Реформування судової системи у республіці Польща: можливість врахування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ У РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА: МОЖЛИВІСТЬ ВРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Ольга Бринзанська

На сьогодні Україна перебуває на черговому етапі реформування судової влади. Будь-яка реформа передбачає створення передумов для позитивного розвитку суспільства для досягнення його якісно нового стану Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015 було схвалено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки. Метою зазначеної стратегії є визначення пріоритетів реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів задля практичної реалізації принципу верховенства права та забезпечення функціонування судової влади, що відповідає суспільним очікуванням щодо незалежного та справедливого суду, а також європейським цінностям та стандартам захисту прав людини [1]. З огляду на це, політичний курс України, що спрямований на євроінтеграцію, значною мірою визначає зміст реформ, що здійснюються у судовій владі, що дає підстави для вивчення зарубіжного досвіду її реформування, зокрема, досвіду держав Східної Європи, насамперед Республіки Польща. Такий вибір, передусім, зумовлений наявністю близького Україні минулого: ця держава, будучи членом Організації Варшавського договору, перебувала під радянським впливом, що знайшло свій вияв у побудові та функціонуванні судової системи та управлінні нею. З іншої сторони, Польща, прагнучи до вступу до Європейського Союзу, здійснила ґрунтовне реформування судової влади в процесі адаптації національного законодавства до стандартів ЄС. Вивчення досвіду Польщі надає можливості врахувати недоліки та переваги результатів реформування судової влади, що потенційно дає можливість спрогнозувати та оцінити наслідки різних варіантів реформування для визначення можливості запозичення Україною зазначеного досвіду Викладене зумовлює актуальність теми.

Дослідження досвіду Польщі у сфері реформування судової влади неодноразово здійснювалося українськими науковцями. Зокрема, Кравчик М., Малиновським В., Назаровим І., Нором В, Обрусною С., Білостоцьким С. та ін. Разом з тим, зазначені науковці розглядали реформування судової влади у Польщі переважно під кутом зору реформування судової системи та судового управління, а не реформування судової влади як окремої гілки державної влади. Саме тому мету статті становить визначення сучасного стану реформування судової влади Польщі та формулювання положень щодо можливості врахування польського досвіду при реформуванні судової влади України.

Доцільно наголосити, що Польща протягом невеликого за історичним виміром часу здійснила ключові перетворення у судовій владі. Як слушно звертає увагу М. Б. Кравчик, після закінчення періоду перебування Польщі під радянським впливом у Польщі розпочалася конституційна реформа, внаслідок чого положення про судову владу були закріплені у Конституції Польщі від 02 квітня 1997 року [2, с. 77]. Крім цього, 01 травня 2004 року Польща стала членом Європейського Союзу, що завершило майже 15-річний процес підготовки до цього. Серед іншого цей процес включав в себе адаптацію судочинства та судоустрою Польщі до європейських стандартів.

Відповідно до ст. 175 Конституції Польщі від 02 квітня 1997 року, судова система Польщі включає в себе Верховний Суд, суди загальні, адміністративні суди та військові Таким чином, як і в Україні, адміністративні суди відокремлені від судів загальної юрисдикції. Також, на відміну від України, мають місце суди військові, а також відповідно до ч. 2 ст. 175 на час війни допускається створення особливих судів [3]. Система законодавства про судоустрій включає в себе: 1) Конституцію від 2 квітня 1997 року; 2) Закон «Про устрій загальних судів» від 27 липня 2001 року; 3) Закон «Про устрій судів військових» від 21 серпня 1997 року; 4) Закон «Про устрій адміністративних судів» від 21 серпня 1997 року; 5) Акт «Про Верховний Суд» від 23 листопада 2002 року; 6) Акт «Про Національну судової раду» від 27 липня 2001 року.

Правові та організаційні основи функціонування загальних судів, до компетенції яких віднесений розгляд цивільних, кримінальних, сімейних та трудових справ, складають Конституція Польщі від 02 квітня 1997 року та Закон від 27 липня 2001 року «Про загальні суди».

Відповідно до § 1 ст. 1 зазначеного закону, до загальних судів відносяться районні суди, суди округів та апеляційні суди. І районні, і суди округів становлять суди першої інстанції та різняться за предметною підсудністю. Районний суд створюється для однієї або більшої кількості гмін (ст. 10) та передбачає функціонування декількох палат для розгляду: 1) кримінальних справ; 2) цивільних справ; 3) сімейних справ та справ щодо неповнолітніх; 4) трудових справ; 5) справ щодо державних реєстрів, зокрема, нерухомості (ст. 12). Суди округів включають в себе палати для розгляду:

1) цивільних справ;

2) кримінальних справ;

3) справ пенітенціарних та справ, пов'язаних із наглядом за виконанням судових вироків;

4) трудових справ; 5) господарських справ (ст. 16).

Апеляційні суди виконують функції щодо перегляду рішень районних судів та судів округів. Ст. 18 Закону «Про загальні суди» передбачає створення в апеляційних судах палат з розгляду кримінальних справ, цивільних справ та палати з розгляду трудових справ та спорів щодо соціального забезпечення [4].

На відміну від України, Верховний Суд Польщі винесений за межі системи загальних судів, оскільки Верховний Суд є касаційною інстанцією не лише для загальних, а й військових судів. Зокрема, відповідно до ст. 1 Акта «Про Верховний Суд» від 23 листопада року, Верховний Суд є органом судової влади, призначеним для: 1) здійснення правосуддя шляхом нагляду за діяльністю загальних та військових судів щодо ухвалення судових рішень у відповідності із законом та в межах єдиної судової практики (касація); постановлення ухвал для вирішення правничих питань та розгляд вчинення інших дій, визначених законом; 2) розгляду спорів щодо виборів та оголошення такими, що відбулися, виборів до Сейму та Сенату, виборів Президента Польщі, а також загальнодержавного та конституційного референдумів; 3) оцінки проектів нормативних актів, які регламентують порядок діяльності судів, а також інших законів, якщо така оцінка є доцільною; 4) вчинення інших дій, передбачених законодавством [5]. Повноваження Верховного Суду Польщі щодо проголошення такими, що відбулися, виборів до Сейму та Сенату, виборів Президента Польщі, загальнодержавного та конституційного референдумів, а також щодо надання оцінки законопроектам, тобто ті, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя, свідчать про місце Верховного Суду у системі державної влади Польщі як органу судової влади, наділеного засобами впливу на законодавчу владу, що є елементом системи стримувань та противаг між різними гілками влади. На відміну від Верховного Суду Польщі, Верховний Суд України не наділений повноваженнями в сфері оголошення такими, що відбулися, виборів до парламенту або виборів глави держави.

Суддів загальних судів призначає на посаду Президент Республіки Польща на невизначений період часу за поданням Національної судової ради - незалежного від законодавчої та виконавчої влади органу, до повноважень якого віднесені питання, пов'язані з формуванням судового корпусу та забезпечення здійснення правосуддя. Проголошено незалежність суддів, які керуються лише Конституцією та законами. Вони користуються особистою недоторканністю і не можуть бути звільнені з роботи, що означає, що трудові відносини розриваються в силу закону, коли суддя йде у відставку.

Міністр юстиції здійснює адміністративний нагляд за загальними судами. Цей нагляд охоплює питання, пов'язані з фінансовою та адміністративною діяльністю судів, а також будь-які інші питання, що стосуються ефективного розгляду справ і належного виконання судових рішень. Суди створюються та ліквідуються Міністром юстиції. Міністр юстиції також визначає їхнє розташування та територію їхньої юрисдикції, попередньо отримавши висновок Національної судової ради [6].

Створення Національної судової ради як органу, завданням якого є утвердження безсторонності та незалежності судової влади, датується 1989 роком, і пов'язане із демократизацією посттоталітарної Польщі на тлі політичної кризи, одним з чинників якої була заполітизованість суду та побоювання, що партії, які прийдуть на зміну комуністичній, матимуть вплив на діяльність судів, зокрема, в частині формування судового корпусу та кадрового забезпечення апарату судів. В основу закону «Про Національну судову раду» від 1989 року було взято проект опозиційних партій, відповідно до якого Національній судовій раді було надано повноваження щодо внесення кандидатур на посади суддів усіх інстанцій та подань Президенту Польщі на переведення суддів в межах судової системи, а також повноваження у сфері професійної етики та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також зазначеним законом було визначено склад Національної судової ради загальною кількістю у 24 особи, до якої за посадою входили Міністр юстиції та голови судів вищої інстанції, 9 суддів загальних судів, один військовий суддя, 6 представників від парламенту (4 посли, 2 сенатори), 1 представник Президента [6, с. 363].

У період з 1990 - 1996 років до зазначеного закону було внесено ряд змін, похідних від змін, внесених у законодавство в контексті домовленостей Круглого столу - переговорів між владою Польської Народної Республіки та опозиційною профспілкою «Солідарність» (06 лютого - 05 квітня 1989 року), спрямованих на демократизацію держави. Наступний етап змін тривав з 1997 до 2011 року, він був зумовлений прийняттям Конституції 1997 року та ознаменувався прийняттям закону «Про Національну судову раду» у 2001 році. Зазначеним законом повноваження ради було розширено: було надано право звернення до Конституційного Трибуналу, затвердження керівництва національної установи підготовки кадрів для судів та прокуратури, брати участь у вирішенні питань щодо призначення керівництва суддів, право надання висновків на законопроекти в галузі правосуддя та суміжних інститутів тощо. Разом з тим, вже 12 травня 2011 року було прийнято нову редакцію Закону «Про Національну судову раду», що було зумовлено необхідністю впорядкування чинного закону, до якого вже було внесено значну кількість змін, визнанням неконституційними окремих положень, наявністю прогалин та необхідністю приведення положень закону у відповідність до нормативних актів ЄС [6, с. 367].

На теперішній час Національна судова рада становить конституційний, колегіальний центральний орган державної влади, діяльність якого пов'язана із забезпеченням незалежності судів та самостійності суддів, що формується представниками від трьох гілок державної влади - законодавчої (6 осіб), виконавчої (2 особи) та судової (17 осіб), які обираються строком на 4 роки [6, с. 371].

Таким чином, діяльність Національної судової ради як державного органу, завданням якого є забезпечення незалежності судової влади, характеризується тривалим часом розвитку, що робить актуальним вивчення її досвіду при розробці нормативно-правового забезпечення реформування судової влади в Україні, зокрема, в частині механізму забезпечення незалежності суддів, а саме в діяльності Вищої Ради правосуддя - конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади.

Разом з тим, як і будь-який зарубіжний досвід, він не підлягає безумовному запозиченню, хоча би з огляду на наявність у Польщі певної тенденції до встановлення контролю над судовою владою з боку виконавчої влади.

Так, ще у 2007 році Міністра юстиції було наділено повноваженнями щодо призначення суддів на адміністративні посади та надання прокуратурі окремих дисциплінарних повноважень щодо суддів. Це викликало негативну реакцію Європейської асоціації суддів, викладену у резолюції від 23 вересня 2007 року, у якій, серед іншого, було вказано на неприпустимість послаблення гарантій незалежності суддів, оскільки зазначені дії були оцінені як розширення повноважень органів виконавчої влади [1, с. 79].

Крім цього, після перемоги на парламентських виборах у 2015 році партія «Реформи і порядок» оголосила про наміри реформування судової влади, що передбачало внесення змін до законів «Про Верховний Суд», «Національну судову раду» та «Про загальні суди». Основною новелою Закону «Про загальні суди» було надання Міністру юстиції права призначати та звільняти голів судів загальної юрисдикції. Що стосується законів «Про Верховний Суд» та «Національну судову раду», то зміни до них передбачали право Міністра юстиції звільняти та призначати суддів Верховного Суду. Прийняття Сенатом парламенту Польщі 15 липня 2017 року законів «Про Верховний Суд» та «Про загальні суди» спровокувало мітинги протесту проти судової реформи, які тривали до 23 липня 2017 року. Крім цього, 19 липня 2017 року Єврокомісія заявила, що у разі прийняття судової реформи, яка знищує незалежність судів, проти Польщі можуть бути застосовані санкції [7; 8]. Запропоновані зміни також були негативно оцінені представниками судової спільноти. Наприклад, голова Верховного Суду Польщі М. Герсдорф зазначила, що розширення повноважень виконавчої влади за рахунок незалежності влади судової фактично ламає систему поділу державної влади на три гілки [9]. Закон «Про загальні суди» був підписаний Президентом Польщі 25 липня 2017 року. Закони «Про Верховний Суд» та «Національну судову раду» 24 липня 2017 року були ветовані, проте вже 08 грудня 2017 року Сейм ухвалив зазначені законопроекти з поправками Президента Польщі. Законом «Про Верховний Суд», зокрема, передбачається можливість подання до Верховного Суду скарг на вироки польських судів за останні 20 років. Також передбачено створення у Верховному Суді двох нових палат - надзвичайного контролю і публічних справ та дисциплінарну. Закон також передбачає вихід суддів Верховного Суду у відставку після досягнення ними 65-ти років, утім, передбачена можливість продовження терміну їх роботи до досягнення віку 70-ти років - за згодою президента Польщі. Що стосується Закону про «Національну судову раду», то внесені зміни передбачають, що членів Національної судової ради обиратиме Сейм, а не органи суддівського самоврядування, як на теперішній час. Зокрема, кожна з політичних партій пропонуватиме своїх кандидатів, які обиратимуться 3/5 голосів у Сеймі, що ставить формування суддівського корпусу в залежність від парламенту та політичних партій [10]. Таким чином, виникають підстави для висновку про потенційну заполітизованість суддів, занепокоєння якою висловлювали ще розробники проекту першої редакції Закону «Про Національну судову раду» 1989 року. Іншим прикладом спроби контролю виконавчої влади над судовою є розробка Міністерством юстиції Польщі етичних кодексів працівників судів, зокрема, помічників судді та секретарів судових засідань. Серед інших положень, етичні кодекси містять положення про те, що працівник суду ретельно реалізує стратегію Уряду Польщі. Як зауважує представник Товариства польських суддів «Інституція», суддя Апеляційного суду у м. Вроцлав Б. Пшимушиньскі, помічники судді та секретарі судових засідань здійснюють допоміжну роботу при здійсненні суддями правосуддя, а отже не є урядовими працівниками, до функцій яких відноситься впровадження урядової політики. Позиція зазначеного товариства суддів була висловлена речником Національної судової ради В. Журкою та спільнотою адвокатів, яку представляв адвокат, колишній Міністр юстиції З.Цвянкальскі [11]. На теперішній час ця проблема зберігає свою актуальність.

Висновки. Таким чином, досвід Польщі дає можливість розглянути процес реформування судової влади у державі, судова влада якої вже є такою, що відповідає європейським стандартам, що наразі є одним із завдань проведення відповідної реформи в Україні. Із розглянутого досвіду реформування судової влади Польщі можна акцентувати увагу на такому. Реформування судової влади передбачає тривалий еволюційний шлях розвитку суспільних інститутів, функціонування яких супроводжується ретельною розробкою нормативно-правового забезпечення та його своєчасним оновленням. Законотворчий процес в умовах різних історичних етапів реформування судової системи був пов'язаний із суспільними потребами у змінах (події 1989 року як передумови реформування держави, в тому числі її судової влади); визначенням основних засад державного ладу (приведення законодавства у відповідність до Конституції 1997 року); обранням курсу розвитку держави (адаптація законодавства до європейських стандартів у 1997 - 2004 рр.); принциповою позицією громадськості щодо необхідності існування системи стримувань між гілками державної влади як передумови існування демократичної держави (незавершена судова реформа 2017 року). У процесі реформування судової влади України необхідно врахувати, що приведення національного законодавства у відповідність з європейськими стандартами саме по собі не усуває загроз для незалежності судової влади за наявності політичної волі. У такому випадку стримуючими чинниками є волевиявлення громадян (вплив на результати виборів, громадські протести тощо) та наявність розвиненої системи противаг та стримувань між різними гілками державної влади.

Разом з тим, враховуючи складність та багатоаспектність теми, необхідно констатувати доцільність її подальшого дослідження, зокрема, в контексті вивчення зарубіжного досвіду впливу на реформування судової влади з боку громадськості та фахових спільнот.

судовий польща законодавство влада

Список використаних джерел

1. Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки: схвалено Указом Президента України від 20 травня 2015 р. № 276/2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/276/2015/ print1478609288797774

2. Кравчик М. Б. Реформування судової системи як важлива складова європейської інтеграції України: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Н. Б. Кравчик ; Львівський університет бізнесу і права. - Л., 2015. - 217 с.

3. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z 2 kwietnia 1997 r. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU19970780483

4. Prawo o ustroju sqdow powszechnych z 27 lipca 2001 r. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20010981070

5. Ustawa z dnia 23 listopada 2002 r. o Sqdzie Najwyzszym [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20022402052

6. Нор В. Національна рада судівництва Республіки Польща: етапи становлення та діяльності [Електронний ресурс] / В. Нор, С. Білостоцький // Вісник Львівського університету Сер.: Юридична. - 2013. - Вип. 57. - С. 361-376. - Режим доступу: http://nbuv. gov.ua/UJRN/Vlnu_yu_2 013_57_47

7. Kovalska D. Reforma sqdownictwa. Co dokladnie ma si^ zmienic w sqdach? [Електронний ресурс] / D. Kovalska. - Режим доступу: http://www.polskatimes.pl/fakty/polityka/a/reforma- sadownictwa-co-dokladnie-ma-sie-zmienic-w-sadach, 12275916/

8. Krzesnicki M. Reforma wymiaru sprawiedliwosci 2017 [Електронний ресурс] / M. Krzesnicki. - Режим доступу: https://bezprawnik.pl/reforma-wymiaru-sprawiedliwosci-2017/

9. Gersdorf М. Niemieccy s^dziowie krytykujq polskq reform^ wymiaru sprawiedliwosci [Електронний ресурс] / М. Gersdorf. - Режим доступу: https://www.wprost.pl/reforma- sadownictwa-2017/10090551/niemieccy-sedziowie-krytykuja-polska-reforme-wymiaru- sprawiedliwosci.html

10. Klich B. Sejm uchwalif prezydenckie projekty ustaw o Sqdzie Najwyzszym i Krajowej Radzie Sqdownictwa [Електронний ресурс] / B. Klich. - Режим доступу: http://www.rp.pl/ Sedziowie-i-sady/312089917-Sejm-uchwalil-prezydenckie-projekty-ustaw-o-Sadzie-Najwyzszym-i- Krajowej-RadzieSadownictwa.html

11. Przymusinski B. Pracownicy sqdu majq bye lojalni wobec rzqdu [Електронний ресурс] / B. Przymusinski. - Режим доступу: https://wiadomosci.wp.pl/pracownicy-sadu-maja-byc-lojalni- wobec-rzadu-kuriozum-616242974 9184129a

Размещено на Allbest.ru