Правове регулювання судово-експертної діяльності в умовах судової реформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання судово-експертної діяльності в умовах судової реформи

Б. Антонюк

Л. Місячна

А. Нестерук

Ця стаття зумовлена тим, що судово-експертна діяльність в Україні після прийняття 3 жовтня 2017 року законопроекту № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» підпала під безпосередній вплив судової реформи, яка спричинила суттєві зміни, що в основному стосуються нівелювання ролі приватного сектору судових експертиз. Причиною такої ситуації може виступати як імовірна недостатня обґрунтованість реформаційних кроків, недосконале дослідження ситуації де-факто, так і неналежне залучення судових експертів-практиків до попереднього обговорення можливих змін у сфері, в якій, власне, їм здійснювати свою діяльність. Крім того, не дивлячись на значну кількість наукових напрацювань у сфері судово-експертної діяльності, нині майже відсутні праці, що б характеризували та компілювали останні зміни нормативно-правового характеру, акцентуючи увагу на розмежуванні державного та приватного сектору.

Мета цієї статті полягає у визначенні ключових проблем реалізації на практиці норм, що стосуються змін у судово-експертній діяльності в Україні, а також визначенні векторів вирішення конкретних проблем і висуненні обґрунтованих пропозицій з удосконалення нормативно-правового регулювання та матеріального забезпечення інституту судової експертизи в Україні.

Теоретичні та практичні аспекти існування і реалізації судово-експертної діяльності в умовах сучасних реформаційних процесів досліджувалися у роботах вітчизняних науковців, а також висловлювалися публічними діячами, серед яких І. Герц, О. Круть, О. Миланко, О. Назаров, І. Овчар, Г. Прохоров-Лукін, І. Стародубов, Ю. Шатайло [8].

Розпочати дослідження було б доцільно із зазначення того, що в Україні історично склалася ситуація, за якої основна кількість виконаних судових експертиз завжди припадала на державні судово-експертні установи, проте останні десятиліття розвивається професійна діяльність експертів, що не є працівниками державних експертних установ, тобто діяльність незалежних, або приватних експертів. У багатьох країнах світу зацікавлені сторони мають право звернутися до незалежного експерта: сторона звинувачення та сторона захисту можуть звернутися до різних експертів і надати відповідні висновки. При цьому, вочевидь, фінансовий тягар держави у сфері забезпечення судово-експертної діяльності зменшується протилежно пропорційно збільшенню кількості приватних експертів у відповідних країнах [7].

З огляду на останні зміни у процесуальному законодавстві, пов'язані із судовою реформою в цілому та з прийняттям 3 жовтня 2017 року законопроекту N° 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», можна стверджувати, що розвиток приватної сфери судово-експертної діяльності теоретично «загальмовується».

Зробити такий умовивід цілком логічно вдається після аналізу законодавчих нововведень, серед яких можна виділити такі елементи відповідно до поправки № 241 до IV розділу Кримінального процесуального кодексу України:

у кримінальному процесі сторони справи, в тому числі і сторона захисту, позбавляються права самостійно вибирати та залучати судового експерта - повноваження залучати експерта матимуть тільки слідчий суддя та суд;

проведення експертизи в кримінальному процесі монополізується експертами державних спеціалізованих установ, що є обмеженням принципу змагальності, і створює монополію для Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підвідомчого Міністерству юстиції України [4].

При розв'язанні цієї проблеми слід навести статистику для підтвердження вагомості висловлених надалі аргументів та фактів.

За даними державного Реєстру атестованих судових експертів, на сьогодні загальна кількість атестованих експертів, в яких свідоцтва є чинними, становить приблизно 7000 осіб. Кількість діючих експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та атестовані Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, становить приблизно 700 фахівців, тобто 10 % від загальної кількості експертів. За видами судових експертиз, останніх атестовано:

інженерно-технічна експертиза - 41 фахівець;

будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза - 241 фахівець;

економічна експертиза - 144 фахівця;

товарознавча експертиза - 28 фахівців;

автотоварознавча експертиза - 241 фахівець;

експертиза у сфері інтелектуальної власності - 15 фахівців [7].

Вищенаведене дозволяє припустити, що з огляду на кількісно-якісні статистичні показники та прогнози, найближчим часом сферу судово-експертної діяльності в Україні чекатиме ряд негативних наслідків, які умовно можна поділити на 5 основних проявів:

збільшення видатків державного бюджету на проведення судових експертиз виключно державними установами;

відсутність прогресування приватного сектору судових експертів та судово-експертних установ;

неможливість державних судово-експертних установ належно вправлятися із навантаженням;

зростання необхідності модернізації методико-технічного забезпечення судово-експертних установ [3].

Перший імовірний прояв легко можна пояснити тим, що оскільки тягар проведення судових експертиз цілком падатиме на державні спеціалізовані установи, тому не варто розраховувати на зменшення навантаження, спричинене необхідністю виявлення фактів, що мають виняткове значення для вирішення справ, шляхом залучення осіб, що володіють відповідними спеціальними знаннями - експертів.

Другий наслідок цілком логічно випливає із самої суті змін, адже неможливо говорити про будь-який позитивний розвиток приватного сектору судової експертизи в кримінальному процесі за умови відсутності практики використання спеціальних знань приватними експертами.

Третій прояв легко можна підтвердити навіть обставинами, що були сформовані ще до реформи: у державних судово-експертних установах, по-перше, не завжди перебувають експерти потрібної кваліфікації для проведення відповідних надскладних експертиз, по-друге, далеко не завжди державні експерти фізично мають змогу справитися із покладеним на них обсягом навантаження, а це ще за умови, що завжди була можливість звернутися до приватного експерта. Саме тому цілковите одержавлення сфери судово-експертної діяльності на цей момент є не лише теоретично незрозумілим, але й економічно необґрунтованим.

Четвертий висновок можна охарактеризувати як такий, що випливає із третього, адже якщо збільшуватимуться видатки на судово-експертну галузь, то доцільно було б все ж таки намагатися знайти шляхи її вдосконалення для максимізації коефіцієнта корисності дій у ході проведення судових експертиз з метою мінімізації витрат як фінансового, так і темпорального ресурсу. З приватним же сектором модернізація пов'язана тим фактом, що, як показує практика країн Європейського Союзу, рушійною силою прогресивного розвитку судово-експертної діяльності останнім часом виступають саме приватні експерти. Саме тому, враховуючи перспективу можливої відсутності залучення приватних експертів до кримінального процесу, слід акцентувати увагу державних експертів на необхідності вдосконалення їхньої ж галузі робіт за допомогою, очевидно, методу заохочення [3].

Не дивлячись на все перелічене, можна з упевненістю сказати, що де-факто зміни, передбачені нормативно, як мінімум не впроваджуватимуться моментально, що надасть час якщо не скасувати їх, то хоча б пристосуватися до них та скорегувати їх законним шляхом у потрібному напрямі. Але для підтвердження цих слів варто відповісти на питання, чому такі варіанти доцільно розглядати як альтернативні способи реагування судово-експертної спільноти загалом.

По-перше, проголосовані зміни не можуть стати законом, доки парламентарі не розглянуть Проект Постанови про скасування рішення Верховної Ради України від 3 жовтня 2017 року про прийняття в другому читанні та в цілому законопроекту N° 6232. А таких проектів постанов у Верховній Раді України зареєстровано декілька [6].

По-друге, розгляд судових справ не може зупинитись, тому судді вимушені будуть звертатися до приватних експертів та фахівців за судовими експертизами. Експертів у державних установах не вистачає. Навіть до прийняття змін у законодавстві, в проведенні експертиз черги в держустановах сягали двох років. Тому законодавці змушені будуть переглянути помилкові норми. Уже відомо, що за наполяганням судових експертів та за підтримки парламентарів, на сьогодні доопрацьовується законопроект № 6264 «Про судово-експертну діяльність в Україні», яким, власне, і будуть змінені недієздатні норми, що стосуються судової експертизи [6].

На практиці левова частка судових експертиз у кримінальних провадженнях або взагалі фізично не зможе бути проведена (адже відповідно до нового викладення ст. 219 КПК України термін досудового розслідування тяжких злочинів обмежується до 6 місяців), або буде заангажована та упереджена (адже держава на етапі проведення експертизи фактично монополізує цей вид доказу) [6].

Таким чином, незважаючи на численну критику з боку спільноти правників та експертів, процесуальні зміни нині прийнято, а сам факт їхнього втілення й досі постає ключовим питанням у цьому напрямі, а тому за відсутності можливостей на цей момент їх змінити або ліквідувати єдиним способом реагування, крім спостереження, варто розцінювати виявлення можливих способів максимально коректного та раціонального втілення змін на практиці. Серед таких шляхів вбачаємо за доцільне акцентувати увагу на необхідності першочергової розробки методологічних рекомендацій щодо вдосконалення технічної складової та рекомендацій умілого її використання у ході здійснення судово-експертної діяльності. Саме відштовхуючись від теоретично обґрунтованих позицій та тенденцій практичного розвитку, а не лише від гіпотетичних планів розробників законопроекту, варто вносити подальші нормативно-правові зміни до відповідних джерел права. Для уникнення регресивної тенденції розвитку судової експертизи нині варто акумулювати зусилля експертів, залучивши їх до обговорення подальшого ходу розвитку судово-експертної діяльності. Лише у ході конструктивних обговорень можливе зародження позитивних тенденцій розвитку судової експертизи на фоні судової реформи загалом.

Крім того, оскільки важливим елементом і базисом раціонального та гармонічного щодо нормативно врегульованої процедури використання матеріально-інтелектуального ресурсу судовими експертами можна вважати Закон України «Про судову експертизу», то розумним рішенням було б приділити більше уваги розширенню його положень, а не звуженню. Які б перспективи не здавалося можливим реалізувати у ході одержавлення значної частини судово-експертної діяльності, надання монополії державному сектору в таких питаннях можна розцінювати лише як певний прорахунок, ніж ідеальний вихід із ситуації.

Не до кінця зрозумілою залишається позиція законодавця при прийнятті змін, що стосуються судової експертизи, проте можна зрозуміти його прагнення до свого роду уніфікації процедури проведення судової експертизи, усунення різноманітності не до кінця врегульованих варіацій отримання інформації у ході дослідження предметів, об'єктів або ж явищ. Проте знову ж таки більшістю практиків на сьогодні не вважається обов'язковим саме такий радикальний спосіб, на противагу імперативним заборонам кращим варіантом виходу із ситуації вбачається комплекс заходів із заохочення, скажімо, державних експертів з метою залучення більшої кількості нових кадрів, розробки нових технік, стимулювання вдосконалення проведення судових експертиз саме на базі державних установ. Просто ліквідувавши можливість участі приватних експертів у ряді справ, не варто чекати виключно позитивних результатів - перевантаженість державного сектору судово-експертної діяльності знаходитиме своє відображення як у зниженні загального коефіцієнта корисних дій експертів, так і у розпорошенні уваги спеціалістів на ще більшу кількість справ.

Крім того, однією із домінуючих особливостей приватного сектору судової експертизи є мотиваційний фактор. Оскільки державні експерти здебільшого є штатними працівниками експертних установ, тому вони працюють за порівняно фіксовану заробітну плату. Що ж стосується приватних судових експертів, то оплата їхньої праці залежить від кількості та складності виконаних досліджень, оплачується замовником та є чудовим стимулом проявити себе як досвідченого кваліфікованого фахівця, одночасно не порушивши обумовлені із замовником терміни проведення експертизи [5]. Загалом зміни ще недостатньо піддаються досконалому дослідженню, проте з превентивною метою цілком доцільним постає передбачення їхніх наслідків.

Список використаних джерел

судовий експертиза кримінальний

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: від 13.04.2012 N° 4651-VI / ВР України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

2. Назаров О.А. Реформа судебно-экспертной деятельности в Украине как составляющая судебной системы: тенденции и перспективы [Электронный ресурс] / О.А. Назаров. - 2017. - Режим доступа: http://protokol.com.ua/ua/reforma_sudebno_ekspertnoy_deyatelnosti_v_ukraine_kak_sostavlyayushchaya_sudebnoy_sistemi_tendentsii_i_perspektivi/.

3. Недоліки та переваги співпраці з недержавними (незалежними) експертними установами. Суд експерт. - 2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.sudexpert.in.ua/ недоліки-та-переваги-співпраці-з-неде/.

4. Овчар І. Шанси зберегти приватну судову експертизу високі, попри зміни в законодавстві [Електронний ресурс] / І. Овчар // Юридичний інтернет-ресурс. - 2017. - Режим доступу: http://protokol.com.ua/ua/shansi_zberegti_privatnu_sudovu_ekspertizu_visoki_popri_zmini_v_zakonodavstvi/.

5. Правовое информационное поле для бизнеса и юристов: новый процесс: частных экспертов не будет. - Юрлига, 2017 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// jurliga.ligazakon.ua/news/2017/10/3/165099.htm.

6. Про судову експертизу: Закон України : від 25.02.1994 N° 4038-12 / ВР України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.

7. Стародубов І.В. Місце судової експертизи після реформування процесуального законодавства [Електронний ресурс] / І.В. Стародубов // Юридичний інтернет-ресурс. - 2017. - Режим доступу: http://protokol.com.ua/ua/mistse_sudovoi_ekspertizi_pislya_reformuvannya_protsesualnogo_zakonodavstva/.

8. Цимбал П.В. Енциклопедія судової експертизи / П.В. Цимбал, Н.І. Клименко, Т.В. Будко // Національний університет ДПС України. - Ірпінь, 2013. - 184 с.

Размещено на Allbest.ru