Доброчесність судді: система духовно-рефлексивного виміру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доброчесність судді: система духовно-рефлексивного виміру

Л.Е. Зуєва

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями полягає у тому, що «протягом багатьох років українському уряду не вдавалося запровадити ефективні реформи, спрямовані на подолання корупції в країні. Однак судова реформа, яка зараз відбувається в країні спрямована в першу чергу на відновлення довіри до судової влади, створення нових судів, в які будуть призначені судді за результатом конкурсу, крім того кандидати на посаду судді, новообрані судді, а також працюючі судді повинні відповідати критерію доброчесності.

Стаття 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у діючий редакції передбачає, що суддя зобов'язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.

Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. У декларації доброчесності судді зазначаються прізвище, ім'я, по батькові судді, його місце роботи, займана посада та твердження про: 1) відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім'ї майну і одержаним ними доходам; 2) своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей; 3) невчинення корупційних правопорушень; 4) відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; 5) сумлінне виконання обов'язків судді та дотримання ним присяги; 6) невтручання у правосуддя, яке здійснюється іншими суддями; 7) проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та її результати; відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади». Декларація доброчесності судді може містити інші твердження, метою яких є перевірка доброчесності судді.

Декларація доброчесності судді є відкритою для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. За відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними.

Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом [1].

31 жовтня 2016 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України ухвалено рішення про затвердження форм декларацій родинних зв'язків судді та кандидата на посаду судді, форми декларації доброчесності судді, після чого всі діючі професіональні судді України та особи, які подали документи на конкурс до Верховного суду вперше в історії незалежної України подали декларації доброчесності.

Крім того в Україні створено унікальний орган при Вищій раді правосуддя - громадську Раду доброчесності, яка також буде перевіряти всіх кандидатів у судді на відповідність критерію доброчесності.

Відтак, виникає необхідність конкретизувати сутність феномену «доброчесність судді» в цілісному системному аспекті з психолого-педагогічних позицій духовно-рефлексивного виміру.

В успішних західних демократіях репутація кандидата та громадська думка про нього є визначальними при призначенні на посаду судді. У США, наприклад, американська асоціація юристів може заблокувати кандидата на посаду судді. В інших країнах для цього достатньо виявлення недовіри з боку потужної громадської організації, або авторитетного громадянина, якого вважають лідером громадської думки. Автор поділяє думку члена Громадської ради доброчесності, Голови Третейської палати України Тараса Шепеля, про те, що «судова реформа в Україні відбудеться, коли доброчесність стане цінністю для самих суддів» [2].

Але, нажаль, поняття «доброчесність судді» здебільшого трактується тільки у сенсі діади «доброчесність - недоброчесність», де останнє поняття розуміється як «хабарництво» та «корумпованість», а «доброчесність» - як обов'язок. Про це свідчить ціла низка публікацій фахівців, які займаються вивченням цієї проблеми: «Загальнотеоретичні підходи до визначення недоброчесної поведінки судді в системі загальнодержавних заходів протидії корупції» [3]; «Комплекс моральних обов'язків. Що розуміти під професійною етикою та доброчесністю в контексті кваліфікаційного оцінювання суддів?» [4] тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій довів, що питання доброчесності суддів цілком слушно розглядаються, переважно, через призму етичних принципів. Адже етичні принципи за предметом правового регулювання закріплені в Конституції та законах України і визначають обов'язок неухильного дотримання етичних норм у сфері професійної діяльності судді. До професійної діяльності судді висувається низка етичних вимог (дотримання присяги; вірність громадянському та службовому обов'язку; безсторонність; повага; нерозголошення професійної таємниці; ввічливість; тактовність; підтримання та підвищення кваліфікації; сумлінне виконання обов'язків судді; вжиття заходів для ефективності службової діяльності [5]).

Світлана Глущенко - директор департаменту Вищого спеціалізованого суду України (ВССУ), д.ю.н. - пояснює, що у вітчизняному кодексі етичні стандарти, пов'язані зі статусом судді, поділяються на 3 групи: загальні, вимоги до поведінки під час здійснення правосуддя та засади позасудового поводження. Автор пише, що професійну етику можна розглядати як комплекс моральних обов'язків, які відображають ставлення судді до свого фаху та похідні відносини (зі сторонами, колегами, представниками своєї родини та членами суспільства), а також засвідчують моральну відповідальність і готовність виконувати свої службові обов'язки. Професійна етика об'єднує такі поняття як: обов'язок, відповідальність, честь, совість, гідність, справедливість, такт… а ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді [4].

Не вдаючись до глибинного аналізу історії питання про мораль, моральність, людські чесноти, автор все ж таки зробив спробу щодо динаміки змін у трактуванні поняття «доброчесність». Адже його зміст змінювався на різних етапах розвитку етичної свідомості людства. У тлумачних словниках - доброчесність - це позитивна моральна якість людини, моральна чистота; добра справа, благодіяння [6]; висока моральність [7]; позитивна моральна якість людини, яка її прикрашає [8]; властивість характеру, що визначає постійний моральний образ дій людини [9]; висока моральна чистота, чесність [10]. Стародавні греки розрізняли чотири основних доброчесності/чесноти: мудрість, мужність, справедливість і помірність та намагалися звести їх до єдиного початку і, згідно з Сократом, бачили в мудрості вищу доброчесність/чесноту, що містить в собі всі інші. Джерелом доброчесності вважали розум.

Аристотель перший розрізнив чесноти волі від доброчесності розуму. Перші він назвав етичними і вважав, що вони представляють середину між двома крайнощами; інші - діаноетичні - позначають правильне ставлення розуму до об'єктів і до нижчих чеснот [11]. Стоїки відродили інтелектуалізм Сократа і в мудрості бачили вищу доброчесність, а мудреців вважали ідеалом людини. Святий Фома Аквінський нараховував десять доброчесностей: три інтелектуальних - мудрість, наука і пізнання; чотири основних грецьких - істина, добро, краса, справедливість і три богословських - віра, надія, любов. У Новій філософії поняття свободи духу і вищого блага витиснуло поняття чесноти, як етичного принципу. Спробу реставрації вчення про доброчесність зробив Володимир Соловйов (1897) [12]. Принципи доброчесності розвивалися/змінювалися водночас й незалежно один від одного у різних культурах - давньокитайській, давньоіндійській, давньогрецькій, давньоукраїнській та ін. й набули закріплення у релігійних напрямах. Однак, не зважаючи на існування суттєвих відмінностей у світових релігіях та духовних течіях, головний зміст чеснот у них залишається незмінним. Одне з головних правил: «Стався до інших так, як ти бажав би, щоб інші ставилися до тебе», знаходить віддзеркалення практично у всіх світових духовних учіннях [13, с. 45]. Відзначимо, що незважаючи на нерівнозначний вплив релігійних концепцій на розвиток суспільства, всі вони зробили важливий внесок у процес становлення моральних цінностей людства.

Проблеми вивчення і аналізу моральності, доброчесності є предметом дослідження різних наук: філософії, педагогіки, психології, соціології. Проте, серед науковців поки що немає єдиної думки щодо трактування структури доброчесності як суспільного явища. За визнанням багатьох сучасних філософів ([14; 15; 16] та ін.), педагогів ([17; 18; 19] та ін.), психологів ([20; 21; 22] та ін.), нажаль, відчуття загублення доброчесності можна вважати однією з відмітних рис сучасності. Узагальнення наукової літератури, на основі проведеного нами аналізу, дозволило дійти висновку про те, що доброчесність розглядається у таких аспектах як:

· утворення/зразок, що існує осторонь як ідеал у суспільстві, соціальній групі, але водночас має загальнолюдський характер [24, с. 136];

· інтегральна якість, форма свідомості, система ціннісних орієнтацій особистості, яка виконує певні завдання щодо забезпечення існування, життя та діяльності окремих осіб та їх взаємовідносин в умовах даного суспільства;

· зовнішній регулятор поведінки/взаємодії особистості у суспільстві, що належить до тих одвічних та обов'язкових явищ, які виникають з появою людського суспільства і пронизують усю його історію [25];

· феномен, що обумовлюється суспільним буттям, економічним базисом та безпосередньо залежить від системи цінностей, які пропонує суспільство, від умов соціального спілкування, від способів функціонування громадської думки, від способів соціальної регуляції (правових, державно-адміністративних та інших) [23].

У сучасних умовах моральної кризи більшість чітко сформульованих істин та орієнтирів минулого ігнорується, а частіше за все нехтується. Повагу до прав особистості, гідності, свободи, доброзичливість та інші моральні якості неможливо привнести у життя суспільства тільки ззовні. Публікації вчених, громадських діячів, журналістів, представників суддівського корпусу свідчать про важливість порушених питань щодо доброчесності суддів.

Формулювання цілей статті (постановка завдання): Розкрити сутність феномену «доброчесність судді» в цілісному системному аспекті з психолого-педагогічних позицій духовно-рефлексивного виміру.

Автор поділяє точку зору голови Вищої ради юстиції Ігоря Бенедисюка, що «суддя повинен мати особистісні характеристики, що відповідають його соціальній функції» [26]. Ефективність змін у судовій системі України безпосередньо залежить від рівня кваліфікації всіх суддів, тобто рівня їхньої професійної та особистісної підготовленості та фаховості. Водночас, кроки щодо цих змін у процесі судової реформи обмежуються розбудовою і впровадженням нових вимог щодо процедури проведення конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, підвищення рівня юридичних знань, вивчення та впровадженням у судову практику України практики Європейского суду з прав людини.

Нині існує коло проблем щодо узгодження і застосовності принципів психопедагогічної теорії комунікації й так званої «універсалістської макроетики» [27] до суддівської діяльності як такої та до низки її сфер - зокрема (оскільки дієвість цих принципів ускладнюється нормативними, адміністративними, державними і політичними та іншими чинниками, що здатні скласти противагу вищеназваним принципам) [28, с. 33-36]. Перелік особистісних якостей, які мають бути притаманні професійному судді не є усталеним. Адже процедури його конкретизації спираються на: законодавство й професіограми судді, законодавство й функції професійної діяльності, тощо. Ці переліки налічують вже десятки (іноді тотожних між собою) характеристик. Звісно, серед інших багато й таких, які можна віднести до інтегративної якості особистості - доброчесності. У загальному вигляді, на особистісному рівні це - Гуманність, Чесність, Відповідальність, Принциповість, Патриотизм - всі інші характеристики виявляться похідними. Але саме для судді, перш за все, має бути притаманна рефлексія у самопороджувальній формі - тобто самоціннісна форма рефлексії й буде власне чеснотою.

Суддя, як високо-духовно-відповідальна особистість, має відчувати самозадоволення (радість/гордість) за свою професію та за себе, як суддю-професіонала. Для того, щоб цей процес відбувся необхідні навички емоційно-ціннісної саморефлексії. Людина має пройти емоційно-рефлексивний шлях до становлення/розвитку високої духовності. Адже абсурдно говорити про те, що професійний суддя має все знати, все розуміти, бути кращим і досконалішим за іншу духовно- розвинену людину. Він не «возноситься» над людською масою, демонструючи понад знання, яскравий талант, вміння над дбайливо та понад чуйно ставитися до людей...

Визначення методологічного концепту психолого-педагогічної підготовки професійних суддів у системі суддівської освіти на ґрунті системного, людиноцентричного, аксіологічного та акмеологічного підходів [28, с. 33-36] дозволило розкрити сутність феномену «доброчесність судді» в цілісному системному аспекті духовно- рефлексивного виміру за такими критеріями: 1) Духовно-моральна дорослість. «Я сприяю духовному піднесенню іншого / Я не спричиняю нічого для духовного падіння іншого». 2) Зосередження на самоті «емоційного Я». Свідома вільна самоорганізація на основі «Я прагну». Тут для свідомого приборкання власного Его треба усвідомити власні вади: «Я борюся зі своїми поганими поштовхами».

Добростверджувальне життя. «Я прагну творити Добро». «Я маю духовно-практичну позицію». «Я живу цінностями добра на рівні самосвідомості». Цей критерій на думку академіка І. Беха, має виняткову значущість особливо для тих, у кого ще в особистісних характеристиках присутні елементи моральних вад. Саме на цьому етапі й виявляється необхідною комунікативна допомога з боку колег-професіоналів, друзів, тощо. 4) Соціально-вчинковий контекст. «Природне призначення людини - бути духовною». Самооцінювання духовно-відповідальної особистості професійного судді.

Наразі простежується тенденція на усвідомлення значущості взаємодії природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук як основи формування адекватної сучасному світу моральної науково-світоглядної концепції та позитивної стратегії побудови цілісної та гармонійної цивілізації. Тому наступним кроком пошуків був аналіз наявності зв'язків між «доброчесністю судді» і суддівською системою. Синергетичний підхід, дає підстави для розгляду взаємодії суб'єктів у системі суддівської освіти (суддів-викладачів та суддів-слухачів) як складної самоорганізованої біосоціальної системи, що перебуває у нерівновазі та володіє великими власними можливостями для саморозвитку за допомогою відкритої взаємодії з навколишнім середовищем і для якої існує декілька альтернативних шляхів розвитку. З цих позицій можливо стверджувати, що оточуюче середовище має потужний вплив на становлення доброчесності судді. Але ці впливи є неоднозначними. Про що свідчить екстраполяція геоцивілізаційної відтворювально-циклічної енергетичної макромоделі системи сталого розвитку. Наочно це пояснює явище гістерезису.

Гістерезис (від грец. Hysteresis - відставання, запізнювання), явище, яке полягає в тому, що. величина, яка характеризує стан об'єкта (доброчесність кандидата на посаду судді або судді), неоднозначно залежить від величини, що характеризує зовнішні умови (суддівська система України). Гістерезис спостерігається в тих випадках, коли стан об'єкта (доброчесність) в даний момент часу визначається зовнішніми умовами не тільки в той самий, але й в попередні моменти часу (попередня суддівська система, життєвий шлях особистості). Неоднозначна залежність величин спостерігається в будь-яких процесах, тому, що для зміни стану об'єкта (доброчесність) завжди потрібен час (час на реагування) і реакція об'єкта відстає від причин, що її викликають (реформування суддівської системи). Таке відставання тим менше, чим повільніше змінюються зовнішні умови. Однак, для деяких процесів відставання при уповільненні зміни зовнішніх умов не зменшується. У цих випадках неоднозначну залежність величин називають гістерезисною, а саме явище - гістерезисом. На думку автора, визначення параметрів порядку в аспекті дослідження дозволить побудувати математичну модель цього процесу.

доброчесність суддя духовний рефлексивний

Висновки з цього дослідження

Сутність феномену «доброчесність судді» в цілісному системному аспекті з психолого-педагогічних позицій полягає в тому, що поняття «доброчесність» необхідно трактувати у широкому сенсі феномену, що обумовлюється суспільним буттям, економічним базисом та безпосередньо залежить від системи цінностей, які пропонує суспільство, від умов соціального спілкування, від способів функціонування громадської думки, від способів соціальної регуляції. Духовно-рефлексивний вимір доброчесності судді конкретизується по відповідних критеріях. Перспективи подальших розвідок вбачаються у побудові математичної моделі зв'язків у професійній підготовці суддів в системі суддівської освіти, для чого продуктивним може виявитися аналіз математичного вираження кривої Ліссажу в параметрах дослідження з опертям на екстраполяцію геоцивілізаційної відтворювально-циклічної енергетичної макромоделі системи сталого розвитку, що пояснена явищем гістерезису.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 31, ст. 545. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1402-19

2. Шепель Т. Доброчесність як перепустка на посаду судді нового Верховного суду / Тарас Шепель // Українська правда. - 2017. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: ttp://www.pravda.com.ua/columns/2017/01/5/7131205/.

3. Федорович В. Загальнотеоретичні підходи до визначення недоброчесної поведінки судді в системі загальнодержавних заходів протидії корупції / Віта Федорович. // Национальный юридический журнал: теория и практика - 2015. - №6. - С. 14-17.

4. Глущенко С. Комплекс моральних обов'язків. / Світлана Глущенко // Закон і Бізнес. - 2016. - № 42 (1288). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/125930- scho_rozumiti_pid_profesiynoyu_etikoyu_ta_dobrochesnistyu_v_.html.

5. Красникова Е. А. Этика и психология профессиональной деятельности: учебник / Е. А. Красникова. - М.: ИНФРА-М; Форум, 2009. -. 223 с.

6. Ефремова Т. Ф. Современный словарь русского языка / Т. Ф. Ефремова. - М.: ACT, 2010. - 699 с.

7. Ожегов С. И. «Словарь русского языка». Издание 8-ое, стереотип. / Сергей Иванович Ожегов. - М.: Изд-во «Советская Энциклопедия», 1970. - 900 с.

8. Ушаков Д. Н. Толковый словарь русского языка / Митчелл Шниер - К.: Изд-во «ДиаСофт», 2000. - 720 с.

9. Брокгауз Ф. А. - Ефрон И. А. «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/brok/index.php.

10. Словник української мови: в 11 томах. - Том 2, 1971. - С. 326. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum.in.ua/s/dobrochesnistj.

11. Аристотель. Никомахова этика. - М.: Мысль, 1983. - Т.4. - 321 с.

12. Соловьев Владимир. Оправдание добра. / Владимир Соловьев. - Электронная библиотека RoyalLib.com. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://royallib.com/book/solovev_vladimir/opravdanie_dobra_nravstvennaya_f ilosofiya_tom_1.html.

13. Библия (Книги Священного писания Ветхого и Нового Завета). - Т.1-2. - М.: Изд-во Библейских комиссий, 1991. - 1046 с.

14. Зимбули А. Е. Нравственная оценка: монография. / А. Е. Зимбули. - СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2001. - 169 с.

15. Караковский В. А. Общечеловеческие ценности. / В. А. Караковский. - М.: Социум, 1998. - 256 с.

16. Пунченко О. П. Образование в системе философских ценностей: монография / О. П. Пунченко, Н. О. Пунченко. - Одесса: Друк Південь, 2010. - 506 с.

17. Дем'янюк Т. Д. Опорні схеми з теорії і методики виховання. / Т. Д. Дем'янюк. - Київ - Рівне, 2000. - 75 с. 18. Кремень В. Г. Людина перед викликом цивілізації: творчість, людина, освіта / В. Г. Кремень // Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура / за ред. В. Г. Кременя.

18. К.: Педагогічна думка, 2008. - С. 9-48.

19. Семенова Алла. Ціннісний вимір досвіду суб'єктів педагогічної дії: монографія / Алла Семенова - Одеса: Бондаренко М. О. - 2016. - 436 с. 20. Карамушка Л. М. Психологія управління: Навч. посіб. / Л. М. Карамушка. - К.: Міленіум, 2003. - 344 с.

21. Рибалка В. Честь і гідність особистості як предмет діяльності практичного психолога. / В. В. Рибалка. - К.: Шкільний світ, 2010. - 128 с.

22. Москаленко В. Проблема виховання в контексті соціалізації особистості / В. Москаленко // Соціальна психологія. - 2005. № 2 (10). - C. 3-17.

23. Мещеряков В. Т. Наука и развитие принципов морали. / В. Т. Мещеряков, О. Д. Астапова. - Л.: Наука, 1989. - 238 с.

24. Григорьева-Голубева В. А. Проблемы становления системы гуманистических ценностей в современном образовании. / В. А. Григорьева-Голубева. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. - 276 с.

25. Пожарский С. Д. Глобализация и синергетический историзм. / В. П. Бранский, С. Д. Пожарский.- СПб.: Политехника, 2004. - 400 с.

26. Бєляєва К. Суддя повинен мати особистісні характеристики, що відповідають його соціальній функції. / Катерина Бєляєва // «Юридична Газета». - 2016. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://www.vru.gov.ua/mass_media/819.

27. Токарська А. С. Правова комунікація в контексті посткласичного праворозуміння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.12 - «філософія права”» / Антоніна Семенівна Токарська - Київ, 2008. - 37 с.

28. Зуєва Л. Є. Дослідження теоретичних засад психолого-педагогічної підготовки професійних суддів у системі суддівської освіти / Лариса Євгеніївна Зуєва // ScienceRise: Pedagogical Education. - 2017. - №1. - С. 33-36.

Зуєва Л. Е. Доброчесність судді: система духовно- рефлексивного виміру

У статті розкрито сутність феномену «доброчесність судді» в цілісному системному аспекті з психолого-педагогічних позицій духовно-рефлексивного виміру. «Доброчесність» у цьому аспекті трактується у широкому сенсі феномену, що обумовлюється суспільним буттям, економічним базисом та безпосередньо залежить від системи цінностей, які пропонує суспільство, від умов соціального спілкування, від громадської думки, від способів соціальної регуляції. Духовно-рефлексивний вимір доброчесності судді визначається по таких критеріях як: 1) духовно-моральна дорослість; 2) зосередження на самості «емоційного Я»; 3) добростверджувальне життя; 4) соціально- вчинковий контекст. Проведена екстраполяція геоцивілізаційної відтворювально-циклічної енергетичної макромоделі системи сталого розвитку, що пояснена явищем гістерезису.

Ключові слова: доброчесність судді, духовно-рефлексивний вимір, система суддівської освіти.

Зуева Л. Е. Доброчестность судьи: система духовно- рефлексивного измерения

В статье раскрыта сущность феномена «доброчестность судьи» в целостном системном аспекте с психолого-педагогических позиций духовно-рефлексивного измерения. «Доброчестность» в этом аспекте трактуется в широком смысле феномена, обусловливается общественным бытием, экономическим базисом и прямо зависит от системы ценностей, которые предлагает общество, от условий социального общения, от общественного мнения, от способов социальной регуляции. Духовно- рефлексивное измерение доброчестности судьи определяется по таким критериям как: 1) духовно-нравственная зрелость; 2) сосредоточение на самости «эмоционального Я»; 3) доброутверждающая жизнь; 4) контекст социального поступка. Проведена экстраполяция геоцивилизационной воспроизводяще-циклической энергетической макромодели системы устойчивого развития, объясненной явлением гистерезиса.

Ключевые слова: доброчестность судьи, духовно-рефлексивное измерение, система судебного образования.

Zueva L. Goodness Judge: the System of Moral and Reflective Measurement

The article reveals the essence of the phenomenon of "Goodness judge" in the whole aspect of the system with the psychological and pedagogical point of moral and reflective dimension. It is proved that the "goodness" in this aspect is interpreted in the broadest sense of the phenomenon, conditioned by social being, the economic basis and depends on the goodness system of that society offers, from the social conditions of communication, ways of functioning of the public opinion, by way of social regulation. Moral-reflexive dimension goodness the judge is specified by criteria such as: 1) moral maturity; 2) Focus on self "emotional self"; 3) life affirming good; 4) social action context. Spend extrapolation geocivilizational reproducing cyclic macro model of sustainable development of energy systems, the hysteresis phenomenon explained. Gіsterezis observed in cases where the state of the object (the goodness of a candidate for the position of a judge or a professional judge) is determined by external conditions, not only in real time, but also the previous (the judiciary to reform the way the development of the individual). The complex dependence of the quantities observed in any process. This is due to the fact that in order to change an object's state (virtue) always takes time (response time). Therefore, the reaction of the object behind the reasons causing it (the reform of the judicial system). This lag is smaller, the external conditions change slowly.

Key words: goodness judge, moral and reflective measurement, system of judicial education.

Размещено на Allbest.ru