Історичний екскурс правовідносин щодо створення оптимальних умов стійкого розвитку українського села
Історичний шлях українського селянства від перших поселень землеробів до теперішнього часу. Спроби реформування правових взаємовідношень на селі між землевласниками і селянами. Ментальність, національні традиції та психологічна готовність громади до змін.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.07.2018 |
| Размер файла | 28,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
14
ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС ПРАВОВІДНОСИН ЩОДО СТВОРЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ УМОВ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА
Микола Смоквін
Анотація
В статті досліджується історичний шлях українського селянства від перших поселень землеробів до теперішнього часу. Висвітлюються труднощі, що мали місце, спроби реформування правових взаємовідношень на селі між землевласниками та селянами, вплив селян на політичні процеси, формування селянської громади як осередка політичного, економічного та соціального життя на селі. Акцентується увага на тому, що розвиток села в нестабільних соціально-політичних умовах доцільно проводити поступово з урахуванням думки селянської громади. Найважливішою складовою перетворень є врахування ментальності, національних традицій, суттєве місце має психологічна готовність громади до змін, які пропонуються.
Ключові слова: сталий розвиток сільської громади, регулювання правових взаємовідносин, механізми реформування села.
Abstract
The article investigates the historical path of the Ukrainian peasantry from the first settlements of farmers to the Soviet period. The difficulties that have taken place during the formation of the peasant community as a center of political, economic and social life are analyzed. It is emphasized that the realization of any transformations will have a positive effect provided the legislative, advisory and resource support of the state agricultural producer. The most important part of the transformation is the consideration of mentality, national traditions, the community's psychological readiness for the promise of change is a significant place. The urgency of the topic is determined by the fact that in recent times one of the main problems of the gradual development of the Ukrainian village is the lack of financial support for the development of rural infrastructure, the preparation of skilled labor, for a long time the land issue was not solved. The analysis of the formation of legal relations in the historical retrospect draws the attention to the fact that in different historical epochs there was an understanding that any issue can not be solved without taking into account the interests of peasants, creating favorable conditions for peasant families is the key to a stable political and economic situation .
The lack of a clear concept of sustainable development of the countryside, the lack of a consistent implementation of the mechanisms of reforms, did not allow to realize the potential of the Ukrainian agrarian sector. Unfortunately, the lack and slow development of agrarian science, hurt the development of the economy of the state as a whole. The low educational level of the peasantry prevented the use of progressive methods of conducting both large and small-scale production. The absence of any structural self-organization of the peasantry over a long period of time, has hampered the formation of a holistic program of social development of the village.
A significant contribution to the process of establishing a Ukrainian village, the development of legal relations, the development of the principles of economic support and analysis of shortcomings in its implementation, brings domestic science. Scientists constantly try to determine the range of issues and principle approaches that undertake reforms, mechanisms for involving the public in the development of the village, with the ultimate goal of improving the living standards of the population. Summing up the pre-Soviet period, it should be determined that, without taking into account historical features, national traditions, collective experience, it is not possible to effectively formulate mechanisms of state policy in the agrarian sector.
As regards the realization of transformations in the countryside, it is important that it is necessary to consider that each separate region has significant differences from other . For example, land taxes can not be the same throughout the country, you must take into account the economic situation of the region.
Historical experience suggests that the engine of reforms should be the transformation of the state's agriculture, but in an unstable political and economic situation, reform can be conducted only gradually, in which several stages.
Firstly, the antagonism in the village must be neutralized - the land issue, which is the cause of stratification in the financial situation and the unstable situation in the countryside. To do this, each family should have a land plot to meet its own needs, as well as, if desired, small-scale production. At the same time, recent scientific studies on the economic development of the agroindustrial complex show that agricultural production in large agroformations is more efficient.
The second reforms in the village must be carried out simultaneously with the reform of local self - government, fate - legal and tax reform. For example, the creation of conditions for which is impossible is not a legal alienation of land.
Third. Under conditions of significant transformations there should be constant control by the state on the effective use of land in terms of modern agricultural production, maintenance of fertility of lands, maintenance of crop rotation, the prevention of the use of land for non-destination, the impossibility of one-sidedness of farming, mainly cultivating grain crops leads to depletion of land and decrease its productivity.
Key words: sustainable development of rural community, regulation of legal relations, rural reforms.
Аннотация
В статье исследуется исторический путь украинского крестьянства от первых поселений земледельцев до сегодняшнего времени. Освещаются проблемы с имевшими место попытками реформировать правовые взаимоотношения в деревне между землевладельцами и крестьянами, влияние крестьян на политические процессы, формирование крестьянской общины как центра политической, экономической и социальной жизни на селе. Акцентируется внимание на том, что развитие села в нестабильных социально-политических условиях целесообразно проводить постепенно с учетом мнения крестьянской общины. Важнейшей составляющей процесса преобразований является учет ментальности, национальных традиций, существенное значение имеет психологическая готовность общества к изменениям, которые предлагаются.
Ключевые слова: устойчивое развитие сельской общины, регулирование правовых отношений, механизмы реформы сельских районов.
Аналізуючи історичний досвід розвитку української держави звертаємо увагу на те, що процвітання села було запорукою процвітання держави у всіх сферах суспільного життя. В останні часи одною з основних проблем поступового розвитку українського села є практична відсутність фінансової підтримки розвитку сільської інфраструктури, підготовка кваліфікованої робочої сили, впродовж тривалого часу не вирішення земельного питання та інші. При проведенні аналізу становлення правовідносин в історичній ретроспек- тиві звертає на себе увагу, що в різні історичні епохи панувало тверде переконання того, що будь-яке державне питання не може бути вирішене без врахування інтересів селян, а створення сприятливих умов для селянських родин було запорукою стабільної політичної та економічної ситуації. правовий землевласник ментальність селянство
В Україні відсутній комплексний процес з реалізації державної концепції сталого розвитку села. Причому, така ситуація мала місце і в минулому, що віддзеркалювалось в ігноруванні інтересів селянина, відсутності правової бази, за якою формувались юридичні права землероба та землевласника, у непослідовному втіленні механізмів реформ. На жаль, відсутність та повільний розвиток аграрної науки, а в радянські часи її заполітизованість, завдавала шкоди розвитку економіки держави в цілому. Низькій освітянський рівень селянства завадив застосуванню прогресивних методів ведення, як великого, так і дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва. Відсутність протягом тривалого часу будь-якої структурної самоорганізації селянства стримувала формування цілісної управлінської програми соціального розвитку села.
як сільських територій, так і сільськогосподарського виробництва. Робиться спроба визначити коло питань та принципові підходи, за якими здійснюються реформи, що надалі позитивно вплине на залучення громадськості до розвитку села, покращення життєвого рівня населення.
Мета - з'ясувати традиції, першопричини, за якими формувались соціальні та економічні відносини на селі, особисті риси земельних правовідносин, їх вплив на створення оптимальних умов для механізмів стійкого розвитку українського села надалі.
Початок формування українського села як соціально-територіальної спільноти, розвиток економічних відносин між мешканцями поселення та між окремими поселеннями відносять до доби раннього середньовіччя. В спільній науковій праці «Історія українського селянства» під керівництвом В. А. Смолія дається визначення поняття «село»: де зазначено, що «...під «селом» слід розуміти неукріплені селища. З «селом» ототожнювалися й конкретні відкриті поселення, в яких поряд із «висями», «погостами», «слободами» мешкали різні соціальні групи» [7].
Протягом усього становлення селянства як відокремленої спільноти зростала тенденція до підвищення цінності сільськогосподарських угідь, що впливало на формування соціально-економічних відносин, як всередині спільноти, так і між окремим селянськими поселенням та заможними верствами населення. Доречно зробити висновок, що сформувались три типи правовідносин щодо володіння та обробки землі. По-перше, володіння та обробка здійснювались на власних ділянках, по-друге, орендованих ділянках, які надавались в оренду селянам феодально-військовою знаттю, по-третє, обробка земельних угідь велась зневоленими землеробами. Останніх два типи суперечать тому, що в той самий час мали місце засновані на традиціях та звичаях права селян, а саме одвічне володіння землею, передача в спадок, купівля-продаж земельних ділянок.
Право власності та відношення до нього часто сприймались неоднозначно. З одного боку, державною елітою не визнавалось право власності на землю сільської громади, або окремого селянина, земля в будь- який час могла бути відібрана на користь держави в особі монарха або аристократичної знаті. З іншого, існували різні правила, що стосувалось використання землі між землевласниками та між землевласником і сільською громадою, до якої він належав. Отже, земельне питання мало стратегічне значення у становленні та розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні, що стало прототипом економічних і правових відносин в майбутньому.
Першими спробами упорядкувати та узагальнити економічні й фінансові правовідносини на території сучасної України були зроблені у Першому Статуті Великого князівства Литовського у 1529 році. Статутом передбачалось надання допомоги селянам у веденні сільськогосподарського виробництва: «Якщо підданий покидав наділ у зв'язку з неможливістю його обробляти через розорення, то державцям рекомендувалось дати таким збіднілим господарям певні пільги або іншій наділ з меншими повинностями, а не утискати останніх..» [3]. Реалізація положень Статуту була першою спробою реформування правових відношень на селі за такими важливими напрямками, як раціональне розташування полів, диференційований та економічно обґрунтований підхід щодо збору податків та податей, зацікавленість селянських господарств у виробництві всього необхідного до вживання асортименту харчових продуктів, передбачалось отримати додаткові кошти до казни за рахунок лісових угідь [1].
Приблизно у 15-16 столітті почався процес соціально-правового поневолення селян. Поштовхом до цього були постійна трансформація земельних відносин, на законодавчому рівні було визначено умови, при яких селянин міг залишити будь-яку земельну ділянку та перейти до іншої. Частіше за все це було пов'язано з викупом такого права. Тому впродовж довгого часу умови виходу ставали все жорсткішими та все менша кількість селян могли ними скористатись. Слід звернути увагу також на соціальну та психологічну складову, яка була пов'язана з переходом на нове місце господарювання, а саме розрив зв'язків з іншими членами родини. Натомість підбиваючи підсумки першого етапу формування селянства, як не тільки соціальної групи, а суспільного класу в науковій праці «Історія українського селянства» робиться наступний висновок, що «не зважаючи на активний наступ феодального права, у селянську правосвідомость міцно увійшло поняття права на вільне розпоряджання своїми наділами. Причому воно побутувало не лише як традиція, а і як норма повсякденного життя» [7].
На межі переходу від епохи Середньовіччя до Нового часу в процесі розвитку економічних та правових відносин в Україні з'являється нове правове поняття «соціально-територіальні осередки сільського населення». Перші територіальні структури набули назву «волості», не зважаючи на те, що на території волості правопорядок визначався державними законами, а волості були осередками місцевого самоврядування. Вони мали власні виборні органи, до повноважень яких належали вирішення спірних питань між окремими селянами, міжродинних спорів та інше. Населення волості обирало старосту, якій мав повноваження представляти селян у взаєминах з іншими волостями, урядовими намісниками. Старостам надавалось право збору коштів до «волосної скарбниці», але розмір коштів визначала громада. Волостям надавався статус відокремленої податкової одиниці, представники державного фіскального органу узгоджували з волосним керівництвом розмір та форму оподаткування.
За часи створення волосних територіальних утворень виникає тенденція, коли селянський двір або декілька селянських дворів відокремились, вели самостійне господарювання на власних ділянках та являли собою прототипи «селянських хуторів», які надалі існували до середини 20 ст.
Перша половина 18 ст знаменувалась втратою соціально-правової незалежності селян та перетворення їх на кріпаків. Супроводжувалось це поглибленням майнової нерівності, зменшенням впливу сільських громад, згортанням процесу довільного займання землі. Як самостійна господарська одиниця набирали силу українські хутора. Змінювалась суспільна свідомість селянства, вона поступово трансформувалась під впливом нових життєвих обставин. Наприклад, часто селянство починало займатися торгівлею, стали утворюватися групи робітничих людей.
Селянські поселення на Півдні України почали масово з'являтись лише після закінчення російсько- турецької війни 1735-1739 рр. Для цього було видано царський вердикт під назвою «План про роздачу в Новоросійській губернії казенних земель для її заселення». Цим планом були визначені умови за якими надавались земельні ділянки, їх площі. Слід зазначити, що земельні наділи могли передаватися у спадщину.
З метою прискорити заселення південних земель влада пішла на скасування привілеїв дворянства щодо виключного права володіння землею. Обмеженою площею землі могли володіти інші суспільні групи, але необхідною умовою було їх освоєння впродовж трьох років. Для заохочення до переселення іноземців до південних степових зон України, так звані колоністи звільнялись від будь-яких податків, земля їм передавалась у безтермінове володіння. Створюючи сприятливі умови для колонізації півдня України, водночас на порядку денному залишалось питання захисту кордонів від можливого нападу з боку Туреччини. Тому було прийнято рішення відновити військові поселення, надаючи їм право ведення власного господарства.
Наприкінці 18-го ст. та початку 19-го ст. економіка України остаточно стала невіддільною частиною економіки Російської імперії. Зміни, які мали місце у подальшому розвитку українських земель, були безпосередньо пов'язані зі змінами, що мали місце і у Росії. За вказаний період слід визначити три етапи, які суттєво вплинули на взаємовідносини у сільському господарстві.
До першого доречно віднести зміни щодо переведення селян на триденну панщину, але фактично зазначені зміни були впровадженні без урахування реалій та лише погіршили становище селян. У 18 ст. було видано два укази, за якими регламентувалось становище селян-кріпаків.
Другий етап, початок 19 ст., характеризується становленням інституту селянської приватної власності на землю. Росія в той час знаходилась у вкрай важкому становищі та потребувала негайних реформ; безумовно, на стан в країні вплинула політична ситуація, яка склалась на той час в Європі. У зв'язку з цим було прийнято документ, за яким державні селяни мали змогу купувати землю. Прийнятий у 1803 році Указ «Про вільних хліборобів» визначав умови, за якими поміщики мали право відпускати кріпаків зі збереженням за ними земельних ділянок, але обов'язково за викуп. Водночас він не був обов'язковим до виконання, а залежав від бажання дворян. У 1809 році указ зазнав змін, за якими кріпаків-селян поміщики могли відпускати на волю без збереження за ними землі [8]. Здійснені кроки безумовно мали позитивне значення як для становища селян, так і для подальшого розвитку українського села, але ментальність більшості селян не була адаптована до змін, тому лише незначна кількість кріпаків висловила бажання стати вільними та самостійно будувати власне майбутнє.
Останній етап мав вкрай суперечливий характер. З одного боку - були прийняті закони, за якими визначались правові відноси між селянами та поміщиками, які мали ліберальні ознаки. Наприклад, дворяни повинні були забезпечувати кріпаків харчовими продуктами в необхідній кількості, вони не мали право використовувати кріпаків на ведення будь-яких робіт, поки селянин не обробив власну ділянку. Якщо у селянина не було засобів до її обробки, то поміщик був зобов'язаний його забезпечити, крім цього поміщик мав надати допомогу у придбанні тварин. Законодавчим актом визначалось навіть покарання, якщо дворянин порушував положення указу. Важливим є те, що селянину надавалось право реалізовувати власноруч вироблену продукцію. З іншого боку - вже через декілька років прийнято указ, за яким майже всі преференції селян було скасовано.
Події грудня 1825 року загострили економічну, політичну та соціальну ситуацію у країні. Найгострішим було селянське питання. Імператор Микола І наступним чином характеризував відношення до селянського питання: «Немає сумніву, що кріпосне право у теперішньому вигляді є зло для всіх відчутне та очевидне, але торкатися його сьогодні було б ще більшим злом». Усвідомлення того, що необхідні реформи, царський уряд почав з того, що проаналізував та систематизував раніше прийняті рішення, повернувся до обговорення запропонованих проектів, проаналізував стан справ у країні. Першочерговою реформою визначалась адміністративна реформа. Наступні зміни стосувались аграрного сектору економіки, та вони частіш за всього призводили до того, що становище селян в економічній площині лише погіршувалось. Будь-які спроби скасувати кріпацтво не мали успіху, бо стикались з опором дворянства та приводили до збільшення безземельних селян. Міністр внутрішніх справ Л. Пекарський наступним чином визначив ситуацію, що склалась: «Ця безземельна і бездомна вольниця завжди буде представляти собою небезпечну стихію постійних смут, що матимуть негативні наслідки» [6].
ХІХ століття знаменувало собою швидкий розвиток науки та промисловості, що було одною з основних ознак формування капіталізму, як наступної соціально- політичної формації. Зміна формацій не могла не вплинути на становище в сільському господарстві, наслідком чого стала селянська реформа 1861 року. Усвідомлення політичною елітою економічно не ефективного використання поневоленого, кріпацького труда, його низька продуктивність, яка щороку зменшувалась, політичні проблеми, які виникли у зв'язку з поразкою Російської імперії у війні з Туреччиною, свідчило про неминучий занепад у всіх сферах суспільного життя. Звертає на себе увагу, що першим кроком з розробки та втілення реформи було створення губернських комітетів, які повинні були підготувати пропозиції до її реалізації.
Можемо зробити висновок, що мав місце прототип децентралізації влади, формувались селянські органи самоврядування, старостати та волосні старшини. Основною метою нової реформи була ліквідація особливої залежності селян та земельний устрій селян. Слід зазначити, що значна кількість селян в результаті реформ залишилась без земельного наділу, що змусило їх приєднатися до промислових робітників.
«Скасування кріпосного права ліквідувало кріпосний устрій, якій перебував в затяжній кризі. Вона спонукала уряд реформувати армію, адміністративне управління, судову систему. Розвиток інституту земства як органів місцевого управління, підвищення ролі закону та права сприяло соціально-економічній модернізації імперії. Загалом скасування кріпосного права дало можливість здійснити за два десятиліття значний стрибок у економічному розвитку Російської імперії та національних окраїн» [7].
Становище, в якому опинилось селянство у в поре- формений період, характеризувалось наступним чином. Майже 15 відсотків селян за підсумками реформ залишилось без земельних наділів, з'явилась невелика кількість заможних селян, які володіли значними сільськогосподарськими угіддями; для їх обробки вони наймали безземельних селян. В основному селяни отримали незначні земельні ділянки та у зв'язку з цим вимушені були найматися до поміщиків, займатися ремеслами або переходити до стану промислових робітників.
Наступним значним кроком у розвитку сільського господарства України була так звана столипінська реформа, що мала внести зміни у політичне, економічне та соціальне життя країни. Основна суть її полягала у знищенні общинного ведення землеробства та у створенні хуторів, тому зміни часто мали назву «хуториза- ція». Гаслом змін було «зробити ставку не на убогих і п'яних, а на міцних та сильних» [5]. В політичному контексті влада намагалась створити опору у вигляді одноосібних багатоземельних селян. В економічному сенсі концентрація земельних ресурсів безумовно сприяла підвищенню ефективності ведення сільського господарства. Від підвищення урожайності залежало збільшення експортного потенціалу країни, зміцнення фінансового сектору економіки. З точки зору соціальних змін велика кількість селян залишилася без засобів до існування та вимушена була займатися ремеслами, або переселятися до міст і влаштовуватися на роботу до промислових підприємств. Також влада прагнула створити соціальний прошарок між поміщиками та селянами, так званими міцними селянами. Саме вони в подальшому були найпослідовнішими та надійними прибічниками царської влади. Усвідомленням важливості перебудови села було розуміння, що без цього «не встояти у великому трудовому змаганні народів» [4].
Ситуація, що мала місце в часи столипінської реформи, багато в чому схожа на сьогоднішню. Українській державі також потрібен прошарок багаточисель- них міцних селянських господарств, як форми сталого селянського середнього класу, для підтримки своїх соціально-економічних реформ. Але тільки підтримка сільськогосподарського виробництва та майже повна відсутність розвиненої комунальної і соціально - культурної інфраструктури призвела до того, що крім суттєвої різниці економічного рівня життя сільського та міського населення, була порушена спадковість поколінь, втрачені історичні, культурні традиції народу. Недостатнє стимулювання розвитку не аграрних видів діяльності, підвищення рівня знань та практичних навичок сільського населення для організації не аграрних видів діяльності на селі, спонукало найбільш працездатну частину селян поступово переїздити жити у великі міста. Важливим фактором негативного впливу на сталий розвиток села є відсутність спеціалізованої фінансово-кредитної інфраструктури, орієнтованої на реалізацію соціальних та соціально-побутових програм.
Звертає на себе увагу низький рівень самоорганізації сільського населення, недостатній рівень кооперативних та інших об'єднань.
Підбиваючи підсумки правовідносин щодо сталого розвитку українського села в історичній ретроспекти- ві, слід зазначити, що без урахування історичних особливостей, національної традиції, колективного досвіду неможливо ефективно сформувати державну політику в аграрній сфері. Щодо втілення сталих перетворень на селі, важливим є те, що необхідно враховувати: кожен окремий регіон має суттєві відмінності від інших. Також необхідно врахувати те, що український дрібний сільськогосподарський виробник, як основа середнього класу на селі, повинен бути всебічно захищений як законом, так і своєю державою.
Український історичний досвід свідчить, що локомотивом реформ мають стати сталі перетворення саме в сільському господарстві держави, але в умовах нестабільної політичної, економічної ситуації реформування може бути проведено виключно поступово, за декілька етапів. Реформи на селі повинні здійснюватися водночас з реформуванням місцевого самоврядування, судово - правовою та податковою реформою.
Необхідно нівелювати антагонізм на селі - земельне питання є причиною розшарування в матеріальному становищі та нестабільної ситуації. Для цього кожна родина повинна мати земельну ділянку для забезпечення власних потреб, а також при бажанні ведення дрібнотоварного виробництва. На жаль, в останні часи з боку держави відсутні дієві заходи із залученням господарств населення у ринкові механізми функціонування аграрного сектору. В той самий час наукові дослідження щодо економічного розвитку агропромислового комплексу свідчать, що ведення агровиробництва у великих агроформуваннях не є настільки ефективним, як воно подається.
В умовах суттєвих сталих перетворень повинен бути постійний організаційно-правовий контроль з боку держави за ефективним використанням землі з погляду сучасного ведення агровиробництва.
Безумовно важливим інструментом надання допомоги у веденні бізнесу на селі, раціонального використання навколишнього середовища, відновлення традиційного способу життя, культурних традицій народу має бути розвинена мережа дорадчих служб різних форм власності й навчання.
Література
1. Гурбик А. О. Аграрна реформа 16 ст.: В-во «Наукова думка», 2013. - 688.
2. Кабузан В. М. Засе-ление Новороссии (Екате- ринославской и Херсонской губерний) в XVIII первой поло-вине ХІХ века (1719-1858 гг). - М.: Наука, 1976. - 307 с.
3. Перший Статут Великого князівства Литовського // [Електроний ресурс]. - Режим доступу: irbis-nbuv. gov.ua.
4. Ососова А. Промова О. В.Кривошиїва на засіданні зборів Державної думи 10 листопада 1908 р // Земельне питанняв 3-й Державній думі. - СПб., 1913.).
5. Ососова А. Промова П. О. Столипіна на засіданні зборів Державної думи 5 грудня 1908 р // Земельне питанняв 3-й Державній думі. - СПб., 1913.
6. Семевський В. Селянське питання у Росії в XVIII та першої половини ХІХ ст. - Т 2.-Спб., 1888. - С. 35, 60.
7. Смалій В. А. (від. редактор) Історія українського селянства, нариси в 2-х томах. - К: Наукова думка, 2006. - 666 с.
8. «Указ про вільних хліборобів». - Електронний ресурс. - Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність поняття "звичай" та "традиція". Зовнішні форми політичних звичаєвих норм. Поняття та особливості політичних звичаїв та традицій. Календарні свята та обряди. Сімейно-шлюбні звичаї та традиції українського народу. Значення національних звичаїв.
курсовая работа [30,7 K], добавлен 02.12.2010В статті здійснено аналіз основних організаційно-правових змін на шляху реформування органів внутрішніх справ України. Досліджена модель системи на основі щойно прийнятих нормативно-правових актів. Аналіз чинної нормативно-правової бази України.
статья [18,1 K], добавлен 06.09.2017Основні теорії міського самоврядування. Теорія вільної громади. Муніципальні системи зарубіжних країн. Історичний досвід розвитку інститутів самоврядування в Україні. Основні проблеми та перспективи розвитку місцевого самоврядування на сучасному етапі.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 08.11.2012Розгляд приватного права як системи юридичної децентралізації, його відмінності від принципів публічних правовідносин. Основні проблеми розвитку українського цивільного законодавства. Тенденції розвитку інститутів речових та зобов'язальних прав.
реферат [26,8 K], добавлен 03.11.2010Відсутність в українців на протязі тривалого часу власної держави як основна проблема розвитку українського суспільства. Етапи творення державності України. Проблема розвитку малого та середнього бізнесу. Вироблення адекватної стратегії розвитку України.
реферат [25,8 K], добавлен 26.03.2010Основні проблеми громад на сучасному етапі. Загальна характеристика села Новий Биків. Пріоритети для органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення, їх проблеми. Критерії визначення лідера громади. Концепція соціальної мобільності.
контрольная работа [12,6 K], добавлен 27.10.2015Поняття нормативно-правового акта як форми вираження правових норм. Класифікація нормативно-правових актів за юридичною силою, за дією цих актів в просторі та за колом осіб. Система законодавства України: аналіз теперішнього стану та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 22.02.2011Обґрунтування необхідності психологічної підготовки працівників правоохоронних структур, для розуміння ними психології злочинця, потерпілого і свідків. Психологічна готовність використання вогнепальної зброї працівниками правоохоронних органів (міліції).
реферат [35,7 K], добавлен 20.10.2010Історичний період переходу судочинства від адміністрації до судів. Правове забезпечення цього процесу в ході судової реформи в XIV-XVI ст. Поступове відокремлення судової влади від адміністративної. Початок формування інституту професійних суддів.
статья [21,8 K], добавлен 10.08.2017Пошук оптимальної моделі консолідації фінансових ресурсів об'єднаних громад для ефективного забезпечення надання медичних послуг в Україні. Пропозиції щодо формування видатків бюджету громади на різні види лікування. Реформування сфери охорони здоров'я.
статья [33,7 K], добавлен 06.09.2017Питання екологічного права у науковій літературі. Концепція, згідно з якою екологічне право не є комплексною галуззю права, а являє собою самостійну галузь права у загальній системі. Об’єкти екологічних правовідносин згідно українського законодавства.
реферат [22,8 K], добавлен 06.02.2008Правова держава і громадянське суспільство: історичний і політологічний контекст, їх взаємодія в реалізації політичних та соціальних прав і свобод людини. Сприяння і перешкоди демократії для розвитку в Україні. Напрями реформування політичної системи.
курсовая работа [70,8 K], добавлен 29.01.2011Поняття соціального розвитку села. Медичне обслуговування мешканців села. Правове регулювання житлового будівництва на селі та в сільській місцевості. Правове забезпечення культурно-побутового і спортивно-оздоровчого обслуговування сільських мешканців.
научная работа [36,0 K], добавлен 30.01.2011Історія українського конституціоналізму та споконвічна ідея здійснення природного права власності українського народу на свою землю. Обмеження науковим і законодавчим тлумаченням окремих положень Конституції України. Призначення землі в суспільстві.
статья [33,4 K], добавлен 10.09.2013Розвиток адвокатури перед реформою 1864 року. Історичний шлях виникнення та розвитку української адвокатури. Адвокатура України періоду Гетьманщини. Загальна характеристика адвокатури за реформою 1864 року. Демократичні принципи організації адвокатури.
реферат [14,1 K], добавлен 28.09.2010Законодавча регламентація змін істотних умов праці. Причини та підстави змін істотних умов праці. Переведення працівника на іншу роботу, на інше робоче місце при виникненні на виробництві тих чи інших причин. Вдосконалення діючого трудового законодавства.
курсовая работа [36,3 K], добавлен 18.10.2012Історичний шлях розвитку науки кримінального права. Злочин та покарання як основні категорії кримінального права. Класична, антропологічна, соціологічна школи кримінального права: основні погляди представників, їх вплив на розвиток науки та законодавства.
реферат [42,7 K], добавлен 29.03.2011Проблеми визначення кола осіб, які беруть участь у справах, що виникають з кредитних правовідносин. Аналіз правових норм щодо особливостей суб'єктного складу справ даної категорії. Пропозиції для усунення суперечностей правового регулювання цих відносин.
статья [24,1 K], добавлен 17.08.2017Аналіз законодавства України щодо ідентифікації особи в світлі гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу. Впровадження електронного підпису, електронного цифрового підпису, підпису одноразовим ідентифікатором.
статья [38,7 K], добавлен 22.02.2018Співвідношення мети покарання і завдань українського кримінально-виконавчого законодавства. Особливості реформування кримінально-виконавчої служби України та системи управління органами і установами виконання покарань. Визначення виду виправної колонії.
контрольная работа [23,9 K], добавлен 17.04.2011
