Роль складу правопорушення при застосуванні галузевої юридичної відповідальності

Великий Афінський філософ Аристотель назвав людину «суспільною твариною», маючи на увазі, що людина постійно спілкується з собі подібними, вступає в суспільні відносини [1, с. 35]. Норма права, як правило, реалізується шляхом впливу на суспільні відносини та виражається у формі дозволу, заборони, зобов'язання та заохочення. Такі правила поведінки також можна описати через склад правомірного діяння, протиставивши його складу правопорушення. Досить часто законодавець, регулюючи суспільні відносини, не дотримується принципу відповідності, за яким склад правомірного діяння повинен відповідати за своєю структурою складу правопорушення. Більше того, такі склади за своєю формальною конструкцією повинні бути практично дзеркальними (об'єкт правомірного складу діяння відповідає об'єкту правопорушення; суб'єкт правомірного діяння відповідає суб'єкту правопорушення), а окремі елементи діаметрально протилежними (зокрема, в об'єктивній стороні).

Одразу ж зазначимо, що юридична відповідальність є видовим поняттям в порівняні із родовою соціальною відповідальністю, і співвідносяться вони між собою як загальне та часткове. Умовно кажучи, будь-яка юридична відповідальність є за своєю природою соціальною, та не будь-яка соціальна відповідальність є правовою чи юридичною. В доповнення до вище викладеного хотілося б лише вказати, що право існує для суспільства, а не суспільство для права. Юридична відповідальність здійснюється в межах правовідносин між суб'єктом, який порушив приписи правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів чи інших організації, що уповноважені визначити щодо порушника міру відповідальності на підставі правових норм, - з іншого [2, с. 357].

Юридична відповідальність (від лат. juridicus - судовий) - це встановлений законодавством і забезпечений державою обов'язок правопорушника зазнати втрати (збитку) певних благ, належних йому цінностей (позбавлення волі, права обіймати певну посаду тощо). Як і соціальна відповідальність, юридична рівною мірою репрезентована у єдності двох аспектів: позитивного та негативного. Так, позитивна (добровільна) юридична відповідальність втілюється у реакції суб'єкта на виконання норм права, у його соціально корисній поведінці, а негативна (примусова), своєю чергою, - це реакція на факт порушення норм із застосуванням визначених заходів примусу. Варто також вказати на існування іншої точки зору, відповідно до якої перспективна (позитивна) юридична відповідальність - це сумлінне та добровільне виконання своїх обов'язків, а ретроспективна - це специфічна форма взаємовідносин між державою та особою, яка вчинила правопорушення, в результаті яких відбувається засудження діяння суб'єкта правопорушення та покладення на нього обов'язку зазнати покарання.

Об'єкт правопорушення несе в собі інформаційний контекст, даючи суб'єктам права можливість осмислити те, які ж суспільні відносини поставлені під охорону права (закону). Відповідно, надається орієнтир для їхньої класифікації у залежності від суспільної цінності (більш ціннісні об'єкти правового регулювання, як правило, передбачають більш сувору юридичну відповідальність та детальнішу регламентацію процедур). Об'єктивна сторона складу правопорушення, своєю чергою, моделює бажану для суспільства в цілому форму поведінки суб'єктів права (які діяння є суспільно корисними / нейтральними, а які суспільно небезпечними / шкідливими). Порівняно менше інформаційне наповнення несе у собі суб'єкт та суб'єктивна сторона.

Під час дослідження питання щодо правових наслідків встановлення (фіксації) складу (галузевого) правопорушення у цій роботі постійно підкреслювалася теза про імперативний характер правових наслідків, які виникали у зв'язку із вчиненням правопорушення, та про їхній невідворотний характер. В силу чого необхідно зазначити і те, що встановлення у діях особи складу правопорушення не породжує безумовного обов'язку винної особи зазнати несприятливих наслідків. Таке встановлення, в окремих випадках та, як правило, у приватноправових галузях права, лише є підставою для виникнення у потерпілої особи права покласти обов'язок покарання на винну особу. Також в окремих випадках винна особа може й не чекати моменту, коли потерпіла особа реалізує власне право на застосування покарання до винної особи, і в добровільному порядку, самостійно відшкодовує всі збитки, завдані вчиненим правопорушенням. Для прикладу, прострочивши термін виконання підрядних робіт, субпідрядник, не чекаючи претензії чи позову генерального підрядника, в добровільному порядку та з власної ініціативи може сплатити всі штрафні санкції, пов'язані із таким простроченням.

Отже, залежно від підстав для реалізації, правові наслідки встановлення складу правопорушення можна поділити на добровільні та примусові. Окремо можна вказати, що встановлення складу правопорушення має також і такий наслідок, як моделювання майбутнього розвитку суспільних відносин.

Соціальне та цільове призначення складу правопорушення, його цінність і значущість, розкривається через його функції як правового феномена, якими є основні напрями дії складу правопорушення на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, правосвідомість та правову культуру.

До основних функцій галузевого складу правопорушення ми також можемо віднести: (1) регулятивну (відбувається вплив на діяння учасників суспільних правовідносин, спонукання їх до розгляду власної поведінки з позиції законодавчо встановлених приписів, заборон та дозволів); (2) превентивна (здійснюється моделювання поведінки, за вчинення якої на особу чекає застосування покарання; таке моделювання змушує особу утриматися від караних дій (бездіяльності) та, відповідно, тим самим попереджається розвиток протиправного варіанта поведінки у майбутньому); (3) каральна (встановлення у діях особи складу правопорушення надає управненому суб'єкту право (покладає обов'язок) застосувати юридичну відповідальність до винної особи); (4) відновлювальна (склад правопорушення фіксує коло суспільних правовідносин, яким при вчиненні правопорушення було завдано шкоди і, тим самим, створює можливість для адекватного відновлення порушеного права відповідно до його природи); (5) виховна (відбувається вплив на індивідуальну та групову свідомість, на внутрішній світ шляхом демонстрації цінностей, що поставлені під юридичну охорону).

Не важко помітити й те, що функції складу правопорушення мають багато спільного із функціями юридичної відповідальності, що є цілком логічним та закономірним, оскільки два вищевказані правові інститути необхідно розглядати у контексті єдиного процесу покладення юридичної відповідальності, за якого склад правопорушення без можливості застосування юридичної відповідальності втрачає будь-яку суть та зміст, аналогічно як і покладення юридичної відповідальності без встановлення складу правопорушення є абсурдним.

Повертаючись до конкретизації думки щодо значення та ролі складу правопорушення у процесі застосування галузевої юридичної відповідальності, зауважимо, що у даному випадку нам необхідно відповісти на запитання щодо співвідношення між собою правових наслідків встановлення складу правопорушення у загальній теорії права та в галузевих теоріях, а саме: чи є вони тотожними? Якщо ні, то яку з нижче поданих моделей співвідношення наслідків встановлення складу правопорушення необхідно застосовувати у майбутньому?

Нагадаємо, що у загальній теорії права правові наслідки встановлення складу правопорушення полягають у:

1. виникненні у потерпілої особи:

1.1. суб'єктивного права (потенційної можливості) на захист;

1.2. суб'єктивного права (потенційної можливості) на застосування у майбутньому юридичної відповідальності до винної особи;

2. виникненні у держави та інших органів владного правозастосування публічного імперативного обов'язку притягнути вину особу до відповідальності;

3. виникненні у винної особи публічного, імперативного обов'язку зазнати адекватного та справедливого покарання.

З урахуванням вище викладених тез та керуючись при цьому загальною методологією і принципами юридичної науки у цілому, вважаємо, що для співвідношення правових наслідків встановлення складу правопорушення у загальній теорії права та у галузевих теоріях нам необхідно застосувати третю із вище запропонованих моделей, за якої роль та значення встановлення складу правопорушення у процесі застосування галузевої юридичної відповідальності є повністю ідентичними відповідним правовим наслідкам, визначеним у загальній теорії права.