Доктринальні підходи до різноманітності інформаційних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.95

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Доктринальні підходи до різноманітності інформаційних правовідносин

Ірина Кушнір, кандидат юридичних наук

Анотація

інформаційний правовідносини законодавчий

Стаття присвячена аналізу наукових підходів до класифікації інформаційних правовідносин. Зазначено про відсутність законодавчого закріплення видів та єдиного наукового підходу до критеріїв класифікації інформаційних правовідносин. Сформульовані особливості, з якими пов'язується різноманітність таких підходів. Запропоновано авторську класифікацію інформаційних правовідносин як складних, багатогранних відносин.

Ключові слова: інформаційні правовідносини, інформація, класифікація.

Annotation

The article deals with the research of the theoretical variety of approaches to the classification of information and legal relations, the substantiation of such a doctrine of plurality and the definition of own classification of information and legal relations.

The doctrine of information law emphasizes the complexity and lack of unanimous classification of information relations in connection with the legislative uncertainty, their special role in the state and the society.

It was noted that the information relations, their content, essence and types were the subject of research in many scientific works, but the constant and rapid development of information relations in the modern information society requires the formation of new criteria in the classification of information and legal relations.

The peculiarities with which the diversity of such associated approaches have been formulated, namely: information and legal relations are complex social and legal relations that cover the spheres of private and public life; they have a dual basis for the emergence and functioning - legal (law principle) and informational (concrete information) components; they reflect the degree of government recognition, observance and protection of information rights and freedoms of a man and a citizen in the information sphere; these are special relations between its subjects: individuals, their groups and associations, enterprises, state bodies and institutions; they occur due to processes - creation, distribution, consumption, storage of information and its protection; the information relations are closely related to informational activities (information processes): recording and dissemination of information, etc.

The variety of modern information, the complexity and versatility of information and legal relations as well as inadequate legal classification of information and its derivatives - information and legal relations, based on the scientific analysis of modern doctrine, enabled the author to formulate the following criteria for the classification of information and legal relations: by direction; by the purpose; by the relationship between the rights and obligations of subjects of information and legal relations; by state-legal and public interests; on periodicity of functioning; by sources of information on information and legal relations; by the availability of relations; by the form of fixation, preservation and distribution; by the territory; by the circle ofparticipants; by the spheres of life.

Keywords: information relations, information, classification.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Стрімкий розвиток інформаційного суспільства зумовлює здійснення поглибленого наукового дослідження нових інформаційно-правових відносини. Такі відносини пов'язані з основними правилами ведення інформаційної діяльності, зокрема є суспільними відносинами щодо вираження відповідних відомостей, їх поширення та зберігання. У багатьох наукових джерелах підкреслюється складність і відсутність одностайної класифікації інформаційних відносин у зв'язку із законодавчою невизначеність та їх особливою роллю у державі і суспільстві.

Якщо «правові відносини» являють собою врегульовані правовими нормами суспільні відносини між різними суб'єктами з приводу реалізації їх прав і задоволення інтересів, то «інформаційні правові відносини» є винятковими суспільними взаємозв'язками між споживачами різноманітних знань, які здобувають у результаті отримання та усвідомлення відомостей, що становлять зацікавленість у кожному окремому випадку, причому дії з такими даними (інформаційна діяльність) знаходяться виключно у правовому регулюванні. При цьому зміст інформації може і не мати юридичного контексту.

Правові відносини виникають, змінюються або припиняються скрізь, де діє право [1, с. 334]. Інформаційно-правові відносини завжди пов'язані з інформацією. Базовий нормативно-правовий акт, що урегулює інформаційні відносини в Україні - Закон України «Про інформацію», поширюється на відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності особи, суспільства та держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. Так, у преамбулі згаданого вище Закону закріплено, що він врегульовує відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації [2]. Тобто це є будь-яка інформація, різноманіття якої в сучасному світі неможливо охопити і визначити правовими засобами, лише вплив і поводження з нею суб'єктів інформаційних відносин регулюється правовими нормами. Держава регулюючи інформаційні відносини, надає їм правової форми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інформаційні відносини, їх зміст, сутність та види були предметом досліджень багатьох наукових праць, зокрема:І. В. Арістової, І. В. Безверхньої, Р. А. Калюжного, О. В. Копана, В. А. Копилова, Б. А. Кормича, О. В. Кохановської, М. Ю. Кузнецова, Д. Маріца, О. Г. Марценюка, А. І. Марущака, Л. В. Перевалової, О. М. Селезньової, І. М. Сопілко та багатьох інших, які стали основою для наукового дослідження. Постійний і стрімкий розвиток інформаційних відносин у сучасному інформаційному суспільстві потребують формування нових критеріїв у класифікації інформаційних правовідносин, сам це зумовлює актуальність дослідження.

Метою статті є дослідження теоретичної багатоманітності підходів до класифікації інформаційно-правових відносин, обумовлення такої доктрини множинності та формулювання власної класифікації інформаційних правовідносин.

Виклад основного матеріалу дослідження. Багатогранність і відмінність інформаційно-правових відносин від інших правових відносин підкреслена у багатьох наукових працях. В. Г. Хахановський, І. В. Мартиненко, В. М. Смаглюк називають інформаційну сферу відмінною, унікальною та особливою, порівнюючи її з іншими галузями права [3].

І. М. Сопілко вказує на необхідність унормування інформаційних відносин, особливої актуальності це питання набуває у правовідносинах за участю органів державної влади. Здійснення цього на науково-теоретичному рівні буде позитивно впливати на нормотворчу діяльність щодо визначення інформаційних повноважень органів державної влади, а також знижуватиме рівень конфліктних ситуацій у процесі правозастосування [4, с. 74-75]. При цьому слушно зауважує, що чинне інформаційне законодавство України містить положення, які визначають зміст та правові ознаки різноманітної інформації як об'єкта суспільних відносин. Органи державної влади отримують інформацію, вступаючи при цьому у різні інформаційні відносини. Саме тому, наголошує науковець, важливо звернути увагу на таку класифікацію, яка має не лише суто теоретичне, а й значне практичне значення [4, с. 75].

Багатогранність і складність інформаційних правових відносин обумовлюється комплексним характером інформаційного права, як підкреслює

О.М. Селезньова «передбачає регламентацію інформаційних відносин не лише нормами галузі інформаційного права, але й забезпечується регулюванням джерелами інших галузей права» [5, с. 212]. До суто інформаційних правовідносини І. В. Арістова і В. Д. Чернадчук пропонують застосовувати термін «чисті» відносини до тих відносин, які регулюються не тільки нормами інформаційного права, але й іншими галузями права (цивільного, адміністративного та ін.) - «змішаними» [6, с. 49].

М. А. Лапіна, А. Г. Ревін, В. І. Лапін класифікують інформаційні правові відносини за такими критеріями: за цілями - регулятивні й охоронні (у тому числі деліктні); за змістом - матеріальні (суспільні відносини, що виникають в інформаційній сфері, регульовані матеріальними нормами інформаційного права) і процесуальні (складаються в інформаційній сфері у зв'язку з дозволом індивідуально-конкретних справ і регулюються інформаційно-процесуальними нормами). Їх взаємини характеризуються тим, що матеріальні відносини реалізуються за допомогою процесуальних; за співвідношенням прав і обов'язків учасників інформаційно-правові відносини поділяються на вертикальні (один з учасників підпорядкований іншому (наприклад, між вищестоящими і нижчестоящими органами державної влади, між супідрядними посадовими особами, а також коли акт одного суб'єкта інформаційних правовідносин відповідно до законодавства є обов'язковим для іншого суб'єкта) і горизонтальні (учасники не перебувають у підлеглих відносинах); за характером юридичних фактів, що зумовлюють інформаційні правовідносини: спричинені правомірними фактами і спричинені неправомірними фактами (які іменуються деліктними); за напрямками діяльності в інформаційній сфері: володіння, користування і розпорядження інформаційними ресурсами; збір, обробка, передача, зберігання і розповсюдження інформації; забезпечення безпеки інформації та інформаційних ресурсів; права інтелектуальної власності; функціонування інформаційної інфраструктури [7].

І.М. Рассолов розглядає класифікацію за такими критеріями:

1) за спрямованістю - активні інформаційні дії, пасивні інформаційні дії, посередницька інформаційно-правова робота, допоміжні інформаційні дії та організаційні майнові і немайнові відносини;

2) за суб'єктним складом - відносини між виробниками відносин і інформаційними посередниками; між інформаційними посередниками і власниками інформації; між власниками інформації, інформаційними посередниками виробниками відносин і споживачами;

3) за державною належністю фізичних і юридичних осіб, закріпленою в законодавчих актах, можна виділити відносини: між вітчизняними і зарубіжними споживачами; між зарубіжними і вітчизняними споживачами; між вітчизняними інформаційними посередниками й іноземними громадянами та ін. [8, с. 13].

За двома критеріями - за цілями і за змістом І. М. Рассолов поділяє погляди М. А. Лапіна, А. Г. Ревіна, В. І. Лапіна, що: за цілями, вони розмежовуються на регулятивні та охоронні (у тому числі деліктні) інформаційні правовідносини; за змістом: на матеріальні і процесуальні [7, с. 11].

А. І. Марущак, підкреслюючи на неуніверсальності законодавчої класифікації інформації, пропонує таку її класифікацію, з метою визначення інформації як самостійного об'єкта цивільного права, визначення товарності інформації та типу зобов'язальних відносин з приводу неї: а) приватноправового характеру - публічно-правового; б) обігоздатна - необігоздатна; в) загальнодоступна - нерозкрита (з обмеженим доступом); г) приватна - офіційна; д) для комерційного використання - для вільного, звичайного, наукового, освітянського використання [9, с. 19].

О.І. Яременко пропонує таку класифікацію досліджуваних відносин:

- за галузевою сферою: конституційні (право на інформацію, яке гарантує вільне збирання, зберігання використання і поширення інформації та право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань та ін.); адміністративні (КУпАП містить низку складів адміністративних правопорушень, пов'язаних з інформацією: приховування, перекручення або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань; надання недостовірної інформації; отримання, використання, розголошення комерційної таємниці та ін.); трудові; цивільні; екологічні тощо [10, с. 159]. Хоча такий критерій для класифікації О. М Селезньова піддає критиці і зауважує, що він підкреслює комплексність інформаційного права як галузі законодавства. І пропонує розподіляти за цим критерієм на інформаційні правовідносини, урегульовані нормами інформаційного законодавства, та інформаційні правовідносини, урегульовані нормами інших галузей законодавства, зі зміною критерію - на «залежно від виду галузі законодавства, яка здійснює регламентацію інформаційних відносин» [5, с. 214];

- за сферою поширення: внутрішньо-організаційні (в межах внутрішньої діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, господарських товариств, установ, організацій) та зовнішні (правовідносини, які виникають між громадянами, об'єднаннями громадян, підприємствами та державними органами й органами місцевого самоврядування; між різними державними органами; між засобами масової інформації та державними органами, державними службовцями, органами та посадовими особами місцевого самоврядування тощо);

- за тривалістю у часі: постійні (інформаційно-правові відносини виникають у будь-який час і їх тривалість не обмежуються хронологічними рамками. Так, наприклад, загальне правило про вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації діє постійно) та тимчасові (розповсюдження інформації, яка має характер передвиборчої агітації, дозволяється тільки в період виборів, у чітко визначений період часу) [9, с. 159]. Варто підтримати позицію О. М. Селезньової, яка пропонує даний критерій доповнити таким видом, як періодичні інформаційні правовідносини, що мають місце протягом певного строку і припиняються, але після спливу деякого часу знову створюються і знову припиняються [5, с. 215].

Ґрунтовне дослідження різновидів інформаційних відносин здійснила О. М. Селезньова, вчена запропонувала власну класифікацію за такими критеріями: за методом правового регулювання - договірні й управлінські; за функціями - регулятивні й охоронні; за якістю інформаційні правовідносини поділяються на позитивні та негативні (деліктні); залежно від кількості осіб, що беруть у них участь, інформаційні правовідносини поділяються на односторонні; двосторонні; багатосторонні; за характером обов'язків - активні та пасивні; за зобов'язаннями учасників інформаційні правовідносини поділяються на абсолютні та відносні; за характером змісту інформаційні правовідносини поділяються на статичні та динамічні; за видом галузі законодавства, яка здійснює регламентацію інформаційних правовідносин, інформаційні правовідносини поділяються на інформаційні правовідносини, урегульовані нормами інформаційного законодавства, та інформаційні правовідносини, урегульовані нормами інших галузей законодавства (цивільного, адміністративного тощо); за сферою поширення інформаційні правовідносини поділяються на внутрішньо-організаційні; внутрішньодержавні; зовнішньодержавні; за тривалістю в часі (за строком дії) інформаційні правовідносини поділяються на постійні; періодичні; тимчасові; за призначенням інформаційні правовідносини поділяються на: матеріальні та процедурні; за співвідношенням прав і обов'язків інформаційні правовідносини поділяються на: вертикальні і горизонтальні; залежно від підстави виникнення інформаційні правовідносини поділяються на відносини, які виникають внаслідок діяльності (дії або бездіяльності) суб'єктів інформаційних відносин; відносини, які виникають унаслідок події; за суб'єктним складом - відносини між державами; відносини між державою та міжнародними організаціями; відносини між державними органами та фізичними особами; відносини між державними органами та юридичними особами; відносини між фізичними та юридичними особами; відносини між юридичними особами; відносини між фізичними особами; відносини між державними органами та об'єднаннями громадян [5, с. 20-23].

Д. О. Перов та О. П. Климентьєв, беруть до уваги різноманітність інформації та багатоманітність виявів інформаційних відносин, пропонують розподіляти її за видами, галузями, джерелами та іншими критеріями [11, с. 82].

Варто підтримати позицію О. В. Кохановської про те, що класифікацію інформаційних правовідносин можна проводити на підставі аналізу поведінки суб'єктів в інформаційних процесах і в інформаційній сфері - за інформаційними процесами; усередині інформаційних процесів - за видами інформації тощо [12, с. 98].

Досліджуючи класифікацію інформаційно-правових відносин за участю органів виконавчої влади, М. Ю. Кузнецова пропонує поділити критерії такої класифікації на дві групи: теоретичну (доктринальну) і законодавчу (легальну).

Та пропонує у свою чергу такі критерії: за суб'єктами інформаційних правовідносин; за об'єктами інформаційних правовідносин [13, с. 201].

Отже, через різноманітність сучасної інформації, складність і багатогранність інформаційно-правових відносин, а також неналежну законодавчу закріпленість класифікації інформації та похідних від неї інформаційно-правових відносин, на підставі проведеного наукового аналізу сучасної доктрини зазначимо про відсутність єдиного підходу. У зв'язку з цим запропонуємо власну класифікацію інформаційних правовідносин:

1. Залежно від спрямування вони поділяються: на внутрішні і зовнішні.

2. За метою: регулятивні й охоронні.

3. За співвідношенням прав та обов'язків суб'єктів інформаційних правовідносин: з підпорядкуванням (вертикальні) і на основі рівноправності (вертикальні).

4. За державно-правовими та суспільними інтересами: позитивні і негативні.

5. За періодичністю функціонування: постійні, періодичні і за запитом.

6. За джерелами отримання інформації про інформаційно-правові відносини: з нормативно-правових актів; з публікацій, розміщені на офіційних сайтах органів влади та посадових осіб; з повідомлень та роз'яснень у ЗМІ; з публікації, розміщені в офіційних друкованих джерелах «Голос України», «Урядовий кур'єр» та в інших.

7. За доступністю відносин: відкритого і обмеженого (службові, таємні, конфіденційні) доступу.

8. За формою фіксування, збереження та поширення: документування; електронна обробка та розповсюджена в мережі Інтернет, усно в засобах масової інформації; відображення в офіційних друкованих виданнях.

9. За територією інформаційні правовідносини бувають: міжнародного, загальнодержавного, регіонального, та локального (місцевого) характеру значення.

10. За колом учасників правовідносин: масові, за участю обмеженого кола суб'єктів, індивідуальні.

11. За сферами життя інформаційні правовідносини поділяються за галузевою належністю: «чисті» та «змішані».

Висновки

Отже, різноманітні підходи до класифікації інформаційних правовідносин обумовлені такими їх характерними особливостями:

інформаційно-правові відносини є складними суспільно-правовими відносинами, які охоплюють сфери приватного та публічного життя;

вони мають подвійну основу виникнення та функціонування: юридична (правова норма) і інформаційна (конкретна інформація) складові;

відображають ступінь державного визнання, дотримання і захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина в інформаційній сфері;

це особливі відносини, які складаються між її суб'єктами: окремими індивідами, їх колективами й об'єднаннями, підприємствами, державними органами і установами;

складаються з приводу процесів - створення, розповсюдження, споживання, зберігання інформації та її захисту;

інформаційні відносини тісно пов'язані з інформаційною діяльністю (інформаційними процесами): фіксування та розповсюдження інформації та ін.

Перспективними дослідженнями в цьому напрямку вважаємо розроблення пропозицій щодо законодавчого закріплення видів інформаційно-правових відносин. Продовження дослідження теоретичних основ інформаційних відносин.

Список використаних джерел

1. Загальна теорія держави і права : підручник / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. - X. : Право, 2010. - 584 с.

2. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.

3. Інформаційне право та правова інформатика [Електронний ресурс]. : курс лекцій / В. Г. Хахановський, І. В. Мартиненко, В. М. Смаглюк, та ін. ; за заг. ред.

проф. Є. М. Моісеєва. - К. : Київський національний університет внутрішніх справ, 2007. - 253 с. - Режим доступу : http://www.studfiles.ra/preview/5129956/page:26/

4. Сопілко І. М. Інформаційні правовідносини за участю органів державної влади України / І. М. Сопілко. - К. : МП Леся, 2013. - 220 с.

5. Селезньова О. М. Теоретико-методологічні основи інформаційного права України : монографія / О. М. Селезньова. - Чернівці : Місто, 2014. - 408 с.

6. Арістова І. В. Концепція інформаційних правовідносин: сутність та особливості використання у сфері банківської діяльності [Електронний ресурс]. / І. В. Арістова, В. Д. Чернадчук // Інформація і право. - № 3(6). - 2012 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ippi.org.ua/aristova-iv-chemadchuk-vd-kontseptsiya- mformatsimikh-pravovidnosm-sutmst-ta-osobHvosti-vikoris

7. Лапина М. А. Информационное право / М. А. Лапина, А. Г. Ревин, В. І. Лапин - М. : Юнити-дана ; Закон и право, 2004. - 335 с.

8. Информационные правоотношения: теоретические аспекты. Коллективная монография / И. М. Рассолов, А. Б. Агапов, В. Н. Протасов и др. ; под ред. И. М. Рассолова. - М. : ООО Проспект, 2016. - 263 с.

9. Марущак А. І. Інформаційне право: Доступ до інформації : навчальний посібник / А. І. Марущак. - К. : КНТ, 2007. - 532 с.

10. Яременко О. І. Інформаційні відносини як предмет правового регулювання : теоретичний аспект / О. І. Яременко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницький, 2004. - № 1-2. - С. 156-161.

11. Перов Д. О. Зміст та структура інформаційних правовідносин / Д. О. Перов, О. П. Климентьєв // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. - 2013. - № 6-3. - Т 1. - С. 81-84.

12. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Кохановська Олена Велеонінівна. - К. ; 2006. - 531 с.

13. Кузнецова М. Ю. Критерії класифікації інформаційних правовідносин за участю органів виконавчої влади України в умовах розвитку інформаційного суспільства / М. Ю. Кузнецова // Порівняльно-аналітичне право. - № 6. - 2015. - С. 200-203.

Рецензент - доктор юридичних наук Ляшук Р. М.

Размещено на Allbest.ru