Підстави створення сім’ї за сімейним законодавством України: спірні питання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сім'я та сімейні відносини належать до найважливіших сфер правового регулювання. Вирішення питання про належність чи неналежність особи до сім'ї, встановлення факту існування сім'ї здатні істотним чином вплинути на обсяг прав на обов'язків суб'єктів правовідносин. Прийнятий 10 січня 2002 року новий Сімейний Кодекс України (далі СК України) [6] у ч. 4 ст. 3 встановив невичерпний перелік підстав створення сім'ї, зазначаючи, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Якщо три перші підстави достатньо повно та прозоро врегульовані національним сімейним законодавством, то стосовно останнього положення виникає багато як практичних, так і теоретичних питань.

Обговорення питання підстав створення сім'ї розпочалося в юридичній літературі практично одразу після прийняття СК України. Дане питання обговорювалося як окремо, так і в контексті поняття сім'ї в сімейному праві, визначення належності особи до сім'ї, поняття члена сім'ї, такими юристами-науковцями, як В.А. Ватрас, А.М. Грищук, Р.О. Стефанчук, Я.М. Шевченко, Є.О. Харитонов, В.М. Чернега. Особливу увагу питанню підстав створення сім'ї приділено в дослідженнях З.В. Ромовської та І.В. Жилінкової.

Першою підставою створення сім'ї є шлюб. Ст. 4 СК України вказує, що особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї, таким чином ще раз, опосередковано, визначаючи шлюб як підставу створення сім'ї. Відповідно до ст. 21 СК України шлюб визначається як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Таким чином, крім біологічної ознаки щодо статі осіб, які можуть укласти шлюб, закон встановлює обов'язковість державної реєстрації шлюбу. Слід підкреслити, що жодних інших умов для визнання подружжя сім'єю не вимагається. Більш того, абз. 2 ч. 2 ст. 3 СК України окремо наголошує на тому, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Ч. 2 та 3 ст. 21 СК України вказують на те, що проживання жінки та чоловіка однією сім'єю чи релігійний обряд шлюбу не є підставою виникнення у них прав та обов'язків подружжя і, таким чином, шлюбом з юридичної точки зору не вважаються. Водночас, вказані юридичні факти можуть розглядатися як підстави створення сім'ї, що не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства.

У якості другої підстави створення сім'ї СК України називає кровне споріднення. Ступені такого споріднення не конкретизуються, лише ч. 2 ст. 4 вказує, що сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Таким чином, перш за все споріднення як підстава створення сім'ї стосується батьків та дітей. Як і щодо подружжя, абз. 2 ч. 2 ст. 3 СК України встановлює, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Але у даному випадку слід мати на увазі, що, відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Щодо повнолітніх сина, дочки, інших родичів, то для того, щоб вважати їх сім'єю, необхідні також ознаки спільного проживання та ведення спільного господарства.

Третьою підставою створення сім'ї є усиновлення, яке визначається ст. 207 СК України як прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Незважаючи на те, що ст. 232 СК України (ч. 4 та 5) вказує на те, що усиновлення надає усиновлювачеві та особі, яку усиновлено права і накладає на них обов'язки у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини та дитина щодо своїх батьків, усиновлення є самостійною підставою створення сім'ї, на що окремо вказується в юридичній літературі [1, с. 26].

Положення національного законодавства щодо створення сім'ї на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, належить до найбільш спірних. Дані підстави СК України не конкретизує, а лише наголошує на необхідності наявності сукупності певних юридичних фактів. В юридичній літературі також немає єдиної позиції з цього питання. Єдине про що можна сьогодні казати впевнено, що дані підстави створення сім'ї можуть розглядатися як такі лише в разі спільного проживання осіб та ведення ними спільного господарства. Але і за наявності цих ознак юристи-науковці висловлюють різні думки стосовно того, чи можуть такі особи вважатися сім'єю.

Так, наприклад, З.В. Ромовська, характеризуючи дане положення законодавства, ілюструє його наступним прикладом «Дві одинокі, старшого віку пані почали спільно проживати. Кімнатка, що належала Т., напівпідвальна, без водопостачання, лише з газовим пальником, ставала все більш небезпечною для її здоров'я. Тому М. Запропонувала їй, своїй давній приятельці, переїхати у її просторе помешкання. У них був спільний бюджет, кожна по черзі готувала їжу, вони взаємно піклувалися одна про одну. Чи можна їх назвати сім'єю? Чи це є лише одна з форм співжиття, за прикладом студентського гуртожитку? Є більше аргументів для ствердної відповіді на перше питання» [5, с. 21-22].

По-іншому підходить до подібних ситуацій І.В. Жилінкова, яка зазначає: «в юридичній теорії та практиці спільне проживання та ведення спільного господарства нерідко трактується як самостійна підстава виникнення сім'ї. За таким підходом сім'я трактується як група осіб, яких пов'язує спільне проживання та ведення господарства незалежно від наявності або відсутності між ними шлюбу, споріднення або іншого юридичного факту такого роду». Дослідниця вважає такий підхід неприпустимим, оскільки, на її думку, ознаки спільного проживання та ведення спільного господарства є додатковими, а не основними ознаками сімейного об'єднання [1, с. 28]. Вказуючи, що «категорія сім'ї характеризує собою більш ємне явище, ніж зв'язок осіб, об'єднаних спільним проживанням та веденням спільного господарства», вона зауважує, що «членів сім'ї пов'язує цілий комплекс біологічних, соціокультурних і навіть юридичних факторів. Інакше за формальними ознаками членами сім'ї можуть бути визнані будь-які особи, які мешкають під одним дахом та з метою економії об'єднують частину своїх коштів для ведення спільного господарства (наприклад, кілька студентів, що проживають в одній квартирі в період навчання)» [1, с. 30].

Наголошує на суперечливості встановлених СК України підстав створення сім'ї і Р.О. Стефанчук, який вказує, що виходячи з положення, що сім'я може створюватися на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, «підставою створення сім'ї може стати, наприклад, братання, яке є історичною традицією українців» [7, с. 141]. Водночас казати у такому випадку про виникнення взаємних прав та обов'язків, спільне проживання та ведення спільного господарства досить важко. сімейний правовий закон шлюб

Наголошує на недосконалості даного положення національного законодавства України і Я.М. Шевченко, зазначаючи, що: «які це можуть бути підстави, можна лише здогадуватися, але, безумовно, до справжніх сімейних відносин (шлюб, кровна спорідненість, усиновлення) вони ніякого відношення не мають» [8, с. 6].

Піддається критиці і введення до зазначеної статті поняття «моральні засади суспільства». Закон України «Про захист суспільної моралі» визначає суспільну мораль як систему «етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість» [4]. Визначення здається цілком зрозумілим, але можливість його практичного застосування вбачається досить проблемним. Дуже слушним в даному випадку буде зауваження І.І. Жилінкової, що «застосовувати в законі такий прийом як посилання на моральні засади суспільства, треба вкрай обережно. Моральні засади річ дуже мінлива. Єдині засади суспільства для усіх і кожного члена такого суспільства могли існувати лише в режимі СРСР. У реаліях сьогодення це вже не актуально. Існують різні прошарки населення, які сприймають та сповідують різні погляди на життя, і з цим треба рахуватися» [2, с. 126]. Сімейне законодавство питання стосовно дотримання моральних засад суспільства при створенні сім'ї не розкриває. Лише у випадку, коли йдеться про проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу встановлюється обмеження, що таке проживання стає підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на набуте ними за час спільного проживання майно виключно, якщо жоден з них не перебуває в будь-якому іншому шлюбі. Але і в даному випадку обмеження стосовно перебування таких осіб в шлюбі скоріше було спрямовано на запобігання виникненню правової невизначеності щодо набутого майна, ніж на забезпечення дотримання моральних засад суспільства.

Положення законодавства, яке передбачає у якості підстав створення сім'ї «інші підстави, не заборонені законом і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства» потребує уточнення. Найбільш простим шляхом було б його виключення, але навряд чи такий підхід відповідатиме сучасній тенденції щодо лібералізації регулювання сімейних відносин. Здається, у даному випадку було б доцільно звернути увагу на поширений в країнах-членах ЄС інститут зареєстрованого партнерства. Слід зазначити, що відповідно до Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року передбачено до ІІ кварталу 2017 року передбачена розробка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту закону про легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав та наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційного права не свідчити проти свого партнера [3]. Саме прийняття зазначеного закону має створити належні правові засади для створення сім'ї особами з інших ніж шлюб або споріднення підстав.

Література

1. Жилинкова И.В. Проблемы правового режима имущества членов семьи: дис. На соиск. Уч. Степ. Доктора юрид. Наук: спец. 12.00.03 гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право / И.В. Жилинкова. Харьков, 2000. 407 с.

2. Жилінкова І.В. Проблема визначення поняття «сім'я» за Сімейним кодексом України / І.В. Жилінкова // Університетські наукові записки. № 2(22). 2007. С. 119-126.

3. Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 № 1393-р.

4. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.11. 2003 № 1296-ГУ.

5. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 2-ге вид., перероб. И доп. К.: Видавничий Дім «Ін юре», 2006. 568 с.

6. Сімейний кодекс України [від 10.01.2002 № 2947-ІІІ].

7. Стефанчук Р.О. Проблеми реформування та кодифікації сімейного законодавства в Україні / Р.О. Стефанчук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2002. -№ 4. С. 139-143.

8. Шевченко Я.М. Проблеми нового Сімейного кодексу України / Я.М. Шевченко // Проблеми законності. 2003. Вип. 64. С. 4-10.

Размещено на Allbest.ru