Судові експертизи при розслідуванні ухилень від проходження військової строкової служби та мобілізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.343.5

Університет державної фіскальної служби України

СУДОВІ ЕКСПЕРТИЗИ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ УХИЛЕНЬ ВІД ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

На тлі проходження в Україні антитерористичної операції збільшилася кількість кримінальних злочинів, які порушують процес комплектування Збройних сил України, а отже, підривають їхню боєготовність та обороноздатність країни. Зокрема, це ухилення від призову на строкову службу (ст. 335 Кримінального кодексу України (далі КК - України) та призову з мобілізації (ст. 336 КК України). Під час розслідування цих злочинів виникають ситуації, коли знань слідчого недостатньо для вирішення тієї чи іншої задачі. Зрозуміло, що слідчий повинен володіти базовими знаннями в галузі криміналістики, судової медицини та психіатрії, але у ході розслідування часто потрібно використовувати більш глибокі знання в тій чи іншій галузі науки [9]. Розслідування ухилень від проходження строкової військової служби та мобілізації також потребує використання спеціальних знань, певних науково-технічних засобів. Слідчий, у свою чергу, може застосовувати їх сам, залучати спеціаліста або експерта для участі в досудовому слідстві.

Вагомий внесок у розвиток спеціальних знань внесли такі відомі вчені, як: Т В. Авер'янова, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, А. В. Дулов, В. С. Кузьмічов, Є. Д. Лук'янчиков, П. Д. Нестеренко, М. І. Порубов, М. В. Салтевський, О. Г Філіппов, П. В. Цимбал, М. Г Щербаковський та ін.

Розглядаючи питання щодо використання спеціальних знань при розслідуванні цього виду злочинів, вважаємо за необхідне нагадати, що саме розуміється під цим терміном. Дослідженню проблем цієї категорії приділяється значна увага в юридичній літературі. Наприклад, Б. В. Романюк надає таке тлумачення: «Спеціальні знання - це сукупність науково обґрунтованих відомостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи - спеціалісти у рамках будь-якої професії у різних галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла, і відповідно до норм кри-мінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного вирішення завдань кримінального судочинства» [8, с. 57].

У ході розслідування ухилення від проходження строкової військової служби та мобілізації виникає необхідність у призначенні судових експертиз. На жаль, досліджений емпіричний матеріал свідчить про абсолютну відсутність практики використання спеціальних знань у будь-якій формі або будь-якому вигляді. Проте при розслідуванні злочину, передбаченого стст. 335 та 336 КК України, виникають питання, які потребують відповіді із застосуванням знань з неюридичних сфер. «Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду» [7].

Залежно від сутності способу вчинення злочину виникає необхідність призначення конкретного виду експертизи [10].

1. Судово-медична експертиза. Судово-медична експертиза призначена «для вирішення питань, що виникають при розслідуванні кримінальних і цивільних справ, що потребують спеціальних знань в області судової медицини». Одним з її об'єктів є живі особи, досліджувані для визначення характеру і ступеня тяжкості розладу здоров'я.

При розслідуванні складу злочину, передбаченого стст. 335 та 336 КК України, результати судово-медичної експертизи можуть бути доказом підтвердження або спростування твердження призовника про те, що у зв'язку зі станом здоров'я йому повинно бути надано звільнення від проходження строкової військової служби або мобілізації.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час [4].

Відповідно до п. 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України від 14.08.2008 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям [5].

Якщо висновком військово-лікарської комісії призовник визнаний придатним до проходження строкової військової служби або мобілізації, але від їхнього проходження ухиляється, військовий комісаріат направляє матеріали за вищевказаним фактом до прокуратури на предмет порушення кримінальної справи. Однак у ході попереднього слідства підозрюваний може заявляти про наявність у нього певного захворювання, що надає підставу для звільнення від призову.

Також на допиті може бути виявлена інформація про ігнорування подібних заяв військово- лікарською комісією при здійсненні медичного огляду. На жаль, реакція слідчих на такі заяви, як правило, зводиться до дій з огляду медичного висновку військово-лікарської комісії. Вважаємо такий стан справ неправильним. експертиза діяння злочин призовник

Основним завданням судово-медичної експертизи є встановлення достовірності відомостей про наявність у призовника захворювання, що надає підставу для звільнення від військової служби або мобілізації. Предметом судово-медичної експертизи є: а) визначення наявності у призовника будь-якого захворювання; б) віднесення цього захворювання до списку захворювань, що надають підставу для звільнення від призову. Зазначимо, що вважаємо небажаним надання експерту копій документів, зібраних військовим комісаріатом за фактом проходження призовником медичного огляду військово-лікарської комісії. Ця думка базується на прагненні виключити ймовірність корпоративної солідарності. Об'єктом експертизи в цьому випадку буде безпосередній стан здоров'я призовника.

2. Судово-психіатрична експертиза. Предмет судово-психіатричної експертизи пов'язаний із встановленням наявності або відсутності юридично значимих психічних розладів у призовника (наприклад, у разі заяви призовника про нетрадиційну сексуальну орієнтацію).

3. Техніко-криміналістична експертиза документів. Залежно від способу вчинення ухилення у ході розслідування виникає необхідність призначення техніко-криміналістичної експертизи документів (за підробки останніх). Оскільки в нашому випадку її здійснення не має принципових відмінностей від здійснення в рамках розслідування інших складів злочинів, то докладно не зупинятимемося на цьому питанні.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до чинних, згідно із законодавством України, релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю [5]. Використовуючи це положення, недобросовісні призовники симулюють вищевказані підстави, намагаючись ухилитися від проходження військової служби. Досліджений емпіричний матеріал показав, що істинність заявлених призовником відомостей про наявність підстав для проходження альтернативної (невійськової) служби замість строкової військової служби виявляється або малодостовірною, або зовсім не встановлюється.

Найчастіше призовники відмовляються мотивувати своє небажання проходити військову службу, посилаючись на положення ст. 34 Конституції України: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань» [6]. Звісно ж, що в подібних випадках має місце помилкове розуміння тексту Основного закону нашої держави. По-перше, заявляючи про право на проходження альтернативної (невійськової) служби в силу власних переконань віросповідання, призовник уже за особистою ініціативою «висловлює» свою думку і переконання. При цьому відмовлятися від них його не змушують ні у військовому комісаріаті, ні в органах прокуратури. По-друге, мотивування цих підстав для проходження альтернативної (невійськової) служби обов'язкове в силу ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу й особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення [5].

Члени призовної комісії, виявивши в доводах призовника симуляцію підстав для заміни військової служби за призовом, відмовляють у наданні йому права на проходження альтернативної (невійськової) служби. Органи прокуратури, розслідуючи ухилення від проходження військової служби, у свою чергу, повинні процесуальним шляхом встановити факт симуляції підстав на проходження альтернативної (невійськової) служби.

На цей момент, відповідно до стст. 9 та 10 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», регламентована така процедура для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадян, які після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву.

Відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації зобов'язаний прийняти заяву про направлення на альтернативну службу або про звільнення від призову на військові збори та у письмовій формі повідомити громадянина про дату його явки на засідання відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації [3].

При розслідуванні ухилення від проходження строкової військової служби шляхом симуляції підстав на проходження альтернативної (невійськової) служби виникає потреба перевірки дійсності релігійних переконань призначенням релігієзнавчої експертизи. Проте в Україні відсутня державна релігієзнавча експертиза, на відміну від Росії і Білорусі. Також відсутня релігієзнавча експертиза і в переліку Закону України «Про судову експертизу», в цьому можна вбачати незаперечний демократичний поступ, оскільки релігієзнавча експертиза повинна бути незалежною, оскільки тоді стає можливим дотримання принципів незаангажованості й об'єктивності. Завдання забезпечення релігієзнавчої експертизи покладено в Україні на Міністерство культури України за участі релігійних організацій та відповідних експертів.

Вважаємо, що основним завданням релігієзнавчої експертизи в цьому випадку було б встановлення достовірності відомостей про віросповідання призовником релігії, що суперечить несення військової служби.

Предметом релігієзнавчої експертизи повинно стати: а) встановлення факту віросповідання призовником будь-якої релігії на основі співбесіди з ним; б) посвідчення антивоєнного характеру цієї форми суспільної свідомості. Об'єктами зазначеної експертизи могли б виступати: релігійні переконання, релігійна література; матеріали аналогічного спрямування, що зберігаються на аудіоносіях, відеоносіях, цифрових носіях; предмети релігійного призначення; пакет документів засвідчує існування будь-якої організації або товариства, що об'єднує осіб, які поділяють релігійні антивоєнні погляди (якщо підозрюваний заявляє про своє членство в ньому); протоколи слідчих дій, необхідні експерту для вирішення поставленого завдання (протоколи допитів, обшуків, оглядів та ін.). Крім того, на експертизу необхідно було б надати копії документів, зібраних військовим комісаріатом, за фактом розгляду заяви призовника про заміну військової служби за призовом альтернативною громадянською службою. Як експерти, здатні виступити особи, які володіють спеціальними знаннями в області релігієзнавства, філософії, психології та історії.

Крім того, нормативно не визначені ознаки віросповідання, що суперечать несенню військової служби. Отже, це може бути будь-яка віра в бога, богів або щось інше надприродне. Подібне положення узгоджується з текстом ст. 3 5 Конституції України: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова» [2]. Також ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Відповідно до ст. 7 цього закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Відповідно до оприлюдненого на сайті Міністерства культури України «Звіту про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2017» на початок цього року в Україні існує 34 385 релігійних громад. З них 32 468 є діючими зареєстрованими громадами, 854 недіючими і ще 1 063 діють без юридичної реєстрації [1].

Основні світові релігії: буддизм, християнство та іслам. А до найбільш відомих сектантських навчань належать: баптизм, адвентизм, п'ятидесятництво, меннонізм, ієговізм. При дослідженні положень різних релігій необхідно враховувати, що будь-який постулат релігійного віровчення при тлумаченні може бути представлений з діаметрально протилежним змістом. Окремі представники одного і того ж віросповідання підкріплюють свої мілітаристські або антивоєнні гасла і дії цитатами з одних і тих же релігійних джерел (яскравим прикладом може стати трактування положень Корану у мусульман). При цьому кожне тлумачення обґрунтовується досить аргументовано.

Вищевикладене дозволяє резюмувати, що релігієзнавча експертиза може проводитися відповідними незалежними експертами, кваліфікація яких відповідала б встановленим вимогам Законом України «Про судову експертизу», а саме особи, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію експерта з певної спеціальності, із залученням членів Експертної ради з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій при Міністерстві культури України, які можуть також надавати пропозиції щодо визначення шляхів, механізмів, способів вирішення проблем, що виникають під час реалізації державної політики у сфері релігії.

У практичній площині здійснення релігієзнавчої експертизи на цей момент доручається такому фаховому науковому підрозділу, як Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г С. Сковороди, де працюють спеціалісти з питань релігії і церковно-конфесійних відносин, відповідають вимогам, які висуваються до експертів.

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що при розслідуванні справ ухилень від проходження строкової військової служби та мобілізації в основному призначаються судово- медичні, судово-психіатричні та техніко-криміналістичні експертизи документів. Що ж до релігієзнавчої експертизи, то в Україні відсутня така державна експертиза, на відміну від Росії і Білорусі. Вона б допомогла виявити симуляції підстав на проходження альтернативної (невійськової) служби (дійсності релігійних переконань) замість строкової військової служби.

Таке становище пояснюється основним чином недооцінкою ролі і значення вказаної експертизи при розслідуванні ухилень від проходження строкової військової служби недостатньою обізнаністю працівників слідчих органів з досягненнями експертної практики.

Список використаних джерел

1. Романюк Б. В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві : монографія / Б. В. Романюк. - К., 2002. - 196 с.

2. Цимбал П. В. Використання спеціальних знань на початковому етапі розслідування ухилень від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів / П. В. Цимбал, О. П. Мілевський // Підприємництво, господарство, право. - 2006. - № 6 (126). - С. 136-139.

3. Цимбал П. В. Проблеми залучення спеціалістів до проведення слідчих дій та призначення експертизи при розслідуванні податкових злочинів / П. В. Цимбал, Г П. Мигрин // Реформа міжнародних відносин і проблеми розвитку податкової системи України : матеріли науково- практичної конференції, 14-15 жовтня 1999 р. - Ірпінь, 1999. - С. 407-408.

Анотація

У статті аналізується роль судових експертиз у розслідуванні ухилень від проходження строкової військової служби та мобілізації. Акцентовано увагу на експертизах, результати яких надають змогу правильно кваліфікувати діяння, а також установити суттєві обставини злочину. Запропоновано релігієзнавчу експертизу як шлях перевірки симуляції підстав на проходження альтернативної (невійськової) служби та дійсності релігійних переконань у призовника. Ключові слова: судова експертиза, спеціальні знання, ухилення від призову, призовник, військовий обов'язок.

В статье анализируется роль судебных экспертиз в расследовании уклонения от прохождения срочной военной службы и мобилизации. Акцентировано внимание на экспертизах, результаты которых позволяют правильно квалифицировать деяния, а также установить существенные обстоятельства преступления. Предложено религиоведческую экспертизу как путь проверки симуляции оснований на прохождение альтернативной (невоенной) службы и действительности религиозных убеждений у призывника. Ключевые слова: судебная экспертиза, специальные знания, уклонение от призыва, призывник, военный долг.

The article examines the role of forensic expertise in the investigation of evasion from avoidance of military service and mobilization. The attention is focused on the examinations, the results of which allow to properly qualify the acts, as well as to establish essential the crime of crime. A religious expertise as a way to verify the simulation reason to alternative (nonmilitary) service, and Indeed religion in recruits. Key words: forensics, expertise, avoiding conscription, conscript, military duty.