Порушення норм законодавства як підстава визнання недійсним господарського зобов’язання, укладеного на тимчасово окупованій території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОРУШЕННЯ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ПІДСТАВА ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, УКЛАДЕНОГО НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Побіянська Н.Б.

Хатнюк Н.С.

Постановка проблеми. Проблема визнання недійсним господарського зобов'язання, вчиненого на тимчасово окупованій території, не є предметом активних досліджень, оскільки після Другої світової війни Україна з подібними правовими проблемами не стикалась. Натепер змінились принципи й основи права на території України, фахівці, які працювали в цій галузі, вже не можуть допомогти. На превеликий жаль, Україна знову зіткнулась із проблемою тимчасово окупованих територій. І хоча розвиток інформаційних технологій і вніс значні корективи у правозастосовну роботу, забезпечивши відкритість і доступність юридичних процедур, надання адміністративних послуг, основні принципи лишились незмінні. І саме аналіз сучасного законодавства й попереднього досвіду є нагальною необхідністю, щоб забезпечити швидке повернення Криму, окупованих частин Донецької та Луганської областей із максимальним забезпеченням прав і свобод громадян, забезпеченням сталості господарського обороту. Вирішення цих питань потребує глибокого осмислення й аналізу, формування правових позицій і принципів, забезпечення підґрунтя для тієї судової практики, що лише буде формуватися.

Стан розробленості проблеми. Для висвітлення теми публікації варто звернутись до досліджень, проведених такими вченими, як С. Ландкоф, І. Павлова, О. Красавчіков, О. Беляневич, М. Брагінський, І. Давидова, О. Дзера, О. Длугош, Луць, І. Диба, Д. Мейер, С. Подоляк, В. Потопальський, А. Риженков, Р. Прилуцький, І. Спасибо-Фатєєва, Г. Чернишов, Є. Харитонов, Н. Хатнюк та інші. Напрацювання цих науковців дають змогу проаналізувати нормативно-правові акти й укладені договори з метою вирішення тих ситуацій, які неодмінно виникнуть під час звільнення тимчасово окупованих територій і повернення їх до правового поля України.

Метою статті є дослідження та аналіз як сучасного українського законодавства, так і досвіду звільнених тимчасово окупованих територій під час Другої світової війни; формування не тільки судової, а й загальної правозастосовної практики стосовно судової практики щодо такого виду порушення норм законодавства, як застосування норм, установлених агресором, як підстава визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного на тимчасово окупованій території.

Виклад основного матеріалу. Дійсність договору - це визнання за ним якостей юридичного факту, що породжує той правовий результат, до якого прагнули сторони договору, і зовнішнє (об'єктивне) вираження волі особи. Крім того, варто звернути увагу на те, що в різних випадках для недійсності договору юридичне значення може мати воля; у різних випадках для недійсності договору юридичне значення може мати або воля (наприклад, у разі укладення договору під впливом обману, в результаті введення в оману тощо), або її зовнішнє вираження (наприклад, у разі недотримання форми договору). При цьому варто абсолютизувати той чи інший момент (волю й волевиявлення) єдиного вольового процесу, необхідного для укладення договору, і відкидати інший, розглядаючи інший [1, с. 16].

Під час укладення договорів велике значення має правильне розуміння юридичної природи конкретних повноважень і дій суб'єктів правовідносин із погляду різних цивільно-правових наслідків у випадку невідповідностей дій юридичної особи конкретним повноваженням, які ґрунтуються на правоздатності або на суб'єктивному праві. Юридична природа повноважень у сфері загального дозволу полягає в тому, що всі правовідносини, які пов'язані з їх функціонуванням, базуються на вихідному принципі «дозволено все, окрім того, що прямо заборонено», а визначальним типом правового регулювання є загально дозволений порядок [8, с. 53].

Укладення договору, досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов - це зустрічні, взаємні співнаправлені дії його сторін. Взаємні і співнаправлені дії є діями правомірними. Від названих дій необхідно відрізняти сумісні неправомірні дії, які характеризуються тим, що вони вчиняються двома й більше особами, є неправомірними та мають причинно-наслідковий зв'язок із шкідливими наслідками, що настають, збиток являє собою єдиний і нероздільний результат дій цих осіб, закон пов'язує із цими діями єдині правові наслідки. Сумісні неправомірні дії необхідно розмежувати на дві категорії: змішані юридичні дії та дії учасників цивільного правопорушення. До першої групи вказаних юридичних дій (змішаних) належать дії особи, яка спричинила шкоду (невиправного боржника), і «винні» дії потерпілого (невиправного кредитора), в результаті яких потерпілому (кредитору) спричинено майнову шкоду. Тут маються на увазі випадки вчинення таких юридичних дій, у результаті яких настає так звана змішана відповідальність. Проте ми погоджуємось із думкою, що термін «змішана відповідальність» не може бути зарахований до низки вдалих, але, оскільки ним оперувала судова практика й відсутнє більш правильне поняття, змушені вживати цей термін [4, с. 105]. Розглядаючи дійсність договору в таких специфічних умовах, як окупація території суверенної держави, передусім необхідно визначити, як саме законодавець трактує подібні дії та обставини з погляду господарського права. Частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» дає нам визначення форс-мажорних обставин: форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, еволюція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо [2].

Вищевказані положення увійшли до законодавчої бази України на підставі Закону України «Про проведення анти- терористичної операції» від 02.09.2014 як тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території про ведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення [3]. Уважаємо, що ці положення мають залишитися вже на постійній основі, оскільки вказаний Закон хоча й був прийнятий ще у 2014 році, проте, як показує наш час, іноді для суб'єктів господарських відносин важливі не тільки тижні, а і дні та години, іноді саме такі положення законодавства гарантують відносну стабільність господарського обороту й дають можливість уникнути банкрутства як великим, так і малим суб'єктам підприємницької діяльності [3].

Цікавим і необхідним для вивчення є досвід звільнення тимчасово окупованих територій під час Другої світової війни, а саме: деякий час після звільнення від ворога тимчасово окупованих територій окремі судові установи вважали, що всі угоди, укладені громадянами під час окупації, є недійсними. Але згодом Пленум Верховного Суду СРСР Постановою від 01.12.1944 визнав таку точку зору неправильною. Верховний Суд став на іншу принципову позицію, згідно з якою угоди, укладені громадянами на тимчасово окупованій ворогом території, є дійсними, якщо вони не порушують радянських законів і не суперечать інтересам держави. Така позиція є наслідком принципу, що на радянській території діяли радянські закони й під час окупації ворогом. Оскільки на окупованій території не було радянських державних нотаріальних контор і громадяни не могли засвідчити свої угоди відповідно до вимог окремих радянських законів (наприклад, угоди про куплю-продаж або дарування будинків), то суд повинен зобов'язати сторони засвідчити цю угоду в нотаріальній конторі. Засвідчення угоди в конторах, організованих ворогом на окупованій території, позбавлене будь-якого значення [5, с. 63].

Ми повністю погоджуємось з останнім тезисом. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх дільність уважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Стаття 11 цього самого Закону однозначно визначає, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Натепер держава вже провела певну роботу щодо регулювання питання попередньо укладених договорів, що відображено:

в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де статтею 2 встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями;

відповідно до Листа Національного банку України від 05.11.2014 № 18-112/64483, банки зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами й договорами позики в період проведення антитерористичної операції. Періодом проведення антитерористичної операції вважається час із 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

Листом Міністерства юстиції України від 30.05.2014 № 6602-0-26-14/8.1 урегульовано питання розірвання або невиконання договорів купівлі-продажу за фактом установлення форс-мажорних обставин у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, а саме статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Аналогічне положення закріплено в частині 1 статті 188 Господарського кодексу України: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за цих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів [7].

Сьогодні держава проводить системні й усеохопні реформи, які спрямовані на відкритість і доступність до адміністративних послуг, спрощення ведення господарських операцій, задекларувавши при цьому абсолютне несприйняття будь якої окупаційної влади в будь якому її вияві, а тому будь-які апеляції (нині чи в майбутньому) про неможливість звернутись до законних органів України є безпідставними. Будь-які господарські договори, укладені на окупованій території з порушенням законодавства України та/або без відповідної реєстрації (у разі необхідності), є недійсними, так як укладені з порушенням законодавства. У разі виникнення спорів суди, які будуть їх розглядати, мають виходити передусім із принципу територіальної цілісності України та абсолютного невизнання будь- яких документів, виданих чи складених з урахуванням вимог окупаційної влади. За бажанням сторін договори можуть бути укладені, права на майно може бути зареєстровано в компетентних органах України (можливо, з певними особливостями для такого виду реєстраційних дій). Визнання таких договорів дійсними в судовому порядку можливе лише у виключних випадках, наприклад, смерть фізичної особи-підприємця або припинення ним підприємницької діяльності.

господарський договір окупований законодавство

ЛІТЕРАТУРА

1. Павлова И. Воля и волеизъявление участников сделки / И. Павлова // Закон. - 2002. -№ 1.-С. 16.

2. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР [Електрон- нийресурс]. -Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/671/97-%D0%B2%Dl%80.

3. Про тимчасові заходи на період проведення ан- титерористичної операції: Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1669-18.

4. Красавчиков О.А. Гражданский правовой договор и его функции / О.А. Красавчиков. - Свердловск, 1980. - С. 105.

5. Ландкроф С.Н. Основи цивільного права / С.Н. Ландкроф. - К.: Радянська школа, 1948. - С. 63.

6. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18.

7. Зведена інформація (законодавчих, нормативно-правових актів, листів, роз'яснень, тощо) щодо регулювання питань, пов'язаних з тимчасовою окупацією АР Крим та проведенням антитерористичної операції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.google.cora.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s &source=web&cd=10&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKE wiZjuD7qaTWAhUDYJoKHT-OCOsQFghVMAk&url= http%3A%2F%2Fwww.uaib.cora.ua%2Ffiles%2Farticles% 2F2264%2F22%2FUzagalnennya_Kryra_ATO.doc&usg= AFQjCNE380uJA7b6nWtiNLGMSFG4Y2oTwQ.

8. Кудашкин B.B. Правовые аспекты теории сделок / В.В. Кудашкин II Юрист. - 1999. -№7, - С. 53.

Размещено на Allbest.ru