Удосконалення законодавства як ефективна умова підвищення функціонування правової системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 340.13

УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ЕФЕКТИВНА УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Л. В. Гапоненко,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії, історії права і держави та конституційного права,

Т. І. Семененко, здобувач вищої освіти Університету державної фіскальної служби України

Стаття присвячена визначенню поняття удосконалення законодавства України як однієї із складових правової системи та умови підвищення її функціонування. Розглянуто основні складові процесу удосконалення законодавства України як країни соціально-демократичної орієнтації.

Ключові слова: законодавство, правова система, якість законодавства, гармонізація законодавства, законодавча техніка.

Статья посвящена определению понятия совершенствования законодательства Украины как одной из составляющих правовой системы и условия повышения ее функционирования. Рассмотрены основные составляющие процесса совершенствования законодательства Украины как страны социально-демократической ориентации.

Ключевые слова: законодательство, правовая система, качество законодательства, гармонизация законодательства, законодательная техника.

Thear ticleisdevotedto the definition of the concept of improving the legislation of Ukraine as one of the components of the legal system and the conditions forim proving its functioning. The main components of the process of improving the legislation of Ukraine as a country of socio-democratic orientation are considered.

Keywords: legislation, the legal system, the quality of legislation, the harmonization of legislation, legislative technique.

На сьогодні більшість країн світу - це держави соціально-демократичної орієнтації, які прагнуть стати правовими. Україна також належить до їхнього числа, але бути правовою державою означає дотримуватись і гарантувати основні права і свободи людини і громадянина. Найвищою соціальною цінністю правової держави є особа. Для повної і всебічної охорони і захисту прав людини необхідні акти, які чітко закріплюють взаємовідносини держави й особи, сприяють зміцненню законності та правопорядку у суспільстві. Серед системи актів законодавства провідну роль відіграє закон як найвищий за юридичною силою нормативно- правовий акт єдиного органу законодавчої влади в країні. Діяльність усіх суб'єктів правовідносин повинна підпорядковуватись його волі та приписам. У зв'язку з цим необхідно дослідити основні положення науки теорії держави і права щодо визначення поняття закону та законодавства в цілому. Базуючись на положеннях цієї науки, вітчизняна юридична практика регламентує свою діяльність щодо створення ефективного та чинного законодавства.

Удосконалення законодавства України є одним з найефективніших способів, за допомогою якого розвивається сучасна правова система України. Проголошення в Україні незалежності стало підставою для реформування законодавчої системи країни, яка б відповідала вимогам ринкової економіки, стандартам Європейського Союзу та забезпечувала й охороняла інтереси осіб, які проживають у цій країни.

Актуальність статті полягає у тому, що Україна прагне стати повноцінним членом Європейського Союзу, а це означає, що її правова, політична та економічна системи повинні відповідати умовам, які висуває ЄС, а для цього, в першу чергу, зміни стосуються безпосередньо внесення змін до існуючих законодавчих актів та прийняття нових, які б відповідали безпосередньо як вимогам ЄС, так і потребам сучасності.

Мета статті полягає у дослідженні процесу удосконалення законодавства та встановленні чіткого взаємозв'язку між створенням законодавства і безпосереднім впливом його на ефективність функціонування правової системи України.

Основними проблемами, які постають перед законодавцем, є:

- інтенсивний розвиток суспільних відносин, що потребує постійного удосконалення;

- спеціальні вимоги ЄС до відповідних норм українського законодавства;

- питання впровадження норм законодавства в реалії суспільного життя, тобто ефективність правового регулювання;

- вплив на ефективність функціонування правової системи є безпосередньою якістю прийнятого закону.

Таким чином, можна побачити, що законодавство є однією з найважливіших складових правової системи, а тому його дослідженням займались багато вчених, зокрема О. Ф. Скакун, В. Я. Тацій, А. О. Селіванова, Н. М. Оніщенко, Ю. С. Шемшученко, П. М. Рабінович, І.П. Голосніченка, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, М. І. Козюбра, Н. Р Нижник та ін. На основі цих досліджень можна визначити, що удосконалення законодавства - це діяльність спеціально уповноважених органів держави, яким надано законодавчі функції, що спрямовані на покращення якісного стану законодавства та оновлення правової системи України.

Виходячи з основних проблем, які постають перед сучасним законодавцем, можна виділити такі основні системні елементи удосконалення законодавства, як: якість, ефективність, гармонізація, систематизація та глобалізація законодавства. Кожен з цих елементів повинен відповідати певним умовам.

Якість законодавства полягає у встановленні відповідності таким основним його ознакам, зокрема:

- адекватно відображати та узгоджувати в законі права, свободи та інтереси різних суб'єктів права;

- розподіл прав та обов'язків між різними суб'єктами права, тобто кожному повинні належати ті права і обов'язки, які відповідають його рівню правосуб'єктності;

- своєчасність закону та відповідність його рівню розвитку суспільних відносин; правильно сформульовані мета і завдання закону;

- правильний вибір методу нормативно-правового регулювання;

- ресурсне забезпечення закону;

- оптимальність рішення, яке покладено в основу нормативно-правового регулювання;

- дотримання вимог законодавчої техніки при створенні закону тощо;

- гарантованість правових можливостей суб'єктів права.

Якість закону необхідно відмежовувати від заходів, які спрямовані на забезпечення реалізації закону. Так, у літературі можна зустріти наукову позицію, відповідно до якої важливим компонентом якості закону є система організаційних заходів, контрольно-наглядових та інших засобів забезпечувального впливу. По суті, ці заходи спрямовано на забезпечення реалізації закону. Вони не належать до обсягу поняття якості закону, оскільки їхнє ототожнення не дозволяє відмежувати якість законотворчої роботи від якості діяльності державних органів і посадових осіб із забезпечення реалізації закону.

Отже, об'єктивно необхідним є визначення на основі сучасних досліджень у галузі теорії права ознак, яким має відповідати якісний юридичний закон. Як правильно зазначає В. Гойман, "це дозволить не декларувати потребу підвищення якості закону, а запропонувати практичну конкретну модель якісного, а отже, і чинного правового закону" [2].

Щодо ефективності законодавства, то це поняття має різні значення, але найбільше його спрямування проявляється на забезпечення соціальних потреб суспільства. Існують критерії визначення ефективності законодавства, до яких відносять мету, результат застосування, корисність, соціальну цінність, врахування витрат матеріальних засобів, людської енергії та часу й оптимальний варіант досягнення поставленої мети тощо. Залежно від ефективності цих критерій і залежить на скільки удосконалене законодавство буде дієвим.

Систематизація також є елементом удосконалення сучасного законодавства України, оскільки є процесом, який спрямований на упорядкування чинних нормативних актів в єдину правову систему, метою якої є забезпечення зручності користування правовим масивом та підвищення правосвідомості громадян відповідної країни. Україна належить до романо- германської правової сім'ї, а тому є країною, в якій систематизація законодавства є однією з основних характеристик, які повинні бути притаманні її правовій системі, але в юридичній теорії не приділяється належної уваги цьому поняттю, оскільки законодавець на сучасному етапі не завжди встигає за розвитком суспільства, а іноді і приймає нормативно-правові акти, які суперечать уже існуючим законам. У результаті з'являються акти, що фактично не діють, а в деяких з них зустрічаються повторення, неясності, помилки, а інколи прогалини і неузгоджені положення [5]. Усе це свідчить про необхідність удосконалення існуючих нормативно-правових актів шляхом їхнього опрацювання та усунення відмінностей у схожих явищах, що істотно вплине на систематизацію законодавства. Нормативно-правові акти видаються різними органами, мають неоднакову юридичну силу, не співпадають за часовим виміром, поширюються на різних суб'єктів і територіальний простір. Тому природно, що з часом між ними виникають суперечності, а збільшення кількості нормативних матеріалів ускладнює їхнє використання. Крім того, акти, видані в різні періоди часу, неоднаково регулюють суспільні відносини. Але законодавство не може функціонувати належним чином, якщо воно не є системою, складові якої тісно взаємопов'язані та узгоджені, взаємовплив яких ретельно регламентується чіткою ієрархічною побудовою. Тому, як наслідок, значним недоліком при систематизації українського законодавства є відсутність Закону України "Про нормативно- правові акти", який хоч і були неодноразові спроби прийняти, але його так і не було затверджено. Незважаючи на велику кількість недоліків здійснення систематизації українського законодавства, існують і позитивні зміни, зокрема, в Україні створено Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, доступ до якого мають будь-які фізичні та юридичні особи, значно полегшує пошук відповідних актів.

Щодо гармонізації законодавства України до законодавства ЄС, то вона полягає у зближенні національного законодавства із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави в межах ЄС, сприятиме поступовому зростанню рівня життя населення.

З цього приводу В. Опришко зазначає: "Правові системи Євросоюзу та європейських міжнародних організацій у цілому мають узгоджене спільне правове поле, яке сприятиме їхньому співробітництву при вирішенні інтеграційних проблем, що нині існують в Європі. Ці системи можна розглядати як невід'ємні складові єдиного європейського права, частиною і ядром якого поступово стає право Євросоюзу. Це пояснюється тим, що в ньому акумулюються і консолідуються норми та принципи, які регулюють діяльність європейських міжнародних організацій" [1].

Відповідно до розділу ІІ Закону України від 18 березня 2004 р. "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" "...acquiscommunautaire (acquis) - це правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в межах Європейського Співтовариства, спільної зовнішньої політики та політики безпеки і співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ" [3].

Гармонізація законодавства України до acquiscommunautaire ЄС, передбачена ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною, ЄС та іншими державами-членами, є однією з основних складових політики європейської інтеграції України, а також одним з найважливіших аспектів співробітництва України та ЄС. Відповідно до цієї статті визначено шістнадцять пріоритетних сфер адаптації: митне право; законодавство про компанії; банківське право; бухгалтерський облік компаній; податки, зокрема непрямі; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; державні закупівлі; охорона здоров'я та життя людей, тварин, рослин; довкілля; захист прав споживачів; технічні правила і стандарти; транспорт; енергетика, зокрема ядерна [4].

На сьогодні завдяки вдосконаленню як правової, так і інших сфер суспільного життя було досягнуто певних успіхів, зокрема 1 січня 2016 року було проголошено зону вільної торгівлі України та ЄС, а вже 1 вересня 2017 року повним обсягом набувала чинності Угода про асоціацію між Україною та ЄС, відповідно до якої регулюються відносини між Україною та ЄС, що стосуються політичної сфери, зовнішньої та безпекової політики, економічного та галузевого співробітництва, а також забезпечення основних прав та свобод людини і громадянина [6].

Також ще одним елементом, який безпосередньо впливає на удосконалення законодавства, є глобалізація. Глобалізація - це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючі взаємозв'язок і взаємозалежність національних економік, правових, політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодії людини й навколишнього середовища. В основі глобалізації лежить розвиток світових ринків товарів, послуг, праці, капіталу. Таким чином, глобалізація як всеохоплюючий процес справляє вплив не лише на правову сферу, а і на будь- яку сферу суспільного життя, а отже, без врахування як глобалізаційних процесів, так і вимог сучасності удосконалення законодавства не буде дієвим та актуальним.

Свій безпосередній вираз це знайшло в конституціях більшості держав-членів ООН, включаючи й Конституцію України. Важливе значення у подальшій універсалізації внутрішньодержавного права має закріплення в національних конституціях сучасного комплексу невідчужуваних природних прав і свобод людини, а також визнання того, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права є пріоритетною складовою національної правової системи.

Універсалізація у державно-правовій сфері - один з важливих аспектів загальної глобалізації у сучасному світі. Глобалізація істотно вливає на трансформацію, зміни і модернізацію державно-правових інститутів, норм і відносин на всесвітньому, макрорегіональному і внутрішньонаціональному рівнях, стимулює, прискорює та оновлює процеси універсалізації у державно-правовій сфері. Усе це визначає актуальність правового аналізу змісту і сенсу основних напрямів впливу загальних процесів глобалізації на сучасний стан і перспективи розвитку української держави та права з урахуванням світових тенденцій суспільного розвитку, зарубіжного досвіду й особливостей формування і розвитку державно-правової системи в пострадянських державах. Наукова і практична значимість дослідження юридичних аспектів глобалізації для розробки концепції правової політики посилюється тим, що у вітчизняній юридичній літературі ця проблема не знайшла належного розвитку.

Проблематика правової глобалізації носить комплексний характер, що повинно бути враховано при розробці концепції правової політики держави як внутрішнього, так і зовнішнього спрямування. Першочергове значення при цьому мають дослідження проблем сучасного стану, шляхів удосконалення і перспектив розвитку вітчизняного права і держави в загальному контексті процесів глобалізації, юридично важливих принципів, форм, цінностей та цілей, яких потрібно дотримуватись в умовах сучасної глобалізації й уніфікації у сфері державно-правових явищ і відносин. Зростаюча тенденція до міжнародно-правової глобалізації' сприяє появі нових принципів і норм права, встановлення яких раніше належало до сфери внутрішніх справ суверенних держав. Це істотно оновлює державно-правові системи членів світового співтовариства у контексті сучасних загальновизнаних універсальних стандартів.

Зважаючи на необхідність удосконалення законодавства України як однієї з умов ефективного функціонування правової системи, можна виділити основні елементи цього процесу, зокрема якість, ефективність, гармонізацію, систематизацію та глобалізацію законодавства. Кожний структурний елемент справляє свій відповідний вплив на формування нових та зміну існуючих нормативно-правових актів і визначає при цьому конкретний напрям удосконалення законодавства, ключовим при якому повинна стати не кількість, а якість актів, що приймаються. На нашу думку, необхідним для успішного удосконалення законодавства є підвищення інформаційного впливу на правосвідомість громадян шляхом проведення лекцій, конференцій, семінарів, які будуть загальнодоступними та створеними спеціально до оголошення та роз'яснення прийнятих змін до законодавства. Також необхідно оприлюднювати законодавчі акти до їхнього прийняття, зокрема можливо створити сайт, де проекти законодавчих актів проходитимуть громадські читання, а лише потім прийматися законодавцем. Ще одним необхідним вирішенням проблеми є активізація соціального діалогу між законодавцем та громадянами країни як інструменту, за допомогою якого можливо досягти скорочення соціальної та економічної нерівності. І найголовнішим є перегляд кожної галузі законодавства окремо для подальшого приведення їх у відповідність до вимог Європейського Союзу.

законодавство адаптація правовий глобалізація

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Опришко В. Право Європейського Союзу та його сутність / В. Опришко // Правове регулювання економіки : зб. наук. пр. - К. : КНЕУ 2002. - Вип. 3. - С. 11-12.

Гойман В. И. Действие права: (методол. анализ) / В. И. Гойман. - переизд. - 2011. - С. 130-131.

Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України : від 18 берез. 2004 р. № 1629-IV / ВР України // База даних "Законодавство України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1629-15

Про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та його державами-членами : угода : від 16 черв. 2004 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/virtual_library/01_pca_uk.p.

Рабінович П. Природне право: діалектика приватного й публічного / П. Рабінович // Юридичний вісник України (Інформаційно-правовий банк). - 2004. - № 12. - С. 30-32. - 2026 березня.

Угода про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом : Закон України : від 16.09.2014 № 1678-VII / ВР України // База даних "Законодавство України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011

Размещено на Allbest.ru