Механізм протидії злочинності як комплексна система соціально-правової реакції суспільства на злочинні явища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм протидії злочинності як комплексна система соціально-правової реакції суспільства на злочинні явища

Ступник Я.В.

У статті на основі аналізу окремих специфічних рис застосування системного підходу в кримінологічних дослідженнях та формулювання відповідного визначення розглянуто системні властивості діяльності з протидії злочинності. Проведено аналіз основних елементів механізму протидії злочинності та сформульовано на цій основі його поняття, а також визначено відмінності від суміжних категорій.

Ключові слова: системний аналіз, механізм протидії злочинності, кримінологічна діяльність, функціонування, ефективність.

В статье на основе анализа отдельных специфических черт применения системного подхода в криминологических исследованиях и формулировки соответствующего определения рассмотрены системные свойства деятельности по противодействию преступности. Проведен анализ основных элементов механизма противодействия преступности и сформулировано на этой основе его понятие, а также определены отличия от смежных категорий.

Ключевые слова: системный анализ, механизм противодействия преступности, криминологическая деятельность, функционирование, эффективность.

In the article, based on the analysis of some specific features of the application of the system approach in criminological research and the formulation of the corresponding definition, the systemic properties of crime-fighting activity are considered. The analysis of the main elements of the mechanism of counteraction to crime was made and its concept was formulated on this basis, as well as certain differences from related categories.

Key words: system analysis, mechanism of counteraction to crime, criminological activity, functioning, efficiency.

Постановка проблеми. У сучасний період в умовах триваючих процесів демократичних перетворень в Україні важливе значення має гарантування національної безпеки країни. Визначальним фактором у цій сфері є розроблення та реалізація правових, організаційно-управлінських заходів із протидії злочинності, а також здійснення комплексу заходів, спрямованих на досягнення соціально прийнятного рівня злочинності, мінімізацію наслідків учинення злочинів. Ось чому актуальним є дослідження системних засад функціонування механізму протидії злочинності в Україні.

Стан дослідження. Вказана проблематика вирізняється специфічним змістом: колись, протягом багатьох років, вона не завжди розглядалась як самостійна, і її дослідження характеризувалися непослідовністю, однобічним підходом, відсутністю вектора прикладної спрямованості. Водночас варто визнати, що ця проблема привертала увагу вчених. Про закономірності кримінологічного процесу в аспекті дії його механізмів ішлося в працях Г.А. Аванесова, О.В. Бокова, С.Є. Віцина, Л.М. Давиденка,

A. Е. Жалинського, О.Г. Кальмана, В.М. Кудрявцева, Ф.А. Лопушанського, В.В. Лунєєва, О.Б. Сахарова,

B. М. Соміна та деяких інших кримінологів. Проте феноменологія цього специфічного організаційно- управлінського явища в сучасній кримінологічній науці досліджувалася фрагментарно.

Метою написання статті є конкретизація сутності та змісту системних засад механізму протидії злочинності з урахуванням формулювання нової парадигми цілей і завдань діяльності, а також об'єктивних реалій переходу до інших засобів як стратегічного, так і тактичного характеру реагування на злочинність. При цьому, безумовно, необхідно враховувати результати минулого вітчизняного досвіду боротьби зі злочинністю, а також позитивні тенденції, що мають місце як у законодавстві, так і в практичній діяльності уповноважених суб'єктів окремих держав у розглянутій сфері.

Виклад основного матеріалу. Важливість аналізу проблеми функціонування механізму протидії злочинності визначається й тією обставиною, що кримінологічна теорія розробляє положення, які можуть бути корисними для використання різними науками, що стикаються зі сферою протидії злочинності. Найбільшою мірою це стосується наук кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права.

Механізм протидії злочинності для вітчизняної кримінології - досить нова категорія, яка на сьогодні серйозному науковому аналізові не піддавалася. Окремі спроби вивчення не мали концептуального характеру, були розрізненими та безсистемними [1, с. 84-85]. Водночас варто визнати, що ця проблема привертала увагу вчених.

Зазначимо, що раніше ця проблема ставала предметом наукових пошуків в аспекті управління протидією злочинності. Так, А.Е. Жалінський стверджував, що для управління процесом і вдосконалення його методів необхідно мати уявлення про витоки цього процесу, про соціальні явища, що породжують і підтримують його, тенденції розвитку тощо. Це досягається шляхом аналізу механізму попередження злочинів і його закономірностей [2, с. 47]. кримінологічний злочинність протидія

Г. А. Аванесов вважав, що саме завдяки механізму профілактика злочинів стає керованим процесом. Останній є похідним від організаційної структури профілактики злочинів, що відображає цю систему загалом та окремі її елементи. Вона також втілює в собі певну стійкість зв'язків між суб'єктами профілактики (у межах системи цих суб'єктів) і «замикає» їх на відповідні об'єкти (систему об'єктів). При цьому неминуче постає питання про зміст профілактики (методи, заходи, види, форми) і про забезпечення профілактичної діяльності організаційними засобами [3, с. 365].

Під час дослідження цього питання, насамперед, варто зазначити, що в життєдіяльності держави й суспільства постійно виникає необхідність свідомого конструювання й удосконалення механізмів управління. Цей процес об'єктивно-суб'єктивного характеру. Інакше кажучи, конструкція механізму управління завжди є наслідком відбиття насамперед об'єктивних законів. Порушення цього методологічного положення може призвести до того, що реальний процес буде розвиватися не за свідомим, а за стихійно сформованим механізмом. А.П. Зака- люк звертає увагу на те, що «проблема управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності потребує нового системного викладу, у тому числі визначення крізь призму видової особливості його цілей, функцій, принципів, методів, механізму безпосереднього управлінського процесу загалом, а також заходів забезпечення останнього» [4, с. 377].

Аналіз наукових праць, що різною мірою стосуються категорії «механізм», свідчить про те, що без застосування системного підходу неможливим є його об'єктивне дослідження, а отже, і теоретичний аналіз, і практичне застосування. Варто констатувати неоднозначність розуміння сутності цієї категорії. Складність вибору підходу до визначення компонентів механізму також зумовлює складність досліджуваного поняття. Вивчення механізму як системи з усіма її елементами та їх взаємозв'язками допоможе повністю розкрити значення цього поняття. Стосовно такого соціального феномена, як протидія злочинності, термін «механізм» повинен застосовуватися насамперед у прикладному аспекті, маючи на увазі необхідність досягнення певної результативності від завданого кримінологічного впливу. При цьому поняття «механізм протидії злочинності» справді буде похідним від поняття «протидія злочинності». Про ефективність механізму в цьому разі можна буде вести мову тоді, коли будуть оцінені всі можливі форми його прояву й використання в безпосередній кримінологічній практиці, а також у разі його відповідності нормативно визначеним стандартам.

За всієї місткості й багатогранності поняття «механізм» у всіх випадках покликане показати системно- динамічний, функціонально-структурний зріз соціальної дійсності, архітектоніку кримінологічного впливу, і цей важливий аспект не можна ігнорувати. Для того щоб вивчити сутність механізму протидії наркозлочинності, визначитися з його дефініцією та структурою, доцільно використовувати метод дослідження за аналогією, який дає змогу на підставі одержаних раніше знань вийти на новий рівень узагальнення, генерувати нові ідеї та розробляти наукові положення. Дослідження цього механізму у зв'язку із цим повинне проводитись на основі розгляду складових компонентів аналізованої конструкції.

Механізм протидії наркозлочинності в змістовому плані є системним і багатогранним утворенням, що допускає різні підходи до свого трактування. Ці підходи, які дають змогу в низці випадків використовувати науковий потенціал інших наук (насамперед психології, кібернетики, соціології, різних галузей права, які комплексно вивчають різні аспекти управління), спрямовані на те, щоб розкрити ті або інші, часом досить істотні, сторони діяльності з протидії злочинності та властиві їй механізми.

При цьому в основі дії будь-якого механізму завжди лежить взаємодія елементів різних систем. Проте підхід механічного їх об'єднання в єдине ціле не дозволяє змалювати його у вигляді функціонуючої системи, вичленувати в ній визначальні структурні та інтеграційні зв'язки. Тільки розгляд із використанням системного підходу дасть змогу розкрити механізм так, щоб теоретичні положення з максимальною ефективністю використовувалися в практичній діяльності.

Механізм протидії злочинності повинен формуватися відповідно до закономірностей, які характеризують суспільні відносини, що виникають. Це очевидне твердження, що не вимагає глибокого аргументування.

По-перше, варто враховувати певну закономірність, що спостерігається в системних уявленнях. Так, багато авторів свідомо або інтуїтивно підкреслюють той момент, що поняття системи певним чином пов'язане з дослідником, з його відношенням до об'єкта, тобто має цілком суб'єктивний характер. Інакше кажучи, вибір «центрального поняття» виходить із суб'єктно-об'єктної подвійності системи як реального об'єкта та як «способу мислення» дослідника. Таким чином, у методологічний сценарій цієї статті була закладена гіпотеза про те, що саме в моделі механізму протидії злочинності відображаються такі властивості та їхні відносини, дослідження яких дасть змогу досягти результату конкретного наукового пошуку. У цьому сенсі діяльність із протидії злочинності уявляється як об'єкт, механізм - як засіб його вивчення, а теоретична концепція останнього є кінцевим результатом дослідження.

По-друге, проблема виділення механізму протидії злочинності як центрального поняття пов'язана з прагненням до спрощення в процесі дослідження складних утворень, до пошуку «простого в складному». Сама діяльність із протидії злочинності як ієрархічна система дає змогу вибрати певний рівень абстракції, що забезпечує єдність чотирьох основних наукових компонентів: дослідницької програми, поставлених завдань, методологічної позиції, усталеної термінології й традиційних понять.

Необхідність застосування методології системного підходу пояснюється складністю дослідження проблем протидії злочинності як об'єкта аналізу, пов'язана з багатогранністю практичних завдань та об'єктивно формує нагальну потребу в застосуванні такого підходу. Значення системного підходу полягає в його реальних можливостях під час пізнання та вирішення проблем навколишньої дійсності. Він дає змогу інтегрувати різнорідні проблеми, знайти їх спільний знаменник і тим самим представити групу складних проблем як єдину всео- хоплюючу проблему.

Системний підхід, як найбільш розроблена методологія вивчення складних явищ і процесів, дає змогу здійснювати цілісний аналіз у процесі пізнання, практично реалізувати принцип, за яким соціальна система розглядається як живий організм, що перебуває в постійному розвитку.

Системний підхід важливий також тим, що він дає змогу поставити проблему, коли є безліч різних зв'язків як усередині неї, так і поза нею, а також виникає необхідність відшукати єдину інтегровану якість, фундамент. «Системний підхід до дослідження складних динамічних цілісностей дає змогу виявити внутрішній механізм не тільки дії окремих його компонентів, але й їх взаємодії на різних рівнях», - справедливо підкреслюється в літературі [5, с. 60].

При цьому варто звернути увагу на той факт, що в системному вивченні обґрунтуванню підлягає, насамперед, розгляд об'єкта дослідження як системи - наскільки це зумовлено реальними завданнями аналізу. Очевидно, що саме по собі вживання системних категорій і понять ще не дає системного дослідження, навіть у тому разі, якщо об'єкт дійсно може бути розглянутий як система. Отже, вихідною категорією системного підходу є поняття «система», яке інтенсивно розроблялось у другій половині минулого століття.

У наш час вивчення об'єктивного світу й законів його відбиття у свідомості людей досягло такого рівня, що вже недостатньо оперувати тільки такими поняттями, як об'єкт, річ, знання, тому що вони виражають щось окреме, нерозчленоване, одиничне. У зв'язку із цим уявляється логічним указати на основні властивості системних соціальних категорій.

Система, будучи конкретним видом реальності, перебуває в постійному русі. У кожній системі відбуваються різноманітні зміни. Однак завжди є така зміна, яка характеризує систему як обмежену матеріальну єдність, що виражається певною формою руху. Від того, у якій формі руху перебувають елементи системи, залежить її місце в ієрархії систем.

З огляду на те, що у світі всі явища й процеси взаємозалежні, поняття «система» повинне відображати також деякі конкретні, особливі зв'язки між взаємодіючими елементами. Ведучи мову про систему як відмежовану взаємодіючу безліч елементів, ми фіксуємо конкретність певної сукупності.

Введення у визначення поняття «система» вказівки на фактор цілісності пов'язане з деякими труднощами. Практично всі сформульовані в літературі визначення системи мають справу зі складністю завдання опису її цілісної поведінки. При цьому для з'ясування того, чи є це утворення «цілісним», ми повинні знати, чи становить воно систему. Тож виникає замкнене коло.

Тому варто уточнити співвідношення понять «ціле» та «система», які розрізняються за ступенем спільності елементів. Ціле - це певний кінцевий клас систем, що досягли у своєму розвитку зрілості, завершеності. Поняття «ціле» відображає той момент розвитку, коли процеси, що характеризують початкову й кінцеву стадії розвитку, перебувають у відносній рівновазі.

Поняття «ціле» має сенс тільки у співвідношенні з поняттям «система». Вони збігаються за змістом тільки тоді, коли система набуває таких рис, які змушують виділити цей новий стан системи особливим поняттям - «ціле».

Поняття системи нематеріальне, воно є ідеальним образом матеріальних систем, що не збігається безпосередньо із цими системами, оскільки виражає загальне, необхідне, за природою властиве їм, тоді як вони являють собою єдність одиничного й загального, загального та особливого. Однак система речовинна за своєю формою, вона є реально існуючим матеріальним утворенням, річчю, розчленованим (на окремі, відносно самостійні та певним чином взаємозалежні елементи) цілим.

Система як цілісне утворення визначається природою елементів, що входять до її складу, і характером зв'язків, що встановлюються між ними, тобто структурою, а також сама впливає на елементи, зумовлюючи відповідну зміну їхніх властивостей і якостей. Здобуваючи певну цілісність, система співвідноситься зі своїми елементами як ціле із частинами та, власне кажучи, виражає певний вид діалектики цілого й частини.

Виходячи з вищенаведених суджень, характеристиці протидії злочинності як системи відповідає визначення, у якому під системою розуміється сукупність об'єктів, об'єднаних деякою формою регулярної взаємодії або взаємозалежності [6, с. 19]. Виходячи з функціональної характеристики явищ і процесів, що підлягають вивченню в межах предметної сфери цього дослідження, доцільно надати своє визначення системи. Під системою ми розуміємо сукупність елементів, що її складають, розташованих у певній послідовності, пов'язаних загальною функцією, що зумовлює інтегровані якості, які не властиві її окремим частинам.

У цьому зв'язку варто особливо підкреслити, що система протидії злочинності в різній термінології нами раніше досліджувалася загалом із тотожних методологічних позицій. При цьому були проаналізовані її структура, об'єкт, предмет і методи організаційно-управлінського впливу, основні напрями діяльності, рівні та зміст [7].

На підставі аналізу понятійного апарату відповідної теорії нами був зроблений однозначний вибір на користь системного характеру протидії злочинності як такого, що найбільш точно відображає кримінологічну сутність і зміст діяльності, покладеної в його основу.

Наостанок, випереджаючи логічне запитання про якість зазначених ознак і характеристик як предмета теоретичного й практичного інтересу, вважаємо за доцільне висловити низку узагальнюючих тез.

По-перше, протидія злочинності (як і інші подібні за семантикою категорії) є формою відбиття специфічного стану впорядкованості суспільних відносин із метою обмеження злочинності (у широкому сенсі). Це вже здійснена дійсність, результат нор- мотворчого та правореалізаційного процесів. Тому коли ми говоримо про забезпечення та захист прав і законних інтересів особи, суспільства й держави, то маємо на увазі якість забезпечення та зміцнення відповідних процесів, оскільки протидія злочинності як правова категорія існує незалежно від того, чи мають місце посягання на систему суспільних відносин із боку окремих осіб або соціальних спільнот. Зрозуміло, під час вчинення злочинів і правопорушень суспільним відносинам (цінностям, що охороняються нормами права) завдається істотна шкода, і вона тим більша, чим гірше забезпечується попередження, профілактика, запобігання й припинення протиправних посягань. Тому стан упорядкованості, тобто організації, врешті-решт, - основна властивість протидії злочинності.

По-друге, розуміння протидії злочинності як специфічного виду управлінської діяльності не означає заперечення її політико-правової природи, а також синергетичної сутності, що проявляється у вигляді відкритої нелінійної динамічної системи правовідносин. При цьому на порядку денному в жодному разі не стоїть питання про усунення із законодавчої, наукової та професійної лексики інших понять, що відображають основні напрями кримінологічної діяльності. Складається враження, що ці категорії виконують низку змістовних функцій, необхідних:

1) кримінально-правовому та адміністративному законодавству під час формулювання основного або факультативного об'єктів протиправних посягань;

2) кримінально-процесуальному законодавству під час формулювання цілей і завдань відповідної діяльності;

3) кримінології під час дослідження та обґрунтування застосування нових форм і методів впливу на злочинність на основі вивчення й аналізу просторово-територіального розподілу злочинів і правопорушень;

4) правоохоронній та управлінській практиці суб'єктів протидії злочинності під час аналізу обґрунтованості й ефективності розміщення та використання сил і засобів на території обслуговування;

5) органам виконавчої влади для вирішення комплексу питань, пов'язаних із забезпеченням кримінологічної діяльності, управління нею, а також надання їй цілеспрямованого й масового характеру.

По-третє, протидія злочинності є важливим, але не єдиним способом забезпечення належного стану громадського життя, від надійності та ефективності якого залежить якість життя суспільства й конкретної людини. Не менш важливою гарантією є забезпечення «стану безпеки» як форми практичного вираження мети «обмеження злочинності». При цьому варто мати на увазі, що інтегруючою субстанцією для протидії злочинності і для безпеки є змістовні співвідношення діяльності (як системи) та форми втілення певної якості, що проявляється в особливому за формою діалектичному зв'язку предмета пізнання і його профілюючої властивості, що використовується з метою понятійного відбиття провідних характеристик.

Однією з таких характеристик є якість функціонування механізму протидії злочинності як системи об'єктивно виникаючих зв'язків, які реалізують функції об'єднання складових частин цього соціального явища. Ці зв'язки та складові частини одночасно характеризують його як єдине ціле. При цьому цілісний розгляд об'єкта дослідження не виключає, а навпаки, зумовлює необхідність вичленовування із різноманіття складових частин і взаємозв'язків найбільш важливих, які й несуть у собі характеристику загального. У зв'язку із цим система протидії злочинності виступає як суб'єктивно пізнаний прояв об'єктивної дійсності, що сприймається у формі умоглядно виділених сторін навколишньої соціальної дійсності, пов'язаної з певними видами соціальної діяльності.

Висновки. Таким чином, оцінюючи механізм протидії злочинності загалом, варто підкреслити, що це багаторівнева ієрархічна система. Кожному рівню побудови відповідає певний набір елементів. їх можна виявити, якщо почати спробу розглянути протидію злочинності в таких зрізах, у яких проявляються супутні суспільні процеси та відповідні форми кримінологічного впливу із властивими їм засобами, методами й способами.

Крім того, варто мати на увазі, що механізм протидії злочинності функціонує не тільки по вертикалі, але й по горизонталі, тобто відбувається складне переплетення та взаємодія засобів, методів і способів кримінологічного впливу.

Отже, під механізмом протидії злочинності необхідно розуміти таке системне утворення (узяту в єдності всю сукупність) норм, принципів, інститутів (державно-правових і суспільно-політичних), форм, методів і засобів (організаційних, правових, економічних, соціально-психологічних), зв'язків і відносин, за допомогою яких забезпечується кримінологічний вплив на специфічні об'єкти для досягнення поставлених цілей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні: [монографія] / О.М. Литвинов. - Харків: Вид-во Харківського національного університету внутрішніх справ, 2008. - 44б с.

2. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР: вопросы теории / А.Э. Жалинский. - Львов: Вища школа, 1976. - 193 с.

3. Аванесов ГА. Криминология / Г.А. Аванесов. - М.: Академия МВД СССР, 1984. - 500 с.

4. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / А.П. Закалюк. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007-2008. - Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 2007. - 424 с.

5. Аврутин Ю.Е. Преступность и общество: проблемы социогенеза: [монография] / Ю.Е. Аврутин, В.М. Егоршин, С.М. Шапиев. - СПб.: Санкт-Петербургский ун-т мВд РФ, 2000. - 362 с.

6. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность / А.Н. Аверьянов. - М.: Мысль, 1976. - 188 с.

7. Литвинов О.М. Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів: [монографія] / О.М. Литвинов. - Херсон: Олді-плюс, 2003. - 315 с.

8. Литвинов О.М. Механізм протидії злочинності / О.М. Литвинов, Я.В. Ступник // Публічне право. - 2011. - № 1. -

С. 59-63.

Размещено на Allbest.ru