Співвідношення "інтерес" та "право особи" як категорії цивільного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.132

Івано-Франківський університет права

імені Короля Данила Галицького

СПІВВІДНОШЕННЯ «ІНТЕРЕС» ТА «ПРАВО ОСОБИ» ЯК КАТЕГОРІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Бабецька І.Я.

Постановка проблеми. Тема оптимального співвідношення суб'єктивного права та інтересу приватних у сфері цивільно-правового регулювання відносин є актуальною на сьогодні в світі, та в в Україні зокрема, на державному та міжнародному рівнях. Така ситуація спричинена розвитком суспільних, економічних, політичних відносин, глобалізаційних та імплементаційних процесів в Україні для забезпечення прав та інтересів суб'єктів цивільного права.

Важливим питанням теорії та практики розбудови правової держави є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що слугує своєрідним індикатором стану та рівня розвитку громадянського суспільства і держави через систему приватноправових інституцій. Установлюючи норми права і тим надаючи можливість виникнення на їхній основі суб'єктивних прав і законних інтересів, держава зобов'язана передбачити і відповідну форму їх захисту [15].

Інтерес є складною категорією, що встановлена інститутами й нормами як процесуального, так і матеріального права та забезпечується багатьма способами й засобами охорони та захисту. Адже термін «інтерес» закріплений не тільки в матеріальних, а й у процесуальних джерелах цивільного права.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливий вклад у розробку проблеми інтересу в цивільному праві внесли: С. Алєксєєв, С. Братусь, А. Венедиктова, О. Вінник, В. Грибанов, Р. Гукасян, О. Йоффе, Д. Керімов, М. Коркунов, М. Матузов, С. Муромцев, Л. Петражицький, С.Сабікенов, В. Степанян та ін. Разом із тим, більшість науковців з досліджуваної проблематики належать до російської школи права. На сьогоднішній день в Україні категорію інтересу досліджували переважно в господарських, адміністративних та кримінальних правовідносинах.

Постановка завдання. Метою даної наукової статті є дослідження та аналіз цивільно-правових категорій «інтерес» та «суб'єктивне право». Визначення співвідношення та окреслення спільних та відмінних ознак.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вживання терміна «інтереси» в дефініції права свідчить про значущість і безпосереднє відношення інтересу до права. Саме тому впродовж багатьох десятиліть поняття «інтерес» вживається як у науковій літературі, так і в законодавстві більшості держав, а різні аспекти інтересу в праві є традиційною проблемою юридичної науки, насамперед, цивільної, конституційної. Складність і суперечливість тлумачення інтересів у праві пояснюється, передусім, відсутністю в дослідників єдиного розуміння змісту поняття «інтерес», невизначеністю співвідношення інтересу та потреби, інтересу та свободи, криється в суперечливій діалектиці інтересів особистості, суспільства й держави та суперечливості взаємодії інтересів і права в цілому [6].

Багато наукових суперечностей виникає щодо моменту визначення категорії «інтересу» та співвідношення його з суб'єктивним правом (правом особи). Наприклад, одні вчені вважають, що законний інтерес (інтерес, охоронюваний законом інтерес) - простий юридичний довіл, що закріплений в законі або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права користуватися конкретним соціальним благом, а іноді звертатися по захист до компетентних державних органів або громадських організацій - з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним [9].

Інші вважають, що інтерес - це об'єкти цивільних прав, блага, прагнення особи, котрі не визначені законом або угодою сторін як цивільні права, але є предметом цивільних відносин. Інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Прикладом інтересу може бути зацікавленість кредиторів фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, у збереженості її майна для подальшого задоволення боргових вимог. Цей інтерес захищається шляхом призначення опікуна над майном безвісно відсутньої особи, котрий і має здійснити виконання обов'язків цієї особи перед кредиторами за рахунок її майна [11].

Враховуючи вищезазначене, вважаємо, що все, що закріплене в цивільному законі або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права користуватися конкретним соціальним благом - є категорія «право особи (суб'єктивне право)», а блага, прагнення особи, котрі не визначені законом або угодою сторін як цивільні права, але є предметом цивільних відносин та можуть бути об'єктом захисту - вважаємо категорією «інтерес». Спробуємо довести нашу позицію у цій статті.

Чепис О. І. вказує, що термін «законні інтереси» застосовується в законодавстві для позначення засобу правового регулювання, відмінного від суб'єктивного права. Законодавець у принципі не здатний охопити своїм впливом, урегулювати власними засобами всю не озору масу людських вчинків. Досить того, що, використовуючи категорію «законний інтерес», він передбачає й санкціонує можливість зсуву межі правового регулювання, розширення його сфери щодо інтересів, закріплених у законодавстві, у суб'єктивних правах й юридичних обов'язках. В юридичній літературі увага приділяється характеристиці та питанням захисту переважно законних інтересів [13].

Шляхом логічного та систематичного тлумачення глави 3 та низки норм ЦК України, можна зробити висновок, що «інтерес» трактується в Кодексі як категорія суб'єктивна. На користь такої позиції свідчить та обставина, що вираз «цивільних прав та інтересів», який вживається у назві глави 3 ЦК України, у назві та тексті ст. ст. 15-17, у ч. 4 ст. 67, ч. 3 ст. 69 та інших ЦК України, є усталеним, стабільним, тоді як у сукупності з термінами «об'єкт», «предмет» тощо вживання слова «інтерес» не зустрічається. Більш того, у розділі третьому книги першої ЦК України «Об'єкти цивільних прав» поміж таких об'єктів інтереси не згадуються. Разом із тим у випадках, коли термін «інтерес» вживається поза виразом «цивільні права та інтереси», ним позначаються поняття, які мають достатньо чітко виражене суб'єктивне забарвлення [10].

На думку Харитонова Є. О. цивільний інтерес -- це об'єкти цивільних прав, блага, прагнення особи, які не визначені законом або угодою сторін як цивільні права, але є предметом цивільних відносин. Прикладом цивільного інтересу може бути заінтересованість кредиторів фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, у збереженості її майна для подальшого задоволення боргових вимог [11]. Однак, варто не погодитися, з першою частиною цього визначення. Адже відповідно до ст. 177 ЦК об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Тобто, об'єктами цивільно- правових відносин або цивільних прав є конкретне благо, яке є підставою виникнення або з приводу якого суб'єкти вступають у цивільні правовідносини. Проте, звичайно, інтерес є благом та/або прагнення особи, які не визначені законом або угодою сторін як цивільні права, але є предметом цивільних відносин та може бути об'єктом захисту.

Наприклад, на сьогодні немає єдиного погляду на те, що включати до переліку об'єктів захисту. Найчастіше до таких об'єктів відносять суб'єктивні права та законні інтереси. На сьогодні такий підхід відповідає законодавству України. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Так, відповідно до ст. 3 ЦПК України предметом захисту є не тільки суб'єктивні цивільні права, а й охоронювані законом інтереси. Суб'єктивне цивільне право і охоронюваний законом інтерес є дуже близькими і часто збігаються правовими категоріями, у зв'язку з чим вони не завжди розмежовуються в літературі. Справді в основі всякого суб'єктивного права лежить той чи інший інтерес, для задоволення якого суб'єктивне право і надається. Одночасно охоронювані інтереси в більшості випадків опосередковуються конкретними суб'єктивними правами, у зв'язку з чим захист суб'єктивного права являє собою і захист охронюваного законом інтересу [11].

Суб'єктивні права, обов'язки й законні інтереси (у вузькому й найпоширенішому, найчастіше практично використовуваному змісті) як конкретні поняття позначають не окремі ознаки, а самі інтереси, що володіють загальною для них властивістю непротиправності. Запропонована інтерпретація законного інтересу в широкому й вузькому змісті робить зрозумілим і цілком прийнятним розуміння суб'єктивного права на основі законного інтересу. Суб'єктивне право, на думку М. Марченко, є «передбачена законом і забезпечувана державою міра можливої (дозволеної) поведінки особи щодо задоволення своїх законних інтересів» [5]. Звичайно, поняття інтересу лежить в основі виникнення будь- яких суб'єктивних прав, які встановлені та регламентовані законом як суб'єктивне право учасників цивільного обороту.

Крім цього, можна навести приклад із цивільно-процесуального законодавства, де ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України вказує, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Наведені норми показують, що законодавець розмежовує суб'єктивні права та інтереси, однак при цьому не наводить поняття інтересу та підстав для розмежування інтересу й суб'єктивного цивільного права [10].

Грибанов В. П. запропонував визначення поняття інтересу як потреба, яка набула форму свідомого спонукання і прояву в житті бажань, намірів, прагнень, і знайшла відображення в тих відносинах, у які вступають особи в процесі своєї діяльності [2, с. 240].

Більшість авторів схильна розуміти будь-яке закріплення інтересу в законодавстві як законного інтересу [3, с. 116; 4, с. 359], інші ж виділили ще одне розуміння інтересу - правовий інтерес [1]. Але виникає думка, чи закріплюється у законодавстві законний інтерес? Певно, закріплюється, однак не опосередковується. Все те, що опосередковане нормами права набуває статусу охоронюваних законом прав. А категорія законного інтереси можна розуміти як не опосередкованого правовими нормами та які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, прагнення суб'єкта задовольнити соціально- економічні потреби, які реалізуються у цивільних правовідносинах і підлягають цивільно- правовому захисту.

Таким чином, можна визначити інтерес як правову категорію (в т.ч. приватний чи публічний) як усвідомлене прагнення особи чи кількома особами спільно та (або) державою певних соціальних благ для задоволення потреб, які не заборонені законодавством, задоволення яких безпосередньо випливає з положень закону. Виходячи з цього, інтерес - це не тільки потреба, а й причина діяльності (бездіяльності) суб'єкта цивільного права, спрямована на задоволення своїх потреб. Під інтересом належить розуміти прагнення, що переходять у причини задоволення потреби, яка набула форму свідомого спонукання та знайшла відображення у виникнення та здійсненні цивільних правовідносин.

Щодо співвідношення суб'єктивного права та інтересу, то термін «інтерес» розуміється в двох значеннях: як передумову для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права та як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права. Перше з них означає смисл існування самого суб'єктивного права, основну мету, для якої воно існує, а друге - можливість задовольняти будь-якими діями свої потре- би, яка існує, зокрема, у випадках використання своєї або чужої речі за призначенням, оскільки немає суб'єктивного права, в якому б його власник не був заінтересований. Наприклад, у довірчих правовідносинах охоронюваний законом інтерес полягає в захисті порушеного та сприянні реалізації (здійснення) чужого або власного суб'єктивного права шляхом вчинення дій (надання послуг, виконання робіт) для задоволення власних і чужих потреб (вигодонабувача, довірителя) з метою запобігання шкоді, або виконання обов'язку, чи інших непротиправних інтересів іншої особи; так і дії вчиняють з огляду на очевидну користь або вигоду заінтересованої особи з урахуванням відомих або ймовірних її намірів. У будь-якому випадку приватно-правовий інтерес є відображенням юридичної форми розподілу об'єкта приватних (цивільних) правовідносин і являє собою можливість поділу об'єкта користування в приватному володінні за принципом «моє» і «чуже» (зокрема, інтерес власника, учасника сімейних відносин) або в формі пристосування об'єкта до спільного здійснення приватно- і публічно-правових інтересів (наприклад, при здійсненні публічного сервітуту на річку, національний парк тощо) [1].

Так, наприклад, інтерес орендаря в користуванні майном виступає у формі суб'єктивного права володіння та користування майном, захистом якого забезпечується і захист відповідного інтересу. Однак суб'єкти цивільного права можуть володіти і такими інтересами, що не опосередковуються суб'єктивними правами, а існують самостійно у формі охоронюваних законом інтересів і, як такі, підлягають захисту в разі їх порушення. Прикладами можуть служити вимоги про захист честі і гідності, про охорону житлових інтересів членів сім'ї наймача при примусовому обміні, про визнання угоди недійсною і т.д. Захист охоронюваного законом інтересу, а не власне суб'єктивного права, має місце і в тих випадках, коли внаслідок правопорушення саме суб'єктивне право припиняється. Наприклад, при знищенні речі право власності на неї не може бути захищене, оскільки його вже не існує [12].

Грибанов В. П. розглядає цивільно-правовий інтерес як системоформуючий критерій галузі цивільного (приватного) права, передумову та основну мету існування суб'єктивного цивільного права, що здійснюються завдяки можливості задоволення будь- якими діями своїх потреб як приватної особи. Інтерес, з одного боку, є передумовою не тільки набуття, а й здійснення й захисту цивільних прав, а з другого - задоволення інтересу уповноваженої особи є метою будь-якого суб'єктивного права, яке виступає правовим засобом задоволення інтересу. Причому юридичну охорону отримує не будь-який інтерес, а лише такий індивідуальний інтерес, який збігається з інтересами соціальної держави та суспільства або, насамкінець, не суперечить їм [2, с. 240]. Варто зауважити, що захист охоронюваного законом інтересу має місце і в тих випадках, коли внаслідок правопорушення саме суб'єктивне право припиняється. Наприклад, при знищенні речі право власності на неї не може бути захищене, оскільки його вже не існує. Таким чином, законний інтерес як правова категорія виступає також об'єктом захисту.

Чепис О. І. під законними інтересами в широкому змісті розуміє обидві виділені групи інтересів, а у вузькому змісті під законними інтересами можна розуміти лише не опосередковані правом інтереси. Виходить, що поняття законних інтересів у широкому змісті збігається в обсязі з соціально-економічними (фактичними) інтересами, що не суперечать нормам права, основам правопорядку й моральності. Таке розуміння законних інтересів через негативне визначення найбільше відповідає основним началам цивільного права, заснованого на диспозитивному регулюванні відносин юридично рівних суб'єктів [14].

Момент інтересу є дуже важливою категорією для суб'єктивного права. Право впливає на життєві (економічні) відношення не безпосередньо, а перш за все через інтереси. Інтереси виконують посередницьку роль, тому що вони органічно пов'язані з суб'єктивним правом. Інтерес може бути розглянутий як категорія, яка не тотожна праву, а саме як мета реалізації права. Обґрунтування співвідношення суб'єктивного права та інтересу в праві, як суміжних понять, кожне з яких по-різному відображає значущість та суспільну корисність блага та можливість його набуття [7].

Е. Лукашева пише, що законні інтереси - це «позаправова» або «доправова» категорія, і пояснює це положення тим, що: «інтерес передує правам та обов'язкам»; - але, незважаючи на це, вона відразу зауважує, що інтерес «втілюється не тільки в конкретних правових приписах, але й у загальних принципах права» [8, с. 81].

Чепис О. І. досліджуючи питання співвідношення суб'єктивних цивільних прав і охоронюваних законом інтересів виділив ознаки, що вказують на спільність та відмінність названих категорій. Зокрема, спільними рисами (ознаками) є: інтерес цивільний право уніфікація

1. Суб'єктивне цивільне право та охоронюваний законом інтерес - два юридичні дозволи, що користуються визнанням з боку держави і виступають засобом досягнення цілей і завдань цивільного законодавства. Прагнення до їхнього здійснення (реалізації) є правомірною поведінкою у межах цивільних правовідносин.

2. Суб'єктивне цивільне право та охоронюваний законом інтерес мають диспозитивний характер, що зумовлено дією диспозитивного цивільного законодавства. Ні на кого не може бути покладений обов'язок їхньої реалізації.

3. Суб'єктивні цивільні права та охоронювані законом інтереси співвідносяться з основним засобом досягнення цілей і завдань цивільного законодавства (цивільною формою) як особливе й загальне, оскільки, з одного боку, самі виступають її складовою частиною, а з іншого боку - є додатковою умовою (гарантією) досягнення таких цілей і завдань [14].

Погоджуємося з положенням про те, що суб'єктивне право і охоронні законом інтереси мають диспозитивний характер та юридичні дозволи, що користуються визнанням з боку держави і виступають засобом досягнення цілей і завдань цивільного законодавства. Однак, суб'єктивне цивільне право - міра можливої поведінки суб'єкта, а інтерес - мета та прагнення суб'єкта задовольнити потреби, які реалізуються у цивільних правовідносинах і підлягають цивільно-правовому захисту. Таким чином, законні інтереси у цивільному праві - це не опосередковані правовими нормами, але такі, що не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, прагнення суб'єкта задовольнити соціально-економічні потреби / досягнення благ та реалізуються у цивільних правовідносинах і підлягають цивільно- правовому захисту.

Інколи поняття «інтерес», закріплений в тексті закону, втрачає свою самостійність, зливаючись з законом та поняттям «право особи». Вказані випадки та думки, доводять до висновку, що навіщо вживати синонімічні поняття «право особи» і «законний інтерес» як предмет судового захисту. Саме тому потрібно розмежовувати ці категорії. Інтерес - явище соціальне і в зміст права не входить. Тому для права взагалі, цивільного зокрема, слід говорити про законні інтереси як про соціальні потреби, які охороняються законом шляхом надання їх носії не суб'єктивних матеріальних прав, а права на захист.

Суб'єктивне право - це міра дозволеної поведінки і, можна визначити, що являється засобом реалізації інтересу, що полягає у соціальній потребі (необхідності) такої поведінки. За допомогою суб'єктивних прав інтереси втілюються у правовідносинах, врегульованих нормами приватного права.

Варто виділити також і відмінні риси між охоронюваними законом інтересами та суб'єктивними цивільними правами. На думку Чепис О. І. виділяють такі ознаки:

1. Охоронювані законом інтереси більше рухливі, їм властива варіативність - можливість змінюватися й доповнюватися, відповідаючи вимогам моменту розвитку процесу.

2. Незважаючи на те, що охоронювані законом інтереси також являють собою правовий дозвіл, ступінь їх гарантованості нижче суб'єктивних цивільних прав. Правова природа охоронюваних законом інтересів обумовлює особливість їхньої реалізації в цивільному правовідношенні. Диспозиції норм, що припускають можливість їхньої реалізації, мають характер простого правового дозволу, не забезпеченого обов'язком іншого суб'єкта правовідношення робити дії, спрямовані на її задоволення.

3. Охоронювані законом інтереси помітно відрізняються від суб'єктивних прав за змістом. Тут немає тріади правомочностей, що проявляються у змісті суб'єктивного цивільного права: право на власні дії, право вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи, право звертатися за захистом. Зміст даної категорії складається із двох елементів: 1) можливість, що характеризується простим юридичним дозволом здійснювати в процесі реалізації юридично значимі дії; 2) можливість звертатися з метою захисту до суду [14].

Висновки

Інтереси особи - це юридично значимі та юридично виправдані прагнення особи на соціальні та інші блага, які не опосередковані безпосередньо змістом прав і свобод громадян. Законні інтереси захищаються державою, законом поряд із правами й свободами. Незаконні інтереси, тобто ті, що суперечать правам, інтересам інших осіб та засуджуються державою. На відміну від прав і свобод, зміст законного інтересу не визначено конкретно законодавцем. Адже інтереси - це те, що може бути законним благом, але не опосередковане законом як право. Це пов'язано з тим, що правові норми не здатні заздалегідь передбачити всі можливі життєві ситуації й відповідно не можуть і не повинні детально регламентувати соціальні блага, які безупинно виникають й розвиваються і на які претендує суб'єкт. На практиці, при визначенні й захисті законних інтересів громадян, які не визначені нормами, державні органи зазвичай застосовують або аналогію права й закону, або розширене тлумачення правових норм.

Отже, в межах даної статті ми торкнутися частини актуальних питань визначення та розмежування таких складних категорій, як «інтерес» та «суб'єктивне право» у цивільно- правових відносинах. Варто зауважити, що спеціальне дослідження питань визначення та захисту інтересу є вкрай важливим та яке варто досліджувати шляхом обговорення та дискусій на запропоновану тему.

Список використаних джерел

1. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. - Москва : Статут, 2001. - 411 с.

2. Гукасян Р. Е. Правовые и охраняемые законом интересы / Р. Е. Гукасян // Советское государство и право. - 1973. - № 7. - С. 113-116.

3. Мальцев Г. В. Соотношение субъективных прав, обязанностей и интересов граждан / Г. В. Мальцев // Советское государство и право. - 1965. - № 10. - С. 19-26.

4. Марченко М. Н. Право субъективное / М. Н. Марченко // Конституционное право: Энциклопедическийсловарь. ВНИИПИ, 2000. - 1210 с.

5. Самбор М. А. Інтерес в праві: загальнотеоретичні аспекти розуміння та реалізації: автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Микола Анатолійович Самбор. - Київ., 2010. - 20 с.

6. Теория права и государства / под ред. Г.Н. Манова. - М. : Юрист, 1995. - 336 с.

7. Харитонов Є.О. Категорія інтересу в цивільному праві України / Є.О. Харитонов. - Актуальні проблеми держави і права. - Одеса, 2005. - С. 216-221.

8. Чечот Д.М. Субьективное право и формы его защиты / Д.М. Чечот. - Л.: Изд-во Ленинградского унта, 1968. - С. 53-60.

Анотація

У статті автор досліджує поняття та зміст інтересу та право особи у цивільному праві України. Акцентується увага на співвідношенні понять «інтерес» та «суб'єктивне право» в цивільних правовідносинах. На основі твердження щодо розмежування інтересу і суб 'єктивного права особи, визначаємо механізм здійснення інтересу у цивільному праві. Доводиться необхідність проведення уніфікації застосування зазначених термінів в цивільному законодавстві.

Ключові слова: інтерес, законний інтерес, суб'єктивне право, захист інтересу, охорона інтересу.

В статье рассматривается понятие и содержание интереса и права особи в гражданском праве Украины. Акцентируется внимание на соотношении понятий «интерес» и «субъективное право» в гражданских правоотношениях. На основе утверждения о разграничении интереса и субъективного права в праве, определяем механизм осуществления интереса в гражданском праве. Доказывается необходимость проведения унификации применения указанных терминов в гражданском законодательстве.

Ключевые слова: интерес, законный интерес, субъективное право, защита интереса, охрана интереса.

Размещено на Allbest.ru