Особливості профілактики серійних злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості профілактики серійних злочинів

Г.В. Дідківська

У статті розглянуто особливості профілактики серійних злочинів. Звернено увагу на нерегульованість цього питання на законодавчому рівні. Запропоновано напрями покращення профілактичної діяльності правоохоронних органів у запобіганні серійних злочинів.

Ключові слова: злочин, серійні злочини, профілактика, запобігання, повторність. серійний злочин законодавчий правоохоронний

В статье рассмотрены особенности профилактики серийных преступлений. Обращено внимание на нерегулируемость данного вопроса на законодательном уровне. Предложены направления улучшения профилактической деятельности правоохранительных органов в предупреждении серийных преступлений.

Ключевые слова: преступление, серийные преступления, профилактика, предотвращение, повторность.

In article features of prophylaxis of serial crimes are surveyed. The attention to not adjustability of the matter at the legislative level is paid. The directions of improvement ofpreventive activity of law enfor cement agencies in prevention of serial crimes are offered.

Key words: crime, serial crimes, prophylaxis, prevention, frequency.

Серійні злочини є найбільш тяжкими, особливо небезпечними, резонансними злочинами, розкриття та профілактика яких потребує особливої організації. Саме тому визначення проблемних особливостей організації розслідування серійних злочинів привертало і привертає увагу науковців.

В останні роки завдяки засобам масової інформації це визначення однієї з небезпечних категорії злочинів увійшло в повсякденний побут пересічних громадян. Сьогодні в українській науці, маючи відпрацьовані поняття різних форм множинності злочинів, досі не вироблено єдиного і точного визначення серійних злочинів. Відсутність чіткого поняття серійних злочинів і серійного злочинця суттєво ускладнює розробку ефективного профілактичного впливу на серійних злочинців. На думку практиків, відсутність єдиних критеріїв оцінки поведінки злочинців створює складні умови їхнього обліку, вивчення та, як наслідок, своєчасне адекватне

реагування на вчинення нових злочинів. При цьому важко не погодитися з твердженням, що норми права не повинні містити багатозначно трактовані поняття і метафори, оскільки це може призвести до термінологічної плутанини і незрозумілості інтерпретацій [5, с. 82].

Вивченню питання серійних злочинів присвячені роботи таких науковців, як: О. А. Гапон, В. М. Ісаєнко, С. А. Шалгунова, П. Д. Біленчук, А. А. Ярмо люк.

Метою статті є аналіз та вивчення профілактичної діяльності серійних злочинів і можливість їх закріплення в чинному законодавстві для їхньої конкретизації та введення відповідальності, що відповідатиме рівню суспільної небезпеки та їхньої тяжкості.

За змістом вивчених нами літературних джерел, термін «серійність» у вітчизняній правоохоронній практиці почав використовуватися з кінця 70-х років минулого століття як термін, яким у службових документах іменувалися групи вбивств та інші особливо тяжкі злочини проти особи, вчинені одними і тими ж злочинцями.

За відсутністю чіткого поняття серійних злочинів і серійного злочинця ускладнюється розробка ефективного профілактичного, криміналістичного й оперативно-розшукового впливу на серійних злочинців. На думку 82 % респондентів, відсутність єдиних критеріїв оцінки поведінки злочинців створює складні умови їхнього обліку, вивчення та, як наслідок, своєчасне адекватне реагування на вчинення нових злочинів.

Попереджувати та розкривати серійні злочини досить важко. З приводу цього багато дослідників наголошують на неможливості запобігти появі серійних вбивць. Так, Ю. Александров відмічає, що кримінологічним дослідженням у зазначеному напрямі в Україні не приділяється належної уваги. Водночас немає сталих методик розслідування серійних вбивств і виявлення «серійників», тому робота з розкриття таких вбивств у деяких випадках здійснюється застарілими методами. Деякою мірою це пояснюється відсутністю юридичних, науково обґрунтованих нормативів, де чітко були б сформульовані поняття «маніяк», «серійний вбивця» [1, с. 94].

Варто зазначити, що найбільш глибоке вивчення феномена серійних вбивць, особи злочинця в іноземних державах було здійснено у СШЛ. Тому розглядаючи тему дослідження, хотілося б звернутись до досвіду США, бо, на нашу думку, ці дані можуть виявляти певний інтерес. Так, серійні вбивці у США піддавалися ретельному вивченню спеціалістами різних профілів. Складено фенотип серій, який нараховує більш 20 пунктів [4, с. 307-308].

Важливим загальносоціальним засобом попередження серійних злочинів є вдосконалення виховання людини. Це - найтриваліший і важкий, але найнадійніший засіб попередження рецидивної злочинності, бо зникає її база - широка первинна злочинність. Самовиховання, сім'я, школа, оточуюче середовище, колектив трудящих, суспільство і держава повинні створити єдину виховну систему. При здійсненні цього напряму загальносоціального попередження рецидивної злочинності на ранній стадії соціалізації особи необхідно: відтворити в Україні єдину виховно-профілактичну систему; забезпечити неповнолітнім і молоді реалізацію конституційного права на виживання і розвиток; змінити принцип виділення матеріальних витрат на розвиток, виховання, охорону здоров'я дітей і підлітків. Спеціально- кримінологічне попередження серійних злочинів складається з двох основних напрямів:

1) кримінологічної профілактики; 2) запобігання і припинення повторних злочинів [3].

Попередження серійних злочинів неможливе без підриву і руйнування кримінальної субкультури, традиції та звичаї якої суперечать принципам загальних людських цінностей і спрямовані на утримання особи в злочинних тенетах. На сьогодні досить актуальним є

розроблення і впровадження дійових заходів протидії кримінальній субкультурі в місцях позбавлення волі аж до зміни концепції умов утримання засуджених. Істотним резервом попередження рецидиву злочинів є подальше вдосконалення правоохоронної діяльності, зокрема виявлення і розкриття злочинів, неухильного забезпечення принципів невідворотності і більш суворого покарання злочинців за вчинення нового злочину, що потребує, можливо, зміни самого принципу призначення покарання за сукупністю злочинів і вироків. Важливу роль у попередженні нових злочинів покликана відіграти пенітенціарна і постпенітенціарна робота органів пробації та Національної поліції (кардинальна зміна умов утримання засуджених, зняття невиправданих обмежень, руйнування тюремного спільництва, вдосконалення системи адміністративного нагляду, соціального контролю і допомоги тощо) [2, с. 66-67; 8].

Активні контрзаходи запобігання та припинення серійних злочинів являють собою рішучі дії щодо схилення осіб до добровільної відмови від продовження злочинної поведінки, розкладу злочинних угруповань та ізоляції лідерів, авторитетів, організаторів; контроль за дотриманням правил і обмежень адміністративного нагляду з притягненням винних у їхньому порушенні до відповідальності; соціальна і матеріальна допомога тим, хто має твердий намір відмовитись від злочинної діяльності та ін.

Організаційно-превентивною роботою охоплюється коло заходів, спрямованих на найбільш результативну організацію постпенітенціарної практики боротьби з рецидивною злочинністю. З метою надання державної і громадської допомоги доцільним є створення благодійних спецфондів для засуджених; організація безкоштовних нічліжок для безпритульних осіб, інвалідів, хворих; більш широке залучення до процесу ресоціалізації релігійних організацій, соціальних груп, окремих громадян; налагодження в країні через засоби масової інформації за допомогою і підтримкою громадськості контрпропаганди злочинної ідеології; протидія залученню до злочинної діяльності неповнолітніх, молоді, жінок. До заходів цього напряму боротьби з рецидивною злочинністю належать також: законотворча робота щодо вдосконалення кримінального, кримінального процесуального, адміністративного, виконавчого законодавства стосовно переліку питань, пов'язаних з різними аспектами проблеми рецидиву злочинів; підвищення професійної якості оперативно-розшукової роботи щодо виявлення і припинення злочинної діяльності злісних рецидивістів, професіональних і організованих злочинців; повне виявлення професіонального криміналітету; надійна взаємодія і координація зусиль правоохоронних органів у виконанні програм боротьби з рецидивною злочинністю, організація її прогнозування та планування.

Варто більш детально зупинитись на протидії серійним сексуальним злочинам, адже їх у системі цього виду кримінально караних діянь найбільше. Необхідно зазначити, що специфіка аналізованих злочинів така, що загальноекономічні заходи безпосередньо не призводять до їхнього викорінення в сучасному світі.

Як відомо, розвинені країни так званого «золотого мільярда» не позбавлені серійних сексуальних злочинів. Це говорить про те, що витоки подібного роду злочинних посягань криються не в звичайному джерелі злочинності - соціальній недосконалості, а мають психологічні особливості. З метою успішної профілактики серійних статевих вбивств, згвалтувань важливими мають бути заходи із забезпечення громадського порядку, попередження алкоголізму і наркоманії. Стан сп'яніння можна розглядати у внутрішній, особистісній якості особи, що сприяє як вчиненню насильницьких дій, так і потраплянню до числа його жертв. Сп'яніння актуалізує приховані потяги і переживання злочинця. Саме тому зґвалтування і сексуальні вбивства відбуваються найчастіше в стані сп'яніння. У стані алкогольного або наркотичного сп'яніння людина втрачає обережність і стає об'єктом насильства, часто своєю поведінкою провокуючи його. Перманентне сп'яніння сприяє прогресу негативних якостей особистості, асоціальних уявлень і поглядів, знижує рівень культури, іншими словами, підсилює деградаційні процеси особистості.

Конфліктні сімейні відносини алкоголіків і наркоманів, особливо тих, які мають інші аномалії психіки, сприяють їхній асоціальній статевій поведінці. Як профілактичний захід, можна розглядати попередження наркоманії та алкоголізму, оскільки ці соціальні патології в період підліткового становлення особистості є визначальними в тендерних відносинах і уявленнях, виборі партнера для подальшого співжиття тощо. Наступна корекція цих вад є складним, часто нездійсненним завданням. Загальновідомим є факт генетичного успадкування пияцтва; негативний приклад дорослих, які залучають у пияцтво підлітків і дітей. Соціологічні дослідження показують, що 35 % неповнолітніх злочинців зросли в середовищі систематичного пияцтва старших родичів, що вели аморальне життя [7, с. 4]. Таке середовище практикують цинічні, примітивні статеві уявлення, що зводяться до актів статевих зносин.

Додатковим аспектом комфортного для розвитку злочинності середовища алкоголізму і наркоманії є народження в ній фізично ослаблених дітей з органічними ураженнями головного мозку, ЦНС, ендокринної системи. Ці патології чинять негативний вплив на психосексуальний розвиток індивіда. Таким чином, попередження алкоголізму і наркоманії, заходи, спрямовані на охорону здоров'я породіль, профілактика черепно-мозкових травм і мозкових інфекцій постнатального періоду є профілактикою порушень сексуальної поведінки [5, с. 80].

У зв'язку зі складністю розкриття та розслідування умисних вбивств, пропонуємо такі напрями профілактики серійних злочинів:

1) аналіз матеріалів розслідування нерозкритих вбивств з ознаками серійності;

2) розробка рекомендацій та вказівок щодо подальшого їхнього розслідування, участь у їхній реалізації;

3) складання психолого-криміналістичного портрета ймовірного злочинця;

4) вивчення вітчизняної та зарубіжної практики розкриття і розслідування серійних злочинів;

5) розробка та впровадження в практику алгоритмізованих рекомендації щодо методики і тактики виявлення та розкриття таких злочинів;

6) формування та ведення бази даних про серійні злочини (як про розкриті, так і ті кримінальні провадження, які розглянуті судами) з метою вивчення механізму і способів їхнього скоєння, прийомів і методів встановлення та викриття винних осіб;

7) організація та проведення цільових семінарів, конференцій, інших методичних заходів щодо виявлення, розкриття, розслідування і попередження серійних злочинів;

8) розробка та надання керівникам правоохоронних органів пропозицій щодо вироблення спільної стратегії боротьби із серійними особливо тяжкими злочинами проти особи;

9) участь у підвищенні професійної підготовки працівників оперативно-розшукових і слідчих апаратів, які спеціалізуються на розкритті та розслідуванні серійних злочинів.

Крім того, на нашу думку, у рамках Стратегії, що розробляється з боротьби із серійними злочинами, об'єктивною необхідністю є розробка закону України щодо профілактики злочинів. Водночас комплексність завдань з профілактики обумовлює необхідність закладки Стратегії

боротьби як із злочинністю, так і найбільш тяжкими проявами серійних вбивств, які визначають принципи взаємодії у цій роботі усіх зацікавлених правоохоронних відомств. У вирішенні цього стратегічного завдання пріоритетним напрямом слід вважати пошуково-розвідувальну роботу, здебільшого направлену на попередження, припинення серійних злочинів, поєднаних із зґвалтуванням, на ранніх стадіях їхньої підготовки та вчинення.

Список використаних джерел

1. Александров Ю. Серійні вбивства: проблемні питання / Ю. Александров, О. Терлецька // Право України. - 2001. - N° 10. - С. 94-96.

2. Беца О. До питання про створення в Україні соціальної служби по роботі з особами, звільненими з місць позбавлення волі / О. Беца // В пошуках альтернатив тюремному покаранню. - С. 66-67.

3. Голіна В. Рецидивна злочинність в Україні: причини та попередження / В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 1. - С. 189-196.

4. Кудрявцев И. А. Криминальная агрессия: Экспертная типология и судебнопсихологическая оценка / И. А. Кудрявцев, Н. А. Ратинова. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. - 192 с.

5. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / А. Е. Личко. - Л. : Медицина, 1977. - С. 80.

6. Норрис Д. Серийные убийцы / Д. Норрис. - М. : Спарк, 1998. - 412 с.

7. Серийные сексуальные убийства : учеб. пособие / под ред. Ю. М. Антоняна. - М. : МЮИ МВД России, 1997. - С. 4.

8. Трубников В. М. Социальная адаптация лиц, о свобожденных от отбывания наказания / В. М. Трубников. - X., 1990. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru