Норми звичаєвого права та литовський статут в системі власності міст і містечок подільської губернії наприкінці ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст.
Аналіз норм звичаєвого права, Литовського статуту, законодавчих актів Російської імперії. Особливості земельних відносин у містечках Подільської губернії наприкінці ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Поширення цивільного законодавства Російської імперії.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.06.2018 |
| Размер файла | 23,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
норми звичаєвого права та литовський статут в системі власності міст і містечок подільської губернії наприкінці хуііі - в першій половині хіх ст.
О.М. Кримська
У статті на основі аналізу норм звичаєвого права, Литовського статуту, законодавчих актів Російської імперії та низки архівних матеріалів зроблено спробу виділити особливості земельних відносин у містах та містечках Подільської губернії наприкінці ХУІІІ - першої половини ХІХ ст.
Автор зазначив, що з часу приєднання Поділля до Росії і аж до 40-х рр. XIX ст. царизм не наважувався докорінно ліквідовувати чинні польські законодавчі та звичаєві норми, які регулювали поземельні відносини. Він лише вдався до поступового поширення цивільного законодавства Російської імперії у краї. Відтак, у містах і містечках регіону панувала унікальна ситуація, коли в юридичній практиці, в залежності від обставин, послуговувались законодавством і Речі Посполитої, і Російської імперії. Цей юридичний симбіоз сприяв значному поширенню в краї суперечок щодо прав на земельні володіння та обмежував державний контроль за цими поземельними відносинами.
Ключові слова: земельні відносини, міста, містечка, землеволодіння, Подільська губернія, Литовський статут, звичаєве право.
право цивільний подільський законодавство
Звичаєво-правова культура займає важливе місце в історико- культурній спадщині українського народу. Державотворчі процеси в Україні, що супроводжуються активною законодавчою діяльністю, потребують нагального переосмислення звичаєво-правової спадщини українців, особливо у сфері земельних відносин, інституту власності, народної економічної культури, у зв'язку з потребою адаптації молодого законодавства незалежної України до специфіки української ментальності, до стереотипів господарювання і народно-правових ідеалів.
Проблему правового регулювання земельних відносин на українських землях, на наш погляд, необхідно розглядати з урахуванням двох основних положень: це своєрідність історичного розвитку України, що вплинула на виникнення правових норм, і співвідношення звичаєвих норм, що регулювали земельні відносини, та особливо - законодавчих актів феодального права, структура яких була зумовлена розвитком тих чи інших форм землеволодіння.
У 30-40-х рр. ХІХ ст. з появою праць з історії руського права західноруське право (тобто українське) розглядалося як його невід'ємна частина. Тоді ж таки в історико-правовій літературі з'являються роботи, пов'язані з вивченням звичаєвого права, до чого спричинилося визнання його неабиякої ролі в юридичному побуті. Більшість робіт Г.С. Мена, Д.І. Мейєра, М.П. Загоскіна, Н.С. Ілларіонова, Ф.І. Леонтовича, М.Ю. Чижова-Метли, В.І. Сер- гієвича, М.Ф. Владимирського-Буданова та багатьох інших мали здебільшого теоретичний характер, бо торкалися суті звичаєвого права, співвідношення норм звичаєвого права та звичаїв, ролі звичаєвого права у становленні правових систем.
Загальною методологічною помилкою дореволюційної історіографії було ігнорування закономірностей суспільно-економічного розвитку, що не дало змоги їй досить глибоко проаналізувати проблеми виникнення й розвитку норм звичаєвого права в цілому, й особливо тих, що регулювали земельні відносини.
На кінець ХІХ - початок ХХ ст. у роботах і російських, і українських учених дедалі частіше порушувалося питання про виникнення приватного землеволодіння. Значний внесок у розробку проблеми виникнення й розвитку земельної власності зробили вчені: С.Ю. Десницький, Й.Х. Фінке, Ф.Л. Морошкін, А. Енгельман, Г.Ф. Блюменфельд, Б.М. Чичерін, К.П. Побєдоносцев, С.В. Пахман, М.М. Сперанський, В.М. Латкін, П.В. Полєжаєв, М.С. Грушевський, В.Б. Антонович, О.Я. Єфименко, І.Б. Новиць- кий, С. Дибовський, І.Я. Рудченко, В.А. Незабитовський, Б.Д. Греков, В.І. Пічета, Д.Л. Похілевич, М.Ю. Брайчевський, О.І. Гуржій, О.О. Погрібний, В.Є. Рубаник та багато інших.
Серед небагатьох робіт, присвячених дослідженню такого специфічного для України явища, як інститут чиншового права, що входить до сфери звичаєвого права, можна вирізнити праці С. Дибовського, І.Я. Рудченка, В.А. Незабитовського, в яких вони відзначали, що чиншове право є найширшим правом володіння й користування чужим майном, при цьому вічно-чиншові відносини настільки наближаються до поняття «власність», що обмежена ними, вона існує майже номінально.
Мета нашого дослідження - показати роль і місце норм звичаєвого права та Литовського статуту в земельних відносинах у містах та містечках Подільської губернії наприкінці ХУІІІ - першої половини ХІХ ст.
Суть чиншового права полягала в тому, що воно припускало придбання прав земельної власності частинами, при цьому зберігалися всі атрибути права власності: володіння, користування, розпорядження. У чиншовому праві ми ще раз зустрічаємося з проблемою розмежування понять власність та володіння. Можна припустити, що тривале існування на українських землях чиншового права призвело до тотожності понять власність і володіння.
Більшість населених пунктів Поділля, як і всієї Правобережної України, наприкінці XVIII ст. входила до складу володінь магнатів і шляхти. Зокрема, в Подільському воєводстві 77,2% міст і містечок перебувало у приватній власності [35, с.454]. Поряд із ними були і вільні міста, або як їх тоді називали, колишні королівські міста. Деякі користувалися подарованими польськими королями земельними угіддями та магдебурзьким правом. Цілком закономірно, що користування землею і поземельні відносини в містах і містечках краю залежали передусім від їх правового статусу.
Зміни в системі землеволодіння і поземельних відносинах міст й містечок регіону розпочалися ще напередодні приєднання до Росії з того, що Катерина ІІ, опираючись на численні війська, своїм таємним рескриптом від 8 грудня 1792 р. наказала командувачу російських військ у Правобережній Україні генералу М.М. Кречетникову організувати збір відомостей про державні маєтки та провести їх описи для налагодження управління і нагляду за господарською діяльністю [30; 32, с.119]. Відразу ж після приєднання до Росії за іменним указом від 23 червня 1794 р. була оголошена загальноімперська ревізія державних маєтностей, мета якої полягала у виявленні сум, які сплачували їхні власники казенних маєтків на користь держави [1, арк.14-88]. Представники російської влади зіткнулися з вражаючими масштабами приватних і державних маєтків Правобережжя й відсутністю чітких меж між земельними угіддями, оскільки їх розмежування за законодавством Речі Посполитої ніколи не проводилось. Такий стан речей був причиною зловживань з метою приєднання державних угідь до сусідніх приватних маєтків.
У ході проведення на Поділлі ревізії державних маєтностей перед російською владою постало питання: як ставитися до форм володіння нерухомим майном, існування яких не було врегульоване російським законодавством. У вересні 1797 р. Сенат знайшов компроміс, наказавши судовим установам приєднаних губерній керуватись у діяльності з вирішення поземельних відносин «...правилами, якими суди за попередніми їх правами і привілеями в статуті і конституціях відображених керувались» [33, с.1]. Внаслідок цього, у Подільській губернії, як і в інших приєднаних територіях, чинними залишались колишні закони, тобто не припинялася регулятивна дія Литовського статуту та сеймових ухвал.
У 1811 р. було перекладено на російську мову текст Литовського Статуту, який містив норми права, що діяли в Україні до введення російського законодавства, але щодо введення його в дію не було видано спеціальної постанови, і його було розповсюджено в Україні не законодавчим шляхом, а з допомогою адміністративних розпоряджень. У 1840 р. його дію в Західній та Південно-Західній Україні було скасовано, але у Звід законів Російської імперії з нього були взяті закони, які залишалися чинними на теренах України.
Разом з тим, поземельні відносини в перших десятиліттях характеризувалися певними особливостями. Зміст їх полягав у поєднанні характерних рис землеволодіння та землекористування часів польського панування і властивих для Російській імперії норм земельної власності. Фактично в краї стало співіснувати поєднання польсько-литовської та російської нормативно-правової бази.
На перших порах царизм не вдавався до кардинальних змін соціально-правового статусу міст та містечок краю, підкреслюючи цим самим свою легітимність і правонаступність. Уніфікаційні перетворення щодо статусу міст проводилися поступово, однак цілеспрямовано і послідовно. Зокрема, у 1795 р. на міста Правобережної України, які не користувались магдебурзьким правом і не перебували в приватній власності, поширювалося законодавство Російської імперії з відповідними принципами управління. Земля цих міст оголошувалась державною власністю і передавалась їм у громадське користування.
Зважаючи на те, що на Поділлі було більшість міст, які користувались повним чи частковим магдебурзьким правом, а також тих, котрі були у приватній власності польських магнатів, російська влада значну увагу приділила й регулюванню поземельних відносин у приватній сфері. Перший законодавчий захід Російської імперії спрямовувався на гарантування недоторканості приватної власності. Указом від 27 березня 1793 р. на польську шляхту поширювались права і привілеї, якими користувалися російські дворяни, а указом від 30 жовтня 1794 р. за польськими поміщиками були збережені права приватної власності на нерухомі маєтності та кріпосних селян [26, арк.12-13]. З метою уніфікації управління містами та містечками всього приєднаного краю розпочався їх викуп до казни [36, с.300-301]. У травні 1795 р. іменним указом імператриця надала казенним повітовим містам всі ті права, які жалуваною грамотою від 21 квітня 1785 р. російським містам затверджені. Як результат, міста, які не користувались магдебурзьким правом, в один момент були виведені з-під юрисдикції старостинських власників [34, с.178]. Своїм указом від 29 жовтня 1796 р. Павло I на деякий час зберіг інститут приватних міст [35, с.13], але така власність все більше підпадала під контроль з боку держави.
Особливість поземельних відносин у багатьох подільських містах і містечках полягала й у тому, що вони мали кілька власників, яким належали різні за розмірами земельні наділи. Зокрема, містечко Збриж перебувало у власності дев'яти осіб (Абринева, Біляєва, Вацивського, Грабовського, Добрянського, Зелінської, Маковського, Порушевського та Сабінської), кожен з яких володів своєю земельною часткою [29, арк.14-27]. Лише О. Зелінська її не мала. Загалом, у 1845-1848 рр. містечку належало понад 2960 десятин землі [27, арк. 9]. Чимало власників було в Михалполі [25, арк.12], Красному [23, арк.8], Ямполі [30, арк.6], Солобківцях [14, арк. 9], Чемерівцях [24, арк.7] і т.п. Приміром, містечко Красне належало 15 власникам [16, арк.7-8], які загалом володіли 8844 десятинами землі. У містечку Солобківці числилося 12 власників. Загальні розміри землеволодінь тут сягали 11557десятин. Найбільші земельні наділи мали в М. Хелмінський, І. та В. Задирковські. [7, арк.7-9; 8, арк.5-6; 9, арк.7-8; 10, арк.10; 11, арк.1; 12, арк.7-8; 13, арк.9-11; 15, арк. 7-8; 16, арк.7-8; 25, арк.7-8].
Користування навколишньою землею здійснювалося лише з дозволу міського управління чи поміщика, які юридично залишатися її власниками. У приватних містах передача міській громаді на «вічні часи» певної частини земельних угідь супроводжувалася виконанням міщанами і селянами низки повинностей на користь їх власників. Жителі міст і містечок одночасно відробляли панщину (як залежні селяни) і платили чинш (як міщани) за користування землею (плата за будинки і городи, найом лавок і оренда землі). Ці норми підтверджувалися й урядом [31, с.18].Групування господарств для знімання ренти здійснювалося за кількома параметрами. За наявністю чи відсутністю польового наділу вони поділялися на ґрунтових і безземельних. Ґрунтові ділилися на тяглових і піших, тяглові за кількістю робочої худоби, з якою зобов'язані були виходити на панщину, - на плугових, почворних, потрійних, парових і поєдинкових. Групу безземельних складали городники (наділені хатою та городом) і комірники (інша назва - підсусідки - мешкали як наймити в чужих господарствах). Найбільшою рентою обкладалися плугові господарства, оскільки користувалися найбільшими за розмірами польовими наділами, а далі - пропорційно.
Усі види відробіткової ренти, за винятком даремщин, які точно не нормувалися, вимірювалися робочим часом. Одиницею вимірювання слугував день роботи або встановлений обсяг завдань, урок. Панщинні роботи поділялися на тяглові, що відбувалися з робочою худобою, плугом, ралом, бороною або підводою, і піші - без худоби, зі знаряддями ручної праці. Тяглові роботи переважно виконували чоловіки, із піших частина лягала на плечі жінок і підлітків.
Характерною рисою повинностей у приватновласницьких поселеннях регіону було те, що, вони не обмежувалися установчими грамотами. Нерідко власники встановлювали на свій розсуд розміри чиншу, кількість панщинних днів на рік, уроки на день, правила користування річками, лісами. Архівні документи містять величезну кількість матеріалів про те, що у містечках губернії кількість днів панщини та розміри чиншу істотно різнилися. До прикладу, в містечку Пиків, яке належало П. Борейку, плугові, парові та поєдинкові в середині ХІХ ст. відробляли щорічно 180 днів панщини, піші - 154, городники - 58 днів. Разом з тим, бобилі жодних повинностей, у тому числі панщини, не відробляли. [17, арк.3]. Крім панщини, жінки садили капусту, обробляли поміщицькі городи. Чиншовики сплачували 5 рублів 40 копійок, городники - 3 рублі сріблом. Всі селяни на користь власника обробляли прядиво, переробляли просо на пшоно, пряли мотки, здавали капусту, кури, яйця. Ткачі, крім всіх повинностей, здавали власнику ще й полотно. У містечку Жабокрич П. Бржозовського парові та тяглі селяни щороку відробляли по 104, поєдинкові - 94, піші - 84, городники - 44, та, навіть бобилі - 34 дні. Разом з тим, сплачували чинш: парові - 6 рублів і 45 копійок, поєдинки - 3 рублі і 30 копійок, піші - 1 рубль і 45 копійок, городники - 1 рубль і 15 копійок, бобилі - 45 копійок сріблом. Водночас, за кожну вівцю та колоду бджіл вносили по 6,5 копійок сріблом. У містечку були й вільні люди, які сплачували чинш від 4 рублів 15 копійок до 8 рублів 30 копійок сріблом, євреї - по 8 рублів 30 копійок сріблом [18, арк.2-3]. У Городку власниця Н. Гейсмар запровадила на кожен тяглий двір по 156 панщини на рік, а на напівтяглу родину - 104 дні панщини [28, арк.12]. В Чемерівцях, які належали В. Матушевич, відробітки на кожен тяглий двір складали 108 днів, для піших - 84, городни- 144 чих - 52 дні на рік [19, арк.2]. Лише жителі Сатанова, власником якого був граф О. Потоцький, у середині ХІХ ст. були звільнені від панщини і відробляли щорічно лише 12 днів шарваркових на ремонті панського маєтку, містків, дороги тощо. У зв'язку з цим орної та сінокісної землі містечку взагалі не відводилося. Вільні люди (переважно євреї) сплачували чинш по 79,5 копійок на рік, бобилі - 34,5 копійок сріблом [20, арк.1]. Найбільша кількість відробіткової ренти серед міст і містечок Подільської губернії була встановлена у містечку Городище Людвіка і Гната Закревських, де парові селяни відробляли по 200 днів панщини на рік й здавали по 6 курок і 30 яєць, поєдинки - 150 днів та 4 курки, 20 яєць, піші - 100 днів й 2 курки і 10 яєць, городники - 24 дні та 1 моток пряжі з двору [21, арк.2].
Отже, з часу приєднання Поділля до Росії і аж до 40-х рр. XIX ст. царизм не наважувався докорінно ліквідовувати чинні польські законодавчі та звичаєві норми, які регулювали поземельні відносини. Він лише вдався до поступового поширення цивільного законодавства Російської імперії у краї. Відтак, у містах і містечках регіону панувала унікальна ситуація, коли в юридичній практиці, в залежності від обставин, послуговувались законодавством і Речі Посполитої, і Російської імперії. Цей юридичний симбіоз сприяв значному поширенню в краї суперечок щодо прав на земельні володіння та обмежував державний контроль за цим поземельними відносинами. Зміни, що відбувалися у співвідношенні понять земельна власність, землеволодіння, землекористування, прямо були пов'язані з історичними та соціально- економічними умовами розвитку України. Протягом досліджуваного періоду такі норми й інститути цивільного звичаєвого права, як сервітутне право, чиншове право, практично не піддавалися змінам, тому що в них зберігалася органічна залежність права від сутності й характеру народу.
Список використаних джерел і літератури
1. Державний архів Хмельницької області (Далі - Держархів Хмельницької області), ф.227, оп.1, спр.567.
2. Держархів Хмельницької області, ф.115, оп.2, спр.34.
3. Держархів Хмельницької області, оп.1, спр.1326.
4. Держархів Хмельницької області, спр.651.
5. Держархів Хмельницької області, ф.132, оп.1, т.1, спр.842.
6. Держархів Хмельницької області, ф.115, оп.1, спр.59.
7. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.1277.
8. Держархів Хмельницької області, спр.1275.
9. Держархів Хмельницької області, спр.1276.
10. Держархів Хмельницької області, спр.1273.
11. Держархів Хмельницької області, спр.1272.
12. Держархів Хмельницької області, спр.1271.
13. Держархів Хмельницької області, спр.1269.
14. Держархів Хмельницької області, спр.1195.
15. Держархів Хмельницької області, спр.1194.
16. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.1193.
17. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.229.
18. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.892.
19. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.446.
20. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.853.
21. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.884.
22. Держархів Хмельницької області, спр.453.
23. Держархів Хмельницької області, спр.1078.
24. Держархів Хмельницької області, спр.446.
25. Держархів Хмельницької області, спр.654.
26. Держархів Хмельницької області, спр.1337
27. Держархів Хмельницької області, спр.385.
28. Держархів Хмельницької області, ф.115, оп.2, спр.34.
29. Держархів Хмельницької області, ф.241, оп.1, спр.527.
30. ПСЗРИ. - СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. - Т.23. - № 17090.
31. Под. губ. ведомости. - 1845. - № 32.
32. О присоединении к России украинских земель Речи Посполитой // Сб. док., касающихся административного устройства Северо-Западного края при Імператрице Екатерине (1792-1796). - Вильна : б/и, 1903.
33. Бершадский С.А. Литовский статут и Польская конституция. (Историко-юридическое исследование) / С.А. Бершадский. - СПб., 1893.
34. Якубович В. Материалы для истории Брацлавского староства. Мещане и селяне Брацлавского староства в борьбе с польскою старостинскою властью за свободу и земельную собственность в ХУІ-ХІХ вв. / В. Якубович // Труды под. церк. ист.-археол. общ-ва. - Вып. ІІ. - Каменец- Подольский, 1911. - С.178.
35. История Украинской ССР : в 10 т. - Т.З. - К. : Наук. думка, 1983. - 719 с.
36. Шандра В.С. Генерал-губернаторства в Україні: XIX - початок XX ст. / В.С. Шандра. - К. : Ін-т історії України НАН України, 2005. - 427 с.
Е. Н. Крымская
Нормы обычного права и Литовского устава в системе собственности городов и местечек Подольской губернии в конце XVIII - в первой половине XIX в.
В статье на основе анализа норм обычного права, Литовского статута, законодательных актов Российской империи и ряда архивных материалов предпринята попытка выделить особенности земельных отношений в городах и местечках Подольской губернии в конце XVIII - первой половины. XIX в.
Автор подчеркнул, что со времени присоединения Подолья к России и до 40-х гг. XIX в. царизм не решался в корне ликвидировать действующие польские законодательные и обычные нормы, которые регулировали поземельные отношения. Он только обратился к постепенному распространению гражданского законодательства Российской империи в крае. Поэтому в городах и местечках региона царила уникальная ситуация, когда в юридической практике, в зависимости от обстоятельств, пользовались законодательством и Речи Посполитой, Российской империи. Этот юридический симбиоз способствовал широкому распространению в крае споров о правах на земельные владения и ограничивал государственный контроль за этим поземельных отношений.
Ключевые слова: земельные отношения, города, местечки, землевладения, Подольская губерния, Литовский статут, обычное право.
Olena Krymska
Usually the rules of law and statutes in the system Lithuanian Statute towns Podolia province at the end of XVIII - the first half of XIX
On the basis of analysis of customary law, the Lithuanian Statute, legal acts of the Russian Empire and a number of archival materials attempt to highlight features of land relations in cities and towns Podolia late eighteenth - early nineteenth century.
The author noted that since joining skirts to and until the 40's. XIX tsarist government did not dare to radically eliminate the current Polish legal and customary norms that regulate agrarian relations. He only resorted to the gradual expansion of civil legislation of the Russian empire in the province. Thus, in the cities and towns of the region dominated unique situation when the legal practice, depending on the circumstances, used legislation and the Commonwealth and Empire. This legal symbiosis contributed to a significant spread in the land disputes over rights to land ownership and limited state control over this land relations.
Key words: land relations, cities, towns, land tenure, Podolia, Lithuanian statute, common law.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зібрання малоросійських прав 1807р. - перший проект цивільного кодексу України. Литовський статут російської редакції 1811р., його зміст і характерні риси. Звід місцевих законів західних губерній 1837р. Звід законів Російської імперії редакції 1842р. та
контрольная работа [24,1 K], добавлен 08.03.2005Загальні риси формування польської держави, перші зводи польського звичаєвого права. Особливості процесів становлення державності та законодавства, що протікали на землях середньовічної Польщі. Аналіз процесу створення статуту 1347 р. Казимира Великого.
реферат [31,2 K], добавлен 27.10.2010Особливості проведення судової реформи 1864 року. Правові засади функціонування діяльності органів прокуратури Російської імперії на території України в другій половині XVIII ст. та в ХІХ столітті, їхня взаємодія з судовими органами Російської імперії.
курсовая работа [73,1 K], добавлен 18.12.2013Аналіз причин і передумови виникнення необхідності кодифікації права. Досвід кодифікації права середньовічними державами. Судебник Великого князя Казимира. Вивчення Статуту першої редакції дослідниками. Аналіз та роль Литовських Статутів, їх редакцій.
курсовая работа [47,6 K], добавлен 26.08.2013Розробка та прийняття статутів. Історія появи "копного суду". Передумови зближення польської та литовської систем права. Право власності як основний правовий інститут України кінця ХІV – першої половини ХVІІ ст. Злочини і покарання, судовий процес.
контрольная работа [39,3 K], добавлен 06.09.2016Дослідження досвіду створення суду присяжних в Європі від Античності до Новітнього часу та в Російській імперії в другій половині ХІХ століття. Аналіз здійснення правосуддя в Англії. Суть процесуального законодавства Женеви та Сардинського королівства.
статья [22,8 K], добавлен 11.09.2017Вплив правових ідей римського права на формування українського законодавства. Рецепція злиття місцевого звичаєвого права з римським правом. Кодекс Феодосія, Юстиніана, Василіки, Прохірон. Кодифікація інститутів речового, зобов’язального, спадкового права.
реферат [28,8 K], добавлен 27.01.2015Теоретико-правові аспекти цивільного права як науки. Концепція приватного та цивільного права. Предмет та методологія науки цивільного права. Сучасні завдання цивілістичної науки в Україні. Місце цивільного права в сучасній правовій системі України.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 16.05.2017Огляд ряду підходів до класифікації правових актів в юридичній літературі. Види локальних корпоративних актів та їх загальна характеристика, порівняння з індивідуальними корпоративними актами. Використання для удосконалення чинного законодавства.
реферат [24,0 K], добавлен 25.10.2014Дослідження історичного розвитку, елементів - поняття, форми і змісту - права і обов'язки, відповідальність сторін та особливості застосування договору факторингу. Норми чинного цивільного законодавства України щодо регулювання суспільних відносин.
курсовая работа [54,0 K], добавлен 25.01.2011Особливості розвитку міжнародного права після розпаду Римської імперії. Дипломатичне і консульське право в феодальний період. Розвиток права міжнародних договорів. Формування міжнародного морського права. Право ведення війни і порядок вирішення спорів.
реферат [25,6 K], добавлен 16.02.2011У міру становлення класового суспільства окремі звичаї родового ладу, котрі можна було використати в інтересах пануючого класу, що формувався, поступово трансформувалися у норми звичаєвого права. Останнє було пов’язане з державою, що створювалася.
реферат [14,3 K], добавлен 20.04.2006Визначення головних принципів співвідношення норм матеріального та процесуального права. Характеристика сутності норми матеріального права, яка є первинним регулятором суспільних відносин. Дослідження й аналіз специфічних особливостей радянського права.
статья [22,0 K], добавлен 17.08.2017Загальна характеристика і структура цивільного законодавства України, значення судової практики. Порядок оприлюднення нормативно-правових актів. Механізм і особливості дії цивільно-процесуального закону у часі та його відмінність від цивільного.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 27.03.2013Поняття і призначення соціальних норм, їх ознаки і класифікація за критеріями. Місце норм права в системі соціальних норм. Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості. Співвідношення права і звичаю, корпоративних і релігійних норм.
курсовая работа [52,2 K], добавлен 21.03.2014Ознаки, принципи та функції приватного права. Форми систематизації цивільного законодавства, історія його кодифікації в СРСР і УРСР. Характеристика французького та німецького цивільного кодексу. Особливості розвитку сучасної цивілістичної доктрини.
курс лекций [59,3 K], добавлен 09.12.2010Правозастосовні акти як один з найбільш значущих інструментів впливу сучасного фінансового права на систему суспільних відносин. Наявність юридичної природи і державно-владного характеру - основна ознака застосування норм адміністративного права.
статья [13,9 K], добавлен 11.09.2017Джерела земельного права як прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють важливі суспільні земельні відносини. Місце міжнародно-правових актів у регулюванні земельних відносин в Україні.
реферат [40,3 K], добавлен 27.04.2016Дія актів цивільного законодавства України, підстави їх виникнення та здійснення. Загальні положення про юридичну особу, про особисті немайнові права фізичної особи. Поняття та зміст права власності. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення.
контрольная работа [53,7 K], добавлен 05.04.2011Аналіз наукових підходів до юридичних понять меж та обмежень права власності, їх здійснення та захист. Огляд системи меж та обмежень права власності, їх види. Особливості обмежень права власності в сфері речових, договірних та корпоративних правовідносин.
диссертация [299,5 K], добавлен 09.02.2011
