Теоретико-правові засади системи нормативно-правових актів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 340.11

Теоретико-правові засади системи нормативно-правових актів

канд. юрид. наук, доцент,

Анотація

правовий юридичний нормативний акт

Ключові слова: юридична техніка, нормативно-правовий акт, система нормативно-правових актів, закон, підзаконний нормативно-правовий акт, постанова, указ, розпорядження.

Аннотация

В статье исследуются основные научные подходы к системе нормативно-правовых актов. Акцентируется внимание на разнообразии критериев группирования нормативно-правовых актов в систему. Анализируются предлагаемые критерии группирования нормативно-правовых актов. Раскрываются понятия закона и подзаконного нормативно-правого акта, которые являются ключевыми в системе нормативно-правовых актов. Предлагается авторский взгляд на систему нормативно-правовых актов.

Ключевые слова: юридическая техника, нормативно-правовой акт, система нормативно-правовых актов, закон, подзаконный нормативно-правовой акт, постановление, указ, распоряжение.

Annotation

Key words: legal ltechnique, legal act, legal act system, law, statutory act, resolution, order, direction.

Постановка проблеми. Нормативно-правові акти як основне джерело права пронизують усі сфери життєдіяльності людини й функціонування держави. Регулювання всіх сфер юридичної діяльності теж покладено на нормативно-правовий акт. Однак у юридичний науковій літературі та практиці використовуються терміни «правовий (юридичний) акт», «нормативний акт» і «нормативно-правовий акт». Зауважмо, що нормативно-правовий акт найперше є різновидом правового (юридичного) акта. Правовий (юридичний) акт - це носій правової інформації, за допомогою якого оформляються рішення й дії різних органів, посадових осіб, громадян [11, с. 495]. Видом правового (юридичного) акта є нормативний акт, тобто матеріальний носій правової інформації нормативного змісту.

Як результат, у правовій системі України використовується термін «нормативно-правовий акт». Відповідно, нормативно-правовий акт визначаємо як юридичний документ нормативного змісту, який прийнятий уповноваженим органом і в установленому порядку з метою регулювання суспільних відносин.

Національна правова система характеризується активним прийняттям нормативно-правових актів різної юридичної сили, хоча науковці вже більше ніж десять років говорять про те, що кількістю нормативно-правового матеріалу не можна замінити його якість. Тому актуальними є проблема системного погляду на нормативно-правові акти й усвідомлення, що нормативно-правові акти повинні виконувати основне своє призначення - регулювання суспільних відносин, що забезпечується узгодженістю, взаємозалежністю та внутрішньою відповідністю в системі. Ця система нормативно-правових актів включає акти різної юридичної сили й різних суб'єктів правотворчості, внаслідок чого досить часто буває складно визначити місце того чи іншого нормативно-правового акта в цій системі.

На дослідження поняття, ознак і критеріїв групування нормативно-правових актів у системі спрямовано велику кількість наукових праць вітчизняних науковців, теоретиків права та, звичайно, спроби законодавчого закріплення. Відзначимо напрацювання в цій сфері М. Цвіка, О. Петришина, П. Рабіновича, О. Скакун, М. Кельмана, О. Мурашина, М. Теплюка. Проблемні аспекти нормативно-правових актів крізь призму юридичної техніки досліджували І.Шутак, В. Косович, Л. Луць, Т. Подорожна, І. Биля-Сабадаш та інші науковці.

Мета статті - дослідження системи нормативно-правових актів і визначення основних критеріїв групування нормативно-правових актів у ній. Для цього варто вирішити такі взаємопов'язані завдання: розглянути основні критерії групування нормативно-правових актів у системі; проаналізувавши юридичну природу основних нормативно-правових актів, запропонувати систему нормативно правових актів.

Виклад основного матеріалу. Систему нормативно-правових актів розглядають як цілісну впорядковану сукупність груп нормативно-правових актів, розподілених залежно від визначених критеріїв. Науковцями сформовано чітке розуміння системи нормативно-правових актів. Однак необхідно розуміти, що система нормативно-правових актів - це об'єктивно зумовлена система наявною системою суспільних відносин, формою та устроєм держави й режимом правління.

Науковці групують на науково-теоретичному рівні наявну сукупність нормативно-правових актів за визначеними критеріями. Це групування дає можливість установлювати поняття, ознаки й місце в системі нормативно-правових актів того чи іншого нормативно-правового акта. Наведемо основні критерії для групування нормативно-правових актів у системі нормативно-правових актів. Також зауважимо, що основним і незмінним критерієм групування є юридична сила нормативно-правового акта.

М. Цвік, О. Петришин групують нормативно-правові акти за такими критеріями:

юридичною силою - закони та підзаконні акти; 2) суб'єктами правотворчості - акти, прийняті народом, главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування; 3) обсягом і характером дії - акти загальної дії, акти обмеженої дії (спеціальні), акти виняткової дії (надзвичайної);

4) галузевою належністю - акти, які містять норми конституційного, адміністративного, цивільного, трудового, сімейного права тощо;

5) зовнішньою формою вираження - закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази тощо [1, с. 281].

П. Рабінович розглядає систему нормативно-правових актів крізь призму ієрархії нормативно-правових актів, галузі правового регулювання та устрою держави [8, с. 125-126]. Л. Луць розмежовує нормативно-правові акти за:

1) суб'єктом правотворчості - прийняті народом, главою держави, органом законодавчої влади, органом виконавчої влади, контрольно-наглядовим органом, органом місцевого самоврядування, керівником підприємства, установи чи організації або фізичної особи-працедавця;

2) характером і обсягом дії - нормативно-правові акти загальної дії, нормативно-правові акти виключної дії, нормативно-правові акти обмеженої дії; 3) юридичною силою - закони й підзаконні нормативно-правові акти [5, с. 194].

М. Кельман та О. Мурашин класифікують нормативно-правові акти за такими критеріями: 1) суб'єктами ухвалення ділять на акти органів держави, народу, територіальних громад, громадських об'єднань, трудових колективів, посадових осіб, спільні акти органів держави та недержавних формувань; 2) юридичною силою - закони й підзаконні нормативно-правові акти; 3) сферою дії - загальнообов'язкові, спеціальні, локальні; 4) ступенем загальності правових норм - загальні та конкретизаційні; 5) характером волевиявлення - акти встановлення, зміни та скасування норм права; 6) галузями законодавства - цивільні, кримінальні, кримінально-процесуальні тощо; за часом дії - визначено-строкові й невизначено-строкові [2, с. 231].

В. Нерсесянц указує, що існує велика кількість видів нормативно-правових актів, але у своїй сукупності вони як окреме джерело права в межах тієї чи іншої національної системи права утворюють визначену ієрархізовану систему актів різної юридичної сили. За юридичною силою нормативно-правові акти діляться на закони й підзаконні нормативно-правові акти [6, с. 402].

Уважаємо, що в основу поділу на групи в системі нормативно-правових актів доцільно покладати ознаки нормативно-правових актів, які виокремлюють В. Корельський і В. Перевалов, зокрема те, що нормативно-правові акти:

1) диференційовані, оскільки механізм держави має розгалужену структуру органів із визначеними правотворчими повноваженнями та значним обсягом інших функцій, які реалізуються з допомогою видання юридичних актів;

2) ієрархізовані та з провідною роллю конституції держави, оскільки система нормативно-правових актів будується на основі різної за величиною юридичної сили актів, у результаті чого джерела права нижчі за юридичною силою, залежать від актів вищої юридичної сили й не можуть суперечити їм; 3) конкретизовані за предметом правового регулювання, суб'єктами виконання та реалізації права, вказівки на яких містяться в самих актах [10, с. 297].

Констатуємо, що нормативно-правові акти утворюють єдину й цілісну систему, а їх класифікація чи структуризація залежать від критеріїв, покладених у їх основу. Отже, найважливішим для дослідження оприлюднення нормативно-правових актів є критерій юридичної сили (ієрархії) нормативно-правових актів.

Юридична сила правового акта визначає місце, яке він посідає в системі нормативно-правових актів [9, с. 59]. За цим структурним критерієм, що підтримують усі науковці, систему нормативно-правових актів становлять закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Якщо розглядати закон, то М. Цвік, О. Петришин визначають закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий в особливому порядку парламентом або безпосередньо народом, який визначає відправні засади правового регулювання суспільних відносин [1, с. 282]. Від інших нормативно-правових актів закони відрізняються такими ознаками: 1) приймаються вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму); 2) регулюють найбільш соціально значущі, типові, сталі суспільні відносини; 3) мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів; 4) приймаються в особливому порядку [1, с. 282].

П. Рабінович визначає закон як нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини та виражає волю й інтереси більшості населення, має вищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів [8, с. 125-126]. Підзаконний нормативно-правовий акт дослідник розглядає як нормативний акт компетентного органу, що видається на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання [8, с. 125-126].

Якщо дуже спростити, то систему нормативно-правових актів України становлять закони України й підзаконні нормативно-правові акти України. Однак на перший погляд таке просте твердження викликає неоднозначне розуміння та дискусії. Найбільше дискусійних моментів виникає під час визначення ієрархії підзакон- них нормативно-правових актів. Більшість науковців до підзаконних нормативно-правових актів зараховують підзаконні нормативно-правові акти парламенту, нормативно-правові акти глави держави, нормативно-правові акти уряду й інших центральних органів виконавчої влади та органів виконавчої влади на місцях, нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування й локальні нормативно-правові акти.

Підзаконними нормативно-правовими актами парламенту в Україні є постанови Верховної Ради України. Однак влучно зауважує В. Косович про доцільність використання терміна «постанови Верховної Ради України нормативного характеру». Умотивовує це твердження п. 5 ст. 138 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 р. № 1861-VJ (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 8 жовтня 2010 р. № 2600-VI), який закріплює, що постанови, прийняті Верховною Радою, які містять положення нормативного характеру, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інше. Пункт 2 цієї статті вказує, що постанови Верховної Ради з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою. Регламент розмежовує постанови на нормативно-правові й індивідуально правові [4, с. 24-25].

Відповідно до ст. 6 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції й законів України видає укази та розпорядження.

Також на конституційному рівні визначено нормативно-правові акти уряду, а саме в ст. 117 Конституції України вказано, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

На законодавчому рівні в Україні зроблено спроби визначити систему нормативно-правових актів України. Зокрема, у проекті Закону України «Про нормативно-правові акти» від 1 грудня 2010 р. № 7409, у ст. 6, указано, що видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Відповідно до цього проекту Закону, законами є:

1) Конституція України - Основний Закон України;

2) кодекси України;

3) закони України.

Підзаконними нормативно-правовими актами є:

1) постанови Верховної Ради України;

2) укази Президента України;

3) постанови Кабінету Міністрів України;

4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їхніх територіальних органів;

5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади, які, відповідно до законодавства, є суб'єктами нормотворення;

6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

9) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;

10) рішення місцевих референдумів;

11) рішення місцевих рад і їх виконавчих органів;

12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад [7].

Так, В. Косович систему нормативно-правових актів України розглядає так:

- Конституція України, закони про внесення змін до Конституції України, закони й рішення, прийняті референдумом, які змінюють конституційні норми;

- закони та рішення нормативного характеру, прийняті всеукраїнським референдумом;

- кодекси й закони України;

- постанови Верховної Ради України нормативного характеру;

- укази Президента України;

- постанови Кабінету Міністрів України;

- нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних складників;

- нормативно-правові акти інших органів державної влади;

- постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим нормативного характеру;

- нормативні розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;

- рішеннях місцевих референдумів, що мають нормативний характер;

- рішення місцевих рад і їхніх виконавчих органів нормативного характеру;

- розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, обласних рад нормативного характеру;

- локальні нормативно-правові акти [4, с. 33-34].

Свідомо серед законів України окремо не виділяємо кодекси України, оскільки кодекс - це той же закон, який тільки об'єктивований в іншу форму й який володіє такою самою юридичною силою, як і закон. Підтвердженням цього є визначення терміна «кодекс», запропоноване А. Ярмолою, а саме: кодекс - це кодифікований закон, який охоплює основні параметри нормативно-правової галузі, інституту чи іншого системного утворення в межах предмета правового регулювання [12, с. 10].

Висновки

На основі наведених положень доходимо висновку, що система нормативно-правових актів є диференційованою та ієрархізованою, а її основу становлять закони та підзаконні нормативно-правові акти. Систему нормативно-правових актів України можна ієрарх узувати так.

Закони України:

1) Конституція України як Основний закон України та закони про внесення змін до Конституції України;

2) закони України.

Підзаконні нормативно-правові акти України:

1) постанови Верховної Ради України нормативно-правового змісту;

2) укази Президента України;

3) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

4) накази міністерств;

5) накази центральних органів виконавчої влади й інші нормативно-правові акти, що ними приймаються, які торкаються прав та обов'язків людини і громадянина;

6) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій нормативно-правового змісту;

7) рішеннях місцевих референдумів нормативно-правового змісту;

8) рішення місцевих рад і їхніх виконавчих органів нормативно-правового змісту;

9) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, обласних рад нормативно-правового змісту;

10) локальні нормативно-правові акти.

Список використаних джерел

1. Загальна теорія держави й права : [підручник] / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.] ; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - X. : Право, 2009. - 584 с.

2. Кельман М.С. Загальна теорія держави й права : [підручник] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. - К. : Кондор, 2о0б. - 478 с.

3. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

4. Косович В. Система нормативно-правових актів України: основні напрями вдосконалення / В. Косович // Вісник Львівського університету. Серія «Юридичні науки». - 2011. - Вип. 53. - С. 23-35.

5. Луць Л.А. Загальна теорія держави і права / Л.А. Луць. - К. : Атіка, 2007. - 412 с.

6. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / В.С. Нерсесянц. - М. : НОРМА, 2000. - 552 с.

7. Про нормативно-правові акти: проект за

кону України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/

webproc4_1?pf3511=39123.

8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави : [навч. посіб.] / П.М. Рабінович. - Львів : Край, 2007. - 192 с.

9. Романов Я.В. Підзаконні акти в системі законодавства / Я.В. Романов // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2014. - Вип. 3. - Т. 1. - С. 57-61.

10. Теория государства и права : [учебник] / под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - М. : НОРМА, 2007. - 616 с.

11. Шутак І.Д. Юридична техніка : [навч. посіб. для вищ. навч. закл.] / І.Д. Шутак, І.І. Онищук. - Івано-Франківськ, 2013. - 496 с.

Ярмола А.С. Кодекси України: загальнотеоретичні аспекти : автореф. ... дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / А.С. Ярмола ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - Львів, 2015. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru