Наукометричний аналіз автореферативного фонду України з дослідження методологічних основ формування системи управління освітою в галузі науки державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351:851:005(477)

Наукометричний аналіз автореферативного фонду України з дослідження методологічних основ формування системи управління освітою в галузі науки державного управління

Поступна О. В.,

к.держ.упр., доц.,

докторант кафедри соціальної і гуманітарної політики ХарРІ НАДУ, м. Харків

Проаналізовано й визначено продуктивність науково-дослідної роботи науковців України на матеріалі авторефератів кандидатських і докторських дисертацій за період з 1991 - 2015 рр. Результати наукометричного аналізу дозволили виявити кількісні характеристики і параметри наукової продуктивності вітчизняних учених.

Ключові слова: наукометричний аналіз, автореферативний фонд, науково-дослідна робота, державне управління, система публічного управління в галузі освіти.

Postupna O. V.,

SCIENTIFIC AND METRIC ANALYSIS OF AUTHOR'S ABSTRACT FUND OF UKRAINE IN RESEARCH OF METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF FORMING EDUCATION ADMINISTRATION SYSTEM IN PUBLIC ADMINISTRATION SCIENCE

The article analyzes and defines research performance of Ukrainian scientists on the material of theses abstracts within the period 1991 - 2015. Scientometric analysis results revealed quantitative characteristics and parameters of the scientific productivity of Ukrainian scientists.

Key words: scientometric analysis, research abstract fund, research work, public administration, public administration in education management system.

Освіта є суспільним благом і, водночас, інтелектуальним і матеріальним ресурсом усього суспільства. Визнаючи освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства, у країні визначається державна політика в галузі освіти, що здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування [15]. Отже,здійснюється управління - вплив на освітню сферу з метою її розвитку як цілісної системи.

Досягнення якісних змін в освітній галузі є важливою складовою реформування українського суспільства. Певні кроки в означеному напрямі зроблено. Зокрема, в Україні на законодавчому рівні визначено модель управління освітою як державно- громадську, у якій особистість, суспільство та держава стають рівноправними суб'єктами і партнерами [13; 14]. Відтак, проголошено реформування самої системи управління, що потребує зміни підходів до державного управління освітою. На думку вітчизняного науковця з державного управління В. Лугового, ефективне й результативне управління освітою, як цілеспрямована зміна її стану, “потребує знання природи об'єкта управління, наявності відповідної інформації для прийняття управлінських рішень, механізмів та ресурсів їх реалізації” [8, с. 944]. Отже, реформування системи управління освітою залежить від використання результатів наукових досліджень вітчизняних учених, пов'язаних із науково-методологічним обґрунтуванням змін, що відбуваються як у цілому в освітній сфері, так і в її управлінні зокрема. Усе це актуалізує необхідність проведення наукометричного аналізу автореферативного фонду України з дослідження методологічних основ формування системи управління освітою, що дало б можливість виявити кількісні характеристики і параметри наукової продуктивності вітчизняних учених.

Починаючи з 1997 р., з часу запровадження галузі науки “Державне управління”, в Україні організовано та функціонують профільні виші з відповідною системою підготовки науково-педагогічних та наукових працівників вищої кваліфікації, наукові дослідження та наукові школи, науково-комунікативні заходи, фахові наукові видання тощо. Розвиток науки державного управління забезпечує теоретико-методологічне та практичне підґрунтя розвитку системи державного управління та місцевого самоврядування, наукового супроводу державноуправлінських реформ, розроблення рекомендацій з удосконалення механізмів, методів, технологій управлінської діяльності державного апарату. Проблеми розвитку галузі науки “Державне управління” у своїх наукових працях висвітлювали В. Авер'янов, В. Бакуменко, В. Бондаренко, А. Васіна, К. Ващенко, Л. Гордієнко, Л. Загайнова, С. Загороднюк, В. Загорський, Е. Зінь, М. Іжа, В. Князєв, Ю. Ковбасюк, В. Луговий, В. Малиновський, А. Мельник, П. Надолішній, Н. Нижник, О. Оболенський, Г. Одінцова, О. Руденко, С. Серьогін, Ю. Сурмін, С. Телешун та ін.

Функціонування національної освіти як цілісної системи, механізми реалізації державної гуманітарної політики висвітлено в роботі В. Бульби, О. Поступної, О. Степанка [3]. Результати теоретичних та експериментальних досліджень, висновки та рекомендації, висвітлення стану вивчення проблеми державного управління освітою представлено в докторських (М. Білинська, Л. Гаєвська, С. Домбровська, Н. Калашник, Ю. Комар, І. Лопушинський, Т. Лукіна, С. Майборода, Р. Науменко, В. Огаренко, Л. Паращенко, Л. Полякова, Л. Прокопенко, С. Шевченко, О. Шиян, І. Шпекторенко) та кандидатських дисертаціях (С. Андрейчук, В. Гамаюнов, В. Грабовський, Д. Дзвінчук, О. Дубровка, О. Жабенко, С. Жарая, С. Калашнікова, В. Коваленко, Н. Колісніченко, О. Котова, А. Мазак, І. Медведєв, М. Міненко, С. Опрятний, В. Остапчук, А. Пендель,

A. Почтовюк, Н. Самандас, Н. Синицина, І. Сікорська, Ж. Таланова, Т. Чернишенко,

B. Чмига та ін.).

Вивчення наукових публікацій за визначеною темою даної статті свідчить про наявність декількох робіт [1; 2; 4; 6; 7; 10; 16], у яких здійснено аналіз становлення й розвитку системи підготовки та атестації науково-педагогічних та наукових кадрів з державного управління. Проте у роботах не робиться акцент на дослідженні методологічних основ формування системи управління освітою як окремої галузі управління, не визначено кількісні та якісні характеристики наукової продуктивності учених у галузі державного управління.

Мета статті - здійснити аналіз та систематизацію дисертаційних досліджень у галузі науки “Державне управління” за період 1991-2015 рр., виокремити роботи, присвячені дослідженню теоретико-методологічних основ формування системи управління освітою, виявити кількісні характеристики і параметри наукової продуктивності вітчизняних учених. Для отримання вихідних даних використано електронну повнотекстову колекцію авторефератів дисертацій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, електронний реєстр дисертацій із галузі державного управління, розміщений на веб- сторінках профільних вишів.

Відповідно до Порядку присудження наукових ступенів, “дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії” [12]. Дисертація виконується з галузі науки та за науковою спеціальністю відповідно до переліку, який затверджує Міністерство освіти і науки України, і повинна відповідати паспорту наукової спеціальності, затвердженому цим же міністерством. Перелік галузей науки, з яких може бути присуджений науковий ступінь, та перелік спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вчених звань, переглядається, уточнюється або доповнюється, оскільки наука має тенденцію до розвитку. Не становить винятку наукова галузь державного управління.

Інституалізацію галузі науки “Державне управління” було розпочато на базі Національної академії державного управління при Президентові України (далі - НАДУ), поширено в інших вишах і наукових установах [7, с. 8]. Утім, і сьогодні НАДУ разом з її регіональними інститутами (Дніпропетровським, Львівським, Одеським, Харківським) залишається провідним закладом, який готує управлінські й наукові кадри у галузі державного управління.

Об'єктно-предметний простір проблем галузі науки “Державне управління” структуровано за секторами, визначеними паспортами спеціальностей. Розвиток і становлення спеціальностей у науковій галузі державного управління відбувся в два етапи, які наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Зміни у спеціальностях галузі науки 25.00.00 “Державне управління” [6]

Наукові розвідки з державного управління з березня 1997 р. по вересень 2002 р. здійснювалися за шістьома спеціальностями. Після успішного захисту дисертаційного дослідження присуджувався науковий ступень спочатку з юридичних, соціологічних, економічних та педагогічних наук, а з листопада 1997 р. - з науки державного управління. З вересня 2002 р. по теперішній час підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів з державного управління здійснюється за чотирма спеціальностями. За цей період двічі перезатверджувалося паспорти спеціальностей, і сьогодні знову в науково-експертних колах постає питання перегляду назв і паспортів спеціальностей із наукової галузі державного управління.

Атестація осіб, які здобувають науковий ступінь, здійснюється постійно діючою або разовою спеціалізованою вченою радою ВНЗ чи наукової установи, акредитованої Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Здобувач наукового ступеня має право на вибір спеціалізованої вченої ради [11]. Станом на 15 липня 2015 р. в галузі науки державного управління функціонує 14 спеціалізованих вчених рад у 13 установах (табл. 2). Більшість спеціалізованих вчених рад (6) діє в системі НАДУ

Таблиця 2

Мережа спеціалізованих вчених рад із наукової галузі “Державне управління” (станом на 15 липня 2015 р.) [9]

За допомогою наукометричного підходу проаналізуємо динаміку кількісних параметрів дисертаційних досліджень у галузі державного управління, виокремлюючи ті роботи, які присвячено дослідженню теоретико-методологічних основ формування системи управління освітою (табл. 3). Дисертаційні роботи такого спрямування в даному дослідженні назвімо скорочено “дисертації, орієнтовані на управління освітою”. Співвідношення дисертацій, орієнтованих на управління освітою, та всіх дисертацій, захищених у системі НАДУ

Таблиця 3

На кінець 2015 р. у спеціалізованих вчених радах системи НАДУ було захищено 989 дисертацій, із яких 144 - докторські та 845 - кандидатські [5]. Співвідношення дисертацій, орієнтованих на управління освітою, щодо всіх захищених дисертацій у спеціалізованих вчених радах системи НАДУ є дуже низьким: докторські - 0,06; кандидатські - 17,24. Ці показники є низькими, навіть якщо враховувати всі дисертації, орієнтовані на управління освітою, захищені в наукових установах України. На рис. 1 наведено статистику дисертацій у галузі науки “Державне управління”, орієнтованих на управління освітою за досліджуваний період.

¦ Докторські дисертації Кандидатські дисертації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Статистика дисертацій у галузі науки “Державне управління”, орієнтованих на управління освітою (1997-2015 рр.)

Усього досліджень такого спрямування налічується 85, з яких 17 - докторські та 68 - кандидатські дисертації. Зазначимо, що переважну більшість робіт було захищено в спеціалізованих вчених радах системи НАДУ.

Динаміку захистів дисертаційних робіт з наукової галузі державного управління, орієнтованих на управління освітою, подано в табл. 4.

Динаміка захистів дисертацій з галузі науки “Державне управління”, орієнтованих на управління освітою

Теорія та практика державного управління 1 (52)/2016 Таблиця 4

Аналіз даних, наведених у табл. 4, дає підстави для висновку, що захист дисертацій з галузі науки державного управління, орієнтованих на управління освітою, починаючи з 1999 р. має стійку тенденцію, тобто кожного року відбувається в середньому шість захистів наукових робіт такого спрямування, насамперед за рахунок кандидатських дисертацій. Найбільш продуктивними можна назвати 2009, 2010 та 2012 рр., коли на рік було захищено по дев'ять дисертацій, а найменш продуктивними - 2000 та 2001 рр., коли було захищено дисертацій, відповідно, дві та одну. Однак зазначимо, що докторська дисертація є більш ґрунтовною науковою працею, у якій обґрунтовуються методологічні підходи до процесу й системи управління освітою, а отже, потрібно відзначити й ті роки, у які було захищено найбільшу кількість докторських дисертацій, - по три дисертації в 2005 і 2010 рр. та чотири дисертації в 2012 р. Таку стійку тенденцію із захисту дисертацій, орієнтованих на управління освітою, на нашу думку, пов'язано для здобувачів у першу чергу з ускладненим процесом виокремлення галузі управління освітою як специфічної галузі управління з педагогічної науки.

На рис. 2 наведено статистичні дані з захисту дисертаційних робіт за спеціальнос тями наукової галузі державного управління, орієнтованих на управління освітою.

Рис. 2. Статистика захистів дисертацій за спеціальностями галузі науки “Державне управління”, орієнтованих на управління освітою

Серед захистів дисертаційних робіт із державного управління, орієнтованих на управління освітою, лідером є спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління, що не порушує загальну тенденцію в галузі науки “Державне управління”. З цієї спеціальності захищено 11 докторських та 37 кандидатських дисертацій.

Це відбиває невдоволення суспільства процесами, що відбуваються в освітній сфері, та бажання здобувачів покращити систему управління освітою, запропонувавши напрями вдосконалення нинішніх механізмів управління, можливості запровадження нових технологій, методів, засобів тощо. На жаль, у дослідницькому середовищі не користується популярністю розроблення проблем методологічних засад публічного управління освітою як модель управління, що об'єднує різні форми управлінської діяльності - державне управління, самоврядне (муніципальне) управління та управління, спрямоване на реалізацію делегованих повноважень. Це, на нашу думку, є перспективним напрямом у проведенні подальших досліджень у галузі науки державного управління.

Основні проблемні напрями, що досліджуються в дисертаціях, орієнтованих на управління освітою, наведено в табл. 5.

Таблиця 5

Статистика захистів дисертаційних робіт, орієнтованих на управління освітою, за спеціальностями галузі науки “Державне управління”, рівнями освіти та проблемними напрямами

Що стосується рівнів освіти, визначених у законодавчому полі, то їх непропорційно представлено в дисертаційних роботах. Більшість робіт присвячено вищій освіті - шість докторських і 19 кандидатських дисертацій. Дві роботи присвячено професійно-технічній освіті, лише одну - позашкільній та жодної - дошкільній. Це ні в якому разі не дає підстави вважати, що управління на цих рівнях освіти має досконалий рівень і позитивні результати. Скоріше, це свідчить про те, що здобувачі є працівниками науково-освітніх або наукових установ, і вони досліджують ту сферу діяльності, у якій самі працюють, тобто вищу освіту. Також логічним є те, що відбувається стійка тенденція до збільшення дисертаційних досліджень у сфері освіти державних службовців, оскільки, як правило, ці роботи пишуть працівники ВНЗ, у яких здійснюється підготовка управлінських кадрів.

Слід відзначити, що дисертаційні дослідження орієнтовано на певні рівні: вище, центральне, галузеве, регіональне, муніципальне, районне управління. Зазвичай, більшість дослідників у своїх роботах віддзеркалюють усі рівні управління, проте є й такі дисертації, у яких дослідження спрямовано лише на один із рівнів. Наприклад, на галузеве управління орієнтовано дві докторських та сім кандидатських дисертацій, на регіональне - 10 кандидатських, а також по одній кандидатській дисертації - на муніципальне та районне управління. Разом із тим є дисертаційні дослідження, у яких зусилля науковців спрямовано на вивчення зарубіжного досвіду з формування та реалізації освітньої політики, визначення особливостей управління розвитком освітньої галузі в різних країнах світу та означено можливості для використання позитивного досвіду для України. Зокрема, в шести кандидатських дисертаціях досліджено досвід таких країн, як Польща, США, Франція, Чехія, та в цілому країн Північної Америки і Європи.

Проведений наукометричний аналіз автореферативного фонду України з галузі науки “Державне управління” та виокремлення й аналіз кількісних показників дисертацій із дослідження методологічних основ формування системи управління освітою дозволили дійти певних висновків: по-перше, роботи такого спрямування мають низький показник відносно всіх дисертаційних досліджень; по-друге, спостерігається стійка тенденція захистів дисертацій, орієнтованих на управління освітою, насамперед за рахунок кандидатських дисертацій; по-третє, найбільш популярною серед спеціальностей галузі науки “Державне управління” є спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління; по-четверте, спостерігається підвищення уваги дослідженню теоретичних основ формування системи управління вищою освітою та зменшення уваги до інших рівнів освіти, що в подальшому розширює можливості перспективних напрямів наукових розвідок.

Список використаних джерел

1. Бакуменко В. Д. Динаміка дисертаційних досліджень механізмів державного управління за видами суспільної діяльності (2003-2007 рр.) / В. Д. Бакуменко, В. М. Башкатов // Науковий вісн. Академії муніципального управління. Серія “ Управління”. - 2008. - Вип. 2. - С. 7-19.

2. Бакуменко В. Д. Статистика та динаміка захистів дисертацій у галузі науки державне управління у 2006-2009 рр. / В. Д. Бакуменко // Науковий вісн. Академії муніципального управління. Серія “Управління”. - 2010. - Вип. 2. - С. 7-15.

3. Бульба В. Г Державна гуманітарна політика України щодо розвитку освіти: механізми реалізації / В. Г Бульба, О. В. Поступна, О. В. Степанко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магистр”, 2013. - 2 (44). - С. 7-13.

4. Галузь науки “Державне управління” в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку : [нац. наук. доп.] / [редкол. : Ю. В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін та ін. ; за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, К. О. Ващенка, Ю. П. Сурміна (кер. проекту), О. М. Руденко (координатор проекту)]. - К. : НАДУ , 2012. - 184 с.

5. Діяльність спеціалізованих вчених рад Національної академії державного управління при Президентові України. Динаміка захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук з державного управління у спеціалізованих вчених рад Національної академії державного управління при Президентові України. - Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/?! ang=ukr&tip=dop&tipn=Page&page=75.

6. Жабенко О. В. Становлення та розвиток системи підготовки й атестації науково-педагогічних і наукових кадрів з державного управління / О. В. Жабенко, Л. І. Лисенко // Економіка та держава. - 2008. - № 5. - С. 70-74.

7. Ковбасюк Ю. Наука державного управління в умовах системних державно-управлінських реформ і суспільних трансформацій / Ю. Ковбасюк // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - 2012. - № 1. - С. 5-20.

8. Луговий В. І. Управління освітою / В. І. Луговий // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 944-945.

9. Мережа спеціалізованих вчених рад станом на 15 липня 2015 р. : Офіц. веб-сайт М-ва освіти і науки України. - Режим доступу : http://old.mon.gov.ua/ua/activity/563/merezha-spetsializovanikh-vchenikh-rad/.

10. Мотренко Т Концептуальний аналіз дисертаційних досліджень з державного управління / Т В. Мотренко, В. Д. Бакуменко, О. І. Васильєва // Вісн. державної служби України. - 2007. - № 4. - С. 6-15.

11. Про вищу освіту : Закон України від 1 лип. 2014 р. № 1556-VN : станом на 16 січ. 2016 р. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page.

12. Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів : постанова Кабінету Міністрів України від 24 лип. 2013 р. № 567 : станом на 1 січ. 2016 р. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/567-2013-%D0%BF. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президента України від 17 квіт. 2002 р. № 347/2002. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/347/2002.

13. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. : Указ Президента України від 25 черв. 2013 р. № 344/2013. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/344/2013.

14. Про освіту : Закон України від 23 трав. 1991 р. № 1060-ХІІ : станом на 4 серп. 2015 р. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.

15. Червякова О. В. Виявлення тенденцій дисертаційних розвідок у галузі науки “Державне управління” за основними напрямами зовнішнього вектора суспільних змін / О. В. Червякова // Наукові праці. Державне управління. - 2012. - Вип. 190, т. 202. - С. 69-74.

Размещено на Allbest.ru