Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки польотів на авіаційному транспорті

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВO ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки польотів на авіаційному транспорті

Козачок Ірина Ярославівна

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права Навчально-наукового Юридичного інституту Національного авіаційного університету

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович,

Національний авіаційний університет,

професор кафедри теорії та історії держави та права

Навчально-наукового Юридичного інституту

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Собакарь Андрій Олексійович,

Дніпропетровський державний університет

внутрішніх справ МВС України, кафедра тактико-спеціальної підготовки;

кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник

Гавловський Владислав Данилович

Міжвідомчий науково-дослідний центр

з проблем боротьби з організованою злочинністю

при Раді національної безпеки і оборони України, начальник відділу

Захист відбудеться «22» грудня 2015 року о «10» годині на засіданні вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий «19» листопада 2015 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Сопілко

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З часу прийняття Повітряного кодексу України у 2011 році, напрацьовано теоретичну базу для вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів. Досвід та технічне вдосконалення літальних апаратів, систем навігації та зв'язку вивів на якісно новий рівень поняття безпеки польотів як предмету адміністративно-правового регулювання.

Складна система суб'єктів та методів адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів вимагає пильної уваги, вдосконалення та впровадження висновків у правову площину.

Розвиток світової авіації, прокладення нових маршрутів, збільшення кількості літаків, пасажиропотоку загалом вимагають постійної уваги з боку суб'єктів забезпечення безпеки польотів, гарантування надійності повітряних суден, мінімізації людського фактору при авіаційних пригодах.

Трагічні події, пов'язані з катастрофами цивільних і військових літальних апаратів і велика кількість жертв через неоголошену війну РФ проти України та інших військових локальних конфліктів лише посилюють увагу авіаційної спільноти до безпеки польотів.

Безумовно, усі згадані вище фактори вказують на забезпечення безпеки польотів як важливу державну проблему, одне з провідних завдань, яке стоїть перед галуззю цивільної авіації, тому вона має бути об'єктом пильної уваги з боку юридичної науки та правової спільноти загалом.

Окремі аспекти цієї проблематики були предметом дослідження українських учених: О. Ф. Андрійко, Д. О. Беззубова, А. С. Бичкова, В. Д. Гавловського, В. Д. Гвоздецького, Р. О. Герасимова, С. Т. Гончарука, О. А. Гусар, Н. В. Дараганової, І. А. Дідовської, О. В Дудник., Є. К. Єряшова, Г. Г. Забарного, О. О. Золотар, Р. А. Калюжного, В. В. Костицького, В. К. Колпакова, О.В.Кузьменко, Ю. В. Макаренка, Н.Р.Нижник В. Й Развадовського, В. І. Рижого, А. О. Собакаря, І. М. Сопілко, С. Г. Стеценка, А. В. Філіпова, В. С. Цимбалюка, О. Ю. Шереметьєвої, та ін. Крім того, ці питання привертали увагу зарубіжних дослідників, зокрема: А. П. Альохіна, В. Д. Бордунова, А. М. Верещагіна, М. М. Волкова, В. А. Горячева, Ю. М. Малєєва, М. Н. Остроумова, В. М. Хоменка.

Проте слід констатувати, що сучасний стан вивчення адміністративно-правових засад забезпечення безпеки польотів на авіаційному транспорті вимагає нових підходів та рішень, вдосконалення правової бази. Вказане стосується усіх аспектів адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів.

Найоптимальнішим на цьому шляху, безумовно, є порівняльно-правовий аналіз зарубіжного законодавства та законодавства України у сфері забезпечення безпеки польотів. Досвід авіаційних компаній зарубіжних країн, напрацювання міжнародних авіаційних організацій, європейський вектор подальшого розвитку України актуалізують також проблему адаптації зарубіжного досвіду забезпечення безпеки польотів до вітчизняного законодавства з безумовним урахуванням української специфіки та чітко визначених теоретичних дефініцій.

Слід уникати ситуації, коли без всебічного аналізу подається міжнародний досвід забезпечення безпеки польотів, який не враховує особливості умов кожної з держав, що унеможливлює належне врахування переваг та недоліків конкретних моделей безпеки польотів.

Зазначене визначає необхідність комплексного аналізу теоретичних основ адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів; змісту адміністративно-правового її регулювання; шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів. Тема є особливо актуальною на тлі сучасних глобальних викликів, реформування галузі цивільної авіації, адаптації вітчизняного законодавства до європейських стандартів, що протягом останніх десятиліть відбуваються в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 21 листопада 2002 року № 228-ІV. Дослідження проводилося відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри конституційного та адміністративного права Національного авіаційного університету в межах державних цільових комплексних програм «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» (номер державної реєстрації 01084010270) та «Правова система України в умовах сучасних національних та міжнародних тенденцій розбудови державності» (номер державної реєстрації 01114000006). Затверджена Вченої Радою Юридичного інституту Національного авіаційного університету 26 листопада 2012 року (протокол № 16).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з'ясування сутності адміністративно-правових засад забезпечення безпеки польотів на авіаційному транспорті, їх теоретичних основ та формування наукових підходів й практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів.

Зазначена мета зумовлює постановку та виконання наступних задач:

- сформулювати та дослідити теоретичні основи адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів в ретроспективі;

- проаналізувати суть поняття безпеки польотів як предмету адміністративно-правового регулювання;

- узагальнити систему суб'єктів забезпечення безпеки польотів;

- дати правову характеристику методам адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів;

- розкрити зміст адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів;

- з'ясувати роль превентивних та адміністративно-правових заходів забезпечення безпеки польотів;

- встановити ступінь відповідності адміністративної відповідальності за порушення правил забезпечення безпеки польотів сучасним умовам;

- окреслити шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів;

- здійснити порівняльно-правовий аналіз зарубіжного законодавства та законодавства України у сфері забезпечення безпеки польотів;

- запропонувати шляхи впровадження позитивного зарубіжного досвіду щодо забезпечення безпеки польотів до вітчизняного законодавства.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері забезпечення безпеки польотів.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади забезпечення безпеки польотів на авіаційному транспорті.

Методи дослідження. Для одержання наукових результатів у роботі застосовувалась система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів.

За допомогою діалектичного методу проаналізовані послідовні зміни в нормативно-правовій базі (законодавстві) забезпечення безпеки польотів (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2). Історико-правовий метод використовувався насамперед при дослідженні розвитку забезпечення безпеки польотів в ретроспективі (підрозділи 1.1, 1.2). Методом порівняльно-правового аналізу з'ясовувалося спільне і особливе в практиці забезпечення безпеки польотів у різних державах світу (підрозділи 3.1, 3.2). Поєднання двох останніх методів, а також використання методу прогнозування дозволило сформулювати основні моделі правового вдосконалення безпеки польотів та відстежити нові тенденції їх розвитку (підрозділи 3.1, 3.2).

Системний підхід при цьому полягав у залученні категоріального апарату теорії систем при аналізі понять («безпека польотів», «адміністративна відповідальність», «робочий час», «безпека авіації», «державне управління»), дозволив дослідити організаційний та правовий зв'язок між елементами системи забезпечення безпеки польотів.

В дисертації знайшли своє застосування категорії та засоби формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, узагальнення тощо. При дослідженні використовувалися й інші традиційні для юриспруденції методи.

Нормативно-правовою основою дослідження становлять закони України й інші нормативно-правові акти, судова практика України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців.

Емпіричним фундаментом дослідження є наукова література, а також узагальнена практика діяльності суб'єктів, які здійснюють адміністративно-правове забезпечення безпеки польотів в України та в зарубіжних країнах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним науковим дослідженням сутності і змісту адміністративно-правового регулювання безпеки польотів з урахуванням позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду в сучасних умовах.

У межах проведеного дослідження одержано результати, що містять елементи наукової новизни, зокрема:

вперше: безпека політ правовий адміністративний

- здійснено порівняння Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідних законодавчих актів та країн СНД у межах визначення адміністративної відповідальності в сфері безпеки польотів. Обґрунтовано необхідність доповнення чинного законодавства нормами, які стосуються: правил поводження на борту літака; адміністративної відповідальності для водіїв, які не дотримуються правил дорожнього руху в аеропортах, перевезення заборонених предметів тощо;

- окреслено необхідність розробки та прийняття нової Державної програми з безпеки польотів України, що зумовлено, зокрема, прийняттям нового 19 Додатку до Чиказької конвенції, який включив в себе положення, що стосуються безпеки, прийнятих раніше в Додатках 1, 6, 8 11, 13 та 14. Наголошено на необхідності збільшення ролі держави в управлінні безпекою польотів, а також зосередження правової бази в одному документі;

- визначені шляхи розподілу функцій та повноважень органів, які забезпечують безпеку польотів на прикладах суб'єктів, діяльність яких регулюється Державними програмами з безпеки польотів Республіки Азербайджан, Австралії та інших провідних авіаційних держав;

- запропоновано визначення робочого часу та відпусток для членів екіпажу з метою покращення безпеки польотів із врахуванням людського фактору.

удосконалено:

- перелік адміністративно-правових заходів забезпечення безпеки польотів, в тому числі превентивних;

- науковий підхід до вдосконалення законодавства щодо безпеки польотів, а саме у інформаційній, екологічній та інформаційній сферах;

- ключові терміни із врахуванням необхідності імплементації в національне законодавство правових норм, які містяться у правових актах Європейського Союзу;

- основний зміст поняття «адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів»;

дістали подальшого розвитку положення щодо:

- розмежування понять «безпека польотів» та «безпека авіації»;

- розвитку концепції єдиного авіаційного простору Європейського Союзу та ряду третіх країн з метою поширення вимог безпеки;

- визначення понять «льотний екіпаж», «подвійний льотний екіпаж», та «посилений льотний екіпаж»;

- пропозиції удосконалення законодавства України в сфері адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів та його гармонізації з правом Європейського Союзу;

- визначення системи суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у правотворчій роботі - розробці нових нормативних актів та вдосконалення чинних, які регулюють організацію повітряного руху; у правозастосовній діяльності органів, які контролюють повітряний рух та законодавство у сфері безпеки польотів;

- у науково-дослідній роботі - для поглиблення знань про забезпечення безпеки польотів, теоретичних розробок категорій «безпека польотів», «адміністративно-правове регулювання безпеки польотів», тощо (акт впровадження Національного авіаційного університету від 16.11.15 р);

- у навчальному процесі - при викладанні курсів адміністративного права, повітряного права, спеціальних навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації льотного складу, при підготовці підручників, навчально-методичних посібників, довідкових видань, монографій (акт впровадження Національного авіаційного університету від 18.11.15 р.).

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права Навчально-наукового Юридичного інституту Національного авіаційного університету.

Результати дослідження були апробовані на міжнародних і вітчизняних наукових-практичних конференціях, семінарах і круглих столах, зокрема: 1) «Транспортне право в ХХІ столітті» (м. Київ, 21 лютого 2013 р.); 2) «Адміністративно-правове регулювання цивільної авіації» (м. Київ, 14 березня 2013 р.); 3) Шостий Всесвітній конгрес «Авіація у ХХІ столітті». «Безпека в авіації та космічні технології» (м. Київ, 23-25 вересня 2014 р.); 3) «V Міжнародна науково-практична конференція. (м. Київ, 12 березня 2015 р.); 4) «Наукові (доктринальні) тенденції вирішення актуальних проблем повітряного та космічного права» (м. Київ, 14 квітня 2015 р.); 5) «ХІІ Міжнародна науково-технічної конференція «Авіа-2015» (м. Київ, 28-29 квітня 2015 р.)

Публікації. Результати дисертації знайшли відображення в 6 статтях опублікованих у фахових наукових виданнях з юридичних наук, 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертаційної роботи побудована відповідно до мети та завдань, складається з вступу, трьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 219 сторінок. Список використаних джерел складається з 171 найменувань, уміщених на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено ступінь наукової розробки проблеми та практичні результати її втілення, еволюцію проблеми від початків зародження авіаційних перевезень, юридичні основи проблеми та організаційне її забезпечення в незалежній демократичній державі з новим типом економіко-суспільних відносин. Обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання, означено об'єкт і предмет дослідження, окреслено його теоретико-методологічну основу, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 «Теоретичні основи адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів». Розглянуто безпеку польотів як предмет адміністративно-правового регулювання; з'ясовано систему суб'єктів забезпечення безпеки польотів, її зміст, структуру, складові, взаємозв'язки та взаємозалежність елементів структури; простежено еволюцію проблеми в контексті науково-технічного прогресу та суспільно-економічних особливостей.

Підрозділ 1.1 «Безпека польотів як предмет адміністративно-правового регулювання» присвячено з'ясуванню проблеми забезпечення безпеки польотів у взаєминах суспільства та науково-технічного прогресу. Встановлено, що стан міжнародних повітряних сполучень є відображенням основних політичних, економічних особливостей та відповідно міжнародних інтересів тієї чи іншої держави. Визначено взаємозв'язки державно-правових відносин, інституційну складову галузі забезпечення безпеки польотів із загальним прогресом у авіаційній галузі.

Проведено аналіз змісту й особливостей наукових досліджень у галузі безпеки польотів в умовах протистояння закритої державно-політичної системи та відкритих економічних систем. З'ясовано залежність державно-правового регулювання забезпеченням безпеки польотів від стану технічних умов та технічного рівня авіації в цілому, вимоги до яких не залежать від ідеології та економіки. З'ясовано наукові обґрунтування проблеми т.зв. уніфікації в галузі забезпечення безпеки польотів та неможливість її розв'язання в умовах протистояння політико-економічних інституцій тогочасної Росії, до економічного простору якої входила Україна та вільного економічного простору капіталістичних держав.

Встановлено вплив цього протистояння на розвиток авіаційної галузі в Україні та виникнення потреби уніфікації державно-правової системи забезпечення безпеки польотів до вимог світового прогресу в цій галузі. Отже, проблема адміністративно-правової регламентації авіа перельотів, потреба її жорсткої регламентації та розширення правового поля, незважаючи на постійне вдосконалення, залишається відкритою з тенденцією наближення до уніфікації, стимулює розвиток повітряної галузі як важливої складової економіки.

Підрозділ 1.2 «Система суб'єктів забезпечення безпеки польотів». Простежено, як за час незалежності України динаміка створення та реформування органів державної влади цивільної авіації стрімко змінювалася. З'ясовано,що Державіаслужба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Державна авіаційна служба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації. Даний орган здійснює контроль за станом та якістю експлуатації авіаційної техніки, льотної придатності повітряних суден, засобів реєстрації польотних даних повітряних суден, аеродромної техніки, наземних засобів забезпечення польотів, повітряних трас, місцевих повітряних ліній, аеродромів та їх обладнання, достатності аеронавігаційної інформації для виконання польотів експлуатанта з аеродромів, які не внесені до Збірника авіанавігаційної інформації інших держав як міжнародні. Водночас розвиток авіаційної галузі інспірує потребу вдосконалення системи забезпечення безпеки польотів, зокрема врегулювання змісту й термінології понять, стосовно яких можуть виникнути різночитання чи інваріанти тлумачень, здатні вплинути на зменшення її ефективності.

Це питання функціонування Державної авіаційної служби щодо її здатності ефективно забезпечити функціонування і правове забезпечення діяльності всіх підрозділів, відповідальних за забезпечення безпеки польотів. Це означення термінів, які входять до поняття «авіаційний персонал» і забезпечують його ефективне функціонування: командно-льотний склад повітряного судна; обслуговуючий персонал; персонал з інструктування та інспектування польотів; спеціалісти з регулювання повітряного простору; організації і проведення науково-дослідних робіт; з нагляду, аналізу і контролю придатності повітряного судна до здійснення польотів; з розслідування авіа подій; авіаційні експерти з питань документації, професійної придатності, в т.ч. наявності та якості посвідчень. Встановлено вимоги до цих осіб, способи правового регулювання стягнень і покарань за порушення, в т.ч. й насамперед пов'язані з можливістю авіаційних пригод. З'ясовані питання правових відносин при страхуванні; проблеми визначення робочого часу командно-льотного складу та обслуговуючого персоналу. Проведене співставлення стану організації, правового забезпечення вище означених питань у розвинених державах світу й тих країнах колишнього СРСР, де є позитивні напрацювання.

Підрозділ 1.3 «Методи адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів». Підкреслено, що в умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу в галузі авіаційної техніки проблема безпеки польотів набуває виключної соціальної гостроти, рівень безпеки польотів визначає імідж держави, забезпечує розвиток транспорту та економіки в цілому.

Однак, за даними Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) Україна, визнана серед найнебезпечніших держав у галузі авіаційних перевезень. тому важливого значення набувають методи поліпшення іміджу.

Серед традиційних методів, згідно дослідження, для впливу суб'єкта на відповідний об'єкт із метою підтримки стійкого безпечного стану авіаційного транспорту, використовується два: переконання і примусу. Переконання являє собою систему заходів виховного, роз'яснювального, заохочувального характеру в формуванні правовідносин, що складаються на авіаційному транспорті.

Доведено, що найефективнішим методом у сфері забезпечення безпеки польотів є адміністративний примус, який включає попередження, припинення та відповідальність, але й підкреслена вадливість методу переконання, особливо з розбудовою правової держави та демократичного суспільства.

Особлива роль з-поміж заходів адміністративного примусу на авіаційному транспорті належить попередженню адміністративних проступків, злочинів, об'єктивно протиправних діянь у сфері функціонування авіатранспорту, усунення шкідливих наслідків, зниження рівня аварійності й травматизму в зазначеній сфері. Серед методів переконання і заохочення особлива роль належить навчанню.

Розділ 2 «Зміст адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів». З'ясовано сутність адміністративно-правових заходів забезпечення безпеки польотів. Розкрито особливості та шляхи впровадження адміністративної відповідальності за порушення правил забезпечення безпеки польотів.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правові заходи забезпечення безпеки польотів» актуалізовано потребу наукового аналізу, класифікації та синтезу, визначення характеру транспортних пригод з метою розробки й реалізації ефективних заходів їх запобігання. З'ясовано різні аспекти багатоаспектної проблеми безпеки повітряного транспорту та причини головного з них - життя й здоров'я пасажирів.

В ході дослідження зазначено потребу впорядкування та введення до законодавчих актів правової термінології, насамперед щодо центрального поняття - «політ повітряного судна». Підкреслено також необхідність з'ясування сутності й характеру поняття «повітряний простір», приведення їх у відповідність до норм і вимог Чиказької конвенції; необхідність використання для цього юридичних, а не географічних категорій й критеріїв. З'ясовано юридичну сутність понять внутрішньодержавний (національний), позадержавний (закордонний), міждержавний (міжнародний) політ у залежності від того, суб'єкти яких правових систем і в які відносини вступають.

В ході дослідження встановлено, що в чинному законодавстві України відсутнє чітке, науково обґрунтоване поняття терміна «безпека польотів». Проаналізовано різні точки зору щодо цього. Рекомендовано оптимальні шляхи впорядкування проблеми та зміст підзаконних актів. Встановлено, що безпека польотів залежить від якості всіх складових її організації та забезпечується: льотною придатністю повітряних суден; високою кваліфікацією та високим ступенем підготовки екіпажу; належною якістю всіх видів та етапів підготовки до забезпечення польоту; чіткістю роботи системи управління наземним і повітряним рухом повітряних суден; належною підготовкою аеродромів для зльоту і посадки повітряних суден. Також усі елементи авіаційної транспортної системи мають відповідати певним вимогам, правилам, нормам і стандартам у сфері безпеки польотів, за дотриманням яких необхідно здійснювати державний контроль.

Підрозділ 2.2 «Адміністративна відповідальність за порушення правил забезпечення безпеки польотів» - найбільшою мірою пов'язаний із питаннями правового характеру, насамперед методів суворого покарання за правопорушення. Досліджено специфіку еволюції від законодавства авторитарного суспільства залежної країни до демократичної, де правові принципи отримали свій подальший розвиток, у конкретизацію та творення в парадигмі демократичних відносин та з урахуванням технічного прогресу. Встановлено, що тривалий час не існувало централізованої системи адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку саме на повітряному транспорті. Керувалися загальним правовими нормам щодо правопорушень. Це стосувалося й кримінальної відповідальності.

Щодо змісту й термінології поняття адміністративна відповідальність на сьогодні не існує єдиної точки зору. Розбіжності стосуються в основному ситуативного розмежування, пріоритетності юридичних і адміністративних суб'єктів, характеру й наслідків протиправних дій, зокрема порушення правил поведінки на повітряному судні. Одним з фундаментальних в інституті адміністративної відповідальності є питання об'єкту правопорушення, яке має як теоретичне, так і певне практичне значення. Чітке розуміння, що є об'єктом посягання, забезпечує правильну кваліфікацію діяння, дозволяє розмежовувати різні складові правопорушень. Досліджено, що родовим об'єктом посягань усіх адміністративних правопорушень на транспорті, передбачених главою 10 КУпАД, треба вважати нормальне та безпечне функціонування транспортної системи України, тобто громадський порядок на транспорті. Також основним об'єктом адміністративних правопорушень є нормальна і безпечна діяльність цивільної авіації та її об'єктів, тобто безпека цивільної авіації та безпосередньо безпека польотів як гарантія безпеки життєдіяльності.

Проаналізовано норми адміністративної відповідальності щодо забезпечення безпеки польотів, які містяться в законодавстві Російської Федерації, Республік Казахстан та Білорусь, Узбекистану, Туркменістану, Киргизстану. З'ясовано, що найчіткіше виписані норми в законодавстві Узбекистану, особливо що стосується вживання спиртних напоїв. аналіз системи адміністративно-правової відповідальності та співставлення її з об'єктивним станом у правопорушеннях та покараннях інспірує рекомендацію розширення санкцій та стягнень крім штрафу, необхідно вести оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскацію предмета - знаряддя вчинення або безпосереднього об'єкту адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок його вчинення. Рекомендовано застосування виправних робіт, адміністративних арештів. Окремо важливо передбачити адміністративну відповідальність за керування повітряним судном у стані алкогольного сп'яніння чи прийому будь-якої психотропної речовини, якщо це не призвело до тяжких наслідків, у вигляді штрафу підвищеного розміру з позбавленням права керування повітряним судном. Існують думки, що такі порушення слід вважати кримінальними, а не адміністративними.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів». Проведено порівняльно-правовий аналіз зарубіжного законодавства та законодавства України в сфері забезпечення безпеки польотів. Розглянуто шляхи адаптації зарубіжного досвіду забезпечення безпеки польотів до вітчизняного законодавства з метою розширення сфери авіаційної діяльності держави розвитку авіації й економіки, збереження життя людей. е стосується насамперед забезпечення безпечних, захищених, ефективних та екологічно збалансованих умов функціонування авіації на глобальному, національному та регіональному рівнях

В підрозділі 3.1 «Порівняльно-правовий аналіз зарубіжного законодавства та законодавства України у сфері забезпечення безпеки польотів» Здійснено аналіз законодавства, пов'язаного з авіаційною діяльністю та забезпеченням безпеки польотів, окремих країн, де є позитивні приклади організації, варті бути адаптованими до вітчизняного законодавства. У розвинених державах авіаційну діяльність здійснюють приватні компанії, діяльність яких дозволяється, підтримується, контролюється, значною мірою фінансується державою. Держава здійснює технічний та політичний контроль над повітряно-транспортним підприємством: визначає маршрутні лінії, встановлює типи літаків та моторів для експлуатації, регулює кількість рейсів, визначає характер устаткування, розміри тарифів, регулює інші чинники, які забезпечують безпеку польотів.

На сьогодні найвпливовішою організацією, яка займається питаннями цивільної авіації та безпеки польотів, є Міжнародна організація цивільної авіації (ІСАО). Іі члени вважають, що забезпечення безпеки польотів потребує залучення всіх зацікавлених учасників процесу. ІСАО створений Глобальний план забезпечення безпеки польотів та «дорожня карта», де конкретизовані завдання з його виконання. ІСАО у всьому світі є прикладом партнерських відносин, на яких ґрунтуються ініціативи в галузі безпеки польотів.

Проаналізована схема планування дій щодо зацікавленого предмету аналізу; визначені зацікавлені в реалізації плану сторони; з'ясовано сильні аспекти й механізми їх реалізації; ідентифіковано існуючі та загрозливі ризики; проведено аналіз ступеня розриву між існуючим станом та бажаним; визначено пріоритизація рекомендованих дій; розробка плану дій з використанням передового досвіду з організації безпеки польотів. Розробляються також відповідні рекомендації, програми єдиної стратегії, технічної співпраці тощо. Європейське агентство з безпеки польотів займається його правовим регулюванням. За авіаційну безпеку в ЄС відповідає Європейське агентство з безпеки польотів, зміст і напрямки його роботи досліджено в дисертації.

Проаналізовано також зміст і особливості роботи Європейської організації з безпеки польотів, членом якої в 2004 році стала Україна. Це надає нашій державі можливість реалізовувати національні інтереси, які враховуються Євроконтролем та іншими його членами, бути суб'єктом європейської політики створення «Єдиного Європейського неба», учасником загальноєвропейських програм щодо організації повітряного руху та забезпечення безпеки польотів.

Підрозділ 3.2 «Адаптація зарубіжного досвіду забезпечення безпеки польотів до вітчизняного законодавства» містить рекомендації щодо вдосконалення адміністрування та законодавства, організації на цій основі практики забезпечення безпеки польотів. На підставі аналізу стану проблеми в розвинених країнах рекомендовано заходи з удосконалення вітчизняного адміністративно-правового простору з метою більш ефективних результатів у цій галузі. Основна увага зосереджена на змісті й характері законодавства й підзаконних актів, політико-економічних, соціальних, екологічних аспектах безпеки повітряного простору в умовах глобалізації, конкуренції та технічного прогресу. Це стосується перш за все потреби правової чіткості визначення щодо держави як суб'єкта національного й міжнародного повітряного права, на якого покладено функцію формування і забезпечення дотримання усіма іншими суб'єктами національного й міжнародного правопорядку. Орієнтиром служить зокрема новий, 19-й додаток до Чиказької конвенції, де закріплено правові норми, які стосуються ролі держави як суб'єкта управління безпекою польотів. Україні належить далі вдосконалювати правові аспекти адміністрування щодо забезпечення безпеки польотів.

Вимагає вдосконалення авіаційне законодавство України з урахуванням норм міжнародного повітряного права, зокрема положення які регламентують правила безпеки польотів. Потребують розробки та прийняття нормативно-правові акти, якими визначаються сфера та порядок державного регулювання діяльності природних монополій та ринкових відносин у авіаційній галузі, комерційні права авіаперевізників, механізми їх захисту. Необхідно також удосконалити систему нагляду за безпекою діяльності вітчизняних авіакомпаній в Україні та поза її межами на основі стандартів ЄС.

Вимагає посилення промислово-економічний і конкурентний потенціал авіа підприємств, забезпечення виходу продукції на європейський ринок через вступ прискорення вступу України до JAA (Об'єднаних авіаційних властей Європи). Також слід гармонізувати національне законодавство із законодавством Європейського Союзу в сфері виробництва, експорту-імпорту та використання продукції авіаційного призначення, включаючи авторські права на розробки та винаходи.

Слід запозичити досвід економічно розвинених і держав, насамперед Азербайджану, Японії та Австралії, для реформування адміністративних інституцій, правового врегулювання проблем екології, підготовки кваліфікованих кадрів.

ВИСНОВКИ

У роботі здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо сутності та змісту адміністративно-правових засад забезпечення безпеки польотів на авіаційному транспорті.

В результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій.

1. Адміністративно-правове регулювання безпеки польотів являє собою чітку систему, в основі якої містяться мета, завдання, об'єкт (у вузькому та ширшому значенні), на який спрямоване регулювання, яке здійснюється на базі функціональних обов'язків та засадничих принципів.

2. Проаналізовано систему суб'єктів забезпечення безпеки польотів. Від оптимальності та ефективності її складових залежить вдосконалення організації пасажирських перевезень, вдосконалення інфраструктури авіаційного будівництва, безпека життя і здоров'я авіапасажирів. Ризики зростають в умовах світової глобалізації, інформаційної відкритості, розширення зв'язків у всіх галузях міжнародної життєдіяльності, залучення все більшої кількості суб'єктів перевезень, відтак, зростає потреба узгодженості їх взаємодії. Особливо це стосується України, де з відомих причин констатується занижений рівень організації перевезень пасажирів, недосконала правова база, хоча авіаційні технології, зокрема літакобудування, були на рівні світових, а подекуди їх перевищували.

Вважаємо, що потребують якнайшвидшого удосконалення нормативно-правові основи Державної програми з безпеки польотів: Акти Президента України та Кабінету Міністрів України, правові основи діяльності органів державної влади, правові акти міністерств і відомств. Звідси і один із важливих векторів цієї програми - конкретизація правового поля діяльності суб'єктів, які гарантують безпеку польотів, регулюють використання повітряного простору, технічного обслуговування повітряних суден та організацію і здійснення повітряних перевезень. ідеться про правову конкретизацію понять «екіпаж» і «обслуговуючий персонал», їх прав і обов'язків, характеру відповідальності, приведення до світових стандартів норми робочого часу та відпочинку. Це стосується також системи нагляду і контролю за безпекою польотів, службового розслідування, як і характеру страхових норм та гарантії забезпечення як пасажирів, так і команди та персоналу.

3. Визначено, що вирішення актуальної проблеми безпеки авіаційних перевезень вимагає розробки та втілення комплексу адміністративно-правових заходів, які гарантують найоптимальніші умови безпеки перевезень.

Значною мірою тенденція превалювання методу переконання зберігалася й тривала з переходом до демократичного суспільства, оскільки відповідала його основним засадам поваги до особистості. Однак, практика все більше переконувала в потребі застосування методів контролюючого й примусового характеру. Актуальною потреба розширення наукових основ пошуків комплексної системи методів, як основи державно-правового регулювання діяльності авіаційної галузі в напрямку все більшої гарантії безпеки польотів.

4. Проаналізовано зміст адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів. З'ясовано, що гарантія безпеки польотів - це багатовекторна проблема, основні складові якої: моральні й матеріальні збитки, які призводять до зниження іміджу, отже й прибутковості галузі. Вона стосується, в першу чергу, життя й здоров'я пасажирів та авіаторів, але також і транспортників, населення в зоні можливих авіапригод, збереження вантажів, технічних засобів та споруд, екології довкілля, які можуть постраждати внаслідок авіаційних пригод. Розв'язання цієї проблеми значною мірою, залежить від адміністративно-правових заходів, розроблених з урахуванням характеру та складових проблеми й регулярно втілюваних при організації польотів.

5. Окреслено важливість розмежування «технічного» («фізичного») та «юридичного» («нормативного») характеру поняття «політ повітряного судна».

6. Доведено потребу узгодження вітчизняного законодавства з міжнародним, створення інформаційної системи повітряного права, яка включала б у себе всі нормативні документи, зокрема й конвенції, міжнародні угоди, нормативні акти, як зовнішні, так і внутрішні, а також судову практику. В ході дослідження обґрунтована розробка змісту та потреба узаконення концепції, стратегії та механізмів економічної безпеки авіакомпаній в ринкових умовах лібералізації функціонування «відкритого неба», розширення географії польотів. Особливо в контексті забезпечення безпеки польотів потреба вдосконалення стратегії інформаційної безпеки, зокрема й з метою захисту вітчизняного ринку авіаперевезень. Доведено необхідність уточнення й уведення в правове поле терміну «авіаційна подія».

Особлива увага в контексті превентивних методів впливу на вдосконалення системи безпеки польотів звертається на покращення комунікаційної підготовки спеціалістів для авіаційної галузі, забезпечення належного володіння професійною термінологією мови міжнародного спілкування, формування навичок і вмінь, що лежать в основі безпеки польотів на міжнародних повітряних трасах.

7. Розкрито багатоаспектний проект вирішення проблеми відповідальності за порушення правил дотримання безпеки польотів. Він вимагає опори на належну методологію, відповідні принципи, формування відповідної правової системи, критеріїв визначення пріоритетних позицій та структури покарань, як адміністративних, так і кримінального характеру. Хоч еволюція проблеми здійснювалася від початку зародження авіаперевезень і відбувалася у відповідності до характеру суспільної організації, технічного прогресу та економічної й просторової глобалізації., але ефективне вирішення проблеми на всіх етапах багато в чому насамперед залежало від нормативів правового поля, в рамках якого і на основі якого формувалися критерії, нормативи і правила, характер, сама якість і ефективність адміністративної відповідальності за дотриманням правил безпеки польотів.

8. Технічний розвиток авіатранспорту, характер економічних відносин вимагають створення єдиної системи адміністративної відповідальності за порушення правил забезпечення безпеки польотів з урахуванням як наукових розробок, так і практики організації. В її становленні слід враховувати також кращий світовий досвід країн, де відповідна система передбачає і враховує такі структурні елементи, які поки не передбачені в нормативних документах України. Існують різні точки зору щодо визначення поняття адміністративної відповідальності, що вимагає чіткого формулювання. На наш погляд, слід відмежовувати поняття «адміністративні протиправні дії що посягають на безпеку цивільної авіації» та «адміністративні протиправні дії, що посягають на безпеку польотів». Адже «безпека польотів» поняття вужче, ніж «безпека цивільної авіації», і регулює менше коло однакового характеру суспільних відносин.

9. Визначення ступеню ефективності адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки польотів також вимагає чіткої адекватної термінології, важливість поєднання всіх можливих засобів - господарських, адміністративних, правових, навчальних, виховних - для формування відповідального ставлення авіапрацівників до проблеми забезпечення безпеки льотної діяльності. Приділяють також увагу питанням визначення критеріїв її надійності, розподілу з цією метою функціональних обов'язків і взаємодію членів екіпажу. Але особливої уваги, на нашу думку, потребує рівень розробки льотного законодавства, стандартизації льотної діяльності, оскільки він визначає рівень надійності функціонування всієї повітряно-транспортної системи держави» в цілому.

Складову системи стандартизації складає законодавство про адміністративні правопорушення, визначення характерних ознак адміністративної відповідальності дозволяє її відмежування від інших видів юридичної відповідальності. адже вона (адміністративна відповідальність) настає при порушенні не всіх, а тільки певної групи адміністративно-правових норм.

10. Міжнародна організація цивільної авіації (ІСАО) на сьогодні є найбільш відомою та впливовою організацією, яка займається питаннями цивільної авіації та безпеки польотів. Всі ініціативи в організації в галузі безпеки польотів, які інспірує ІСАО, ґрунтуються на засадах партнерських відносин. В основі діяльності ІСАО - «дорожня карта» безпеки польотів та розроблений на її основі Глобальний план безпеки польотів (ГПБП). Згідно з планом складається пріоритизований список дій, на основі розробляються заходи, пропонується методика їх ефективного впровадження та визначаються відповідальні за їх виконання з числа тих, яким гостро потрібні ті чи інші дії для підвищення безпеки польотів. До впливових організацій належить є Європейське агентство з безпеки польотів - ключовий незалежний орган, який відповідає за авіаційну безпеку в ЄС та наділений власною правосуб'єктністю, а також Європейська організація з гарантування безпеки аеронавігації (Євроконтроль). У 2004 році Україна стала членом даної організації, що сприяє підвищенню рівня безпеки польотів за рахунок впровадження міжнародних правил та процедур, модернізації аеронавігаційної системи, розвитку професійних якостей та навчання персоналу, а також зміцненню авторитету України як авіаційної європейської держави. На жаль, Україна забезпечила собі членство не в усіх таких організаціях, що, на нашу думку, негативно впливає на ефективний розвиток авіації, а також правового забезпечення безпеки польотів нашої країни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Козачок І. Я. Проблема адміністративно-правового регулювання безпеки польотів у сучасних умовах / І. Я. Козачок // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Науковий журнал. Серія «Юридичні науки». - 2012. - Т. 26 (65). - № 2-1. (Ч. 2). - С. 49-55.

2. Козачок І. Я. Планові засади відповідальності перевізника за національним та міжнародним законодавством / І. Я. Козачок // Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія Юридичний вісник «Повітряне і космічне право»: зб. наук. пр. - 2013. - № 1 (26). - С. 24-29.

3. Козачок І. Я. Проблеми регулювання робочого часу членів екіпажу повітряного судна (на прикладі України, Росії та Казахстану) / І. Я. Козачок // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2014. - Вип. 24. - Т. 3. - С. 62-66.

4. Козачок И. Я. К вопросу о необходимости административного урегулирования правовых норм, касающихся безопасности полетов в Украине. / И. Я. Козачок // International scientific-practical legal journal «Life and Law». - 2014. - № 3 (27). - C. 82-88.

5. Козачок І. Я. Проблемні питання визначення адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки польотів [Електронний ресурс] / І. Я. Козачок - Електронне наукове видання «Юридичний науковий електронний журнал». - Режим доступу до журн.: http://www.lsej.org.ua/index.php/nomeri-zhurnalu?id=43

6. Козачок І. Я. До питання методів адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки польотів / І. Я. Козачок // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». - 2015. - Вип. 1. - Т. 3. - С. 9-13.

7. Козачок І. Я. Деякі аспекти адаптації національного повітряного законодавства до європейського / І. Я. Козачок. - Транспортне право в ХХІ столітті: матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції (Київ: Національний авіаційний університет, 21 лютого 2013 р.). - К. : Комп'ютерпрес, 2013. - С. 154-157.

8. Kozachok I. Problems of administrative and legal regulation of safety in current conditions. - Шостий Всесвітній конгрес «Авіація у ХХІ столітті». «Безпека в авіації та космічні технології». - Київ: Національний авіаційний університет, 23-25 вересня 2014 р. - Режим доступу до джерела: http://congress.nau.edu.ua/2014/

9. Козачок І. Я. До питання адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів за законодавством провідних світових авіаційних держав. Юридична наука і практика: виклики часу: матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. Т. 1 (Київ: Національний авіаційний університет, 12 березня 2015 р.). - С. 164-167.

10. Козачок І. Я. Методи адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення безпеки польотів: матеріали ХІІ Міжнародної науково-технічної конференції «Авіа-2015» [Електронний ресурс]. - Київ: Національний авіаційний університет, 28-29 квітня 2015 р. - Режим доступу до джерела:http://avia.nau.edu.ua/avia2015/

Размещено на Allbest.ru

...