Детермінанти втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Детермінанти втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Зазначено основні причини та умови втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Ключові слова: втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, криміналізація середовища неповнолітніх, детермінанти.

Указаны основные причины и условия вовлечения несовершеннолетних в преступную деятельность.

Ключевые слова: вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность, криминализация среды несовершеннолетних, детерминанты.

The main reasons and conditions of juvenile involvement in criminal activity are mentioned.

Key words: juvenile involvement in criminal activity, criminalization of minors ' environment, determinants.

Проблема втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність уже давно стала однією з глобальних проблем кримінально-правової політики України та інших держав, адже злочинність серед неповнолітніх у певному сенсі є фактором зростання злочинності дорослих.

Мета дослідження полягає у визначенні основних причин та умов втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Визначене у ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК України) поняття «втягнення ... у злочинну діяльність» характеризує можливу різноманітність злочинів за кваліфікацією, а не їхню кількість у кожному конкретному випадку. Втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність полягає у діях дорослої особи, які пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього та вчинені з метою викликати в нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах.

Категорію потерпілих неповнолітніх, які втягнуті у злочинну діяльність, становлять діти із неблагополучних або неповних сімей, безпритульні та діти, які проживають у родині з низьким рівнем достатку. Як правило, втягнення неповнолітніх відбувається їхніми друзями, знайомими чи особами, які перебували у родинних стосунках із неповнолітнім. Згідно з результатами анкетування працівників відділів ювенальної юстиції місцевих прокуратур у матеріалах кримінальних проваджень неповнолітні, яких втягнуто у злочинну діяльність, основними причинами визначали недостатність матеріального забезпечення та негативний вплив осіб, які їх втягують у злочинну діяльність, а також стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння [7, с. 149].

У кримінології причини та умови злочинності розглядаються як детермінанти, що є основою для будь-якого злочину, що спрямований на ту чи іншу сферу суспільних відносин [1, с. 202].

Залучення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність посягає на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання молодого покоління, згубно впливає на молодих людей, створює для них спотворені орієнтири, прищеплює асоціальні ідеї, аморальні погляди й навички, істотно впливає на рівень злочинності неповнолітніх [2, с. 254].

Втягнення завжди передбачає наявність причинового зв'язку між діями дорослої особи і виникненням хоча б у одного неповнолітнього бажання вчинити протиправні або антигромадські дії. Досягається таке бажання за допомогою всіх видів фізичного насильства і психічного впливу як до неповнолітнього, так і до його рідних, близьких (наприклад, погроза зганьбити в очах однолітків та товаришів) [6, с. 212].

Криміналізація підліткового середовища це багатогранний і руйнівний процес проникнення кримінальної субкультури та її окремих елементів у повсякденне життя та діяльність дітей, що тягне за собою криміногенне зараження колективної свідомості й засвоєння моделі протиправної поведінки.

Неповнолітні як соціально-демографічна група населення одна із найбільш уразливих та сприятливих щодо негативних впливів. З одного боку, вони вирізняються остаточною несформованістю ціннісно-нормативної сфери, дитячим інфантилізмом, орієнтованістю на групові форми проведення дозвілля у громадських місцях, а з іншого - для них характерний віковий протест проти авторитетів, правил і заборон «великого суспільства», помножених на юнацький максималізм, неперебірливість у виборі засобів досягнення поточних цілей, гіпертрофоване прагнення до самовираження із «сірої маси» одноліток неординарними вчинками, безпідставною агресією до фізично слабкіших. Ні для кого не секрет, що кримінальні структури тримають у полі зору підліткове середовище, особливо девіантну його частину. У зв'язку з цим кримінологами давно констатовано вплив злочинного середовища на девіантне підліткове середовище, що найпомітніше прослідковується при втягненні членів неформальних груп неповнолітніх у безпосередню злочинну діяльність. Юні деліквенти з неабияким ентузіазмом засвоюють цінності і норми, опановують звичаї і традиції злочинного світу, наслідують насильницьку модель поведінки як швидкий та ефективний засіб задоволення повсякденних потреб у матеріальних благах і доведення фізичної переваги. Це свого роду добровільні помічники, найближчий «кадровий резерв» криміналітету [9, с. 113-114]. неповнолітній злочин кримінальний діти

Первинним джерелом криміналізації середовища неповнолітніх слід вважати кризову батьківську сім'ю, бо саме тут закладаються підвалини світогляду, формуються ідеали та цінності, уявлення про норму дозволеної поведінки.

Наступним фактором криміналізації середовища неповнолітніх є вплив криміногенних дозвільних груп за місцем проживання.

Групи неповнолітніх правопорушників розуміються як одна із різновидів неформальних малих соціальних груп, які мають антисуспільну спрямованість. Натомість небезпеку несе у собі не взагалі підліткове спілкування і підліткові неформальні групи, а лише ті, у яких відбувається криміналізація непoвнoлітніх.

У свoю чергу, до суб'єктивних передумoв належать oсoбистісні якoсті непoвнoлітньoгo, його поведінкові та життєві орієнтації, які формуються під впливом браку сімейного та соціального виховання і впливають на вибір подальшої поведінки. Як правило, спочатку підлітки збираються в групи для того, щоб заповнити дефіцит спілкування, що виникає у результаті неспроможності сприймати та засвоювати соціальні ролі та правила поведінки, визнані нормою у підлітковому віці. Це підштовхує до об'єднання в групи за місцем проживання, спільними інтересами, родом занять, проведенням дозвілля. Подібні групи деліквентів отримали назву криміногенних або передзлочинних, в яких, власне, і відбувається процес криміналізації спочатку свідомості, а згодом і поведінки неповнолітніх.

Серед факторів криміналізації підліткового середовища чинне місце посідає рання наркотизація та алкоголізація неповнолітніх. Так, за даними проведеного всеукраїнського соціологічного дослідження, кожен третій 16-ти річний респондент має досвід вживання спиртних напоїв. На питання «Чи вживали Ви коли-небудь наркотики?» більше 5 % неповнолітніх у віці 16-17 років відповіли «так», ще 20 % неповнолітніх підтвердили вживання наркотиків їхніми друзями та знайомими, що свідчить про постійне розширення сфери розповсюдженості наркотиків, яка втягує в себе все нові і нові прошарки підлітків [4, с. 133].

У кримінології вважається доведеним тісний зв'язок між алкогольною (наркотичною) залежністю неповнолітніх та їхньою злочинною поведінкою. У контексті нашого дослідження цей зв'язок має свої особливості, пов'язані із необхідністю постійного здобування коштів для їх придбання. Важливим чинником, що характеризує зв'язок між алкогольною (наркотичною) залежністю неповнолітніх та їхньою злочинною поведінкою, є необхідність здобування коштів для задоволення потреби у психоактивних речовинах та веденні гедоністичного способу життя. Як відомо, неповнолітні, порівняно рідше з іншими категоріями громадян працездатного віку, мають власні доходи від трудової діяльності. Засобами до існування більшості із них були «кишенькові гроші», отримані від батьків, платня за одноразову роботу за наймом, стипендія та інші періодичні виплати і, що досить важливо, злочинні доходи від крадіжок, грабежів та розбоїв. Якщо розпоряджатися легальними джерелами доходів підлітки в основному могли під контролем батьків та осіб, які їх замінюють, то звітувати за утаємничені доходи від злочинної діяльності ні перед ким не потрібно. Їх неповнолітні можуть витрачати на власний розсуд, що неабияк мотивує віддавати перевагу саме незаконному збагаченню [10, с. 126].

Важливу роль у криміналізації молодіжного середовища науковці відводять кримінальній субкультурі. Кримінальна субкультура відрізняється від звичайної молодіжної субкультури кримінальним змістом норм, що регулюють відносини і поведінку членів групи між собою та із сторонніми особами. В. Ф. Пирожковпід кримінальною субкультурою розуміє сукупність духовних і матеріальних цінностей, що регламентують й упорядковують життя та злочинну діяльність кримінальних співтовариств [9, с. 110].

Кримінальній субкультурі неповнолітніх притаманні такі особливості: а) брутальне нехтування правами людини, що виражається у ворожому та агресивному ставленні до «чужаків» і приниженні фізично слабкіших осіб; б) відсутність співчуття до людей, у тому числі серед «своїх»; в) нечесність у стосунках із «чужаками»; г) невизнання недоторканості чужої власності; д) експлуатація одноліток із більш низьким статусом у групі, глузування над ними; є) захоплення азартними іграми «під інтерес»; ж) групове вживання психоактивних речовин; з) вуличні бійки і пограбування випадкових перехожих, вимагання коштів в учнів менших класів, а також студентів професійно-технічних навчальних закладів, осіб з фізичними вадами тощо.

Наступним чинником криміналізації молодіжного середовища є взаємодія криміногенних груп підлітків із злoчинними групами дoрoслих.

Діяльність криміногенної групи підлітків зводиться до сумісного вживання психоактивних речовин, порушення громадського порядку, вчинення різних правопорушень та злочинів, більшість з яких залишається латентними. Подібний рід занять доволі швидко набридає найбільш зухвалим членам неформальної групи, які намагаються ствердити власний авторитет шляхом участі у злочинній діяльності дорослих.

Разом з тим на підконтрольній території злочинні групи ведуть цілеспрямовану роботу щодо вербування найбільш здібних до кримінальної діяльності неповнолітніх правопорушників із наступним втягненням їх у злочинну діяльність. Втягнення полягає у схилянні неповнолітнього до участі у вчиненні грабежів та розбоїв у громадських місцях. Воно здійснюється засобами психічного чи фізичного впливу. Психічний вплив на неповнолітнього полягає у переконанні про низький ризик викриття і покарання за вчинення корисливо- насильницьких злочинів, доведенні очевидності здолання опору жертви чисельною перевагою, безперешкодним зникненням із місця події тощо. Серед способів цього впливу на неповнолітніх також вирізняються обіцянки, тобто прийняття дорослим на себе певних зобов'язань (поділитися доходом, забезпечити покровительство і фізичний захист від посягань кривдників, навчити прийомам ведення вуличних бійок, допомогти у вирішенні особистих проблем та ін.). Сюди ж належать такі прийоми, як штучне створення відносин залежності, затягування у боргову кабалу, пригощання спиртними напоями, наркотичними засобами і психотропними речовинами, вартість яких треба «відпрацьовувати», шантажування розповсюдженням компрометуючої інформації серед одноліток, публічна вимога довести «реальними справами» надійність та підтвердити лиху вдачу тощо [3, с. 294].

Варто зауважити, що основне завдання з формування в підлітка свідомого бажання займатися протиправною діяльністю полягає в деформуванні його правосвідомості, формуванні позитивного ставлення до припустимості порушень кримінально-правової чи іншої правової заборони. Загальновідомо, що зміст психології особистості (бажання, уподобання, прагнення, мотиви поведінки, установки, моральні норми) не є безпосередньо залежним від умов її мешкання, а формується під впливом психології мікрогрупи, яка є найближчим середовищем.

Неабияку роль також відіграє психологічний вплив щодо втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Особа в підлітковому віці характеризується підвищеною конформністю, схильністю до сугестивних впливів, унаслідок чого є надзвичайно вразливою, не захищеною від негативного впливу навколишнього середовища.

Потрапляючи в середовище, що виявляє розуміння й підтримку, а також позитивно сприймає ті якості неповнолітнього, що можуть викликати негативну реакцію суспільства, несформована особистість набуває підвищеної конформності та легко піддається сугестії. Результат такого впливу середовища залежить від його соціальної чи асоціальної спрямованості. Унаслідок неусвідомленої піддатливості неповнолітнього до впливу інших осіб він навіть не помічає, як змінюються його власні установки, а зрештою - поведінка. Зазначені процеси відбуваються ніби самі по собі.

Oсoбливo сприяють «вербуванню» до кримінального середовища такі характеристики неповнолітніх осіб: наявність візуальних ознак черепно-мозкових травм (наприклад, шрамів); яскраво виражені нервово-патологічні риси та патохарактерологічні реакції, що виявляються в непомірній крикливості, плаксивості, підвищеній образливості, вередливості, афективності, дратівливості, постійній стурбованості, порушенні сну, мовлення тощо; захворювання на алкоголізм, наркоманію та ін.; фізичний інфантилізм (млявість, швидка втомлюваність, знижена працездатність тощо); явне відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду; недостатній рівень інтелектуального розвитку, що спричиняє труднощі у спілкуванні з однолітками, засвоєнні необхідної інформації та соціального досвіду. За соціологічними даними, у 12 % неповнолітніх злочинців наявна психопатія, у 50 % - акцентуації характеру (60 % - нестійкого типу; 20 % - гіпертимного типу), що призводить до ускладнення самоконтролю, поведінкової нестійкості [5, с. 183].

Таким чином, психологічними детермінантами втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність є підвищена конформність, схильність до сприйняття сугестивних впливів, емоційна нестійкість, інтенсивне рефлексування щодо себе; наявність відхилень у психічному розвитку деяких підлітків, їхньої педагогічної занедбаності; надмірна схильність до групової діяльності, групових форм відпочинку (підпорядкованість), невміння належною мірою прогнозувати розвиток подій, зокрема пов'язаних із власною поведінкою; підвищена сугестивність; пасивність; психологічна інфантильність; нездатність адекватно орієнтуватися в новій ситуації; загальмованість реакцій за наявності стресового стану тощо.

Отже, криміналізація молодіжного середовища розглядається як потужний фактор у системі детермінації злочинності неповнолітніх. Процес криміналізації середовища, життя і діяльності неповнолітніх аналізується у двох взаємозалежних напрямах. Перший полягає у зовнішньому інформаційному впливі кримінальних структур та окремих злочинних елементів на соціально незрілу колективну свідомість неповнолітніх з метою її криміногенного «зараження» (деформації). Йдеться про інтенсивне проникнення традицій, цінностей і норм кримінальної субкультури у сферу розвитку та виховання неповнолітніх. Другий напрям пов'язаний із добровільним включенням девіантної частини неповнолітніх до складу криміногенно орієнтованих дозвільних груп за місцем проживання.

Список використаних джерел

1. Кальман О. Г Стан і головні напрями попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми / за ред. О. Г Кальман. - Х. : Гімназія, 2003. - 352 с.

2. Кирись Б. О. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах : навч. посіб. / за ред. Б. O. Кирись. - Львів, 2005. - 463 с.

3. Лазоренко Б. П. Механізми формування проблемної молоді як специфічної групи та збільшення її прошарку в молодіжному середовищі / Б. П. Лазоренко // Наукові студії із соціальної та політичної психології : зб. ст. Акад. пед. наук України, Ін-т соц. та політ, психології. - 2007. - С. 119-130.

4. Ларин Г. Каждый десятый украинец не доживет до 35 / Г. Ларин // Комментарии. - 2012. - №> 13. - С. 131-135.

5. Муринець Н. Я. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - передумови девіантної поведінки дітей / Н. Я. Муринець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» : збірник наукових праць. - 2015. - № 824. - С. 290-297. - (Серія : Юридичні науки).

6. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2-х т. - Т 2 / за ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К. : Алерта, Центр учбової літератури, 2009. - 624 с.

7. Одолько І. Запобігання втягненню неповнолітніх у злочинну діяльність / І. Одолько // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. - 2016. - № 4. - С. 146-154.

8. Охріменко М. Утягнення неповнолітніх у злочинну діяльність: психологічні детермінанти / М. Охріменко // Юридична психологія. - 2015. - № 1. - С. 179-188.

9. Пирожков В. Ф. Криминальная психология / В. Ф. Пирожков; за ред. В. Ф. Пирожков. - М. : Ось-89, 2001. - 704 с.

10. Яковлев А. М. Теорія криминологии и социальная профилактика / А. М. Яковлєв; за ред. А. М. Яковлев. - М. : Наука, 1985. - 247 с.

Размещено на Allbest.ru