Житло чи інше володіння особи як об'єкти проведення обшуку в кримінальному провадженні
Теоретичне та законодавче тлумачення понять житла, іншого володіння особи як об'єктів проведення обшуку в кримінальному провадженні. Проблемні питання законодавчого унормування дефініцій, що на практиці призводить до труднощів під час проведення обшуку.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.07.2018 |
| Размер файла | 17,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
2
Житло чи інше володіння особи як об'єкти проведення обшуку в кримінальному провадженні
В.І. Левін
Анотації
У статті здійснено теоретичне та законодавче тлумачення понять житла чи іншого володіння особи як об'єктів проведення обшуку в кримінальному провадженні. Звернено увагу на окремі проблемні питання законодавчого унормування цих дефініцій, що на практиці призводить до труднощів під час проведення обшуку.
Ключові слова: обшук, житло, інше володіння особи, практика Європейського суду з прав людини, тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини.
В статье осуществлено теоретическое и законодательное толкование понятий жилья или иного владения лица как объектов проведения обыска в уголовном производстве. Обращено внимание на отдельные проблемные вопросы законодательного нормирования этих дефиниций, что на практике приводит к трудностям при проведении обыска.
Ключевые слова: обыск, жилье, другое владение лица, практика Европейского суда по правам человека, временное ограничение конституционных прав и свобод человека.
The article provides theoretical and legislative interpretation of the concepts of housing or other possession of a person as objects of search in criminal proceedings. A particularly important achievement of the science of the criminal process in the light of the sharp discussions of scholars regarding the definition of the concepts "dwelling" and "other possession of a person" can be considered their legislative consolidation, the definitions of which, basically, are written taking into account the theoretical developments and the practice of the European Court of Human Rights. However, even the legislative consolidation of these terms did not put an end to the discussion on this issue, which necessitates an analysis of these time-base searches.
However, in part 2 of Article 234 of Criminal Procedure Code of Ukraine, it is noted that the search is based on decision of the investigating judge. The rules for the search are defined by the provisions of the article 236 of Criminal Procedure Code of Ukraine.
Also considering the inspection as an independent investigative action (Article 237 of Criminal Procedure Code of Ukraine), the legislator says only that the inspection of housing or other property is under the rules envisaged for the search of a dwelling or other property.
In order to resolve this situation, it would be advisable to fix legally the possibility of inspection of scene in a dwelling or other property without the approval of investigating judge and also make changes to the Criminal Procedure Code, clearly anticipating with the consent of the owner of an overview of housing or other property may be carried out without appealing to the court.
Equally important is the proper settlement of the issues related to the proceedings, including enforcement actions in the home or other person's property. Such investigative (detective) effect is a search that has similarities with investigative review.
Key words: search, dwelling or other private property of a person, the practice of the European Court of Human Rights, temporary restriction of constitutional human rights and freedoms.
обшук володіння житло кримінальне провадження
Постановка проблеми
Відповідно до ст.41 Конституції України кожна людина має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. З огляду на це в ст.30 Основного закону закріплено вимогу, згідно з якою кожному гарантується недоторканність житла, а отже й проникнення до житла чи іншого володіння, проведення в них огляду чи обшуку допускається лише за вмотивованим рішенням суду або в невідкладних випадках. Вважаємо, що саме від одностайного праворозуміння указаних понять залежить і правова допустимість порушення прав, свобод та законних інтересів особи при проведенні обшуку. Зважаючи на це, чітке визначення правової дефініції "житло" чи "інше володіння" має не тільки доктринальне, а й прикладне значення, що зумовлює потребу подальших наукових розробок у цьому напрямі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Загалом, питання, що стосуються визначення дефініцій житла чи іншого володіння особи, зокрема як об'єктів проведення обшуку, завжди були в центрі уваги науки кримінального процесу. Цим питанням присвятили праці С.А. Альперт, Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, Л.Д. Удалова та багато інших. Проте після набрання чинності КПК України 2012 року це питання дістало новий вектор свого дослідження, адже на законодавчому рівні було визначено зазначені поняття. Що ж до практичної площини, то й на сьогодні існують проблеми, і саме це вимушує нас звернутися до доктринального рівня її вирішення.
Формування цілей
Метою статті є з'ясування понять "житло" чи "інше володіння" в контексті останніх законодавчих змін.
Виклад основного матеріалу
Одним з важливих досягнень науки кримінального процесу, зважаючи на гострі дискусії учених з приводу визначення понять "житло" та "інше володіння особи", можна вважати їх законодавче закріплення, дефініції яких, здебільшого, виписані з урахуванням теоретичних напрацювань і практики Європейського суду з прав людини. Проте навіть їх законодавче закріплення не поклало край дискусії, що обумовлює потребу проведення аналізу цих базових для обшуку термінів.
До прийняття чинного КПК України 2012 року поняття "житло" та "інше володіння особи" визначалися Постановою Пленуму ВСУ від 28.03.2008 № 2 "Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства". Так, відповідно до п.11 цієї Постанови під житлом треба розуміти:
1) особистий будинок з усіма приміщеннями, призначеними для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку;
2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду й використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо);
3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо).
Як "інше володіння" слід розуміти такі об'єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути й зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Це можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо [1].
Для правильного розуміння наведених вище понять слід зазначити, що гарантуванню державою підлягають передусім права та законні інтереси фізичних осіб щодо проживання [2]. Цей висновок підтверджується й пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" [3], згідно з яким гарантована статтею 30 Конституції України недоторканність житла визнається невід'ємним правом саме особи; дозвіл на проникнення до житла чи до іншого володіння особи надається тільки судом.
Проте згідно з вимогами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV [4] судам потрібно враховувати те, що відповідно до практики ЄСПЛ поняття "житло" в трактуванні положень п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філії та інші приміщення. Аналогічна рекомендація судам дається в п.11 указаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 р. № 2.
Як зазначили О. Капліна та А. Дроздов, позиція ж ЄСПЛ щодо визначення сфери дії поняття "житло" обгрунтована неможливістю чіткого розмежування житлових і службових приміщень, оскільки "вести діяльність, яку можна віднести до професійної або ділової, можна з таким же успіхом і зі свого місця проживання, і навпаки, можна займатися справами, які не відносяться до професійної сфери, в офісі або комерційних службових приміщеннях" [2]. Тож у низці рішень ЄСПЛ (справа "Бук проти Німеччини" від 28 квітня 2005 pоку [5], "Компанія "Кола Ест" та інші проти Франції" від 16 квітня 2002 pоку [6], "Німітц проти Німеччини" від 16 грудня 1992 року [7], "Чаппел проти Сполученого Королівства" від 30 березня 1989 pоку [8] зазначено, що слово "житло" потрібно тлумачити як таке, що означає також зареєстрований офіс компанії, керованої приватною особою, і зареєстрований офіс юридичної особи, філій та інших ділових приміщень.
Логічний аналіз словосполучення "інше володіння особи", яке використовується в чинному КПК України, дозволяє дійти висновку, що воно вживається в нерозривному поєднанні зі словом "житло", утворюючи єдине словосполучення "житло чи інше володіння". Щодо цього слід погодитися з тими науковцями, які вважають, що для правильного розуміння цих понять і однозначного висновку про процедуру підготовчих дій для проведення законного обшуку потрібно однозначно вирішити, чи можна поділити словосполучення "житло" - "інше володіння" на складові, чи воно є єдиним цілим і його частини супідрядні між собою. Якщо вважати, що слово "житло" є визначальним (родовим), а "інше володіння" надає родовому поняттю додаткових ознак, то в цьому випадку в понятті "житло чи інше володіння особи" логічний акцент буде зроблено на слові "житло", тобто приміщення, постійно або тимчасово пристосоване для житла, а під словосполученням "інше володіння" можна мати на увазі приміщення або споруди, що не належать до житлового фонду, але використовуються для тимчасового проживання або роботи й такі, що перебувають у володінні особи. Інший результат у процесі тлумачення отримуємо при спробі розкласти словосполучення "житло або інше володіння особи" на несупідрядні поняття, розділені між собою розділовим, таким, що виражає взаємовиключні відносини, сполучником "або". У такому разі обсяг цих понять істотно зміниться, і під "іншим володінням" можна розуміти досить широкий перелік об'єктів природного походження або штучно створених, які за своїми властивостями дозволяють туди проникнути й заховати певні предмети, речі, цінності. При такому підході висновки особи, яка тлумачить закон, будуть абсолютно інші, ніж у першому описаному випадку [9, с.211-212].
До тієї ж думки при доктринальному тлумаченні вказаних понять схилявся й В. Маляренко, який під "іншим володінням особи" пропонував розуміти всі приміщення, крім житла, які належать особі; усі речі, які належать особі й знаходяться в житлі чи поза житлом; землю, воду, ліс та інші насадження, худобу, птицю, транспортні засоби та будь-яке інше майно, що належить особі [8, с.83]. Як убачається, саме такий вектор тлумачення обрав і Пленум ВСУ у Постанові від 28 березня 2008 року № 2. Проте таке тлумачення поняття житла та іншого володінням особи не поклало край дискусії, оскільки, як уже зазначалось, відповідно до практики ЄСПЛ поняття "житло" охоплює не лише житло фізичних осіб, а й може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.
З практичної точки зору позитивним надбанням можна вважати використання законодавцем широкого значення терміна "житло", під яким розуміється будь-яке приміщення, що знаходиться в постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення й правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Така термінологія дозволяє нібито уникнути непорозумінь за наявності нагальної потреби в проведенні обшуку в приміщеннях, не віднесених до житлового фонду, а саме: номери готелів, дачі, каюти, купе поїздів тощо, проте деякі труднощі виникають при тлумаченні терміна "інше володіння особи", оскільки, виходячи з тексту положення, іншим володінням особи є транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи [11, с.9].
Таким чином, на відміну від зазначеної Постанови Пленуму ВСУ від 28.03.2008 № 2, відповідно до якої камери сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф слід відносити до категорії "інше володіння особи", за чинним КПК індивідуальні сейфи, камери схову (вокзалу, аеропорту) до житла віднести неможливо, але й до іншого володіння, виходячи з визначення, теж не відносяться, оскільки ані сейф, ані камера схову не є приміщенням чи будівлею.
Зважаючи ж на те, що тлумачення термінів "житло" та "інше володіння особи" в постанові Пленуму ВСУ від 28.03.2008 № 2 стосувалося ст.177 КПК України 1960 р. (утратив чинність), то виникає питання, чи можна застосувати цю Постанову стосовно чинного КПК 2012 року. Якщо так, тоді наявне протиріччя між Постановою Пленуму ВСУ від 28.03.2008 № 2 та чинним КПК України щодо розуміння поняття "житло та інше володіння". Уважаємо, що на сьогодні в практичній площині слід застосовувати лише положення чинного КПК України, а рекомендації, викладені у вказаній Постанові Пленуму ВСУ, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо вони не суперечать КПК України.
Висновки. Резюмуючи викладене вище, можна зауважити, що законодавче закріплення термінів "житло" та "інше володіння особи" є позитивним надбанням, проте наявність прогалин у визначенні "іншого володіння особи" створює загрозу неможливості застосування положень під час проведення обшуку в індивідуальних сейфах та камерах схову, що, безумовно, потребує свого подальшого законодавчого врегулювання. До того ж більш логічно з точки зору архітектоніки побудови КПК України визначення понять "житло" та "інше володіння особи" закріпити в ст.3 КПК України, де й, власне, подано визначення основних термінів.
Використані джерела
1. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина піц час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 р. № 2. URI: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/ v0002700-08.
2. Каплина О., Дроздов А. Основания проведения осмотра или обыска жилища. URI: https: // chuguevsovet.ru/pravo-i-zakon/1928-v-kakih-sluchayah-u - vas-mogut-provesti-obysk.html.
3. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9. URI: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/ show/ v0009700-96.
4. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV. Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст.260.
5. Рішення Європейського суду з прав людини від 28.04.2005 у справі "Бук проти Німеччини" (заява№41604/98). URI: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vs. nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/3b61f ebc6ff9a28ec22574f6005436c3? OpenDocument.
6. Рішення Європейського суду з прав людини від 16.04.2002 у справі "Компанія "Кола Ест" та інші проти Франції" (заява № 37971/97). URI: http://www.eurocourt. in.ua/ GetArticlesByCategory. asp? CategoryId=2.
7. Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 р. у справі "Німітц проти Німеччини" (заява №13710/88). URI: http://old. lawru. info/base63/ part2/ d63ru2253. htm.
8. Рішення Європейського суду з прав людини від 30.03.1989 р. у справі "Чаппел проти Сполученого Королівства" (заява №10461/83). URI: http://www.coe. kiev.ua/ putivnn/f_013. htm.
9. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально - процесуального права: Монографія. Харків: Право, 2008.296 с.
10. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку: навч. посіб.: Вибрані наукові праці. Київ: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004.599 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Мета та види обшуку, його примусовий характер. Класифікація об’єктів пошуку. Особливості підготовки до обшуку і використання спеціальних знань та науково-технічних засобів під час його проведення. Тактичні прийоми проведення і форми фіксації обшуку.
курсовая работа [69,5 K], добавлен 18.02.2014Законодавче закріплення поняття, мети, процесуального порядку проведення огляду та його видів. Проведення порівняльного аналізу огляду та інших слідчих (розшукових) дій, що обмежують недоторканість житла чи іншого володіння особи, для їх розмежування.
статья [29,5 K], добавлен 19.09.2017Характеристика особливостей обшуку, як засобу отримання доказової інформації під час розслідування злочинів. Визначення й аналіз підстав для особистого обшуку затриманого (підозрюваного). Ознайомлення з принципами діяльності прокурора під час обшуку.
статья [18,6 K], добавлен 19.09.2017Поняття принципів кримінального процесу та їх система. Сутність принципу недоторканості особи в кримінальному процесі. Реалізація даного принципу під час затримання особи та взяття під варту, при особистому обшуку, освідування та проведенні експертизи.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 13.02.2014Сутність і зміст, завдання обшуку, його основні відмінні особливості від виїмки. Об’єкти пошукової діяльності, головні етапи та напрямки підготовки до даного процесу. Психологічні основи обшуку, тактичні прийоми та вимоги до його проведення на сьогодні.
курсовая работа [35,8 K], добавлен 04.10.2011Поняття негласних слідчих дій, їх система та підстави проведення. Порядок отримання дозволу на проведення розшуку та строк його дії. Негласні слідчі (розшукові) дії, що проводяться у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 26.01.2015Розглядаються питання визначення суб’єктів, які здійснюють функцію захисту у кримінальному провадженні. Досліджуються проблеми встановлення початкового моменту появи таких суб’єктів у провадженні та моменту припинення здійснення ними функції захисту.
статья [24,9 K], добавлен 19.09.2017Особливості забезпечення права на недоторканність житла. Оцінка категорій "забезпечення суб’єктивного права", "механізм забезпечення суб’єктивного права". Розуміння сутності забезпечення права на недоторканність житла в кримінальному провадженні.
статья [24,4 K], добавлен 07.11.2017Поняття експертизи в кримінальному провадженні, її види. Система судово-експертних установ в Україні. Підготовка матеріалів і формулювання питань експерту. Види зразків і тактика їх отримання для проведення експертизи. Оцінка і використання висновку.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 05.11.2013Роль захисника у судовому процесі України. Загальні правила участі його у кримінальному провадженні. Порядок залучення слідчим, прокурором, суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням. Залучення його для проведення окремої слідчої дії.
курсовая работа [28,2 K], добавлен 26.05.2013Розгляд правового механізму відшкодування майнової та моральної шкоди від злочинних посягань, яким є цивільний позов. Аналіз підходів вчених щодо ролі прокурора як посадової особи, що бере участь у провадженні по цивільному позову в кримінальному процесі.
статья [22,2 K], добавлен 10.08.2017- Прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю проведення слідчих дій в кримінальному процесі
Юридичні підстави для проведення слідчих дій, пов'язаних з обмеженням конституційних прав та свобод особи. Система прокурорського нагляду за законністю та обґрунтованістю проведення слідчих дій в українському кримінально-процесуальному законодавстві.
реферат [26,3 K], добавлен 08.05.2011 Посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження. Особи, які мають та обстоюють у кримінальному процесі свої інтереси. Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб.
реферат [50,5 K], добавлен 27.07.2007Висвітлення особливостей мотивування слідчим рішення про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Перелік питань, що підлягають вирішенню в цих процесуальних рішеннях, їх закріплення в Кримінальному процесуальному кодексі.
статья [18,3 K], добавлен 14.08.2017Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу. Затримання та тримання під вартою. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного. Участь захисника у кримінальному провадженні.
курсовая работа [29,1 K], добавлен 16.05.2013На основі аналізу історичних, теоретичних, практичних та законодавчих аспектів дослідження розуміння поняття та процедури становлення і розвитку гарантій прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого при їх обмеженні у чинному кримінальному провадженні.
диссертация [1,3 M], добавлен 23.03.2019Характеристика учасників змагального кримінального провадження та їх поділу відповідно до виконуваної функції, згідно з кримінально-процесуальним кодексом України. Розгляд позитивних і негативних тенденцій законодавчого регулювання суб'єктів захисту.
статья [24,5 K], добавлен 17.08.2017Документи, що подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем. Залишення поданих документів без розгляду. Проведення державної реєстрації особи-підприємця. Електронна реєстрація фізичної особи–підприємця.
реферат [22,2 K], добавлен 20.05.2015Організаційна роль в досудовому кримінальному провадженні керівника органу досудового розслідування та розмежування його повноважень з повноваженнями прокурора. Порядок призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження у кримінальному провадженні.
реферат [33,4 K], добавлен 12.11.2014Розробка теоретичних засад кримінально-правової охорони порядку одержання доказів у кримінальному провадженні та вироблення пропозицій щодо вдосконалення правозастосовної практики. Аналіз об’єктивних ознак злочинів проти порядку одержання доказів.
диссертация [1,9 M], добавлен 23.03.2019
