Кримінологічна характеристика та запобігання наркотизму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.10

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ НАРКОТИЗМУ В УКРАЇНІ

В. В. Топчій,

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, директор Навчально-наукового інституту права,

Т. В. Терпугова, здобувач вищої освіти Університету державної фіскальної служби України

У цьому дослідженні розглядаються шляхи вдосконалення профілактики наркотизму в Україні.

Ключові слова: наркотизм, наркозлочинність, профілактика.

В данном исследовании рассматриваются пути совершенствования профилактики наркотизма в Украине.

Ключевые слова: наркотизм, наркопреступность, профилактика.

At danyom dosloschenzheny rozglyadayetsya shlyakh vospokonalennya profilaktiki narcotism in Ukraine.

Key words: narkotizm, drug trafficking, prevention.

Питання боротьби з наркотизмом, наркоманією та пов'язаними з ними злочинами знайшли досить широке висвітлення в юридичній літературі. Значне місце ці питання займають у роботах Р. Л. Аванесов, Ю. М. Антонян, Т. А. Боголюбова, Р. В. Борівський, Л. Д. Гаухман, А. П. Дяченко, Т. М. Клименко, В. Н. Лопатин, Л. Н. Рибакова, С. М. Панів, Л. А. Прохоров, М. Л. Прохорова, С. Ревазов, К. І. Романова, П. Н. Сбирунов, А. А. Сердюк, Е. І. Цимбал, А. В. Янков та ін. Актуальність дослідження визначається такими проблемами, як здоров'я населення країни та громадська безпека. Поширення в суспільстві наркотизму завдає серйозної шкоди не лише фізичному, а й духовному благополуччю суспільства. Метою дослідження є визначення соціально-юридичної сутності наркотизму, визначення основних напрямів профілактики вказаного явища, а також формулювання теоретико-прикладних висновків з окресленої проблематики.

Основними напрямами профілактики наркоманії та правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, повинні стати:

1) моніторинг наркоситуації та здійснення постійного контролю масштабів поширення незаконного обігу та споживання наркотиків в Україні;

2) здійснення заходів щодо усунення або мінімізації причин і умов, які сприяють поширенню наркоманії та правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків;

3) формування у суспільстві негативного ставлення до наркоманії і пов'язаних з нею правопорушень, у тому числі шляхом проведення активної антинаркотичної пропаганди і протидії діяльності з пропаганди та незаконної реклами наркотиків, а також підвищення рівня обізнаності населення про негативні наслідки немедичного споживання наркотиків і відповідальності за участь у їхньому незаконному обігу;

4) організація і проведення заходів, спрямованих на формування мотивації до лікування в осіб, хворих на наркоманію, підвищення ефективності та доступності медико-соціальної і духовно-психологічної реабілітації, розвиток мережі реабілітаційних установ, зниження тяжкості медичних і соціальних наслідків наркоманії;

5) популяризація масових і дворових видів спорту, залучення дітей та підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання;

6) формування та стимулювання розвитку волонтерського молодіжного антинаркотичного руху [23, с. 62].

Для ефективної реалізації основних напрямів профілактики наркоманії та попередження правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, повинні виконуватися такі умови:

1) удосконалення законодавства у сфері профілактики наркоманії та попередження правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, реабілітації наркозалежних, у тому числі в частині створення умов, що сприяють проходженню лікування від наркоманії як альтернативи позбавлення волі стосовно наркозалежних осіб, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості;

2) вивчення та впровадження в практику найбільш ефективних видів і напрямів профілактичної роботи, що ґрунтуються на вітчизняному і зарубіжному досвіді організації профілактики наркоманії, реабілітації наркозалежних та попередження правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків;

3) проведення наукових досліджень у сфері профілактики наркоманії, попередження правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, та реабілітації наркозалежних;

4) підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації відповідних посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, педагогів освітніх установ, фахівців, які здійснюють роботу з молоддю (в тому числі медичних працівників і психологів), батьків (інших законних представників) сучасним формам, методам і засобам профілактики наркоманії та попередження правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків;

5) психолого-педагогічна і медична діагностика, спрямована на своєчасне виявлення незаконних споживачів наркотиків та осіб, схильних до їхнього споживання;

6) розробка та впровадження нових ефективних засобів і підвищення якості лікування осіб, хворих на наркоманію;

7) підтримка розвитку недержавних організацій і установ, які займаються реабілітацією наркозалежних осіб, виключивши у їхній діяльності підміну понять лікування на позбавлення від наркотичної залежності;

8) зміцнення матеріально-технічної бази і кадрового складу наркологічних служб.

У цілях ефективної боротьби з наркотизацією необхідно законодавчо визначити коло осіб, державних і муніципальних службовців, працівників правоохоронних органів, суддів, прокурорів, а також директорів шкіл, інших навчальних та соціальних закладів, які несуть обов'язок протидіяти обігу наркотиків. Саме за невжиття заходів щодо запобігання, виявлення, розкриття і припинення дій щодо розповсюдження або незаконного споживання наркотиків ці особи і повинні нести дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність аж до тривалих строків позбавлення волі.

Сюди ж можна віднести керівників кредитних організацій, що здійснюють фінансові операції з коштами, отриманими від наркоторгівлі. Будь-які такі операції в країни виробництва і транзиту наркотиків повинні фіксуватися, а їхні адресати встановлюватися. Якщо грошові кошти спрямовуються у великих розмірах, слід систематично перевіряти законність, підстави таких перекладів.

Можна зробити висновки про необхідність зміщення акцентів у концепції державної політики у сфері попередження та профілактики незаконного обігу наркотиків у бік посилення профілактичної складової, протидії залученню молоді і підлітків у немедичне споживання наркотиків, удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з наркозлочинністю, особливо з її найбільш небезпечними формами (організованою злочинністю, контрабандою наркотиків, фактами наркоторгівлі).

Профілактика (від грец. prophulaktikos - запобіжний) - це сукупність заходів, спрямованих на охорону здоров'я, попередження виникнення та поширення хвороб людини, на покращення фізичного розвитку населення, збереження працездатності та забезпечення довголіття.

Профілактика залежності від наркотиків - однин з найважливіших і ефективних напрямів профілактики неінфекційної патології.

Профілактика залежності від алкоголю, наркотиків та інших психоактивних речовин може бути первинною, вторинною та третинною. Розглянемо кожну з них.

Первинна профілактика - це система дій, спрямована на формування позитивних стресостійких форм поведінки з одночасною зміною вже сформованих дезадаптивних, порушених форм поведінки.

Первинна профілактика наркоманії має на меті запобігти виникненню порушення або хвороби, попередити негативні наслідки і підсилити позитивні результати розвитку індивіда. Це може бути досягнуто кількома шляхами: а) розвиток і посилення мотивації на позитивні зміни у власному життєвому стилі індивіда і в середовищі, з якою він взаємодіє; б) напрям процесу усвідомлення індивідом себе, поведінкових, когнітивних і емоційних проявів своєї особистості, навколишнього його середовища; в) посилення адаптаційних факторів, ресурсів особистості та середовища, що знижують сприйнятливість до хвороби; г) вплив на фактори ризику наркотизації з метою їх зменшення; д) розвиток процесу самоврядування індивідом своїм життям (управління самосвідомістю, поведінкою, зміною, розвитком); е) розвиток соціально-підтримуючого процесу.

Первинна профілактика є найбільш масовою, неспецифічною, що використовує переважно педагогічні, психологічні та соціальні впливи. Її впливи спрямовані на загальну популяцію дітей, підлітків і молодих людей.

У результаті первинної профілактики передбачається досягти повного уникнення патологічних випадків, редукування числа осіб, у яких може бути розпочато патологічний процес, що визначає її найбільшу ефективність. Вона впливає передусім на формування здоров'я: шляхом заміни одних розвиваються інші процеси. Сформувавши активний, функціональний, адаптивний життєвий стиль людини, можна зміцнити його здоров'я і попередити розвиток хвороби. Цей вид профілактики здатний охопити найбільшу кількість людей, впливати на населення в цілому, мати найбільш ефективні результати.

Первинна профілактика наркоманії проводиться за допомогою декількох стратегій.

Перша стратегія - інформування населення про психоактивні речовини (їхні види і вплив на організм, психіку і поведінку людини) і формування мотивації на ефективне соціально- психологічне та фізичний розвиток.

Друга стратегія - формування мотивації на соціально-підтримуюче поведінку.

Третя стратегія - розвиток протективних факторів здорової соціально ефективної поведінки.

Четверта стратегія - розвиток навичок вирішення проблем, пошуку соціальної підтримки, відмови від пропонованої психоактивної речовини.

У наведених вище стратегіях використовуються спеціальні технології.

Соціальні та педагогічні технології первинної профілактики:

• вплив засобів масової інформації;

• антинаркотичне навчання;

• використання альтернативного вживання наркотиків програм дитячо-підліткової і молодіжної активності;

• створення соціально-підтримуючих систем (соціальні служби, клуби, молодіжні організації та ін.);

• проведення антинаркотичних мотиваційних акцій;

• організація діяльності соціальних працівників-волонтерів;

• діяльність системи ювенальної юстиції.

Психологічні технології первинної профілактики:

• розвиток особистісних ресурсів;

• формування соціальної та персональної компетентності;

• розвиток адаптивних стратегій поведінки;

• формування функціональної сім'ї.

Медичні технології первинної профілактики здійснюються за допомогою визначення генетичних і біологічних маркерів поведінки ризику та їхньої корекції на медичному рівні.

Зростання числа споживачів психоактивних речовин і осіб, що виявляють поведінку ризику - соціального резерву зростання захворюваності на наркоманію, визначається вторинною профілактикою.

Основна мета вторинної профілактики - зміна дезадаптивної і псевдоадаптивної моделей поведінки ризику на більш адаптивну модель здорової поведінки.

Поведінку ризику може бути викликано характеристиками індивіда, який має ті чи інші предиспозиції особистісних, поведінкових та інших розладів; характеристиками середовища, що впливає на індивіда; специфічними комбінаціями середовищних і поведінкових характеристик.

При цьому середовище розглядається як носій такого домінуючого фактора, як стрес (будь-яка вимога середовища є стресом; у разі поведінки ризику стресовий тиск середовища, її опір різко збільшується як реакція на цю поведінку), а сама поведінка індивіда - як фактор ризику наркоманії.

Вторинна профілактика наркоманії здійснюється із застосуванням різних стратегій. Перша стратегія - формування мотивації на зміну поведінки.

Друга стратегія - зміна дезадаптивних форм поведінки на адаптивні.

Третя стратегія - формування та розвиток соціально-підтримуючої мережі. наркоманія правопорушення профілактика незаконний обіг

У цих стратегіях використовуються спеціальні технології.

Соціальні та педагогічні технології:

• формування мотивації на повне припинення вживання наркотиків, якщо воно має місце;

• формування мотивації на зміну поведінки;

• розвиток проблем - долає поведінки;

• формування соціально-підтримуючого поведінки і стратегії пошуку соціальної підтримки у просоціальних мережах.

Психологічні технології:

• подолання бар'єрів усвідомлення емоційних станів;

• усвідомлення формується залежно від наркотику як проблеми особистості;

• розвиток емоційних, когнітивних і поведінкових стратегій проблем - долає поведінки (стратегії вирішення проблем, пошуку і прийняття соціальної підтримки, розпізнавання і модифікація стратегії уникнення);

• аналіз, усвідомлення і розвиток особистісних і середовищних ресурсів подолання проблеми формується залежно від психоактивних речовин. Розвиток Я-концепції, комунікативних ресурсів, соціальної компетентності, ціннісних орієнтацій когнітивного розвитку; прийняття відповідальності за своє життя, свою поведінку і його наслідки; сприйняття соціальної підтримки; зміна стереотипів і ролей взаємодії в сім'ї; формування психологічної резистентності до тиску наркотичного середовища.

Медичні технології полягають у нормалізації фізичного і психічного розвитку, біохімічного та фізіологічного рівнях. Проаналізувавши моделі профілактики наркотизму, можна дійти до таких висновків:

1) сучасна законодавча практика у своєму розвитку підпорядковується двох тенденцій: з одного боку, завдяки зусиллям світового співтовариства, правове регулювання кримінальної відповідальності за наркозлочини у більшості країн світового співтовариства будується на загальних принципах; з іншого боку, національне законодавство зберігає особливості, що продукуються традиціями законодавчої техніки, геополітичним розташуванням, рівнем розвитку кримінологічної та кримінально-правової доктрин;

2) накопичений досвід теорії і практики профілактики наркотизму виразно свідчить про те, що профілактична діяльність повинна будуватися на чіткому розмежуванні суб'єктів впливу;

3) політика профілактики наркотизму повинна будуватися на засадах гнучкого диференційованого підходу;

4) заслуговує на увагу закріплення в ряді Кримінального кодексу зарубіжних країн підвищеної відповідальності за наркозлочини, вчинені щодо неповнолітніх; при цьому криміналізуються не тільки дії, безпосередньо спрямовані на підлітків, але і дії, вчинені на території навчальних центрів, закладів культури і спорту (Франція, США, Іспанія та ін.);

5) оскільки сучасна наркозлочинність являє собою сферу кримінального бізнесу, то поряд з тривалими строками позбавлення волі найбільш ефективним заходом протидії тут виступатиме застосування економічних санкцій. Це насамперед штраф і конфіскація майна, здобутого незаконним шляхом; це жорстка політика щодо припинення легалізації кримінальних доходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бєлоусов Ю. Л. Інституціоналізація профілактики наркотизму в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.03 "Соціальні структури та соціальні відносини" / Ю. Л. Бєлоусов. - Х., 2003. - 21 с.

Буркова Е. А. Факторы, влияющие на развитие наркобизнеса / Е. А. Буркова // Преступность и уголовное законодательство: реалии, тенденции, взаимовлияние : сб. научн. трудов под ред. д.ю.н., проф. Н. А Лопашенко. - Саратов, 2004. - С. 489-494.

Гасанов Э. Г. Наркотизм: тенденции и меры преодоления. На материалах Азербайджанской Республики / Э. Г. Гасанов. - М. : ЮрИнфоР, 1997. - 272 с.

Голіна В. В. Попередження злочинності правоохоронними органами : навч. посіб. / В. В. Голіна. - К. : УМК ВО, 1991. - 92 с.

Горбатова М. А. Противодействие наркопреступности: мировой и региональный опыт : специализированный учебный курс / М. А. Горбатова; под ред. Р. А. Хашимова / Челябинский центр по исследованию проблем противодействия организованной преступности и коррупции. - Челябинск, 2008. - 115 с.

Доброрез І. О. Кримінологічна характеристика і запобігання наркозлочинності в Україні / І. О. Доброрез // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - 2013. - Том 26 (65), N° 2-1 (Ч. 2). - С. 180-190. - (Серия "Юридические науки").

Пономаренко Ю. Г. Кримінологічна характеристика та попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу : дис. ... канд. юрид. наук : номер спец. / Пономаренко Ю. Г. - Х. : НУВС, 2005. - 196 с.

Ухаль А. М. Наркоманія: суть і боротьба з нею : навчально-довідковий посібник / А. М. Ухаль, А. П. Шеремет. - Ужгород, 2001. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru