До питання державної зради у формі шпигунства (ст. 111 КК України)
Форми об'єктивної сторони державної зради. Історичні етапи становлення шпигунства як форми злочину, передбаченого ст. 111 КК України. Аналіз наявної судової практики в Україні за 2014-2017 р. Особливості ознак складу шпигунства під час державної зради.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.07.2018 |
| Размер файла | 23,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
До питання державної зради у формі шпигунства (ст. 111 КК України)
Постановка проблеми
Сучасний етап існування нашої держави характеризується значною кількістю факторів як зовнішніх, так і внутрішніх, що загрожують її суверенності, незалежності, демократичності, національній безпеці. Військово-політичні конфлікти в Автономній Республіці Крим, Донецькій та Луганській областях змінили не тільки геополітику у світі, а й безпосередньо вплинули на громадян України. Переважна більшість українців стала на позиції єдності й територіальної цілісності України, однак деякі громадяни не поділяють цього патріотичного підходу. Під впливом різних причин та приводів, зокрема, умілої ворожої пропаганди або бажання збагатитися, виросли в рази випадки вчинення державної зради.
Так, у Генеральній прокуратурі Україні повідомили, що кількість відкритих кримінальних проваджень з обвинуваченням у державній зраді після 2014 року постійно зростає. У 2014 році таких проваджень було 67, у 2015 - 89, а тільки за січень-жовтень 2016 року - їх вже 117. Переважно ці резонансні справи розслідуються щодо військовослужбовців [1].
У межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці покладається на Службу безпеки України. Цей державний правоохоронний орган звітував, що за 11 місяців 2016 року за напрямом контррозвідки розпочато 330 кримінальних проваджень. З них: за ст. 111 КК України (державна зрада) - стосовно 84 громадян України, засуджено 8 осіб [2].
На сьогодні Єдиний державний реєстр судових рішень містить близько тридцяти обвинувальних вироків за ст.111 КК України, винесених судами в період з 2014 по 2017р. Водночас згідно з вищенаведеними статистичними повідомленнями відкритих кримінальних проваджень значно більше. Це пояснюється тим, що за роки незалежності України до 2014 р. вчинення злочину, передбаченого ст. 111 КК України, мало одиничні випадки. Відповідно поширеної практики успішного розслідування державної зради не було. Законодавство не містить ніяких вказівок, роз'яснень, критеріїв для допомоги у кваліфікації цього злочину відповідними органами, а також у вирішенні справи по суті. Тож в органів кримінальної юстиції можуть виникати складнощі при встановленні ознак цього складу злочину.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню особливо небезпечних злочинів проти держави приділили увагу в працях такі радянські криміналісти: Г.З. Анашкін, С.В. Дьяконов, О.А. Ігнатьєв, Л.Д. Єрмакова, М.П. Загородніков, М.І. Карпушин, В.С. Клягін, Б.О. Курінов, В.Д. Меньшагін, Є.О. Смірнов, М.В. Турецький та ін. За часів незалежності України злочини проти основ національної безпеки, зокрема державну зраду, вивчали М.І. Бажанов, О.Ф. Бантишев, Ю.В. Баулін, O. Ю. Гайворонський, І.В. Діордіца, Л.М. Демидова, З.А. Загиней, Н.С. Кончук, В.А. Ліпкан, Ю.В. Луценко, М.І. Мельник, Л.В. Мошняга, М.А. Рубащенко, І.В. Сервецький, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, М.І. Хавронюк, P. Л. Чорний, О.В. Шамара, В.М. Шлапаченко та ін. Але в цих працях в основному досліджувалися злочини проти основ національної безпеки загалом, або ж окремі проблеми. До того ж багато питань є дискусійними, і новий погляд та нове вирішення цих проблем має важливе теоретичне та практичне значення. Ураховуючи наявну судову практику, слід також звернутися до винесених судами України рішень за ст.111 КК України.
Формування цілей. Чинна редакція КК України в ст. 111 визначає три форми об'єктивної сторони державної зради, однією з яких є «шпигунство». Цю статтю присвячено вивченню та аналізу окремих питань саме цієї форми. На основі проведених раніше досліджень історичного формування цієї форми державної зради, детального та глибокого аналізу чинної норми щодо її дієвості, порівняння з кримінальним законодавством провідних країн світу, вивчення їх методів боротьби з цим злочином маємо на меті надати рекомендації щодо удосконалення кримінально-правового законодавства для більш ефективної боротьби з цим злочином, виявити недоліки законодавчої норми, що спричиняють труднощі в правозастосовній діяльності, а також привнести нове в науку кримінального права та корисне для застосування.
Виклад основного матеріалу
Для того, щоб прослідкувати етапи розвитку регламентації шпигунства як однієї з форм державної зради, установити зміст і суть цієї форми, а також запозичити ефективні методи та засоби боротьби з цим злочином та виявити явні недоліки в процесі становлення норми, потрібно застосувати історичний метод дослідження, а точніше - історичний спосіб тлумачення - установлення дійсного змісту правової норми способом аналізу історичних умов її розробки та прийняття.
Найбільш значним документом у кримінальному законодавстві, який застосовувався на території сучасної України, є Литовський Статут (кодекс права Великого Князівства Литовського, виданий у XVI ст. в трьох основних редакціях - 1529, 1566 і 1588 років). У Статутах жодної згадки про шпигунство в сучасному розумінні немає [3]. Зауважимо, що в середні віки не було норми й навіть поняття державної зради. Злочинів проти держави взагалі не існувало. Ішлося про злочини проти монарха та його влади, оскільки в ті часи монарх уособлював державу [4].
У «Правах, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. передбачена Глава 3 «О височайшей чести и власти монаршеской». В аспекті досліджуваної проблеми заслуговує на увагу Артикул 2 Глави 3 «О прєступникахь противъ маєстата государева». У пунктах 6-8 цього артикула визначено низку альтернативних діянь, що визнавалися зрадою. Зокрема, указується на передачу ворогу державної таємниці - «тайную волю государя своего» [5, с. 22-23].
Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845р. містить Главу ІІ Розділу ІІІ «Про бунт проти влади верховної та про державну зраду», у якій передбачено Відділення ІІ («Про державну зраду й злочини проти народного права» (статті 275-282). Тільки державній зраді присвячено ст. 275 цього Уложення. Перше, що привертає увагу, це використання терміна «державна зрада», який досі був відсутній у законодавстві, що застосовувалося в Україні. Зокрема про дії підбурювача до військових або ворожих дій проти Росії йдеться в ч.2 ст. 275. Тут же йдеться про передачу державної таємниці з цією ж метою [6, с. 648]. У частині третій ст. 275 зазначається, що державною зрадою є дії підданого Російського, якщо він під час війни буде сприяти ворогові у військових або інших діях, ворожих проти вітчизни або союзників, шляхом надання порад, відкриття таємниці або повідомленням інших відомостей.
У результаті дальшого розвитку законодавства було прийнято Кримінальне Уложення 1903 року. Зазначимо, що цей акт у повному обсязі так і не вступив у дію, однак глава присвячена державним злочинам набрала чинності й застосовувалася з 1904 року. Глава !V «Про державну зраду» у статтях 108-119 містить низку положень кримінальної відповідальності за державну зраду. Проаналізувавши Главу IV, можна виділити й таку форму державної зради, як шпигунство (п.6 ч.3 ст.108) [7, с. 195-216].
Надалі, уже в радянському законодавстві термін «державна зрада» уперше використовується в Декреті Всеросійського Центрального Виконавчого комітету від 20 червня 1919 року «Про вилучення із загальної підсудності в місцевостях, оголошених на військовому положенні» [8]. Цей декрет не давав визначення поняттю «державної зради» чи «шпигунства», лише вказувалося, що Всеросійській і Губернській надзвичайній Комісії надавалося право безпосередньої розправи (аж до розстрілу) за державну зраду, шпигунство, приховування зрадників, шпигунів.
КК УРСР 1922 р. містив порівняно чітку характеристику контрреволюційних злочинів (статті 59-73), зокрема шпигунство (ст. 66), однак державна зрада відсутня [9, с. 20-21]. ЦВК СРСР постановою від 14 серпня 1925 року «Про шпигунство, а також про збирання й передачу економічних відомостей, що не підлягають розголошенню» визначив ознаки шпигунства [10]. Під ним розумілася передача, викрадення або збирання для передачі відомостей, що за змістом є державною таємницею, іноземним державам, контрреволюційним організаціям або приватним особам.
У «Положенні про злочини державні (контрреволюційні та особливо для Союзу РСР небезпечні злочини проти порядку управління)» 25 лютого 1927 року державна зрада серед контрреволюційних злочинів не згадується [11]. Як і в КК УРСР 1922 р. КК 1927р. не містив такого злочину як державна зрада. У ст. 54-6 визначались ознаки шпигунства [12, с. 40], які залишилися незмінними порівняно з вищевказаною постановою ЦВК від 14 серпня 1925 року.
ЦВК СРСР 08 червня 1934 року прийняв постанову, якою статтею про зраду батьківщині (статті 1-1 - 1-4) було доповнено Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР злочини проти порядку управління) [12]. Двадцятого липня 1934 року КК УСРР доповнено статтями про зраду Батьківщині (ст. 54-1 «а»). Серед дій об'єктивної сторони вперше визначалося й шпигунство [13, с. 16]. Під час ІІ Світової війни 19 квітня 1943 року прийнято Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про міри покарання для німецько-фашистських лиходіїв, винних у вбивствах і катуваннях радянського цивільного населення й полонених червоноармійців, для шпигунів, зрадників Батьківщини із числа радянських громадян та їх пособників» [14].
25 грудня 1958 року Верховна Рада СРСР одночасно із затвердженням «Основних засад кримінального законодавства Союзу РСР та радянських республік» прийняла Закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» [15]. У ст. 1 цього Закону визначено ознаки зради Батьківщині, серед яких є шпигунство. Ці положення містить і КК УРСР 1960 року.
З вищевикладеного стислого історичного екскурсу можна дійти висновку, що державна таємниця стала предметом охорони на рівні кримінального закону ще до появи терміна «державна зрада». Із середини ХІХ століття як держава в особі монарха (Кримінальне Уложення 1845р.), так і авторитарний режим радянської влади однаково суворо карав своїх громадян за державну зраду у формі шпигунства.
З часу проголошення в 1991 році незалежності України вчинення державної зради в України, порівняно з іншими злочинами, тривалий час було достатньо рідкісним явищем. Згідно з офіційним повідомленням СБУ впродовж 2001-2011 років у провадженні її слідчих органів знаходилося тільки 17 кримінальних справ за цією статтею [16]. Згодом, через революційні події, які сталися в Україні у 2014 році, криміногенна ситуація в країні суттєво погіршилася, зокрема у сфері охорони національної безпеки.
Підтвердженням підвищення суспільної небезпеки цього злочину є те, що через ситуацію, що склалася в країні, Верховна Рада України у 2014 р. двічі (у квітні та жовтні 2014 року) ухвалила зміни до КК України, які посилили відповідальність за державну зраду.
На сьогодні Єдиний державний реєстр судових рішень містить близько тридцяти вироків за ст.111 КК України, що винесено судами в період з 2014 до 2017 р. Вісім рішень стосуються державної зради у формі шпигунства: Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2014 року [17], Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2015 року [18], Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року [19], колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі від 07 грудня 2015 року [20], Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 травня 2016 року [21, 22], Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2015 року [23], Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року [24], Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року [25].
З восьми зазначених судових рішень - шість є обвинувальними вироками [18; 19; 21; 23-25], одна ухвала колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду [20], одна ухвала щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.111 КК України [17]. Три з восьми судових рішень стосуються однієї й тієї ж особи [18-20]. Ураховуючи наявну судову практику за ст.111 КК України, уважаємо за потрібне проаналізувати доступні судові рішення за 2014-2017 рр.
Так, предмет злочину окреслений в судовій практиці таким чином:
- відомості про осіб, які підтримують конфіденційне співробітництво з органами Державної прикордонної служби України, щодо негласних джерел, котрі знаходяться на оперативному зв'язку в оперативних співробітників прикордонного оперативно-розшукового відділення, а також дані про керівний склад та окремих посадових осіб [17];
- інформація військового характеру для протидії авіації Збройних сил України в зоні проведення антитерористичної операції: інформація про парольні числа, які застосовуються при бойовому застосуванні літаків та порядок їх використання. Зазначені відомості надають можливість перехопити управління бойовими літаками в повітрі, зірвати виконання бойових завдань та перенацілити їх на інші цілі. Фотокопії документів, що регламентують діяльність з наземного управління польотів літаками Військово-повітряних сил Збройних сил України [18-20];
- інформація про особовий склад, дислокацію, місце перебування й озброєння батальйонів патрульної служби міліції особливого призначення, створених у структурі Головного управління поліції в Харківській області, задіяних у проведенні антитерористичної операції: «Харків», «Слобожанщина» і роти «Харків-2» [21; 22];
- інформація про час та маршрут виконання спеціального польоту вздовж державного кордону України літаком СУ-24МР [23];
- відомості про планування або організацію антитерористичних заходів, розголошення яких може завдати шкоди проведенню таких заходів, життю чи здоров'ю їх учасників. Зокрема інформація щодо місць зосередження та дислокації, маршрутів пересування та ротації, часу висунення на позиції військовослужбовців і військової техніки Збройних сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також інформації щодо загального командування й управління українськими військовими підрозділами, їх матеріально-технічного забезпечення, кількості та складу, методів і способів військової, бойової та спеціальної підготовки, основних місць розташування вогневих рубежів, планів та задумів української сторони щодо тактики та напрямів ведення бойових дій проти не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» й військових підрозділів Росії [24].
- інформація про отримання завдання на здійснення спеціальних бойових розвідувальних польотів літаком-розвідником Су-24МР з аеродрому м. Миргорода Полтавської області в зону АТО [25].
Як видно з обвинувальних вироків, що піддані вивченню, предметом державної зради є відомості, що становлять державну таємницю, яка стосується особового та керівного складу військових та правоохоронних підрозділів, до завдань яких входять виконання своїх обов'язків у зоні АТО. Особливою увагою іноземних розвідувальних організацій користуються відомості щодо виконаних завдань Військово-повітряними силами Збройних сил України.
З об'єктивної сторони дії виконавця державної зради виявлялися в такому:
- збирання та дальша передача представникові Федеральної служби безпеки Російської Федерації відомостей з використанням мережі Інтернет [17].
- збирання та передача представникові Федеральної служби безпеки Російської Федерації відомостей телефонним зв'язком, MMS- повідомленнями, а також з використанням флеш-накопичувача [18-20].
- збирання для передачі громадянинові Російської Федерації відомостей з використанням флеш-накопичувача [21; 22];
- передача інформації представникам Головного розвідувального управління Генерального штабу Російської Федерації телефонним зв'язком та СМС-повідомленнями [23].
- збирання та передача інформації представникові спецслужби іноземної держави - Російської Федерації, який залегендований під командира так званої розвідувальної роти спеціального призначення Республіканської Гвардії терористичної організації «Донецька народна республіка» та іншим представникам зазначеної терористичної організації [24].
- передача відомостей представникам Головного розвідувального управління Генерального штабу Російської Федерації СМС-повідомленнями та через використання електронної поштової скриньки в мережі Інтернет [25].
З викладеного вище можна дійти висновку, що державна зрада вчиняється громадянами України на користь військових та розвідувальних органів Російської Федерації або підконтрольних їм структур: Головного розвідувального управління Генерального штабу, Федеральної служби безпеки, терористичної організації «Донецька народна республіка». Способи передачі відомостей, що становлять державну таємницю, достатньо сучасні: телефонним зв'язком, СМС та ММС - повідомленнями, через використання електронної поштової скриньки в мережі Інтернет, з використанням флеш-накопичувача.
Мета та мотиви державної зради громадян України у формі шпигунства різноманітні й у кожного зрадника власні:
- сприяння винному в безперешкодному потраплянні до Криму та безпроблемному проживанні на півострові [17];
- негативне налаштування щодо чинної в Україні державної влади, особисте несприйняття проведення антитерористичної операції правоохоронними органами та підрозділами Збройних сил України на території Донецької та Луганської областей. Як наслідок, ініціативне рішення налагодити контакт з представниками спецслужб Росії, дальше надання добровільної згоди на конфіденційне співробітництво з органами ФСБ РФ [18-20].
- корисливий мотив, за винагороду в 10 тис. євро [21; 22];
- за вчасною ініціативою, діючи умисно для сприяння злочинній діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки й утрати авторитету органів державної влади України, а також для надання представникові спецслужби іноземної держави - Російської Федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України [23];
- попереднє вербування близьким родичем за завданням представників спецслужб Російської Федерації з дальшою пропозицією надати родині в Росії роботи, житла та матеріального забезпечення [24].
- учинення злочину заради виїзду на постійне проживання в Російську Федерацію, отримання житла в будь-якому місті, підвищення у військовому званні, отримання допомоги в працевлаштуванні на території Росії та матеріальної винагороди [25].
Ст. 111 КК України визначає, що особа вчиняє злочин на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Результати вивчення в судових рішеннях ознак суб'єктивної сторони державної зради громадянами України невтішні. Військовослужбовці, які прийняли присягу на вірність Українському народові йдуть на зраду заради переїзду до сусідньої країни та матеріального забезпечення їх родин. Кваліфіковані фахівці у військовій справі не бажають виживати, а прагнуть до матеріальної стабільності. Слід визнати, що ця проблема болюча й не може бути вирішена за стислі строки в Україні. Що стосується добровільної та усвідомленої діяльності шпигуна, яка ґрунтується на власних переконаннях недовіри до чинної влади в України та її діяльності, то цей аспект є більш загрозливим, ніж корислива мета зрадника. Така шпигунська ініціатива є результатом спланованої та якісно проведеної пропаганди в засобах масової інформації, зокрема в Інтернет виданнях, соціальних мережах, різного роду форумах, Такі ініціативні особи найбільш суспільно небезпечні. Їх наявність у суспільстві, налаштованість на агресивні дії проти суверенітету, незалежності України свідчить про потрібність проведення не тільки контррозвідувальної діяльності, а й поступових реформ у соціально-економічній сфері. Саме покращання життя кожної родини громадянина України дозволить закріпити віру, що всі втрати 2014 року (людські, економічні, територіальні тощо) були заради позитивних змін у державі. В іншому разі ініціатори гібридної війни проти України та провокатори будуть успішні у своїй руйнівній роботі, зокрема вербуванні громадян України для державної зради.
Суб'єктом державної зради виступали: старший інспектор у відділі прикордонної служби прикордонного загону [17]; військовослужбовець Повітряних Сил Збройних сил України на посаді штурмана наведення, звання старший лейтенант [18-20]; громадянин України, який не працює [21-23]; військовослужбовець Повітряних Сил Збройних сил України на посаді льотчика, звання майор [24]; військовослужбовець Повітряних Сил Збройних сил України, заступник командира авіаційної ескадрильї по роботі з особовим складом бригади тактичної авіації, звання майор [25].
Стосовно вчинення державної зради в сукупності з іншими злочинами зауважимо, що в одному з обвинувальних вироків ідеться про вчинення особою сприяння діяльності терористичної організації (ч.1 ст. 258-3 КК України) [23].
Висновки
Виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що державна таємниця стала предметом кримінально-правової охорони ще до появи злочину «державна зрада». Шпигунство як форма державної зради вперше законодавчо закріплена в Кримінальному Уложенні 1903 року. Дальша регламентація цієї форми злочину відбулася в радянський період України. З аналізу обвинувальних вироків за ст.111 КК України, що піддані вивченню, предметом шпигунства стали відомості про штатний розклад військових та правоохоронних підрозділів, що діють в зоні АТО. Особливою увагою іноземних розвідувальних організацій користуються відомості щодо виконаних завдань Військово-повітряними силами Збройних сил України. У 2014-2017 рр. державна зрада вчинялася громадянами України на користь військових та розвідувальних органів Російської Федерації або підконтрольних їм структур. Державна таємниця була передана з використанням телефонного зв'язку, СМС та ММС - повідомленнями, через використання електронної поштової скриньки в мережі Інтернет, з використанням флеш-накопичувача.
Громадяни України йдуть на зраду заради переїзду до сусідньої країни та матеріального забезпечення їх родин. Рушійною силою виступають також власні переконання недовіри та неприйняття чинної влади в Україні. Шпигунами здебільшого виступають військовослужбовці Збройних сил України, працівники правоохоронних структур та тимчасово безробітні. Наведені висновки зобов'язують продовжити дослідження державної зради в Україні.
Використані джерела
шпигунство злочин державний зрада
1. Піти наліво від країни: кого і як звинувачують у державній зраді в Україні [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: https://daily.rbc.ua/ukr/show/uyti-nalevo- strany-kogo-obvinyayut-gosudarstvennoy-1481276999.html
2. Результати окремих напрямів роботи Служби безпеки України. 23 грудня 2016 року [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: https://ssu.gov.ua/ua/news /1/ category/21 / view / 2474#sthash.DO8wJWaz. dpuf
3. Статути Великого князівства Литовського. У 3 т. Т. II. Статут Великого князівства Литовського 1566 року / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова; [тексти староукр. мовою опрац.: С. Ківалов, П. Музиченко, А. Паньков; пер. тексту на укр. мову здійснили: Л. Бондар, П. Музиченко, А. Паньков; комент. зробили: С. Ковальова, М. Крумаленко, П. Музиченко]. - О.: Юрид. л-ра, 2003. - 560 с.
4. Зайцев О.В., Філіпенко В.Р. Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (XI-XVIII ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2016. - №1 (73).- С. 104-115.
5. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 15 августа 1845 г. Полное собрание законов Рос. империи. Собрание второе. Том ХХ. Отд. первое. 1845. - СПб. ІІ отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1846. - 1045с.
6. Уголовное Уложение 22 марта 1903 г. Изд. Н.С. Таганцева.-СПб., 1904.-1137 с.
7. Об изъятиях из общей подсудности в местностях, объявленных на военном положении: Декрет ВЦИК от 20 июня 1919 года / / Российский правовой портал: http://7law.info/ussr/act6r/r422.htm
8. Уголовный кодекс УССР: утвержден ВУЦИК 23 августа 1922 г.; с алф. указ. - изд. 2-е, официальное. - Харьков : Изд. Наркомюста УССР, 1922. - 100 с.
9. О шпионаже, а равно о собирании и передаче экономических сведений, не подлежащих оглашению: Постановление ЦИК СССР, СНК СССР от 14.08.1925г.// Инф.-прав. портал: http://bestpravo.com/sssrgn-postanovlenija/f3p.htm
10. Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо для Союзу РСР небезпечні злочини проти порядку управління: Постанова ЦВК СРСР від 25 лютого 1927 року // Збірник законів та наказів Робітничо-Селянського Уряду СРСР. - 1927. - №1. - С. 19-24.
11. Кримінальний кодекс УСРР : в редакції 8 червня 1927 року - Харків : Юрид. вид-во НКЮ УСРР, 1927. - 151 с.
12. Кримінальний кодекс УРСР. Офіційний текст зі змінами та доповненнями на 1 листопада 1949 року. - К.: Держполітвидав, 1950.- 167 с.
13. О мерах наказания для немецко-фашистских злодеев, виновных в убийствах и истязаниях советского гражданского населения и пленных красноармейцев, для шпионов, изменников родины из числа советских граждан и для их пособников: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 19.04.1943г.: https://ru.wikisource.org/
14. Об уголовной ответственности за государственные преступления: Закон СССР от 25.12.1958г.: http://pravo.levonevsky.org/bazazru/texts25/txt25874.htm
15. За 10 років в Україні за державну зраду засудили 7 людей. Інтернет видання «Тиждень». 28 квітня 2012 року. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://tyzhden.ua/News/ 48897.
16. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2014 року, &рава №744/994/14, Провадження №1-кп/750/293/14/ Єдиний державний реєстр судових рішень [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/40594716
17. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2014 року. Справа № 331/19/15-к, Провадження 1-кп/335/153/2015/ Єдиний державний реєстр судових рішень [Електрон. ресурс]. - Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/Review/43218306
18. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року. Справа № 331/19/15-к , Провадження 1-кп/335/446/2015/ Єдиний державний реєстр судових рішень [Електрон. ресурс]. -Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/51145915
19. Ухвала колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі від 07 грудня 2015 року, Справа № 331/19/15-к, Провадження № 11-кп/778/1966/15/ Єдиний державний реєстр судових рішень [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/ Review/54106045
20. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 травня 2016 року, справа № 644/7212/15-к, провадження № 1-кп/644/36/16 / Єдиний державний реєстр судових рішень [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/ Review/57553584.
21. Харків'янина посадили на чотири роки за шпигунство для РФ.Укрінформ. 15.06.2016 10:53 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: https:/ / www.ukrinform.ua / rubric-regions / 2034676-harkivanina-posadili-na-cotiri- roki-za-spigunstvo-dla-rf.html
22. Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2016 року. Справа 683/2848/15-к, провадження кп/683/18/2016/ Єдиний державний реєстр судових рішень [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/58673008
23. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року. Справа № 129/3415/15-к, Провадження № 1-кп/127/42/16/ Єдиний державний реєстр судових рішень [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/61460859
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Критерії розмежування злочину, передбаченого ст. 392 КК України, зі злочинами із суміжними складами, особливості їх кваліфікації. Класифікація злочинів за об’єктом посягання, потерпілим, місцем вчинення злочину, ознаками суб’єктивної сторони та мотивом.
статья [20,7 K], добавлен 10.08.2017Поняття й ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, визначення його внутрішнього змісту. Встановлення мети і форми вини: умисел чи необережність. Дослідження змісту суб’єктивної сторони злочину за кримінальним законодавством України, Франції, Німеччини.
курсовая работа [74,4 K], добавлен 14.02.2017Форми вини як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину: умисел, необережність, змішана. Вина у кримінальному праві Франції та США. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Помилка та її кримінально-правове значення.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 29.01.2008Поняття й ознаки суб'єктивної сторони складу злочину та форми вини як обов'язкової ознаки складу злочину. Вина у формі умислу та у формі необережності, змішана (подвійна) форма вини. Визначення вини за кримінальним законодавством Німеччини та Франції.
курсовая работа [38,5 K], добавлен 14.08.2010Фактори ефективного функціонування органів державної влади в Україні. Діяльність Міністерства праці та соціальної політики України. Проблеми адміністративно-правового статусу Державної служби зайнятості України в процесі реалізації державної політики.
реферат [20,6 K], добавлен 28.04.2011Основні форми взаємодії судових та правоохоронних органів. Суди як важлива гілка державної влади. Взаємодія Президента України та судової влади. Взаємодія судових органів з установами виконання покарань. Участь громадян в регулюванні суспільних відносин.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 08.11.2011Аналіз та механізми впровадження державної політики. Державне управління в умовах інтеграції України в ЄС та наближення до європейських стандартів. Методи визначення ефективності державної політики, оцінка її результатів, взаємовідносини гілок влади.
доклад [36,5 K], добавлен 27.05.2010Поняття та форми права власності в цивільному законодавстві. Підстави виникнення права державної власності. Зміст та поняття правового режиму майна. Основні форми здійснення права державної власності. Суб’єкти та об’єкти права державної власності.
курсовая работа [56,9 K], добавлен 17.02.2011Поняття злочину, основні ознаки його складу. Аналіз ознак об’єктивної сторони складу злочину та предмета. Значення знарядь та засобів вчинення злочину при розслідуванні того чи іншого злочину. Основні відмежування знаряддя та засобу вчинення злочину.
курсовая работа [82,5 K], добавлен 17.04.2012Аналіз сучасного законодавства, що безпосередньо стосується питання реалізації державної мови в кримінальному процесі України. Історичні передумови виникнення принципу державної мови судочинства. Загальні засади перекладу в кримінальному процесі.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 06.08.2013Практичні питання здійснення правосуддя в Україні. Поняття конституційного правосуддя. Конституційний суд як єдиний орган конституційної юрисдикції. Особливості реалізації функцій Конституційного Суду України, місце у системі державної та судової влади.
курсовая работа [32,7 K], добавлен 06.09.2016Особливості юридичної природи та статусу Державної автомобільної інспекції, її зміст та структура. Форми діяльності; права, обов'язки та відповідальність працівників. Відносини із громадськістю та пропозиції щодо вдосконалення управлінської сфери.
дипломная работа [70,5 K], добавлен 25.03.2014Види держслужби. Загальна класифікація видів державної служби. Необхідність чіткого розмежування видів державної служби. Основні відмінності видів державної служби. Особливості мілітаризованої державної служби. Особливості цивільної державної служби.
контрольная работа [34,5 K], добавлен 20.05.2008Аналіз історико-правових аспектів формування системи органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Україні. Правова регламентація діяльності цих органів у різні історичні періоди. Формування сучасної системи органів державної реєстрації.
статья [25,2 K], добавлен 11.09.2017Особливості моделі організації державної влади в республіканській формі правління. Знайомство з важливими етапами розвитку демократії. Форма правління як абстрактна категорія науки конституційного права. Аналіз ознак республіканської форми правління.
курсовая работа [97,7 K], добавлен 13.04.2014Дослідження організаційно-правових засад державної служби України. Аналіз припинення виплати допомоги по безробіттю. Вивчення заходів для запобігання незаконному використанню робочої сили. Огляд реалізації державних і територіальних програм зайнятості.
реферат [35,3 K], добавлен 28.04.2011Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014Розгляд недоліків чинної Конституції України. Засади конституційного ладу як система вихідних принципів організації державної влади в конституційній державі. Аналіз ознак суверенітету Української держави: неподільність державної влади, незалежність.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 15.09.2014Україна як правова демократична держава. Місце Кабінету Міністрів України в системі органів державної виконавчої влади. Аналіз організаційно-правових аспектів діяльності Президента України. Характеристика державної виконавчої влади, основні задачі.
контрольная работа [46,8 K], добавлен 22.09.2012Ризики бланкетного способу визначення ознак об'єктивної сторони складу злочину (в контексті криміналізації маніпулювання на фондовому ринку). Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів. Бланкетні норми у тексті Кримінального кодексу.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 04.03.2014
