Принципи формування державної політики відновлення постраждалих від конфлікту територій
Питання формування державної політики відновлення територій, що зазнали пошкоджень унаслідок конфлікту на Сході. Основні принципи, за якими пропонується формування та впровадження державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих територій.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.07.2018 |
| Размер файла | 141,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ВІДНОВЛЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД КОНФЛІКТУ ТЕРИТОРІЙ
Балуєва О.В.,
Келембет О. С.,
Постановка проблеми. В сучасному світі існує низка регіонів, які охоплені різноманітними конфліктами, в тому числі й військовими. Ці конфлікти призводять до людських жертв, і водночас супроводжуються руйнуванням навколишнього середовища, систем життєзабезпечення та інфраструктури, економіки і соціальних об'єктів. Даний вид збитків здебільшого можна компенсувати, але це потребує концентрації матеріальних, енергетичних, фінансових і трудових ресурсів.
Навіть при активній та широкомасштабній підтримці світової спільноти відновлення постраждалих територій та їх реінтеграція в політичне, економічне та культурне життя відноситься насамперед до зони відповідальності держави, під міжнародно-визнаним суверенітетом якої знаходяться ці території. Держава зобов'язана не тільки повністю відновити постраждалий ареал, але й створити рівні умови для життєдіяльності всіх залучених у конфлікт спільнот, незалежно від причини виникнення конфлікту [6].
Завдання з відновлення територій необхідно вирішувати й в Україні. На сьогодні складно визначити час, коли країна зможе розпочати практичну реалізацію реабілітаційних робіт. Необхідно зауважити, що кожна держава повинна завчасно готуватися до постконфліктного відновлення.
За оцінками міжнародних експертів, які займаються подібними конфліктами, якщо протягом п'яти років не почнеться процес реінтеграції, то далі він стає неможливим. Виходячи з того, що практично три роки з цих п'яти вже минуло, вкрай необхідним є усвідомлення необхідності прискорення процесів відновлення та реінтеграції, розробки та реалізації дієвої державної політики в цій сфері [6].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідність відновлення постконфліктних територій, реінтеграція їх економіки та інфраструктури, а також інші соціально-економічні проблеми, які пов'язані з конфліктом на цих територіях, є предметом постійних наукових дискусій. Серед наукових досліджень даного напряму необхідно відмітити працю Г. Гусейнова, який аналізує досвід країн світу з урегулювання проблеми сепаратизму й пропонує набір напрямів, за якими необхідно проводити роботу для недопущення повторення подібних конфліктів [2]. Н. Музаффарлі й Е. Ісмаїлов розглядають питання відновлення територій, зруйнованих збройними конфліктами, аналізують економічні аспекти відновлення систем життєзабезпечення, інфраструктури й економіки та проблеми внутрішньо переміщених осіб (ВПО) [5]. Р. Бортник [1] й О. Колтунович [3-4] і наводять аналіз міжнародного досвіду країн Азії та Європи, які успішно вирішили проблеми деокупованих та постраждалих від конфліктів територій, крім того в своїх працях ці науковці розглядають соціально-економічні наслідки конфлікту, з якими зіткнулася держава в результаті конфлікту, та шляхи їх подолання й пропонують пріоритетні напрямки та механізми реінтеграції Донбасу до економіки України. Тим не менш, низка питань реінтеграції, а саме формування і впровадження державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій, залишаються невирішеними, що потребує проведення подальших ґрунтовних досліджень даної тематики.
Розробка і впровадження державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій здійснюється з урахування низки принципів, тому вкрай необхідним є визначення та формування даних принципів й економічних аспектів планування державної політики відновлення постраждалих від конфлікту територій, що і формує мету даної статті.
Виклад основного матеріалу. Реальність, яка сьогодні склалася на Донбасі, без сумніву відбилася на всіх сферах життя регіону. Наслідком військового конфлікту, який ще триває, стала деурбанізація Донбасу, втрата населення, потужна економічна дестабілізація, системне руйнування житлового фонду та інфраструктури, втрата робочих місць, зниження доходів населення, загострення криміногенної ситуації та гуманітарна катастрофа. Тривалі бойові дії призвели до значних людських жертв, спустошили міста і села, спричинили масові хвилі територіального переміщення населення як внутрішнього, так і за кордони країни. Кількість внутрішньо переміщених осіб зростала практично рівномірно, крім стрибків у період ускладнення воєнних дій, а саме грудень 2014 - лютий 2015 рр., коли кількість ВПО зросла на 493 902 осіб. Середньомісячна кількість переміщених із зони проведення антитерористичної операції осіб за даний період складає 10 000 осіб [7].
У Донецькій і Луганській областях 24 міста обласного значення опинилися на непідконтрольній території, а 36 населених пунктів - у безпосередній близькості від лінії розмежування або знаходяться в “сірій» зоні, на непідконтрольних територіях Донбасу залишились 3, 3 млн людей.
За оцінками ООН, загальна кількість внутрішньо переміщених осіб станом перебільшила 1, 4 млн осіб, притулок на території інших країн отримали 388, 8 тис. осіб, ще 732 тис. українців шукають інші форми законного перебування на території інших держав [7]. Ситуація, яка склалась на Донбасі, катастрофічна не тільки с економічної точки зору. Негайного вирішення потребує низка соціальних питань для недопущення гуманітарної катастрофи.
Розробка державної політики відновлення й реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій, складові частини якої взаємопов'язані як у просторі, так і функціональному відношенні, сама по собі є дуже складним дослідницьким завданням.
Аналізуючи реалізацію державної політики або державних програм у цілому, визначають загальні принципи, дотримання яких сприяє поліпшенню цього процесу: зниження рівнів управління та спрощення організаційних структур; створення ефективного механізму координації і тісна співпраця між учасниками реалізації політики; надання певної самостійності та автономності виконавчим організаціям; систематична оцінка результатів роботи і вдосконалення механізму звітності; застосування сучасних управлінських технологій та інформаційно-аналітичних систем [2].
Розробка державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій припускає наявність реалістичної оцінки економічних спроможностей держави. Йдеться про визначення обсягу ресурсів, які держава може мобілізувати й направити на відновлення і розвиток постраждалих територій. Маються на увазі не тільки власні ресурси, а й міжнародна допомога, яку потенційно можливо залучити. Саме фінансово-ресурсними можливостями визначається тривалість відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій. Цими можливостями визначається також і те, на який якісний рівень відновлення і реконструкції може бути орієнтована дана політика.
Розглянемо принципи, на яких має будуватися державна політика з реінтеграції та відновлення постраждалих від конфлікту територій (рисунок), запропоновані Н. Музаффарлі й Е. Ісмаїловим [2; 5] та доповнені нами:
1. Принцип урахування міжнародного досвіду. З необхідністю відновлення територій, економіка й інфраструктура яких виявились зруйнованими в результаті військових конфліктів, зіткалося багато держав, а саме Грузія, Азербайджан, Балканські країни та ін. Використання міжнародного досвіду у сфері відновлення і розвитку зруйнованих територій - неодмінна умова впровадження державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій.
Разом із тим нормалізація життєдіяльності на відновлюваних територіях України має свої складнощі, відрізняється від багатьох аналогічних проблем в вищеназваних країнах, оскільки виходить далеко за межі вирішення лише матеріально-технічних і фінансових завдань. Потрібно буде реінтегрувати нині окуповані території та їх населення в політичне, економічне і культурне життя України, що пов'язано, у свою чергу, з низкою проблем [5].
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок. 1. Принципи формування державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій
2. Принцип розумної мінімізація витрат. Здійснення повномасштабної реабілітації постраждалих від конфлікту територій вимагає великих ресурсів. У порівняно невеликих державах обсяг необхідних для цього фінансових ресурсів може бути цілком зіставлений з масштабами економіки країни в цілому. Тому мінімізація витрат є атрибутивним принципом програмування державної стратегії відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій, до того ж неприпустимо, щоб економія на ресурсах перетворилась у наріжний принцип і домінувала над цільовими настановами територіальної реабілітації. Мінімізація витрат, яка призводить до погіршення якості робіт і тим самим створює загрозу для безпеки населення, принципово неприйнятна [5].
3. Принцип синергії - поновлення старого і створення нового. Будь-яке відновлення повинно поєднувати нове будівництво з реставрацією раніше побудованих об'єктів. Кількісне співвідношення цих двох форм визначається низкою факторів: реальний стан інфраструктурних, виробничих і соціально- культурних об'єктів на постраждалій території, цільові настанови (стандарти) відновлення, ресурсні можливості країни, тривалість часу від зруйнування до початку робіт. Навіть у випадках, коли існує можливість реставрації старих об'єктів, нове будівництво з використанням прогресивних сучасних технологій нерідко більш ефективно. Це стосується не тільки інформаційно-комунікаційних систем, відновлювати які на базі старих технологій є недоцільним, але й традиційних елементів інфраструктури, наприклад таких як дороги [5].
4. Принцип гнучкості територіального планування. Даний принцип слід розглядати як окремий випадок застосування попереднього принципу, тим не менш він має самостійне значення. З одного боку, існують вагомі аргументи щодо відновлення доконфліктної мережі поселень. При цьому, по-перше, відпадає необхідність в додатковому містобудівному і ландшафтному плануванні; по-друге, забезпечується законне право кожного переселенця на повернення у власний будинок або в свій населений пункт. Право приватної власності переселенців на нерухомість відноситься до числа консервативних факторів системи розселення. З іншої сторони, формування нової структури розселення надає додаткові можливості для реінтеграції постконфліктних територій в політико-економічну структуру країни, хоча при некоректності виконання може супроводжуватися обмеженням прав власності репатріантів і, крім того, потребує проведення великої попередньої роботи. Саме тому поєднання цих двох принципів вбачається більш ефективним [5].
5. Принцип поетапності. Постконфліктне відновлення територій відноситься до великомасштабних проектів, ефективна реалізація яких потребує обов'язкового розділення реабілітаційних робіт на чіткі стадії. Слід дотримуватись наступних етапів, які є типовими для більшості постконфліктних територій, незалежно від їх приналежності до країни.
Початковий (підготовчий) етап включає в себе розробку державної програми відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій. На цій стадії проводиться комплекс аналітичних досліджень з планування та проектування інфраструктурних, виробничих і соціально- культурних об'єктів, розробляються рекомендації з стимулювання місцевих і закордонних інвесторів для їх залучення в реабілітаційні роботи, особливо, в відновлення економіки. В даному аспекті необхідним є проведення консультацій з міжнародними фінансовими інститутами та іншими потенційними донорами з метою залучення додаткових ресурсів. У країнах, де території, які потребують відновлення, складають значну частку загальної площі, необхідне створення спеціального органа (міністерства або агентства), відповідального за реабілітацію та реінтеграцію територій. Як це було зроблено в Україні.
На другому (“передбазовому») етапі проводиться безпосереднє дослідження постконфліктних територій, після чого державна програма корегується та затверджується. На цьому етапі починається створення прикордонної безпеки, застосовуються початкові засоби для забезпечення безпеки населення, проводиться деконтамінація пріоритетних територій. Важливе завдання даного етапу - відновлення повноважень органів місцевої адміністрації.
Третій етап є базовим і припускає відтворення систем життєзабезпечення на основній частині території. До числа завдань даного етапу відносяться водозабезпечення та енергозабезпечення, телекомунікації та зв'язок, початок широкомасштабних робіт з відновлення житлового фонду, невідкладного соціального забезпечення, транспортних комунікацій та інших інфраструктурних об'єктів.
На четвертому (репатріаційному) етапі відбувається повернення вимушених переселенців в місця їх постійного проживання. Масова репатріація повинна супроводжуватися створенням нових робочих місць і особливо сприятливих умов для приватного підприємництва. Це неодмінна умова поступового перетворення відновлюваної території в регіональний суб'єкт самоорганізації і самостійного економічного розвитку.
П'ятий етап, який можна назвати адаптаційним, характеризується остаточним закріпленням репатріантів в місцях їх постійного проживання. Формуються дієздатні спільноти і виробничі сили. На передній план виступають завдання, пов'язані з відновленням соціально-культурних і спортивних об'єктів. Інтенсифікується процес формування органів місцевого самоврядування [5].
6. Принцип перманентного вдосконалення програм відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій. Усі сфери відновлення відчувають вплив фактора часу. До особливо швидких і радикальних змін схильні засоби комунікації і зв'язку, швидкість технологічного оновлення яких дуже висока. Суттєво змінюються технології і матеріали, які переважають в цивільному будівництві, енерго- і газопостачанні, а також у будівництві й реконструкції транспортної інфраструктури [5].
Крім вищеназваних принципів, які були сформовані та запропоновані Н. Музаффарлі та Е. Ісмаїловим і мають досить універсальний характер, з урахуванням специфіки нашої країни слід застосувати кілька наступних принципів для формування більш ефективної державної політики реінтеграції та відновлення деокупованих і постраждалих від конфлікту територій, а саме:
1) принцип послідовного (гомогенного) планування поліцентричної функціональної структури, яка б дозволила впроваджувати зміни не тільки в якусь конкретну сферу життя, а розповсюджувалася на всі аспекти життєдіяльності відновлюваної території;
2) принцип інтеграційного підходу, тобто стійке відновлення умов життєдіяльності на відновлювальних територіях, повинен включати в себе усі параметри якісного життя та участь місцевого населення в розробці і впровадженні заходів, адже усі зміни повинні враховувати і орієнтуватися на спосіб життя, яке вело населення даного регіону до конфлікту;
3) принцип ефективності - досягнення довгострокових результатів за допомогою короткострокових проектів, які б стимулювали інтерес інвесторів. Виконання цього принципу можливо при використанні проектів приватнодержавного партнерства. Дане партнерство добре зарекомендувало себе в інших країнах, що зіткнулися з такими ж проблемами;
4) принцип взаємодоповнення, тобто всі проекти з відновлення та реабілітації постраждалої від конфлікту території не повинні вступати в протиріччя між собою.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Відновлення постраждалих від конфлікту територій за відносно короткий час, незважаючи на всю свою складність і колосальну ресурсомісткість, є не тільки реальним завданням, а й вкрай необхідним для сучасного суспільства. Україна має достатній потенціал для того, щоб при активній підтримці міжнародної спільноти максимально швидко відновити свої території. Це дозволить повернути деокуповані райони до політико- економічного простору країни, а їх економічне відродження відіграє виключно позитивну роль в підвищенні добробуту всіх громадян регіону, а також у загальному соціально-економічному розвитку країни. Нами доповнено систему принципів, за якими має формуватися державна політика відновлення та реінтеграції деокупованих і постраждалих від конфлікту територій, але залишається потреба конкретизації заходів щодо її реалізації, що задає проблематику для подальших досліджень.
деокупований реінтеграція державний політика
Список використаних джерел
1. Бортник Р Реинтеграция Донбасса: международный опыт и модели для Украины. URL: http://longread.restoring-donbass.com/reintegratsiya-donbassa.
2. Гусейнов Г. Опыт разрешения этносепаратистких противостояний в Европе и его возможное применение в урегулировании армяно-азербайджанского нагорно-карабахского конфликта. Кавказ и Глобализация. 2007. № 1 (5). С. 6-15.
3. Колтунович А. Восстановление Донбасса: проблемы и приоритеты развития. URL: http://vybor.ua/artide/economika/vosstanovlenie-donbassa-problemy-i-prioritety-razvitiya.html.
4. Колтунович А. Реинтеграция Донбасса. URL: http://vybor.ua/article/economika/ reintegraciya-donbassa.html.
5. Музаффарли Н., Исмаилов Э. К вопросу о восстановлении постконфликтных территорий. Кавказ и Глобализация. 2009. № 3 (2-3). С. 7-28
6. Тука Г Б. Начинать реинтеграцию Донбасса нужно уже сейчас. URL: http://censor.net.ua/ news/389684/nachinat_reintegratsiyu_donbassa_nujno_uje_seyichas_tuka.
7. Україна. Оцінка відновлення та розбудови миру Аналіз впливу кризи та потреб на Східній Україні. Т 1. Зведений звіт. URL: www.un.org.ua/images/RPA_V1_Ukr.pdf.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Компетенції законодавчих і муніципальних органів. Управлінський персонал територіальних підрозділів центрального органу влади у США. Формування державної політики розвитку села Республіки Казахстан. Аналіз потенціалу сталого розвитку сільських територій.
контрольная работа [51,6 K], добавлен 24.10.2013Аналіз та механізми впровадження державної політики. Державне управління в умовах інтеграції України в ЄС та наближення до європейських стандартів. Методи визначення ефективності державної політики, оцінка її результатів, взаємовідносини гілок влади.
доклад [36,5 K], добавлен 27.05.2010Повноваження управлінського персоналу територіальних підрозділів центрального органу влади у США. Формування державної політики розвитку села Республіки Казахстан. Аналіз потенціалу сталого розвитку сільських територій (на прикладі села Заворскло).
контрольная работа [52,9 K], добавлен 24.10.2013Мета і принципи державної кадрової політики в Україні. Основні підходи до реформування державної служби в Україні. Формування кадрового резерву органів виконавчої влади. Роль Молодіжної адміністрації Івано-Франківської області у формуванні молодих кадрів.
дипломная работа [532,4 K], добавлен 20.01.2011Сучасні принципи державного управління, джерела їх виникнення та порядок формування. Поняття та зміст звернення громадян та вимоги, що висуваються до них. Основні напрямки державної регіональної політики на сучасному етапі. Регіональна економічна політика
контрольная работа [22,9 K], добавлен 14.12.2004Суть, принципи і цілі регіональної політики України. Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів. Проблеми сучасної регіональної політики України. Особливості самоврядування територій. Державні регіональні прогнози і програми.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 23.03.2010Розробка та впровадження державної регіональної політики. Принципи і механізми реформи в Запорізькій області. Реалізація соціальних ініціатив Президента України. Виконання державної бюджетної програми. Реформування системи медичного обслуговування.
реферат [1,2 M], добавлен 12.11.2013Фактори ефективного функціонування органів державної влади в Україні. Діяльність Міністерства праці та соціальної політики України. Проблеми адміністративно-правового статусу Державної служби зайнятості України в процесі реалізації державної політики.
реферат [20,6 K], добавлен 28.04.2011Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи національної безпеки. Національні інтереси та загрози національній безпеці України, принципи формування державної політики в даній сфері, повноваження основних суб’єктів системи забезпечення. Рада оборони України.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 10.11.2013Розвиток теоретичного підходу до проблеми зайнятості населення у ХХ ст., економічний, соціологічний та правовий напрями досліджень. Історія реалізації державної політики зайнятості та формування структури органів трудового посередництва в Україні.
реферат [20,4 K], добавлен 29.04.2011Стан науково-технічного та інноваційного потенціалу регіону. Дослідження теорії і практики реалізації державної інноваційної політики в регіоні, розроблення теоретичних положень, методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо її вдосконалення.
автореферат [44,0 K], добавлен 11.04.2009Теоретичні основи державного управління зайнятістю населення. Аналіз зайнятості, шляхи удосконалення державної політики в регіоні. Індивідуальні завдання щодо охорони праці та цивільної оборони, забезпечення життєдіяльності населення в сучасних умовах.
дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.05.2010Основні завдання адміністративної реформи. Функції державної служби, удосконалення її правового регулювання. Формування системи управління персоналом та професійний розвиток державних службовців. Боротьба з корупцією як стратегічне завдання влади.
реферат [49,1 K], добавлен 06.05.2014Державна кадрова політика у сфері державної служби. Розробка концепції державної кадрової політики, визначення її змісту, системи цілей та пріоритетів. Механізми управління службовцями. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи з кадрами.
реферат [26,4 K], добавлен 23.12.2010Діяльність органів державної влади Російської Федерації в сфері національної політики у 90-х роках XX сторіччя. Адекватність суспільним відносинам Конституції 1993 року, процес формування та основні аспекти національної політики Росії в її світлі.
реферат [39,3 K], добавлен 26.07.2011Проблема регулювання зайнятості населення. Хронічне безробіття як гостра соціальна проблема в сучасній Україні. Принципи проведення соціальної політики у сфері зайнятості. Характеристика напрямків соціальної політики у сфері державної служби зайнятості.
статья [21,6 K], добавлен 24.11.2017Характеристика механізму впливу третього сектора на формування правової культури сучасної молоді в Україні. Обґрунтування необхідності оптимізації взаємодії держави та третього сектора у процесі формування й реалізації державної молодіжної політики.
статья [47,0 K], добавлен 17.08.2017Інноваційна діяльність як один із пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Формування та реалізація державної інноваційної політики в Україні. Основні проблеми системного законодавчого і правового регулювання відносин в інноваційній сфері.
реферат [33,9 K], добавлен 22.04.2012Види держслужби. Загальна класифікація видів державної служби. Необхідність чіткого розмежування видів державної служби. Основні відмінності видів державної служби. Особливості мілітаризованої державної служби. Особливості цивільної державної служби.
контрольная работа [34,5 K], добавлен 20.05.2008Аналіз історико-правових аспектів формування системи органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Україні. Правова регламентація діяльності цих органів у різні історичні періоди. Формування сучасної системи органів державної реєстрації.
статья [25,2 K], добавлен 11.09.2017
