Дія презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини під час відкриття кримінального провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дія презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини під час відкриття кримінального провадження

В.В. Топчій

В.П. Любавіна

Кримінальне судочинство являє собою одну з найважливіших та найскладніших форм реалізації правосуддя. Перш за все це проявляється в тому, що результатом такого правосуддя може бути суттєве обмеження прав людини, що проявляється у вигляді покарання та застосовується до особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення.

Тому важливим аспектом у процесі розгляду конкретного кримінального правопорушення є належна реалізація засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини на всіх стадіях кримінального провадження, в тому числі і на стадії досудового розслідування як початковій стадії кримінального процесу.

Актуальність цієї теми обумовлена важливістю застосування зазначеної вище базової засади кримінального процесу на первинних стадіях розслідування, яка є гарантією права особи від незаконного і необ'єктивного звинувачення не лише з боку учасників кримінального провадження, а й громадськості. Крім того, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини спрямована на швидке, ефективне розслідування кримінального провадження, справедливий судовий розгляд та винесення законного судового рішення.

Метою статті є дослідження та висвітлення особливостей дії презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини під час відкриття кримінального провадження та її значення для здійснення швидкого, повного і неупередженого розслідування конкретного кримінального провадження.

Проблематикою питань, що стосуються окремих аспектів застосування засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, займалися такі відомі науковці, як: О. Ванжула, О. Галаган, О. Осауленко, В. Маляренко, Г. Мамка, Ю. Стеценко, Т Фулей та інші. Проте, незважаючи на значний науковий і практичний інтерес до проблеми тлумачення та застосування зазначеної засади, питання дії презумпції невинуватості та забезпечення доведеності під час відкриття кримінального провадження досліджено вченими недостатньо. На основі цього у сфері правозастосування виникає ряд проблем, особливо у діяльності слідчого та прокурора як основних суб'єктів, що діють під час відкриття кримінального провадження.

Засади, на основі яких здійснюється кримінальне провадження, в тому числі і презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, застосовуються на всіх стадіях кримінального провадження і є важливими механізмами правового захисту осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення. У першу чергу, це захист від незаконного впливу з боку інших учасників кримінального провадження, в тому числі правоохоронних органів, які мають право на застосування примусу (зокрема, позбавлення волі). Саме на початкових етапах розслідування дотримання цих засад є нагальним і необхідним елементом справедливого з'ясування всіх фактичних обставин справи. Крім того, детальна регламентація правових презумпцій, а також їхнє правильне розуміння та застосування надає змогу позитивно впливати на формування професійних якостей осіб, які здійснюють кримінальне судочинство [1, с. 49].

Як відомо, структурними елементами кримінального процесу є його стадії. У першу чергу, вони відображають його динаміку та являють собою відносно відособлені частини єдиного кримінального провадження. Вони характеризуються конкретними завданнями, особливим колом учасників, характерних для тієї чи іншої стадії, специфікою кримінально-процесуальних дій і правовідносин, а також характером процесуальних документів, які підлягають оформленню.

У теорії кримінального процесу серед вчених-процесуалістів немає єдиної точки зору щодо стадійної побудови кримінального процесу. Так, В.В. Коваленко, Л.Д. Удалова, Д.П. Письменний виділяють вісім основних стадій кримінального процесу: 1) досудове розслідування; 2) підготовче провадження; 3) судовий розгляд; 4) апеляційне провадження; 5) виконання судових рішень; 6) касаційне провадження; 7) провадження у Верховному Суді України; 8) провадження за нововиявленими обставинами [2, с. 27].

Однак у новому КПК України законодавець нормативно закріпив лише дві стадії кримінального провадження, надаючи визначення у ст. 3 КПК України, а саме: стадія досудового розслідування (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України) та стадія притягнення до кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України). Так, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. У свою чергу, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення [3].

На стадії досудового розслідування, що є початковою стадією кримінального провадження, здійснюється сукупність процесуальних дій щодо швидкого, повного, об'єктивного, неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження. Саме презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини на зазначеній стадії спрямована на захист особи від незаконного і необґрунтованого обвинувачення та обмеження її прав і свобод.

Початок досудового розслідування, в тому числі і відкриття кримінального провадження, в Україні чітко закріплений у таких нормативно-правових актах, як: Кримінальний процесуальний кодекс України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N° 139), а також в Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1377).

Так, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування [3].

Уповноважені працівники правоохоронних органів (слідчий, прокурор) зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву. Проте уже на етапі реєстрації заяви вони мають керуватися, в першу чергу, саме презумпцією невинуватості та забезпечення вини особи з тим, щоб жодна особа, вину якої не встановлено обвинувальним вироком суду, не була піддана покаранню або негідному поводженню.

Проте, як би це парадоксально не звучало, за даними соціологічного опитування, було виявлено, що 68 % опитаних працівників правоохоронних органів тільки загалом розуміють зміст принципу презумпції невинуватості, а його дію під час досудового розслідування визнають тільки 45 % [4, с. 5-9].

Ще одним моментом, на якому слід наголосити, є те, що презумпції невинуватості хоча і притаманний об'єктивний характер і спростованою вона може бути лише у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком суду, проте при проведенні розслідування кримінального провадження у слідчого і прокурора на основі зібраних доказів може скластися внутрішнє переконання у винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину. Водночас воно є суб'єктивним за своїм характером і необхідним для визнання достатності доказів для прийняття рішення про застосування до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу [5, с. 183].

Тому Конституційним Судом України з приводу роз'яснення зазначеної проблеми було видано Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30.01.2003 N° 3 -рп / 2003, де чітко зазначено, що переконання слідчого і прокурора у вчиненні особою злочину не означає доведення її винуватості, яка відповідно до конституційно закріпленого принципу презумпції невинуватості особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України) [6].

Враховуючи викладене, презумпція невинуватості у цьому випадку слугує захистом для особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Адже досить часто суб'єктивне судження до особи призводить до упередженого ставлення та негативних наслідків для неї як з боку органів досудового розслідування, суду, так і громадськості.

Слід звернути увагу на те, що презумпція невинуватості на стадії відкриття кримінального провадження забезпечує захист персональних даних особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, її честі, гідності, недоторканності як основних конституційних прав особи.

На відміну від судового розгляду кримінального провадження досудове розслідування є лише частково гласним (відкритим). Це пояснюється тим, що передчасне розголошення даних слідства (не залежно від того, яким способом це здійснено - шляхом повідомлення даних третім особам в усній розмові, публічному виступі, в засобах масової інформації тощо) може негативно позначитися на розкритті злочину, виявленні винних.

Досить часто на практиці відбувається порушення принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини засобами масової інформації. Журналісти з метою яскравих заголовків газетних, журнальних чи Інтернет статей використовують заборонені відомості досудового розслідування, тим самим принижуючи честь і гідність особи, вина якої ще не доведена у встановленому законом порядку та не підтверджена обвинувальним вироком суду.

З метою захисту прав та свобод осіб, які є учасниками досудового розслідування, законодавцем було закріплено норми, що забороняють розголошувати відомості досудового розслідування. Так, відповідно до ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв'язку з участі в ньому, про їхній обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом [3].

Діяння щодо розголошення даних досудового розслідування було криміналізоване, що свідчить про важливість захисту суспільних відносин не лише у сфері правосуддя, а й у діяльності органів досудового розслідування.

Так, відповідно до ст. 387 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані. Крім того, у частині другій цієї ж статті відповідальність покладається на спеціальних суб'єктів: суддю, прокурора, слідчого, працівника оперативно-розшукового органу - у випадку, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність [7].

Виходячи з наведеного тільки після набрання законної сили обвинувального вироку суду про засудження конкретної особи за вчинення кримінальних правопорушень є допустимим розміщення в засобах масової інформації статей з детальним висвітленням конкретних обставин кримінальних правопорушень та у стверджувальній формі про вчинення конкретними особами, із зазначенням їхніх прізвищ, вказаних кримінальних правопорушень. Перекручення прізвищ також є порушенням презумпції невинуватості.

Однак, незважаючи на це, засоби масової інформації допускають вказані порушення, що свідчить про нехтування приписами чинного законодавства. Прикладом такого прямого порушення є розміщення сюжету «Героїня телебачення з Дніпра піймалася на хабарі» на телеканалі «Дитинець», де вказується конкретне прізвище підозрюваної голови Радульської селищної ради Ріпкинського району Таїсії Ворчило. Вказаний сюжет розміщений на інтернет-сайті «Високий Вал» о 09 год. 49 хв. 12.07.2013 [8]. Слід зауважити, що прізвище підозрюваної особи відповідає дійсності і вказана стаття створює наперед громадську думку про винуватість цієї особи, порушуючи презумпцію невинуватості, хоча Ріпкинським районним судом Чернігівської області не винесено за цим кримінальним провадженням обвинувального вироку.

Засоби масової інформації і журналісти мають право розголошувати відомості досудового розслідування, якщо на це є письмовий дозвіл прокурора або слідчого. А розголошення відомостей про приватне життя учасників кримінального судочинства не допускається без їхнього дозволу. Але є виняток: заборона розголошувати таємницю досудового розслідування не поширюється на підозрюваного.

І таких випадків є доволі багато. На нашу думку, це є прямим фактом порушення засобами масової інформації прав громадян, щодо яких ще не винесено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, і, в першу чергу, порушення презумпції невинуватості особи. Усе це в сукупності підриває авторитет органів досудового розслідування, які не можуть належним чином забезпечити збереження відомостей досудового розслідування.

Реальних випадків порушення принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини шляхом розголошення відомостей і даних досудового розслідування є доволі багато. Особливо це стосується випадків розголошення відомостей засобами масової інформації. Проте статистична інформація щодо зареєстрованих кримінальних правопорушень за ст. 387 КК України свідчить про зворотне.

Так, відповідно до статистичної інформації, наданої Генеральною прокуратурою України про зареєстровані кримінальні провадження та результати їхнього досудового розслідування, у 2014 році було вчинено 8 кримінальних правопорушень за ст. 3 87 КК України «Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування», водночас у 2015 році - 21 кримінальне правопорушення, у 2016 - 37. З січня по жовтень 2017 року було зареєстровано вже 46 кримінальних правопорушень [9].

Зазначені відомості свідчать про збільшення кількості вчинених кримінальних правопорушень за ст. 387 КК України, проте їх не так і багато. На нашу думку, це лише невелика частина від реальної кількості вчинених кримінальних правопорушень. Досить часто про випадки вчинення такого правопорушення самі потерпілі не повідомляють, тим самим не маючи можливості захистити свої права та законні інтереси, або ж відсутній склад кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини на початковій стадії кримінального провадження є запорукою встановлення істини та слугує свого роду «захисним бар'єром» для особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину від незаконного засудження та передчасних суб'єктивних міркувань не лише учасників кримінального провадження, а й громадськості. Тому на сучасну державу Україна покладається завдання щодо належної організації системи кримінальної юстиції, щоб остаточно унеможливити покарання невинної особи. Адже покарання має накладатися лише після засудження компетентним судом відповідно до справедливої процедури у передбаченому законом порядку.

Список використаних джерел

процесуальний законодавство презумпція невинуватості

1. Ванжула О.М. Презумпція невинуватості в сучасному державно-правовому просторі / О.М. Ванжула // Порівняльно-аналітичне право. - 2015. - № 6. - С. 49-51.

2. Коваленко В.В. Кримінальний процес: підручник / за ред. В.В. Коваленко, Л.Д. Удалова, Д.П. Письменного. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 544 с.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон: від 13.04.2012 № 4651-VI //Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

4. Осауленко О.А. Функції кримінального переслідування, обвинувачення та принцип презумпції невинуватості / О.А. Осауленко // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: науково-практичний збірник. Додаток до журналу «Міліція України». - 2005. - № 46. - С. 5-9.

5. Ковальчук С.О. Правові презумпції у кримінальному процесі України: поняття / С.О. Ковальчук // Актуальні проблеми держави і права. - 2011. - С. 179-186.

6. Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора): від 30.01.2003 № 3-рп / 2003 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-03

7. Кримінальний кодекс України: Закон: від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001. - № 25-26. - Ст. 131 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

8. Повідомлення щодо розголошення даних досудового слідства та вжиття заходів прокурорського реагування: інтернет-стаття // Закон і Бізнес [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/print/38765-povidomlennya_schodo_rozgoloshennya_danih_ dosudovogo_slidstv. html.

9. Офіційний сайт ГПУ: інформація щодо зареєстрованих кримінальних правопорушень та результати їх досудового розслідування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. gp. gov.ua/ua/statinfo. html.

Размещено на Allbest.ru