Система цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІІ ДВНЗ «ДОННТУ»

Індивідуальна робота

З дисципліни «Цивільне право»

Тема Система цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей

Студента 3 курсу, групи МО-15

Шуматова В.П.

Покровськ, 2018

План

1. Поняття, система і джерела цивільного права України

2. Цивільні правовідносини. Фізичні та юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин

3. Відмежування цивільного права від суміжних галузей

1. Поняття, система і джерела цивільного права України

Цивільне право України - це галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини (як ті, що пов'язані з майновими відносинами, так і ті, що не пов'язані з ними) між суб'єктами цивільних правовідносин на засадах юридичної рівності цих суб'єктів і їх майнової відповідальності.

Предмет цивільного права складають дві групи відносин:

майнові відносини (відносини власності та відносини товаро і грошообігу);

особисті немайнові відносини.

Метод цивільного права - це сукупність способів та заходів, що впливають на формування поведінки суб'єктів цивільних правовідносин.

Система цивільного права -- це сукупність обумовлених предметом і методом правового регулювання норм та інститутів цієї галузі права, розташованих у певній послідовності (наприклад, інститути представництва, позовної давності, права власності, купівлі-продажу, публічної обіцянки винагороди).

Система цивільного права України визначається структурою Цивільного кодексу України (далі -- ЦК України) і складається із двох частин - загальної та особливої.

Загальна частина цивільного права містить норми та інститути, що застосовуються при регулюванні всіх цивільних правовідносин, тобто мають значення для всієї галузі цивільного права.

Особлива частина охоплює норми та інститути, які врегульовують окремі майнові та особисті немайнові цивільні правовідносини, а саме норми щодо особистих немайнових прав фізичної особи, права власності та інших речових прав, права інтелектуальної власності, зобов'язального права і спадкового права.

Цивільне законодавство -- це сукупність нормативних актів, які містять цивільно-правові норми. Загальними засадами цивільного законодавства є:

неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

свобода договору;

свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

судовий захист цивільного права та інтересу;

справедливість, добросовісність та розумність.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України. До таких законів належать, зокрема, закони України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. (у редакції Закону УкраїниN° 3161-IV від 1 грудня 2005 p.), «Про заставу» від 2 жовтня 1992 p.. тощо.

Крім того, до актів цивільного законодавства належать підзаконні нормативні акти: акти Президента України, постанови Кабінету Міністріе України, нормативно-правові акти інших органів державнаі влади України і органів влади. цивільне право україна юридичний

Акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

2. Цивільні правовідносини. Фізичні та юридичні особи, як суб'єкти цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, що засновані на вільному волевиявленні самостійних щодо майна, юридично рівних суб'єктів і що виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів.

Особливості цивільних правовідносин:

є майновими і особистими немайновими відносинами;

засновуються на юридичній рівності суб'єктів і їхній майновій самостійності;

формуються на основі вільного волевиявлення.

Цивільні правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, мають свою внутрішню побудову і складаються із трьох елементів:

1)суб'єктів; 2)об'єктів; 3) змісту.

Суб'єкти - це учасники цивільних правовідносин, носії цивільних прав та обов'язків.

Такими учасниками є фізичні та юридичні особи, держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Об'єкти - це певні матеріальні або нематеріальні блага, із приводу яких суб'єкти вступають у цивільні правовідносини, зокрема, речі, майнові права, результати робіт, послуги, інформація тощо.

Зміст складають цивільні права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин, що відповідно реалізовуються або виконуються у сфері таких правовідносин.

Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин.

У цивільних правовідносинах можуть брати участь громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. При цьому іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, -- за винятками, встановленими Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України.

Однак для того, щоб людина могла виступати суб'єктом цивільних правовідносин, вона має бути наділена цивільною правоздатністю і цивільною дієздатністю.

Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона притаманна усім фізичним особам незалежно від віку, стану здоров'я тощо.

За загальним правилом цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження. Проте у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. Припиняється цивільна правоздатність фізичної особи в момент її смерті.

Позбавити фізичну особу цивільної правоздатності неможна ні за яких умов. А ось обмеження такої здатності в певних випадках допускається.

Цивільна дієздатність фізичної особи - це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільну дієздатність мають тільки фізичні особи, які усвідомлюють значення своїх дій та можуть ними керувати.

Розрізняють три види цивільної дієздатності залежно від її обсягу:

1) часткову, що мають фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи).

Вони наділені правом: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду;

2) неповну. Нею наділені фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи).

Ці особи мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним ними на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітні особи мають право вчиняти й інші правочини, але лише при отриманні на це згоди їх батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за:

а) порушення договору укладеного:

нею самостійно відповідно до закону;

укладеного за згодою батьків (усиновлювачів),піклувальника (у разі недостатності майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

б)за шкоду, завдану нею іншій особі.

3) Повну, що мають фізичні особи, які досягли вісімнадцяти років (повноліття).

Такі особи мають право набувати для себе будь-які цивільні права і самостійно їх здійснювати. Вони здатні створювати своїми діями для себе будь-які цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність за їх невиконання.

Юридичні особи як суб'єкти цивільних правових відносин.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді.

Характерні ознаки юридичної особи:

організаційна єдність;

майнова відокремленість;

участь у цивільному обороті від власного імені;

здатність нести майнову відповідальність;

спроможність бути позивачем або відповідачем у суді.

Для того, щоб мати можливість бути суб'єктом цивільних правовідносин, юридична особа, як і фізична, повинна бути наділена цивільною правоздатністю і цивільною дієздатністю.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється із дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Цивільна дієздатність юридичної особи реалізується нею через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Види юридичних осіб.

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Залежно від порядку створення юридичні особи, поділяються на юридичних осіб:

приватного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК України або може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. ЦКУ встановлюює порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус лише юридичних осіб приватного права.

публічного права. (створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Якщо інше не встановлено законом на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦКУ.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ, а також в інших формах, встановлених законом.

Створення юридичної особи. Незалежно від того, хто є засновником, і від порядку створення всі юридичні особи повинні мати установчі документи-- правову основу своєї діяльності. Установчими документами юридичної особи є, зокрема, статут, засновницький договір, установчий акт.

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлено ЦК або іншим законом.

У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені ЦК або іншим законом.

Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками). В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

3. Відмежування цивільного права від суміжних галузей

Відмежування галузей права відбувається за предметом і методом. До податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується (ч. 2 ст. 1 ЦК).

Конституційне право закріплює основні особисті права громадян України, встановлює рівність всіх форм власності, недоторканність, свободу підприємницької діяльності, визначає загальні принципи правової системи, в тому числі основні засади цивільного права.

Цивільне право не тільки конкретизує названі положення Конституції, а й вміщує норми щодо регулювання інших приватно-правових відносин.

Спільним для цивільного і адміністративного права є предмет регулювання -- майнові відносини, але метод регулювання цих відносин зазначеними галузями права різний.

Для цивільно-правового методу характерними є юридична рівність учасників та диспозитивність. Для адміністративного права -- влада і підпорядкування одних суб'єктів адміністративних відносин іншим.

Кримінальне право, як і цивільне, регулює (охороняє) майнові та особисті немайнові відносини.

На підставі норм кримінального права відбувається обмеження цивільної правоздатності громадян (фізичних осіб). Взаємодія цих галузей права відбувається також у разі подачі цивільного позову в кримінальному процесі.

Але на підставі норм кримінального законодавства майнові стягнення відбуваються на користь держави, а на підставі цивільного -- на користь кредитора. Норми Кримінального кодексу (КК) України застосовуються для особистого покарання правопорушника, а норми ЦК -- для майнового.

Трудове право також має багато спільного з цивільним при регулюванні трудового договору і цивільно-правового договору підряду; при відшкодуванні шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Характерним для трудових відносин є те, що вони виникають в процесі праці, відпочинку. Цивільне право в ці відносини не втручається.

Цивільне право регулює відносини, об'єктом яких є земельні ділянки, але з обмеженнями, встановленими земельним та екологічним правом.

Близьким до цивільного права є сімейне право, але учасниками сімейно-правових відносин, як правило, виступають члени сім'ї. Суб'єкти цивільних правовідносин найчастіше не пов'язані сімейними зв'язками.

Цивільний процес регламентує порядок розгляду цивільно-правових спорів у суді, а також порядок розгляду заяв з інших цивільно-правових підстав.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; відп. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2009.

2. Майданик, Р. Наука цивільного права України: поняття, предмет, методологія / Р. Майданик // Про українське право: часоп. каф. теорії та історії держави і права Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка/за ред. І. Безклубого. - К.: Грамота, 2009. - Чис. IV. - С. 100 11.

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / Н. С. Кузнецова, І. О. Дзера, В. М. Коссак та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. -3-тє вид., переробл. і допов. -К.: Юрінком Інтер, 2008. - Т. 1. - 832 с.

4. Примак, В. Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб: монографія / В. Д. Примак. - К.: Юрінком Інтер, 2007.-432 с.

5. Харитонов, Є. О. Цивільні правовідносини: навч. посіб. / Є. О. Харитонов, О. I. Харитонова. - К.: Істина, 2008.-304 с.

Размещено на Allbest.ru