Актуальні питання складу завідомо незаконного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою
Правове регулювання завідомо незаконного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою як дискусійні в кримінально-правовій доктрині. Характеристика підходів до об’єкта розглядуваного злочину. Дослідження процесуального законодавства.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.06.2018 |
| Размер файла | 41,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
15
Размещено на http://www.allbest.ru/
Актуальні питання складу завідомо незаконного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою
В.А. Головчук
Анотації
Розглядаються актуальні питання завідомо незаконного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою (ст.371 Кримінального кодексу України), які є дискусійними в кримінально-правовій доктрині та які виникли в результаті прийняття в 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України. Проаналізовано різні підходи до об'єкта розглядуваного злочину та запропоновано розглядати основний безпосередній об'єкт злочину як правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою. В результаті проведення аналізу процесуального законодавства окреслено коло потерпілих та суб'єктів завідомо незаконного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою.
Ключові слова: затримання, привід, домашній арешт, тримання під вартою, правосуддя, заходи забезпечення кримінального провадження, запобіжні заходи.
Рассматриваются актуальные вопросы заведомо незаконного задержания, привода, домашнего ареста или содержания под стражей (ст.371 Уголовного кодекса Украины), которые являются дискуссионными в уголовно-правовой доктрине и возникшие в результате принятия в 2012 году нового Уголовного процессуального кодекса Украины. Проанализированы различные подходы к объекту рассматриваемого преступления и предложено рассматривать основной непосредственный объект преступления как правосудие в части обеспечения законного задержания, привода, домашнего ареста или содержания под стражей. В результате проведения анализа процессуального законодательства очерчен круг потерпевших и субъектов заведомо незаконного задержания, привода, домашнего ареста или содержания под стражей.
незаконне затримання домашній арешт
Ключевые слова: задержание, привод, домашний арест, содержание под стражей, правосудие, меры обеспечения уголовного производства, меры пресечения.
In this article considers actual questions of knowingly unlawful detention, forcible bringing, house arrest or keeping in custody (article 371 the Criminal code of Ukraine), that are debatable in the criminal law doctrine and resulting of adopting the new Code of Criminal Procedure of Ukraine in 2012. The different approaches to the object of examined crime is analysed and offered to consider the basic direct object of crime as a justice in part of ensuring of legal detention, detention, forcible bringing, house arrest or keeping in custody. As a result of analysed of procedure legislation determined the circle of victims and subjects of knowingly unlawful detention, forcible bringing, house arrest or keeping in custody.
Key words: detention, forcible bringing, house arrest or keeping in custody, justice, measures to ensure of criminal proceeding, the measure of restriction.
Основний зміст дослідження
В міжнародних правових актах (ст.3 Загальної декларації прав людини1, частини 1, 3 та 4 ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права2, частини 1, 3 та 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод3) та національному законодавстві (частини 2 та 3 ст.29 Конституції України4, частини 1, 2 та 4 ст.12, ч.4 ст. 204 Кримінального процесуального кодексу України5 (далі КПК України)) закріплені гарантії реалізації прав на свободу та особисту недоторканість, недопущення незаконного затримання, арешту чи тримання під вартою.
Одночасно з іншими правовими механізмами, приписи Кримінального кодексу України6 (далі - КК України) (ст.371 (Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою)) не можуть забезпечити належну кримінально-правову охорону прав на свободу та особисту недоторканість, недопущення незаконного затримання, арешту чи тримання під вартою.
Сьогодні, після прийняття нового КПК України та введення в кримінальний процес слідчого судді, з наділенням його повноваженнями раніше не відомими національній кримінально-процесуальній доктрині, постає важливе наукове завдання з визначення складу злочину, передбаченого ст.371 КК України, з урахуванням змін, які відбулись у кримінальному процесуальному законодавстві. Не менш важливі є і практичні завдання. Розв'язання окремих питань пов'язаних з правильною кваліфікацією розглядуваних злочинів на практиці.
Дослідженням й розробкою окремих питань кримінальної відповідальності за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою займалися такі науковці, як: М.І. Бажанов, В.І. Борисов, І.А. Вартилецька, Р.І. Мельник, В.І. Осадчий, Л.М. Палюх, А.В. Савченко, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.І. Тютюгін, Н.І. Шаповал та ін.
Після прийняття нового КПК України 2012 року в кримінальному праві так і не проаналізовано на належному рівні об'єктивну сторону та суб'єкта завідомо незаконних затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою. Дана стаття присвячується розв'язанню зазначених питань. Ціллю даної статті є отримання детального аналізу складу злочину, передбаченого ст.371 КК України з урахуванням змін, які відбулись в кримінальному процесуальному законодавстві. Для досягнення цілі даної статті поставленні наступні завдання:
1) опрацювати останні дослідження і публікацій з розглядуваних питань;
2) провести аналіз складу злочину, передбаченого ст.371 КК України;
3) вивчити судову практику притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
Стаття 371 КК України складається з трьох частин. Частиною першою передбачено відповідальність за два простих види злочину завідомо незаконне затримання та незаконний привід; у частині другій передбачено два простих склади злочину - завідомо незаконні домашній арешт та тримання під вартою; у частині третій передбачені кваліфіковані види вищевикладених злочинів: якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
Диспозиція кримінально-правової норми, якою встановлено відповідальність за зазначені діяння, є бланкетною, тому для визначення змісту цих діянь та їх незаконності, необхідно звертатися до КПК України та інших законів, якими регулюється порядок здійснення відповідних процесуальних дій7.
В кримінально-правовій доктрині є декілька підходів до визначення основного безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.371 КК України. Його розглядають як: правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність8; нормальну, відповідаючу вимогам закону діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також установ, які виконують рішення цих органів відносно тримання вказаних в статті осіб під вартою; право людини на особисту недоторканність, в тому числі на неприпустимість її незаконного арешту, приводу або затримання. Одночасно особисті права і законні інтереси особи, її особиста недоторканність розглядають як додатковий об'єкт злочину9. Честь та гідність особи, її життя і здоров'я, майнові блага визначають як додатковий факультативний об'єкт злочину.
Враховуючи те, що розглядуваний злочин відноситься до злочинів проти правосуддя, необхідно визначати основний безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст.371 КК України, як правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою. Додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом виступає свобода людини в частині реалізації її права на свободу пересування - так звана фізична свобода. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом можуть виступати життя і здоров'я, честь та гідність особи, власність потерпіло інші суспільні відносини. Зазначена позиція знаходить свої підтримку в останніх дослідженнях вчених з цього питання10.
До потерпілих від завідомо незаконного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою вчені відносять підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого. Проте, даний перелік потерпілих осіб є неповний. Можна погодитись з думкою вчених про те що потерпілим виступає підозрюваний або обвинувачений. Але, коло потерпілих від злочинів, передбачених частинами 1 та 3 ст.371 КК України, є значно ширшим ніж розглядуване в даній правовій доктрині.
Так, за частинами 1 та 3 ст.371 КК України потерпілими можуть бути особи до яких застосовується завідомо незаконне затримання або незаконний привід. В свою чергу у кримінальному процесі затримання поділяється на затримання на підставі ухвали слідчого судді або без ухвали слідчого судді.
Водночас положення ч.2 ст. 207 КПК України передбачають, що кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім судді та народного депутата України:
1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;
2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
Положення ч.1 ст. 208 КПК України встановлюють, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Таким чином, може бути затримані не лише підозрюваний чи обвинувачений, а й будь яка особа, у випадках передбачених ч.2 ст. 207 та ч.1 ст. 208 КПК України. Дана обставина вказує на те що при незаконному затриманні потерпілим може бути будь яка фізична особа.
Значно ширше коло потерпілих і при незаконному приводі. Привід може бути здійснений: в кримінальному провадженні, відповідно до ч.3 ст.140 КПК України, до підозрюваного, обвинуваченого або свідка; в цивільній справі до свідка (ч.1 ст.94 ЦПК України) або до відповідача у разі ухилення від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства (ч.2 ст.146 ЦПК України); в адміністративній справі, відповідно до ч.1 ст.129 КАС України, до свідка, експерта або спеціаліста; у виконавчому провадженні, відповідно до п.11 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", до боржника.
Злочини, відповідальність за які передбачена в частинах 1 та 2 ст.371 КК України, є злочинами з формальним складом. При завідомо незаконному затримані, приводі, домашньому арешті або триманні під вартою склад злочину буде закінчений з моменту вчинення самого діяння. Розглянутий злочин є триваючим. Він починається з моменту початку здійснення завідомо незаконних затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою. Або продовження затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою після того як відпала підстава у застосуванні таких заходів. Закінчується моментом звільнення затриманої особи або особи до якої застосовано привід, домашній арешт чи тримання під вартою. Хоча, В.І. Осадчий вважає, що завідомо незаконний привід буде закінчений з моменту примусового супроводження особи до місця її виклику11. З такою думкою також варто погодитись так як вона не суперечить викладеній вище позиції.
Відповідно до ст. 209 КПК України моментом затримання є коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Хоча законодавством не визначено момент законного затримання, передбаченого ст. 207 КПК України, та приводу, проте аналогічні положення викладені в ст. 209 КПК України можливо застосувати і в даних випадках.
Завідомо незаконні домашній арешт буде закінченим складом злочину з моменту коли відпали підстави застосування такого запобіжного заходу особа продовжується триматися під домашнім арештом.
Завідомо незаконне тримання під вартою буде закінченим з початком відрахування строку тримання під вартою. Відповідно до ч.2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Таким чином, завідомо незаконне тримання під вартою буде закінченим з моменту взяття під варту підозрюваного або обвинуваченого, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.371 КК України, полягає у вчиненні особою хоча б одного з кількох альтернативно передбачених у диспозиції завідомо незаконного затримання або незаконного приводу.
Конституційний Суд України, в своїй правовій позиції викладеній у рішенні від 26 червня 2003 року № 12-рп/2003 (абз.4 п.6 мотивувальної частини), визначив затримання як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність індивіда12. Р.І. Мельник під затримання розумів виключно захід процесуального примусу, що полягає в короткочасному обмеженні свободи особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за яким може бути призначене покарання у виді позбавлення волі, на підставах та в порядку, передбачених законом13.
Порядок затримання регулюється статтями 187 - 192, 207 - 213 КПК України. Незаконним затримання буде вважатись у випадку порушення вимог КПК України, зокрема ст.177, ч.4 ст.189, частин 3 та 4 ст. 190, частин 1 та 7 ст. 191, ч.1 ст. 204, ст. 207, частини 1 та 2 ст. 208, частин 1 та 2 ст.211, частин 1 та 3 ст.482.
Одночасно, на практиці одним з найбільш поширених завідомо незаконних затримань є затримання проведене з порушення вимог ч.1 ст. 208 КПК України, - затримання уповноваженою службовою особою, без ухвали слідчого судді, суду особи, яка не підозрюється у вчиненні злочину; особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який не передбачене покарання у виді позбавлення волі; особи, яку не застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; особи, за відсутності ознак, які б вказували що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказували на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Так, слідчим слідчого відділу Підгаєцького РВ управління МВС України в Тернопільській області встановлено неповнолітню особу грабіжника, яка після вчинення злочину не переховувався від органів слідства.28 березня 2013 року о 16 годині 25 хвилин проведено затримання неповнолітнього, що добровільно з'явився до слідчого для проведення процесуальних дій. За завідомо незаконне затримання 9 липня 2013 року вироком Підгаєцького районного суду Тернопільської області по справі N° 605/422/13-к слідчого засуджено за ч.1 ст.371 КК України14.
Привід може здійснюватися в кримінальному провадженні, цивільній та адміністративній справах, у виконавчому провадженні. Відповідно до ч.1 ст.140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Незаконним буде привід в кримінальному провадженні у випадку порушення вимог ч.2 ст.140, ч.3 ст.142 КПК України, в цивільному процесі у випадку порушення вимог частин 1 та 4 ст.94 Цивільного процесуального кодексу України15, у адміністративному процесі у випадку порушення вимог ч.1 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України16, у виконавчому провадженні у випадку порушення вимог п.11 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження"17.
Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.2 ст.371 КК України, полягає у вчиненні особою хоча б одного з кількох альтернативно передбачених у диспозиції діянь завідомо незаконних домашнього арешту або тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Завідомо незаконний домашній арешт буде у випадку порушення вимог частин 2 та 6 ст.181, ч.1 ст. 203 КПК України.
Що стосується завідомо незаконних приводу або домашнього арешти то в слідчий та судовій практиці такі форми вчинення злочину майже не зустрічаються.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України. За - відомо незаконне тримання під вартою буде у випадку порушення вимог ч.2 ст.183, ст. 197, ст. 202, ст. 203 КПК України, ст.20 Закону України "Про попереднє ув'язнення"18.
В слідчий та судовій практиці найбільш поширеними є незаконне тримання під вартою після закінчення строку дії ухвали про тримання під вартою (порушення вимог ст. 197, ч.5 ст. 202 КПК України та ст.20 Закону України "Про попереднє ув'язнення").
Так, 4 березня 2016 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області розглянуто кримінальну справу № 180/3478/14-к щодо начальника ізолятору тимчасового тримання, який незаконно утримував під вартою, після закінчення строків визначених в ухвалі слідчого судді підозрюваних. Один з підозрюваних був звільнений з під варти приблизно о 12 годині 00 хвилин 16 травня 2013 року в залі суду, а іншому підозрюваному о 12 годині 30 хвилин 17 травня 2013 року судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб19.
Такі факультативні ознаки об'єктивної сторони як місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину на кваліфікацію не впливають.
Матеріальним є склад злочину закріплений в ч.3 ст.371 КК України та передбачає спричинення тяжких наслідків завідомо незаконним затриманням, приводом, домашнім арештом або триманням під вартою. Такими тяжкими наслідками можуть бути самогубство потерпілого або його близьких родичів, тяжке соматичне або психічне захворювання вказаних осіб, розкрадання іншими особами майна потерпілого, звільнення з роботи, заподіяння значної матеріальної шкоди тощо.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, причому умисел є лише прямим, про що свідчить вказівка на завідомість незаконності розглядуваних дій, тобто очевидності для суб'єкта злочинного характеру своїх дій. Суб'єкт злочину усвідомлює протиправність своїх діянь та настання можливих наслідків і бажає настання таких наслідків. В злочині з матеріальним складом, передбаченим ч.3 ст.371 КК України, психічне ставлення до спричинених тяжких наслідків характеризується необережною виною.
Щодо мотивів злочину, то в частинах 1 і 2 ст.371 КК України вказівки на них немає. Вчинення завідомо незаконних затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах буде виступати кваліфікованою ознакою, визначеною ч.3 ст.371 КК України. Корисливі мотиви пов'язані з бажанням отримати певні матеріальні вигоди для себе особисто або для інших осіб чи позбутися матеріальних проблем (витрат, необхідності повернути борг, відшкодувати заподіяну шкоду). Інші особисті інтереси можуть полягати в бажанні помститись, задовольнити почуття заздрощів, кар'єристських спонуканнях. При відсутності вказаних мотивів інші (наприклад, прагнення розкрити злочин) не дають підстави для кваліфікації діяння за ч.3 ст.371 КК України. Мета та емоційний стан на кваліфікацію злочину не впливають.
Суб'єкт злочину, передбачений ст.371 КК України, спеціальний. У випадку здійснення завідомо незаконного приводу суб'єктом злочину буде виступати: слідчий або прокурор за клопотанням якого застосовано привід без достатніх підстав або до осіб які не підлягають приводу; працівники підрозділ органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного антикорупційного бюро України або Державного бюро розслідувань, що здійснюють завідомо незаконний привід.
У випадку застосування завідомо незаконного домашнього арешту суб'єктом злочину буду виступати: слідчий або прокурор за клопотанням якого застосовано домашній арешт без достатніх підстав або до осіб які не підлягають домашньому арешту; працівники органів Національної поліції, які забезпечують виконання запобіжного заходу виді домашнього арешту.
У випадку завідомо незаконного тримання під вартою суб'єктом злочину буде виступати: слідчий або прокурор за клопотанням якого застосовано тримання під вартою без достатніх підстав або до осіб які не підлягають триманню під вартою; уповноважена службова особа місця ув'язнення; начальник установи попереднього ув'язнення.
Що стосується притягнення слідчого судді, судді, який виніс ухвалу про застосування завідомо незаконних затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою, то в кримінально-правовій доктрині існує декілька підходів до кваліфікації дій судді. Одні вчені вважають, що слідчий суддя, суддя який постановив завідомо неправосудний судовий акт про застосування вказаних заходів забезпечення кримінального провадження, має відповідати за ст.375 КК України20, а якщо вони вчинені за наявності кваліфікуючих ознак, передбачених у ч.3 ст.371 КК України, - за ч.2 ст.375 та ч.3 ст.371 КК України21. Інші вчені стверджують, що ст.375 КК України передбачає відповідальність за винесення неправосудного вироку, постанови, рішення, ухвали або постанови, тобто процесуального документа, який вирішує справу остаточно і по суті, а ухвала про тримання під вартою, домашній арешт, затримання або привід до таких актів не належить. Тому вважають, що в даному випадку подібні діяння не можуть кваліфікуватись за ст.375 КК України22.
Таким чином, з проведеного системного аналізу складу заві - домо незаконного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою, можна зробити наступні висновки:
Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.371 КК України, є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою. Додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом виступає свобода людини в частині реалізації її права на свободу пересування - так звана фізична свобода. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом можуть виступати життя і здоров'я, честь та гідність особи, власність потерпілого інші суспільні відносини.
Потерпілим від завідомо незаконного затримання або приводу може бути будь яка особа, а від завідомо незаконного домашнього арешту або тримання під вартою - лише підозрюваний чи обвинувачений.
Суб'єкт злочину, передбачений ст.371 КК України, спеціальний. Ним виступає слідчий або прокурор за клопотанням якого застосовано слідчим суддею, судом заходи забезпечення кримінального провадження (затримання, привід, домашній арешт, тримання під вартою) з порушенням вимог КПК України; працівники органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного антикорупційного бюро України або Державного бюро розслідувань, що здійснюють завідомо незаконний привід; працівники органів Національної поліції, що здійснюють завідомо незаконний привід або забезпечують виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту; уповноважена службова особа місця ув'язнення; начальник установи попереднього ув'язнення.
Література
1. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року // Офіційний вісник України. - 15.12.2008. - № 93. - Ст.3103.
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/995_043.
3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, прийнята 04.11.1950 // Офіційний вісник України. - 16.04.1998. - № 13, № 32. - 23.08.2006.
4. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. // ВВР України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
5. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-УІ. // Офіційний вісник України. - 2012. - № 37. - Ст.1370.
6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341 - III. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 21. - Ст.920.
7. Матвійчук В.К. Кримінальна відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід або тримання під вартою / В.К. Матвійчук, О.С. Шнипко // Юридична наука. - № 2/2012. - С.66-68.
8. Шаповал Н.І. Щодо поняття "завідомо незаконний привід" за змістом статті 371 КК України [Електронний ресурс] / Н.І. Шаповал // Міжнародна науково-практична інтернет-конференція. 21.02.2014. - Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/? language=ru&go=fuП_artide&id= 1564.
9. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / відп. пед. С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2005. - С.734.
10. Палюх Л. Проблеми кримінальної відповідальності за завідомо незаконне затримання / Л. Палюх // Юридичний вісник. - 2014. - № 6. - С.137-141.
11. Осадчий В.І. Кримінально-правова характеристика об'єктивних прояві завідомо незаконного затримання або приводу особи / В.І. Осадчий // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. - 4/2014. - С.143.
12. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 26, частин першої, другої, третьої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України (справа про гарантії депутатської недоторканності) від 26 червня 2003 року № 12 - рп/2003 // Офіційний вісник України від 25.07.2003, № 28, стор.119, стаття 1381, код акту 25706/2003.
13. Мельник Р І. Кримінально-правова характеристика завідомо незаконних затримання, приводу, арешту та тримання під вартою (ст.371 КК України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.08/Р.І. Мельник; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2008. - С.17.
14. Вирок Підгаєцького районного суду Тернопільської області у кримінальній справі № 605/422/13-к від 9 липня 2013 року [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень України. - Режим доступу: http://reyestr. court.gov.ua/Review/ 52249963.
15. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-ІУ. // Офіційний вісник України. - 2004. - № 16. - Ст.1088.
16. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-ІУ. // Офіційний вісник України. - 2005. - № 32. - Ст. 1918.
17. Про виконавче провадження: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/606-14.
18. Про попереднє ув'язнення: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/3352-12.19. Ухвала Марганецьким міським судом Дніпропетровської області у кримінальній справі № 180/3478/14-к від 4 березня 2016 року [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень України. - Режим доступу: http://reyestr. court.gov.ua/Review/56266453.
20. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. пед. С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2005. - С.735, 736.
21. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін.; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С.459, 460.
22. Шаповал Н.І. Щодо поняття "завідомо незаконний привід" за змістом статті 371 КК України [Електронний ресурс] / Н.І. Шаповал // Міжнародна науково-практична інтернет-конференція.21.02.2014. - Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/? language=ru&go=Ml_ article&id=1564.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика затримання підозрюваного в системі запобіжних заходів. Забезпечення його прав і інтересів при перебуванні в ізоляції. Затримання на місці злочину та з поличним. Практика Європейського суду з прав людини у справах, що стосуються України.
курсовая работа [34,6 K], добавлен 04.05.2015Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу. Затримання та тримання під вартою. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного. Участь захисника у кримінальному провадженні.
курсовая работа [29,1 K], добавлен 16.05.2013Дослідження наукових поглядів щодо права людини на затримання особи, що вчинила злочин. Аналіз недосконалості кримінального законодавства з цього питання. Проблеми звільнення від кримінальної відповідальності за затримання злочинця у сучасних умовах.
статья [22,2 K], добавлен 19.09.2017Аналіз правил щодо кваліфікації суспільно небезпечного діяння з урахуванням віку суб’єкта складу злочину. Вік як обов’язкова ознака суб’єкта складу злочину. Знайомство з кримінально-правовим значенням віку суб’єкта складу злочину при кваліфікації.
статья [22,3 K], добавлен 11.09.2017Військова служба за контрактом осіб рядового складу. Порядок та умови відбування покарання військовослужбовцями строкової служби, засудженими до тримання в дисциплінарному батальйоні, їх правове становище та порядок діяльності дисциплінарного батальйону.
курсовая работа [44,4 K], добавлен 25.06.2015Взяття під варту в системі інших запобіжних заходів. Порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Процесуальний порядок продовження строків тримання під вартою.
реферат [39,6 K], добавлен 26.07.2007Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони у пам’ятках кримінального права України та у кримінальному законодавстві зарубіжних держав. Підходи до розуміння об’єкта складу злочину в кримінально-правовій науці. Злочини, що посягають на моральність.
дипломная работа [195,9 K], добавлен 12.02.2013Загальна характеристика тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як одного з покарань, передбачених чинним законодавством. Особливості застосування даного виду покарання. Проблеми щодо тримання осіб в дисциплінарному батальйоні.
дипломная работа [36,3 K], добавлен 20.06.2015Значення конструктивних особливостей, елементів, ознак складу злочину для їх правильної кваліфікації. Роль суб’єктивної сторони злочину в кваліфікації злочинів у сфері надання публічних послуг. Аналіз злочину незаконного збагачення службової особи.
контрольная работа [28,6 K], добавлен 13.10.2019Поняття складу злочину у кримінальному праві, функціональне навантаження й законодавче регулювання у кримінально-правових традиціях різних країн. Порівняльно-правове пізнання складу злочину за законодавством Великобританії та Сполучених Штатів Америки.
статья [25,3 K], добавлен 17.08.2017Підозрюваний, його права та обов’язки. Затримання підозрюваного. Показання підозрюваного. Допит підозрюваного. Особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину. Особа, до якої застосовано запобіжний захід.
реферат [21,8 K], добавлен 15.08.2007Поняття, ознаки, класифікація та множинність злочину, види стадій та форми співучасті у злочині. Елементи складу злочину та їх характеристика. Поняття покарання, його мета та види. Перевищення меж необхідної оборони. Затримання особи, яка вчинила злочин.
шпаргалка [66,3 K], добавлен 20.03.2009Дослідження вітчизняної практики застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні. Розгляд правових позицій Європейського суду із прав людини щодо вказаного запобіжного заходу. Масив слідчої та судової практики.
статья [27,2 K], добавлен 11.09.2017Визначення поняття домашнього насильства та його заборони шляхом аналізу міжнародних стандартів і національного законодавства України. Особливість забезпечення протидії та запобігання примусу в сім’ї. Здійснення захисту порушених прав в судовому порядку.
статья [20,4 K], добавлен 11.09.2017Аналіз загального порядку виконання покарання у виді арешту, який є основним покаранням, відповідно до якого засуджений на строк, поміщається в спеціальну установу — арештний дім. Особливості виконання покарання у виді арешту відносно військовослужбовців.
реферат [20,6 K], добавлен 03.03.2010Форми вини як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину: умисел, необережність, змішана. Вина у кримінальному праві Франції та США. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Помилка та її кримінально-правове значення.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 29.01.2008Дослідження кримінально-процесуального статусу підозрюваного як суб’єкта кримінального процесу; механізм забезпечення його прав при проведенні слідчих дій та застосуванні запобіжних заходів, при здійсненні кримінального судочинства; правове регулювання.
дипломная работа [200,7 K], добавлен 16.05.2012Кваліфікація злочинів по елементах складу злочину. Зміст та елементи правотворчого процесу. Суб'єктивна сторона складу злочину. Правотворчість у сфері кримінального права. Роль конструктивних ознак складу злочину. Особливість процедури кваліфікації.
реферат [19,0 K], добавлен 06.11.2009Адміністративна відповідальність. Адміністративне затримання. Адміністративне право у юридично-галузевій класифікації. Адміністративний договір як форма державного управління. Адміністративний нагляд. Адміністративно-правові відносини.
шпаргалка [119,6 K], добавлен 04.06.2007Кримінально-процесуальний закон: територіальна дія, ознаки, форма, завдання. Чинність закону в часі, просторі і щодо осіб. Стадії кримінального процесу. Сучасні проблеми застосування кримінально-процесуального законодавства, основні шляхи їх розв'язання.
реферат [34,0 K], добавлен 29.11.2013
