Загальна характеристика та види юридичної відповідальності за вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

Загальна характеристика та види юридичної відповідальності за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень

В.А. Шкелебей,

кандидат юридичних наук

У статті розглядаються ознаки, види та характеристика юридичної відповідальності, яка передбачена законодавством України, за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень. Зазначено статті Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачають відповідальність за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, а також розмежовано основні та додаткові види покарання, що застосовуються до таких осіб.

Ключові слова: законодавство, корупція, злочин, правопорушення, відповідальність.

В статье рассматриваются признаки, виды и характеристика юридической ответственности, предусмотренной законодательством Украины за совершение коррупционных и связанных с коррупцией правонарушений. Указано статьи Уголовного кодекса Украины и Кодекса Украины об административных правонарушениях, предусматривающих ответственность за совершение коррупционных и связанных с коррупцией правонарушений, а также разграничены основные и дополнительные виды наказания, применяемые к лицам.

Ключевые слова: законодательство, коррупция, преступление, правонарушение, ответственность.

In the article the features, characteristics and types of legal liability, which is envisaged by the legislation of Ukraine for corruption and corruption-related offenses. That article of the Criminal Code and the Code of Ukraine on Administrative Offences, which provide for liability for corruption and corruption-related offenses and demarcated basic and additional penalties applicable to such persons.

Keywords: law, corruption, offense, offense, responsibility.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, сутність якого полягає у впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів, завдяки чому можливим є упорядкування суспільних відносин, надання їм певної системності та стабільності. Існування права обумовлене необхідністю підтримувати правопорядок у неоднорідному суспільстві для запобігання небажаним відхиленням від встановлених правил поведінки.

Вчинення правопорушень передбачає юридичну відповідальність у вигляді вжиття заходів державного примусу каральної спрямованості.

Юридична відповідальність розглядається у двох аспектах:

- позитивна (перспективна або заохочувальна) - передбачає заохочення за виконання корисних для суспільства і держави варіантів поведінки;

- негативна (ретроспективна або охоронна) - передбачає покарання за правопорушення.

Надаючи загальну характеристику юридичній відповідальності,і необхідно зазначити ознаки

юридичної відповідальності: це один із видів державного примусу у формах каральних і правовідновлювальних заходів; негативна реакція держави на правопорушення та суб'єкта, винного в його вчиненні; виникає тільки за наявності правопорушення; здійснюється лише за умови встановлення складу правопорушення; має зовнішній характер; здійснюється компетентним органом відповідно до закону та при дотриманні певного процесуального порядку та форм; виражається в обов'язку особи (правопорушника) зазнати певних втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру [3, с. 198-199].

Законодавство України передбачає відповідальність за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення.

Доречним буде зазначення визначення поняття корупції. Отже, корупція - це суспільне явище, причини якої лежать у площині співвідношення моралі та права у суспільстві. Вона проявляється через дії осіб, які за посадою наділені повноваженнями виконувати функції держави, свідомо здійснюють неправомірні діяння, зокрема зловживають своїм службовим становищем з метою одержання особистих переваг [7, с. 8].

Таке негативне явище створює реальну загрозу безпеці, демократичному розвитку держави і суспільства, конституційному ладу, а саме: підриває авторитет країни, завдає шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонуванню державного апарату, обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, порушує принципи верховенства права, встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, управлінських структур приватного сектора, руйнує моральні та суспільні цінності, дискредитує державу на міжнародному рівні [9, с. 617].

За вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку [6].

Слід зазначити, що для ефективної реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії корупції був утворений Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством України. Відомості про осіб, які входять до особового складу органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, належність яких до вказаних органів становить державну таємницю, та яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до розділу з обмеженим доступом Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення [6].

Для належного аналізу юридичної відповідальності, доречним буде надання характеристики кожному його виду.

Отже, розглянемо кримінальну відповідальність за корупційні злочини та зазначимо відповідні статті Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У примітці до ст. 45 КК України визначено поняття «корупційного злочину». Так, корупційними злочинами, вважаються такі злочини, якщо вони вчиненні шляхом зловживання службовим становищем: частина 2 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем); частина 2 ст. 262 КК України (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службової особи своїм службовим становищем); частина 2 ст. 308 КК України (викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів чи заволодіння ними шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем); частина 2 ст. 312 КК України (заволодіння прекурсорами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем); частина 2 ст. 313 КК України (заволодіння обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем); ч. 2 ст. 320 КК України (викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів чи прекурсорів або заволодіння ними шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем); ч. 1 ст. 357 КК України (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем або їхнє пошкодження); частина 2 ст. 410 КК України (викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем).

Також до категорії корупційних відносяться злочини, передбачені ст. 210 (нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їхнім перевищенням), ст. 354 (одержання неправомірної вигоди працівником державного підприємства, установи, організації), ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ст. 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), ст. 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги), стст. 368-369-2 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, незаконне збагачення, підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, підкуп особи, яка надає публічні послуги, пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі, зловживання впливом), ст. 370 (провокація підкупу, тобто дії службової особи з підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду).Слід зауважити, що законом виключено можливість звільнення осіб, які вчинили корупційні злочини, від кримінальної відповідальності у зв'язку з їхнім дійовим каяттям (ст. 45 КК України), з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України), з передачею особи на поруки (частина 1 ст. 47 КК України) та зміною обстановки (ст. 48 КК України), а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (частина 1 ст. 69 КК України), та звільнення від відбування покарання з випробуванням (стст. 75, 79 КК України).

За вчинення вище розглядуваних злочинів можуть бути застосовані такі види покарання, як: штраф, виправні роботи, арешт, обмеження або позбавлення волі, конфіскація майна, заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Наступним видом юридичної відповідальності законодавством передбачено адміністративну відповідальність, а саме: Главою 13-а Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено такі корупційні правопорушення, за вчинення яких передбачено адміністративну відповідальність: 1) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172-4); 2) порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (стаття 172-5); 3) порушення вимог фінансового контролю (стаття 172-6); 4) порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (стаття 172-7); 5) незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (стаття 172-8); 6) невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 172-9); 7) порушення права на інформацію та права на звернення (стаття 212-3) [5].

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством з питань запобігання корупції.

Щодо цивільно-правової відповідальності, то вона настає за вчинення цивільного проступку і полягає у застосуванні заходів впливу, що мають, як правило, майновий характер.

Відповідно до розділу ХІ Закону України «Про запобігання корупції» збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку (стст. 66-69).

Слід зазначити про те, що законодавство виокремлює майнову і моральну шкоду.

Стаття 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) та майнової шкоди як способи захисту цивільних прав та інтересів осіб.

ЦК України передбачено відповідальність (стст. 22, 23) за завдання збитків та порушення цивільного права особи [8].

Відповідно до закону майнову шкоду становлять: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Моральна ж шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування [2, с. 41]. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом [4].

Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди).

Однак покарати правопорушника правом регресу (зворотної вимоги), згідно із законом, можна лише за умови, що завдану шкоду відшкодує інша особа (орган, в якому особа працює).

Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку, а кошти у встановленому судом розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг - стягненню на користь держави.

Зауважимо, що цивільно-правова і матеріальна відповідальності за корупційні правопорушення є додатковими видами відповідальності.

Що стосується дисциплінарної відповідальності, то вона настає за дисциплінарний проступок, тобто за порушення трудової та службової дисципліни. Її особливістю є те, що особа, до якої застосовується відповідальність, підпорядковується по службі (роботі) органу, що накладає стягнення. Вказана відповідальність пов'язана з наявністю трудових відносин, що надає підстави до застосування дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідно до норм вказаної статті за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Крім того, підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення державним службовцем (посадовою особою органу місцевого самоврядування) дій, які суперечать посадовим інструкціям: невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, вчинення дій, які заплямовують працівника як державного службовця чи посадову особу органу місцевого самоврядування.

Підставою для звільнення з посади є порушення обмежень, визначених у Законі України «Про запобігання корупції». Притягнути особу до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення з посади можна лише за порушення обмежень щодо: 1) використання службового становища (стаття 22); 2) сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25); 3) одержання дарунків (пожертв) (статті 23, 24); 4) обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26); 5) спільної роботи близьких осіб (стаття 27) [1].

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження цієї роботи.

Крім того, відповідно до пункту 71 частини 1 ст. 36 КЗпП України підлягає звільненню з посади особа, з якою укладено трудовий договір (контракт) всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення.

Зазначимо, що дисциплінарна відповідальність також є додатковим видом відповідальності.

Отже, юридична відповідальність виступає основним і самостійним різновидом соціальної відповідальності.

Комплекс заходів, які втілює юридична відповідальність, у праві покликані реалізувати в ньому вимогу справедливості.

Проте слід зазначити, що при розробці комплексу правових заходів щодо запобігання та протидії корупції необхідно враховувати наявність можливості їхньої практичної реалізації, яка на цьому етапі є недоопрацьованою, що викликає проблеми в прикладному характері всього процесу протидії.

юридичний відповідальність корупція правопорушення

Список використаних джерел

1. Антикорупційні обмеження: використання службових повноважень чи службового становища [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://karlivka.just.gov.ua/uploads/2015- 10/vistup-antikorobmezhennj a.doc.

2. Банчук О. Запобігання і протидія корупції в органах місцевого самоврядування : практичний посібник / О. Банчук / Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні - DESPRO». - К. : ТОВ «Софія-A». - 2012. - 88 с.

3. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права : навч. посібник / Ю. А. Ведєрніков, А.В. Папірна. - К. : Знання, 2008. - 333 с.

4. Відшкодування моральної шкоди: методичні рекомендації : від 13.05.2004 N° 35-13/797 [Електронний ресурс] / ВР України // База даних «Законодавство України». - Режим доступу : http ://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/v_797323-04

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 (станом на 05.10.2016) / Відомості Верховної Ради України. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.

6. Про запобігання корупції : Закон України : від 14.10.2014 № 1700-VII (із змінами, внесеним згідно із Законом України від 12.02.2015 № 198-VIII) [Електронний ресурс] / ВР України // База даних «Законодавство України». - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

7. Топчій В. В. Публічно-правова протидія корупції / В. В. Топчій, В. А. Шкелебей, Т. М. Супрун. - Вінниця : Нілан-ЛТД, 2016. - 208 с.

8. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 (станом на 19.10.2016) / Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

9. Шкелебей В. А. Нормативно-правове забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні / В. А. Шкелебей // Oxford Review of Education and Science. - 2016. - № 1. - С. 617.

Размещено на Allbest.ru