Підходи до класифікації судових помилок у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підходи до класифікації судових помилок у кримінальному провадженні

Для розуміння такого складного та комплексного явища, як судова помилка, та розробки ефективних напрямів їхнього подолання у кримінальній процесуальній діяльності доцільно розкрити підходи до їхньої класифікації у теорії права загалом та кримінального процесу зокрема. Спочатку відмітимо, що спроби класифікувати судові помилки серед науковців не є поодинокими. Беручи за основу сутність помилок у судочинстві, прийнято розділяти їх на помилки в судженнях і в діях. Так, Р.С. Бєлкін запропонував назвати помилки в судженнях гносеологічними, тобто помилками в пізнанні. Йдеться про помилки, які можуть бути допущені при пізнанні сутності, властивостей і ознак об'єктів, відносин між ними, а також при оцінці результатів змістовного пізнання. При цьому помилки у змістовному й оціночному пізнанні зазвичай пов'язані між собою: пізнання будь-якого факту, явища, процесу супроводжується оцінкою отриманої інформації в аспекті доведення. Змістовна помилка стає вихідною для помилки оціночної [1, с. 172-173].

Помилки в діях пов'язані із здійснюваними суб'єктом операціями і процедурами в процесі розслідування, експертного дослідження або судового розгляду кримінальних справ. Ці помилки полягають у порушенні приписів послідовності цих процедур, у відступі від методики їхнього здійснення, в неправильному використанні засобів діяльності або неналежних засобів тощо. При цьому діяльні помилки можуть бути пов'язані з помилками гносеологічними і являти собою реалізацію помилкових результатів пізнання тих чи інших фактів або явищ, прийнятих на основі цього рішення [5, с. 90].

Також існує підхід, що передбачає виділення чотирьох груп помилок. До першої належать помилки, що пов'язані із порушенням вимог законності й обґрунтованості судових рішень і які виправляються лише судами контролюючих інстанцій. Суд, що ухвалив рішення з порушенням указаних вимог, не має права його виправити з метою усунення помилок. До другої групи відносять такі помилки, які порушують єдність судової практики та міжнародні зобов'язання України. Такі помилки виправляються Верховним Судом України. Процедура перегляду не передбачає дотримання вимог законності й обґрунтованості. Третю групу становлять судові помилки, допущені судом, який ухвалив рішення, та можуть бути ним усунені. Це, зазначають вчені, відбувається у разі порушення вимог повноти, точності та ясності судового рішення. До четвертої групи належать помилки, пов'язані із порушенням вимог норм процесуального права, які не тягнуть скасування чи зміну судового рішення [3, с. 824].

Якщо говорити про специфічні для кримінального провадження класифікації, то однією із таких є поділ судових помилок на помилки доказування, які охоплюють помилки у встановленні фактів та застосуванні права. Також виділяють помилки, пов'язані з необґрунтованим засудженням або виправданням, у разі постановлення обвинувального вироку при позитивно доведеній невинуватості чи коли суд помилково вважає обвинуваченого винним у вчиненні злочину, а також при недоведеній невинності.

Поряд із цим науковці вказують на помилки, що допускаються судом, при встановленні окремих елементів предмета доказування, фактів і оцінці засобів доказування. Аналізуючи помилки доказування, кваліфікації злочину, постановления судом вироків, робимо висновок, що у загальному вигляді судові помилки поділяються на помилки процесуальні, кримінально - правові й латентні [6, с. 94-138].

Також досить розгорнуту класифікацію пропонує М.М. Гультай [2, с. 19, 20], вважаючи, що судові помилки можна класифікувати на такі групи: за стадіями, у яких допускаються; помилки доказування; за гносеологічним критерієм; за характером виявлення; за можливістю виправлення; за значенням для кримінального провадження. Відмітимо, що загалом судові помилки є результатом активної діяльності. Наприклад, помилки, що є результатом інтелектуальної діяльності та стосуються оцінки доказів, проявляються лише в активній процесуальній діяльності суду, відображаючись у помилкових процесуальних рішення та діях.

Значне поширення на досудовому слідстві й у судових стадіях кримінального провадження мають також помилки матеріально-правового характеру, що тягнуть за собою помилки процесуальні, завдаючи шкоди правосуддю та впливаючи негативно на авторитет суду.

Щодо помилок доказування, зокрема, при визначенні меж і предмета доказування при судовому розгляді, то до таких належать помилки: під час визначення основного факту (складу злочину); що допускаються при встановленні обставин, що не належать до основного факту, але без яких він не може бути встановлений (факультативні ознаки, коли вони не входять до складу злочину); помилки під час встановлення обставин, безпосередньо не пов'язаних зі складом злочину (кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, причини й умови, що сприяли злочину тощо). Найбільш часто помилки допускаються при встановленні суб'єктивної сторони злочину в частині мотивів та мети вчиненого.

Досить детальну класифікацію помилок у кримінальному провадженні у своєму дисертаційному дослідженні навів О.Д. Назаров [4, с. 47-53].

Беручи за основу цю працю та наведені у ній окремі класифікаційні критерії, вважаємо за доцільне систематизувати, власне, судові помилки у кримінальному провадженні таким чином:

1) залежно від суті судових помилок: ті, що полягають у неповноті, однобічності і необ'єктивності дослідження обставин кримінальної справи (прогалини під час досудового розслідування, судового слідства); ті, що полягають у недотриманні в кримінальному процесі конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також міжнародних стандартів судочинства; ті, що полягають у суттєвих порушеннях кримінального процесуального закону; ті, що полягають у неправильному застосуванні кримінального закону;

2) залежно від тяжкості наслідків судових помилок для особи, суспільства та держави: фундаментальні та нефундаментальні помилки;

3) залежно від підстав скасування або зміни судового рішення в апеляційному порядку: пов'язані з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим судом першої інстанції; пов'язані з істотними порушеннями кримінального процесуального закону; пов'язані з неправильним застосуванням кримінального закону; пов'язані з несправедливістю вироку в частині суворості призначеного покарання тощо;

4) залежно від підстав скасування або зміни судового рішення в касаційному порядку: пов'язані з істотними порушеннями кримінального та (або) кримінального процесуального закону, що вплинули на результат справи; пов'язані з виявленням даних, які свідчать про недотримання особою умов і невиконанні ним зобов'язань, передбачених угодою про примирення або визнання винуватості; пов'язані з обставинами, що допускають спеціальне судове провадження;

5) залежно від характеру вчинюваної процесуальної дії (бездіяльності): помилкове застосування (необрання) запобіжного заходу; помилкове постановлення ухвали на проведення (непроведения) слідчої (розшукової) гласної або негласної чи іншої процесуальної дії; помилкове винесення обвинувального або виправдувального вироку тощо; залежно від суб'єкта кримінальної процесуальної діяльності, що виявив помилки: виявлені прокурором у процесі здійснення процесуального керівництва або підтримання публічного обвинувачення; виявлені суддею у ході здійснення судового контролю; виявлені судом (суддею) під час підготовчого провадження, у ході судового розгляду кримінальної справи по суті, в апеляційній, касаційній інстанціях, при виконанні вироку;

6) залежно від стадії здійснення кримінального провадження: помилки на стадії досудового розслідування: під час підготовчого провадження; помилки при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції по суті; помилки при перегляді судового рішення в апеляційному порядку; помилки при перегляді судового рішення в касаційному порядку; помилки при перегляді судового рішення Верховним Судом України; помилки при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами; помилки при виконанні вироку;

7) залежно від виду порядку здіснення кримінального провадження: помилки, допущені в «основному» провадженні; допущені в особливих провадженнях; допущені у спеціальному кримінальному провадженні;

8) залежно від складу суду, який розглядає кримінальне провадження: помилки судді, що одноосібно здійснює судовий розгляд; помилки колегії суддів, що розглядають кримінальну справу; помилки суду присяжних;

9) залежно від категорії кримінальних справ: помилки у кримінальних справах приватного обвинувачення; помилки у кримінальних справах публічного обвинувачення.

Проте наведена вище класифікація є досить громіздкою і хоча має значення для розвитку теорії кримінального процесу та криміналістики, але не завжди дієва з точки зору надання допомоги у практичній діяльності. Тому вважаємо за доцільне використовувати класифікацію, запропоновану І. В. Посохіною, яка слушно, на нашу думку, виділяє такі її чотири критерії: 1) учасник судового розгляду, яким допущена помилка; 2) зміст помилки; 3) наслідки помилки; 4) усуваність наслідків помилки [5, с. 92].

Якщо говорити про суб'єкта судової помилки, то слід виділяти помилки, що здійснюються стороною обвинувачення; стороною захисту; помилки суду, що не залежать від позиції сторін у процесі. Поряд із цим остатній вид можна ще додатково класифікувати, залежно від стадії кримінального провадження, на помилки слідчого судді або суду.

За змістом помилки поділяють на: організаційно-тактичні; кримінально-правові, кримінально-процесуальні; комплексні. При цьому відмічається, що правильна організація судового розгляду, а також грамотне використання тактичних прийомів у більшості випадків здатне попередити помилки кримінально-правового та кримінального процесуального характеру [7].

Також виділяють переборні помилки, наслідки яких можна усунути або нейтралізувати шляхом подання нових доказів або проведення додаткових судових дій, і непереборні, що зумовлюють неможливість використання отриманого доказу, а також заповнення втраченої інформації з допомогою нових доказів або проведення додаткових процесуальних дій. Результатом таких помилок за характером наслідків може бути незаконне виправдання або засудження особи, яка притягається до кримінальної відповідальності (повністю або частково).

Більш зрозумілою з точки зору практичних працівників та забезпечення системного підходу до питання подолання судових помилок може бути їхня класифікація за стадіями кримінального провадження, на яких найчастіше виникають відповідні проблеми. Виходячи із цього можна виділити помилки, вчинення яких можливе тільки на стадії' досудового розслідування, помилки, вчинення яких можливе тільки на стадії судового розгляду, та змішані помилки, які можливі на будь-якій із вказаних стадій та досить часто є взаємообумовленими, оскільки допущені, проте не виявлені помилки під час досудового розслідування зумовлюють помилку суду щодо оцінки та трактування відповідних доказів.

Але за умови належної діяльності процесуального керівника, слідчого судді та суду можливим є компенсація допущених помилок. Проте у випадку непереборних помилок суб'єкти провадження не мають процесуальної можливості їх виправлення. Наприклад, у випадку недопустимості погіршення становище обвинуваченого судом, коли воно є м'якшим, ніж випливає із встановлених обставини, але прокурор продовжує підтримувати його у таких межах під час судового розгляду.

Таким чином, класифікація судових помилок за тими чи іншими критеріями дозволяє, по-перше, краще зрозуміти гносеологічну сутність цієї складної за змістом категорії, по-друге, розробити якісні напрями попередження судових помилок певного виду, оскільки майже неможливим видається напрацювання універсальних засобів для їхнього виправлення та попередження загалом на всіх стадіях кримінального провадження.

Список використаних джерел

кримінальний судовий помилка кодекс

1. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Р.С. Белкин. - М., 2001. - 204 с.

2. Гультай М.М. Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України: дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Гультай М.М. - Дніпропетровськ, 2008. - 200 с.

3. Комаров В.В. Курс цивільного процесу / В.В. Комаров. - Х.: Право, 2011. - 1352 с.

4. Назаров А.Д. Следственные и судебные ошибки и уголовно-процессуальный механизм их устранения: концептуальные основы / А.Д. Назаров. - Санкт-Петербург, 2017. - 745 с.

5. Посохина И.В. К вопросу о классификации судебных ошибок / И.В. Посохина // Криминалист. - 2011. - №1 (8). - С. 89-95.

6. Шундиков В.Д. Принцип непосредственности при расследовании и рассмотрения уголовного дела / В.Д. Шундиков. - Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1974. - 157 с.

7. Цимбал П.В. Питання вдосконалення кримінально-процесуального законодавства в діяльності податкової міліції / П.В. Цимбал, І. Я. Фрідман // Національний вісник: збірник наукових праць Академії ДПС України. - Ірпінь, 2000. - №4 (10). - С. 131-135.

Размещено на Allbest.ru