Діяльність молодіжних громадських організацій як основа реформування суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова робота

Діяльність молодіжних громадських організацій як основа реформування суспільства

Зміст

Вступ

1. Історичне підґрунтя виникнення та становлення організованого молодіжного руху в Україні

2. Правова основа створення та діяльності молодіжних громадських організацій

3. Роль і місце молодіжних громадських організацій у системі молодіжного руху

4. Молодіжні громадські об'єднання: проблеми та перспективи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Українське суспільство сьогодні переживає найтяжчі часи своєї незалежності, кількість соціально-економічних проблем збільшується, а їх стан щодень погіршується, тягнучи за собою низку інших негативних перетворень. Виникла криза насильництва і загроза населенню, що тепер проявляється у загрозі міжнародного тероризму.

Небайдужа молодь завжди гостро реагує на соціальні та політичні процеси і, як не парадоксально, є першою жертвою цих змін. Пошук адекватної відповіді для вирішення даних проблем вимагає максимальної концентрації інтелектуальних та матеріальних можливостей суспільства, а краще всіх володіє першою із можливостей молодь. Саме від її активної діяльності залежить подальший розвиток української держави, і суспільства в цілому. На жаль, залишаються тисячі юнаків і дівчат України, які не хочуть присвятити себе боротьбі за національне благополуччя, адже навіть не здогадуються про свою важливу роль та масштаб можливостей, спільну відповідальність перед майбутніми поколіннями.

У вітчизняній науці над формуванням та розвитком молодіжних громадських організацій та їх роллю в державній молодіжній політиці працювали: В. Головенько, М. Головатий, О. Корнієвський. На особливу увагу заслуговують праці І. Ільїнського, В. Криворученка, А. Ковальової, Т. Ісламшіна, О. Карпенко та І. Ламанова, В. Кудінова та інших.

Об'єктом дослідження роль молоді у вирішенні соціально-економічних суспільних проблем українського суспільства.

Предмет дослідження: діяльність молодіжних громадських організацій (МГО) як інструмент вирішення соціально-економічних проблем України.

Мета: дослідження ролі молодіжних громадських організацій у сучасній практиці врядування в Україні, доведення пріоритетності впливу молодіжних організацій на соціально-економічні процеси в Україні.

Для досягнення мети поставлено наступні завдання:

· дослідити історію виникнення і становлення молодіжного руху в незалежній Україні;

· вивчити нормативно-правову базу діяльності МГО;

· проаналізувати найбільш ефективні молодіжні організації незалежної України;

· вивчити проблеми та перспективи функціонування МГО.

Методи дослідження:

· системний аналіз;

· синтез;

· опитування;

· узагальнення;

· опис;

· спостереження.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання результатів дослідження у практичній діяльності роботи МГО. Дана робота допоможе пересічному молодому українцю усвідомити свою важливість у соціально-економічних процесах держави, й зрозуміти, що вираження своєї громадської позиції шляхом участі у організованому молодіжному русі є одним із найперспективніших методів впливу.

1. Історичне підґрунтя виникнення та становлення організованого молодіжного руху в Україні

Історія українських земель XVI - ХX століття характеризується періодом складних соціальних перетворень і економічних подій. В часи, коли російська й інші держав-поневолювачі міцніли, в Україні народні маси боролися проти феодального, польсько-шляхетського поневолення та католицизму. Ці політичні та соціальні процеси завжди ставали поштовхом для виникнення зворотної реакції у людському співтоваристві, зокрема гострої реакції у середовищі молоді.

Спочатку організоване життя української молоді було пов'язане з діяльністю братств - громадських об'єднань, створених для захисту прав певних груп населення, з релігійною, благодійною чи культурно-просвітницькою метою. Хоча основна частина учасників цих об'єднань були люди зрілого віку, молодь також брала участь, часто при них функціонували «молодечі» братства, як їх названо в грамоті єпископа Львівського Гедеона Балабана від 09.12.1606 р.

Братчики взяли на себе догляд за церквами, освітою, збереження фізичного та морального здоров'я християн. Згодом братства розширили масштаби діяльності, оскільки надавали допомогу зубожілим ремісникам, хоч вони і не були членами братства, хворим, немічним, сиротам, тим, хто повертався з неволі, бездомним, вдовам. Виділялася допомога навіть іноземцям, зокрема, грекам, сербам, молдованам. Тобто, братчики намагалися вирішити ряд важливих соціально-економічних проблем, які стимулювали підвищення фізичного, матеріального та морального благополуччя громадян.

Наступний прояв зворотної реакції на зміни економічних, соціальних та політичних характерів виявився у виникненні широкого спектру найрізноманіт-ніших громадсько-політичних рухів, організацій та об'єднань. Поява таких організацій припадає ще на існування радянського союзу. Досить згадати Ленінський комуністичний союз молоді, політичну молодіжну організацію СРСР, що була створена ще у 1918 році. Комсомол грав велику роль у виконанні поставлених партією завдань по відновленню народного господар-ства, індустріалізації і колективізації, по проведенню культурної революції. В 1930-х роках Комсомол взяв шефство над освітою, виступив ініціатором створення вечірніх шкіл для малограмотних. Молодь за путівками йшла навчатися у вищі навчальні заклади. Взагалі, це була масова організація, яка хоч і була підвладна центральним органам влади, проте мала колосальний вплив у всіх сферах життя: господарстві та економіці, освіті та науці, культурі та мистецтві, організації дозвілля.

Суттєвим чинником, що активізував молодь та вплинув на переосмис-лення становища України була аварія на ЧАЕС, та її тяжкі наслідки. Так, у 1987 р. в Україні виник неформальний екологічний рух. У Києві та інших містах республіки стали створюватися первинні осередки організації «Зелений світ». Невдовзі вона трансформувалася в асоціацію громадських екологічних організацій, яку було зареєстровано наприкінці 1987 р. при Українському Комітеті захисту миру. Значну частину членів асоціації становила молодь, особливо студентство [3].

Варто зазначити, що західноєвропейські молодіжні організації також мали певний вплив на виникнення громадських об'єднань молоді. Перше власне українське молодіжне товариство створене на західноукраїнських землях, а саме у Львові ще у 1894. Галичина, яка в кінці ХІХ століття входила до складу Австро-Угорської імперії, мала свою автономію і власну адміністрацію, саме в цій більш самостійній частині імперії почали з'являтися перші паростки молодіжного врядування. Перейнявши досвід від чеського товариства «Сокіл», на теренах Галичини виникла аналогічна організація. Датою заснування українського «Сокола» у Львові вважається 11 лютого 1894 року, коли у приміщенні «Руської Бесіди» відбулися перші установчі збори, на яких було проголошено створення загально-молодіжного українського Пожежно-руханкового товариства «Сокіл». Очолив його український архітектор, громадський діяч Василь Нагірний [4].

Ніяк не дивно, що перше молодіжне утворення цікавилось насамперед питаннями соціального благополуччя молодого покоління: духовному та моральному розвитку, самореалізації. На порядок денний виносили питання фізичного розвитку дітей та молоді, шляхом залучення до різноманітних ігрових видів спорту, гімнастики, підвищення інтересу до здорового способу життя та заняття пожежною діяльністю. Велику увагу приділяли культурно-освітнім заходам - кампаніям із ліквідації неграмотності; антиалкогольній та антинікотиновій пропаганді; організації гуртків художньої самодіяльності; читанню лекцій з історії України та краю; проведенню тематичних вечорів, концертів, театральних вистав, вечорниць, повітових та крайових сокільських свят із демонстрацією гімнастичних вправ, народних танців, хорового співу, спортивних змагань тощо. Вікових, соціальних, національних та релігійних обмежень у «Соколі» не встановлювали. Морально-етичною основою для членів товариства були «10 сокільських принципів» [3].

З кожним роком соціальна активність молодого покоління збільшувалась, формуючи все більшу і більшу кількість молодіжних громадських організацій. Якщо станом на 1900 р. діяв лише один осередок «Сокола» у Львові (37 осіб), то вже у 1906 р. - 324 осередки (8921 особа), а у червні 1914 року налічувалось 974 осередки (32 700 осіб). Згодом організація змінила свій статус і обрала нову назву - «Сокіл-батько».

Вже сьогодні у кожній області зареєстровано щонайменше 100 молодіжних організацій та їх філій, у великих містах та густонаселених областях спостерігається вища концентрація зареєстрованих структур, лише у столиці за березень-квітень 2014 року легалізували 16 громадських організацій, 9 з них засновані молодими людьми. Проте, як показує практика, всього приблизно 20-30% з усіх організацій є активними протягом цілого року, деяка частка активізується під час виборів, а певний відсоток об'єднань пробуджується лише якщо проблема стосується їх самих.

Проте, варто зауважити, що збільшення кількості зареєстрованих громадських організацій не свідчить про масштабний процес соціалізації молодих людей та підтримки з боку влади, це лише юридичні дані, фактичні зовсім не втішні. Першопричиною такої ситуації, на думку автора, є те, що прогресивний поступ українського суспільства вперед шляхом взаємодії з молодими активістами, своєрідними каталізаторами суспільних перетворень, не здалося для держави додатковим джерелом ресурсів для подальшого розвитку країни.

Отже, коли українські землі ще не були окремою незалежною державою, молодіжний сегмент усвідомлював необхідність самоорганізації задля захисту власних інтересів та інтересів незахищених членів суспільства, виявляючи свою громадську позицію у вигляді братств, а згодом громадських організацій. Для молодої України, у 1991 році ці формування стали міцним підґрунтям для продовження молодіжного руху у незалежній державі. Здавалося, процес уже запущено, проте низка негараздів, перш за все фінансові проблеми та бездіяльність влади, спричинять його періодичного гальмування.

2. Правова основа створення та діяльності молодіжних громадських організацій

За роки незалежності вітчизняний молодіжний рух подолав значний шлях свого розвитку. Невід'ємною складовою цього руху стала діяльність громадських молодіжних організацій, які відрізняються за інтересами, напрямами та методами роботи, проте мають певні спільні ознаки, права та обов'язки, передбачені законодавством. З того часу, як Україна стала самостійною державою, було сформовано нормативно-правову базу, на основі якої функціонують сучасні громадські дитячі та молодіжні організації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це «добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів» [1]. Закон України « Про молодіжні та дитячі громадські організації» визначається так: це об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів [2].

Щоб заснувати молодіжну громадську організацію громадянин України, іноземець або особа без громадянства, що перебувать на території Украни на законних підставах, повинна досягнути лише 15-річного віку. Тобто, навіть школяр, який не досягнув ще повноліття, за наявності такого бажання може здійснювати діяльність, спрямовану на захист своїх законних соціальних, економічних та інших інтересів. Віковий ценз становить 14 -35 років. Об'єднання повинно діяти на основі статутного документу з вказаною назвою об'єднання громадян, метою, завданнями, правами та обов'язками членів об'єднання та інші передбачені вимоги. У статуті може міститися від 5 до 8 розділів. Наведемо конкретний приклад: І розділ - загальні положення (назва організації, юридична адреса, символіка, територія на яку поширюється діяльність організації). ІІ розділ - членство в організації. ІІІ розділ - структура та керівні органи. ІV розділ - майно та кошти організації. V Розділ - ліквідація чи реорганізація організації. VІ розділ - порядок внесення змін до статуту. VІІ розділ - міжнародні зв'язки організації (цей розділ є не завжди у статуті організацій).

Наступним кроком є легітимізація організації, що здійснюється двома шляхами: реєстрація або повідомлення про заснування. У випадку вибору останнього способу, то протягом 6 місяців після повідомлення визначається особа (особи), уповноважена представляти її та подаються відомості щодо цієї особи до уповноваженого органу з питань реєстрації. Такими відомостями є: ПІП, контактний номер телефону та інших засобів зв'язку, до яких додається письмова згода цієї особи. Для реєстрації громадській організації необхідно за місцезнаходженням подати до реєстраційної служби наступний перелік документів: заяву на реєстрацію, відомості про керівничі органи, протокол про установчі збори. Заява на реєстрацію повинна бути підписана не менше як однією тисячею громадян України. В обох випадках молодіжна організація набуває статус юридичної особи, як наслідок несе юридичну відповідальність.

Завершальним етапом є виготовлення печатки і відкриття банківського рахунку. Після проходження цих етапів організація вважається повністю зареєстрованою і може приступати до активної громадської діяльності. Крім того, даний орган самоврядування набуває наступні права:

· представляти свої права та інтереси у державних та громадських органах;

· одержувати інформацію про державну політику щодо дітей та молоді;

· вносити пропозиції щодо концепції проектів державних цільових програм, які стосуються дітей та молоді;

· брати участь у розробці і обговоренні проектів з питань державної політики щодо дітей та молоді;

· створювати підприємства, установи, організації, що надають послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості молоді;

· брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (мирні збори, мітинги, демонстрації);

· розповсюджувати та пропагувати свої ідеї та цілі ( в тому числі засновувати засоби масової інформації).

Проте існує певне вагоме обмеження - неможливість створювати та вступати у виборчі блоки та коаліції.

Передбачена і підтримка МГО у таких формах:

· надання методичної та організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді та дітей;

· звільнення від оподаткування на членські внески та добровільні пожертвування, отримані від юридичних та фізичних осіб;

· звільнення від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію символіки;

· при затверджені місцевих бюджетів передбачаються витрати на реалізацію програм молодіжних громадських організацій.

Крім уже зазначених нормативно-правових актів, існує ряд інших документів, що регулюють питання створення та діяльності МГО:

· Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні»;

· Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»;

· Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»;

· Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю;

· Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки»;

· Постанова КМУ «Про затвердження Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки»;

· Постанова «Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009 -- 2015».

До регулюючих МГО нормативних документів відносяться і міжнародні:

1) «Загальна декларація прав людини», яка проголошує свободу мирних зібрань і асоціацій, добровільної участі у будь-якій асоціації.

2) «Декларація прав дитини», одним із принципів якої є захист дітей, створення умов для їх нормального фізичного, розумового, духовного та морального розвитку.

3) «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права», що проголошує право на захист дитини від будь якої дискримінації.

Отже, аналізуючи вищесказане, українське законодавство, створюють ряд сприятливих умов для безперешкодного створення та інтенсивної роботи молодіжних громадських формувань із значною кількістю прав та чималою підтримкою з боку держави. Звичайно, як і в будь-якій системі, тут є недоліки, безпосередньо пов'язані з виконанням законів. Прикладом може послугувати ситуація, коли у бюджеті місцевого значення витрати на МГО фактично є, проте вони занадто мізерні, що без задіяння власних сил та благодійності не обійтися. Чи не єдиною причиною такого парадоксу, на думку автора, є те, що існує велика прірва між бажаннями молоді та владних структур, що завжди були проти втручання будь-кого у їхню роботу. І таких прогалин багато, якщо відсутня недосконалість правого регулювання, то ця прогалина виникає безпосередньо у взаємовідносинах між людьми.

3. Роль і місце молодіжних громадських організацій у системі молодіжного руху

Становлення української демократичної правової держави передбачає участь різних прошарків населення в управлінні державними і суспільними справами. За досягнення однієї і тієї ж мети - вирішення соціально-економічних проблем української держави - сьогодні бореться значна кількість молоді, в першу чергу за допомогою існування молодіжного руху.

Молодіжний рух як система складається із трьох підсистем: інституційної (організаційно-інституційної); законодавчої (нормативної); інформаційної (комунікативної). Саме до інституційної підсистеми належать молодіжні громадські структури.

Так як кількість МГО значно зростає з кожним роком, їх систематизація є досить нелегким завданням. Проаналізувавши велику кількість джерел щодо класифікацій, ми спостерігали тенденцію до однобокого вивчення типів громадських структур. Якщо узагальнити всю інформацію і систематизувати, можна виділити основні критерії типологізації:

· особливості соціальної бази молодіжних організацій (підтримка жінок, сімей чи дітей, інших соціальних груп);

· професійні особливості учасників («Асоціація молодих підприємців України», «Асоціація Молодих Медиків України»);

· організаційні принципи і структура організації;

· ступінь впливовості на суспільні процеси (впливові, маловпливові, не впливові);

· етнічний фактор («Союз молоді буковини», «Полісся 2»);

· стать (наприклад, жіноча молодіжна організація «Нова етика»);

· за рівнем існування (всеукраїнські, регіональні, місцеві МГО);

· вік членів організації (діти, підлітки, молодь);

· кількість учасників (масові, малочисельні);

· стан здоров'я (наприклад, «Український діабетичний союз»).

Застосовується також класифікація, що ґрунтується на функціях організацій. За цим критерієм існує 6 основних категорій:

- мобілізація - її метою є залучення фінансових джерел та інших ресурсів для розв'язання якоїсь проблеми;

- філантропія - організація, яка надає допомогу, перебуває на деякій соціальній відстані від того, хто цю допомогу отримує;

- посередництво - надання послуг іншим організаціям, встановлення і підтримка зв'язків, а також представницькі функції (це переважно асоційовані структури та спілки молодіжних організацій);

- соціальна солідарність - члени організації є водночас представниками цільової аудиторії, на яку спрямована діяльність (органи студентського самоврядування, об'єднання молодих інвалідів тощо);

- зміна - метою діяльності є зміна певної ситуації, поведінки або ставлення інших до якоїсь проблеми (виховні, екологічні, громадсько-політичні організації);

- творення - метою є висловлення свого “я” в колі інших (об'єднання за інтересами, наприклад клуби інтелектуальних ігор) [5].

В Україні МГО мобілізаційного типу завжди існувало дуже мало. Проте, 2013-2015 роки характеризуються орієнтацією на діяльність, спрямовану саме на збір коштів. Першопричина таких змін добре відома - Революція гідності, а далі калейдоскоп подій закрутився ще швидше: анексія Криму, заворушення та початок АТО на сході України, наступ українського війська та контрнаступ противників, як наслідок війна. Допомога воїнам, пораненим і потерпілим у ході воєнних дій стала головною місією для багатьох тисяч українців, не залишаються осторонь і молоді добровольці. Здійснюючи діяльність, благодійні та волонтерські громадські організації поєднують у собі обидві, мобілізаційну та філантропну, природи.

Всеукраїнська громадська організація «Волонтерська Сотня Доброволя» є однією з найбільш дієвих об'єднань з мобілізаційною метою. Хоча членство у даній структурі практично не обмежене за віком (окрім, обмеження для неповнолітніх), більшу частину учасників є молоді люди віком від 18 до 25, зазвичай жіночої статі.

Своїми завданнями організація вважає: супровід лікування поранених (можливість лікування за кордоном), постреабілітаційна підтримка, соціальна адаптація, допомога у пошуку роботи, допомога при відновленні втрачених документів бійців (паспорта, військового квитка, закордонного паспорта), та отриманні посвідчення учасника АТО. Не менш важливими задачами для волонтерів є: створення та забезпечення польових госпіталів в зоні АТО; постачання медикаментів в зону АТО та у госпіталі на території України; забезпечення гуманітарних потреб медичних закладів України; купівля та комплектація реанімобілів.

Поширені в Україні сьогодні асоціації та спілки молодіжних організацій, сприяють ще більшому злиттю суб'єктів молодіжного руху в єдине ціле, сприяючи зміцненню авторитету молодіжних об'єднань.

Яскравим прикладом такої структури є Всеукраїнська асоціація молодіжного співробітництва «Альтернатива-В», яка була створена ще у 1992 році з метою активізації співробітництва між молодіжними організаціями, включаючи закордонних партнерів, сприяння виробленню молоддю України активної громадянської позиції шляхом задіяння її в різні програми в сфері освіти, культури, екології, захисту історичної спадщини та допомоги соціально незахищеним верствам населення.

Завдяки креативності та новаторстві молодих «альтернативців», динамічному розвитку суспільства та науково-технічному процесу, що пропонує величезні можливості, члени спілки зуміли знайти безліч сучасних підходів до розширення інформації про свою діяльність, зокрема через мережу Інтернет (офіційний веб-сайт, аккаунти та спільноти у соцмережах). Більше того, таким чином вони заохочують до співпраці та активізують суб'єктів своєї діяльності, адже так молодіжна аудиторія знаходиться у комфортних для себе умовах. Також до інноваційних методів можна віднести створення та функціонування «гарячих ліній», що мають на меті надання допомоги по телефону або у он-лайн режимі. Проте, зважаючи на певну закритість у собі потенційних користувачів таких служб, цей метод не має всезагального визнанням. До найцікавіших форм роботи спілки можна віднести її співпрацю з міжнародними організаціями у формі дитячих та молодіжних обмінів і таборів як на теренах України, так і поза її межами ( Польща, Німеччина, інші).

Найбільш поширеним прикладом соціально-солідарних молодіжних організацій є студентські молодіжні організації, що одночасно є і об'єктом, і суб'єктом своєї діяльності. Існуючі студентські громадські організації, персоні-фікують собою уряд студентської країни, що відстоює й захищає інтереси студентства, створюють взаємодію для цього з органами влади на всіх її рівнях.

У 1990-1991 рр. у багатьох ВНЗ було сформовано самостійні студентські організації: Українську студентську спілку (УСС), Спілку українських студентів, Студентське братство, Український фонд студентів та багато інших. У той період Україною прокотилася хвиля студентських страйків, відбулося студентське голодування 2-17 жовтня 1990 року в Києві, організоване і проведене УСС та Львівським студентським братством. Ця подія пізніше отримала назву "оксамитова революція", або "революція на граніті", і стала кульмінацією студентського руху в Україні. Підтримати голодуючих на площі Жовтневої Революції (нині Майдан Незалежності) приїжджали студенти з багатьох міст України. Акція перетворилася на організований масовий студентський рух. Студенти вимагали відставки Голови Ради Міністрів В. Масола, проведення виборів, на багатопартійній основі навесні 1991 року, прийняття постанови Верховної Ради про націоналізацію майна КПРС і ВЛКСМ в Україні, відмови від підписання нового союзного договору, повернення в Україну всіх громадян УРСР, які проходили строкову службу в армії за її межами, проведення референдуму про довіру Верховній Раді. Унаслідок двотижневого голодування всі вимоги студентів, крім референдуму, було виконано [6].

У 2006 році Міністерством юстиції була зареєстрована ВМГО «Студентська республіка», яка щорічно проводить всеукраїнський проект під однойменною назвою. Основними завданнями цієї програми є: формування у студентської молоді навичок громадської участі через моделювання політичних та інших процесів; розкриття творчого, освітнього та соціального потенціалу молоді. «Студентська республіка» відбувається в форматі мульти-фестивалю, тобто кілька суб-фестивалів навколо центральної події -- організаційно-діяльнісної гри.

До категорії «творення» відносяться усі молодіжні громадські організації, об'єднані найчастіше за ігровими інтересами. До цього типу відноситься ВМГО «Асоціація «КВН України», яка функціонує уже понад 20 років. До плану щорічних заходів відносяться: Всеукраїнський фестиваль дитячих та юнацьких команд КВН, Фестиваль КВН України, Молодіжний фестиваль коротко-метражного соціального кіно «No hate», Чемпіонат КВН України. молодіжний громадський рух україна

За роки існування, на сценах Всеукраїнської молодіжної організації Асоціації «КВН України» побувало вже більше 600 команд. Молоді хлопці й дівчата з багатьох міст і сіл України, що представляють ВНЗ, технікуми, школи та підприємства країни грають у найкращу гру. Сотні тисяч глядачів у різних її куточках змогли на власні очі переконатися в тому, що молодь України - розумна, енергійна, весела, чуйно сприймає проблеми своєї Держави, сміючись над недоладностями нашого життя, прагне до кращого майбутнього, якого гідна.

Взаємодія з політичними партіями є однією із найбільш популярних напрямків роботи МГО, що відносяться до категорії «зміна». Такі організації називаються «припартійними», адже охоплюють молодь, яка чітко орієнтується на програмі ідеологічні засади партії, причому автономність молодіжної організації зберігається за принципами «внутрішнє життя» та «однаковий метод думання і діяння». Відносини мають ґрунтуватися на засадах довіри та взаєморозуміння, а співпраця - базуватися на основі добровільності та прозорості. Саме ці принципи закладуть міцний ґрунт для плідної роботи і задоволення потреб кожної із сторін [7].

Молодіжна організація має можливість бути почутою у владних органах, безпосередньо у парламенті. В той час партія чи політичний блок, розв'язуючи проблеми, що турбують молоде покоління, вирішує питання підтримки між молодіжним сегментом суспільства безпосередньо на виборах.

За дослідженнями соціологів, останні роки молодь не демонструвала особливої активності на виборах. Якщо у 90-х роках ХХ століття їхній відсоток участі коливався від 60% до 70%, з настаннями нового століття почалося зниження (крім певного сплеску активності під час Помаранчевої революції - 71%), на виборах 2004 року спостерігалася активність на рівні лише 20%. Від недавніх пір молодь не можна назвати такою пасивною, адже на останніх позачергових виборах 2014 року, їх частка зросла до 44%.

Для виконання поставлених цілей, припартійні молодіжні організації, використовують безліч методів та прийомів. Перш за все це інформаційний напрям - співпраця із засобами масової інформації - а також створення власних засобів (газет, журналів).

Інноваційним методом популяризації ідей припартійних молодіжних організацій є робота в глобальній мережі Інтернет. Така форма діяльності, не розглядається лише як інструмент донесення своєї позиції, а перш за все як засіб комунікації, який дає змогу отримати зворотний зв'язок, побачити, що насправді думає молодь у комфортному для неї режимі, мобілізувати виборця, організувати волонтерів. У співпраці з партією молодь часто звертається з проханням включення блоку питань молодіжної проблематики до передвиборчих програм на державному та регіональному рівні та внесення в списки кандидатів у депутати молодих лідерів.

Діяльність громадсько-політичних організацій передбачає проведення навчальних семінарів, тренінгів, круглих столів для ознайомлення молодих людей з їхньою діяльністю, лобіювання інтересів молоді в органах державної влади, інформування громадськості щодо актуальних проблем суспільства. До традиційних заходів МГО також належить проведення соціальних опитувань із значущих для молоді питань. Таким чином, МГО може визначити для себе пріоритетний напрямок цих дій.

У багаточисленних спробах залучити молодих людей до участі у політичному житті країни, МГО використовують такий напрям роботи як організація стажувань у органах державної влади (ВРУ, органах місцевого самоврядування). «Спілка аграрної молоді», припартійна організація партії «Народна партія України», організовує практику на різноманітних фермерських господарствах, що надає можливість додатково вивчити окремі галузі сільського господарства, цим самим вирішує питання працевлаштування молодих фахівців, а як наслідок, і проблему безробіття.

Саме такий метод для себе обрали учасники позапартійної, проте політично-спрямованої молодіжної організації «Молодіжна альтернатива», яка вже на протязі 20 років ефективно функціонує. Участь у програмах стажувань є потужним професійним поштовхом для випускників. Під час стажування молоді фахівці вчаться на практиці застосовувати отримані у вищих навчальних закладах знання, вивчають процес законотворення, отримують неоціненний досвід. Все це допомагає їм у подальшому продовжувати професійну політичну кар'єру, роботу у бізнес структурах. За 15 років близько 3 тисяч студентів пройшли стажування за проектами «Молодіжної альтернативи», в тому числі за кордоном (Словаччина, Німеччина, Болгарія та інші). 35% продовжують навчання у ВНЗ, 20% працюють у державних установах, 15% - в міжнародних організаціях, 7% - в комерційних організаціях, 5% йдуть у політичні партії, ще 5% є власникам приватних установ. Народними Депутатами Верховної Ради України на сьогоднішній день є 3 інтернів.

Масовим акціям протесту та мітингам у сучасній практиці приділяється багато уваги. Яскравим прикладом використання такого способу протистояння є акції, створені всеукраїнською молодіжною організацією патріотичного спрямування «Молодий народний рух» (МНР). Члени МНР брали і продов-жують брати участь у багатьох мітингах та демонстраціях, таких як: «Сто днів ганьби Януковича», «Протест проти Харківських угод», «Пікетування ВРУ» та багатьох інших протестних акціях в Україні, що розпочалися ще у листопаді 2013 року і вважаться початком Євромайдану.

В наведених прикладах лише декілька лідируючих та найбільш активних молодіжних громадських організацій, що успішно здійснюють роботу у всіх сферах життя суспільства, маючи підтримку на всеукраїнському рівні, адже територіальні та адміністративні осередки подібних структур зареєстровані абсолютно у всіх регіонах. Аналогічних утворень існує сотні, всі вони працюють в ім'я майбутнього Батьківщини.

Отже, сьогоднішня діяльність молодого покоління зокрема і суспільства в цілому має вплив на завтрашнє життя, саме тому молодь повинна надавати перевагу участі у формуванні політики, соціальності стабільності та забезпечення миру в Україні, аніж пасивній громадській позиції. Український народ прагне змін, і ми, молодь, здатні ці зміни реалізувати.

4. Молодіжні громадські організації: проблеми та перспективи

Незважаючи на те, що в Україні сформована доволі міцна нормативно-правова база у сфері молодіжного руху, що відповідає загальноприйнятим міжнародним нормам і принципам, існує ряд проблем, які потребують вирішення. Ці проблеми спричинені різноманітними факторами: починаючи від некомпетентності владних органів і закінчуючи безініціативністю та відсутністю патріотизму у молодого покоління.

Першою із причин виникнення труднощів у досягненні ефективного результату діяльності організованого молодіжного руху в формі МГО є невідповідність кількісного показника якісному. У зв'язку з існуванням великої кількості регіональних та місцевих організацій, малочисельних за складом, більшість із них маловідомі для молоді і не користуються в неї належним авторитетом, а така підтримка безумовно необхідна.

До не менш значущих проблем функціонування МГО відноситься дефіцит фінансування статутної діяльності, значне «розпорошення» коштів між численними програмами у сфері молодіжної політики призводить до неефективного використання бюджетних призначень. Основним джерелом фінансування молодіжних організацій є внески їх членів.

Це свідчить про відсутність державної орієнтації на розвиток культури молоді, її самореалізації та самоорганізації. Здебільшого державні кошти спрямовують на програми оздоровлення, молодіжне будівництво та профілактики безпритульності забирають основну частину передбаченого фінансування.

Наступний недолік у системі: відсутність конструктивного діалогу між центральними та місцевими органами влади та молодіжними громадськими організаціями, ігнорування їх зауважень, скарг та пропозицій. Лише припартійні молодіжні організації мають певну перевагу над іншими типами таких об'єднань.

Негативний вплив на процес формування молодіжного руху має нестабільність статусу органів виконавчої влади у структурі державних органів, адже вони займаються питаннями формування та реалізації молодіжної політики.

Розв'язання потребує і проблема кадрового забезпечення. Гостра недостатність фахівців для роботи з молодіжними громадськими організаціями (соціальні педагоги та соціальні працівники), відсутністю на державному рівні системи підготовки та перепідготовки фахівців, лідерів-організаторів дитячих та молодіжних громадських організацій [8, 9].

Обізнаність молодого покоління щодо існування, діяльності та спектру можливостей МГО має низький рівень. Про це свідчать результати проведеного нами соцопитування. Учасниками опитування стала вибірка з 35 чоловік віком від 16 до 32 років, 50% з яких було студентство.

За даними анкетування, лише 10% опитуваних знають правильний віковий ценз для участь у МГО. Лише 3 людини з 35 знали назву хоча б однієї громадської організації, жоден із опитуваних не належав до певної МГО. Відповідаючи на запитання «Яку діяльність здійснюють молодіжні організації?», більшість із учасників анкетування зупинились на культурно-масових заходах та соціальній роботі з профілактики інфекційних захворювань. Особливо здивували результати відповіді на запитання про кошти, за рахунок яких функціонують МГО. Із трьох запропонованих варіантів відповідей (державне забезпечення, благодійні внески, власні кошти), кожен з яких був вірним, лише троє анкетованих обрали «державне забезпечення». Це свідчить про ймовірну зневіреність підростаючого покоління в будь-якій підтримці державного сектора.

Разом з тим, існує ряд проблем, які стосуються конкретно припартійних молодіжних громадських організацій. Як, наприклад, той факт, що у молодіжних лідерів, навіть досвідчених, часто спостерігається відсутність знань щодо зобов'язань перед молоддю та припартійних «босів».

Основною функцією молодіжного крила партій має бути підготовка молодих кадрів для партії, їх розвиток, навчання та тренування. Головною завадою є бюрократичний механізм партій, що всіляко впливає і контролює діяльність МГО. Часто лідерами є представники самої партії, для додаткової перестраховки, щоб мати важелі впливу. Таким чином, ініціативи часто блокуються, як наприклад, запити на включення молоді до списків партії, що нерідко ігнорують, адже, партійний механізм давно відрегульований: люди тримаються за свої «насиджені» місця. Звичайно, є й інша причина відкидання на дальній план молодіжних обіцянок, адже молодь непостійна у своїх вподобаннях. Хоча, на думку автора, це явище спостерігається небезпідставно: часто традиційний набір обіцянок (підвищення стипендій, якісна освіта, житло, працевлаштування) не втілюється в реальність після виборів.

Звідси постає нова проблема - перенасиченість політики представниками з власне економічними інтересами, безініціативних та бездієвих, а людей, які реально можуть виконувати свої функції, розробляти якісну законодавчу базу, дуже мало. А так як молода політика незалежної України нестабільна, кадри, підготовлені колишніми опонентами, ніколи не стануть використовуватись.

Незважаючи на вище перелічені недоліки у діяльності МГО, ці структури можна назвати перспективними і навіть іноді більш кориснішими для суспільства ніж органи законодавчої та виконавчої влади. Тому, нами запропоновано переваги та пріоритети МГО:

1. Те, що економіка нашої країни перебуває у тяжкому стані, очевидний факт. І це не викликає сумнівів як серед досвідчених експертів й аналітиків, так і у пересічних громадян. Саме тому, варто наголосити про перевагу молодіжних організацій у такій ситуації: вони вирішують суспільні проблеми дешевше і значно краще за допомогою волонтерів. У молодих волонтерів немає комунікаційних проблем з дітьми та підлітками, тому це дозволяє отримувати цінну інформацію про проблеми дітей та молоді, представників групи ризику.

2. Беззаперечним є той факт, що молодіжні організації краще знають місцеві потреби, задовольняючи їх через залучення активних громадян до їх вирішення.

3. Опікунство та спонсорство відіграє важливу роль у методичній допомозі в організації роботи МГО, фінансуванні та пошуку коштів на статутну діяльність. Крім матеріальної підтримки МГО може розраховувати на юридичні консультації, допомогу опікунів у виконанні поставлених цілей, у вільний від основної діяльності час, безкоштовна оренда приміщення для проведення різноманітних заходів.

4. Намагаючись попередити та подолати негативні явища у молодіжному середовищі, МГО здійснюють соціально-профілактичну роботу:

- робота з «дітьми з вулиці»;

- профілактика та подолання тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин;

- підтримка та реабілітація дітей та молоді, що постраждали від морального, психічного чи сексуального насильства;

- профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом.

6. Соціальна підтримка незахищених верств населення (самотні матері, неповні сім'ї, інваліди, люди похилого віку) є на вищому рівні, адже надається не тільки фінансова, а й додаткова моральна підтримка.

7. Звичайно, будь-яка громадська діяльність для молоді це можливість розвитку, спілкування та знайомства, можливість безкоштовно відвідувати різні майстер-класи, курси, тренінги, отримувати різні картки знижок і можливість, хоч і формально, відчути себе причетним до певних політичних процесів.

8. У зв'язку з воєнними діями на сході України, тисячі постраждалих та поранених, сотні сімей загиблих воїнів та мільйони знедолених громадян, що залишились без домівки, потребують допомоги. Перш за все вони очікують підтримки від владних органів, проте, як показує практика, саме чуйність і співчуття небайдужих сприяє вирішенню даного питання. Такий напрям роботи обрали для себе чимало МГО всеукраїнського та місцевого значень.

Отже, всі вище перелічені проблеми ще більше загострюють кризу політичної культури молоді, адже вони не дають можливості реалізуватися молодому поколінню. Проте, в цілому, діяльність молодіжних громадських організацій здійснюється на благо суспільства і має ряд позитивних зрушень, які сприяють обізнаності молоді в політичній сфері, вирішують соціально-економічні проблеми українського суспільства, орієнтуючись на демократичні та європейські стандарти.

Висновки

В сучасному світі молодь є ключовим каталізатором прогресивного бачення розвитку країни. Молоді люди є високоосвіченими, інтелектуальними, морально-вихованими патріотами, і за останні 18 місяців цьому є безліч доказів. Молодь - це особистості, я яких мотивація до змін на краще закладена десь в глибині, це сила духу, наснаги, не переламна віра у краще майбутнє. Сьогодні молодь є настільки сильною, що їй на потрібна масштабна допомога - їй просто потрібно не заважати. Саме тому, розвита МГО є одним із пріоритетів якісно нового суспільства.

· Передумовами та причинами формування організованого молодіжного руху в самостійній Україні стали різноманітні фактори: спочатку феодальні поневолення та насадження католицизму на західноукраїнських землях; потім перехід від тоталітарного режиму до плюралістичної демократії, формування ринкових відносин, що пов'язані з розпадом СРСР. Не менш важливим факторами стала аварія на ЧАЕС, що спричинила активізацію руху екологічного напрямку, вплив європейського досвіду на створення МГО нових спрямувань, інноваційні форми та методи роботи молодіжного руху.

· Першими паростками організованого молодіжного руху в Україні стали релігійно-національні братства при церквах та навчальних закладах.

· Вже сьогодні у кожній області зареєстровано щонайменше 100 молодіжних організацій та їх філій. Проте, варто зауважити, що збільшення кількості зареєстрованих громадських організацій не свідчить про масштабний процес соціалізації молодих людей та підтримки з боку влади.

· З того часу, як Україна стала самостійною державою, було сформовано нормативно-правову базу, на основі якої функціонують сучасні громадські дитячі та молодіжні організації. Проте, як і й будь-якій системі, є недоліки, безпосередньо пов'язані з виконанням законів.

· Важливість МГО доведена часом, специфікою й результатами їх діяльності. Яскравими прикладами ефективної діяльності таких структур є Всеукраїнська молодіжна організація „Альтернатива-В”, припартійна громадська організація „Молодіжний народний рух”, МГО „Молодіжна альтернатива”. Організований молодіжний рух є потужним чинником розвитку свідомої молоді та впливу її на соціально-економічні процеси країни.

· Незважаючи на ряд досліджених проблем, які перешкоджають розвитку МГО, варто виокремити і перспективи даної діяльності: в першу чергу, це вирішення суспільних проблем, здійснення соціально-профілактичної роботи, внесення актуальних пропозицій до законодавчої бази, вирішення вузкоспеціалізовних проблем населення.

Список використаної літератури

1. Про громадські об'єднання : Закон України від 22 березня 2012 року // Голос України. - 2012. - С. 12.

2. Про молодіжні та дитячі громадські організації : Закон України від 1 грудня 1998 № 281-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N 1. - С. 2. ст.2

3. Сидоренко А. Молодіжні громадські організації - основа формування громадянського суспільства // А. Сидоренко. - Високий Замок. - №35. - С. 6-8.

4. Мартин Н. Роль молодіжних громадських організацій у сучасній практиці врядування в Україні: дис. … канд. соц. : 14.04.03 / Мартин Наталія. - К., 2003 . - 27 с.

5. Лісовець О. В. Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України: навч. посіб. / О. В. Лісовець. - К. : Академія, 2011. - 255 с.

6. Крисаченко В.С. Загальне та національне у становленні громадянського суспільства в Україні [Електронний ресурс] / Крисаченко В.С. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/Krysachenko/9-4-Ukr_Socium.pdf

7. Кравчук М. Молодіжна колегія - крок до взаємодії [Електронний ресурс] / М. Кравчук. - Режим доступу : http://www.viche.info/journal/1348/

8. Барабаш В. Інституалізація молодіжного руху України / В. Барабаш // Політичний менеджмент. - 2004. - №3. - С. 98-111.

9. Яремко І. Довкола першого гола // І. Яремко. - Високий Замок. - №49. - С. 3-4.

Размещено на Allbest.ru

...