Поняття державної політики в галузі освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття державної політики в галузі освіти

Щокін Р.Г.

Анотації

З державно-управлінських позицій розглянуто теоретико-правові питання змісту поняття "державна політика в галузі освіти". Обґрунтовано, що комплексне розуміння політики у галузі освіти передбачає власне бачення такої політики не тільки як програмного документа, але й як діяльності органів управління у галузі освіти по її впровадженню, яка має ґрунтуватися на комплексі різних заходів, що спрямовані на підтримання та виконання запланованого.

Ключові слова: освіта, політика, державна політика, галузь освіти.

Shchokin R.G. Concept of state policy in the field of education. The article on state- management positions deals with theoretical and legal questions concerning the content of the concept "state policy in the field of education". It is argued that a comprehensive understanding of education policy implies the perception of such a policy not only as a program document, but also as the activities of the education authorities in its implementation, which should be based on a set of different measures aimed at maintaining and implementing the planned one.

Government policy in the field of education is an organized and purposeful activity of the education management bodies, which is based on a set of political, economic, legal, organizational measures and provides for the development, legislative consolidation and implementation of the provisions of the state target long-term program in the field of education.

The existence of any state in the modern world is impossible without the development of such a system of management of society, which allows each person to realize the acquired rights and freedoms. The problem of a real mechanism for the implementation of state policy decisions is a complex problem that needs urgent resolution. The main mechanism of implementation of public policy decisions is the availability of state policy in a certain area of life, because without knowing what we are building, without defining the principles and directions of construction, it is impossible to achieve the goals set.

Keywords: education, politics, state policy, branch of education.

Постановка проблеми. Існування будь-якої держави в сучасному світі неможливо без розбудови такої системи управління суспільством, яка дозволяє кожній особі реалізовувати набуті права та свободи. Складною проблемою, що потребує нагального розв'язання, є і питання реального механізму провадження державно-політичних рішень. Основним механізмом впровадження у життя державно-політичних рішень є наявність державної політики у певній сфері життя, адже без знання того, що ми будуємо, без визначення принципів і напрямків будівництва не можна досягти й поставлених цілей.

Загалом державна політика в будь-якій сфері є відповіддю на практичні проблеми осмислення та контролювання комплексного характеру суспільства. Навколо визначення самого поняття "державна політика" виникає багато суперечок. Це пов'язано з багатоаспектністю та багатогранністю явища [1].

У сучасних умовах важливим пріоритетним фактором функціонування нашої держави є розвиток системи освіти як визначального чинника формування конкурентоспроможності держави на міжнародному рівні. Тому проблема формування сучасної, такої, що відповідає потребам суспільства та держави, адекватної державної політики в освітній сфері набуває все більшого значення в контексті того, що освіта - це один з основних важелів цивілізаційного поступу й економічного розвитку України. Тому вироблення сучасної державної політики у галузі освіти є однією з ключових проблем українського державотворення.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Проблеми механізму правового регулювання галузі освіти вивчалися багатьма науковцями різних галузей права В. Андрущенко, Б. Андрусишин, В. Астахов, Н. Губерська, Л. Васечко, В. Кремінь, М. Курко, О. Кархут, Є. Красняков, С. Ніколаєнко, С. Стеценко, В. Саіщенко, Є. Хриков, Н. Шульга, Л. Яременко та ін.

Разом з тим системний аналіз наукової літератури з проблем формування та реалізації державної політики в галузі освіти свідчить, що, незважаючи на численні дослідження, з наукового погляду проблема сучасного розуміння, що таке державна політики в галузі освіти, відсутня.

Мета статті полягає у здійсненні поліаспектного аналізу поняття "державна політика в галузі освіти" в контексті подальшої модернізації адміністративно-правового забезпечення реалізації її заходів та визначення подальшого розвитку її напрямків. правовий політика освіта

Виклад основного матеріалу. В українській науковій термінології слово "політика " відповідає двом різним поняттям, для яких в інших мовах, зокрема англійській, використовуються різні поняття (policy та politics). Типовими прикладами визначень цих двох понять можна вважати такі: 1) політика (politics) - це "сфера взаємовідносин різних соціальних груп та індивідів з приводу використання інститутів публічної влади для реалізації своїх суспільно значущих інтересів і потреб". Політику в цьому розумінні вивчають і аналізують переважно політологи; 2) політика (policy) взагалі - це план, курс дій або "напрям дій, прийнятний і дотримуваний владою, керівником, політичною партією тощо". Саме в такому розумінні вживається слово "політика", коли йдеться про державну політику та про її напрями (зовнішня, внутрішня, економічна, соціальна), саме політика як курс дій є предметом аналізу політики [2, с. 7].

Серед наявних у вітчизняній науковій літературі визначень державної політики можна виокремити такі:

- напрям дії або утримання від неї, обрані державними органами для розв'язання певної чи сукупності взаємно пов'язаних проблем [3, с. 22];

- особливий вид людської діяльності, що покликаний здійснювати довготривалі або поточні інтереси різних соціальних груп за допомогою планування, втілення в життя, контролю за процесом і результатом відповідної практичної діяльності [15, с. 14];

- дії органів державної влади з вирішення проблем, які найоптимальніше сприяють реалізації інтересів суспільства [4, с. 21];

- відносно стабільна, організована та цілеспрямована діяльність уряду стосовно певної проблеми, яка здійснюється ним безпосередньо чи опосередковано і впливає на життя суспільства;

- є засобом, що дозволяє державі досягти певної мети в конкретній галузі, використовуючи правові, економічні, адміністративні методи впливу, спираючись на ресурси, які є в її розпорядженні [5, с. 63];

- свідома діяльність владних структур та органів державного управління різних рівнів, спрямована на регулювання суспільних відносин, забезпечення стабільності й розвитку відповідно до визначених цілей;

- це пропонований курс діяльності уряду для задоволення потреб чи використання можливостей, сформульований із зазначенням очікуваних результатів та їх впливу на наявний стан справ і конкретне розв'язання проблем [6];

- діяльність органів державної влади з управління та керівництва суспільством на основі єдиних цілей, принципів і методів, яка передбачає розробку, законодавче закріплення та впровадження державних цільових програм у різних сферах суспільного життя з метою розв'язання нагальних проблем чи задоволення потреб суспільства [1].

Отже, з аналізу вищенаведених визначень поняття "державна політика" можна зазначити, що більшість науковців пов'язують це поняття із сукупністю певних дій, напрямків або заходів в тій чи іншій сфері. Тобто науковці визначають досліджуваний нами термін не як безсистемну діяльність, а як діяльність цілеспрямовану, як модель подальших дій. Також слід зазначити, що запропоновані нами визначення об'єднує також те, що науковці державну політику визначають як певну діяльність у конкретних сферах (галузях) суспільного життя і визначають її мету - упорядкування (покращення) суспільних відноси у визначених сферах.

Узагальнюючи підходи до визначення державної політики західними вченими, варто розглянути трактування цього поняття, наведені Е. Янг і Л. Куінн:

- державна політика - це дії, що їх реалізує владний орган, який має законодавчі, політичні та фінансові повноваження це робити;

- державна політика - це реакція держави на реальні життєві потреби чи проблеми, тобто така політика намагається реагувати на конкретні потреби або проблеми суспільства чи суспільних груп, наприклад, громадян, недержавних організацій чи органів влади;

- державна політика зорієнтована на досягнення мети, тобто намагається досягти кількох визначених цілей у спробі розв'язати або розглянути певні проблеми чи потреби в конкретному суспільстві;

- державна політика - це курс дій, тобто не одне певне рішення, дія чи реакція, а ретельно розроблений підхід або стратегія;

- державна політика - це рішення щось робити або рішення нічого не робити, що означає: визначена політика може призвести до дій у спробі розв'язати проблему або базуватися на переконанні, що проблему буде розв'язано в рамках поточної політики, тобто не привести до жодних дій;

- державна політика здійснюється одним або групою акторів, тобто політику може реалізовувати один представник влади чи владний орган або багато гравців;

- державна політика передбачає обґрунтування дій, тобто, як правило, містить пояснення логіки, на якій вона ґрунтується;

- державна політика - це рішення, що вже ухвалене, а не намір чи обіцянка [1; 7, с. 5-6].

І ми погоджуємося з І. Петренко, що, власне, наведені положення не є дефініціями поняття "державна політика", адже не дають цілісного уявлення про сам процес. Вони, радше, є її характеристиками, основними моментами, які допомагають зрозуміти суть державної політики, виокремивши її складники. Склавши їх, ми зможемо отримати цілісну картину цього багатоаспектного явища.

Отже, державна політика - це не тільки курс дій чи сукупність дій, але й такі дії (напрямки, заходи тощо) повинні складати цілісну систему, бути взаємопов'язаними та взаємопослідовними, тобто мати певний зміст, під яким ми розуміємо цілі та завдання, які визначають державну політику у певній галузі і, відповідно, засоби, завдяки яким цілі та завдання досягаються.

Державна політика у галузі освіти є складовою соціально-культурної сфери суспільства. У сучасній науці адміністративного права існує дуже багато підходів до її визначення та розуміння змісту. Зустрічаються різні поняття, що її визначають, наприклад: "державна освітня політика", "національна освітня політика", "державна політика в галузі освіти". На нашу думку, незважаючи на різну назву досліджуваного нами виду державної політики, мова йде про одні й ті самі правові явища, що становлять її зміст. Тобто дані терміни слід розуміти як синоніми.

Незважаючи на численні наукові надбання, які стосуються розуміння поняття "державна політика у галузі освіти", єдиного розуміння змісту цього терміна не склалося.

Так, С.Ф. Клепко визначає освітню політику, як єдину систему економічних, організаційних, соціальних та інших заходів, сукупність теоретичних ідей, цілей та завдань, практичних заходів розвитку освіти [8]. Аналогічні погляди на розуміння освітньої політики держави надають В.Ж. Куклін та С.О. Беляков [9].

Як сукупність пріоритетів та цілей, що формуються органами державної влади для здійснення заходів з удосконалення і розвитку системи освіти або її елементів, визначає державну освітню політику К. Корсак [10].

На нашу думку, таке розуміння державної політики у галузі освіти, як сукупності цілей та завдань, не є правильним. Обмеження уявлення про це явище призводить до того, що у випадку формулювання відповідних заходів державної політики у галузі освіти, таке розуміння її як сукупність цілей та завдань призводить до того, що саме цілі і завдання зазначаються, без вказівки на суб'єктів, які мають її реалізовувати, без розуміння питання у комплексі.

Окремі науковці досліджуваний нами вид державної політики позначають як "освітня політика".

Наприклад, як вважає А.І. Адамський, освітня політика - це сфера діяльності, пов'язана відносинами між соціальними групами щодо передачі новим поколінням накопиченого соціального досвіду, і трансляція культури. Предметом освітньої політики є відносини або система відносин, що виникають у процесі діяльності [11, с. 6].

І.В. Нальотов зазначає, що освітня політика - це діяльність держави стосовно функціонування та розвитку системи освіти. Розробка освітньої політики ґрунтується на всебічному аналізі, метою якого є виявлення та порівняння можливих варіантів політики. Прийнята освітня політика встановлює пріоритетні напрями для фінансування, управління, планування системи освіти та контролю за нею [12, с. 3].

Науковці дають і інші визначення "державної політики у галузі освіти" Так, В. Журавський розглядає державну політику у галузі освіти як систему дій, спрямованих не реалізацію мети освітньої сфери, що затверджена органами державної влади і схвалена громадською думкою та конкретизується у сукупності спеціальних освітніх державних і недержавних програм [13].

Є.В. Красняков державну політику в галузі освіти визначає як складову частину (підсистему) загальнодержавної політики, що включає сукупність певної системи цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управління освітою, спрямованих на організацію науково- методичного та впроваджувального супроводу стратегій розвитку системи освіти [14, с. 7].

Не заперечуючи наукової цінності проведених досліджень поняття "державна політика у галузі освіти", варто зазначити такий їх концептуальний недолік, як ігнорування комплексного підходу до розуміння змісту поняття "державна політика в галузі освіти". Як наслідок, більша частина науковців визначає її як виключно документ, що містить цілі та завдання в освітній сфері, не враховуючи дуже багато фактів та чинників, що входять до змісту досліджуваного нами поняття. Такий підхід, на нашу думку, є занадто вузьким.

Державна політика покликана регулювати суспільні відносини у різних сферах, розв'язувати нагальні потреби суспільства. Саме державна політика визначає напрямки і засади суспільного розвитку, формує відповідну політико-правову базу, мобілізує ресурси. В умовах демократії державна політика спрямована на реалізацію та узгодження інтересів різних впливових політичних сил, досягнення компромісу між ними, тобто на задоволення вимог різних соціальних груп та забезпечення стабільності усього суспільства [15, с. 44].

Характеризуючи державну політику, слід мати на увазі, що саме держава залишається найбільш універсальною формою політичної організації суспільства, що й обумовлює її вирішальну роль у забезпеченні його поступового розвитку. У цьому і полягає значення державної політики як рушійної сили. Водночас не менш важливим є те, що державна політика повинна забезпечувати стабільність, усталеність суспільних відносин, без чого неможливо досягти впорядкованості суспільного життя і постійно підтримувати його в такому стані. Можна сказати, що державна політика виступає як засіб гармонізації процесу суспільного розвитку, у чому й полягає її головний зміст [15, с. 44].

Державна політика - це діяльність органів державної влади з управління та керівництва суспільством на основі єдиних цілей, принципів і методів, яка передбачає розробку, законодавче закріплення та впровадження державних цільових програм у різних сферах суспільного життя з метою розв'язання нагальних проблем чи задоволення потреб суспільства [1].

Висновки

Отже, аналіз наукових підходів до тлумачення поняття "державна політика в галузі освіти" дозволив сформулювати власне визначення цієї політики. Таким чином, державна політика в галузі освіти - це організована і цілеспрямована діяльність органів управління освітою, що ґрунтується на комплексі політичних, економічних, правових, організаційних заходів і передбачає розробку, законодавче закріплення та впровадження у життя положень державної цільової довготривалої програми у сфері освіти.

Таке комплексне розуміння політики у галузі освіти передбачає власне бачення такої політики не тільки як програмного документа, але й як діяльності органів управління у галузі освіти по її впровадженню, яка має ґрунтуватися на комплексі різних заходів, що спрямовані на підтримання та виконання запланованого.

1. Петренко І. Сутність державної політики та державних цільових програм / І. Петренко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.viche.info/joumal/2566/

2. Державна політика: підручник / ред. кол. Ю.В. Ковбасюк (голова), К.О. Ващенко (заст. голови), Ю.П. Сурмін (заст. голови) та ін. - К. : НАДУ, 2014. - 448 с.

3. Пал Л.А. Аналіз державної політики / Л.А. Пал; пер. з англ. І. Дзюби. - К. : Основи, 1999. - 422 с.

4. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: монографія / О.Л. Валевський. - К. : НІСД, 2001. - 242 с.

5. Державне управління: словн.-довід. / уклад. В.Д. Бакуменко; за заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. - К. : Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.

6. Рябічко О.В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування / О.В. Рябічко // Актуальні проблеми державного управління. - 2011. - № 1 (39). - С. 72-76 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua

7. Янґ Е. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: практ. посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Е. Янґ, Л. Куінн; пер. з англ. С. Соколик; наук. ред. пер. О. Кілієвич. - К. : К.І.С., 2003. - 120 с.

8. Клепко С.Ф. Філософія освіти в європейському контексті / С.Ф. Клепко. - Полтава: ПОІППО, 2006. - 328 с.

9. Куклин В.Ж. Системные аспекты образовательной политики и управления образованием / В.Ж. Куклин, С.А. Беляков // Унив. упр. - 2007. - № 326. - С. 14.

10. Корсак К. Освіта, суспільство, людина у ХХІ столітті: інтегрально-філософський аналіз: монографія / К. Корсак. - К. : Ніжин: Вид-во НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. - 224 с.

11. Адамский А.И. Становление образовательной деятельности / А.И. Адамский // Доклад на VIII Всеукраинской конференции "Педагогика развития" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.school.edu.ru; http://www.cjc.ru

12. Налетова И.В. Образовательная политика в области образования / И.В. Налетова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tsu.tmb.ru

13. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С. Журавський. - К. : Ін Юре, 2003. - 416 с.

14. Красняков Є.В. Державна політика в галузі освіти в Україні: теоретико- історичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з державного управління: спец. 25.00.01 - теорія та історія державного управління / Є.В. Красняков. - К., 2012. - 22 с.

15. Приймаченко Д.В. Адміністративна діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.07 / Приймаченко Дмитро Володимирович. - Ірпінь, 2007. - 468 с.

Размещено на Allbest.ru