным терроризмом и кибер-терроризмом.

Ключевые слова: информационное пространство, информационный терроризм, кибертерроризм, информационное общество, кибер-атаки, информационно-коммуникационные технологии.

In article types of crimes which are committed in information space are considered. The international practice in fight against these crimes is analyzed. Problems and the directions of enhancement of effective fight against information terrorism and a cyber-terrorism are determined.

Keywords: information space, information terrorism, cyber-terrorism, information society, cyber attacks, information and communication technologies.

Технічний прогрес розвивається настільки стрімко, що деякі його наслідки усвідомлюються суспільством занадто пізно, коли для виправлення ситуації потрібні вже значні зусилля. Існує навіть думка, що при переході деякої критичної точки прогрес починає працювати вже на знищення людства. Така ситуація склалася, наприклад, з екологією і, на жаль, складається і в області інформаційних технологій.

Поширення тероризму на планеті відбувається в умовах посилення світових інтеграційних процесів, які супроводжуються прогресом інформаційних технологій.

Сьогодні комп'ютери забезпечують життєдіяльність практично у всіх принципових сферах діяльності держави. Ці системи функціонують з використанням програмного забезпечення і відповідно уразливі для шкідливих програм-вірусів, які можуть призвести до феноменальних наслідків з нанесенням економічного і фізичного збитку порівняно з дією звичайних озброєнь.

Стрімке зростання кількості злочинів, що здійснюються в кіберпросторі, пропорційно числу користувачів комп'ютерних мереж (за оцінками Інтерполу, темпи зростання злочинності в глобальній мережі Інтернет є найшвидшими на планеті). Це ще раз підкреслює стан небезпеки з боку інформаційного та кібертероризму [1, с. 140].

Окремі аспекти розвитку та становлення інформаційних відносин, питання здійснення протидії кіберзлочинності розглядались провідними вітчизняними науковцями: М. О. Будаковим, В. М. Бутузовим, М. М. Галамбою, Р. А. Калюжним, В. В. Коваленко, Я. Ю. Кондратьєвим, Б. А. Кормичем, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущаком, Г. В. Новицьким, та іноземними фахівцями: А. Робертом, К. Осакве, Т. Блентаном, Д. Банісаром тощо. Однак необхідність подальшого наукового пошуку обґрунтовується наявністю прогалин у національному законодавстві щодо регламентації протидії кіберзлочинності в Україні.

Кібертероризм - сукупність дій, що включають інформаційну атаку на комп'ютерну інформацію, обчислювальні системи, апаратуру передачі даних, інші складові інформаційної інфраструктури, яка здійснюється злочинними угрупуваннями або окремими особами [2, с. 231].

Щодо поняття «кіберзлочинність», то під ним розуміють злочинність у традиційному сенсі цього слова, але яка має місце в мережі Інтернет [3, с. 165]. Н. В. Савчук вважає, що кіберзлочинність - це поняття, яке охоплює комп'ютерну злочинність та інші зазіхання, де комп'ютер є знаряддям або способом злочину проти власності, авторських прав, громадської безпеки, моралі тощо [4, с. 338].

Зростання кількості персональних комп'ютерів та користувачів мережі Інтернет впливає на криміналізацію дій, пов'язаних з його використанням та збільшення кількості злочинів, що все більше вчиняються з використанням сучасних інформаційних технологій, і призводить до доцільності законодавчо регламентувати кримінальну відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень у цій сфері.

Фахівці виділяють такі види атак в Інтернеті: 1) вандалізм; 2) пропаганда; 3) збір інформації; 4) відмова сервісу; 5) втручання в роботу обладнання; 6) атаки на пункти інфраструктури [5].

Підвищений інтерес злочинців до комп'ютерів, комп'ютерних мереж та Інтернету не випадковий. Унікальність глобальної мережі полягає в тому, що вона не знаходиться у віданні конкретної фізичної особи, приватної компанії, державної чи громадської організації або навіть окремої держави. Використання телекомунікаційних мереж дозволяє вчинити злочин, не виходячи з дому, офісу, не покидаючи межі своєї країни або одночасно з території декількох держав. Відсутні будь-які форми контролю за інформацією, що відкриває необмежені можливості для доступу до неї та використовується злочинцями. Зазначене обумовлює транснаціональний, організований, груповий характер багатьох кіберзлочинів.

Так, за оцінкою окремих вітчизняних і зарубіжних дослідників, рівень латентності комп'ютерних кримінальних правопорушень становить майже 90 %, а із залишених 10 % виявлення й розкриття вже вчинених становить лише один відсоток випадків, а в 35 % надає суттєву допомогу у викритті й розшуку таких злочинів, за якими достеменно встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення.

З метою підвищення ефективності протидії і запобіганню таким кримінальним правопорушенням у системі МВС України створено спеціальні підрозділи щодо протидії кіберзлочинам, що напрацьовують практику з цього напряму організаційної, слідчої, оперативно-розшукової та іншої діяльності.

У 1992 році такі види злочинів були внесені ООН до списку 14 видів транснаціональних організованих злочинів. Крім того, в Європі ще у 2001 році було підписано Конвенцію Ради Європи про злочинність у сфері комп'ютерної інформації, яка в нашій країні більш відома під назвою «Конвенція про кіберзлочинність», що була ратифікована Україною у 2005 році [6, с. 30].

Враховуючи невеликий досвід діяльності слідчих і оперативних підрозділів у вказаній сфері та з метою удосконалення досудового розслідування й оперативно-розшукової діяльності, вважаємо за доцільне: 1) напрацьовувати дослідження й теоретичні методики і рекомендації для практики щодо удосконалення збору і процесуального закріплення доказів при досудовому розслідуванні кіберзлочинів; 2) вносити пропозиції щодо удосконалення національного законодавства про кримінальну відповідальність щодо криміналізації при виявленні нових видів кіберзлочинів; 3) з метою підвищення ефективності протидії і запобіганню створити при підрозділах ОВС з протидії кіберзлочинам сектори аналітичної і технічної розвідки, із забезпеченням їх потужними комп'ютерними й іншими сучасними інформаційно-технічними засобами; 4) з метою поширення технічних і процесуальних знань щодо сучасних досягнень інформаційних й інших інформаційних технологій, можливостей мережі Інтернет тощо включати в плани роботи МВС України підвищення кваліфікації працівників підрозділів досудового розслідування й оперативних підрозділів з протидії кіберзлочинам та інших підрозділів; 5) керівництву МВС України розглянути питання про створення при навчальних закладах спеціалізованих науково-дослідних лабораторій щодо напрацювання методик розслідування і викриття кіберзлочинів та розробки проблемних питань чинного КПК України [6, с. 31].

Враховуючи особливості злочинів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, важливе значення для результативності їхнього оперативного документування має взаємодія оперативного підрозділу внутрішніх справ на всіх рівнях, зокрема із представниками правоохоронних органів інших країн [7, с. 518-519].

З метою боротьби зі злочинними проявами у мережі Інтернет 23 листопада 2001 року у Будапешті Радою Європи була прийнята Конвенція про кіберзлочинність.

Для координації зусиль у боротьбі з кіберлочинами Комісією Євросоюзу була розроблена узгоджена політика співпраці між державами-членами ЄС та відповідними установами, що знайшло своє відображення у зверненні Єврокомісії до Європарламенту «Стратегії кібербезпеки Євросоюзу: відкритий, безпечний і надійний кіберпростір», де пропонується розширити співпрацю як на рівні правоохоронних органів окремих країн, так і глобальну міжнародну співпрацю [8].

Важливим кроком стало прийняття «Директиви про атаки проти інформаційних систем», що надало змогу покращити міжнародне співробітництво між судовими органами та поліцією держав-членів і зобов'язати збирати статистичну інформацію про кібератаки і централізовано направляти її у компетентні органи.

У січні 2013 року був створений і розпочав роботу Європейський центр з боротьби з кіберзлочинністю, який здійснює свою діяльність під егідою Європолу. Серед перших вагомих здобутків центру - викриття однієї з найбільших шахрайських комп'ютерних мереж та арешт 11 членів злочинної організації. Ця мережа приносила своїм засновникам близько мільйона євро щорічно, використовуючи комп'ютери, що знаходилися у 33 країнах світу, у тому числі 22 країнах Європи.

Питання боротьби з кіберзлочинністю знаходяться й у центрі уваги органів та інституцій Організації Об'єднаних Націй, зокрема Генеральної Асамблеї, Економічної і Соціальної Ради, Комісії з попередження злочинності і кримінального правосуддя, конгресів ООН з попередження злочинності і кримінального правосуддя, рішення яких потребують розробки шляхів і засобів їхнього вирішення [9, с. 195].

Проаналізувавши досвід роботи поліції багатьох країн світу у сфері протидії кіберзлочинності, слід зазначити, що цей напрям забезпечується такими основними шляхами, як покладання додаткових функцій на існуючі підрозділи поліції або створення спеціальних підрозділів.

Отже, поліція є важливим партнером у співпраці відомств, що займаються боротьбою зі злочинністю, зокрема кіберзлочинністю, забезпеченням дотримання прав людини, забезпеченням захисту державних комп'ютерних центрів та комп'ютерних мереж приватного сектора.

Слід зазначити, що методика розслідування випадків несанкціонованого дистанційного доступу до комп'ютерних мереж технічно складна, ними займаються спеціалізовані поліцейські підрозділи. З огляду на небезпеку комп'ютерної злочинності, тенденцію її розвитку та впливу на світове співтовариство у межах ООН регулярно проводяться симпозіуми з профілактики і припинення комп'ютерної злочинності.

Необхідно зазначити, що закордонний досвід, безумовно, повинен вивчатися і бути використаним. Водночас безоглядне перенесення західних стандартів регулювання політичних, економічних і соціальних процесів без урахування історичних та національних особливостей далеко не завжди приносить позитивні результати.

Тільки скоординованими зусиллями організацій та відомств, незалежно від форм власності, шляхом налагодження міжнародного співробітництва, використовуючи сучасні технології захисту інформації, можна отримати переваги не лише електронного бізнесу, а й інформаційної революції в цілому, не забуваючи про інформаційну безпеку держави та окремих громадян.

інформаційний тероризм кіберзлочинність розслідування

Список використаних джерел

1. Iatsyk T. P. Media terrorism and cyberterrorism as problem of information society (criminal procedure aspect) / T. P. Iatsyk // Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. - 2016. - Вип. 2(4). - С. 139-143.

2. Бойченко О. В. Медіа-тероризм: особливості сучасних ознак інформаційній безпеці / О. В. Бойченко // Інтегровані інтелектуальні робототехнічні комплекси (ПРТК-2009): ІІ Міжнародна наук.-практ. конф. (25-28 травня 2009 р.). - К. : НАУ, 2009. - С. 230-232.

3. Юрасов А. В. Основы электронной коммерции / А. В. Юрасов. - М. : Горячая линия Телком, 2008. - 480 с.

4. Савчук Н. В. Кіберзлочинність: зміст та методи боротьби [Електронний ресурс] / Н. В. Савчук // Теоретичні та прикладні питання економіки. - 2009. - Вип. 19. - С. 338-342. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tppe/2009_19/Zb19_48.pdf

5. Кибервойна [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/ Кибервойна

6. Актуальні питання розслідування кіберзлочинів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace. univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/180/ Aktual_p1tan_rozsl_kiberzloch_2013 .pdf?sequence=1&isAllowed=y

7. Протидія кіберзлочинності в Україні: правові та організаційні засади / О. Є. Користін, В. М. Бутузов, В. В. Василевич та ін. - Київ : Скіф, 2012. - 728 с.

8. Cybersecurity Strategy of the European Union: An Open, Safe and Secure Cyberspace : Joint communication to the European parliament, the Council, the European economic and social committee and the Committee ofthe regions : JOIN(2013) 1 final : Brussels, 07.02.2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eeas.europa.eu/policies/eu-cyber-security/ cybsec_comm_en.pdf.

9. Сироїд Т Л. Правова основа міжнародної співпраці у сфері боротьби з кіберзлочинністю / Т. Л. Сироїд // Актуальні питання діяльності правоохоронних органів у сфері протидії кіберзлочинності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Харків, 12 листоп. 2014 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків : Права людини, 2014. - С. 194-196.

Размещено на Allbest.ru