Генезис нормативно-правового забезпечення фінансової безпеки

Базисними документами, що склали підґрунтя для розробки діючих на сьогодні нормативних актів з питань фінансово-економічної безпеки держави та захисту її суверенних національних інтересів у цій сфері є прийняті майже одночасно у 1990 році Декларація «Про державний суверенітет України» [13] та Закон УРСР «Про економічну самостійність України» [14]. У окремих розділах Декларації визначалася економічна спрямованість національних інтересів щодо володіння, розпорядження землею, надрами, природними багатствами з метою забезпечення матеріальних та духовних потреб українського народу. З метою захисту суверенних економічних інтересів у серпні 1990 року вступив у дію Закон України «Про економічну самостійність України», яким вперше у історії України як суверенної держави було окреслено право на самостійне визначення державного економічного статусу та стратегію сталого економічного розвитку; визначено пріоритетні напрямки здійснення господарської діяльності, грошово-кредитної, фінансової, бюджетної, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики.

У 1992 році було зроблено крок до практичного захисту фінансових інтересів суб'єктів підприємництва. Так, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [20] вперше врегульовано питання проведення експертизи фінансового стану підприємств під час підготовки справи про банкрутство, визначено шляхи оздоровлення фінансового стану суб'єктів підприємницької діяльності.

З прийняттям у 1996 році Конституції України робота за напрямом розбудови державної політики вийшла на новий рівень. Однак, слід зазначити вкрай обмежене розкриття положень щодо економічної політики та фінансової безпеки як її невід'ємної складової, що викладене лише у ст. 17. Цією статтею визначено, що однією з найважливіших функцій держави та справою всього українського суспільства є забезпечення її економічної безпеки. Крім того, Конституцією визначено статус Ради Національної безпеки і оборони (РНБО) як головного органу щодо забезпечення непохитності національних інтересів у питаннях безпеки, а також Президента України як гаранта безпеки суверенних інтересів держави, у тому числі й економічних. Конституція як основний закон в силу свого всезагального характеру не може містити розгорнутий механізм забезпечення економічних інтересів держави, тому, питання його розробки наразі залишилося відкритим.

З метою реалізації положень, закріплених ст. 17 Конституції України, у 1997 році та у 1998 році відповідно, стало прийняття Верховною Радою України постанови «Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» [15] та Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» [16]. Ними визначено поступальні кроки формування основ державної політики у сфері забезпечення її інформаційної та економічної безпеки. Основними принципами забезпечення національної безпеки проголошуються верховенство права, пріоритет політичних засобів розв'язання конфліктів, адекватність засобів захисту національних інтересів реальним і можливим загрозам, підтримка розумного балансу інтересів особи, суспільства і держави, їх взаємна відповідальність, раціональне розмежування повноважень державних органів.

Концепція розкриває і характеристику загроз, які стоять нині перед Україною, у тому числі і в економічній сфері. Це, зокрема, неефективність системи державного регулювання економічних відносин, економічна ізоляція України від світової економічної системи, відплив за межі країни інтелектуальних і матеріальних ресурсів.

Однак і в цих документах не було визначено компетенції державних органів влади та РНБО у сфері захисту фінансових інтересів України як держави та її суб'єктів. І хоча прямого впливу на забезпечення фінансової безпеки ці нормативні акти не чинять, усе ж опосередковано вони її стосуються.

У 2003 році було зроблено такий стратегічний крок у розбудові правового поля - підписано Президентом України закон «Про основи національної безпеки України» [17], яким затверджено засадничі положення державної політики, спрямованої на захист інтересів суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності суспільства, визначено основні напрями державної політики з питань національної безпеки. Даним нормативним актом було розширено категоріальний апарат, введено поняття «зовнішні загрози», однак знову ж таки не було означено суб'єктів відповідальності та межі впливу таких загроз на фінансову безпеку держави.

У 2007 році Міністерством фінансів України розроблено та затверджено Методику розрахунку рівня економічної безпеки України, де вперше запроваджено інтегральний показник індексу економічної безпеки; ведено у економіко-правову термінологію нові ключові поняття «макроекономічна безпека», «фінансова безпека», «валютна безпека», «грошово-кредитна безпека», «безпека фондового ринку», «зовнішньоекономічна безпека» тощо [18]. На сьогодні даний документ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України» [19], де знайшов своє логічне і розширене продовження.

Цей нормативний документ базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні, які застосовуються для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому по економіці та за окремими сферами діяльності; слугують для визначення рівня складових економічної безпеки для прийняття управлінських рішень щодо аналізу, запобігання та попередження реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері.

Формування адекватної нормативної бази для визначення рівня фінансово-економічної безпеки потребувало оновлення податкового та бюджетного законодавства, що і було зроблено у 2010 році з прийняттям Бюджетного та Податкового кодексів України, робота над удосконаленням яких наразі ще ведеться.

Практично значущим став і Проект Концепції фінансової безпеки України, підготовлений за дорученням Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при РНБОУ, розробка якого сформувала адаптаційний етап формування державної політики фінансової безпеки. Концепція фінансової безпеки України - комплексна система поглядів на ключові інтереси у фінансовій сфері, принципи і засоби їх реалізації та захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз. У проекті Концепції фінансової безпеки України наголошується, що з точки зору системного підходу фінансова безпека полягає в збереженні та укріпленні міжсистемних зв'язків, забезпеченні існування та розвитку кожної підсистеми, виходячи з інтересів фінансової системи в цілому [21]. У 2012 році Розпорядженням КМУ було схвалено Концепцію забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері [22], яка покликана на:

- виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [23];

- визначення Урядом чітких середньострокових макроекономічних цільових показників;

- забезпечення макроекономічної стабільності.

Результатом виконання зазначених завдань має стати послідовність і передбачуваність політики Уряду та Національного банку, поступове зниження рівня інфляції та утримання її в межах установлених цільових значень. Водночас, як зазначено у Концепції, грошово-кредитна політика у визначених законодавством межах має скоординовано проводитися разом з економічною політикою та забезпечувати підтримання структурних змін у національній економіці та стійкий економічний і соціальний розвиток держави. Парадигму реалізації концепції фінансової безпеки узагальнено на рисунку 1.

Фінансова безпека (ФБ)

Складова економічної безпеки, яка характеризує стан захищеності життєво важливих (ключових) інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур та громадян у фінансовій сфері від впливу широкого кола негативних чинників (загроз).

Основними критеріями фінансової безпеки є достатність фінансових ресурсів, їх збалансованість та ліквідність, які уможливлюють нормальне існування та розвиток зазначених суб'єктів економічного життя Критерії ФБ

Достатність фінансових ресурсів, їх збалансованість та ліквідність, які уможливлюють нормальне існування та розвиток зазначених суб'єктів економічного життя

Предмет ФБ

Рис. 1 Парадигма формування фінансової безпеки України (сформовано на основі джерел [21, 22])

Концепція фінансової безпеки спрямована на виявлення та усунення проблем та загроз, що заважають забезпеченню цінової та фінансової стабільності, і, як наслідок, гальмують проведення структурних реформ у національній економіці. Виявлені проблеми та можливі шляхи їх вирішення узагальнено у таблиці 2.

Таблиця 2

Можливості забезпечення фінансової безпеки у різних сферах державної фінансової політики