Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час розслідування умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час розслідування умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони

Ефективність досудового розслідування значною мірою залежить від взаємодії слідчих та оперативних підрозділів [4]. Теоретичні і практичні аспекти взаємодії слідчого та оперативних підрозділів під час досудового розслідування є одним з найбільш досліджених і водночас дискусійних питань у зв'язку із змінами у нормативно правовій базі, в тому числі прийняттям ряду відомчих наказів та інструкцій [4]. У межах дослідження проводилося опитування слідчих, 83,7% з них наголосили на необхідності розробки криміналістичних рекомендацій щодо взаємодії слідчих з оперативними підрозділами, в тому числі під час розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони.

Питання взаємодії слідчого із оперативними підрозділами досліджували О.М. Бандурка, В.І. Галаган, Ю.М. Грошевий, Є. О. Дідоренко, О.Ф. Долженков, А.Я. Дубинський, Г.О. Душейко, В.С. Зеленецький, В.П. Корж, Л.М. Лобойко, Є. Д. Лук'янчиков, М.А. Погорецький, Б. Г Розовський, С.М. Стахівський, В.В. Топчій, П.В. Цимбал, М. Є. Шумило та ін.

У контексті методики розслідування окремих видів злочинів питання взаємодії розкривали Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.А. Журавель, І. І. Когутич, В. Г Лукашевич, Г А. Матусовський, М.В. Салтевський, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, П.В. Цимбал.

Однак не була предметом окремих наукових досліджень взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час розслідування умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони. Тому метою статті є розкриття теоретичних положень та практичних рекомендацій взаємодії слідчого з оперативними підрозділами.

Взагалі поняття «взаємодія» використовують у різних галузях науки, і його тлумачення залежить від напряму його використання [5]. Так, тлумачний словник сучасної української мови визначає взаємодію «як взаємний зв'язок між предметами в дії, а також погоджена дія між ким-, чим-небудь» [1, с. 188].

Враховуючи поширеність поняття «взаємодія», у юридичній літературі не існує його загальноприйнятого визначення. Серед науковців виникало чимало дискусій з приводу визначення цього поняття, адже, як правило, воно вживається тоді, коли йдеться про спільну, узгоджену діяльність суб'єктів протидії злочинності [5]. Проаналізувавши чимало понять «взаємодія» (не вдаючись до їхнього поглибленого аналізу), на нашу думку, найбільш вдале поняття надав А.Я. Хитра, який зазначає, що взаємодія слідчого із співробітниками оперативних підрозділів під час здійснення кримінального провадження - це заснована на законі і спільності завдань у кримінальному судочинстві погоджена колективна діяльність, яка передбачає ефективне використання правових заходів і сил слідчих, обумовлена їхньою компетенцією і формами діяльності та спрямована на розслідування і попередження злочинів [2, с. 6]. На нашу думку, саме таке визначення є найбільш повним.

З усіх напрямів взаємодії в кримінальному провадженні особливого значення набуває саме взаємодія слідчого, що реалізується для виконання завдань згідно з його процесуальним статусом. Саме на слідчого, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 38, ч. 2 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), покладається основне завдання - застосовувати всі передбачені законом заходи для здійснення досудового розслідування. Слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, основним засобом забезпечення цієї процесуальної самостійності слідчого є його організаційні повноваження, надані для належної організації взаємодії з відповідними суб'єктами. Фактично йдеться про один із принципів взаємодії слідчого з іншими органами та підрозділами в попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, згідно з яким слідчий є відповідальним за їхнє швидке, повне та неупереджене розслідування кримінальних проваджень, самостійним у процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється [4].

Вивчення правових, наукових та емпіричних досліджень свідчать, що слідчий за потреби під час розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони має право залучати до кримінального провадження спеціалістів відповідних напрямів, залежно від поставлених, для надання йому відповідної допомоги; визначати конкретні завдання цієї взаємодії, а також час, місце та строки її реалізації; встановлювати обсяг і послідовність виконання необхідних дій у межах організовуваної взаємодії; конкретизувати роль кожного органу чи іншого суб'єкта у випадках спільного проведення кількох дій; розподіляти обов'язки між учасниками взаємодії тощо. Крім того, з усіх визначених у законі суб'єктів саме слідчий безпосередньо здійснює контроль за організованою ним взаємодією, а в разі неналежного її виконання слідчий несе персональну відповідальність за проведення та результати слідчих (розшукових) і негласних слідчих розшукових дій [4].

Як свідчать результати проведеного опитування слідчих, найбільш ефективним та доцільним є залучення під час розслідування кримінальних проваджень за фактом вчинення умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони працівників оперативних підрозділів у 100% випадках; інспекторів-криміналістів - 100%; судових експертів - 100%; працівників спеціалізованої пересувної лабораторії Експертної служби МВС - 63,3%; дільничних інспекторів - 43,2%; працівників патрульної поліції - 9,8%; педагогів та психологів - 5,3%; кінологів - 5%.

Таким чином, з впевненістю можемо стверджувати, що між слідчим у практично кожному випадку розслідування проваджень вищевказаної категорії відбувається взаємодія з оперативними підрозділами.

Взаємодія органу досудового розслідування з іншими органами та підрозділами поліції відбувається на основі Конституції України, Кримінального кодексу України (далі - КК України), КПК України, Закону України «Про Національну поліцію», Наказу МВС України від 06.07.2017 №570 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України», Наказу МВС України від 07.07.2017 №575 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», Наказу МВ С України від 03.11.2015 №1339 «Про затвердження Інструкції про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України як спеціалістів для участі в проведенні огляду місця події, інших актів законодавства України з питань організації взаємодії між органами та підрозділами поліції в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні».

Основними принципами взаємодії слідчих з оперативними працівниками під час розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони є:

1) швидке, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень;

2) самостійність слідчого в процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється;

3) оптимальне використання наявних можливостей органів досудового розслідування та оперативних підрозділів НП України у запобіганні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень;

4) дотримання загальних засад кримінального провадження;

5) забезпечення нерозголошення даних досудового розслідування [3].

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Законодавчо строк виконання доручення не визначений, але цей строк визначається слідчим. Строк виконання доручення має бути розумним і достатнім для його виконання. На нашу думку, така позиція законодавця є правильною, оскільки залежно від складності завдань, поставлених слідчим у дорученні, має визначатись і строк його виконання. Термін виконання доручень слідчих не повинен перевищувати встановленого у них строку.

З цього приводу нами було проведено опитування слідчих НП з метою встановлення найбільш ефективного терміну виконання доручення оперативними співробітниками, на що було отримано такі відповіді:

а) не більше 10 діб - 20,4%;

б) від 10 до 25 діб - 30,5%;

в) більше 25 діб - 8,4%;

г) немає різниці, який період, усе одно більшість доручень виконується формально - 40,7%.

Такий стан речей формального виконання доручень слідчого потребує з'ясування їхніх причин з метою усунення. Так, практичні співробітники на це відповіли:

а) не вистачає часу на їхнє виконання, але вони намагаються - 16,6%;

б) не вистачає контролю з боку керівництва підрозділу - 35,9%;

в) неналежне ставлення до своїх обов'язків - 37,4%;

г) відсутність мотивації - 10,1%.

Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії в кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотанням до слідчого судді чи прокурора. Під час виконання доручень слідчого співробітник оперативного підрозділу має право використовувати лише ті повноваження слідчого, які необхідні для проведення слідчої (розшукової) дії, негласної слідчої (розшукової) дії в конкретному кримінальному провадженні. Якщо у співробітника оперативного підрозділу у ході виконання доручення виникає потреба додатково провести іншу слідчу (розшукову) дію або негласну слідчу (розшукову) дію, він інформує про це слідчого, як правило, в письмовій формі у вигляді рапорту, останній приймає рішення про необхідність її проведення у встановленому законом порядку і проводить її сам або надсилає доручення для його проведення співробітникам оперативного підрозділу.

Матеріали про виконання доручень направляються до слідчого підрозділу разом із супровідним листом за підписом начальника територіального підрозділу поліції. У разі його формального виконання слідчий з погодженням начальника слідчого відділу повертає матеріали, відповідно до вимог діловодства, начальнику територіального підрозділу поліції для усунення недоліків [4].

Як уже частково було зазначено, форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами можуть бути різними. Розглядаючи цю категорію в контексті розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони, їх можна поділяти:

1. За характером зв'язків, між слідчим та оперативними підрозділами взаємодія може бути: а) безпосередньою й б) опосередкованою. Безпосередня взаємодія припускає встановлення прямих зв'язків між слідчим та оперативними підрозділами, наприклад взаємодія під час огляду місця події. За опосередкованої взаємодії зв'язок між слідчим і оперативними підрозділами здійснюється, як правило, через керівника, що представляє цей підрозділ, прикладом буде надання слідчим доручення оперативним працівником.

2. За часом реалізації, взаємодія може здійснюватися: а) постійно й б) тимчасово. До постійної належить взаємодія, що здійснюється слідчим та оперативними підрозділами протягом усього часу розслідування. Тимчасова взаємодія обмежена за часом, спрямована на виконання конкретного завдання.

3. За функціями: у процесі взаємодії слідчого з оперативними підрозділами під час розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони: а) оперативно - розшукова; б) кримінальна процесуальна; в) адміністративно-правова; г) організаційно - управлінська; г) виховна. За ступенем конспірації, можна виокремити форми взаємодії слідчого: а) гласну і

б) негласну. Це насамперед належить до реалізації безпосередньо як гласних, так і негласних слідчих (розшукових) дій.

4. За етапами здійснення, взаємодію слідчого з оперативними підрозділами можна поділяти на: а) взаємодію організаційного етапу; б) взаємодію робочого етапу; в) взаємодію завершального етапу. Організаційна форма охоплює: робочі зустрічі між слідчим та співробітниками оперативних підрозділів, формулювання мети і завдань, узгодження взаємних прав і обов'язків, визначення порядку обміну інформацією, підготовка спільних документів. Взаємодія робочого етапу - предметна реалізація виокремленого об'єкта (напряму), мети і завдань взаємодії конкретними тактичними методами й засобами спільної погодженої діяльності. Взаємодія завершального етапу попри всю його важливість підпорядковується організаційному і впливає на завершальний, оскільки всі вони взаємозв'язані і взаємозалежні.

5. Залежно від територіального рівня: а) взаємодія слідчих з оперативними підрозділами у кримінальному провадженні локального (місцевого) характеру; б) регіонального характеру;

в) загальнодержавного характеру.

Досліджуючи взаємодію слідчого з оперативними працівниками під час розслідування умисних убивств при перевищенні меж необхідної оборони, було встановлено під час опитування слідчих щодо найбільш ефективні форм взаємодії: в межах слідчо-оперативної групи - 100%; шляхом надання письмового доручення на проведення слідчих (розшукових) дій - 85,6%; шляхом надання письмового доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - 17,3%; шляхом надання усних вказівок слідчого оперативним підрозділам - 34,9%; шляхом надходження ініціативного рапорту з оперативних підрозділів з метою проведення слідчих або негласних слідчих (розшукових) дій - 19,8%.

З початку розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони слідчий проводить слідчі (розшукові) дії, а оперативні працівники паралельно й одночасно вживають необхідні для розслідування оперативно-розшукові заходи, координуючи свою роботу зі слідчим.

Виходячи з цього на початковому етапі розслідування цього виду злочину оперативні співробітники повинні здійснити ряд невідкладних розшукових та оперативно-розшукових заходів, до яких належать:

• застосування службово-розшукової собаки;

• опитування свідків-очевидців;

• обстеження місцевості;

• переслідування злочинця по гарячих слідах;

• проведення розвідувально-пошукової роботи на місці події.

Ці заходи повинні проводитись у комплексі відразу ж після того, як встановлені дані про злочинця, його прикмети, використання ним автотранспортних засобів, шляхів відходу з місця події і при отриманні іншої інформації, що має розшуковий характер. У тих випадках, коли не встановлено особу потерпілого, розшукові заходи, крім того, повинні бути спрямовані і на встановлення особи потерпілого.

Прибувши на місце події, слідчий повинен оцінити слідчу ситуацію і в сукупності з наявною вихідною інформацією визначити основні напрями своєї взаємодії з оперативними працівниками. Він уже у ході огляду місця події повинен орієнтувати оперативних працівників на виконання невідкладних розшукових та оперативно-розшукових заходів. Крім організації заходів, спрямованих на затримання злочинця «по гарячих слідах», необхідно негайне проведення опитування свідків-очевидців вчиненого вбивства. При цьому опитування свідків-очевидців проводяться перед тим, як починають організовувати заходи щодо затримання злочинця, оскільки перш за все необхідно встановити прикмети злочинця і використовуваного ним автотранспорту, а також шляхи його відходу або від'їзду з місця вчинення вбивства.

Якщо безпосередньо встановлено наявність факту самооборони, а особа, що вчинила злочин не встановлена, оперативним співробітникам необхідно відпрацювати місця надання першої медичної допомоги, оскільки сам злочинець також зазнав нападу і у переважній більшості випадків міг отримати травми (у вигляді травм, ударів, переломів, вогнепальних поранень та інших слідів боротьби).

На наступних етапах розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони взаємодія слідчого з оперативними працівниками також повинна носити скоординований характер як у випадку очевидного, так і неочевидного скоєння злочину.

Отже, взаємодія слідчого із співробітниками оперативних підрозділів під час розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони - це взаємоузгоджена, спільна, цілеспрямована, кваліфікована діяльність, основана на законах України, організована на належному рівні, яка спрямована на виконання завдань кримінального судочинства.

Основними принципами взаємодії слідчих з оперативними працівниками під час розслідування умисних вбивств при перевищенні меж необхідної оборони є: швидке, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень і самостійність слідчого у процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється; оптимальне використання наявних можливостей органів досудового розслідування й оперативних підрозділів НП України у запобіганні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень; дотримання загальних засад кримінального провадження; забезпечення нерозголошення даних досудового розслідування [4].

Список використаних джерел

розслідування слідчий оперативний вбивство

1. Новий тлумачний словник української мови: у 3-х т. - Т 1. - К.: Аконіт, 2001. - 928 с.

2. Хитра А.Я. Взаємодія слідчого та органу дізнання при провадженні кримінальних справ: курс лекцій / А.Я. Хитра, А.Я. Кучер. - Львів: Держ. ун-т внутрішніх справ, 2009. - 100 с.

3. Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затверджена Наказом МВС України 7 липня 2017 р. №575 / ВР України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17

4. Цимбал П.В. Взаємодія слідчих і оперативних працівників при виявленні та розслідуванні податкових злочинів (тенденції, принципи, завдання) / П.В. Цимбал, С.В. Галян, В. І. Завидняк // Науковий вісник Національного університету ДПС України. - Ірпінь, 2009. - №4 (44). - С. 208-213.

5. Цимбал П.В. Поняття взаємодії та її основні ознаки / П.В. Цимбал, Г.П. Власова // Взаємодія оперативних та слідчих працівників при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності: матеріали Міжнародного постійно діючого науково-практичного семінару, 3 листопада 2008 р. - Ірпінь, 2009. - С. 454-484.

Размещено на Allbest.ru