Одним із показників розвитку суспільства є законодавча база і саме вона регламентує права та обов'язки його суб'єктів, а правова компетенція є ознакою високорозвиненої людини. Особливої актуальності питання правової компетенції набуває у професійній підготовці та професійній діяльності тих працівників, від виконання чиїх трудових обов'язків залежить збереження життя та здоров'я інших людей. До цієї категорії працівників належать і педагоги. Однак, недостатня відповідність підготовки у ВНЗ актуальним запитам сьогодення, швидкість зміни правової бази в Україні та безперервне зростання вимог до вчителів, а, відтак, і збільшення часових затрат у трудовій діяльності, акцентування управлінськими ланками уваги на обов'язках, а не правах вчителя, "нетворчий" характер роботи із законодавчо-нормативними документами зумовлюють відсутність належних знань у вчителів правових засад охорони праці їх діяльності.

Вищезазначене зумовлює потребу в огляді основних працеохоронних законодавчо-правових засад та стану охорони праці сучасних вчителів, що і є ціллю даної публікації.

Теоретична складова означеного питання представлена у Кодексі Законів про працю в Україні, Конституції України та відповідних Законах України ("Про охорону праці" [9], "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" [10], "Про колективні договори і угоди" [7], "Про освіту" [8], "Про загальну середню освіту [6]) та ін. Щодо літературних джерел, то на сьогоднішній день найповніше законодавчо-правові засади охорони праці вчителів висвітлено Ю. Бадюком, М. Васильчуком, Л. Катренком, Ю. Котом та ін. [1 - 5], проте вони представлені переважно цитуванням загальних законодавчо-правових документів. Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці" і згідно статті 4 одними з принципів державної політики в галузі охорони праці є:

порушення право учитель охорона праця

- пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях.

Згідно статті 5 умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Згідно статті 6 умови праці на робочому місці та безпека технологічних процесів, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Стаття 7 гарантує працівникам, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці пільгову пенсію.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен не пізніше, ніж за 2 місяці письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій. з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Згідно статті 13 роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно статті 14 працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 17 зазначено, що роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організовувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, де є потреба у професійному доборі. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення його стану здоров'я пов'язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє виконувати свої трудові обов'язки. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Згідно статті 18 працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Згідно статті 20 у колективному договорі (угоді) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці.

Згідно статті 22 роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань.

Згідно статті 30 нормативно-правові акти з охорони праці є обов'язковими для виконання у місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах. Організація охорони праці на зазначених об'єктах а також порядок розслідування нещасних випадків визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Згідно статті 44 за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань, винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом [9].

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок регламентовано у Законі України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Згідно статті 21 даного документу профспілки, їх об'єднання захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики в галузі охорони праці, соціального захисту. Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, дотриманням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов. У разі загрози життю або здоров'ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників [10].

Трудові взаємини та соціально-економічні інтереси працівників і власників регламентує Закон України "Про колективні договори і угоди". Зокрема, згідно статті 7 у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо: нормування і оплати праці, встановлення доплат, надбавок, премій; встановлення гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

Згідно статті 15 контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали чи уповноваженими ними представниками. У разі здійснення контролю сторони зобов'язані надавати необхідну для цього інформацію. Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно в строки, передбачені колективним договором, угодою звітують про їх виконання [7].

Стаття 26 Закону України "Про освіту" гарантує забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання, а відповідальність за це покладається на власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу [8].

Згідно статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту" відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків, не передбачених трудовим договором, без згоди педагогічного працівника не допускається. Відмова педагогічного працівника від виконання робіт, не передбачених трудовим договором не може бути підставою для його звільнення з посади, крім випадків, встановлених законодавством [6].

Проаналізуємо тепер практичний стан охорони праці вчителів у сучасних соціокультурних умовах. Нижченаведені результати отримано на основі власного досвіду роботи в школі, опитування, бесід та анкетувань 153 вчителів загальноосвітніх шкіл Рівненської, Волинської, Хмельницької, Івано-франківської, Львівської та Тернопільської областей.

У 96,4 % навчальних закладів порушуються основні принципи державної політики в галузі охорони праці, так як над пріоритетом життя та здоров'я працівників домінує пріоритет "витискання" максимального результату навчально-виховної діяльності (наявність переможців олімпіад та конкурсів, підвищення рівня успішності і т.п.). На робочих місцях часто не створюються здорові та безпечні умови праці. Великою і актуальною проблемою 76 % шкіл є періодично нижча за норму температура у навчальних приміщеннях. Причиною цьому є економія коштів, завдяки чому опалювальний сезон починають пізніше або завершують раніше та зношеність систем опалення і котельного обладнання. Часто у школах через відсутність кранів на батареях чи радіаторах та недосконалу роботу насосів або неергономічність теплових магістралей температура в одних класах є зависокою, а в інших - занизькою. Супутнім явищем при цьому стає поведінка представників шкільної адміністрації, які у разі перевірки всіляко намагаються представників органів санітарного нагляду завести у класи, де температура оптимальна. На сьогоднішній день у навчальних класах багатьох загальноосвітніх шкіл освітлення є недостатнім. Навіть без лабораторних вимірювань це гостро відчувається під час перших уроків у першу зміну та останніх уроків у другу. 24 % респондентів стверджують, що у школах, де вони працюють, є навчальні кабінети, стіни яких уражені пліснявою. Трудові процеси у багатьох школах є неадаптованими до можливостей та психологічного стану працівників. Так, 58,2 % опитаних вчителів незадоволені розкладом уроків та розкладом чергувань по школі та території.

На сьогоднішній день навчання з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності у 84,4 % навчально-виховних закладів є або фіктивним, або недосконалим, оскільки представники шкільної адміністрації у переважній більшості випадків самі не володіють відповідними працеохоронними компетенціями. Це частково пов'язано з тим, що раніше у вищих педагогічних закладах не вивчалась дисципліна "Охорона праці в галузі", а частково з тим, що інженери з охорони праці у міських чи районних відділах освіти мають інженерну освіту і їх просвітницька діяльність, як правило, зводиться лише до поширення відповідної літератури та обліку травматизму. Проте, якщо в школі стається нещасний випадок, то керівник закладу, вчитель, на уроці в якого травмувався учень, черговий вчитель та класний керівник учня, який травмувався на перерві, а подекуди ще й вчитель основ здоров'я зазнають значного емоційного (публічні зауваження на нарадах директорів, методичних об'єднаннях, семінарах, вчительських конференціях) та фінансового (урізання премії, неможливість підвищення атестаційної категорії)"пресингу". Це призводить до приховування нещасних випадків.

Щодо координації діяльності різних ланок з питань охорони праці на місцевому та державному рівнях, то 98,1 % респондентів стверджують про її відсутність. 38,2 % опитаних вчителів не були ознайомлені з умовами праці та умовами трудового договору при прийнятті на роботу. У 23,8 % шкіл колективний договір переоформляється фіктивно. Лише 4,2 % вчителів вважають справедливим розподіл премії до Дня Вчителя. У багатьох школах Волинського регіону згідно колективного договору молоді спеціалісти приймаються за контрактом на 9-10 місяців без виплати відпускних і заміна вчителів, які проходять курсову перепідготовку не оплачується, лише у 3,4 % шкіл сільської місцевості для працівників передбачено 2-3 відгули на сільськогосподарські роботи, лише у 4% шкіл передбачено 3 відгули, якщо вчитель протягом року не перебував на лікарняному.

На сьогоднішній день існує низка причин, внаслідок яких нервово-психічні навантаження педагогів сягають критичного рівня: брак поваги до професії вчителя у суспільстві; дисбаланс між затраченими зусиллями та заробітною платою; скасування у більшості областей оплати відрядних листів; зміна законодавства про атестацію, пільгову пенсію не на користь учителів, постійні, часто невиправдані зміни програм та підручників; велика відповідальність за навчальну діяльність учнів, збереження їх життя та здоров'я, дисципліну під час перерв, збереження майна, ремонт у кабінетах; виконання управлінськими ланками контролюючих, а не консультативних функцій; примусове або ультимативне залучення до участі у конкурсі "Вчитель року", переписі населення, художній самодіяльності, зустрічах із кандидатами в депутати; виконання функцій вихователів у пришкільних таборах без наявності відповідної матеріально-технічної бази.

Вищезазначене дає право зробити висновок, що на сьогоднішній день в галузі освіти порушуються як основні принципи офіційної державної політики з охорони праці, так і відповідні галузеві законодавчо-правові засади охорони праці вчителів. Це суперечить стратегії прямування України у європейський та розвинутий світовий простір і, на наш погляд, є основоположною причиною "відтоку" інтелекту та зниженню ефективності шкільної освіти, стійкої тенденції до погіршення здоров'я й професійного довголіття учителів. Актуальність даної проблеми та сформована системність порушень прав учителів зумовлюють потребу як у пошуках шляхів її вирішення, так і у врахуванні цього у системі професійної підготовки, першим етапом чого закономірно має бути привернення уваги до означеної проблеми та огляд її першопричин, на що і претендує автор.

Література

1. Безпека життєдіяльності. Нормативні документи для навчальних закладів: / упоряд. М.В. Васильчук, Ю.В. Бадюк. - К.: Основа, 2010. - 1024 с.

2. Кодекс законів про працю України. Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань трудового права: станом на 26 верес. 2011 р. / упоряд.: С.М. Приліпко, О.М. Ярошенко; Офіц. вид. - Х.: Право, 2011. - 159 с.

3. Нормативне забезпечення роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності // Управління школою - 2010. - № 28. - С.27-77.

4. Охорона праці в Україні: нормат. док. / упоряд.О.М. Роїна. - К.: КНТ, 2004. - 436 с.

5. Правові основи працеохоронної політики та охорони праці: навч. посіб. / В.Д. Губенко, Б.М. Коржик, В.П. Андрійченко [та ін.]. - Х.: ХНАМГ, 2011. - 173 с.

6. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999 № 651-XIV [станом на 01.01.2015]: [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon. rada.gov.ua>lavs/show/651-14. - Назва з екрану.

7. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р. № 3356-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. № 36. - С.361.

8. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 № 10-60 XII [станом на 01.01.2015]: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon. rada.gov.ua>lavs/show/1060-XII. - Назва з екрану.

9. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р. № 2694-ХІІ [станом на 01.01.2015]: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon. rada.gov.ua>lavs/show/2694-12. - Назва з екрану.

10. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 № 1045 - ХГУ [станом на 01.01.2015]: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon. rada.gov.ua>lavs/show/1045-14. - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru