Адміністративно-правове забезпечення виконання службових обов’язків військовослужбовцями України за кордоном (на прикладі діяльності миротворчих підрозділів)

– доведено необхідність прийняття акту Кабінету Міністрів України, яким має бути визначено порядок стимулювання військовослужбовців - учасників миротворчих операцій з підтримання миру та безпеки під час виконання ними службових обов'язків за кордоном та після їх повернення;

удосконалено:

- поняття «миротворчі операції», враховуючи мету миротворчої діяльності, напрямки розвитку міжнародного військового співробітництва та миротворчої діяльності, які наведені в Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України;

- систему соціально-правового захисту військовослужбовців Збройних Сил України при виконанні ними службових обов'язків за кордоном, після їх повернення та стимулювання військовослужбовців - учасників миротворчих операцій;

- систему гарантій реалізації прав та свобод військовослужбовців Збройних Сил України при виконанні ними службових обов'язків за кордоном;

- адміністративно-правові засоби захисту прав і свобод, стимулювання військовослужбовців в період підготовки до участі в миротворчих операціях, під час виконанні ними службових обов'язків за кордоном та після їх повернення;

дістали подальшого розвитку:

- в науково-дослідній діяльності - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальших теоретичних розробок проблем адміністративно-правового забезпечення участі України в миротворчій діяльності;

- у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства України у сфері миротворчої діяльності;

- у правозастосуванні - використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, органів військового управління для підвищення ефективності управління підрозділами Збройних сил України, які приймають участь в миротворчих операціях по підтриманню миру та безпеки; при підготовці нових законів і нормативних актів з питань підвищення ефективності участі Збройних Сил України в миротворчій діяльності (довідка від 24.03.2016 р. № 316/1/237 про впровадження реультатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України, довідка від 24.03.2016 р. № 298/22 про впровадження реультатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Юридичного департаменту Міністерства оборони України).

у навчально-методичному процесі - під час викладання навчальних дисциплін та при підготовці навчальних посібників з дисциплін «Право міжнародної безпеки», «Міжнародне гуманітарне право», «Право збройних конфліктів», «Актуальні проблеми правового забезпечення діяльності військ (сил)», «Правова робота у Збройних Силах України», (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 28.03.2016 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на 4 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: ІХ міжнародна науково-практична конференція «Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 22 листопада 2013р.), Х міжнародна науково-практична конференція «Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 21 листопада 2014р.), Всеукраїнська науково-практична конференція до Дня науки «Тенденції розвитку юридичної науки в ХХІ столітті» (Київ, 22 травня 2014р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні завдання гуманітарного, фінансово-економічного, правового, матеріально-технічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України» (Київ, 25 квітня 2014р.).

Публікації. Положення та результати дисертаційної роботи викладені у шести наукових статтях, опублікованих у наукових журналах і вісниках, з них одна в міжнародному виданні, а також матеріалах доповідей і наукових повідомлень на 4 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації - 216 сторінок, з яких 188 - основний текст. Список використаних джерел складає 213 найменувань, які розміщено на 28 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими програмами, планами та темами, окреслюються мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Правові основи перебування військ за кордоном та миротворчої діяльності» складається з трьох підрозділів, у яких досліджено концептуальні проблеми миротворчої діяльності на сучасному етапі, питання перебування військ за кордоном, міжнародно-правові основи застосування підрозділів Збройних Сил України за кордоном в миротворчих операціях, ґенеза законодавства України щодо питань організації та забезпечення участі підрозділів Збройних сил України в миротворчих місіях.

У підрозділі 1.1 “Поняття перебування військ за кордоном та миротворча діяльність” наголошено, що дослідження питання перебування військ за кордоном потребує особливих методологічних підходів з огляду на ускладнення завдань миротворчої діяльності на сучасному етапі. На основі норм національного законодавства дається концептуальний аналіз понять «миротворча діяльність», «перебування військ за кордоном» та «військові формування Збройних Сил України, що знаходяться за кордоном».

Виходячи зі змісту, мети та завдань миротворчої діяльності на сучасному етапі сформульоване поняття «миротворча діяльність» як важливий елемент загальної системи забезпечення безпеки (глобальної, регіональної, національної), складова частина забезпечення інтересів окремих держав, міжнародних організацій та коаліцій держав у різних регіонах планети, з метою усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії, запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх збройних конфліктів, їх врегулювання або створення умов для врегулювання, надання гуманітарної допомоги населенню, яке постраждало, забезпечення безпеки і додержання прав людини, надання допомоги у подоланні наслідків конфліктів.

Визначено, що перебування військ за кордоном це «тимчасове перебування військових формувань Збройних Сил України на території інших держав, які направлені та перебувають на території цих держав на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України».

Доведено, що під терміном «військові формування Збройних Сил України, що знаходяться за кордоном» необхідно розуміти частину складу Збройних Сил України, яка знаходиться на території інших країн і представляє собою об'єднання, з'єднання, військові частини та організації Збройних Сил України, а також їх органи управління, визначені законом «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» та відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, що виконують при цьому завдання, встановлені останніми.

Визначається що міжнародно-правовий статус Збройних Сил України, які знаходяться за кордоном, являє собою комплексний міжнародно-правовий інститут, до складу якого входить сукупність принципів і норм, що належить різним системам права, а саме: міжнародне право, національні системи права України й держави, яка приймає миротворчий контингент.

У підрозділі 1.2 “Міжнародно-правові основи застосування підрозділів Збройних Сил України за кордоном в миротворчих операціях” аналізуються міжнародні джерела, які є правовими основами перебування військ за кордоном (міжнародні договори, передбачені ст. 102 Статуту ООН, Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, Декларація про права людини стосовно осіб, які не є громадянами держави, на території якої вони проживають 1985 р., Меморандум про взаєморозуміння між Організацією Об'єднаних Націй та Урядом України стосовно внеску до системи резервних угод ООН від 6 серпня 1997 р., Угода між Європейським Союзом і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання криз 2008 р.), які гарантують повагу суверенітету держав, що приймають війська, дотримання прибулими військами національного законодавства, традицій, невтручання у внутрішню і зовнішню політику цих країн, незастосування щодо їх сили або загрози силою.

Окремо аналізуються привілеї та імунітети, які надаються миротворчим місіям Європейського Союзу та їх персоналу, що визначаються за принципом mutatis mutandis, Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., так і двосторонніми договорами з державою, на території якої проходить місія, з третьою державою, яка бере участь у місії та іноді в договорах про загальні параметри участі третіх держав в місіях.

Доведено, що відносини України з Північноатлантичним альянсом є важливою складовою концепції безпеки на шляху України та європейських держав до взаємної інтеграції.

У підрозділі 1.3 “Ґенеза законодавства України щодо питань організації та забезпечення участі підрозділів Збройних сил України в миротворчих операціях” аналізуються напрями миротворчої політики України, які були визначені Воєнною доктриною, підтвердилися у Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України.

Наголошено, що важливим концептуальним моментом, який надає змогу Україні зрозуміти спектр участі підрозділів Збройних Сил України у миротворчій діяльності є введення нового, більш широкого за значенням, поняття «міжнародна діяльність» як «діяльності з підтримання міжнародного миру і безпеки».

Уточнено зміст завдань та функціональних обов'язків підрозділів Збройних Сил України, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі багатонаціональних військових формувань високої готовності, а саме: здійснення оперативного чергування, направлення національного контингенту і національного персоналу у розпорядження органів, які визначаються рішеннями про проведення таких операцій, а також надання матеріально-технічних ресурсів та послуг.

Означено дві основні проблеми: перша - це недосконала законодавча база України з питань миротворчої діяльності, друга - недостатнє фінансування її Збройних Сил. Перша полягала в тому, що українське законодавство по багатьох питаннях не відповідає західним стандартам. Дається взнаки й той факт, що Україна до 2014 року не сформулювала чітку законодавчу базу щодо співпраці з НАТО (проведення міжнародних навчань під егідою Альянсу, недопущення парламентом України на територію країни підрозділів іноземних військ для участі в міжнародних навчаннях призвело до зниження рівня боєготовності Української армії і флоту, а також взаємосумісності з військами Альянсу). Це пов'язано з другою проблемою - недостатнім фінансуванням Збройних Сил України, яка поступово вирішується (2013 р. - 18,8 млрд. грн. (1,1% ВВП); 2016р. - 67.8 млрд. грн. (3% ВВП).

Розділ 2 «Особливості правового статусу військовослужбовців Збройних Сил України за кордоном в миротворчих операціях» складається з трьох підрозділів та присвячено дослідженню міжнародно-правових проблем, пов'язаних з перебуванням частин зі складу Збройних Сил України за кордоном та визначенням особливостей змісту їх правового статусу

У підрозділі 2.1 “Права та обов'язки військовослужбовців при виконанні ними службових обов'язків за кордоном” на основі системного аналізу норм міжнародних договорів, які регламентують перебування військовослужбовців України за кордоном, а також практики їх реалізації у відносинах України з іншими державами визначено міжнародно-правовий статус українських військовослужбовців, які проходять військову службу за кордоном.

Наголошується, що в Законі України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» формулюється ряд нових завдань, які можуть виконуватись підрозділами Збройних Сил України. Формулювання завдань підрозділів таким чином дає можливість застосовувати їх в різноманітних кризових ситуаціях.

Доведено, що зміст та об'єм прав і обов'язків військовослужбовців Збройних Сил України при виконанні ними службових обов'язків за кордоном визначається завданнями міжнародної операції з підтримання миру і безпеки на підставі: чинного законодавства України; мандату міжнародної операції з підтримання миру і безпеки; визначених командуванням міжнародної миротворчої місії завдань; стандартних операційних процедур; правил застосування і можливостей своїх сил та засобів; правил застосування сили. законодавство миротворчий відповідальність військовослужбовець

Звертається увага на те, що мінімально необхідне для виконання поставлених завдань застосування сили ґрунтується на основних вимогах міжнародного права, чинного законодавства України, правилах ведення збройної боротьби та мандаті міжнародної операції з підтримання миру і безпеки і можуть корегуватися в процесі її проведення. Саме Правила застосування сили визначають рівень та способи застосування сили і встановлюють обмеження, у рамках яких може діяти особовий склад національного контингенту.

У підрозділі 2.2 “Відповідальність військовослужбовців при виконанні ними службових обов'язків за кордоном, в миротворчих місіях” проаналізовано види правопорушень, які скоєні військовослужбовцями Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків в миротворчих місіях. Серед найбільш розповсюджених - порушення фінансової дисципліни, крадіжки військового та власного майна, вживання спиртних напоїв, порушення правил експлуатації військової техніки та зброї, порушення правил руху автотранспорту, яке призвело по аварій та загибелі людей тощо. Розглядаються шляхи контролю та впливу на дисциплінованість дій військових в миротворчих місіях, серед яких необхідність впровадження додаткових органів контролю та підвищення рівня владних повноважень командирів миротворчих контингентів.

Проаналізований Додаток 4 до Інструкції з організації участі національних контингентів (персоналу) Збройних Сил України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, яка затверджена Наказом Міністра оборони України від 28.12.2011 № 840 «Норми поведінки військовослужбовців національних контингентів (персоналу)». В нормах поведінки також викладені пункти, які визначають основні форми порушень, зокрема, в тих що можуть бути скоєні військовослужбовцями під час виконання ними службових обов'язків.

Таким чином правопорушення, які скоюють військовослужбовці Збройних Сил України, перебуваючи за кордоном можна поділити на: правопорушення проти людини та її особистої гідності; порушення норм міжнародного гуманітарного права (права війни); порушення екологічної безпеки та режиму секретності; правопорушення з метою отримання особистої вигоди; порушення та злочини вчинені під дією алкоголю та наркотиків; порушення, що пов'язані з неправильною експлуатацією техніки та зброї.

У підрозділі 2.3 “Правові гарантії реалізації статусу військовослужбовців, при виконанні ними службових обов'язків за кордоном” доведено, що правові гарантії реалізації статусу військовослужбовців, при виконанні ними службових обов'язків за кордоном складаються з особливої, універсальної, комплексної системи правових норм, до складу яких входять наступні елементи: міжнародні договори, законодавство України і національне законодавство держави, на території якого знаходяться військовослужбовці-миротворці.

Констатується, що до міжнародних договорів, які гарантують реалізацію статусу військовослужбовців Збройних Сил України, при виконанні ними службових обов'язків за кордоном відносяться договори про статус сил, що укладаються ООН з державами, що надають персонал для цієї операції, а також з державами, в яких проводиться операція, і мандат, який затверджується Радою Безпеки ООН і державами-членами, що представляють персонал та обладнання для операцій ООН з підтримання миру.

Доведено, що в міжнародних угодах про статус Збройних сил регулюються такі питання, як затримання та адміністративне переслідування за дії, вжиті на виконання своїх обов'язків, відповідно до мандату місії.

Національне законодавство України, а саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», регламентує питання надання відповідного статусу, страхування життя та здоров'я військовослужбовців, перелік пільг та компенсацій військовослужбовцям Збройних Сил України, які виконують службові обов'язки за кордоном. Постановами Кабінету Міністрів України визначаються перелік держав, періоди бойових дій у них та категорії військовослужбовців Збройних Сил України, яким надається статус учасників бойових дій та відповідний до цього статусу перелік пільг та компенсацій.

Розділ 3 «Організація діяльності військовослужбовців України у складі миротворчих підрозділів» містить три підрозділи, які присвячені питанням процесу підготовки до участі військовослужбовців в миротворчих операціях, проблемам адміністративно-правового забезпечення виконання службових обов'язків військовослужбовцями України за кордоном.

У підрозділі 3.1 “Стадії підготовки до участі військовослужбовців в миротворчих операціях: адміністративно-правове забезпечення” досліджується порядок підготовки миротворчих підрозділів і миротворчого персоналу Збройних сил України до участі у міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки.

Підготовка згідно інструкції про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях передбачає три етапи: загальну, попередню та безпосередню. До загальної підготовки відносяться: планування участі в операції з підтримання миру та безпеки в іншій державі (законодавче, матеріальне, технічне).

До попередньої підготовки відноситься підбір кандидатів до миротворчого контингенту, відповідно до кількості миротворчого контингенту та завдань, які будуть стояти перед ним.

До безпосередньої підготовки відноситься навчання відібраного контингенту військовослужбовців (бойова, морально-психологічна, мовна, спеціальні знання економіки регіону, звичаїв і його населення тощо), а також відправка за кордон, адаптація за кордоном, штабна та повсякденна діяльність.

Звернено увагу на те, що на сучасному етапі підвищення якості підготовки українських миротворців потребує зосередження зусиль на таких напрямах: 1) створення у Збройних Силах України цілісної системи узагальнення і розповсюдження досвіду дій миротворчих контингентів та миротворчого персоналу. За основу можна взяти систему, яка існує в НАТО (Об'єднаний центр аналізу та вивчення досвіду, Португалія) для збору, вивчення, аналізу та застосування миротворчого досвіду. Результати узагальнення необхідно надсилати в НДУ і ВВНЗ для їх використання в навчальному процесі; 2) розвиток та удосконалення нормативно-правової і теоретичної бази миротворчої діяльності, особливо щодо організації і проведення миротворчих операцій багатонаціональними силами; 3) розробка концепції підготовки миротворчих контингентів у загальній системі бойової підготовки військ; підвищення фахової і психологічної підготовки офіцерів тактичної ланки, розширення вивчення основних положень з питань миротворчої діяльності серед курсантів і слухачів ВВНЗ; 4) визначення напрямів діяльності цивільно-військових підрозділів конкретно по кожному регіону, комплектування цих підрозділів військовими фахівцями-які мають досвід участі в операціях з підтримання миру та безпеки.

У підрозділі 3.2 “Соціально-правовий захист військовослужбовців Збройних Сил України при виконанні ними службових обов'язків за кордоном, після їх повернення та стимулювання військовослужбовців - учасників миротворчих операцій” аналізується зміст та структура поняття «соціально-правовий захист» військовослужбовців миротворчих підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань та миротворчого персоналу. Це - комплекс державних заходів, спрямованих на встановлення системи правових і соціальних гарантій, військовослужбовців та персоналу, які приймають (або приймали) участь в операціях по підтримці миру та безпеки людства, з метою забезпечення та реалізації їх конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб, відповідно до завдань, що вони виконують в місіях, їх правового статусу та престижу в міжнародній спільноті. Видами соціального захисту миротворчих підрозділів та миротворчого персоналу є: державне обов'язкове особисте страхування; державне пенсійне забезпечення; медичне обслуговування; державна соціальна допомога; пільги та компенсації.

Доводиться, що зміст соціально-правового захисту військовослужбовців, які виконують свої обов'язки за кордоном складається не тільки з нормативного забезпечення реалізації і захисту прав, свобод, обов'язків і законних інтересів. Законодавче закріплення системи юридичних гарантій ще не означає реального забезпечення соціально-правового статусу. Функціонування (динаміка) правових гарантій пов'язана з організаційною роботою органів державної влади та її посадових осіб. Отже, соціально-правовий захист, крім норм-гарантій, включає в себе ще й організаційні гарантії, які надають цим гарантіям реально функціонуючий характер.

У підрозділі 3.3 “Напрямки вдосконалення адміністративно-правового забезпечення виконання службових обов'язків військовослужбовцями України за кордоном” доведено, що умови проведення міжнародних миротворчих операцій є наближеними до умов можливого застосування Збройних Сил України за їх основним призначенням, а практика міжнародної миротворчої діяльності стає головним джерелом набуття Збройними Силами України досвіду за мирного часу і важливим критерієм забезпечення їх готовності до виконання завдань в особливий період.

Наголошено, що вирішення питання соціального захисту військовослужбовців, які приймають участь в миротворчих операціях з підтримки миру та безпеки, шляхом видання постанов Кабінету міністрів України є тимчасовою мірою, яка не завжди гарантує його виконання.

Для вдосконалення адміністративно-правового забезпечення виконання службових обов'язків військовослужбовцями України за кордоном необхідно:

1) ввести індивідуальні програми медичного страхування миротворців (полісів), які гарантуватимуть кваліфіковану багатопрофільну медичну допомогу;

2) для підтримання відповідного рівня дисципліни та законності в миротворчих підрозділах внести зміни до Закону України «Про військову службу правопорядку Збройних Сил України» в частині про місце служби. Так положення Закону про те, що служба правопорядку, призначена для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, не дозволяє залучати Військову службу правопорядку до миротворчих контингентів, що не мають своїх окремих містечок при проведенні міжнародних миротворчих операцій;

3) застосовувати інститут військово-польових судів у миротворчих контингентах для порушників закону з метою демонстрації невідворотності покарання, полегшеного доступу до свідків з місцевого населення. Комплекс цих заходів для підтримання законності та дисциплінованості одночасно з розширенням повноважень командирів підрозділів знизить рівень правопорушень та підвищить авторитет миротворчого контингенту під час виконання ним обов'язків в цілому.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретично-правове узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності і особливості правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правового забезпечення проведення миротворчих операцій для удосконалення системи підготовки та застосування військовослужбовців Збройних Сил України за кордоном в миротворчих місіях. А саме:

1. Визначено поняття «перебування військ за кордоном» - як тимчасове перебування військових формувань Збройних Сил України на території інших держав, які направлені та перебувають на території цих держав на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Доведено, що під терміном «військові формування Збройних Сил України, що знаходяться за кордоном» необхідно розуміти як частину складу Збройних Сил України, яка знаходиться на території інших країн і представляє собою об'єднання, з'єднання, військові частини та організації Збройних Сил України, а також їх органи управління, визначені законом «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» та відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, що виконують при цьому завдання, встановлені останніми.

2. Міжнародно-правовий статус Збройних Сил України, що знаходяться за кордоном, являє собою комплексний міжнародно-правовий інститут, до складу якого входить сукупність принципів і норм, що належить різним системам права, а саме: міжнародному праву, національним системам права України й держави, яка приймає миротворчий контингент.

У загальному вигляді правове регулювання перебування українських військ за кордоном може бути визначене як: «результативний комплексний вплив норм різних систем права на суспільні відносини, що складаються в процесі такого перебування в тій чи іншій державі. Такий вплив спрямований на досягнення єдиних узгоджених цілей країн, що приймають участь у миротворчій діяльності по забезпеченню стабільності, міжнародного миру та безпеки».

3. Виходячи зі змісту, мети та завдань миротворчої діяльності на сучасному етапі, які викладені в Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України ми визначили поняття «миротворча діяльність» як важливий елемент загальної системи забезпечення безпеки (глобальної, регіональної, національної), складова частина забезпечення інтересів окремих держав, міжнародних організацій та коаліцій держав у різних регіонах планети, з метою: усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії, запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх збройних конфліктів, їх врегулювання або створення умов для врегулювання, надання гуманітарної допомоги населенню, яке постраждало, забезпечення безпеки і додержання прав людини, надання допомоги у подоланні наслідків конфліктів.

4. Адміністративно-правове забезпечення виконання службових обов'язків військовослужбовцями України за кордоном визначається міжнародними договорами, які регламентують перебування військовослужбовців Збройних Сил України за кордоном, а також практикою їх реалізації у відносинах України з іншими державами. Також воно базується на визначенні міжнародно-правового статусу військовослужбовців, які проходять службу за кордоном, а саме: це встановлена міжнародними актами з прав людини, а також іншими нормативними правовими актами універсального характеру, сукупність специфічних прав і свобод, гарантій, обов'язків та юридичної відповідальності.

5. Права, обов'язки та відповідальність військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків за кордоном:

по-перше: реалізуються українськими військовослужбовцями, як іноземцями, у правовідносинах з державними органами, юридичними та фізичними особами країн перебування і третіх країн;

по-друге: здійснюються українськими військовослужбовцями як громадянами української держави, з урахуванням можливостей реалізації прав, свобод і обов'язків в умовах Збройних Сил України. Вищезазначене тягне за собою деякі обмеження військовослужбовців у загальногромадянських правах і свободах, обумовлені особливим характером обов'язків, які виконуються ними по збройному захисту держави, пов'язаних з необхідністю беззаперечного виконання поставлених завдань у будь-яких умовах, у тому числі з ризиком для життя.

6. В результаті аналізу правових підстав перебування підрозділів Збройних Сил України за кордоном при виконанні службових обов'язків під час миротворчій діяльності ми можемо зазначити, що:

- правові гарантії реалізації статусу військовослужбовців, при виконанні ними службових обов'язків за кордоном складаються з особливої, універсальної, комплексної системи правових норм, до складу яких входять наступні елементи: міжнародні договори різного характеру, законодавство України і національне законодавство держави, на території якого знаходяться військовослужбовці-миротворці;

- підстави перебування і правовий статус українських військ та військовослужбовців за кордоном регулюються в першу чергу нормами і принципами міжнародного права. Ці норми і принципи міжнародного права передбачають широкі можливості для застосування як законодавства України, так і законодавства держави, на території якого знаходяться миротворці;

- військовослужбовці, що тимчасово перебувають за кордоном підпорядковуються цивільній та кримінальній юрисдикції держави, що їх приймає. Будь-які відступи від цього принципу вимагають спеціального затвердження державою, що приймає миротворчі війська, у формі міжнародного договору або в будь-якій іншій формі (наприклад, відмова від прав вимагання).

7. Проаналізувавши категорію «соціальний захист» в правових джерелах ми сформулювали власне визначення «соціальний захист військовослужбовців миротворчих підрозділів ЗС України та інших військових формувань та миротворчого персоналу» - це комплекс державних заходів, спрямованих на встановлення системи правових і соціальних гарантій, військовослужбовців та персоналу, які приймають (або приймали) участь в операціях по підтримці миру та безпеки людства, з метою забезпечення та реалізації їх конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб, відповідно до завдань, що вони виконують в місіях, їх правового статусу та престижу в міжнародній спільноті.

8. Законодавча база, що регламентує участь українських військових і цивільних у міжнародних миротворчих місіях, вимагає перегляду й адаптації до вимог сучасного миротворчого процесу. З цією метою, в продовження розвитку Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, необхідно розробити цілісну Концепцію застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, яка уніфікує класифікацію щодо форм участі збройних сил у миротворчих операціях, критерії їх застосування, характеристики можливих наслідків застосування, законодавчо врегулює основні поняття та категорії у цій сфері, принципи побудови ефективного механізму правового забезпечення участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, тощо.