Трансформація технологій демократичного управління в умовах розвитку інформаційного суспільства

ТРАНСФОРМАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДЕМОКРАТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Віктор Кузьменко Національна академія державного управління при Президентові України Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

Анотація

Досліджується процес трансформації технологій демократичного управління на етапі перетворення традиційної демократії в електронну, визначаються об'єктивні складники процесу цієї трансформації. Аналізується процес змін технологій демократичного управління в інформаційному суспільстві за допомогою об'єктивних складників традиційної демократії: час, простір, суб'єкт волевиявлення. Обґрунтовуються ключові відмінності традиційної та електронної демократії. За результатами аналізу розробляється концептуальна модель трансформації традиційної демократії в електронну та робиться висновок про необхідність поєднання інформаційно-комунікаційних технологій і системи прийняття управлінських рішень, та подальшого їх упровадження у технології демократичного управління.

Ключові слова: демократія, демократичне управління, електронна демократія, інформаційне суспільство, інформаційно-комунікаційні технології.

The process of technologies' transformation of the democratic governance during the transformation of traditional e-democracy is determined, the objective components of process of this transformation are defined. The author analyses the process of change of the technologies of democratic governance in the information society with the help of the objective components of traditional democracy: time, space, an expression. Substantiated the key differences between traditional and electronic democracy According to the results of the analysis, a conceptual model of the transformation of traditional democracy into e-democracy has been developed, and the conclusion is made on the necessity of combining information and communication technologies and the system of making managerial decisions, and their further implementation in the technology of democratic governance.

Key words: democracy, democratic governance, e-democracy, information society, information and communication technologies.

У процесі розбудови державності в Україні, формування інформаційного суспільства та засад культурно-цивілізаційної ідентифікації держави в умовах глобалізації велика увага має приділятися створенню умов для імплементації у владно-суспільні відносини відповідних сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Завдяки цим технологіям відносини між учасниками публічно- приватного партнерства можуть набути якісно нового рівня, що має сприяти забезпеченню доступності, прозорості та відкритості влади - наріжним принципам демократичного управління в державі. Однак, як свідчить досвід європейських держав, під час проведення реформ у державі, упровадження сучасних управлінських технологій, технологій громадської участі та інших технологій, базованих на використанні ІКТ, важливим питанням, яке потребує вирішення, є наукове обґрунтування підходів до процесів трансформації технологій демократичного управління в цілому. Саме тому під час реформування системи публічного управління в Україні, на нашу думку, слід звернути увагу на те, що в описаних вище умовах технології демократичного управління набувають нових рис і трансформуються, зокрема, в технології електронної демократії.

Теоретико-методологічні основи розвитку інформаційного суспільства та електронної демократії найшли своє відображення в працях відомих у світі вчених, таких як: Г. Рейнгольд, И. Масуда, Ю. Хабермас, Т. Стоуньєр, Р. Катцта ін. Наукові праці К. Макната, М. Кітсинга, Р. Гібсона, С. Уорда присвячені електронному урядуванню та демократії в країнах Заходу. Систематизація найкращих світових практик та аналіз впливу процесів впровадження електронної демократії на громадян надана в публікаціях Т. Девіса, X. Є. Райан, визначення форм та ефективності використання ІКТ в системі освіти як інструментів підвищення демократичної обізнаності школярів, студентів висвітлено в наукових працях Е. Лауредсен, дослідження впливу електронної участі громадян на рівні місцевих органів влади відображено в працях К. Реддіка та Д. Норріса. Вплив демократичних перетворень на економічні показники досліджується в роботах В. Халдаллоу. Питання модернізації електронного урядування і розвитку мобільного урядування з метою поширення впливу демократичних процесів розглядається в працях К. Карромеу, Д. Пайва, М. Кагнін.

Сутність, переваги та методологія здійснення електронної демократії за кордоном і в Україні аналізуються в наукових публікаціях українських учених, таких як: Н. Грицяк, С. Дзюба, В. Дрешпак, І. Жиляєв, А. Семенченко, О. Орлов, С. Чукут та ін. Важливим для розуміння досліджуваної теми також є послідовне вивчення історії західного політичного мислення від античності до наших часів, що висвітлено у фундаментальному дослідженні Інституту європейських досліджень НАН України під керівництвом О. Проценка.

Здійснений аналіз дозволяє стверджувати, що дослідження технологій електронної демократії є нині актуальним та потребує подальшої системної розробки в контексті досліджень системи публічного управління в Україні. Водночас ідеї, відображені в проаналізованих наукових працях, на сьогодні потребують подальшого розвитку. Зокрема, на нашу думку, слід детальніше розглянути історичний процес трансформації традиційної демократії в електронну з виокремленням об'єктивних складників цього процесу.

Метою статті є дослідження процесу трансформації технологій демократичного управління в період перетворення традиційної демократії на електронну за умов становлення інформаційного суспільства та визначення об'єктивних складників цього процесу.

В умовах світових глобалізаційних процесів Україна зіткнулася з проблемою пошуку та впровадження найкращих державно-управлінських технологій, апробованих зарубіжною практикою і таких, що забезпечать культурно-цивілізаційну ідентифікацію України у світовому співтоваристві та належний рівень соціально- економічного розвитку держави. Підписання 27 червня 2014 р. «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» [5] є важливою подією, яка дозволяє Україні ідентифікувати себе як державу-партнера на міжнародній арені. При цьому є важливим той факт, що влада в Україні зобов'язалася визнати спільні цінності, на яких побудований Європейський Союз, а саме: демократія, повага до прав людини і основоположних свобод та верховенство права. Однак світовий досвід свідчить, що за умови розбудови держави в сучасних умовах інформаційної доби, класичне явище «демократія» трансформується в «електронну демократію».

Традиційне розуміння демократичного управління, що ґрунтується на демократичних відносинах між державою та суспільством, закріплено в Конституції України. Так, у ст. 1 визначається, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава» [2]. У ст. 5 вказується, що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» [2]. Важливим, на нашу думку, є офіційне тлумачення положення частини другої ст. 5 рішеннями Конституційного Суду, де визначено, яким чином реалізуються безпосередня та представницька демократії в Україні, а саме: здійснення народного волевиявлення через вибори, референдуми тощо та здійснення влади народом через органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно [4].

З позиції державного управління демократія визначається як «політичний лад, порядок здійснення влади, спосіб управління суспільними справами за участю та в інтересах народу; практичне втілення ідеалів свободи, справедливості, рівності можливостей, людських прав; соціальна активність, участь громадян в ухваленні та здійсненні суспільних рішень, у житті громади, розв'язанні проблем» [1], з позиції філософії: «демократія - тип держави або політичної системи управління, що ґрунтується на принципі народовладдя» [6]. При цьому поняття «демократичне управління» має такий сенс - управлінські рішення приймаються на основі обговорення проблеми, урахування думок і ініціатив усіх зацікавлених сторін. А «технології демократичного управління» означають відповідні інструменти, що дозволяють трансформувати думки та ініціативи у відповідне легалізоване управлінське рішення.

Однак в умовах інформаційного суспільства об'єктивно набувають ваги знання та інформація, комп'ютерні та автоматичні пристрої, які забезпечують обробку й передачу інформації, що й обумовлює трансформацію безпосередньої та представницької демократії в електронну демократію [7].

На цей час у законодавстві України поняття «електронна демократія» чітко не визначено, тому за основу в нашому дослідженні візьмемо визначення, наведене в рекомендаціях Ради Європи [9], членом якої є Україна. Так, у «Rec(2004)15 Рекомендації Комітету міністрів країн-членів Ради Європи щодо е-урядування» зазначається, що електронна демократія - це використання ІКТ в демократичних процесах, яке дозволяє:

1) посилити участь, ініціативність та залучення громадян на національному, регіональному та місцевому рівнях публічного життя;

2) поліпшити прозорість демократичного процесу прийняття рішень, а також підзвітність демократичних інститутів;

3) підвищити чутливість/зворотну реакцію органів влади на звернення громадян;

4) сприяти публічним дебатам та привертати увагу громадян до процесу прийняття рішень [9].

Перехід від традиційних форм здійснення демократичних процесів і процедур до електронної демократії, як уже зазначалося вище, відбувається в умовах становлення інформаційного суспільства. Поняття «інформаційного суспільства» надано в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки» від 9 січня 2007 р.: «інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися й обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному й особистому розвиткові та підвищуючи якість життя» [3].

Для розуміння процесів, які ми вивчаємо, надзвичайно важливим є також поняття «інформаційно-комунікаційні технології». Його не визначено законодавством України, тому для дослідження використаємо дефініцію Комісії європейських співтовариств, що міститься в документі «Information and Communication Technologies in Development. The role of ICTs in EC development policy», а саме: «інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) є термін, який нині застосовується на позначення широкого спектру послуг, додатків і технологій з використанням різних типів обладнання і програмного забезпечення, що працюють за допомогою телекомунікаційних мереж» [8] (переклад наш. - В. К.).

Аналіз вищенаведених понять дає змогу сконцентрувати подальше дослідження на зміні технологій демократичного управління в інформаційному суспільстві через призму таких об'єктивних складників демократії, як час, простір, суб'єкт волевиявлення.

За цим підходом в умовах традиційної демократії, побудованої на основі використання традиційних технологій комунікації (безпосереднє спілкування, використання преси, радіо, телебачення), процес волевиявлення має об'єктивні обмеження, а саме: у часовому розрізі - це час, коли здійснюються регламентовані законодавством України демократичні процедури: вибори та референдуми, у просторі - це законодавчо визначене місце проведення виборів або референдумів, а громадяни як суб'єкти волевиявлення являють собою лише «необхідну кількість голосів ».

За умов інформаційного суспільства описані складники набувають іншої якості. Так, за допомогою ІКТ час і простір масштабуються та виходять за межі виборів, референдумів та громадських слухань тощо, а громадянин як суб'єкт волевиявлення трансформується в «цифрову людину», яка стає учасником «цифрової спільноти» в «цифровому середовищі» відповідно до власних потреб та інтересів у сфері публічного управління. При цьому громадянство як певне обмеження у здійсненні волевиявлення суб'єкта може до уваги й не братися. Отже, кожен має змогу застосовувати технології демократичного управління навіть в умовах часової (зокрема, в режимі «24/7») та територіальної (наприклад, перебуваючи за межами держави) віддаленості.

З урахування вищенаведеного, на нашу думку, модель трансформації традиційної демократії в електронну має такий вигляд (таблиця).

трансформація традиційний електронний демократія

Концептуальна модель трансформації традиційної демократії в електронну в інформаційному суспільстві