Глобалізація економіки та транснаціональна організована злочинність

На порядку денному цих міжнародних форумів, які призвані аналізувати актуальні та принципові питання здійснення правосуддя, знаходять постійне відображення найбільш складні проблеми у сфері протидії злочинності, які вимагають об'єднання зусиль більшості держав світу. В Конгресах беруть участь кримінологи, пенологи та вищі посадові особи поліції, а також експерти з кримінального права, прав людини та реабілітації, так звані національні респонденти: представники держав, які мають кваліфікацію або досвід професіоналів, або наукових експерті в галузі попередження злочинності та поводження зі злочинцями. За рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 грудня 1950 р. вони залучаються не лише до підготовки конгресів ООН з попередження злочинності і кримінального правосуддя, а також і до участі в нарадах експертів консультативних груп по боротьбі зі злочинністю. До функцій національних респондентів входить інформування Секретаріату ООН попередження злочинності та боротьби з нею в інших країнах, надання текстів законів з питань боротьби зі злочинністю, статистичних даних, наукових доповідей та досліджень; сприяння Секретаріату в отриманні такої інформації, яка може бути необхідною для відповідних досліджень; сприяння розповсюдження інформації ООН в цій галузі, яка може бути корисною для країн-членів та в подальшому використана ними.

Конгрес Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності -- це найкрупніший у світі форум найрізноманітніших представників урядів, цивільного суспільства, академічних кіл та експертів у галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя. Протягом 60 років ці конгреси здійснюють великий вплив на політику в сфері кримінального правосуддя і сприяють укріпленню міжнародного співробітництва у боротьбі з всесвітньою загрозою транснаціональної організованої злочинності.

Практика проведення міжнародних конференцій з боротьби зі злочинністю кожні п'ять років бере початок з 1872 року, коли такі конференції проводились під егідою Міжнародної тюремної комісії, яка в подальшому була перейменована в Міжнародну кримінальну і пенітенціарну комісію.

Перший Конгрес Організації Об'єднаних Націй відбувся в Женеві в 1955 році. Він прийняв Мінімальні стандарти правила поводження з ув'язненими.

1960 рік: Лондон, Велика Британія

Другий Конгрес рекомендував створити спеціальні поліцейські служби здійснення правосуддя щодо неповнолітніх.

1965 рік: Стокгольм, Швеція

Третій Конгрес проаналізував взаємозв'язок між злочинністю та соціальними змінами.

1970 рік: Кіото, Японія

Четвертий Конгрес закликав до покращення планування діяльності в області попередження злочинності в інтересах економічного та соціального розвитку.

1975 рік: Женева, Швейцарія

П'ятий Конгрес прийняв Декларацію про захист всіх людей від катувань та інших жорстоких, не людських, або таких, що принижують людську гідність, видів поводження та покарання.

1980 рік: Каракас, Венесуела

Шостий Конгрес -- в рамках теми «Попередження злочинності та якість життя» визнав, що попередження злочинності повинно базуватися на соціальних, культурних, політичних та економічних умовах країн.

1985 рік: Мілан, Італія

Сьомий Конгрес -- прийняв Міланський план дій та декілька нових стандартів та норм Організації Об'єднаних Націй в межах дискусії «Попередження злочинності з метою свободи, справедливості, миру та розвитку».

1990 рік: Гавана, Куба

Восьмий Конгрес -- надав рекомендації з боротьби з організованою злочинністю в рамках теми «Міжнародне запобігання злочинності та кримінальне правосуддя в двадцять першому столітті».

1995 рік: Каір, Египет

Дев'ятий Конгрес -- зосередив увагу на питання міжнародного співробітництва та практичній технічній допомозі з метою укріплення верховенства права в рамках теми «В пошуках безпеки та справедливості для всіх».

Десятий Конгрес -- (http://www.uncjin.orq/ Documents/1 Othconqress/10thconqress.html) прийняв Віденську декларацію, якою зобов'язуються держави-члени укріплювати міжнародне співробітництво у боротьбі з транснаціональною злочинністю та в реформуванні системи кримінального правосуддя.

2005 рік: Бангкок, Таїланд

Одинадцятий Конгрес -- (http://www.un.orq/ ru/events/11 thconqress/index.html) прийняв Бангкокську декларацію -- важливий політичний документ, що закладає основу і вказує напрямок діяльності з укріплення міжнародного співробітництва та координації зусиль в області попередження злочинності та боротьби з нею.

2010 рік: Салвадор, Бразилія

Дванадцятий Конгрес -- (http://www.un.orq/ru/ conf/crimeconqress2010/) підкреслив ключову роль правосуддя в процесі розвитку, особливо відзначив необхідність розробки цілісного підходу до реформування систем кримінального правосуддя з метою укріплення їх потенціалу та з'ясував шляхи попередження нових форм злочинності та боротьби з ними у всьому світі.

2015 рік: Доха, Катар

Тринадцятий Конгрес -- (http://www.un.orq/ru/ events/crimeconqess2015/about.shtml) -- прийняв Дохинську Декларацію Про включення питань попередження злочинності та кримінального правосуддя в більш широкий порядок денний Організації Об'єднаний Націй з метою вирішення соціальних та економічних проблем та сприяння забезпеченню верховенства права на національних та міжнародних рівнях, а також участі громадськості».

Рекомендації Конгресів закріплюються в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, яка приймає та відкриває для підписання державам найважливіші міжнародні угоди універсального характеру, які направлені на боротьбу з міжнародною злочинністю. Документи Конгресів допомагають орієнтувати міжнародну спільноту на вирішення нових проблем в області попередження злочинності та кримінального правосуддя.

На Восьмому Конгресі ООН (Гавана, Куба -- 1990 р.) відзначалось: «Організована злочинність створює пряму загрозу національній та міжнародній безпеці й стабільності та представляє собою фронтальну атаку на політичні та економічні влади, а також утворює загрозу самій державі. Вона порушує нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів та компрометує їх, що призводить до втрати довіри до демократичних процесів. Вона підриває процес розвитку і зводить нанівець досягнуті успіхи. Вона ставить у положення жертви населення цілих країн й експлуатує людську слабкість, отримуючи при цьому прибутки. Вона охоплює, окутує та навіть втягує в кабалу цілі прошарки суспільства у різні взаємопов'язані злочинні підприємства» [29].

Питанням боротьби з міжнародними злочинами та особливо транснаціональним злочинам значну увагу приділили учасники Десятого Конгресу ООН (Відень, 2000р.), Дванадцятого Конгресу ООН (Салвадор, 2010 р.) та Тринадцятого Конгресу ООН (Доха, 2015 р.). Так, у Віденській декларації про злочинність та правосуддя: відповіді на виклики ХХІ століття зазначено на необхідність більш тісної координації та співробітництва між державами у вирішенні світової проблеми злочинності, зміцнення внутрішніх систем кримінального правосуддя та національного потенціалу в сфері міжнародної співпраці з цього питання [30].

На цей час згідно з класифікацією ООН усі транснаціональні злочини поділяються на 17 груп:

1. Відмивання грошей.

2. Тероризм.

3. Крадіжки творів мистецтва та предметів культури.

4. Крадіжки інтелектуальної власності.

5. Незаконна торгівля зброєю.

6. Викрадення літаків.

7. Морське піратство.

8. Захват наземного транспорту.

9. Шахрайство наземного транспорту.

10. Комп'ютерна злочинність.

11. Екологічна злочинність.

12. Торгівля людьми.

13. Торгівля людськими органами.

14. Незаконна торгівля наркотиками.

15. Хибне банкрутство.

16. Проникнення в легальний бізнес.

17. Корупція та підкуп громадських та партійних діячів, виборних осіб.

Наявні матеріали Конгресів Організації Об'єднаних Націй засвідчують, що цей процес має тенденцію осмислення та прийняття перших кроків на цьому непростому шляху і він може бути успішним лише при наявності доброї волі всіх держав, які ратифікували Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю).

У 2004 році Україна ратифікувала зазначену конвенцію з застереженнями до п. 6 статті 13, до пункту «Ь» статті 2, до пункту 5а статті 16, до пункту 13 статті 18, до пункту 14 статті 18 та пункту 3 статті 26 та вказані до неї протоколи і тим самим приєдналась до списку більше ніж 183 країн, які взяли на себе зобов'язання координувати свою діяльність з боротьби з цим явищем, яке по великому рахунку в майбутньому несе загрозу всьому людству [31].

Англійські вчені Стів Сміт (Steve Smith), Патріція Оуенс (Patricia Owens) та Джон Дейліс (John Daylis) зазначають, що «Глобалізація головним чином просто (або спрощено) визначається як процес зростання взаємозв'язків між суспільством, при якому події в одній частині світу у все більшій мірі впливають на події в іншій його частині і вони в певний час в них повторяються. Глобальний світ -- це світ, в якому політичні, економічні, культурні та соціальні явища стають все більш взаємопов'язаними та взаємозалежними і, отже, одне з них впливає на всі інші» [32].

Україна як суверенна держава є частиною світової економічної системи, а тому всі процеси, які проходять на цей час в тій чи іншій формі, в певній мірі впливають і на її економічні процеси. Не може бути ніяких сподівань, що як процеси глобалізації так і вплив транснаціональних злочинних угрупу- вань обійдуть стороною нашу державу.

Україна -- держава, що розташована в центрі Європи і фактично є транзитною державою між Заходом і Сходом, а тому вона обов'язково потрапляє в поле зору міжнародних транснаціональних злочинних організацій в частині контрабанди наркотиків, торгівлі людьми, зброєю та інших злочинів.

З моменту ратифікації Україною зазначеної Конвенції ООН минуло 12 років. Однак ми не можемо стверджувати, що за цей період в нашій країні були в повній мірі прийняті відповідні діючі заходи правотворчого характеру, направлені на втілення рекомендацій Конвенції по попередженню та боротьби з транснаціональною організованою злочинністю. Більше того, відсутність в належній кількості наукових праць з зазначеної проблематики а також конкретних ініціатив з боку правоохоронних органів свідчить про те, що суспільство та сама держава в особі її відповідальних посадових осіб ще не усвідомили цю загрозу, а відповідно й не намагаються завчасно приймати відповідні заходи правотворчо- го характеру з цього питання.

Наведені факти дають підстави вважати, що процес глобалізації економіки разом з позитивними моментами має суттєві недоліки, якими на цей час скористується транснаціональна організована злочинність і особливо в частині отримання злочинних грошових прибутків, що негативно впливає як на стан національних економік суверенних країн, так і на криміногенну ситуацію в цілому на планеті.

Висновки

Таким чином, на підставі викладених фактів можливо з повною впевненістю стверджувати, що на цей час питання процесу глобалізації економічних відносин потребує подальшого ретельного дослідження фахівцями в цій галузі науки, оскільки при наявності позитивних моментів нами виокремлено ряд негативних наслідків, в тому числі й розвитку на цьому фоні транснаціональної організованої злочинності, яка на пряму несе собою загрозу суверенітету окремих країн.

Крім того, необхідно вкрай ретельно приділяти увагу цим питанням і представникам державної влади України з метою своєчасного запобігання викладеним в статті недолікам.

Література

1. 1 Waters M.The Globalization,London, New York: Routlenqe. 1996.Р.2.

2. Sklair L. Competinq Conceptions of Globalization // Journal of World -- Systems Research, V.2, Summer, 1999. P. 143 -- 163.

3. Світова економіка: підручник / за ред. А. П. Голікова, О. А. Довгаль. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2015. 268 с., с. 260.

4. Кастельс М. Глобальный капитализм и новая экономика: значение для России / М. Кастельс // Постиндустриальный мир и Россия. М., 2001. С. 64.

5. Global Trends 2015: A. Dialoque about the Future With Nonqovernment Experts;http://www.cia.qov/cia/ reports / qlobaltrends2015/index. html.

6. Кастельс М. Глобальный капитализм и новая экономика: значение для России / М. Кастельс // Постиндустриальный мир и Россия. М., 2001. С. 65.

7. Міжнародні економічні відносини: підручник / за ред.. А.П. Голікова, О.А. Довгаль. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2015. 464 с.

8. Світова економіка: підручник / за ред. А. П. Голікова, О. А. Довгаль. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2015. 268 с., с. 37.

9. Robinson W., Harris J. Towards A Global Rulinq Class ? Globalization and the Transnational Capitalist Class //Science & Society. V.64.No.1.Sprinq.2000. P. 11. 5411.

10. The Globalization of Word Politics. An Introduction to International Relations. Fifth Edition Ed.by John Baylis, Steve Smith&Patricia Owen. Oxford: Oxfsord University Press, 2011. P. 328.

11. Top 200:The Rise of Clobal Corporate Power.http://www.qlobalpolicy.orq.

12. Human Development Index 1999. Ch. 1. Human Development in this aqe of Globalization; htt://www.hdr.undp.orq/re- ports/qlobal/1999/en/;Тор 200: The Rise of Global Corporate Power;http://www.qlobalpolicy.orq.

13. Petras J. China in the contex of qlobalization // Journal of Contemporary Asia.V.30.Issue 1. 2000. P. 109.

14. Алисов Н. Н., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор).М.,2001. С. 341.

15. Світова економіка: підручник / за ред. А. П. Голікова, О. А. Довгаль. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2015. 268 с., с. 122.

16. Clobal 500. 2005-2013.Fortyne//.Arn.www.fortyne.com.

17. Top 1000 World Banks 2011 Rankinq;Top 50 Banks in Top 1000 Worid Banks 2013. http:// www.thebankerdatabase.com/ index.cfm&fuseaction = top50.default&paqe = 2.

18. Global Trends 2015:A Dialoque About the Future With Nonqovemment Experts.- http://www.cia.qov/cia/reports/ qlobaltrends2015/index.html.

19. Bovenkerk F., Sieqel D., Zaitch D. Orqanized crime and etnic reputation manipulation // Crime, Law&Social Chanqe. 2003. № 39.

20. Гуров А., Ковалев Н., Куликов А. ХХІ век против глобализации преступности // Прокурорский надзор. 2000. № 2. С. 49.

21. Глинкина С. П. Тезисы к докладу // Материалы круглого стола «Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности». М.: ИГП РАН, 2001. С. 35-37.

22. Вахания В. Деятельность Группы органов банковского надзора по офшорам (ОГБС),Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР) и Форума финансовой стабильности (ФФС) в борьбе против преступности в сфере финансов // Право и экономика. 2004. №8. С. 54.

23. Шэксон Н. Люди, обокравшие мир. М., Эксмо, 2011. С. 24-33.

24. Репецкая А. Л. Тезисы к докладу // Материалы круглого стола «Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности». М.: ИГП РАН, 2001. С. 45-50.

25. Организованная преступность. Тайная история самого прибыльного бизнеса в мир Пол Ланд. М.: Аст* Астрель, 2005. С. 55-57, 75-77.

26. Морозов Н. А. Япония: преступность и уголовная политика. Монография. Санкт-Петербург: Юридический центр. 2016. С. 144-193.

27. Годунов И. В. Организованая преступность. От рассвета до заката.Москва. Академический проект, 2008. С. 131-139.

28. Резолюція 46/152 Генеральної Асамблеї від 18 грудня 1991 р., додаток. А/RES/46/152.

29. Овчинский В. С. ХХІ столетие против мафии. Уголовная глобализация и Конвенция ООН против транснациональной преступности / В. С. Овчинський. М.: ИНФРА-М, 2001. С. 148.

30. Кибалкин А. Г. Влияние международного уголовного права на росийськое уголовное право.: автореф.дис.докт. юрид.наук / А. Г. Кибалкин. М., 2003. С. 427.

31. Збірник міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. Київ: Фенікс, 2006. С. 552-606.

32. The Globalization of World Politics. An Introduction to International Relations. Fifth Edition. Edited dy John Baylis, Steve Smith& Patricia Owens. Oxfor: Oxford University Press, 2011. P. 8.

Размещено на Allbest.ru