Допустимість застосування норм кримінального процесуального права представниками громадянського суспільства
Підготовка кримінального позову до суду, використовуючи в певних випадках процесуальні повноваження державних службовців. Внесення змін до законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.07.2018 |
| Размер файла | 20,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДОПУСТИМІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ПРЕДСТАВНИКАМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Касапоглу С.О.,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та кримінології Національного гірничого університету
Анотація
Стаття присвячена вирішенню питання щодо доцільності реалізації представниками громадянського суспільства норм кримінального процесуального права у формі застосування.
Ключові слова: норми кримінального процесуального права, реалізація норм, застосування норм, представники громадянського суспільства.
Аннотация
Касапоглу С. А. Допустимость применения норм уголовного процессуального права представителями гражданского общества
Статья посвящена решению вопроса о целесообразности реализации представителями гражданского общества норм уголовного процессуального права в форме применения.
Ключевые слова: нормы уголовного процессуального права, реализация норм, применение норм, представители гражданского общества.
Summary
Kasapoglu S. Admissibility of the use of the stand-ards of criminal procedural law by representatives of civil society
The article was devoted to the decision on the expediency of the realization of the standards of criminal procedural law by the representatives of civil society in the form of application.
Key words: standards of criminal procedural law, realization of standards, application of norms, representatives of civil society.
кримінальний суд законодавчий злочин
Постановка проблеми. Реалізація норм кримінального процесуального, як і норм інших галузей права здійснюється у чотирьох формах: використання, виконання, дотримання, застосування. Остання форма реалізації норм права є притаманною для учасників кримінального провадження, наділених владними повноваженнями. Однак останнім часом законодавець розглядає питання про доцільність наділення повноваженнями щодо реалізації норм процесуального права у формі застосування представників громадянського суспільства.
22 квітня 2015 р. Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами» (реєстраційний № 1165 від 2 лютого 2014 р.) [1]. 4 червня 2015 р. цей проект Закону підписав Голова Верховної Ради України і надіслав до Президента України. Останній зробив істотні зауваження та пропозиції і надіслав проект до Українського Парламенту, де 3 жовтня 2017 р. його включено до порядку денного першої сесії VIII скликання [2; с 3]. Відтак, можна констатувати, що актуальність зазначеного законопроекту ні в політичному, ні в правовому, ані в теоретичному аспектах наразі не втрачена. Однак реалізація норм права громадськими організаціями та фізичними особами у формі застосування є проблемним питанням, зважаючи на те, що вони не мають владних повноважень.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання допустимості застосування норм кримінального процесуального права представниками громадянського суспільства в загальному плані поставлене ще в 2010 р. В.Г. Лукашевичем [4]. Однак подальшого розвитку в науковій літературі зазначене питання так і не отримало.
Мета статті - з'ясувати питання про допустимість і до-цільність визначення в законі суб'єктами застосування норм кримінального процесуального права осіб, які не мають владних повноважень на прикладі проекту Закону України № 1165 від 2 лютого 2014 р.
Виклад основного матеріалу дослідження. У березні 2014 р. ініціатор і один зі співавторів законопроекту Ю. Тимошенко (на той час - кандидат в Президенти України) зазначила: «Коли цей закон почне діяти, він змінить країну за лічені тижні. Кожен, хто захоче боротися з безправ'ям, корупцією, а також свавіллям чиновників всіх рівнів, отримає імперативний інструментцієї боротьби» [5].
Сутність змін, які пропонували автори законопроекту в редакції від 2 грудня 2014 р. полягала у тому, що будь-яка фізична чи юридична особа наділялася правами: виявляти і фіксувати кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364, 365,365-2,366, 368,370 (усього шість складів) Кримінального кодексу України (далі - КК); обвинувальну заяву і додані до неї матеріали, які свідчать про вчинення корупційного кримінального правопорушення, - подати безпосередньо до суду, не повідомляючи про це органи досудового розслідування та прокурора, і підтримувати перед судом обвинувачення. Автори законопроекту, по суті, пропонували реанімувати порядок, що існував за КПК 1960 р. і згідно з яким кримінальні справи розглядалися судом в порядку приватного обвинувачення за трьома складами злочинів, якими шкода завдавалася приватним інтересам громадян. Автори проекту сукупність правових норм, якими вони пропонували доповнити чинний КПК, називали «інститутом приватного кримінального переслідування», хоча йшлося про переслідування злочинів, якими шкода завдається публічним інтересам. У главі 36 КПК, яка визначає підстави і процесуальний порядок здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, встановлено, що норми кримінального процесуального права починають застосовуватися у стадії досудового розслідування і суб'єктами їх застосування винятково слідчий, прокурор керівник органу досудового розслідування, слідчий суддя. За законопроектом № 1165, такою особою мав стати приватний обвинувач, який вправі «звертатися до суду з клопотаннями про вживання заходів із забезпечення кримінального провадження відповідно до цього Кодексу», «звертатися до суду з кримінальним позовом» тощо.
Тобто ті норми, які за чинним КПК застосовуються винятково службовими особами органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у разі прийняття проекту як закону отримали б право застосовувати приватні фізичні особи, які би в повному обсязі здійснювали підготовку кримінального позову до суду, використовуючи в певних випадках процесуальні повноваження державних службовців. І це попри те, що КПК 2012 р. відмовився від приватного обвинувачення у такому вигляді з причини того, що приватна особа має вкрай обмежені можливості з'ясувати обставини вчиненого кримінального правопорушення у обсязі, необхідному для звернення до суду зі «своїм» обвинуваченням.
Можна критично ставитися до положень законопроекту за багатьма параметрами (не відповідність доктринальним положенням кримінального процесу щодо змагальності, суміщення функцій суб'єктами, вільної оцінки доказів та ін.), але нас цікавить лише питання визначення у проекті закону суб'єктами застосування норм кримінального процесуального права осіб, які не мають владних повноважень.
Критика законопроекту, висловлена Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради України, посприяла доопрацюванню розглядуваного законопроекту. У березні 2015 р. проект № 1165 було подано у новій редакції. Автори відмовилися від ідеї самостійної підготовки приватними особами кримінального позову до суду, але не відмовилися від того, що у певних випадках (за двома складами злочинів - статті 368 та 370 КК) «громадські активісти» будуть здійснювати громадське (а не приватне, як було у попередній версії проекту) обвинувачення як «помічники» слідчого, прокурора у виявленні і фіксації корупційних злочинів «підручними» засобами. Так, наприклад, правами громадського обвинувача в досудовому розслідуванні можуть стати «збирання доказів на підтвердження своєї заяви» (п. З ч. 4 ст. 59-1 проекту); «звернення до слідчого, прокурора з клопотанням про звернення до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до цього Кодексу; а у разі відмови слідчого, прокурора - безпосередньо до суду» та ін. Водночас, статус громадського обвинувача згідно з редакцією проекту (ч. 6 ст. 479-1) дозволяє йому мати одночасно статус свідка і потерпілого чи іншого учасника провадження (за винятком слідчого, прокурора, судді).
Зважаючи на те, що застосування норм права, як відомо, спрямоване на індивідуальне регулювання суспільних відносин, дозволяти приватним особам, хоч і частково, застосовувати норми кримінального процесуального права видається нелогічним, таким, що суперечить традиційним, усталеним уявленням про суб'єктів застосування норм права, як про державних службовців. Це - по-перше.
По-друге, службові особи діють у кримінальному процесі на підставі визначених законом повноважень або, як зазначається у загальній теорії права, - «правообов'язків», які не можна не реалізувати в публічних інтересах [3, с. 56]. Для громадського обвинувача формула «правообов'язок» («право + обов'язок») не діє. У нього для реалізації своїх цілей є лише права, які він може використовувати за власним бажанням, зокрема і всупереч правовій позиції «офіційного» обвинувачення, здійснюваного слідчим та прокурором. Враховуючи, що далеко не кожен громадський обвинувач має юридичну освіту та стаж роботи у галузі застосування норм кримінального процесуального права, ефект від його (обвинувача - С.К.) участі у кримінальному провадженні може бути далеким від очікуваного ініціаторами законопроекту. Замість «помічника» слідчого і прокурора громадський обвинувач може перетворитися на чинник протидії нормальному, законному перебігу кримінального провадження.
По-третє, дані, отримані внаслідок «застосування» громадським обвинувачем спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та надані громадським обвинувачем під час подання ним слідчому, прокурору заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, за будь-яких умов, пропонується визнавати доказами (ч. 4 ст. 87 у редакції проекту). Тобто, якщо слідчий чи прокурор застосовують зазначені спеціальні технічні засоби, то вони зобов'язані дотримуватися процесуального порядку, визначеного відповідними процесуальними нормами, зокрема і в частині отримання дозволу слідчого судді. А якщо громадянин таємно застосовує такі технічні засоби, то він здійснює це на власний розсуд. Відтак, громадянин, з одного боку, начебто й застосовує норми (бо здобуває «докази»), а з іншого боку, норми процесуального права його не стосуються (він не «зв'язаний» процесуальним порядком). Така ситуація здатна призвести до використання стороною обвинувачення громадських обвинувачів для здобування доказів у «спрощеному» порядку, що нестиме загрозу порушення конституційних прав громадян.
По-четверте, для слідчого, прокурора процесуальним законом передбачені випадки, коли він в силу різноманітних причин, має бути позбавлений права застосовувати норми права в конкретному кримінальному провадженні, тобто підлягає відводу, наприклад, якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача. Громадський обвинувач, який водночас має статус заявника, свідка тощо, не може бути відведений від участі у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 479-1 проекту).
Висновки. Використовуючи вищевикладене, слід констатувати, що зазначені обставини є підставою для обґрунтованих сумнівів в об'єктивності застосування громадським обвинувачем норм кримінального процесуального права, а відтак й у доцільності віднесення громадського обвинувача до числа осіб, які вправі реалізовувати норми кримінального процесуального права у формі їх застосування. У подальшому варто продовжити дослідження доцільності реалізації представниками громадянського суспільства норм кримінального процесуального права у інших, окрім застосування, формах в кримінальних провадженнях, де вони не є зацікавленими учасниками.
Література
1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами: проект Закону України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_l?pf3511=52602.
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами: Закон України з пропозиціями Президента України від 19.06.2015 (доопрацьований) [Електронний ресурс] //Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_17pl3511=52602.
3. Про порядок денний сьомої сесії Верховної Ради України восьмого скликання: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради. - 2017. - № 42-43. - Ст. 385.
4. Лукашевич В.Г. До визначення поняття правоохоронної діяльності // Акт. проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: матер Міжнар. наук.-практ. конф., 5 листопада 2010 р., м. Запоріжжя: у 3 ч. - Запоріжжя: Юрид. ін-т ДДУВС. - 2010. - Ч. 1.-С.71-73.
5. Громадський обвинувач. Хто як не ми самі ? [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www2.tymoshenko.ua/antikoruptsiya/ gromadskij-obvinuvach-hto-yak-ne-mi-sami/.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливість вдосконалення нормативної бази для забезпечення ефективної взаємодії державних службовців та громадянського суспільства. Аналіз конституційного закріплення і реального гарантування прав і свобод особи. Участь громадськості в урядових справах.
статья [42,3 K], добавлен 31.08.2017Визначення видів програмних документів інститутів громадянського суспільства та характеру їх впливу на формування стратегії розвитку України. Пропозиції щодо подальшого вдосконалення взаємодії інститутів громадянського суспільства та державних органів.
статья [21,2 K], добавлен 19.09.2017Історико-правові аспекти становлення громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин. Ознаки, принципи побудови та структура громадянського суспільства, його функції. Стан та перспективи розвитку громадянського суспільства України.
курсовая работа [81,4 K], добавлен 11.05.2014Поняття громадянського суспільства. Історія розвитку громадянського суспільства. Аналіз проблем співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства (в юридичному аспекті) насамперед в умовах сучасної України. Межі діяльності держави.
курсовая работа [84,9 K], добавлен 18.08.2011Поняття та історичні типи громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства та їх зв'язок з державою. Соціальна диференціація та "демасовізація" суспільства в Україні. Фактори масової участі населення в акціях громадянського протесту.
курсовая работа [43,8 K], добавлен 27.02.2014Визначення, принципи та функції громадянського суспільства. Правова держава і громадянське суспільство, їх взаємовідносини. Конституційний лад України, як основа для формування громадянського суспільства. Стан забезпечення та захисту прав і свобод людини.
реферат [43,5 K], добавлен 29.10.2010Становлення й розвиток місцевого самоврядування. Розвиток та формування громадянського суспільства в європейський країнах. Конституційний механізм політичної інституціоналізації суспільства. Взаємний вплив громадянського суспільства й публічної влади.
реферат [23,4 K], добавлен 29.06.2009Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства, його співвідношення з державою. Суспільство як середовище формування прав, свобод та обов’язків людини й громадянина. Стереотипні перешкоди на шляху побудови громадянського суспільства в Україні.
курсовая работа [61,9 K], добавлен 15.02.2012Особливості формування громадянського суспільства в Україні. Сутність та ознаки громадянського суспільства і правової держави. Взаємовідносини правової держави і громадянського суспільства на сучасному етапі, основні напрямки подальшого формування.
курсовая работа [40,7 K], добавлен 13.11.2010Законодавчі підходи до врегулювання відносин у сфері доказування між суб'єктами кримінального процесу на стороні обвинувачення та захисту. Пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України відповідної спрямованості.
статья [23,0 K], добавлен 17.08.2017Питання, пов’язані з взаємодією основних учасників досудового розслідування з боку обвинувачення, суду при підготовці та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Розробка пропозицій щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України.
статья [22,6 K], добавлен 21.09.2017Суспільство України за часи радянської влади та незалежності. Формування правового поля та інститута громадянського суспільства в незалежній країні. Інститути громадянського суспільства і громадські організації та перспективи їх подальшого розвитку.
реферат [17,2 K], добавлен 28.01.2009Ознайомлення із конституційно-правовими передумовами становлення та історичним процесом розвитку громадянського суспільства на теренах України. Структурні елементи системи самостійних і незалежних суспільних інститутів, їх правова характеристика.
реферат [26,1 K], добавлен 07.02.2011Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.
реферат [44,6 K], добавлен 06.03.2011З’ясування системи історичних пам’яток, які містили норми кримінально-правового та військово-кримінального характеру впродовж розвитку кримінального права в Україні. Джерела кримінального права, що існували під час дії Кримінального кодексу УРСР 1960 р.
статья [20,2 K], добавлен 17.08.2017Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання. Система кримінального права України. Наука кримінального права, її зміст та завдання. Загальні та спеціальні принципи кримінального права. Поняття кримінального закону.
курс лекций [143,2 K], добавлен 09.05.2007Громадянське суспільство-система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що сформувалися та перебувають у відносинах між собою та державою. Ознаки громадянського суспільства. Становлення громадянського суспільства.
доклад [14,8 K], добавлен 30.10.2008Стабільність як умова ефективності законодавства України про кримінальну відповідальність. Структура чинного Кримінального Кодексу України. Основні недоліки чинного КК та пропозиції щодо його удосконалення. Застосування кримінально-правових норм у країні.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 12.08.2016Кримінальне право як галузь права й законодавства, його соціальна обумовленість, принципи. Завдання, система та інститути кримінального права. Підстави і межі кримінальної відповідальності. Використання кримінального права в боротьбі зі злочинністю.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 02.01.2014Поняття та завдання кримінального кодексу України. Об'єкти, що беруться під охорону за допомогою норм КК. Джерела та основні риси кримінального права. Поняття злочину, його ознаки, склад та класифікація, засоби і методи вчинення. Система та види покарань.
контрольная работа [23,1 K], добавлен 24.10.2014
